Постанова

від 02.04.2024 по справі 906/1205/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2024 року Справа № 906/1205/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Грязнов В.В.

секретар судового засідання Дика А.І.

за участю представників сторін:

позивача - Оніщук В.М.

відповідача - Кучерук М.Г.

третьої особи - не з`явився

за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" на рішення Господарського суду Житомирської області від 04.05.2023, повний текст складено 15.05.2023, у справі №906/1205/19 (суддя Шніт А.В.)

за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз"

за участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

про стягнення 127 625 633, 72 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 04.05.2023 у справі №906/1205/19 відмовлено в задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" від 04.05.2023 про закриття провадження у справі. Позов задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" (10002, м. Житомир, вул. Фещенка-Чопівського, буд. 35; ідентифікаційний код 03361075) на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 9/1; ідентифікаційний код 30019801) 119 873 583, 41 грн основного боргу; 7 138 878, 78 грн пені; 613 171, 53 грн 3% річних; 672 350, 41 грн судового збору.

Не погоджуючись з ухваленим судом першої інстанції рішенням від 04.05.2023 у справі №906/1205/19 Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Житомирської області від 04.05.2023 у справі №906/1205/19; скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 04.05.2023 у справі №906/1205/19 та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апелянт зазначає, що оскільки станом на 01.01.2020 року мережевими кодексами України на ринку природного газу (Кодексом ГТС та Кодексом ГРМ) по різному регулюється процедура балансування газотранспортної системи (ГТС) та газорозподільної мережі (ГРМ), то правила балансування системи прописані в Кодексі ГТС не розповсюджуються на Операторів ГРМ, а газорозподільні мережі (системи) не інтегровані в зону балансування Оператора ГТС.

Також вказує, що позивач не додав до позову жодних первинних документів, які б свідчили про реальність вчинення балансуючих дій кожної доби.

Звертає увагу, що Інформаційна платформа Оператора ГТС, на якій учасники ринку мали б вчиняти щодобові балансуючі дії в період до 20.05.2019 року не виконувала своїх функцій належним чином по відношенню до Оператора ГРМ, а тому в Оператора ГТС в цей період не було передбаченого законодавством інструменту для вчинення щодобових балансуючих дій по відношенню до Оператора ГРМ.

Додатково зазначає, що позивач не вчинив усіх дій для балансування (Balancing) та регулювання дисбалансів (Settlement) своєї системи, як цього вимагає стандарт "Edig@s". Окрім недотримання стандартів "Edig@s", позивач також не виконав прямих норм Кодексу ГТС, які регулюють вчинення балансуючих дій.

Листом Північно-західного апеляційного господарського суду №906/1205/19/3590/23 від 07.06.2023 витребувано матеріали справи №906/1205/19 з Господарського суду Житомирської області. 14.06.2023 матеріали справи №906/1205/19 надійшли на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.06.2023 поновлено Акціонерному товариству "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Житомирської області від 04.05.2023 у справі №906/1205/19; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" на рішення Господарського суду Житомирської області від 04.05.2023 у справі №906/1205/19; розгляд апеляційної скарги призначено на "11" липня 2023 р. об 14:30 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №1; зупинено дію рішення Господарського суду Житомирської області від 04.05.2023 у справі №906/1205/19.

Запропоновано позивачу та третій особі - у строк до 07.07.2023 надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст. 263 ГПК України та докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів відповідачу.

Копію ухвали направлено сторонам на електронні адреси, відомості про які наявні в матеріалах справи (а.с. 108, т. 7).

05.07.2023 Акціонерне товариство "Укртрансгаз" подало до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому з підстав викладених у ньому просить суд апеляційної інстанції залишити рішення Господарського суду Житомирської області від 04.05.2023 у справі №906/1205/19 без змін, а апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" - без задоволення (а.с.115-132, т. 7).

10.07.2023 на електронну адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від відповідача надійшли письмові заперечення на відзив позивача (а.с.133-136, т. 7).

11.07.2023 до початку судового засідання від апелянта надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №906/1205/19 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" на рішення Господарського суду Житомирської області від 04.05.2023 у справі №906/1205/19 до розгляду Об`єднаною Палатою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду справи №918/686/21 (а.с.139-142, т. 7).

В судове засідання 11.07.2023 з`явились представники позивача та відповідача (в режимі відеоконференцзв`язку поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів системи "EаsyCon"). Представник відповідача підтримала подане клопотання про зупинення провадження у справі. Представник позивача заперечив з приводу поданого клопотання та надав усні пояснення по суті спору.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.07.2023 зупинено провадження у справі №906/1205/19 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" на рішення Господарського суду Житомирської області від 04.05.2023 у справі №906/1205/19 до розгляду Об`єднаною Палатою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду справи №918/686/21. Зобов`язано учасників справи повідомити Північно-західний апеляційний господарський суд про результати розгляду Об`єднаною Палатою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду справи №918/686/21 та надати відповідні докази.

Постановою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" про відмову від позову в частині вимоги про стягнення з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" 39 912 038, 59 грн у справі №918/686/21. Прийнято відмову Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" від позову в частині вимоги про стягнення з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" 39 912 038, 59 грн та закрито провадження у справі №918/686/21 в цій частині. Рішення Господарського суду Рівненської області від 24.01.2022 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.10.2022 у справі №918/686/21 в частині вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" про стягнення з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" 39 912 038, 59 грн визнано нечинними.

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" залишено без задоволення. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.10.2022 у справі №918/686/21 залишено без змін. Поновлено виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.10.2022 у справі №918/686/21.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.01.2024 поновлено провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" на рішення Господарського суду Житомирської області від 04.05.2023 у справі №906/1205/19, розгляд апеляційної скарги призначено на "27" лютого 2024 р. об 15:30 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №1.

27.02.2024 до Північно-західного апеляційного господарського суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява про зменшення штрафних санкцій (пені).

У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді - члена колегії Філіпової Т.Л. судове засідання у справі № 906/1205/19 призначене на 27 лютого 2024 р. об 15:30 год - не відбулось.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2024 розгляд апеляційної скарги призначено на "02" квітня 2024 р. об 15:30 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №1.

22.03.2024 до Північно-західного апеляційного господарського суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшли письмові заперечення за заяву відповідача про зменшення штрафних санкцій (пені).

В судове засідання 02.04.2024 з`явились представники позивача та відповідача (в режимі відеоконференцзв`язку поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів системи "Eаsy Con"). Представник відповідача надала додаткові усні пояснення по суті спору з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №918/686/21. Представник позивача не надав додаткові усні пояснення у зв`язку з технічними причинами: неможливістю налаштувати звук зі сторони особи, яка заявляла клопотання про участь в судовому засідання в режимі відеоконференції.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно ч. 5 ст. 197 ГПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомлені.

Відповідно до норм ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, оскільки визначальним є не явка представників, а достатність матеріалів справи для ухвалення рішення у справі.

Відповідно до ст.ст. 269, 270 ГПК України, апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, заслухавши пояснення учасників справи, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне.

17.12.2015 між Акціонерним товариством "Укртрансгаз" (оператор, позивач) та Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" (замовник, відповідач) укладено договір транспортування природного газу №1512000704 (надалі - Договір) (а.с. 11-21, т.1).

Оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу (далі - послуги) на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлену в цьому договорі вартість таких послуг (п.2.1 Договору).

За змістом п.2.2 Договору сторони погодили, що послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі газотранспортної системи, затвердженому постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2493 з урахуванням особливостей, передбачених цим договором.

За умовами пункту 2.3 Договору визначено послуги, які можуть бути надані замовнику за цим договором, а саме:

- послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи (далі - розподіл потужності);

- послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій (далі - транспортування);

- послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (далі - балансування).

Обсяг послуг, що надаються за цим договором, визначається підписанням додатка 1 (розподіл потужності) та/або додатка 2 (транспортування) до цього договору (п.2.4 Договору).

Приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності оператору здійснюються відповідно до вимог Кодексу (п.2.5 Договору).

Замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, подавати газ у точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у договорі (п.2.6 Договору).

Оператор має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, приймати газ у точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів (п.2.7 Договору).

У пункті 3.2 Договору сторони погодили, що оператор має право своєчасно отримувати від замовника плату за надані послуги, стягувати із замовника додаткову плату в разі перевищення розміру договірної потужності та/або за недотримання вимог щодо якості газу, який передається ним в газотранспортну систему, в порядку, визначеному цим договором.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг; надати оператору фінансове забезпечення в порядку, встановленому у Кодексі та цьому договорі; дотримуватися обмежень, встановлених цим договором та Кодексом; негайно виконувати розпорядження диспетчерської служби оператора; вчасно врегульовувати небаланси; не перевищувати замовлені потужності, визначені в цьому договорі; повідомляти оператора про зміну умов, які стали підставою для укладення цього договору; забезпечити можливість цілодобового зв`язку оператора з представниками замовника, зазначеними в цьому договорі; здійснювати додаткову оплату оператору у разі перевищення розміру договірної потужності та/або недотримання параметрів якості природного газу, який передається ним в газотранспортну систему, в порядку, визначеному цим договором.

У відповідності до пунктів 7.1-7.3 Договору унормовано, що вартість послуг балансування розраховується за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом. Оператор розміщує інформацію про чинні тарифи та базову ціну газу на своєму веб-сайті: www.utg.ua. Тарифи, передбачені пунктом 7.1, є обов`язковими для сторін з дати набрання чинності постановою регулятора щодо їх встановлення. Визначена на їх основі вартість послуг застосовується сторонами при розрахунках за послуги згідно з умовами договору.

У п.9.1 Договору передбачено, що у разі виникнення у замовника негативного місячного небалансу та не врегулювання ним негативного місячного небалансу відповідно до Кодексу в строк до дванадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, замовник зобов`язаний сплатити оператору за послуги балансування. Негативний місячний небаланс замовника визначається відповідно до Кодексу.

Вартість послуг балансування за газовий місяць визначається на підставі даних про негативний місячний небаланс замовника за формулою визначеною в п.9.2 Договору.

Базова ціна газу визначається оператором відповідно до Кодексу. Оператор визначає базову ціну газу щомісяця в строк до десятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, та розміщує її на своєму веб-сайті (п.9.3 Договору).

Оператор до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає замовнику на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру. Замовник зобов`язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує п`яти банківських днів (п.9.4 Договору).

Розбіжності щодо вартості послуг балансування підлягають урегулюванню відповідно до умов цього договору або в суді. До прийняття рішення суду вартість послуг балансування, яку замовник зобов`язаний сплатити в строк, визначений пунктом 9.4 цього договору, визначається за даними оператора (п.9.5 Договору).

Пунктом 11.1 Договору передбачено, що послуги, які надаються за цим договором, за винятком послуг балансування, оформлюються оператором і замовником актами наданих послуг.

Послуги балансування оформлюються одностороннім актом за підписом оператора на весь обсяг негативного місячного небалансу, неврегульованого замовником відповідно до Кодексу та розділу IX цього договору (п.11.4 Договору).

У відповідності до вимог пунктів 13.1, 13.2, 13.5 Договору у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та цим договором. Сторона, що не виконує умови цього договору та (або) умови Кодексу, зобов`язана в повному обсязі відшкодувати збитки, завдані іншій стороні. У разі порушення замовником строків оплати, передбачених цим договором, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Цей договір набирає чинності з дня його укладення на строк до 31 грудня 2016 року, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01 грудня 2015 року. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше, ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п.17.1 Договору).

Відповідно до п.17.2 Договору всі зміни та доповнення до цього договору оформлюються письмово та підписуються уповноваженими особами сторін. Сторони зобов`язуються письмово повідомляти про зміну реквізитів (місцезнаходження, найменування, організаційно-правової форми, банківських реквізитів тощо) не пізніше, ніж через десять днів після настання таких змін.

У п.17.3 Договору сторони погодили, що в разі внесення та затвердження Регулятором змін до Типового договору транспортування природного газу сторони зобов`язані протягом місяця внести відповідні зміни до цього Договору.

У подальшому 29.11.2017 між оператором та замовником укладено додаткову угоду №ДУ-1/151200074 до договору транспортування природного газу №1512000704 від 17.12.2015 (а.с. 22-24, т.1).

Вищезазначеною додатковою угодою, зокрема, п.9.4 Розділу IX договору транспортування природного газу №1512000704 від 17.12.2015 викладено в такій редакції:

"9.4. Оператор до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає замовнику на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру. Замовник, крім вартості послуг, вказаних в абзаці другому цього пункту, зобов`язаний здійснити оплату в строк, що не перевищує п`яти банківських днів.

Оплата вартості послуг балансування оператором газорозподільної системи за рахунок виділених субвенцій з державного бюджету на покриття пільг, субсидій та компенсацій побутовим споживачам проводиться у строки та за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року №20, у сумі, що не перевищує вартості послуг розподілу фактично спожитого природного газу зазначеними споживачами за розрахунковий період.".

На підтвердження факту надання відповідачу позивачем послуг транспортування природного газу останнім подано акти приймання-передачі природного газу за березень, квітень, травень червень 2019 року (а.с. 68-87, т.1).

Позивач за результатами співставлення остаточних алокацій подач/відборів відповідачем природного газу до/з газотранспортної системи за березень, квітень, травень, червень 2019 року виявив наявність у відповідача небалансів як різниці між вказаними алокаціями подач/відборів природного газу, на підставі чого здійснив розрахунок остаточних обсягів добового небалансу відповідача за кожну газову добу звітного місяця та визначив його остаточну плату за такі добові небаланси за кожну газову добу і сумарно за звітний місяць, а саме:

- за березень 2019 року - остаточні обсяги добових небалансів у розмірі 5 665 468м.куб. на загальну вартість 54 658 274, 75грн;

- за квітень 2019 року - остаточні обсяги добових небалансів у розмірі 2 710 850,19м.куб. на загальну вартість 23 741 772, 33грн;

- за травень 2019 року - остаточні обсяги добових небалансів у розмірі 3 163 080,96м.куб. на загальну вартість 26 007 718, 03грн;

- за червень 2019 року - остаточні обсяги добових небалансів у розмірі 1 782 919,57м.куб. на загальну вартість 15 465 818, 30грн.

На підтвердження наявності у відповідача небалансів як різниці між вказаними алокаціями подач/відборів природного газу, позивач надав акти врегулювання щодобових небалансів: №03-2019-1512000704 за березень 2019 року, №04-2019-1512000704 за квітень 2019 року, №05-2019-1512000704 за травень 2019 року, №06-2019-1512000704 за червень 2019 року (а.с. 28, 30, 32, 34-35, т.1); довідки №1 про добові небаланси Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз", що виникли внаслідок відбору природного газу для витрат оператора газорозподільної системи за березень, квітень, травень та червень 2019 року (а.с. 36-40, т.1); довідки №3 про добові небаланси Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" за березень, квітень, травень, червень 2019 року (а.с. 41-44, т.1); реєстри файлів завантаження до Інформаційної платформи форми №2, №3, №4 за період березень-червень 2019 року (а.с. 45-67, т.1).

З огляду на викладене, позивачем відповідачу виставлено рахунки на оплату за добові небаланси за березень-червень 2019 року, а саме: №03-2019-1512000704 від 31.03.2019 (на суму 54 658 274,75грн), №04-2019-1512000704 від 30.04.2019 (на суму 23 741 772,33грн), №05-2019-1512000704 від 31.05.2019 (на суму 26 007 718,03грн), №06-2019-1512000704 від 30.06.2019 (на суму 15 465 818, 30грн) (а.с. 29, 31, 33, 36, т.1).

Проте, зазначені вище рахунки відповідачем залишені без оплати, у зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача 119 873 583, 41 грн основного боргу, а також - 7 138 878, 78 грн пені та 613 171, 53 грн 3% річних.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 04.05.2023 у справі №906/1205/19 позов задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" 119 873 583, 41 грн основного боргу; 7 138 878, 78 грн пені; 613 171, 53 грн 3% річних; 672 350, 41 грн судового збору.

Місцевий господарський суд вказав, що позивачем належним чином доведено наявність у відповідача перед позивачем заборгованості з оплати за добові небаланси за березень-червень 2019 року в розмірі 119 873 583, 41 грн.

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Житомирської області від 04.05.2023 у справі №906/1205/19 та мотивами суду першої інстанції, відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

В розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Під захистом права розуміється державна примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути виражений як концентрований вираз змісту (суті) державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в іншій спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ч.1 ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України)). Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов`язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше (ч.3 ст.173 ГК України).

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст.175 ГК України).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли з питань транспортування природного газу.

При цьому, взаємовідносини, які виникають у процесі укладення та виконання договорів транспортування природного газу, регулюються Законом України "Про ринок природного газу", Кодексом газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), котрий затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП, третя особа) №2493 від 30.09.2015, та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до пунктів 7, 45 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

- газотранспортна система - технологічний комплекс, до якого входить окремий магістральний газопровід з усіма об`єктами і спорудами, пов`язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька таких газопроводів, якими здійснюється транспортування природного газу від точки (точок) входу до точки (точок) виходу;

- транспортування природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу.

Частинами 1, 2 статті 32 вищенаведеного Закону унормовано, що транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому Кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу. Типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором. Оператор газотранспортної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів транспортування природного газу із замовниками.

Регламентом функціонування газотранспортної системи України є Кодекс газотранспортної системи, затверджений постановою НКРЕКП №2493 від 30.09.2015. Кодекс також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України.

Відповідно до пункту 4 глави 3 розділу І Кодексу газотранспортної системи експлуатацію газотранспортної системи здійснює виключно оператор газотранспортної системи.

Згідно абз.36 п.5 гл.1 розділу І Кодексу газотранспортної системи, договір транспортування - договір, укладений між оператором газотранспортної системи та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор газотранспортної системи надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору газотранспортної системи вартість отриманих послуг (послуги).

Разом з тим, п.5 гл.1 розділу І Кодексу газотранспортної системи визначено, що:

алокація - підтвердження поділу за певний розрахунковий період фактичного обсягу (об`єму) природного газу, поданого для транспортування в точку входу або відібраного з точки виходу, між замовниками послуги транспортування, у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів), що здійснюється відповідно до вимог розділу ХІІ цього Кодексу;

базова ціна газу (далі БЦГ) - ціна природного газу, яка формується протягом розрахункового періоду оператором газотранспортної системи на основі витрат на закупівлю, транспортування та зберігання природного газу;

балансування системи - діяльність, яка здійснюється оператором газотранспортної системи в рамках надання послуг транспортування, що полягає у врівноваженні попиту та пропозиції природного газу у газотранспортній системі, що охоплює фізичне балансування та комерційне балансування;

місце приєднання (точка приєднання) - запроектована або існуюча межа балансової належності об`єктів замовника приєднання;

місячна номінація - заявка замовника послуг транспортування, надана оператору газотранспортної системи стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом місяця в розрізі кожної доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу, у тому числі у розрізі контрагентів (споживачів) замовника та їх точок комерційного обліку (за необхідності);

небаланс - різниця між обсягами природного газу, поданими замовником послуг транспортування для транспортування на точці входу, та відібраними замовником послуг транспортування з газотранспортної системи на точці виходу, що визначається за процедурою алокації;

несанкціонований відбір природного газу - відбір природного газу: за відсутності по суб`єкту ринку природного газу підтвердженої номінації (підтвердженого обсягу природного газу) на відповідний розрахунковий період; без укладення відповідного договору з постачальником; шляхом самовільного під`єднання та/або з навмисно пошкодженими приладами обліку природного газу або поза охопленням приладами обліку; шляхом самовільного відновлення споживання природного газу;

номінація - заявка замовника послуг транспортування, надана оператору газотранспортної системи стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу, у тому числі у розрізі контрагентів (споживачів) замовника та їх точок комерційного обліку (за необхідності);

розподіл потужності - частина договору транспортування, яка визначає порядок та умови надання і реалізації права на користування договірною потужністю, яке надається замовнику транспортування у визначеній точці входу або точці виходу.

Частиною 1 статті 23 Закону України "Про ринок природного газу" передбачено, що оператор газотранспортної системи є юридичною особою, яка не є складовою вертикально інтегрованої організації і здійснює свою господарську діяльність незалежно від діяльності з видобутку, розподілу, постачання природного газу, діяльності оптових продавців. Оператор газотранспортної системи не може провадити діяльність з видобутку, розподілу або постачання природного газу.

Отже, нормами чинного законодавства визначено, що транспортування природного газу може здійснюватись лише в межах газотранспортної системи, на підставі договору, укладеного з оператором газотранспортної системи.

Відповідно до частин 1, 3 статті 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Частиною 4 статті 179 ГК України передбачено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Положеннями частин 1, 2, 3 статті 180 ГК України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Так, при укладанні договору транспортування природного газу №1512000704 від 17.12.2015 сторони визначили, що предметом відповідного договору є: послуги замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи (розподіл потужності); послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій (транспортування); послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (балансування).

Такі послуги надаються оператором на умовах, визначених у Кодексі газотранспортної системи, з урахуванням особливостей, передбачених цим договором.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами укладено договір транспортування природного газу №1512000704 від 17.12.2015, а також додаткова угода №1 від 29.11.2017 до нього.

При цьому суд зауважує, що впровадження з 01.03.2019 добового балансування на ринку природного газу з відповідними змінами до Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493, а також змінами до Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2497, не приведення сторонами умов договору транспортування природного газу №1512000704 від 17.12.2015 у відповідність до нових правил ринку природного газу, не звільняє учасників такого ринку від обов`язку дотримання правил балансування, визначених Кодексом газотранспортної системи у відповідній редакції на момент надання послуг.

Разом з цим, умови договору транспортування природного газу №1512000704 від 17.12.2015, а саме пункти 2.2, 2.5, 2.6, 7.1 передбачають, що оператор надає замовнику послуги (зокрема, і балансування) на умовах визначених у Кодексі ГТС; приймання передача газу, документальне оформлення і подання звітності оператору здійснюється відповідно до вимог Кодексу ГТС; замовник має виконувати вимоги визначені Кодексом ГТС; балансування визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом ГТС.

Таким чином, договір транспортування природного газу №1512000704 від 17.12.2015 також містить положення, відповідно до яких, він має виконуватись у відповідності до приписів Кодексу ГТС, зокрема з врахуванням змін та доповнень на момент надання послуг.

Згідно з ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічні положення містяться у ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", а саме: висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Так, Верховний Суд у постанові від 04.09.2023 у справі № 910/5352/21 зазначив, що:

"97. Кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: - чи є правовідносини подібними; - чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.

98. Щодо першого аспекту необхідно зазначити, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (достеменно визначено у п. 57-58 цієї постанови). Отже, критеріями визначення подібності правовідносин в іншій справі є: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет) (ухвала об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19).

99.Велика Палата Верховного Суду також неодноразово вказувала, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.

100. Щодо другого аспекту необхідно встановлювати чи зберігає правова позиція юридичну силу, тобто враховувати зміни внесенні у відповідне законодавство.

101. Отже, правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.

102. Водночас, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц зазначила, що з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Велика Палата Верховного Суду повинна мати ґрунтовні підстави: її попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід має очевидно застарілий характер внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання".

З врахуванням вищевикладеного, колегією суддів враховуються висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №918/868/21 (до якої провадження було зупинено у даній справі), згідно яких:

"270. Умовою для виникнення у замовника послуг транспортування обов`язку з оплати оператору ГТС вартості добового небалансу є наявність у нього негативного небалансу (тобто якщо має місце перевищення обсягів відібраного замовником природного газу з ГТС над обсягами переданого природного газу).

271. Отже, достатньою підставою оплати послуг комерційного балансування за законом та договором є існування негативного небалансу за газову добу, який доводиться алокаціями (звітами), складеними оператором ГТС, на підставі інформації, наданої самим замовником.

272. Подібні висновки наведені в п.9.26 постанови Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №918/450/20.

273. Оплата послуг балансування має бути здійснена замовником у разі надсилання оператором ГТС такому замовнику акта, рахунку на оплату, звіту по точках входу/виходу замовника послуг транспортування.

274. Договір та Кодекс ГТС не передбачають надання оператором будь-яких інших підтверджень факту здійснення ним балансування (в тому числі відповідно до пп.1 п.3 розд.ХІІІ Кодексу ГТС) для того, щоб послуги балансування вважались наданими, а у оператора ГТС виникло право на отримання від замовника оплати.

275. Враховуючи викладене, Верховний Суд зазначає, що у такій категорії справ, незалежно від того, здійснюється місячне чи добове балансування, а також яка саме редакція Кодексу ГТС застосовується до спірних відносин, позивач (оператор ГТС) не повинен доводити існування загрози цілісності ГТС, наявності в нього ресурсу природного газу саме для врегулювання небалансів відповідача, факт понесення реальних витрат на врегулювання небалансів саме відповідача, зокрема й факт купівлі-продажу оператором ГТС короткострокових стандартизованих продуктів.

276. Верховний Суд також зазначає, що згідно з п.2 розд.XIII Кодексу ГТС оператор ГТС вчиняє дії з врегулювання небалансу з метою підтримання звичайного рівня функціонування ГТС в разі недотримання замовниками своїх підтверджених номінацій.

277. У розд.XIII Кодексу ГТС, який регулює заходи фізичного балансування, передбачено, що якщо існує загроза цілісності ГТС, оператор ГТС вживає таких заходів: 1) купівлю-продаж природного газу за короткостроковими договорами в точці, в якій відбувається передача природного газу, а в разі відсутності такої можливості - за конкурсною процедурою та за ринковими цінами; 2) регулювання обсягу надходження газу в ГТС (точки входу та/або виходу) у випадках, передбачених Національним планом дій та цим Кодексом; 3) регулювання обсягу природного газу, який знаходиться в ГТС.

278. Цілісність ГТС - стан ГТС, за якого тиск і фізико-хімічні показники природного газу залишаються в межах між мінімальним та максимальним рівнями, визначеними оператором ГТС, що технічно гарантують транспортування природного газу (п.47 ч.1 ст.1 Закону "Про ринок природного газу").

279. Втім, встановлення факту вчинення оператором ГТС заходів з фізичного балансування не входить у предмет доказування у цій справі.

280. Між оператором ГТС та оператором ГРМ виникають відносини комерційного балансування, які врегульовані не розд.XIII, а розд.XIV Кодексу.

281. Тому оператор ГТС не повинен додатково підтверджувати вчинення ним фізичного балансування (зокрема, договорами закупівлі природного газу, актами зберігання газу у газосховищах тощо).

282. Відтак Об`єднана палата вважає за необхідне уточнити висновки щодо застосування п.3 розд.ХІІІ, п.3 гл.3 розд.ХІV Кодексу ГТС, викладені у постановах від 02.12.2021 у справі №922/3363/20, від 14.12.2021 у справі №923/909/19, від 19.03.2021 у справі №922/3987/19, від 04.08.2021 у справі №903/973/19, від 18.02.2022 у справі №918/450/20, вказавши про те, що оператор ГТС не має доводити фактичне надання ним послуг шляхом надання доказів існування загрози цілісності ГТС, наявності в оператора ресурсу природного газу саме для врегулювання небалансів відповідача, докази понесення оператором ГТС реальних витрат на врегулювання небалансів саме відповідача, зокрема й факти купівлі-продажу оператором ГТС короткострокових стандартизованих продуктів".

З врахуванням висновків Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №918/868/21 не заслуговують на увагу доводи апелянта про відсутність факту вчинення балансуючих дій позивачем та про відсутність факту понесених позивачем обґрунтованих та реальних витрат на балансування газотранспортної системи.

Відповідно до п. 2, 3, 10 розділу XIII Кодексу ГТС замовники послуг транспортування зобов`язані своєчасно врегульовувати свої небаланси. Оператор газотранспортної системи вчиняє дію з врегулювання добового небалансу виключно з метою підтримання звичайного рівня функціонування газотранспортної системи в разі недотримання замовниками послуг транспортування своїх підтверджених номінацій.

Якщо існує загроза цілісності газотранспортної системи, оператор газотранспортної системи вживає таких заходів:

1) купівлю-продаж природного газу за короткостроковими договорами в точці, в якій відбувається передача природного газу, а в разі відсутності такої можливості - за конкурсною процедурою та за ринковими цінами;

2) регулювання обсягу надходження газу в газотранспортну систему (точки входу та/або виходу) у випадках, передбачених Національним планом дій та цим Кодексом;

3) регулювання обсягу природного газу, який знаходиться в газотранспортній системі;

4) регулювання обсягу природного газу, який зберігається у газосховищах, які знаходяться в управлінні оператора газотранспортної системи.

Таким чином, з урахуванням вимог пункту 3 розділу XIII Кодексу ГТС Оператор ГТС самостійно обирає альтернативний варіант підтримання звичайного рівня функціонування газотранспортної системи в разі недотримання замовниками послуг транспортування своїх підтверджених номінацій.

Оператор газотранспортної системи для забезпечення власної господарської діяльності (у тому числі для вчинення дій з врегулювання добових небалансів, власних виробничо-технічних потреб, покриття витрат та виробничо-технологічних витрат) придбаває природний газ у власника природного газу (у тому числі у газовидобувного підприємства, оптового продавця, постачальника) на загальних підставах та ринкових умовах.

Як вже було зазначено, достатньою підставою оплати вчинених Оператором ГТС дій щодо врегулювання добових небалансів за законом та договором є існування негативного добового небалансу, який доводиться алокаціями (звітами), складеними оператором ГТС, на підставі інформації, наданої самим замовником.

Оплата щодо врегулювання добових небалансів має бути здійснена замовником у разі надсилання оператором ГТС такому замовнику рахунку на оплату, звіту по точках входу/виходу замовника послуг транспортування (пункти 3-4 глави 4 розділу XIV Кодексу ГТС), та за відсутності доказів самостійного врегулювання небалансу.

Окрім того у разі виникнення у Замовника негативного добового небалансу Оператор здійснює продаж Замовнику, а Замовник купівлю в Оператора природного газу в обсягах негативного добового небалансу за ціною, яка встановлюється розділом XIV Кодексу.

Відповідно до вимог чинного законодавства та Договору, природний газ який використаний відповідачем на свої виробничо-технологічні витрати, має бути оплачений шляхом проведення розрахунків за вчинені позивачем дії щодо врегулювання добових небалансів відповідача.

Інший підхід означатиме право АТ "Житомиргаз" безоплатно відбирати газ з газотранспортної системи у необмеженій кількості, що суперечить принципам функціонування ринку природного газу відповідно до ст. 3 Закону "Про ринок природного газу" (зокрема, забезпечення рівних прав на доступ до газотранспортних та газорозподільних систем, додержання встановлених технічних норм та стандартів безпеки тощо) та загальним засадам цивільного законодавства, визначеним ст. 3 Цивільного кодексу України (зокрема, неприпустимість позбавлення права власності, справедливість, добросовісність та розумність тощо).

Натомість, відповідачем не надано жодного доказу щодо врегулювання ним самостійно негативних небалансів, які виникли у спірний період, а отже доказів на спростування позовних вимог.

Щодо односторонніх актів врегулювання щодобових небалансів відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що: односторонні акти врегулювання щодобових небалансів не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність". Також зазначає, що складені АТ "Укртрансгаз" односторонні акти не можуть бути визнані належними доказами на підтвердження визначення обсягу та, відповідно вартості послуг балансування газу.

Колегія суддів з даного приводу зазначає наступне.

Так, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також, згідно з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року, господарські операції господарюючих суб`єктів фіксуються та підтверджуються первинними документами, складеними та оформленими відповідно до вимог зазначеного Положення; первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, від імені якого складено документ, назва документа, дата та місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі), посади, підписи та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та складання первинного документу; первинні документи підлягають обов`язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік.

Таким чином, колегія суддів вважає, що односторонній акт врегулювання щодобових небалансів, з урахуванням норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, постанови НКРЕКП № 2497 від 30.09.2015 "Про затвердження типового договору транспортування природного газу" та враховуючи наявність у ньому всіх обов`язкових реквізитів, засвідчує факт здійснення господарської операції з врегулювання щодобових небалансів, що також підтверджується Податковою консультацією Державної фіскальної служби України № 2637-/6/99-99-15-03-02-15/ІПК від 10.06.2019.

Разом з тим, відповідно до вимог чинного законодавства, достатньою підставою оплати вчинених оператором ГТС дій щодо врегулювання добових небалансів за законом та договором є існування негативного добового небалансу, який доводиться алокаціями (звітами), складеними оператором ГТС, на підставі інформації, наданої самим замовником до Інформаційної платформи за березень - червень 2019 року.

Отже, виходячи з вищевикладеного, позивачем виключно у спосіб, який визначений умовами Договору та Кодексом ГТС здійснено документальне оформлення наданих послуг односторонніми актами про надання послуг балансування природного газу, а тому, доводи відповідача з даного приводу, викладені у його апеляційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими.

Щодо розрахунку плати за добовий небаланс, апелянт вказує на відсутність номінацій, алокацій, розрахунку небалансу та розрахунку маржинальної ціни придбання/продажу природного газу. Колегія суддів з даного приводу зазначає наступне.

Умови взаємодії з оператором газотранспортної системи (позивачем), порядок присвоєння ЕІС-кодів та вимоги до інформаційної платформи урегульовані у Розділі IV Кодексу ГТС, так, зокрема, у главі 1 цього розділу визначено, що для забезпечення електронної взаємодії та документообігу між суб`єктами ринку природного газу, у тому числі для організації замовлення та супроводження послуг транспортування природного газу в умовах добового балансування газотранспортної системи, а також між суб`єктами ринку природного газу та операторами торгових платформ, оператор газотранспортної системи зобов`язаний створити та підтримувати функціонування інформаційної платформи.

Інформаційна платформа складається з апаратного та програмного забезпечення.

Обмін даними між уповноваженими особами користувачів інформаційної платформи та інформаційною платформою (оператором газотранспортної системи) відбувається через електронну пошту та інтерфейс користувача інформаційної платформи веб-додатка.

Вимоги до наповнення інформаційної платформи поточними та статистичними даними, передбачені у пункті 4 глави 1 Розділі IV Кодексу ГТС, згідно з якою, інформаційна платформа має містити, зокрема, такі дані: перелік точок входу/виходу до/із газотранспортної системи; інформацію про всіх суб`єктів ринку природного газу, включаючи споживачів, яким в установленому порядку присвоєні ЕІС-коди та інше.

Також, інформація про споживачів в інформаційній платформі має містити, серед іншого, ЕІС-код споживача та за наявності ЕІС-коди його точок обліку; ЕІС-код фізичної точки виходу з газотранспортної системи; інформацію про прогнози споживання природного газу на кожну газову добу D) для споживачів, по яких відбір/споживання не вимірюється щодобово; інформацію про попередні обсяги споживання кожної газової доби D); інформацію про фактичне добове споживання; інформацію про фактичне споживання кожного газового місяця (М).

Пунктом 3 глави 3 Розділу IV Кодексу ГТС визначено, що взаємовідносини між замовником та оператором при забезпеченні (замовленні, наданні, супроводженні) послуг транспортування за цим договором здійснюються сторонами через інформаційну платформу оператора відповідно до вимог Кодексу.

В матеріалах справи містяться Реєстри файлів завантажених до інформаційної платформи АТ "Житомиргаз"; Форма №2, у якій відображена інформація про попередні та остаточні прогнози відборів/споживання природного газу споживачами, що не вимірюється щодобово, і відбори/споживання природного газу споживачами, що вимірюється щодобово (протягом доби); Форма №3, у яких відображена інформація про фактичний місячний відбір/споживання, що не вимірюється цілодобово та/або щодо яких було змінено режим нарахування відбору/споживання природного газу; а також Реєстри файлів; Форма №4, яка містить інформацію про оператора газотранспортної системи, яким природний газ передається з газорозподільної системи, з визначенням місць підключення таких операторів та про об`єм/обсяг приймання-передачі природного газу з однієї газорозподільної зони у іншу.

Отже, дані про фактичне споживання відповідачем газу кожної газової доби, за спірний період, подавалися ним самостійно та вносилися до інформаційної платформи.

При цьому інформація про добові обсяги подач та відборів/споживання, що вимірюються протягом доби, надається оператору газотранспортної системи не пізніше ніж о 08:00 UTC (10:00 за київським часом) годині для зимового періоду або о 07:00 UТС (10:00 за київським часом) годині для літнього періоду після закінчення газової доби D). Така інформація повинна надаватись в електронному вигляді через інформаційну платформу за встановленою оператором газотранспортної системи формою, погодженою Регулятором (пункт 2 гл. 3 р. XII Кодексу ГТС).

Згідно з пунктом 1 глави 1 розділу VIII Кодексу газотранспортної системи України, одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі вчинення дій з врегулювання добового небалансу, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування.

Щодо визначення маржинальної ціни придбання/продажу природного газу колегія суддів зазначає, що ціна закупівлі природного газу оператором газотранспортної системи визначається згідно з п.12 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС, приписами якої зазначено, що маржинальна ціна продажу визначається відповідно до ціни закупівлі природного газу оператором газотранспортної системи, яка сформувалася протягом газового місяця, зменшеної на величину коригування, який становить 10 % (п. 14 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС).

Ціна закупівлі природного газу оператором газотранспортної системи, яка сформувалася протягом газового місяця (М-1), публікується оператором газотранспортної системи на інформаційній платформі та/або на його веб-сайті.

Таким чином, пункт 12 Глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС містить імперативну норму, що Оператор газотранспортної системи визначає маржинальну ціну продажу/придбання природного газу та публікує її на інформаційній платформі.

Відповідно до глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС, оператор газотранспортної системи до 12 числа газового місяця, наступного за звітним, надає замовнику послуг транспортування природного газу в електронному вигляді через інформаційну платформу інформацію про остаточні щодобові подачі та відбори (у розрізі споживачів замовника послуг транспортування природного газу), обсяги та вартість щодобових небалансів у звітному газовому місяці.

Таким чином, розрахунок плати за добовий небаланс, відомості про статус небалансу, ціна закупівлі природного газу надаються замовнику послуг транспортування за допомогою інформаційної платформи, а докази надання вказаної інформації АТ "Житомиргаз" наявні в матеріалах справи

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 19 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" (далі - Закон), Регулятор здійснює державний контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових виїзних, а також невиїзних перевірок відповідно до затверджених ним порядків контролю. Перевірка проводиться на підставі рішення Регулятора.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" підставою для проведення позапланової перевірки є, зокрема подання суб`єктом господарювання письмової заяви про здійснення заходу державного контролю за його бажанням.

Так, АТ "Укртрансгаз" листом від 16.01.2019 №1001ВИХ-19-203 звернулося до НКРЕКП з заявою про здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) за бажанням ліцензіата стосовно усунення порушень вимог законодавства та ліцензійних умов, виявлених за результатами позапланової перевірки та встановлених постановою НКРЕКП від 27.07.2018 № 788.

Відповідно до постанови НКРЕКП від 05.02.2019 № 161 Управлінням НКРЕКП у м. Києві та Київській області проведена позапланова перевірка АТ "Укртрансгаз" щодо виконання вимог постанови НКРЕКП від 27.07.2018 № 788 у частині забезпечення функціонування Інформаційної платформи Оператора газотранспортної системи у відповідності до вимог Кодексу ГТС.

26.04.2019 Регулятором прийнято постанову № 664, якою зобов`язано АТ "Укртрансгаз" до 20 травня 2019 року привести свої дії у відповідність до вимог Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2493.

26.04.2019 Регулятором прийнято постанову № 664, якою зобов`язано АТ "Укртрансгаз" до 20 травня 2019 року привести свої дії у відповідність до вимог Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2493.

Листом від 25.04.2019 №1001ВИХ-19-1912 АТ "Укртрансгаз" повідомив НКРЕКП про можливість Операторами ГРМ подавати номінації/реномінації на інформаційній платформі Оператора ГТС.

Постановою від 07.06.2019 № 973 НКРЕКП визнано вимоги постанови від 26.04.2019 року № 664 "Про здійснення заходів державного регулювання до АТ "Укртрансгаз" такими, що виконані АТ "Укртрансгаз".

Таким чином, НКРЕКП, здійснивши державний контроль, підтвердила виконання АТ "Укртрансгаз" всіх вимог чинного законодавства щодо забезпечення функціонування Інформаційної платформи оператора газотранспортної системи в умовах добового балансування газотранспортної системи.

Щодо акта звіряння сум від 31.08.2022, то з останнього вбачається, що відповідач повністю підтверджує наявну у нього заборгованість за Договором № 1512000704 від 17.12.2015 за надані послуги балансування за період 2016 - 2019 на загальну суму 624 367 906, 81 грн, з урахуванням спірних сум за період березень-червень 2019 року, що є предметом розгляду у справі №906/1205/19 (а.с.101, т.6).

Підписанням зазначеного акта звіряння відповідач фактично підтвердив наявність заборгованості перед позивачем з врегулювання добових небалансів.

Вказаний акт є додатковим доказом підтвердження правомірності заявлених позовних вимог у справі № 906/1205/19, що фактично визнається і самим відповідачем.

При цьому, мета складання акта звірки, полягає у визначенні стану розрахунків між сторонами, виявленні боргу або його відсутності на підставі первинних документів.

Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 17.08.2022 у справі № 924/232/18 прийшов до висновку, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності є технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій.

Акт відображає стан заборгованості, рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин.

Акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості.

Аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом у постановах від 20.04.2021 у справі № 910/14518/19, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 08.05.2018 у справі № 910/16725/17, від 17.10.2018 у справі №905/3063/17 та від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17.

Щодо обов`язку відповідача по своєчасному врегулюванню небалансів, що передбачені пунктом 2 розділу XIII Кодексу ГТС та Договором, то колегія суддів зазначає, що відповідно до Методики визначення та розрахунку тарифів на послуги розподілу природного газу затвердженої Постановою НКРЕКП № 236 від 25.02.2016 до структури тарифу на розподіл природного газу включені витрати, пов`язані з використанням природного газу на виробничо-технологічні витрати (ВТВ), нормативні та питомі втрати.

Як пояснив позивач, з чим погоджується колегія суддів, замовники послуг розподілу природного газу, як фізичні так і юридичні особи, оплачуючи АТ "Житомиргаз" рахунки за надані послуги розподілу природного газу, фактично компенсують АТ "Житомиргаз" вартість природного газу, використаного для покриття ВТВ, разом з цим АТ "Житомиргаз" не закуповує природний газ на ВТВ в необхідних обсягах, а відбирає його із газотранспортної системи та не сплачує АТ "Укртрансгаз" кошти за надані послуги балансування.

Однак відповідно до ст. 38 Закону України "Про ринок природного газу" оператор газорозподільної системи придбаває енергоресурси, необхідні для здійснення своєї господарської діяльності, у недискримінаційний та прозорий спосіб.

Згідно з положеннями глави 6 розділу III Кодексу ГРМ, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494, який регулює діяльність відповідача, зокрема, встановлено, що оператор ГРМ для забезпечення власної господарської діяльності (в тому числі для фізичного балансування ГРМ, власних виробничо-технічних потреб (ВТВ) та для покриття фактичних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в ГРМ) закуповує природний газ у власника природного газу (в тому числі ГДП, ВБГ, оптового продавця, постачальника) на загальних підставах та ринкових умовах.

Об`єм (обсяг) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу за підсумками місяця та календарного року визначається Оператором ГРМ відповідно до глави 1 розділу ХІІ цього Кодексу та розраховується як різниця між об`ємом (обсягом) надходження природного газу до ГРМ у відповідний період і об`ємом (обсягом) природного газу який розподілений між підключеними до/через ГРМ споживачами та переданий в суміжні ГРМ протягом зазначеного періоду.

Так, в період березень - червень 2019 року АТ "Житомиргаз", у відповідності до положень Кодексів ГРМ та ГТС, мало можливість здійснювати заходи спрямованні на покриття своїх витрат як оператора ГРМ, зокрема, шляхом:

- подання номінацій, як замовником послуг транспортування, на точках входу до оператора ГТС, з метою надходження природного газу для покриття витрат оператора ГРМ, у відповідності до розділу XII Кодексу ГТС;

- надання оператору ГТС торгових сповіщень на набуття природного газу, у відповідності до положень розділу XIV Кодексу ГТС;

- закупівлю природного газу для власних виробничо-технологічних потреб із ресурсу будь якого постачальника, у встановленому законодавством порядку.

Проте, як свідчать докази у справі, відповідач не вчиняв дій, направлених на забезпечення власних ВТВ, як оператора ГРМ та дій з врегулювання небалансів природного газу.

Враховуючи вищевикладене та наявність в матеріалах справи доказів на підтвердження обсягів відібраного відповідачем природного газу з точки виходу з газотранспортної системи, що склали обсяги його негативних небалансів за відповідні періоди, для врегулювання яких були надані послуги балансування у період березень - червень 2019 в межах договірних відносин по Договору, та враховуючи не надання відповідачем доказів на їх спростування, колегія суддів приходить до висновку що судом першої інстанції правомірно задоволені позовні вимоги АТ "Укртрансгаз".

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення 7 138 878, 78 грн пені та 613 171, 53 грн 3% річних (за періоди: 23.04.2019-24.07.2019, 22.05.2019-24.07.2019, 25.06.2019-24.07.2019, 20.07.2019-24.07.2019).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частиною 1 статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як судом зазначалося вище, відповідно до п.13.1, 13.5 Договору транспортування природного газу №1512000704 від 17.12.2015 у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та цим договором. У разі порушення замовником строків оплати, передбачених цим договором, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді трьох процентів річних є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Так, до суду апеляційної інстанції від відповідача надійшла заява про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) на 90 %.

Разом з тим колегією суддів враховується, що до суду першої інстанції така зава відповідачем не подавалась.

Апеляційний господарський суд звертає увагу, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не вправі розглядати заяви, які не були подані до суду першої інстанції і за результатами яких не приймалось рішення судом.

Перевіривши доданий до позовної заяви розрахунок розміру пені та 3% річних, колегія суддів приходить до висновку про його правильність та обґрунтованість, та погоджується із судом першої інстанції про задоволення позову у цій частині.

Частиною 3 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

За таких обставин, колегія суддів вважає доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними та документально необґрунтованими, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі судового рішення.

На підставі ст. 129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 272, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" на рішення Господарського суду Житомирської області від 04.05.2023 у справі №906/1205/19 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст.ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу №906/1205/19 повернути до Господарського суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений "15" квітня 2024 р.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Грязнов В.В.