Рішення

від 09.04.2024 по справі 914/52/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.2024 Справа № 914/52/24

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю « 104.ЮА», м. Львів

до відповідача: Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», м. Львів

про стягнення 662 440,84 грн

Суддя Наталія Мороз

За участю секретаря судового засідання

Соломії Дицької

Представники:

Від позивача: Н. Булат

Від відповідача: В. Куцик

Суть спору:

Позовну заяву подано Товариством з обмеженою відповідальністю «104.ЮА» до відповідача Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» про стягнення 662 440,84 грн.

Ухвалою суду від 08.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 06.02.2024.

06.02.2024 в судовому засіданні оголошувалась перерва до 12.03.2024, про що представники сторін повідомлені під розписку.

Ухвалою суду від 12.03.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 09.04.2024.

В судове засідання 09.04.2024 представник позивача з`явився. Дав пояснення по суті спору, позов просить задоволити з врахуванням здійсненої відповідачем оплати. Крім того, повідомив, що докази реальності понесення витрат на професійну правничу допомогу будуть надані протягом 5 днів після ухвалення рішення.

Представник відповідача в судове засідання з`явився. Дав пояснення по суті спору, проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов.

Позиція позивача.

Посилається на те, що між ТзОВ 104.ЮА та АТ Львівгаз укладено договір № 38S790-32493-21 від 01.09.2021, на виконання умов якого товариством позивача надані послуги користування програмними продуктами, внесення змін, оновлень, додатків, розширень функціоналу та інформаційно-консультаційної підтримки програмних продуктів. Проте, АТ Львівгаз своїх зобов`язань по договору не виконало - не здійснило оплату наданих послуг в сумі 562 215,00 грн.

Враховуючи наведене ТзОВ 104.ЮА звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідача суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 3% річних, а також пені, передбаченої п. 5.2 договору.

Зважаючи на сплату відповідачем в процесі розгляду справи суми основної заборгованості в розмірі 562 215, 00 грн, просить стягнути з останнього 10 179,02 грн інфляційних втрат, 6 839,00 грн 3 % річних, 83 207,82 грн 0,1 % пені за період з 26.07.2023 по 20.12.2023, в частині стягнення основного боргу провадження закрити.

Також, згідно заяви про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, позивач очікує понести судові витрати на оплату послуг професійної правничої допомоги в розмірі 66 244, 08 грн.

Позиція відповідача.

Заявою від 11.03.2024 повідомив суд про повне погашення суми основного боргу в розмірі 562 215,00 грн, внаслідок чого просить суд закрити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу.

Щодо розміру заявлених до стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені заперечив з підстав неправильності визначення позивачем періоду виникнення заборгованості. Зазначив, що відповідно до розділу п.3.1 договору, строк проведення розрахунків складає 90 календарних днів після завершення звітного місяця. Враховуючи викладене, обов`язок сплати за актом від 31.08.2023 та можлива відповідальність за таку несплату наступає з 31.11.2023, а період прострочення виконання зобов`язання складає 20 днів, а не 148, як зазначено позивачем. Враховуючи наведене, просить відмовити в задоволенні позову в частині стягнення пені, річних та інфляційних, а також зменшити розмір витрат адвоката, які підлягають розподілу між сторонами до 2 500,00 грн.

Обставини справи.

01.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «104.ЮА» (позивач, за договором сторона-1) та Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» (відповідач, за договором сторона-2) укладено договір № 38S790-32493-21.

В порядку та на умовах, визначених цим договором, сторона-1 надає стороні-2 право строкового платного користування програмними продуктами в тому числі оновлення, додатки, доповнення та/або розширення функціоналу та консультаційні послуги по їх використанню (далі послуги), а сторона-2 зобов`язується сплатити за надані права та послуги обумовлену цим договором суму (п.1.1). У 2021 році сторона-2 щомісячно сплачує стороні-1 за право користування програмними продуктами, зазначених в п.1.2 договору, кошти в сумі 356 950,00 грн, без ПДВ; за надані послуги, які зазначені в п. 1.3 договору, кошти в сумі 36300,00 грн, в тому числі ПДВ 6 050,00 грн. У 2022 році сторона-2 щомісячно сплачує стороні-1 за право користування програмними продуктами, зазначених в п.1.2 договору, кошти в сумі 392 645,00 грн, без ПДВ; за надані послуги, які зазначені в п.1.3 договору, кошти в сумі 39 930,00 грн, в тому числі ПДВ 6 655,00 грн. У 2023 році сторона-2 щомісячно сплачує стороні-1: за право користування програмними продуктами, зазначених в п.1.2 договору, кошти в сумі 431 910,00 грн, без ПДВ; за надані послуги, які зазначені в п. 1.3 договору, кошти в сумі 43923,00 грн, в тому числі ПДВ 7 320,50 грн. У 2024 році сторона-2 щомісячно сплачує стороні-1: за право користування програмними продуктами, зазначених в п.1.2 договору, кошти в сумі 475 101,00 грн, без ПДВ; за надані послуги, які зазначені в п.1.3 договору, кошти в сумі 48 318,00 грн, в тому числі ПДВ 8 053,00 грн. Строк проведення розрахунків складає 90-то календарних днів після завершення звітного місяця (п.3.1). За підсумками звітного місяця сторона-1 складає акт приймання-передачі, який до 7 числа місяця наступного за звітним, надає стороні-2 (п.3.2).Сторона-2 протягом п`яти робочих днів з дня отримання акту підписує його та повертає один примірник акту або мотивовану відмову від його підписання на адресу сторони-1. У випадку ненадання у зазначений строк стороні-1 підписаного акту або мотивованої відмови, послуги вважаються наданими належним чином і такими, що підлягають оплаті стороною-2 (п.3.3). Підписання акту приймання-передачі представником сторони-1 є підтвердженням відсутності претензій з його боку щодо дотримання авторських прав, цілей та способів реалізації стороною-2 права на користування програмними продуктами (п.3.4). Сторони домовились, що обмін актами приймання-передачі послуг відбувається за допомогою програмного забезпечення «М.Е.Dос», при цьому документи в електронному вигляді скріплюються електронним цифровим підписом кожної із сторін (п.3.5). У разі порушення стороною-2 строків оплати, визначених розділом 3 цього договору, сторона-2 сплачує стороні-1 пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу, але не вище подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення (п.5.2). Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін, діє з 01.09.2021 по 31.12.2024 включно, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.8.1). Цей договір може бути розірваний будь-якою стороною шляхом письмового попередження іншої сторони за один місяць до розірвання (п.8.2). Якщо інше прямо не передбачено цим договором або чинним законодавством України, зміни у цей договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору (п.8.3). Зміни у цей договір набирають чинності з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, цьому договорі або у чинному законодавстві України (п.8.4). Цей договір вважається розірваним з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді/ цьому договорі або у чинному законодавстві України (п.8.5). Додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід`ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені їх печатками (п.9.5).

01.06.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «104.ЮА» та Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» укладено додаткову угоду № 1 до договору № 38S790-32493-21 від 01.09.2021, згідно якої сторони домовились викласти з 01.06.2022 п.3.1 договору у наступній редакції: « 3.1. У 2021 році сторона-2 щомісячно сплачує стороні-1: за право користування програмними продуктами, зазначених в п.1.2 договору, кошти в сумі 356 950,00 грн, без ПДВ; за надані послуги, які зазначені в п.1.3 договору, кошти в сумі 36 300 грн, в тому числі ПДВ 6 050,00 грн. У 2022 році сторона-2 щомісячно сплачує стороні-1: за право користування програмними продуктами, зазначених в п.1.2 договору, кошти в сумі 392 645,00 грн, без ПДВ; за надані послуги, які зазначені в п.1.3 договору, кошти в сумі 39 930,00 грн, в тому числі ПДВ 6 655,00 грн. У 2023 році сторона-2 щомісячно сплачує стороні-1: за право користування програмними продуктами, зазначених в п.1.2 договору, кошти в сумі 431 910,00 грн, без ПДВ; за надані послуги, які зазначені в п.1.3 договору, кошти в сумі 43 923,00 грн, в тому числі ПДВ 7 320,50 грн. У 2024 році сторона-2 щомісячно сплачує стороні-1: за право користування програмними продуктами, зазначених в п.1.2 договору, кошти в сумі 475 101,00 грн, без ПДВ; за надані послуги, які зазначені в п.1.3 договору, кошти в сумі 48 318,00 грн, в тому числі ПДВ 8 053,00 грн. Строк проведення розрахунків - до 25 числа місяця, що передує місяцю надання послуг та користування програмними продуктами» (п.1). Решта умов договору залишаються незмінними і обов`язковими для виконання сторонами (п.2).

28.03.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю « 104.ЮА» та Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» укладено додаткову угоду № 3 до договору № 38S790-32493-21 від 01.09.2021, згідно якої сторони домовились: викласти п. 4.2 договору у наступній редакції: « 4.2. Сторона-1 має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за цим договором; достроково розірвати цей договір з повідомленням сторони-2 про розірвання договору за 5 календарних днів до дати розірвання» (п.1). Сторони вирішили викласти п. 8.2 договору у наступній редакції: « 8.2. Цей договір може бути розірваний в односторонньому порядку: стороною-1 шляхом письмового попередження сторони-2 за 5 календарних днів до дати розірвання, стороною-2 шляхом письмового попередження сторони-1 за один місяць до дати розірвання» (п.2).Решта умов договору залишаються незмінними і обов`язковими для виконання сторонами (п.3).

14.08.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «104.ЮА» та Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» укладено додаткову угоду № 4 до договору № 38S790-32493-21 від 01.09.2021, згідно якої сторони вирішили викласти п.8.1 договору № 388790-32493-21 від 01.09.2021 в наступній редакції: « 8.1. Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками сторін, діє з 01.09.2021 року по 31.08.2023 року включно, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення» (п.1). Решта умов договору залишаються незмінними і обов`язковими для виконання сторонами (п.2). Додаткова угода вважається укладеною і набирає чинності з моменту її підписання сторонами та скріплення печатками сторін (п.3).

31.08.2023 сторонами без зауважень складено та скріплено електронними цифровими підписами акт надання послуг № РКЦ73000631 на суму 562 215,00 грн.

Проте, в порушення взятих на себе зобов`язань АТ Львівгаз не провело оплату за отримані послуги, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість у розмірі 562 215,00 грн.

Внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе за договором зобов`язань, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 562 215, 00 грн заборгованості; 10 179,02 грн інфляційних втрат; 6839,00 грн 3 % річних та 83 207,82 грн пені.

В процесі розгляду справи, відповідачем сплачено суму основного боргу в розмірі 562 215, 00 грн.

Оцінка суду.

За змістом ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ч.1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В даному випадку, між сторонами виникло господарське зобов`язання на підставі договору № 38S790-32493-21 від 01.09.2021.

Згідно з ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Суд зазначає, що двосторонній характер договору про надання послуг зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. З укладенням такого договору одна сторона бере на себе обов`язок надати послугу належної якості і водночас набуває права вимагати її оплати, а друга сторона зі свого боку набуває права вимагати від виконавця надання послуги та зобов`язана здійснити оплату. Аналогічну за змістом правову позицію викладено, зокрема, в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.06.2022 у справі № 922/2115/19.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем наано відповідачу послуги на загальну суму 562 215,00 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом надання послуг № РКЦ73000631 від 31.08.2023, скріпленим електронними цифровими підписами сторін.

Суд звертає увагу на те, що положеннями законодавства України передбачена можливість підписання документів у електронному вигляді з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису.

Відповідно до ст. 7 ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг", оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

За змістом ч. 4 ст. 18 ЗУ "Про електронні довірчі послуги", саме кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.

У відповідності до роз`яснення Міністерства цифрової трансформації України, електронний підпис дає змогу засвідчити згоду підписувача із змістом електронного документа, ідентифікувати підписувача, а також є підставою для виникнення юридичних фактів та є достовірними доказами в суді.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст.193 ГК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати часткова сплата боржником основного боргу. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.11.2018 у справі № 911/3685/17 та від 10.09.2019 у справі № 916/2403/18.

Згідно з ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідачем не подано.

Як передбачено ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Аналізуючи твердження та подані позивачем на їх підтвердження докази, керуючись наведеним критерієм доказування, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в своїй сукупності відповідають критеріям належності та вірогідності, тому вважаються такими, що підтверджують обставини щодо укладення між сторонами договору, на виконання умов якого позивачем надано відповідачу послуги на загальну суму 562 215,00 грн.

Дослідивши та проаналізувавши подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем своєчасно не виконано передбаченого договором та законом обов`язку щодо оплати за надані послуги, чим було порушено право позивача на одержання коштів.

В процесі розгляду справи, відповідачем сплачено суму основного боргу в розмірі 562 215,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією. Дана обставина сторонами не заперечувалась.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи викладене та наявні докази, суд дійшов висновку закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 562 215,00 грн.

Відповідно до ч.2. ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За неналежне виконання зобов`язань щодо сплати за отримані послуги, позивачем нараховано відповідачу 3% річних у розмірі 6 839,00 грн (за період з 26.07.2023 по 20.12.2023) та інфляційні втрати у розмірі 10 179,02 грн (за період з 26.08.2023 по 20.12.2023), у відповідності до розрахунку позовних вимог, доданого до позовної заяви.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок, а також зазначені в ньому періоди за допомогою системи «Ліга:закон», суд встановив, що такі нараховано вірно.

Покликання відповідача на те, що строк проведення розрахунків за актом надання послуг від 31.08.2023 складає 90 календарних днів після завершення звітного місяця, а відповідальність за таку несплату наступає з 31.11.2023, суд вважає помилковим з огляду на наступне.

У відповідності до умов додаткової угоди № 1 від 01.06.2022 до договору № 38S790-32493-21 від 01.09.2021, строк проведення розрахунків - до 25 числа місяця, що передує місяцю надання послуг та користування програмними продуктами. Беручи до уваги те, що заборгованість утворилась за послуги, надані у серпні 2023 року, відповідальність за неналежне виконання зобов`язання з оплати за отримані послуги наступає з 26.07.2023, як правильно визначено позивачем.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача 10 179,02 грн інфляційних втрат та 6 839,00 грн 3% річних підлягає до задоволення.

Крім того, на підставі п.5.1 договору позивачем нараховано відповідачу 83 207,82 грн пені за період з 26.07.2023 по 20.12.2023.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з ч. 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 550 ЦК України передбачено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

За наведеними вище положеннями ГК України, господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18.

Суд зазначає, що розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Так, сторони у п. 5.2 договору погодили, що у разі порушення стороною-2 строків оплати, визначених розділом 3 цього договору, сторона-2 сплачує стороні-1 пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу, але не вище подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення.

Відповідач, уклавши договір № 38S790-32493-21 від 01.09.2021, погодився на викладені в ньому умови, в тому числі і умову про нарахування пені за порушення або неналежне виконання зобов`язань.

Таким чином, перевіривши поданий позивачем розрахунок пені, а також зазначені в ньому періоди за допомогою системи «Ліга:закон», суд встановив, що така нарахована вірно, відтак, вимога про стягнення з відповідача 83 207,82 грн пені є правомірною та підлягає до задоволення.

З аналізу матеріалів справи та наявних доказів у сукупності вбачається, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним відповідачем.

Таким чином, станом на день прийняття рішення, сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору та порушенням строків оплати за надані послуги підтверджена матеріалами справи та становить 10 179,02 грн інфляційних втрат, 6 839,00 грн 3% річних та 83 207,82 грн пені. Доказів зворотнього суду не надано.

Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст.78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Суд констатує, що при розгляді даної справи судом враховано та здійснено належне дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів, що стосуються укладеного між сторонами договору з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів визначених ГПК України.

Судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» (79039, м. Львів, вул. Золота, 42, ідентифікаційний код 03349039) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « 104.ЮА» (01010, м. Київ, вул. Острозьких Князів, 32/2, ідентифікаційний код 39142689) 10 179,02 грн інфляційних втрат, 6 839,00 грн 3% річних, 83 207,82 грн пені та 9 936,62 грн судового збору.

3. В частині стягнення 562 215,00 грн основного боргу провадження закрити.

Рішення складено 16.04.2024

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України.

СуддяМороз Н.В.