Рішення

від 16.04.2024 по справі 300/6982/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2024 р. справа № 300/6982/23

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Панікара І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Івано-Франківського обласного центру зайнятості про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Змисла Марта Русланівна, діючи в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі позивач), звернулася до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської філії Івано-Франківського обласного центру зайнятості (далі відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у виплаті компенсації фактичних витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працевлаштовану ОСОБА_2 , з дня її працевлаштування 25.10.2022;

- зобов`язати відповідача прийняти рішення про виплату, нарахування та виплату компенсації витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працевлаштовану ОСОБА_2 , з дня її працевлаштування 25.10.2022.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_2 є внутрішньо переміщеною особою та перебувала на обліку в Івано-Франківському обласному центрі зайнятості. Водночас, з 25.10.2022 позивач працевлаштувала ОСОБА_2 на посаду бухгалтера, що підтверджується заявою від 24.10.2022, наказом від 24.10.2022, трудовим договором від 25.10.2022 та корінцем направлення на працевлаштування. 29.11.2022 позивач звернулася із заявою щодо компенсації фактичних витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за ОСОБА_2 , яка працевлаштована на нове робоче місце на посаду бухгалтера. Однак, листом від 08.02.2023 повідомлено позивачу, що станом на 29.01.2023 відсутні дані про створення нового робочого місця, а згідно обміну даними з Пенсійним фондом дані про створене нове робоче місце надійшли 07.02.2023, у зв`язку із чим відмовлено у виплаті компенсації.

По справі здійснювався ряд наступних процесуальних дій.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.10.2023 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку, визначеному статтею 262 КАС України (а.с.32).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.11.2023 клопотання Івано-Франківської філії Івано-Франківського обласного центру зайнятості про заміну неналежного відповідача у справі задоволено, замінено відповідача Івано-Франківську філію Івано-Франківського обласного центру зайнятості належним відповідачем - Івано-Франківським обласним центром зайнятості у справі № 300/6982/23. Розгляд адміністративної справи № 300/6982/23 - розпочати спочатку (а.с.50-51).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.11.2023 в задоволенні клопотання представника Івано-Франківського обласного центру зайнятості про розгляд справи з викликом сторін в режимі відеоконференції відмовлено (а.с.80).

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 22.11.2023, згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечила. Вказала, що 25.10.2022 за направленням Івано-Франківського міського центру зайнятості від 19.10.2022 № 09052206300019006 працевлаштовано на вільне робоче місце до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , на посаду бухгалтера, зареєстровану безробітну ОСОБА_2 . 29.11.2022 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до ІваноФранківського міського центру зайнятості з заявою про компенсацію фактичних витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, відповідно до Порядку компенсації роботодавцям витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2013 року № 347 (діяв на момент виникнення спірних правовідносин) та Закону України «Про зайнятість населення». Окрім того, стверджує, що станом на 07.02.2023 на день отримання з Єдиного державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування інформації про створення нового робочого місця (завантажені 07.02.2023), в Філії не було правових підстав для прийняття рішення про надання ФОП ОСОБА_1 компенсації витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за ОСОБА_2 , оскільки з 29.01.2023 вже втратили чинність положення статті 26 та статті 27 Закону України «Про зайнятість населення» щодо відшкодування компенсації витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працевлаштування за направленням центру зайнятості безробітного на нове робоче місце (а.с.58-61).

28.11.2023 від представника позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив (а.с.110-112).

01.12.2023 від представника відповідача через підсистему «Електронний суд» надійшли заперечення на відповідь на відзив (а.с.113-115).

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши позовну заяву, відзив на позов та в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги, встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач працює в якості фізичної особи-підприємця.

Наказом від 24.10.2022 за № 03К-2022 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 прийняла з 25.10.2022 на роботу ОСОБА_2 на посаду бухгалтера з посадовим окладом 6900 грн згідно штатного розпису, водночас, встановлено випробувальний термін, за її згодою, на 90 календарних днів (а.с.14).

Відповідно до довідки від 03.04.2022 за № 2617-7000200568 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_2 є внутрішньо переміщеною особою, за зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_1 , та фактичним місцем проживання: АДРЕСА_2 (а.с.12).

29.11.2022 позивач подала заяву за № 3, за змістом якої просила Івано-Франківський міський центр зайнятості розглянути питання щодо компенсації фактичних витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за ОСОБА_2 , яка працевлаштована за направленням центру зайнятості на нове робоче місце на посаду бухгалтера з 25.10.2022 (а.с.19).

В подальшому, листом від 08.02.2023 за № 760/25-23 Івано-Франківська філія Івано-Франківського обласного центру зайнятості повідомила позивача, що 29.10.2022 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування служби зайнятості, соціального страхування на випадок безробіття, сприяння продуктивній зайнятості населення, у тому числі молоді, та впровадження нових активних програм на ринку праці». Відповідно до зазначеного вище Закону, з 29.01.2023 набрали чинності зміни до статей 26 та 27 Закону України «Про зайнятість населення», зокрема в частині надання компенсації роботодавцям витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Відповідно до абзацу 2 пункту 8 Порядку компенсації роботодавцям витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на підставі наданої роботодавцем заяви та довідки, персональних даних про особу, якими володіє територіальний орган, та за даними Пенсійного фонду України, територіальний орган приймає протягом п`яти робочих днів рішення про виплату компенсації роботодавцю. Оскільки, станом на 29.01.2023 відсутні дані про створення нового робочого місця, а згідно обміну даних з Пенсійним фондом дані надійшли 07.02.2023 про створене нове робоче місце, у зв`язку із чим немає законних підстав для виплати такої компенсації (а.с.25).

Позивач, вважаючи необґрунтованим оскаржуване рішення та таким, що прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного їх правового регулювання.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття визначаються Законом України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI (далі Закон № 5067).

Згідно положень статті 26 Закону № 5067-VI роботодавцю, який працевлаштовує на нове робоче місце громадян, зазначених у частині першій статті 14 цього Закону (крім тих, які визначені пунктом 7 частини першої статті 14), та яким надано статус безробітного, за направленням територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, строком не менше ніж на два роки щомісяця компенсуються фактичні витрати у розмірі єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за відповідну особу за місяць, за який він сплачений.

Компенсація виплачується протягом одного року з дня працевлаштування особи за рахунок коштів, передбачених у бюджеті Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (у разі працевлаштування особи з інвалідністю з числа зареєстрованих безробітних, але якій відповідно до законодавства допомога по безробіттю не призначається), у визначеному Кабінетом Міністрів України порядку.

У разі звільнення працівника, за якого виплачувалася компенсація відповідно до частини першої цієї статті, з ініціативи роботодавця або за згодою сторін до закінчення дворічного строку з дня працевлаштування сума виплачених коштів повертається в повному обсязі до бюджету Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття або Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю залежно від джерела компенсації або на його робоче місце за направленням територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, у межах дворічного строку працевлаштовується інший безробітний.

У разі звільнення працівника, за якого виплачувалася компенсація відповідно до частини першої цієї статті, за угодою сторін на його робоче місце за направленням територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, у межах дворічного строку працевлаштовується інший безробітний.

Частиною 3 коментованої статті вказано, що зазначена в частині першій статті 26 компенсація не виплачується у разі, коли роботодавець:

1) має заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

2) визнаний у встановленому порядку банкрутом або стосовно нього порушено справу про банкрутство.

Відповідно до частини 2 статті 27 Закону № 5067-VI суб`єктам малого підприємництва, які працевлаштовують безробітних строком не менше ніж на два роки за направленням територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, на нові робочі місця в пріоритетних видах економічної діяльності, щомісяця компенсуються фактичні витрати у розмірі єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за відповідну особу за місяць, за який він сплачений.

Компенсація виплачується за рахунок коштів, передбачених на такі цілі у бюджеті Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (у разі працевлаштування особи з інвалідністю з числа зареєстрованих безробітних, але якій відповідно до законодавства допомога по безробіттю не призначається), протягом одного року з дня працевлаштування безробітного у порядку та за переліком пріоритетних видів економічної діяльності, визначених Кабінетом Міністрів України.

Частиною 4 вищевказаної статті вказано, що зазначена в частині другій статті 27 компенсація не виплачується у разі, коли роботодавець:

1) має заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

2) визнаний у встановленому порядку банкрутом або стосовно нього порушено справу про банкрутство.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2013 № 347 затверджений Порядок компенсації роботодавцям витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, який визначає механізм виплати компенсації фактичних витрат роботодавця на сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працевлаштування осіб, яким надано статус безробітного, на нові робочі місця (далі Порядок № 347).

Суд відзначає, що цей Порядок визначає механізм виплати компенсації фактичних витрат роботодавця на сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працевлаштування осіб, яким надано статус безробітного, на нові робочі місця.

Відповідно до пункту 2 вищевказаного порядку термін компенсація означає відшкодування роботодавцю фактичних витрат нарахованого відповідно до статті 8 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування єдиного внеску, сплаченого за працевлаштованого за направленням центру зайнятості державної служби зайнятості на нове робоче місце зареєстрованого безробітного за місяць, за який такий внесок сплачений.

Пунктом 3 Порядку № 347 передбачено, що право на компенсацію має роботодавець, який працевлаштовує на нове робоче місце строком не менше ніж на два роки за направленням центру зайнятості зареєстрованих безробітних.

Відповідно до пункту 8 Порядку № 347, роботодавець, який працевлаштував зареєстрованого безробітного на нове робоче місце, для отримання компенсації подає протягом двох місяців з дня працевлаштування центру зайнятості заяву довільної форми, до якої додає довідку за формою згідно з додатком.

На підставі поданої роботодавцем заяви та довідки, персональних даних про особу, якими володіє центр зайнятості, даних органів доходів і зборів щодо відсутності у роботодавця заборгованості із сплати єдиного внеску, інформації органів Пенсійного фонду України про працевлаштування особи на нове робоче місце та відсутність у роботодавця заборгованості із сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а також даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо порушеної справи про банкрутство або визнання роботодавця банкрутом центр зайнятості приймає протягом п`яти робочих днів рішення про виплату компенсації роботодавцю.

У пункті 11 частини 1 статті 14 Закону № 5067 визначено, що до категорій громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, належать інші категорії громадян, визначені Кабінетом Міністрів України, з урахуванням ситуації на ринку праці, а також встановлення карантину, виникнення надзвичайної ситуації, введення надзвичайного або воєнного стану в країні.

Як встановлено судом, позивач працевлаштувала ОСОБА_2 на робоче місце бухгалтер з 25.10.2022, та відповідно до довідки від 03.04.2022 за № 2617-7000200568 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, остання, є внутрішньо переміщеною особою.

29.11.2022 ОСОБА_1 подала заяву щодо компенсації фактичних витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за ОСОБА_2 , яка працевлаштована за направленням центру зайнятості на нове робоче місце з 25.10.2022.

До вищевказаної заяви, позивач додала довідку, зі змісту якої, судом встановлено, що робоче місце створене шляхом збільшення штатної чисельності працівників за умови відсутності зменшення середньомісячної чисельності за попередні 12 місяців (а.с.91).

Листом від 25.01.2023 за № 897/5/09-19-13-01-01 Головне управління ДПС в Івано-Франківській області повідомило відповідача, що за результатами розгляду листа від 20.01.2023 за № 174-96.2/30-23 щодо відсутності (наявності) заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, станом на 20.10.2023 така заборгованість відсутня (а.с.92).

В подальшому, листом від 26.01.2023 за № 0900-0703-8/3978 Головне управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області повідомило відповідача, що станом на 26.01.2023, у зв`язку із технічними причинами, інформації із поданих страхувальниками до органів Державної податкової служби Розрахунків за ІV квартал 2022 року до реєстру застрахованих осіб не завантажена. Враховуючи зазначене, надати запитувану інформацію з реєстру застрахованих осіб про працевлаштування осіб на новострочені робочі місця можливості немає (а.с.90).

Однак, листом від 08.02.2023 за № 760/25-23 «Про надання інформації» проінформовано позивача про те, що 29.10.2022 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування служби зайнятості, соціального страхування на випадок безробіття, сприяння продуктивній зайнятості населення, у тому числі молоді, та впровадження нових активних програм на ринку праці». Відповідно до зазначеного вище закону з 29.01.2023 набрали чинності зміни до статей 26 та 27 Закону України «Про зайнятість населення», зокрема в частині надання компенсації роботодавцям витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Відповідно до абзацу 2 пункту 8 Порядку компенсації роботодавцям витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на підставі наданої роботодавцем заяви та довідки, персональних даних про особу, якими володіє територіальний орган, та за даними Пенсійного фонду України, територіальний орган приймає протягом п`яти робочих днів рішення про виплату компенсації роботодавцю. Оскільки, станом на 29.01.2023 відсутні дані про створення нового робочого місця, а згідно обміну даних з Пенсійним фондом дані надійшли 07.02.2023 про створене нове робоче місце. Відповідно для прийняття позитивного рішення про відшкодування роботодавцям компенсації єдиного внеску відповідно до зареєстрованої заяви немає законних підстав (а.с.96).

В даному аспекті, проаналізувавши відповідь відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до пункту 8 Порядку № 347 на підставі поданої роботодавцем заяви та довідки, персональних даних про особу, якими володіє центр зайнятості, даних органів доходів і зборів щодо відсутності у роботодавця заборгованості із сплати єдиного внеску, інформації органів Пенсійного фонду України про працевлаштування особи на нове робоче місце та відсутність у роботодавця заборгованості із сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а також даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо порушеної справи про банкрутство або визнання роботодавця банкрутом центр зайнятості приймає протягом п`яти робочих днів рішення про виплату компенсації роботодавцю.

Суд зазначає, що отримавши від позивача заяви та довідки , відповідач повинен був у будь-якому разі, з урахуванням аналізу інформації відповідно до пункту 8 Положення № 347, їх розглянути та за наслідками розгляду повідомити позивача про результати їх розгляду і прийняте рішення або письмово повідомити з посиланням на акти законодавства із зазначенням причин відмови та роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Відповідач у листі від 08.02.2023 за № 760/25-23 «Про надання інформації» як на підставу відмови у прийнятті позивного рішення про відшкодування роботодавцем компенсації єдиного внеску посилається на те, що станом на 29.01.2023 відсутні дані про створення нового робочого місця, а згідно обміну даних з Пенсійним фондом дані надійшли 07.02.2023 про створене нове робоче місце. Відповідно для прийняття позитивного рішення про відшкодування роботодавцям компенсації єдиного внеску відповідно до зареєстрованої заяви немає законних підстав.

Однак, суд зазначає, що листом від 26.01.2023 за № 0900-0703-8/3978 Головне управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області повідомило відповідача тільки про те, що станом на 26.01.2023, у зв`язку із технічними причинами, інформації із поданих страхувальниками до органів Державної податкової служби Розрахунків за ІV квартал 2022 року до реєстру застрахованих осіб не завантажена, враховуючи зазначене, надати запитувану інформацію з реєстру застрахованих осіб про працевлаштування осіб на новострочені робочі місця можливості немає, при тому, не вказано, що такого робочого місця не створено (а.с.90).

Більше того, відповідно до інформації з таблиці, яка міститься в матеріалах справи, в жовтні 2022 року, а саме 24.10.2022 , було створено нове робоче місце на ім`я ОСОБА_2 (а.с.103).

Разом з цим, відповідно до частини 3 статті 26 Закону № 5067, зазначена в частині першій цієї статті компенсація не виплачується у разі, коли роботодавець:

1) має заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

2) визнаний у встановленому порядку банкрутом або стосовно нього порушено справу про банкрутство.

Аналогічний перелік підстав для відмови у виплаті компенсації також зазначений у пункті 6 Порядку № 347.

Однак, жодна з вищеперерахованих підстав не була зазначена у листі від 08.02.2023 за № 760/25-23.

Водночас, відповідач у листі посилався на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування служби зайнятості, соціального страхування на випадок безробіття, сприяння продуктивній зайнятості населення, у тому числі молоді, та впровадження нових активних програм на ринку праці».

Так, суд погоджується з твердженням відповідача, та зазначає, що відповідно до зазначеного вище Закону, з 29.01.2023 набрали чинності зміни до статей 26 та 27 Закону України «Про зайнятість населення», та викладені в наступній редакції:

«Стаття 26. Стимулювання працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню

1. Роботодавцю, який працевлаштовує громадян, зазначених у пунктах 1, 2, 3, 5, 7, 10 та 11 частини першої статті 14 цього Закону, та які перебувають у статусі зареєстрованого безробітного понад один місяць, за направленням територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, строком не менше ніж на два роки компенсуються фактичні витрати у розмірі єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за відповідну особу за місяць, за який він сплачений, але не більше подвійного розміру мінімального страхового внеску. Загальна тривалість виплати компенсації становить 12 місяців.»

«Стаття 27. Сприяння самозайнятості населення, організації підприємницької діяльності та створенню нових робочих місць

1. Для стимулювання самозайнятості населення, підприємницької ініціативи центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, забезпечує надання безоплатних індивідуальних і групових консультацій з питань організації та провадження підприємницької діяльності із залученням на громадських засадах працівників органів державної влади у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, через свої територіальні органи сприяє безробітним у реалізації права на організацію підприємницької діяльності шляхом:

надання одноразової фінансової допомоги для організації підприємницької діяльності;

супроводження та консультування протягом двох років з дня державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи - підприємця осіб, які отримали одноразову фінансову допомогу для організації підприємницької діяльності.

Порядок надання одноразової фінансової допомоги для організації підприємницької діяльності та її повернення, а також граничний розмір такої допомоги затверджуються Кабінетом Міністрів України.

2. Роботодавцю, який протягом 12 календарних місяців забезпечував створення нових робочих місць, працевлаштовував на них працівників і упродовж цього періоду щомісяця здійснював їм виплату заробітної плати в розмірі не менше ніж три мінімальні заробітні плати за кожну особу, протягом наступних 12 календарних місяців за умови збереження рівня заробітної плати в розмірі не менше ніж три мінімальні заробітні плати за кожну таку особу щомісяця за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених у бюджеті Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, компенсуються фактичні витрати у розмірі 50 відсотків суми нарахованого єдиного внеску за відповідну особу за місяць, за який він сплачений, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

3. Суб`єктам малого підприємництва, які працевлаштовують зареєстрованих безробітних строком не менше ніж на два роки за направленням територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, на нові робочі місця, компенсуються фактичні витрати у розмірі єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за відповідну особу за місяць, за який він сплачений. Загальна тривалість виплати компенсації становить 12 місяців.

…

4. {Частину четверту статті 27 виключено на підставі Закону № 2622-IX від 21.09.2022}».

Тобто, законодавство України насправді було змінено, однак, ці зміни не вплинули на право позивача отримати відповідну компенсацію.

Більше того, суд звертає увагу, що ОСОБА_3 із заявою про виплату компенсації фактичних витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за ОСОБА_2 , яка працевлаштована за направленням центру зайнятості на нове робоче місце на посаду бухгалтера з 25.10.2022 звернулася до відповідача 29.11.2022, тобто до моменту внесення цих змін.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що під час розгляду заяви ОСОБА_3 від 29.11.2022 відповідачем не в повній мірі досліджено наявні обставини та підстави відмови/задоволення заяви щодо виплат компенсації фактичних витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за ОСОБА_2 .

Як наслідок, суд дійшов висновку, що звернення позивача від 29.11.2022 підлягає належному розгляду відповідачем відповідно до вимог статті 26 та частини 2 статті 27 Закону України Про зайнятість населення, з урахуванням висновків суду.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій.

З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, позивач, згідно із квитанцією від 03.10.2023 підтвердив сплату судового збору на суму 2684,00 грн., за подання даного адміністративного позову, суд робить висновок про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківського обласного центру зайнятості сплачений судовий збір в розмірі 2684,00 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Івано-Франківського обласного центру зайнятості про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій задоволити.

Визнати протиправними дії Івано-Франківського обласного центру зайнятості щодо відмови фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 у виплаті компенсації фактичних витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працевлаштовану ОСОБА_2 , з дня її працевлаштування 25.10.2022.

Зобов`язати Івано-Франківський обласний центр зайнятості (код ЄДРПОУ 03491062, вул. Деповська, 89А, м. Івано-Франківськ, 76002) повторно, із урахуванням висновків суду, розглянути заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) від 29.11.2022 та надати повне та обґрунтоване рішення на таку заяву.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківського обласного центру зайнятості (код ЄДРПОУ 03491062, вул. Деповська, 89А, м. Івано-Франківськ, 76002) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) сплачений судовий збір у розмірі 2684,00 грн. (дві тисячі двісті шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач:

Фізична особа-пієприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ).

Відповідач:

Івано-Франківський обласний центр зайнятості (код ЄДРПОУ 03491062, вул. Деповська, 89А, м. Івано-Франківськ, 76002).

Суддя /підпис/ Панікар І.В.