Постанова

від 10.04.2024 по справі 638/18280/13-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 638/18280/13-ц

провадження № 61-10743св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , державний реєстратор реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції (Департамент реєстрації) Шеховцова Маргарита Євгенівна, державний реєстратор реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції (Департамент реєстрації) Тузкова Юлія Анатоліївна, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Лавінда Наталія Олександрівна, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Малахова Галина Іванівна, виконавчий комітет Харківської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Дзержинського районного суду

м. Харкова, у складі судді Подус Г. С., від 28 листопада 2018 року та постанову Полтавського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Дорош А. І.,

Лобова О. А., Триголова В. М., від 19 червня 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У листопаді 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, остаточно сформулювавши свої вимоги, просив суд:

- встановити факт того, що квартира № 81 на 14-му поверсі 17-ти поверхового будинку, яка є предметом договору про дольову участь у будівництві № 12.01/7-1 від 12 січня 2006 року, фактично розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;

- визнати за ним право власності на квартиру

АДРЕСА_3 ;

- визнати недійсною та скасувати державну реєстрацію права власності ТОВ «Оргтехбуд» на квартиру

АДРЕСА_4 ;

- визнати недійсним свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 , видане 12 серпня 2013 року реєстраційною службою Харківського міського управління юстиції Харківської області, ТОВ «Оргтехбуд» на квартиру АДРЕСА_4 ;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу майнових прав № 23/03

від 23 березня 2012 року, укладений між ТОВ «Оргтехбуд» та

ОСОБА_2 , без застосування наслідків недійсності;

- визнати недійсним та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_4 ;

- визнати недійсним свідоцтво про право власності № НОМЕР_2 , видане 13 червня 2014 року реєстраційною службою Харківського міського управління юстиції, ОСОБА_2 ;

- визнати недійсним договір іпотеки від 17 червня 2014 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Лавіндою Н. О., реєстраційний номер 2324;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна (квартири) від 12 вересня 2014 року, укладений між ОСОБА_3 та

ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Лавіндою Н. О., реєстраційний номер 3683;

- визнати недійсним та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на квартиру

АДРЕСА_4 ;

- визнати недійсним свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_4 , видане ОСОБА_4 ;

- визнати недійсним договір оренди від 10 жовтня 2014 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , посвідчений, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г. І., реєстраційний номер 1835;

- визнати недійсним та скасувати державну реєстрацію права користування (найму, оренди) ОСОБА_6 квартирою АДРЕСА_4 .

2. Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що 12 січня 2006 року він уклав із ТОВ «Оргтехбуд» договір про дольову участь у будівництві, відповідно до умов якого позивач зобов`язався прийняти участь в будівництві 17-ти поверхового житлового будинку за будівельною адресою:

АДРЕСА_2 у формі часткового фінансування будівництва шляхом внесення часткових коштів згідно з графіком, а вказане товариство після завершення будівництва та введення будинку до експлуатації зобов`язалося передати за актом приймання-передачі у власність ОСОБА_1 однокімнатну квартиру № 81 на 14-му поверсі, загальною площею 47,8 кв. м. Строк закінчення будівництва та введення об`єкта будівництва в експлуатацію згідно з умовами зазначеного договору встановлено IV квартал 2008 року.

3. Пунктом 4.8 договору про дольову участь у будівництві передбачено, що після введення будинку в експлуатацію йому буде присвоєно поштову адресу, про що між сторонами цього правочину підлягала укладенню додаткова угода.

4. Вказаний будинок був введений в експлуатацію згідно декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 30 березня 2012 року.

5. На підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради

від 12 грудня 2012 року зазначеному будинку присвоєна адреса: АДРЕСА_2 .

6. Однак додаткова угода відповідно до пункту 4.8 договору про дольову участь у будівництві укладена не була, оскільки на час введення будинку в експлуатацію ТОВ «Оргтехбуд» перебувало в процедурі санації. Постановою Господарського суду Харківської області від 26 червня 2014 року у справі № Б-39/112-10 ТОВ «Оргтехбуд» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

7. Позивач стверджував, що свої зобов`язання виконав та повністю профінансував будівництво житла, однак ТОВ «Оргтехбуд» не передало йому за актом приймання-передачі у власність квартиру АДРЕСА_4 . Інших житлових будинків ТОВ «Оргтехбуд» не замовляло, не будувало та не вводило в експлуатацію.

8. 09 серпня 2013 року право власності на квартиру

АДРЕСА_4 було зареєстровано за ТОВ «Оргтехбуд».

9. Крім того, 23 березня 2012 року ТОВ «Оргтехбуд» та ОСОБА_2 уклали договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру

АДРЕСА_4 , яка передана ОСОБА_2 за актом приймання-передачі від 13 листопада 2013 року.

10. Вказував, що договір купівлі-продажу укладено з ОСОБА_2 шляхом введення її в оману ТОВ «Оргтехбуд» та без дозвільних документів. Цей договір порушує його право власності на майнові права на вищевказану квартиру та є таким, що порушує публічний порядок.

11. Під час судового розгляду цієї справи ОСОБА_2 17 червня

2014 року уклала з ОСОБА_3 договір іпотеки, предметом якого є спірна квартира, а 12 вересня 2014 року ОСОБА_3 відчужила це житло

ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, яка передала його у користування ОСОБА_6 на підставі договору користування (найму, оренди).

12. Позивач вважав, що оскільки саме вінє законним власником спірного нерухомого майна, то вчинені без його згоди правочини та державна реєстрація речових прав є недійсними.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

13. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 листопада 2018 року, з врахуванням ухвали цього ж суду від 11 грудня 2018 року про виправлення описки, позов ОСОБА_1 задоволено.

14. Суд першої інстанції виходив з того, щоквартира № 81 , яка є предметом позову та договору про дольову участь у будівництві від 12 січня 2006 року, фактично розташована саме на АДРЕСА_2 .

15. ОСОБА_1 належним чином виконав свої зобов`язання за договором про дольову участь у будівництві та сплатив ТОВ «Оргтехбуд» кошти за цим правочином, проте останнє свої зобов`язання не виконало, квартиру позивачу не передало та з порушенням вимог закону зареєструвало за собою право власності на цей об`єкт нерухомості.

16. Оскільки будівництво проінвестованого об`єкта нерухомого майна є завершеним та готовим до експлуатації, то ОСОБА_1 належить право власності на спірну квартиру.

17 . На час укладення між ТОВ «Оргтехбуд» та ОСОБА_2 договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 23 березня 2012 року,

ТОВ «Оргтехбуд» приховало від ОСОБА_2 той факт, що майнові права на цю квартиру вже фактично належали іншій особі - ОСОБА_1 .

18. Крім того, 08 вересня 2010 року Господарським судом Харківської області було порушено провадження у справі № Б-39/112-10 про банкрутство ТОВ «Оргтехбуд», під час розгляду якої встановлено, що договори купівлі-продажу майнових прав на квартири, які були побудовані ТОВ «Оргтехбуд»,

є неправомірними та незаконними у випадку, якщо щодо цих квартир раніше вже були укладені договори про дольову участь у будівництві (у 2006 році). Тобто договори купівлі-продажу майнових прав на квартири, укладені

в рамках плану санації боржника є такими, що порушують права осіб, які на підставі договорів про дольову участь у будівництві 2006 року мають майнові права на ці квартири.

19. Реєстрація та перехід права власності на спірний об`єкт нерухомості під час розгляду цієї справи Дзержинським районним судом м. Харкова здійснені з порушенням вимог чинного законодавства та порушують законні права та інтереси позивача, який звернувся до суду в межах строку позовної давності.

Інформація про рух справи в судах

20. Постановою Харківського апеляційного суду від 04 листопада

2019 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 06 листопада 2019 року про виправлення описки, апеляційні скарги ОСОБА_2 та виконавчого комітету Харківської міської ради задоволено частково. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 листопада 2018 року скасовано в частині задоволення позову про встановлення факту розміщення об`єкту інвестування та ухвалено в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні вказаних вимог. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

21. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника. Оскільки за ОСОБА_1 визнано право власності на квартиру

АДРЕСА_4 , то відсутні правові підстави для встановлення юридичного факту про те що квартира № 81 на 14-му поверсі 17-ти поверхового житлового будинку, яка є предметом договору про дольову участь у будівництві від 12 січня 2006 року, фактично розташована

на АДРЕСА_2 .

22. У решті апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що факт оплати позивачем коштів за договором про дольову участь у будівництві від 12 січня 2006 року підтверджено квитанціями від 14 травня 2007 року, отримувачем у яких зазначено ТОВ «Оргтехбуд».

23. Постановою Верховного Суду від 13 серпня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 листопада 2018 року у нескасованій частині, постанову Харківського апеляційного суду від 04 листопада 2019 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року залишено без змін.

24. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, 18 грудня 2019 року ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу.

25. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року поновлено ОСОБА_4 строк на апеляційне оскарження судового рішення та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 листопада

2018 року.

26. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 листопада

2018 року.

27. Ухвалу суду апеляційної інстанції від 17 листопада 2020 року мотивовано тим, що наведені ОСОБА_4 у апеляційній скарзі доводи вже були предметом розгляду судів апеляційної і касаційної інстанцій під час розгляду скарги ОСОБА_2 .

28. Постановою Верховного Суду від 01 липня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_4 задоволено. Ухвалу Харківського апеляційного суду

від 17 листопада 2020 року скасовано, а справу направлено на розгляд до суду апеляційної інстанції.

29. Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що апеляційна скарга ОСОБА_4 містить аргументи, які є відмінними від аргументів, наведених у апеляційній скарзі ОСОБА_2 , зокрема щодо добросовісності набуття ОСОБА_4 права власності на спірну квартири, втручання у мирне володіння нею спірною квартирою, розгляд судом першої інстанції справи без її участі та неповідомлення її про дату, місце та час судового засідання, а також непідвідомчість спору судам загальної юрисдикції. Отже, доводи апеляційних скарг ОСОБА_2 і

ОСОБА_4 різняться та не є тотожними. Наведені ОСОБА_4 доводи не досліджувалися апеляційним судом під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 , а обставини, зазначені в апеляційній скарзі ОСОБА_4 , не були предметом розгляду суду апеляційної інстанції.

Короткий зміст оскаржуваної постанови апеляційного суду

30. Постановою Полтавського апеляційного суду від 19 червня 2023 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 26 червня 2023 року про виправлення описки, апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково.

31. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 листопада 2018 року та ухвалу цього ж суду від 11 грудня 2018 року скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на квартиру, визнання недійсними та скасування державних реєстрацій, визнання недійсними свідоцтв, визнання недійсними правочинів. У задоволенні вимог ОСОБА_1 про встановлення факту розміщення об`єкту інвестування - відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

32. Колегія суддів виходила з того, що судом першої інстанції справа розглянута за відсутності ОСОБА_4 , не повідомленої належним чином про дату, час і місце розгляду справу, що є обов`язковою підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового судового рішення.

33. Апеляційний суд, частково задовольняючи позовні вимоги, вказав на те, що ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором про дольову участь у будівництві № 12.01/7-1 від 12 січня 2006 року виконав та повністю профінансував будівництво ТОВ «Оргтехбуд» житла, тоді як товариство своїх зобов`язань за вказаним правочином не виконало, що позбавило позивача можливості оформити на себе право власності на спірну квартиру.

34. У справі доведено факт неправомірного відчуження ТОВ «Оргтехбуд» майнових прав щодо спірного майна ОСОБА_2 та факт подальшого незаконного набуття права власності на це житло ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , а ОСОБА_6 - права користування з одночасною державною реєстрацією права власності та права користування за ними з видачею оскаржуваних свідоцтв про право власності.

35. Відмовляючи у задоволення вимог про встановлення факту розміщення об`єкту інвестування, колегія суддів виходила з того, що юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

36. Оскільки за ОСОБА_1 визнано право власності на квартиру АДРЕСА_4 , то відсутні правові підстави для встановлення юридичного факту про те що спірна квартира, яка є предметом договору про дольову участь у будівництві від 12 січня 2006 року, фактично розташована на АДРЕСА_2 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

37. У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

38. 18 липня 2023 року ОСОБА_4 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова

від 28 листопада 2018 року та постанову Полтавського апеляційного суду

від 19 червня 2023 року.

39. Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які у жовтні 2023 року надійшли до Верховного Суду.

40. Протоколом повторного розподілу справи між суддями Верховного Суду від 11 січня 2024 року у зв`язку із обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Погрібного С. О., суддею-доповідачем у справі визначено суддю Шиповича В. В.

41. Ухвалою Верховного Суду від 21 березня 2022 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

42. Підставою касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_4 зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених упостановах Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі

№ 359/5719/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18, від 15 червня 2021 року у справі

№ 922/2416/17, у постановах Верховного Суду від 15 грудня 2021 року у справі № 522/3885/19, від 29 червня 2022 року у справі № 522/7113/19,

від 15 березня 2023 року у справі № 725/1824/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

43. Крім того, вказує на порушення судами норм процесуального права та наявність передбачених пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підстав для скасування оскаржених судових рішень (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

44. Наголошує, що спірна квартира була неодноразово відчужена, а тому належним способом захисту порушених прав позивача є звернення до суду з вимогою про витребування нерухомого майна.

45. Вважає, що ОСОБА_1 сплатив за пайову участь у будівництві житлового будинку у спосіб, що прямо заборонений діючим на той час законодавством України, відповідно до якого об`єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об`єкти житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління. При цьому договір про дольову участь у будівництві № 12.01/7-1 від 12 січня

2006 року є недійсним, а тому ОСОБА_1 не набув право власності на спірне майно.

46. Звертає увагу на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили докази, наявні у матеріалах справи, зокрема оригінал квитанції, у якій відсутні дата валютування та підпис працівника банку, неправильно зазначено назву отримувача коштів, вказаний позаробочий час проведення фінансової операції, а призначення платежу суперечить чинному на той час законодавству, яким передбачено вимогу щодо фінансування будівництва через відповідні фонди.

47. Зауважує, що є добросовісним набувачем спірного нерухомого майна та вважає, що визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, за яким вона набула право власності, є втручанням у мирне володіння нею спірною квартирою.

48. Зазначає, що позивач за договором про дольову участь у будівництві

№ 12.01/7-1 від 12 січня 2006 року набув право власності на квартиру за іншою адресою, що встановлено рішенням Дзержинського районного суду

м. Харкова від 26 січня 2016 року у справі № 638/10954/15.

49. Стверджує, що позовну заяву подано до суду неуповноваженою особою, оскільки за змістом довіреності представникам надано право представляти інтереси ОСОБА_1 у всіх судах, передбачених Законом України «Про судоустрій України», однак цей закон на момент подання позову втратив чинність.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов

Обставини справи, встановлені судами

50. 12 січня 2006 року між ОСОБА_1 і ТОВ «Оргтехбуд» укладено договір про дольову участь у будівництві № 12.01/7-1, відповідно до умов якого ОСОБА_1 зобов`язався прийняти участь в будівництві 17-ти поверхового житлового будинку АДРЕСА_2 в формі часткового фінансування будівництва шляхом внесення коштів згідно з графіком, а ТОВ «Оргтехбуд» - після завершення будівництва та введення будинку до експлуатації передати за актом прийому-передачі у власність ОСОБА_1 однокімнатну квартиру № 81 на 14-му поверсі, загальною площею 47,8 кв. м, житловою площею 18,35 кв. м. Строк закінчення будівництва та введення об`єкта будівництва в експлуатацію згідно з умовами договору встановлено IV квартал 2008 року.

51. Пунктами 4.1, 4.8 договору про дольову участь у будівництві передбачено, що за умов повного виконання позивачем зобов`язань, передбачених цим договором, забудовник зобов`язується передати за актом прийому-передачі не пізніше десяти днів після отримання затвердженого акта державної комісії по вводу об`єкта до експлуатації та отримання рішення про присвоєння поштової адреси квартирі, зазначеній у пункті 1.2 вказаного договору. Закінчення будівництва - ІІІ квартал 2008 року. Строк введення будинку в експлуатацію - IV квартал 2008 року.

52. Після введення будинку в експлуатацію йому буде присвоєно поштову адресу, про що між сторонами договору про дольову участь у будівництві підлягала укладенню додаткова угода.

53. Згідно з декларацією про готовність об`єкта до експлуатації

від 30 березня 2012 року в експлуатацію введений вищевказаний 17-ти поверховий будинок як другий пусковий комплекс будівництва житлових будинків на АДРЕСА_2 .

54. На підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради

від 12 грудня 2012 року зазначеному вище будинку присвоєна адреса:

АДРЕСА_2 .

55. ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором про дольову участь у будівництві виконав та повністю профінансував будівництво ТОВ «Оргтехбуд» житла, що підтверджується квитанціями від 14 травня 2007 року, в яких отримувачем зазначено ТОВ «Оргтехбуд».

56. Відповідно до пункту 4.5 договору про дольову участь у будівництві право власності на квартиру, зазначену в пункті 1.2 цього договору, переходить до пайовика ( ОСОБА_1 ) з моменту її державної реєстрації. Оформлення права власності на квартиру та її державна реєстрація здійснюється забудовником згідно з чинним законодавством протягом не більше двох календарних місяців з моменту отримання квартири за актом прийому-передачі.

57. 23 березня 2012 року між ТОВ «Оргтехбуд» та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру

АДРЕСА_4 , яка передана ОСОБА_2 за актом прийому-передачі від 13 листопада 2013 року.

58. 09 серпня 2013 року право власності на квартиру

АДРЕСА_4 зареєстровано за ТОВ «Оргтехбуд».

59. Під час розгляду цієї справи між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки від 17 червня 2014 року, предметом якого є квартира АДРЕСА_4 .

60. Постановою Господарського суду Харківської області від 26 червня 2014 року у справі № Б-39/112-10 ТОВ «Оргтехбуд» визнано банкрутом та розпочато ліквідаційну процедуру.

61. 12 вересня 2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу спірної квартири.

62. 10 жовтня 2014 року ОСОБА_4 передала квартиру

АДРЕСА_4 у користування ОСОБА_6 на підставі договору користування (найму, оренди) квартири.

63. 02 грудня 2015 року зареєстровано припинення юридичної особи -

ТОВ «Оргтехбуд».

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

64. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

65. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

66. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

67. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

68. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

69. Частиною другою статті 331 ЦК України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

70. Відповідно до статі 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

71. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 зазначено, що нормами законодавства встановлено первинний спосіб набуття права власності на річ, на яку раніше не було і не могло бути встановлено право власності інших осіб. Саме інвестор як особа, за кошти якої на підставі договору був споруджений об`єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об`єкт інвестування. Інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою (пункти 92, 93, 95).

72. У розглядуваній справі судами попередніх інстанцій встановлено, що між ОСОБА_1 і ТОВ «Оргтехбуд» укладений договір про дольову участь у будівництві № 12.01/7-1 від 12 січня 2006 року щодо квартири

АДРЕСА_4 .

73. ОСОБА_1 повністю виконав свої зобов`язання за вказаним договором, тоді як ТОВ «Оргтехбуд» свої зобов`язання не виконало, квартиру позивачу не передало, з порушенням вимог закону зареєструвало за собою право власності на цей об`єкт нерухомості, а в подальшому квартира була неодноразово відчужена.

74. Кінцевим набувачем спірної квартири є ОСОБА_4 , яка набула право власності під час судового розгляду цієї справи.

75. Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов правильних висновків щодо задоволення вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на квартиру, визнання недійсними та скасування державних реєстрацій, визнання недійсними свідоцтв, визнання недійсними правочинів з тих підстав, що позивач, повністю сплативши кошти пайового внеску за нерухоме майно, будівництво якого закінчено, набув права власності на спірну квартиру.

76. Наведені висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 13 серпня 2020 року у цій же справі.

77. Колегія суддів, за обставин розглядуваної справи, відхиляє посилання заявника на те, що оскільки спірна квартира була неодноразово відчужена, належним способом захисту порушених прав позивача є звернення до суду з вимогою про витребування нерухомого майна.

78. Розглядувана справа перебуває у провадженні судів з 2013 року, рішення суду першої інстанції, яке було переглянуто судами апеляційної та касаційної інстанцій за скаргами ОСОБА_2 , виконане у листопаді 2020 року та потягло за собою юридичні наслідки.

79. Тобто у даному випадку, незважаючи на вади обраного позивачем способу захисту, рішення суду було виконано, а порушені права позивача - поновлені, тому відмова у задоволенні позову лише з мотивів обрання неналежного способу захисту призведе до порушення принципу res judicata (правової визначеності), згідно з яким не може бути скасоване остаточне та обов`язкове до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Однак таких обставин та підстав у розглядуваній справі не встановлено.

80. ОСОБА_4 набула право власності на спірну квартиру під час розгляду цієї справи у вересні 2014 року. Проявивши розумну обачність, вона могла дізнатись про наявність судового спору щодо квартири, яку мала намір придбати, та зважати на ці обставини і пов`язані із ними ризики.

81. Згідно з долучених до матеріалів справи фотознімків та протоколу огляду від 30 грудня 2020 року, складеного слідчим СВ Шевченківського ВП ГУ Національної поліції, спірна квартира перебувала у непридатному для проживання стані.

82. З огляду на викладене, доводи касаційної скарги щодо добросовісності набуття ОСОБА_4 права власності на спірну квартири, втручання у мирне володіння нею майном, є безпідставними.

83. Саме по собі помилкове посилання на Закон України «Про судоустрій України», який 03 серпня 2010 року втратив чинність, у довіреності

від 07 листопада 2013 року, виданої ОСОБА_1 на представництво його інтересів в судах, не свідчить про відсутність повноважень у його представника.

84. За таких обставин, висновки апеляційного суду не суперечать висновкам, викладеним упостановах Великої Палати Верховного Суду

від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17, від 23 жовтня 2019 року

у справі № 922/3537/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18,

від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17, у постановах Верховного Суду від 15 грудня 2021 року у справі № 522/3885/19, від 29 червня 2022 року у справі № 522/7113/19, від 15 березня 2023 року у справі № 725/1824/20, на які заявник посилається у касаційній скарзі.

85. Посилання ОСОБА_4 на порушення судами норм процесуального права щодо не дослідження доказів, Верховний Суд вважає необґрунтованими, оскільки судами надано оцінку доказів відповідно до положень статті 89 ЦПК України.

86. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

87. Інші доводи касаційної скарги переважно аналогічні доводам апеляційної скарги ОСОБА_4 , яким вже надана належна правова оцінка апеляційним судом, та спрямовані на необхідність переоцінки доказів у справі Верховним Судом, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 400 ЦПК України.

88. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

89. Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

90. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

91. Верховний Суд, переглянувши постанову апеляційного суду в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскарженої постанови.

92. Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

93. Оскільки апеляційним судом обґрунтовано скасовано рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 листопада 2018 року, повторне скасування цього рішення ще й касаційним судом не вимагається.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

2. Постанову Полтавського апеляційного суду від 19 червня 2023 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович