Постанова

від 24.07.2024 по справі 914/52/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2024 р. Справа №914/52/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіО.С. Скрипчук

суддівН.М. КравчукО.І. Матущака,

секретар судового засідання Лагутін В.Б.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю « 104.ЮА» б/н від 28.05.2024 (вх. № 01-05/1524/24 від 29.05.2024)

на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 29.04.2024 (повний текст додаткового рішення складено 08.05.2024, м. Львів, суддя Н.В. Мороз)

у справі № 914/52/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю « 104.ЮА», м. Київ

до відповідача: Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», м. Львів

про стягнення 662 440,84 грн.

за участю представників:

від позивача: Булат Н.О.;

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю « 104.ЮА» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» про стягнення 662 440,84 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 29.04.2024 у справі №914/52/24, позовні вимоги задоволено частково. Суд виніс рішення яким стягнув з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « 104.ЮА» 10 179,02 грн інфляційних втрат, 6 839,00 грн 3% річних, 83 207,82 грн пені та 9 936,62 грн судового збору. В частині стягнення 562 215,00 грн основного боргу провадження закрито.

16.04.2024 через систему «Електронний суд» позивачем подано до суду першої інстанції заяву від 15.04.2024 про ухвалення додаткового судового рішення, в якій останній просив стягнути з відповідача 66 244, 08 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Додатковим рішенням Господарського суду Львівської області від 29.04.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю « 104.ЮА» про відшкодування витрат на правову допомогу задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « 104.ЮА» 21 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В решті заявлених вимог відмовлено.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що враховуючи тривалість судових засідань, оплату відповідачем основної заборгованості, складність справи, та враховуючи заперечення відповідача, співмірним зі складністю справи, наданий адвокатом обсяг послуг, що відповідають критерію реальності, розумності їхнього розміру витрати на професійну правничу допомогу становить 21 000, 00 грн.

Не погодившись з додатковим рішенням суду Товариство з обмеженою відповідальністю « 104.ЮА» звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 28.05.2024 (вх. № 01-05/1524/24 від 29.05.2024) у якій просить додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 29.04.2024 у справі №914/52/24 скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити повністю заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « 104.ЮА» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 66 244,08 грн.

Апелянт вказує, що згідно п. 3.1. договору про надання правничої допомоги вартість послуг виконавця, з урахуванням ПДВ 20%, складається з: плати, що розраховується як 5% від ціни позову (-ів), поданого (-их) виконавцем в інтересах замовника (пп. 3.1.1.); плати, що розраховується як 5% від ціни позову (-ів), поданого (-их) виконавцем в інтересах замовника, у випадку прийняття судом позитивного на користь замовника судового рішення (гонорар успіху) (пп. 3.1.2.).

З огляду на визначення між адвокатом та клієнтом в договорі розміру гонорару адвоката у фіксованому розмірі, з поданих документів та обставин справи можна встановити дійсний обсяг проведеної адвокатом роботи та її вартості.

Відтак, на переконання апелянта визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч.4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам.

Окрім того, апелянт на підтвердження розумності розміру заявлених адвокатських витрат (66 244,08 грн) звертає увагу на додаткову постанову Верховного Суду від 06 грудня 2023 року по справі №905/493/22, де «під час розгляду питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу Верховний Суд враховує саме визначені у п.4.1.2. Договору умови щодо оплати послуг адвоката з розрахунку 150 Євро за 1 год.».

Однак, суд самостійно визначив розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 21 000, 00 грн, без визначення критерію за якими встановлено витрати саме в такому розмірі.

У судове засідання 24.07.2024 з`явився представник позивача, надав пояснення, доводи апеляційної скарги підтримав.

У судове засідання 24.07.2024 відповідач явки уповноваженого представника не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та дату розгляду справи.

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає за доцільне зазначити наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно із частинами 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами 3, 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В силу частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача надано до суду копії: договору про надання правничої допомоги від 22.12.2023 № 38А360-610-23, укладеного між позивачем (замовником) та адвокатським об`єднанням «Лігал Інлайтен» (виконавець); звіту про фактично надані послуги; акту про надання послуг від 10.04.2024 року, підписаного між позивачем та виконавцем на загальну суму 66 244,08 гривень.

Згідно п. 3.1. договору про надання правничої допомоги вартість послуг виконавця, з урахуванням ПДВ 20%, складається з: плати, що розраховується як 5% від ціни позову (-ів), поданого (-их) виконавцем в інтересах замовника (пп. 3.1.1.); плати, що розраховується як 5% від ціни позову (-ів), поданого (-их) виконавцем в інтересах замовника, у випадку прийняття судом позитивного на користь замовника судового рішення (гонорар успіху) (пп. 3.1.2.).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, дійшла висновку про можливість існування «гонорару успіху» як форми оплати винагороди адвокату; визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як «гонорар успіху», що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ЄСПЛ застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява №19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

З урахуванням наведеного, колегія суддів зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 17.01.2024 у справі № 906/462/22).

Відтак, колегія суддів критично оцінює доводи апеляційної скарги про те, що суди визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат.

Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на не співмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

Виходячи із конкретних обставин справи, адвокат вправі самостійно визначатися зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту. Водночас, вважається неприпустимим штучне збільшення обсягу наданих адвокатом послуг, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням не тільки того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою і необхідною.

Колегією суддів встановлено, що позовна заява складається з трьох аркушів з урахуванням вступної та прохальної частини, тобто має невеликий об`єм. При цьому сама по собі справа за своїм змістом, а також за переліком фактів, які підлягають встановленню та кількістю документів, що підлягали дослідженню, не є складною та об`ємною.

За таких обставин, місцевий господарський суд, проаналізувавши характер спору, складність справи, ціну позову, обсяг наданих адвокатом послуг та враховуючи заперечення відповідача, дійшов підставного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 21 000, 00 грн.

Доводи апелянта про неогрунтованість задоволених судом витрат на професійну правничу допомогу не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи ґрунтуються на неправильному тлумаченні процесуальних норм і не спростовують висновків, покладених в основу оскарженого додаткового рішення місцевого господарського суду.

Застосування судом першої інстанції норм права в оскаржуваному рішенні не суперечить жодному із наведених скаржником висновків Верховного Суду.

За приписами статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 29.04.2024 року у справі №914/52/24 прийняте у відповідності до норм процесуального права, яке необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись, ст. ст. 86, 126, 129, 244, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю 104.ЮА б/н від 28.05.2024 (вх. № 01-05/1524/24 від 29.05.2024) залишити без задоволення.

2.Додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 29.04.2024 у справі № 914/52/24 залишити без змін.

3. Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Повний текст постанови виготовлено 05.08.2024.

Головуючий суддя О.С. Скрипчук

СуддяН.М. Кравчук

Суддя О.І. Матущак