Ухвала

від 04.06.2024 по справі 906/1205/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 906/1205/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М. - головуючий, Баранець О. М., Кондратова І. Д.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз"

на рішення Господарського суду Житомирської області

у складі судді Шніт А. В.

від 04.05.2023 та

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Розізнана І. В., Грязнов В. В., Філіпова Т.Л.

від 02.04.2024

за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

про стягнення 127 625 633,72 грн,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" про стягнення 127 625 633,72 грн заборгованості, з яких: 119 873 583,41 грн основного боргу; 7 138 878,78 грн пені; 613 171,53 грн 3% річних.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 04.05.2023 у справі № 906/1205/19 позов задоволено. Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" 119 873 583, 41 грн основного боргу; 7 138 878, 78 грн пені; 613 171, 53 грн 3% річних.

Постановою від 02.04.2024 Північно-західний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду Житомирської області від 04.05.2023 у справі № 906/1205/19.

06 травня 2024 року Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Житомирської області від 04.05.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.04.2024 у справі № 906/1205/19.

08 травня 2024 року на адресу Суду надійшли заперечення Акціонерного товариства "Укртрансгаз" проти відкриття касаційного провадження, в яких зазначено, що скаржником належним чином не обґрунтовано виключні випадки касаційного оскарження, передбачені пунктами 1 та 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, за наявністю яких подана касаційна скарга.

Перевіривши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз", врахувавши заперечення Акціонерного товариства "Укртрансгаз" проти відкриття касаційного провадження, Судом встановлено, що її слід залишити без руху з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині 3 цієї статті.

Поряд з цим, за приписами частини 2 зазначеної статті підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

При цьому пунктом 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

В касаційній скарзі Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" зазначено, що підставою касаційного оскарження рішення Господарського суду Житомирської області від 04.05.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.04.2024 у справі № 906/1205/19 є неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права за наявністю виключних випадків касаційного оскарження, передбачених пунктами 1 та 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник зауважує, що обґрунтування виключного випадку касаційного оскарження, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, наведено ним у главі розділу ІІ касаційної скарги та додатку № 1 до касаційної скарги. Втім, у зазначеній главі та додатку, Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/11273/20, постанови Верховного Суду від 21.07.2022 у справі № 906/1261/20, від 15.06.2021 у справі № 915/2360/19, від 22.07.2021 у справі № 909/1214/19 (із вказівкою, що аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.05.2021 у справі № 904/5807/19, від 08.06.2021 у справі № 904/5147/19, від 15.06.2021 у справі № 915/2360/19, від 22.06.2021 у справі № 908/3104/19), від 08.06.2021 у справі № 904/5147/19, від 08.06.2021 у справі № 903/904/19, від 22.06.2021 у справі № 908/3104/19 з наведенням та цитуванням окремих їх абзаців, проте чітко не зазначає щодо застосування якої саме норми права/норм права викладені висновки у зазначених постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, які не врахували суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень.

Суд звертає увагу скаржника, що у разі, якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність виключного випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, він повинен чітко та конкретно вказати норму/норми (пункт, частину, статтю) права, яку, на його думку, невірно застосували суди першої та/або апеляційної інстанцій, навести постанову Верховного Суду (номер справи і дату її ухвалення), в якій викладено висновок щодо застосування саме цієї норми права, та яку не врахували суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень.

В обґрунтування наявності виключного випадку касаційного оскарження, передбаченого пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" зазначає, що суд не дослідив зібрані у справі докази, а саме:

- додаткові пояснення від 11.03.2020, в яких було зазначено про те, що стосовно позивача було складено акт від 19.04.2019 № 161 НКРЕКП за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у нафтогазовій сфері та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з транспортування природного газу, в якому встановлено недоліки роботи інформаційної платформи, яка в свою чергу є єдиним джерелом даних, в тому числі для добового балансування, а також адміністратором якої є позивач;

- реєстри файлів завантаження до інформаційної платформи № 2, № 3, № 4 за період березень - червень 2019 року;

- інформація про обсяги виробничо-технологічних витрат;

- акти приймання-передачі природного газу за спірний період, акт звірки взаєморозрахунків;

- докази, які стосуються ціни, за якою здійснено розрахунок вартості наданих послуг та обсягів природного газу за даними актів приймання-передачі.

Однак, заявник касаційної скарги повинен враховувати, що за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Суд звертає увагу, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним, тому суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав і виключних випадків касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Крім того, відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент звернення з позовної заявою) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Тобто не менше 1 921,00 грн та не більше 672 350,00 грн, оскільки статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2019 року встановлений у розмірі 1 921,00 грн, а позов поданий у 2019 році.

Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент звернення з касаційною скаргою) за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

З огляду на викладене, судовий збір за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду Житомирської області від 04.05.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.04.2024 у справі № 906/1205/19 підлягає сплаті у сумі 1 344 700,00 грн (672 350,00 грн (максимально гранична сума судового збору) * 200%).

Водночас згідно із частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Касаційна скарга Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" подана через систему "Електронний суд", отже застосовується коефіцієнт 0,8 відповідно до вказаної норми права. Таким чином судовий збір за подання касаційної скарги у даному випадку підлягає сплаті у сумі 1 075 760,00 грн.

Однак до касаційної скарги Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" не додано доказів сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі, проте заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору. В обґрунтування заявленого клопотання скаржник, посилаючись на частину 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, зазначає, що в постанові Верховного Суду від 21.09.2023 у справі № 914/558/22 зроблено висновок щодо застосування норм права в частині можливості відстрочення сплати судового збору. Так, посилаючись на висновки щодо застосування статті 8 Закону "Про судовий збір" та частини 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18, Верховний Суд вказав, що юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату; крім того, із наведеного убачається, що прийняти рішення про відстрочення або розстрочення сплати судового збору суд може і з власної ініціативи у тому разі, коли юридична особа звертається із клопотанням про звільнення від сплати судового збору. Верховний Суд у постанові від 21.09.2023 у справі № 914/558/22 дійшов висновку, що висновок суду апеляційної інстанції про відстрочення сплати судового збору за подання Товариством з обмеженою відповідальністю "Сейф Гласс Факторі" апеляційної скарги не суперечить зазначеним вище висновкам Верховного Суду, згідно з якими у суду наявне право на відстрочення або розстрочення сплати судового збору і для юридичних осіб за наявності відповідного клопотання, яким, як вбачається, суд апеляційної інстанції, керуючись положеннями частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, скористався.

Розглянувши клопотання Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" про відстрочення сплати судового збору, Суд не вбачає підстав для його задоволення, з огляду на таке.

Пунктом 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до касаційної скарги додаються, зокрема, документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині 1 цієї статті.

Верховний Суд зазначає, що наведеними правовими нормами статті 8 Закону України "Про судовий збір" встановлено чіткий і вичерпний перелік умов, а також суб`єктних та предметних критеріїв, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема, відстрочити сплату судового збору.

Виходячи з положень статті 8 Закону України "Про судовий збір" суд наділений правом відстрочення, зменшення та звільнення від сплати судового збору: 1) за клопотанням фізичних осіб, тільки за наявності певних умов, або 2) якщо предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18, положення пунктів 1 та 2 частини 1 статті 8 Закону "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини 1 статті 8 Закону "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

З огляду на те, що предметом спору у справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, клопотання Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги не підлягає задоволенню.

Щодо висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 21.09.2023 у справі № 914/558/22, на які посилається скаржник, Верховний Суд зазначає таке.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18, на яку послався Верховний Суд у справі № 914/558/22, зробила відповідні висновки, що юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату; крім того, із наведеного убачається, що прийняти рішення про відстрочення або розстрочення сплати судового збору суд може і з власної ініціативи у тому разі, коли юридична особа звертається із клопотанням про звільнення від сплати судового збору, з урахуванням положень частини 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як було зазначено, частина 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Аналогічне положення закріплено в частині 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, частина 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Отже, вказана норма права без відсилки до статті 8 Закону України "Про судовий збір" передбачає можливість зменшення розміру судових витрат, звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат.

У той же час Господарський процесуальний кодекс України не містить подібних положень до тих, які закріплені у частині 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України. Вказане свідчить про відмінність правового регулювання та, відповідно, нетотожність випадків, за яких юридичній особі може бути відстрочено сплату судового збору в адміністративному та господарському процесах.

Вказане підтверджується змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18, у якій зазначено:

"44. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що ч.1 ст.133 КАС визначає право суду на звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору виходячи із майнового стану сторони, водночас ст.8 Закону "Про судовий збір" конкретизує порядок, умови такого звільнення та коло осіб, які можуть бути звільнені від сплати судового збору.

47. Водночас у нормах ч.2 ст.132 КАС відсилання до норм Закону "Про судовий збір", зокрема до підстав для звільнення від сплати судового збору, визначених ст.8, передбачене лише щодо питання звільнення від сплати судового збору.

48. Це означає, що юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату. Крім того, із наведеного убачається, що прийняти рішення про відстрочення або розстрочення сплати судового збору суд може і з власної ініціативи у тому разі, коли юридична особа звертається із клопотанням про звільнення від сплати судового збору".

Процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів касаційного суду (постанова Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 130/1001/17, ухвали Великої Палати Верховного Суду від 09.08.2019 у справі № 910/12968/17, від 04.11.2019 у справі № 916/313/18, від 11.10.2023 у справі № 607/1662/21, від 29.02.2024 у справі № 757/563/20, від 13.03.2024 у справі № 167/1058/20).

Таким чином, у цьому випадку, вирішуючи питання щодо застосування положень статті 8 Закону "Про судовий збір" та частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, підлягає застосуванню не висновок, що міститься в постанові колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.09.2023 у справі № 914/558/22, а висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 29.05.2024 у справі № 906/1305/19.

Згідно із частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Відповідно до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом 2 частини 1 цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 цього Кодексу.

Отже, касаційна скарга Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" залишається без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, із наданням скаржнику строку, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали, для усунення недоліків, шляхом:

- належного обґрунтування виключного випадку касаційного оскарження, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме чіткої вказівки яку саме норму права (які саме норми права) невірно застосували суди першої та/або апеляційної інстанцій, висновки щодо застосування якої (яких) викладені у наведених скаржником постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, які не були враховані судами при ухваленні оскаржуваних судових рішень;

- подання Суду документів, що підтверджують сплату судового збору за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду Житомирської області від 04.05.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.04.2024 у справі № 906/1205/19 у встановлених законом порядку і розмірі, а саме в сумі 1 075 760,00 грн.

Згідно із частиною 4 статті 174 та частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.

Оскільки касаційна скарга залишається без руху, Суд не розглядає клопотання Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" про поновлення строку на касаційне оскарження.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги у справі № 906/1205/19.

2. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" на рішення Господарського суду Житомирської області від 04.05.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.04.2024 у справі № 906/1205/19 залишити без руху.

3. Надати Акціонерному товариству "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.

4. Роз`яснити Акціонерному товариству "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз", що у разі неусунення недоліків касаційної скарги у встановлений судом строк така касаційна скарга вважається неподаною і підлягає поверненню особі, що звернулася із касаційною скаргою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий Н. М. Губенко

Судді О. М. Баранець

І. Д. Кондратова