Рішення

від 11.04.2024 по справі 904/182/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.2024м. ДніпроСправа № 904/182/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківське шляхово-експлуатаційне управління", м. Біла Церква

до Товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-естонського підприємства "Легарті", м. Дніпро

про стягнення 883 254,71 грн, -

Суддя Бажанова Ю.А.

Секретар судового засідання Григорчук М.І.

Представники:

від позивача: Собчук О.О. довіреність від 26.01.2024, представник у режимі відеоконференції

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Білоцерківське шляхово-експлуатаційне управління" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-естонського підприємства "Легарті" на свою користь 621 647,71 грн основного боргу, 261 607,00 грн 3% річних та інфляційних втрат.

Судовий витрати в розмірі 13 248,82грн судового збору та 224,80 грн (98,80 грн. + 126,00 грн.) судових витрати за поштові відправлення просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачам своїх зобов`язань в частині розрахунку за отриманий товар по договору №15/06-21 від 15.06.2021.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 13.02.2024 о 12:00 год.

07.02.2024 через систему "Електронний суд" до Господарського суду Дніпропетровської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківське шляхово-експлуатаційне управління" надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2024 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківське шляхово-експлуатаційне управління" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.

12.02.2024 через систему "Електронний суд" до Господарського суду Дніпропетровської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківське шляхово-експлуатаційне управління" надійшла заява про розгляд справи без участі в якій просить суд розгляд справи №904/182/24 проводити без участі особи уповноваженої діяти від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківське шляхово-експлуатаційне управління" в порядку самопредставництва юридичної особи, за наявними в матеріалах справи документами.

13.02.2024 до Господарського суду Дніпропетровської області від представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-естонського підприємства "Легарті" надійшло клопотання в якому просить суд відкласти підготовче засідання на іншу дату та продовжити відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву та встановити його рівним 15 дням з дати ознайомлення представника відповідача з матеріалами справи.

У судове засідання, яке відбулося 13.02.2024 представники сторін не з`явилися.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2024 відкладено підготовче провадження у справі на 13.03.2024.

26.02.2024 до Господарського суду Дніпропетровської області від Товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-естонського підприємства "Легарті" надійшов відзив на позовну заяву в якому просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування зазначеного відзиву зазначає, що у зв`язку із настанням 24.02.2022 обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин, збройна агресія РФ), які визнані загальновідомими та не потребують доказування, затримка у здійсненні розрахунків за договором пов`язана з обставинами непереборної сили.

Відповідач також заперечує проти стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних, а у випадку задоволення в цій частині заявляє про необхідність зменшення їх розмір.

Звертає увагу суду, що оскільки внаслідок дії обставин непереборної сили відповідач не зміг виконати платежі за договором, відповідач має право на звільнення від відповідальності у вигляді інфляційних втрат та 3% річних та просить їх зменшення до 1 грн.

12.03.2024 через систему "Електронний суд" до Господарського суду Дніпропетровської області від Товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-естонського підприємства "Легарті" надійшло клопотання в якому просить суд продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів у зв`язку з можливістю мирового врегулювання спору.

13.03.2024 через систему "Електронний суд" до Господарського суду Дніпропетровської області від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківське шляхово-експлуатаційне управління" надійшло клопотання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

У судовому засіданні, яке відбулося 13.03.2024, господарським судом оголошено перерву до 27.03.2024 о 15:20 год.

18.03.2024 через систему "Електронний суд" до Господарського суду Дніпропетровської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківське шляхово-експлуатаційне управління" надійшла відповідь на відзив в якому просить суд визнати відзив на позов таким що ненаданий у встановлений судом строк без поважних причин.

27.03.2024 через систему "Електронний суд" до Господарського суду Дніпропетровської області від Товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-естонського підприємства "Легарті" надійшло клопотання в якому просить суд продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів, у зв`язку з можливістю мирового врегулювання спору.

У судове засідання, яке відбулося 27.03.2024 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився.

У судовому засіданні яке відбулося 27.03.2024 представник позивача повідомив суд, що отримав текст мирової угоди від відповідача, однак не погоджується з її умовами, про відмову у її підписанні письмово ще не повідомив відповідача, однак повідомляє про це господарський суд.

Враховуючи заяву позивача про неможливість укладення мирової угоди на запропонованих відповідач умовах, господарський суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого відповідачем клопотання.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2024 закрито підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті в засіданні на 11.04.2024.

01.04.2024 через систему "Електронний суд" до Господарського суду Дніпропетровської області від Товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-естонського підприємства "Легарті" надійшло заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву в якій зазначає, що відповідно до пункту 5.2 договору, ДСТУ Б В.2.7-119:2011 та ДСТУ Б В.2.7- 129:2013 позивач в момент передачі товару зобов`язаний був надати відповідачу документи, що підтверджують якість та відповідність поставленого товару, а саме паспорти якості, сертифікати відповідності. Однак, всупереч умовам договору, відповідачем позивачу паспорти якості, сертифікати відповідності на поставлені асфальтобетонну суміш типу Б марки 10 та емульсію бітумну дорожню надані не були ані у встановлені договором строки, ані по теперішній час.

Таким чином вважає, що твердження позивача про те, що у відповідача виникла прострочена заборгованість перед позивачем в сумі 621 647,71 грн., є не обґрунтованим та таким, що не відповідає дійсності, оскільки у відповідності до приписів статі 538 Цивільного кодексу України строк виконання відповідачем грошового зобов`язання по оплаті вартості поставленого товару не настав у зв`язку з ненаданням позивачем документів, що підтверджують якість та відповідність поставленого товару.

Також Товариство з обмеженою відповідальністю спільного українсько-естонського підприємства "Легарті" повторно, на підставах, зазначених у відзиві на позовну заяву, заперечує проти стягнення інфляційних втрат та 3% річних, розрахованих після 24.02.2022.

05.04.2024 від позивача надійшли докази повернення відповідачу проекту мирової угоди без її підписання.

10.04.2024 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-естонського підприємства "Легарті" надійшло клопотання про перенесення розгляду справи у зв`язку із неможливістю забезпечити явку представника у судове засідання у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні.

11.04.2024 від позивача надійшли пояснення, в яких позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні, яке відбулось 11.04.2024 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх у повному обсязі, представник відповідача у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, подав клопотання про перенесення розгляду справи у зв`язку із неможливістю забезпечити явку представника у судове засідання у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні.

Представник позивача проти задоволення клопотання представника відповідача заперечував, посилаючись на те, що відповідач був завчасно повідомлений про розгляду справи, до клопотання про перенесення розгляду не надав доказів участі в іншому судовому засіданні, мав можливість забезпечити явку іншого представника у судове засідання.

Враховуючи, що відповідач був повідомлений про день, час та місце розгляду справи 28.03.2024 о 17:26 год. (доставка ухвали суду від 27.03.2024 до електронного кабінету відповідача), заявляючи про перенесення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю учасника в іншому судовому засіданні не надав доказів на їх підтвердження, господарським судом відхилено клопотання відповідача.

Під час розгляду справи по суті представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх у повному обсязі.

У судовому засіданні 11.04.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

ВСТАНОВИВ:

15 червня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Білоцерківське шляхово-експлуатаційне управління" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю спільним українсько-естонським підприємством "Легарті" (покупець) був укладений договір № 15/06-21 постачання товару, відповідно до пункту 1.1 якого постачання, постачальник зобов`язується постачати і передавати у власність покупцю товар, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

Згідно з пунктом 1.2 договору постачання, предметом постачання є асфальтобетонна суміш тип Б марка 10 та емульсія бітумна дорожня.

Згідно з пунктом 2.1 договору постачання, покупець оплачує поставлений товар за ціною, передбаченою у видаткових накладних, які видаються на кожну партію товару.

Відповідно до пункту 4.2 договору постачання, перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару покупцю.

Згідно з пунктом 3.1. договору постачання, розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту передачі товару покупцю.

Згідно з пунктом 6.1. договору постачання, в разі невиконання чи неналежного виконання своїх зобов`язань по даному договору, сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.

Згідно з пунктом 9.1 договору постачання, даний договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2021 року.

У випадку, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за один місяць до його закінчення, даний договір вважається пролонгованим на строк 1 рік (пункт 9.2 договору).

На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Білоцерківське шляхово-експлуатаційне управління" передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю спільним українсько-естонським підприємством "Легарті" прийняло товар за видатковими накладними № РН-0000023 від 15.06.2021 на суму 411 099,13 грн. та № РН-0000024 від 16.06.2021 на суму 620 548,58 грн, а всього на загальну суму 1 031 647,71 грн.

Товар був отриманий уповноваженою особою відповідача на підставі довіреності № 1 від 15.06.2021.

На оплату товару постачальник виписав покупцю рахунки-фактури № СФ-0000095 від 15.06.2021 на суму 411 099,13 грн та № СФ-0000096 від 16.06.2021 на суму 620 550 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю спільним українсько-естонським підприємством "Легарті" здійснило часткову оплату за отриманий товар у сумі 410 000 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: № 52 від 30.06.2021 на 200 000 грн., № 65 від 30.07.2021 на 80 000 грн., №107 від 22.10.2021 на 30 000 грн.,№153 від 30.12.2021 на 100 000 грн.

Таким чином, постачальник передав покупцю товар на 1 031 647,71 грн. (411 099,13 грн. + 620 548,58 грн.), а покупець сплатив вартість товару лише на 410 000 грн. (200 000 грн. +80 000 грн. + 30 000 грн. + 100 000 грн.).

Наявність заборгованості відповідача перед позивачем, підтверджується актом звірки розрахунків між позивачем та відповідачем від 30.06.2022.

24.11.2023 року на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-естонського підприємства "Легарті" було надіслано претензію (вих. № 307 від 22.11.2023) .

Як зазначає позивач, відповідь на претензію позивачу до цього часу не надійшла.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Білоцерківське шляхово-експлуатаційне управління" посилається на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю спільним українсько-естонським підприємством "Легарті" за договором № 15/06-21 постачання товару від 15.06.2021 в частині своєчасної та повної оплати за товар за видатковими накладними № РН-0000023 від 15.06.2021 та № РН-0000024 від 16.06.2021, що і є причиною виникнення спору.

Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача 621 647,71грн основного боргу, 261 607,00 грн 3% річних.

Предметом доказування у справі є обставини укладання договору № 15/06-21 постачання товару від 15.06.2021, факт поставки товару, строк оплати, наявність часткової оплати, строк дії договору, наявність /відсутність прострочення оплати товару.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною 6 статті 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частини 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Статтею 655 Цивільного кодексу України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно зі статтею 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Позивач просить стягнути з відповідача 621 647,71 грн за договором №15/06-21 від 15.06.2021 за поставлений товар на підставі видаткових накладних: № РН-0000023 від 15.06.2021 та № РН-0000024 від 16.06.2021 (411 099,13 грн. + 620 548,58 грн. - 200 000 грн. - 80 000 грн. - 30 000 грн. - 100 000 грн.).

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, позивач не подав доказів надання відповідачу повного пакету документів, передбачених положеннями договору (пункт 5.2 договору), що є передумовою для здійснення оплати за поставлений товар. Відтак позивач не надав до суду доказів виникнення у відповідача обов`язку здійснення оплати за договором.

Оскільки не настав обов`язок здійснити оплату внаслідок прострочення позивача, то нарахування 3% річних, інфляційних втрат за вказаний у позовній заяві період, є необґрунтованим. Зазначає, що відповідачем не були порушені жодні права та/або законні інтереси позивача, у зв`язку із чим відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Так, пунктом 5.2. договору сторони узгодили, що якість товару повинна бути підтверджена сертифікатами якості та іншими документами, які необхiднi для товару даного виду згiдно чинних Правил торгiвлi, санiтарно-епiдемiологiчного законодавства Украiни та законодавства про захист споживачiв. Bci необхiднi документи, що пiдтверджують якiсть та вiдповiдностi товару постачальник зобов`язаний передати покупцю в момент передачi партiї товару.

а положеннями статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 666 Цивільного кодексу України , якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Відповідач не направляв будь-які листи з приводу встановлення розумного строку та з приводу відмови від товару. Докази вчинення таких дій у справі відсутні. Навпаки, відповідач визнав заборгованість.

Відповідно до приписів статті 688 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

У разі невиконання покупцем цього обов`язку продавець має право частково або в повному обсязі відмовитися від задоволення відповідних вимог покупця, якщо продавець доведе, що невиконання покупцем обов`язку повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу спричинило неможливість задоволення його вимог або спричинить для продавця витрати, що перевищують його витрати у разі своєчасного повідомлення про порушення умов договору.

Докази повідомлення позивача щодо неналежного виконання ним умов договору в частині виконання пункту 5.2 договору відповідач суду не надав. Поставка відбулася у 2021 році, що свідчить про пропуск розумного строку, після виявлення порушення, які належними та допустимими доказами не підтверджені.

Таким чином, відповідач прийняв товар, використав його у свої діяльності, визнав та підтвердив заборгованість, частково здійснив оплату, будь-яких інших заперечень з приводу товару не надав.

Відповідач доказів оплати вартості поставленого товару у розмірі 621 647,71 грн до суду не надав, доводи наведені позивачем в обґрунтування позову у цій частині не спростував.

За викладеного позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 621 647,71 грн заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 47 773,00 грн 3 % річних за загальний період прострочення з 19.06.2021 по 10.01.2024 за прострочення оплати за поставлений товар.

Відповідач контррозрахунок 3% річних не надав.

Господарський суд перевірив розрахунок трьох процентів річних зазначає, що під час здійснення розрахунку позивачем неправильно визначений період прострочення а саме, згідно пункту 3.1. договору постачання, розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту передачі товару покупцю, таким чином строк по видатковій накладній № РН-0000023 від 15.06.2021 року на суму 411 099,13 грн - 18.06.2021 (15.06.2021+3дні), строк по видатковій накладній № РН-0000024 від 16.06.2021 року на суму 620 548,58 грн - 21.06.2021 (граничний строк оплати19.06.2021) є вихідним днем субота, то строк оплати переноситься на перший за ним робочий день, відповідно прострочення з 21.06.2021).

Після здійсненого перерахунку господарський суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 47 669,89 грн.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 213 834,00 грн інфляційних втрат за загальний період прострочення з липня 2021 року по грудень 2023 року (по кожній сумі прострочення окремо з урахування виникнення прострочення).

Суд, перевіривши правильність нарахувань інфляційних втрат, дійшов до висновку, що вони нараховані арифметично правильно, тому стягнення з відповідача на користь позивача 213834,00 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Щодо посилання відповідача на форс-мажорні обставини.

До форс-мажорних обставин належать: війна і військові конфлікти, терористичні акти, аварії на транспорті, цивільні безлади, страйки, рішення і розпорядження урядових і державних органів, а також будь-які інші події і факти, які перебувають поза контролем сторін, коли їх неможливо уникнути і подолати, і якщо ці обставини вплинули або впливають на виконання сторонами зобов`язань за цим договором.

Доказів вчинення дій, передбачених вказаними вище умовами договору, відповідач суду не надав.

Відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (стаття 218 Господарського кодексу України).

Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (частина 1 статті 617 Цивільного кодексу України).

З наведеного вбачається, що учасник господарського зобов`язання може бути звільнений від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 по справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 16.07.2019 по справі №917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем по договору про надання послуг, як і не надано обґрунтованих причинно-наслідкових зв`язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором.

Слід відзначити, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами. Більше того, держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо). Відповідач не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.

В даному випадку сторона не надала доказів, що саме введення воєнного стану унеможливило виконання конкретних зобов`язань за договором. Матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач перебуває в кращому становищі порівняно з відповідачем, з огляду на запровадження в державі воєнного стану, тобто такі форс-мажорні обставини, стосуються обох сторін договору.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тому суд відхиляє заперечення відповідача як недоведені документально і такі, що ґрунтуються на бажанні уникнути виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене господарський суд дійшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 883 151,60 грн (621647,71 грн сума основного боргу + 47 669,89 грн 3% річних + 213 834,00 грн інфляційних втрат).

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (частина 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір").

Ціна позову становить 883 254,71 грн, отже, сума судового збору за подання даного позову через систему "Електронний суд" складала 10 599,06 грн (883 254,71 грн х 1,5% х 0,8).

Разом з тим, при зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 13 248,82 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №74 від 12.01.2024.

Зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України підтверджено випискою.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Цією статтею унормовано підстави повернення судового збору, зокрема зазначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Таким чином, підлягає поверненню з державного бюджету сума 2 649,76 грн (13 248,82 грн 10 599,06 грн), як надмірно сплачена позивачем при зверненні з позовом до суду.

Оскільки на час ухвалення рішення у справі клопотання особи, яка сплатила судовий збір не подано. господарський суд при ухваленні рішення не вирішує питання про повернення судового збору з Державного бюджету.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню пропорційно розміру задоволених вимог, а саме на відповідача у сумі 10 597,82 грн. та на позивача у сумі 1,24 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати за поштові відправлення у сумі 224,80 грн (98,80грн за відправку претензії на адресу відповідача від 24.11.2023+126,00грн за відправку позовної заяви з додатками).

Пунктом 4 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Розмір витрат, пов`язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів (частина 2 статті 128 Господарського процесуального кодексу України).

На підтвердження вказаних витрат позивачем долучено до матеріалів справи:

- на відправлення копії позовної заяви з додатками на адресу відповідача: фіскальний чек від 19.01.2024 на суму 126,00 грн., поштову накладну №0911101039709 від 19.01.2024,

- на відправлення претензії на адресу відповідача: фіскальний чек від 24.11.2023 на суму 98,80 грн., поштову накладну №0911101024248 від 24.11.2023 та поштовий опис вкладення.

Враховуючи приписи пункту 4 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України є правомірними та підлягають розподілу витрати, пов`язані з направленням копії позовної заяви з додатками на адресу відповідача у сумі 126,00 грн.

Відповідно до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 118,95 грн. витрат за поштові відправлення.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківське шляхово-експлуатаційне управління" до Товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-естонського підприємства "Легарті" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-естонського підприємства "Легарті" (49041, м. Дніпро, вул. Стартова, буд. 7, оф. 404, код ЄДРПОУ 43589306) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківське шляхово-експлуатаційне управління" (09108, Київська область, м. Біла Церква, вул. Незалежності, буд. 95, ідентифікаційний код 34018864) 621 647,71 грн основного боргу, 213 834,00 грн інфляційних втрат, 47 669,89 грн 3% річних, 10 597,82 грн судового збору, 118,85 грн витрат за поштові відправлення.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 16.04.2024

Суддя Ю.А. Бажанова