Рішення

від 15.04.2024 по справі 911/268/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" квітня 2024 р. Справа № 911/268/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровікт", 02095, місто Київ, вулиця Княжий Затон, будинок 2/30, квартира 96

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Жоравська Нива", 07733, Київська область, Яготинський район, село Жоравка, вулиця Шевченка, будинок 8

про стягнення 75 195, 05 грн за договором поставки № 18 від 16.10.2023

суддя Н.Г. Шевчук

без виклику сторін

суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агровікт" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Жоравська Нива" про стягнення 75 195, 05 грн заборгованості за договором поставки № 18 від 16.10.2023.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки у частині повної та своєчасної оплати поставленого товару на суму 65 999, 82 грн, яка послугувала до нарахування 4 495, 16 грн пені, 3 471, 77 грн штрафу, 794, 30 грн інфляційних втрат та 434, 00 грн 3 % річних.

Господарський суд Київської області ухвалою від 05.02.2024 подану позовну заяву залишив без руху. Позивач, на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху подав заяву від 09.02.2024 № 6 про усунення недоліків до якої долучив позовну заяву в новій редакції. Суд, перевіривши надані документи, встановив, що позивачем усунуті недоліки позовної заяви.

Господарський суд ухвалою від 15.02.2024 відкрив провадження у справі № 911/268/24, постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи; повідомив відповідачу про строк, протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, для подання відзиву на позов разом з доказами направлення копії відзиву іншій стороні.

Враховуючи, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Жоравська Нива" зареєстроване та має електронний кабінет у підсистемі ЄСІТС "Електронний суд", копія ухвали суду від 15.02.2024 про відкриття провадження у справі надіслана в електронній формі до електронного кабінету відповідача відповідно до вимог статей 6, 242 Господарського процесуального кодексу України та пункту 17 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішення Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21.

Відповідно до частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Відповідно до сформованої в АС "ДСС" довідки про доставку електронного листа, ухвала Господарського суду Київської області № 911/268/24 від 15.02.2024 доставлена до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "Жоравська Нива" - 15.02.2024 о 15:41, зазначена довідка долучена до матеріалів справи.

Відповідач правом надати відзив не скористався.

В той же час відповідач 28.03.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" подав заяву, в якій повідомив суд, що повністю визнає позовні вимоги у розмірі 75 195, 05 грн заявлені за договором поставки № 18 від 16.10.2023.

Відтак, у зв`язку з наведеним, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними документами, оскільки сторонам було надано всі можливості для реалізації наданих процесуальним законом прав та достатньо часу для наповнення справи доказовою базою.

Згідно із частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані документи, врахувавши заяву про визнання позову, суд

установив:

16 жовтня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агровікт" (далі Постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Жоравська Нива" (далі Покупець, відповідач) укладено договір поставки № 18, відповідно до пункту 1.1 якого, продавець зобов`язався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі передати у власність покупця (поставити) товар (добрива з мікроелементами для позакореневого підживлення, засоби захисту рослин, насіння), а покупець зобов`язався, в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти товар та оплатити його вартість.

Положення пунктів 1.2, 1.4, 2.1, 2.5, 3.3, 5.2, 7.1 Договору поставки передбачають, що найменування товару, його кількість, терміни поставки та оплати, базис поставки (місце передачі покупцю) визначені у Специфікації до цього договору, які є його невід`ємною частиною.

Факт поставки та передачі товару від продавця до покупця фіксується шляхом складання та підписання накладних (або актів приймання-передавання) повноважними представниками сторін. З моменту підписання сторонами накладних до покупця переходить право власності на товар та ризики його випадкового знищення або пошкодження.

Ціна товару (в т. ч. ціна за одиницю товару) вказується сторонами у Специфікаціях, що є невід`ємною частиною цього договору. Ціна товару включає вартість неповоротної тари, упаковки та витрати на доставку товару до місця його передачі покупцю (базис поставки).

Термін оплати: оплата товару проводиться в терміни, які визначені в Специфікаціях до договору.

Покупець зобов`язаний сплатити вартість товару в установлені терміни та у визначеному порядку.

Сторони досягли згоди, що за порушення строків (термінів) платежів покупець сплачує на користь продавця штраф у розмірі 2 % на місяць від суми несплаченого платежу та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент несплати, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Згідно Специфікації № 1 від 16.10.2023 сторони погодили найменування товару, одиницю виміру, кількість, ціну та загальну суму товару, що має бути поставлений покупцю, а саме: "цинк добриво цинк" у кількості 280, 00 л на загальну суму 28 000, 00 грн без ПДВ та "ті рекс, к. е. (5л)" у кількості 45, 00 л на загальну суму 41 999, 85 грн без ПДВ.

Всього сума товару становить 83 999, 82 грн, у т. ч. 20 % ПДВ.

Оплата товару, поставленого відповідно до цієї Специфікації, здійснюється згідно рахунка-фактури, виключно шляхом перерахування коштів на розрахунковий поточний рахунок постачальника у строк до 01.11.2023 (пункт 1 Специфікації).

За умовами пункту 3 Специфікації, датою поставки товару є отримання товару покупцем, що підтверджується актом приймання-передачі продукції та/або видатковою накладною.

Копії договору поставки та специфікації наявні в матеріалах справи.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що на виконання умов договору поставки відповідачу поставлено добрива на загальну суму 83 999, 82 грн, про що свідчить видаткова накладна № 79 від 16.10.2023, товарно-транспортна накладна № 161023-3 від 16.10.2023 та акт приймання-передачі продукції №1 від 16.10.2023, копії яких надано до суду.

За твердженнями позивача, відповідач прийняв товар, про що вказує підпис і відбиток печатки отримувача, але повністю та своєчасно не оплатив його, чим порушив умови договору поставки. Згідно рахунку на оплату № 89 від 16.10.2023 відповідач частково оплатив 24.10.2023 товар у сумі 18 000, 00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 452 від 24.10.2023.

Отже, посилаючись на те, що відповідач повного розрахунку за отриману продукцію не провів, позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Жоравська Нива" 65 999, 82 грн основного боргу, а також 4 495, 16 грн пені та 3 471, 77 грн штрафу за порушення грошових зобов`язань, та 794, 30 грн інфляційних нарахувань і 434, 00грн 3 % річних за користування коштами позивача.

Під час розгляду справи відповідач доказів погашення заборгованості суду не надав, проте відповідач повністю визнав наявну заборгованість, про що зазначено у відповідній заяві.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов таких висновків:

Регулювання відносин, що виникають у зв`язку із поставкою товару здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Нормами статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

За змістом положень статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до статей 251, 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Статтею 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Ця норма кореспондується зі статтею 712 ЦК України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема письмовими, речовими та електронними доказами, відповідно до частини другої наведеної норми.

Матеріалами справи підтверджуються обставини поставки відповідачу товару на загальну суму 83 999, 82 грн (зокрема видатковою накладною № 79 від 16.10.2023, актом приймання-передачі продукції № 1, ТТН № 161023-3 від 16.10.2023), натомість доказів повної оплати вартості продукції не містять. До суду надані докази лише часткової оплати на суму 18 000, 00 грн (платіжна інструкція № 452 від 24.10.2023).

Термін виконання грошового зобов`язання є таким, що настав, оскільки умовами Специфікації № 1 від 16.10.2023 визначено оплату у строк до 01.11.2023.

Отже, враховуючи викладене, сума непогашеної заборгованості за договором поставки № 18 від 16.10.2023 становить 65 999, 82 грн, а тому вимога позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Жоравська Нива" цієї суми є обґрунтованою.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з пункту 5.2 Договору, сторони погодили що за порушення строків (термінів) платежів, покупець сплачує на користь продавця штраф у розмірі 2 % на місяць від суми несплаченого платежу та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент несплати, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки відповідачем прострочено виконання зобов`язання на суму 65 999, 82 грн, позивачем підставно заявлено до стягнення суми пені, штрафу, інфляційних втрат та 3 % річних, нараховані за період з 02.11.2023 по 21.01.2024.

Судом здійснено перевірку розрахунків позивача сум пені, інфляційних втрат та 3 % річних, в результаті якої вирахувані судом суми є більшими ніж ті, що заявлені позивачем. Відтак, заявлені до стягнення суми 4 495, 16 грн пені, 794, 30 грн інфляційних втрат та 434, 00 грн 3 % річних належить задовольнити, враховуючи неможливість суду виходити за межі заявлених вимог.

Щодо розрахунку суми штрафу суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Тобто Господарський кодекс України не містить жорстких обмежень щодо визначення пені або штрафу у господарських відносинах, а тому допускається абсолютна домовленість сторін щодо виду та суті штрафної санкції.

Приписами статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Аналізуючи положення пункту 5.2 Договору в частині нарахування штрафу за порушення строків (термінів) платежів, вбачається, що сторони дійшли згоди про те, що штраф у розмірі 2 % має розраховуватися із суми заборгованості, котра рахується за відповідачем за кожний повний місяць порушення строку виконання зобов`язання.

Натомість позивач розрахував суму штрафу за період з 02.11.2023 по 21.01.2024, що включає неповні три місяці (позивач враховував дні).

Тому, здійснивши власний розрахунок такого штрафу, з врахуванням обставин справи, суд дійшов висновку, що правомірним буде нарахування штрафу у сумі 2 640, 00 грн (за два повні місяці від суми несплаченого платежу). В задоволенні 831, 77 грн штрафу суд відмовляє.

Водночас, як вже зазначав суд, відповідач визнав у повному обсязі заявлені позивачем позовні вимоги, про що зазначено у заяві від 28.03.2024 (вх. суду 3353/24 від 29.03.2024).

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік прав та обов`язків учасників справи.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 46 Господарського процесуального кодексу України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Частиною першою статті 191 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач може відмовитись від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до частини четвертої статті 191 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Згідно з абз. 2 пункту 4 постанови пленуму Верховного суду України від 12.06.2009 № 5 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду" у разі визнання відповідачем (або його представником за відсутності у дорученні відповідних обмежень) позову можливе лише ухвалення рішення про задоволення позову, а не про задоволення позову частково чи про відмову в його задоволенні. Визнання позову повинно бути безумовним, а якщо у справі беруть участь кілька відповідачів, то ухвалення рішення про задоволення позову за наявності для цього законних підстав можливе лише у разі визнання позову всіма відповідачами.

Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову та часткове задоволення позовних вимог, а саме стягнення з відповідача 65 999, 82 грн основного боргу, 4 495, 16 грн пені, 2 640, 00 грн штрафу, 794, 30 грн інфляційних втрат та 434, 00 грн 3 % річних. В частині позовних вимог щодо стягнення штрафу у розмірі 831, 77 грн суд відмовляє у задоволенні.

Щодо розподілу судового збору.

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 46, 129, 191, 232, 233, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Відмовити у прийнятті визнання відповідачем позову.

2. Задовольнити позовні вимоги частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Жоравська Нива" (07733, Київська область, Яготинський район, село Жоравка, вулиця Шевченка, будинок 8, код ЄДРПОУ 03755696) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровікт" (08298, місто Київ, вулиця Княжий Затон, будинок 2/30, квартира 96, код ЄДРПОУ 41784823) 65 999, 82 грн основного боргу, 4 495, 16 грн пені, 2 640, 00 грн штрафу, 794, 30 грн інфляційних втрат, 434, 00 грн 3 % річних та 3 015, 52 грн витрат зі сплати судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.Г. Шевчук

Рішення складено та підписано: 15.04.2024