Рішення

від 16.04.2024 по справі 806/788/17

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2024 року м. Житомир справа № 806/788/17

категорія 111030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся-Інвест" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Полісся-Інвест» (далі - позивач, ТОВ "Полісся-Інвест") звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.09.2016 №0001071404, яким ТОВ "Полісся-Інвест" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 243967,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 60992,00 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.09.2016 №0001121404, яким ТОВ "Полісся-Інвест" збільшено суму грошового зобов`язання з єдиного податку з с/г товаровиробників, у яких частка с/г товарів за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75% на 76,78 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 19,19 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.09.2016 №0001131404, яким ТОВ "Полісся-Інвест" збільшено суму грошового зобов`язання з єдиного податку з с/г товаровиробників, у яких частка с/г товарів за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75% на 3321,96 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 830,49 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.09.2016 №0001141404, яким ТОВ "Полісся-Інвест" збільшено суму грошового зобов`язання з єдиного податку з с/г товаровиробників, у яких частка с/г товарів за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75% на 9370,34 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2342,59 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкову вимоги форми "Ю" від 16.11.2016 №126-12 на загальну суму 114038,28 грн, в тому числі з: податку на додану вартість (пеня) - 59196,15 грн; орендної плати з юридичних осіб - 54842,13 грн (основний платіж 36795,50 грн, штрафні (фінансові) санкції 18046,63 грн).

На обґрунтування заявлених позовних вимог ТОВ "Полісся-Інвест" зазначило, що посадовими особами контролюючого органу згідно ухвали слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира Колупаєва В.В. від 11.07.2016, на підставі направлень №1093, №1094, №1095, №1096, №1097 від 05.08.2016 виданих Головним управлінням ДФС у Житомирській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2013 по 24.05.2016, за результатами проведення якої складено акт перевірки №4/06-30-14-04/37381143 від 22.08.2016. Вказує, що на підставі акту перевірки та виявлених порушень контролюючий орган виніс податкові повідомлення-рішення №0001071404, №0001121404, №0001131404, №0001141404 від 08 вересня 2016 року, а також податкову вимогу від 16.11.2016 №126-12. Товариство вказує, що воно не підпадає під виключення щодо встановленої заборони на проведення органами Державної фіскальної служби України перевірок суб`єктів господарювання у 2015-2016 роках за попередній рік. За твердженнями позивача, ТОВ «Полісся-Інвест» в податкову декларацію з плати за землю за звітний період було помилково включено земельні ділянки, які не перебувають в оренді у позивача, а знаходяться у управлінні ТОВ «Полісся-Інвест» згідно укладених договорів управління спадщиною. Вказує, що фіскальним органом протиправно нараховано санкції на несвоєчасну сплату орендної плати за земельні ділянки, які не перебувають в оренді ТОВ «Полісся-Інвест». Наголошує, що оскаржувана податкова вимога №126-12 від 16 листопада 2016 року прийнята за результатами перевірки та щодо грошового зобов`язання визначеного оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, а тому вказана вимога також підлягає скасуванню.

Головного управління ДФС у Житомирській області заперечувало щодо задоволення позовних вимог. Зазначало, що законність проведення документальної позапланової перевірки відповідає вимогам Закону України від 28.12.2014 №71-VII, в тому числі п. 3 Розділу ІІ Прикінцевих положень вказаного Закону, оскільки така перевірка була проведена згідно із рішенням суду та вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Крім того, вказувало, що перевірку було призначено 05.08.2016, тобто в межах дії ухвали слідчого судді Корольовського суду м. Житомира. Враховуючи вищевикладене, управління наголошувало, що контролюючий орган при винесенні оскаржуваних повідомлень-рішень та податкової вимоги діяло у відповідності до чинного законодавства, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити за безпідставністю.

За наслідками розгляду вищезазначеної адміністративної справи №806/788/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полісся-Інвест» до Головного управління ДФС у Житомирській області, Житомирський окружний адміністративний суд прийняв постанову від 28 листопада 2017 року, залишену без змін постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2018 року, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Полісся-Інвест» задовольнив частково: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області №0001121404 від 08.09.2016 року, №0001131404 від 08.09.2016 року, №0001141404 від 08.09.2016 року, а також визнав протиправною та скасував податкову вимогу Володарсько-Волинського відділення Коростенської ОДПІ Головного управління ДФС у Житомирській області №126-12 від 16 листопада 2016 року.

Не погоджуючись з постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року та постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2018 року у справі №806/788/17, Головне управління ДФС у Житомирській області оскаржило їх в касаційному порядку.

Під час касаційного розгляду адміністративної справи №806/788/17 Верховний Суд у постанові від 20 травня 2021 року погодився із висновками судів першої та апеляційної інстанції про безпідставність доводів Товариства з обмеженою відповідальністю «Полісся-Інвест», відносно того, що на нього розповсюджується обмеження передбачені п. 3 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2014 року №71-VII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", зокрема заборона на проведення органами Державної фіскальної служби України перевірок суб`єктів господарювання у 2015-2016 роках за попередній рік, оскільки перевірка у позивача проведена на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, тобто за рішенням суду, а на такі перевірки вказане обмеження не розповсюджується. У зв`язку з чим, Верховний Суд, враховуючи підстави позовних вимог в частині неправомірності податкового повідомлення-рішення від 08.09.2016 №0001071404, які зводились виключно до протиправності прийняття ухвали слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира Колупаєва В.В. від 11.07.2016 про призначення перевірки та її призначення та проведення контролюючим органом, погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстава для визнання протиправним та скасування вказаного податкового повідомлення рішення.

Крім того, у постанові від 20 травня 2021 року по справі №806/788/17 Верховний Суд зазначив, що задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень 08.09.2016 №0001121404, №0001131404, №0001141404 суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що контролюючим органом неправомірно включено до об`єкту оподаткування єдиним податком 4 групи сільськогосподарські угіддя, які перебувають в управлінні ТОВ «Полісся-Інвест» на підставі договорів управління спадковим майном. Такі висновки, суди попередніх інстанцій обґрунтували обставинами, встановленими в адміністративні справі №806/2324/16, в якій предметом дослідження було правомірність визначення ТОВ «Полісся-Інвест» орендної плати за аналогічні земельні ділянки в 2016 році. В ході розгляду вказаної справи №806/2324/16 встановлено, що земельні ділянки, які отримані ТОВ «Полісся-Інвест» на підставі договорів управління спадщиною, укладених з Фасівською, Топорищенською, Дашинською сільськими радами, та які на думку податкового органу мають бути включені по податкової декларації з плати за землю, не перебувають в оренді у позивача, а договір оренди землі та договір на управління спадщиною відмінні між собою. Однак, Верховний Суд зазначив, що при розгляді адміністративної справи №806/788/17 суди першої та апеляційної інстанцій фактично ототожнили об`єкт оподаткування орендної платою та підстави її нарахування, що передбачено ст. 288 Податкового кодексу України та було предметом розгляду у справі №806/2324/16, з об`єктом оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи, який визначений ст. 292-1 Податкового кодексу України. Відтак, Верховний Суд наголосив, що це різні види податків, мають різні об`єкти та базу оподаткування, різні підстави для нарахування. В свою чергу, жодних обґрунтувань та мотивів з яких суди виходили з ототожнення спірних правовідносин у рішення судів першої та апеляційної інстанції не наведено.

Також у постанові від 20 травня 2021 року по справі №806/788/17 Верховний Суд не погодився із висновками судів попередніх інстанцій в частині визнання протиправним та скасування податкової вимоги форми «Ю» від 16.11.2016 №126-12. Зокрема, Верховний Суд зазначив, що згідно податкової вимоги форми «Ю» від 16.11.2016 №126-12 за ТОВ «Полісся-Інвест» станом на 15.11.2016 рахується заборгованість на загальну суму 114038,28 грн, в тому числі: податок на додану вартість (пеня) 59196,15 грн; орендна плата з юридичних осіб 54842,13 грн (основний платіж 36795,50 грн, штрафні (фінансові) санкції 18046,63 грн), тобто вказана вимога стосується заборгованості з ПДВ та орендної плати з юридичних осіб. Водночас, суди попередніх інстанцій не дослідили підстави виникнення у позивача боргу щодо якого контролюючим органом прийнято податкову вимогу, зокрема правомірності нарахування пені з податку на додану вартість, та не встановили за яких обставин у позивача виник борг по орендній платі з юридичних осіб.

У зв`язку із цим, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 травня 2021 року у справі №806/788/17 касаційну скаргу Головного управління ДФС у Житомирській області було задоволено частково: постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2018 року у справі №806/788/17 в частині задоволених позовних вимог скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В решті постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2018 року у справі №806/788/17 залишено без змін.

Таким чином, згідно з постановою Верховного Суду від 20 травня 2021 року у справі №806/788/17 предметом нового розгляду є повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 08.09.2016 №0001121404, від 08.09.2016 №0001131404, від 08.09.2016 №0001141404, а також податкова вимога від 16.11.2016 №126-12.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею для нового розгляду адміністративної справи №806/788/17 було визначено суддю Черняхович І.Е.

Ухвалою судді від 14.06.2021 адміністративну справу №806/788/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся-Інвест" до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги прийнято до загального позовного провадження.

У зв`язку з надходження від представників сторін клопотань про розгляд справи без їх участі, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Крім того, до суду від Головного управління ДФС у Житомирській області надійшло клопотання, відповідно до змісту якого управління просить здійснити заміну позивача у справі №806/788/17 - Головне управління ДФС у Житомирській області на його правонаступника - Головне управлінням ДПС у Житомирській області.

Ухвалою суду вказане клопотання було задоволено та замінено відповідача у даній справі №806/788/17 з Головного управління ДФС у Житомирській області на його правонаступника Головне управлінням ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, 10003; код ЄДРПОУ ВП 44096781).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 11.07.2016 у справі №296/5825/16-к (провадження №1-кс/296/2596/16) призначено провести позапланову виїзну (невиїзну) документальну перевірку ТОВ «Полісся-Інвест» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2013 по 24.05.2016.

На підставі вказаної ухвали та відповідно до вимог пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, ст. 82 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) наказом Головного управління ДФС у Житомирській області №733 від 05.08.2016, встановлено провести з 05.08.2016 документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся-Інвест" з питань дотримання вимог податкового, валютного ті іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2013 по 24.05.2016.

Наказом Головного управління ДФС у Житомирській області від 11.08.2016 №756 термін проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства продовжено на 2 робочих дні починаючи з 12.08.2016.

Матеріалами справи підтверджується, що на підставі направлень від 05.08.2016 №1093, №1094, №1095, №1096, №1097 виданих ГУ ДФС у Житомирській області, посадовими особами контролюючого органу, та згідно ухвали слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 11.07.2016 у справі №296/5825/16-к (1-кс/296/2596/16), на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, ст. 82 Податкового кодексу України, відповідно до наказу начальника Головного управління ДФС у Житомирській області від 05.08.2016 №733, проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Полісся-Інвест» з питань дотримання вимог податкового, валютного ті іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2013 по 24.05.2016.

За результатами проведення перевірки контролюючим органом складено акт перевірки від 22.08.2016 №4/06-30-14-04/37381143, відповідно до висновків акту перевірки встановлено, наступні порушення:

- п. 44.1 ст. 44, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 209.7 ст. 209 Податкового кодексу України, в результаті чого Товариством з обмеженою відповідальністю "Полісся-Інвест" занижено податок на додану вартість, що підлягав сплаті до бюджету у сумі 243967 грн та завищено залишок від`ємного значення (р. 24 декларації з ПДВ) за березень 2015 року у загальній сумі 7559 грн;

- п. 292-1.1, 292-1.2 ст. 292-1, пп. 295.9.5 п. 295.9 ст. 295 Податкового кодексу України в результаті чого Товариством з обмеженою відповідальністю "Полісся-Інвест" не нараховано єдиного податку четвертої групи в сумі 12769 грн за 2015 рік.

З огляду на виявлення вказаних порушень, Головним управлінням ДФС у Житомирській області були прийнятті:

- податкове повідомлення-рішення від 08.09.2016 №0001071404, яким ТОВ "Полісся-Інвест" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 243967,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 60992,00 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 08.09.2016 №0001121404, яким ТОВ "Полісся-Інвест" збільшено суму грошового зобов`язання з єдиного податку з с/г товаровиробників, у яких частка с/г товарів за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75% на 76,78 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 19,19 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 08.09.2016 №0001131404, яким ТОВ "Полісся-Інвест" збільшено суму грошового зобов`язання з єдиного податку з с/г товаровиробників, у яких частка с/г товарів за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75% на 3321,96 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 830,49 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 08.09.2016 №0001141404, яким ТОВ "Полісся-Інвест" збільшено суму грошового зобов`язання з єдиного податку з с/г товаровиробників, у яких частка с/г товарів за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75% на 9370,34 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2342,59 грн.

Крім того, Головним управлінням ДФС у Житомирській області стосовно ТОВ «Полісся-Інвест» було винесено податкову вимогу форми «Ю» від 16.11.2016 №126-12 про те, що станом на 15.11.2016 за товариством обліковується борг на загальну суму 114038,28 гривень, в тому числі: 59196,15 грн - пеня з податку на додану вартість; 54842,13 грн - з орендної плати з юридичних осіб (основний платіж 36795,50 грн, штрафні (фінансові) санкції 18046,63 грн).

Правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Житомирській області від 08.09.2016 №0001121404, від 08.09.2016 №0001131404, від 08.09.2016 №0001141404, а також правомірність податкової вимоги від 16.11.2016 №126-12 є предметом спірних правовідносин, які розглядаються при новому розгляді даної справи.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, в частині позовних вимог, які стосуються податкових повідомлень-рішень від 08.09.2016 №0001121404, від 08.09.2016 №0001131404, від 08.09.2016 №0001141404, суд зазначає наступне.

Згідно акту документальної позапланової виїзної перевірки від 22.08.2019 №4/06-30-14-04/37381143 підставою для винесення податкових повідомлень-рішень від 08.09.2016 №0001121404, від 08.09.2016 №0001131404, від 08.09.2016 №0001141404 став висновок контролюючого органу про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Полісся-Інвест" п. 292-1.1, 292-1.2 ст. 292-1, пп. 295.9.5 п. 295.9 ст. 295 Податкового кодексу України та як наслідок не нарахування ним єдиного податку четвертої групи за 2015 рік в сумі 12769 гривень.

В свою чергу, висновок про порушення позивачем п. 292-1.1, 292-1.2 ст. 292-1, пп.295.9.5 п. 295.9 ст. 295 ПК України був зроблений у зв`язку з тим, що в ході перевірки контролюючий орган встановив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Полісся-Інвест" незадекларувало за 2015 рік земельні ділянки площею 1125,0712 га., що знаходяться на території Фасівської, Топорищенської, Дашинської сільських рад Хорошівського району, не визначило базу нарахування єдиного податку четвертої групи та, як наслідок, не нарахувало єдиний податок четвертої групи по даним земельним ділянкам в сумі 12769,08 грн. за рахунок не включення площі земельних ділянок на які були укладені договори на управління спадщиною з сільськими радами (Фасівською, Топорищенською, Дашинською) та фізичними особами протягом 2015 року до декларації з єдиного податку IV групи. В той час, як згідно наявних договорів на управління спадщиною земельні ділянки передані в користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а саме для здійснення обробітку земельних ділянок та вирощування на ній зернових та технічніх культур. Відтак, на переконання контролюючого органу, вищезазначені земельні ділянки мають бути включені Товариством з обмеженою відповідальністю "Полісся-Інвест" до податкової декларації з єдиного податку четвертої групи за 2015 рік.

Таким чином, за твердженням контролюючого органу ТОВ «Полісся-Інвест» в податкову декларацію з плати за землю за звітний період 2015 року помилково не було включено земельні ділянки, які знаходяться у управлінні ТОВ «Полісся-Інвест» згідно укладених договорів управління спадщиною.

Надаючи правову оцінку обгрунтованості таких висновків контролюючого органу, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 292-1.1. статті 292-1 ПК України (в редакції на момент спірних правовідносин), якою врегульовано питання визначення об`єкт та база оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи, об`єктом оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

Згідно з пунктом 292-1.2 статті 292-1 ПК України базою оподаткування податком для платників єдиного податку четвертої групи для сільськогосподарських товаровиробників є нормативна грошова оцінка одного гектара сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного за станом на 1 січня базового податкового (звітного) року відповідно до порядку, встановленого розділом XII цього Кодексу.

Підставою для нарахування єдиного податку платникам четвертої групи є дані державного земельного кадастру та/або дані з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння податку у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (пункт 292-1.3. статті 292-1 ПК України).

Підпунктом 295.9.5 пункту 295.9 статті 295 Податкового кодексу України встановлено, що платники єдиного податку четвертої групи зобов`язані у разі, коли протягом податкового (звітного) періоду змінилася площа сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду у зв`язку з набуттям (втратою) на неї права власності або користування: уточнити суму податкових зобов`язань з податку на період починаючи з дати набуття (втрати) такого права до останнього дня податкового (звітного) року; подати протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним періодом, контролюючим органам за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки декларацію з уточненою інформацією про площу земельної ділянки, а також відомості про наявність земельних ділянок та їх нормативну грошову оцінку.

Таким чином, зі змісту вказаних правових норм вбачається, що ними визначено два види об`єктів оподаткування єдиним податком четвертої групи:

1) площа сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду, що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника;

2) площа сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду, що надана сільськогосподарському товаровиробнику у користування, у тому числі на умовах оренди.

При цьому, вжите законодавцем словосполучення "у користування, у тому числі на умовах оренди", свідчить про те, що об`єктом оподаткування можуть бути, як площі сільськогосподарських угідь, які платник податку отримав в користування на умовах договору оренди, так і площі сільськогосподарських угідь, які платник податку отримав у користування на підставі інших, визначених законодавством, правочинів та договорів.

Суд зазначає, що для вирішення спірних правовідносин щодо правомірності податкових повідомлень-рішень від 08.09.2016 №0001121404, від 08.09.2016 №0001131404, від 08.09.2016 №0001141404, необхідно встановити чи належать земельні ділянки площею 1125,0742 га, які Товариство з обмеженою відповідальністю "Полісся-Інвест" отримало на підставі договорів на управління спадщиною, укладених з Топорищенською, Фасівською і Дашинською сільськими радами та фізичними особами протягом 2015 року, до об`єкта оподаткування єдиним податком четвертої групи. Для цього необхідно встановити правову природу укладених договорів та визначити чи виникло у позивача на підставі зазначених договорів право користування цими земельними ділянками.

Правовідносини щодо охорони спадкового майна та управління спадщиною врегульовані нормами Цивільного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин, далі ЦК України).

Відповідно до статті 1283 ЦК України охорона спадкового майна здійснюється в інтересах спадкоємців, відказоодержувачів та кредиторів спадкодавця з метою збереження його до прийняття спадщини спадкоємцями. Нотаріус за місцем відкриття спадщини, а в населених пунктах, де немає нотаріуса, - відповідні органи місцевого самоврядування з власної ініціативи або за заявою спадкоємців вживають заходів щодо охорони спадкового майна.

Згідно з статтею 1285 ЦК України якщо у складі спадщини є майно, яке потребує утримання, догляду, вчинення інших фактичних чи юридичних дій для підтримання його в належному стані, нотаріус, а в населених пунктах, де немає нотаріуса, - відповідний орган місцевого самоврядування, у разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту укладають договір на управління спадщиною з іншою особою. Особа, яка управляє спадщиною, має право на вчинення будь-яких необхідних дій, спрямованих на збереження спадщини до з`явлення спадкоємців або до прийняття спадщини. Також, особа, яка управляє спадщиною, має право на плату за виконання своїх повноважень.

Таким чином, вказаними нормами ЦК України визначено, що у разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту щодо спадщини, до складу якої входить земельна ділянка, особою, яка управляє такою спадщиною автоматично в силу закону є відповідний орган місцевого самоврядування, тобто сільська, селищна, міська рада за місцезнаходженням такої земельної ділянки. При цьому, положення ч. 1 ст. 1285 ЦК надають вказаним сільським, селищним, міським радам право на укладення договору на управління спадщиною з іншою особою у разі необхідності вжиття заходів, спрямованих на збереження такої земельної ділянки (її утримання та догляд).

Суд зазначає, що договір управління спадщиною є одним з видів договору управління майном. Однак, предметом договору управління майном може бути підприємство як єдиний майновий комплекс, нерухома річ, цінні папери, майнові права та інше майно, натомість предметом договору управління спадщиною є лише те майно, що входить до складу спадщини.

Відповідно до статті 1029 ЦК України за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов`язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

Істотними умовами договору управління майном є: 1) перелік майна, що передається в управління; 2) розмір і форма плати за управління майном (ч. 1 ст. 1035 ЦК України). При цьому, статтею 1034 ЦК України визначено, що вигоди від майна, що передане в управління, належать установникові управління. Установник управління може вказати в договорі особу, яка має право набувати вигоди від майна, переданого в управління (вигодонабувача).

Згідно з статтею 1042 ЦК України управитель має право на плату, встановлену договором, а також на відшкодування необхідних витрат, зроблених ним у зв`язку з управлінням майном. Управитель майном, якщо це передбачено законом або укладеним відповідно до нього договором, має право відраховувати належні йому відповідно до частини першої цієї статті грошові суми безпосередньо з доходів від використання майна, переданого в управління.

Зі змісту вищезазначених норм вбачається, що основними ознаками договору управління спадщиною, предметом якого є земельна ділянка, є:

1) установнику управління земельної ділянки, що входить до складу спадщини, така земельна ділянка не належить на праві власності;

2) за договором управління спадщиною управитель має право на отримання від установника управління плати за виконання дій щодо утримання, догляду та підтримання в належному стані земельної ділянки;

3) за договором управління спадщиною право на отримання вигоди від земельної ділянки, що передана в управління, належать установникові управління, однак, установник управління може вказати в договорі особу, яка має право набувати вигоди від майна, переданого в управління (вигодонабувача).

Під час проведеної перевірки посадовими особами контролюючого органу було досліджено договори на управління спадщиною, укладені між ТОВ "Полісся-Інвест" та Топорищенською, Фасівською і Дашинською сільськими радами, а також з фізичними особами, та встановлено, що згідно вказаних договорів на управління спадщиною земельні ділянки були передані ТОВ "Полісся-Інвест" в користування для ведення товарного сільськогосоподарського виробництва, а саме для здійснення обробітку земельних ділянок та вирощування на них зернових та технічних культур. Вказані обставини зафіксовані в акті документальної позапланової виїзної перевірки від 22.08.2019 №4/06-30-14-04/37381143. Доказів протилежного позивач до суду не надав, як і не заперечував виникнення у ТОВ "Полісся-Інвест" на підставі укладених договорів управління спадщиною права користування земельними ділянками.

Оскільки, укладені між ТОВ "Полісся-Інвест" та Топорищенською, Фасівською і Дашинською сільськими радами, а також з фізичними особами, договори на управління спадщиною стали підставою для виникнення у позивача права користування земельними ділянками, шляхом ведення на них товарного сільськогосоподарського виробництва, шляхом здійснення обробітку цих земельних ділянок та вирощування на них зернових та технічних культур, то суд приходить до висновку, що площі цих земельних ділянок є об`єктом оподаткування єдиним податком четвертої групи, адже вони підпадають під передбачений в пункті 292-1.1. статті 292-1 ПК України об`єкт оподаткування - "сільськогосподарські угіддя, що надана сільськогосподарському товаровиробнику у користування, у тому числі на умовах оренди".

З огляду на зазначене суд вважає, що висновок контролюючого органу про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Полісся-Інвест" п. 292-1.1, 292-1.2 ст. 292-1, пп. 295.9.5 п. 295.9 ст. 295 Податкового кодексу України, внаслідок не включення до бази нарахування єдиного податку четвертої групи за 2015 рік земельних ділянкок площею 1125,0712 га. на які з Фасівською, Топорищенською, Дашинською сільськими радами та фізичними особами протягом 2015 року були укладені договори на управління спадщиною, є обгрунтований.

Щодо посилання на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22.05.2017 у справі №806/2324/16, як на судове рішення, яким, на переконання позивача підтверджується, що земельні ділянки, отримані ним на підставі договорів управління спадщиною, укладених з Фасівською, Топорищенською, Дашинською сільськими радами, не є об`єктом оподаткування єдиним податком четвертої групи, суд зазначає наступне.

Предметом судового розгляду в адміністративній справі №806/2324/16 були податкові повідомлення-рішення від 08.09.2016 №0001111404, №0001101404, №0001091404, якими Товариству з обмеженою відповідальністю "Полісся-Інвест" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем з орендної плати з юридичних осіб на загальну суму 92556,68 гривень. Вказані податкові повідомлення-рішення також були винесені за результатами перевірки, висновки якої викладені в акті від 22.08.2016 №4/06-30-14-04/37381143. При цьому, підставою для їх прийняття стало порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Полісся-Інвест" вимог п.288.1, п.288.2, п.288.3, п.288.4, п.288.5, п.288.6, п.288.7 ст.288 ПК України та заниження ним в період з 01.01.2016 по 30.04.2016 орендної плати за землю на суму 74045,34 гривень, через незадекларування земельних ділянок по Фасівській, Топорищенській, Дашинській сільських радах Хорошівського району, на які між Товариством з обмеженою відповідальністю "Полісся-Інвест" та зазначеними сільськими радами укладено договори управління спадщиною.

Однак, суд зауважує, що зі змісту акту перевірки через відсутність ідентифікуючої інформації, як на самі земельні ділянки (а саме їх кадастрових номерів та площ), так і ідентифікуючої інформації на укладені договори управління спадщиною (а саме дати їх укладення та номерів), неможливо дійти висновку, що підставою для прийняття оскаржуваних у даній справі податкових повідомлень-рішень від 08.09.2016 №0001121404, від 08.09.2016 №0001131404, від 08.09.2016 №0001141404, якими Товариству з обмеженою відповідальністю "Полісся-Інвест" збільшено суму грошового зобов`язання з єдиного податку з с/г товаровиробників, так і податкових повідомлень рішень від 08.09.2016 №0001111404, №0001101404, №0001091404, які були предметом судового розгляду у справі №806/2324/16, та якими Товариству з обмеженою відповідальністю "Полісся-Інвест" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем з орендної плати з юридичних осіб, є одні й ті самі земельні ділянки, що отримані Товариством з обмеженою відповідальністю "Полісся-Інвест" на підставі одних і тих самих договорів.

Крім того, згідно акту перевірки від 22.08.2016 №4/06-30-14-04/37381143 площа земельних ділянок, які не були задекларовані Товариством з обмеженою відповідальністю "Полісся-Інвест" у 2015 році та, як наслідок не були включені до об`єкта й бази оподаткування єдиним податком четвертої групи, становила 1125,0712 га. Більш того, до складу цих земельних ділянок увійшли як землі, отримані на підставі договорів управління спадщиною, укладених з Фасівською, Топорищенською, Дашинською сільськими радами, а також договорів управління спадщиною, укладених протягом 2015 року з фізичними особами. В той час, як площа земельних ділянок, яка не була включена Товариством з обмеженою відповідальністю "Полісся-Інвест" до об`єкта оподаткування орендною платою з юридичних осіб становила 581,78 га, та включала лише землі отримані товариством на підставі договорів управління спадщиною, укладених з Фасівською, Топорищенською, Дашинською сільськими радами.

Також суд наголошує, що відповідно до п. 288.3. ст. 288 ПК України об`єктом оподаткування орендною платою є земельна ділянка, надана в оренду. Натомість, згідно з 292-1.1. статті 292-1 ПК України об`єктом оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди. Відтак, такі податки, як орендна плата за землю та єдиний податок четвертої групи мають різні об`єкти та базу оподаткування, а також різні підстави для нарахування.

З огляду на вищезазначене, суд зазначає, що викладені в постанові Житомирського окружного адміністративного суду від 22.05.2017 у справі №806/2324/16 висновки про те, чи є землі отримані, Товариством з обмеженою відповідальністю "Полісся-Інвест" на підставі договорів управління спадщиною, об`єктом оподаткування орендною платою, не можуть бути враховані судом у даній справі при вирішенні питання про те, чи є такі землі, об`єктом оподаткування єдиним податком четвертої групи.

Крім того, суд зауважує, що постановою Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі №806/2324/16 було задоволено касаційну скаргу Головного управління ДФС у Житомирській області та скасовано постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22.05.2017, на яку посилається позивач, а саму справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відтак, суд відхиляє доводи позивача в цій частині.

Враховуючи вищезазначені обставини, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 08.09.2016 №0001121404, від 08.09.2016 №0001131404, від 08.09.2016 №0001141404, якими Товариству з обмеженою відповідальністю "Полісся-Інвест" збільшено суму грошового зобов`язання з єдиного податку з с/г товаровиробників на загальну суму 12769,08 грн та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у загальному розмірі 3192,27 грн, є правомірними, а тому заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю "Полісся-Інвест" позовні вимоги щодо їх скасування є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Вирішуючи спірні правовідносини в частині позовних вимог, які стосуються визнання протиправною та скасування податкової вимоги форми "Ю" від 16.11.2016 №126-12 на загальну суму 114038,28 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.176.1ст.176 ПК України одним із обов`язків платника податків є обов`язок своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов`язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих органом державної податкової служби, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов`язаний із несплатою узгодженої суми податкового зобов`язання протягом установленого строку.

Згідно з п.59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 59.3 статті 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Зі змісту вищезазначеної норми вбачається, що підставою для винесення контролюючим органом податкової вимоги є наявність у платника податку податкового боргу - суми узгодженого грошового зобов`язання не сплаченої ним у встановлений ПК України строк.

В спірних правовідносинах підставою для винесення податкової вимоги про сплату боргу форми "Ю" від 16.11.2016 №126-12 на загальну суму 114038,28 гривень була наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся-Інвест" заборгованості за наступними грошовими зобов`язаннями: 59196,15 грн - пеня з податку на додану вартість; 54842,13 грн - з орендної плати з юридичних осіб (в тому числі: основний платіж - 36795,50 грн та 18046,63 грн штрафні (фінансові) санкції).

Підпунктом 129.1.1. пункту 129.1. ст.129 ПК України передбачено, що при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження) здійснюється нарахування пені.

Із наявної у матеріалах справи копії інтегрованої картки платника податків -Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся-Інвест" за платежем з податку на додану вартість, а також із наданого відповідачем розрахунку пені, вбачається, що контролюючим органом відповідно до пп.129.1.1. п.129.1. ст.129 ПК України була нарахована позивачу пеня в розмірі 59196,15 грн у зв`язку із донарахуванням йому на підставі податкового повідомлення-рішення від 08.09.2016 №0001071404 (винесеного за результатами акту перевірки від 22.08.2019 №4/06-30-14-04/37381143), яким ТОВ "Полісся-Інвест" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 243967,00 грн.

Нарахування контролюючим органом пені в розмірі 59196,15 грн позивач не оскаржує.

В свою чергу, борг з орендної плати з юридичних осіб в розмірі 54842,13 грн (в тому числі: основний платіж - 36795,50 грн та 18046,63 грн штрафні (фінансові) санкції) виник у Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся-Інвест" на у зв`язку з несплатою частини грошового зобов`язання, нарахованого на підставі податкового повідомлення-рішення від 08.09.2019 №0001101404 (сума 9140,03 грн), податкового повідомлення-рішення від 08.09.2019 №0001111404 (сума 45702,10 грн).

Судом встановлено, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від08 грудня 2020 року у справі №806/2324/16, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2021 року, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 08.09.2016 №0001111404, від 08.09.2016 №0001101404, на підставі яких у позивача обліковувався податковий борг з орендної плати з юридичних осіб в розмірі 54842,13 грн (в тому числі: основний платіж - 36795,50 грн та 18046,63 грн штрафні (фінансові) санкції), що був включений в податкову вимогу про сплату боргу форми "Ю" від 16.11.2016 №126-12.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що податкова вимога про сплату боргу форми "Ю" від 16.11.2016 №126-12 в частині боргу з орендної плати з юридичних осіб в розмірі 54842,13 грн є протиправною та підлягає скасуванню.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому суд відмічає, що "на підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень: 1) повинен бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; "у межах повноважень" означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; "у спосіб" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби; "з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано", тобто використання наданих суб`єкту владних повноважень повинно відповідати меті та завданням діяльності суб`єкта, які визначені нормативним актом, на підставі якого він діє; "обґрунтовано", тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Статтею 9 КАС України закріплено принцип законності, який вимагає, щоб органи державної влади та їх посадові особи діяли тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відтак, суд повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов висновку, що позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю "Полісся-Інвест" підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з даним позовом до суду позивачем було сплачено судовий збір 6524,38 гривень, що підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією.

З огляду на положення ч. 1, 3 ст. 139 КАС України, та враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд дійшов висновку, що на користь позивача належить стягнути судовий збір в розмірі 822,63 гривень.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся - Інвест" (с. Дашинка, Хорошівський район, Житомирська область, 12124; код ЄДРПОУ 37381143) до Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, 10003; код ЄДРПОУ ВП 44096781) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у Житомирській області форми "Ю" від 16.11.2016 №126-12 в частині боргу з орендної плати з юридичних осіб в розмірі 54842,13 гривень.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся - Інвест" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 822,63 гривень (вісімсот двадцять дві гривні шістдесят три копійки).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Е.Черняхович