Ухвала

від 16.12.2024 по справі 300/6982/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення без розгляду

заяви про розподіл судових витрат

16 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/6982/23 пров. № А/857/12018/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого суддіШавеля Р. М.суддів Бруновської Н. В. Хобор Р. Б.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в адміністративній справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Івано-Франківського обласного центру зайнятості про визнання протиправною відмови у виплаті компенсації фактичних витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працевлаштування особи, якій надано статус безробітного; спонукання до вчинення певних дій,-

В С Т А Н О В И В:

06.10.2023р. (згідно з відбитком календарного штемпеля на поштовому відправленні) позивач Фізична особа-підприємець /ФОП/ ОСОБА_1 (в особі адвоката Змисли М.Р.) звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила:

поновити строк звернення до суду із розглядуваним позовом;

визнати протиправними дії відповідача Івано-Франківської філії Івано-Франківського обласного центру зайнятості щодо відмови у виплаті ФОП ОСОБА_1 компенсації фактичних витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працевлаштовану ОСОБА_2 з дня її працевлаштування - 25.10.2022р.;

зобов`язати відповідача Івано-Франківську філію Івано-Франківського обласного центру зайнятості прийняти рішення про виплату, нарахувати та виплатити ФОП ОСОБА_1 компенсацію витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працевлаштовану ОСОБА_2 , з дня її працевлаштування - 25.10.2022р. (а.с.2-9, 30).

Розгляд справи здійснений судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами справи (а.с.32 і на звороті).

Згідно ухвали суду від 07.11.2023р. клопотання Івано-Франківської філії Івано-Франківського обласного центру зайнятості про заміну неналежного відповідача у справі задоволено, замінено відповідача Івано-Франківську філію Івано-Франківського обласного центру зайнятості належним відповідачем Івано-Франківським обласним центром зайнятості (а.с.50-51).

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.04.2024р. заявлений позов задоволено; визнано протиправними дії Івано-Франківського обласного центру зайнятості щодо відмови ФОП ОСОБА_1 у виплаті компенсації фактичних витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працевлаштовану ОСОБА_2 з дня її працевлаштування - 25.10.2022р.; зобов`язано Івано-Франківський обласний центр зайнятості повторно, із урахуванням висновків суду, розглянути заяву ФОП ОСОБА_1 від 29.11.2022р. та надати повне та обґрунтоване рішення на таку заяву; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківського обласного центру зайнятості на користь ФОП ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 2684 грн. (а.с.122-126).

Не погодившись із рішенням суду, його оскаржив відповідач Івано-Франківський обласний центр зайнятості, який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні заявленого позову відмовити у повному обсязі (а.с.128-135).

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2024р. апеляційну скаргу Івано-Франківського обласного центру зайнятості на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.04.2024р. в адміністративній справі № 300/6982/23 залишено без задоволення, а вказане рішення суду - без змін (а.с.155-163).

27.11.2024р. позивач ФОП ОСОБА_1 (в особі представника адвоката Змисли М.Р.) скерувала до апеляційного суду заяву про розподіл судових витрат, в якій просила стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківського обласного центру зайнятості витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8500 грн., що були понесені під час розгляду справи в суді першої інстанції (а.с.167-173).

06.12.2024р. за допомогою системи «Електронний суд» відповідач Івано-Франківський обласний центр зайнятості направив до апеляційного суду заперечення на заяву про стягнення витрат на правову допомогу, в якій просив відмовити у задоволенні вказаної заяви, оскільки представник позивача звернулася до неналежного суду, а також до поданої заяви не додала підтверджуючі документи стосовно понесених витрат (а.с.176-181).

Розгляд заяви здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для повернення без розгляду заяви ФОП ОСОБА_1 (в особі представника адвоката Змисли М.Р.) про розподіл судових витрат, з огляду на наступне.

Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому ст.134 КАС України.

За змістом п.1 ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як слідує з матеріалів справи, представником позивача заявлені до відшкодування витрати, пов`язані з професійною правничою допомогою, отриманою від адвоката в суді першої інстанції, в розмірі 8500 грн. на підставі договору про надання правової допомоги від 29.09.2023р., укладеного між позивачем ФОП ОСОБА_1 та Адвокатським бюро /АБ/ «Марти Змисли» (а.с.170).

На підтвердження надання правової допомоги в суді першої інстанції позивачем представлено копію вказаного договору, копію акту виконаних робіт (наданих послуг) від 25.11.2024р., копію рахунку № 25/11 від 25.11.2024р. (а.с.170-172).

Між тим, вказана заява підлягає залишенню без розгляду через сукупність нижчевикладених причин.

Як вже було зазначено, скерована заяву про стягнення витрат на правову допомогу стосується таких витрат, що були понесені в суді першої інстанції. За таких умов позивач помилково звернулася до апеляційного суду із розглядуваною заявою.

Підтвердженням наведеного слугують приписи п.3 ч.1 ст.252 КАС України, відповідно до яких суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч.3 ст.252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Отже, заява про стягнення витрат на правову допомогу, понесених під час розгляду справи в суді першої інстанції, повинна вирішуватися судом першої інстанції; в разі її задоволення суд, який виніс рішення по справі, приймає додаткове рішення.

Підтвердженням наведеного також слугують висновки суду касаційної інстанції в постанові від 14.02.2019р. у справі № 916/24/18, згідно яких кожна судова інстанція має вирішувати питання про розподіл судових витрат, тому особа має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду тієї інстанції, де такі витрати були понесені.

Окрім цього, при розгляді заяви позивача про стягнення витрат на правову допомогу колегія суддів хоче наголосити на наступних обставинах.

За приписами ч.4 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частина 1 ст.143 КАС України визначає, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з ч.3 ст.143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

За частиною 5 ст.143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

З аналізу наведених норм процесуального закону вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, що, однак, не зумовлює висновку про їх обов`язкову наявність у кожній справі та обов`язку суду в будь-якому випадку задовольнити заяву про їх відшкодування.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 19.02.2020р. у справі № 755/9215/15-ц, вимога частини восьмої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) (зміст якої кореспондує положенням частини сьомої статті 139 КАС України) щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду постановив ухвалу від 07.07.2023р. у справі № 340/2823/21, в якій сформував такі загальні підходи до стягнення витрат у суді касаційної інстанції:

«Частина сьома статті 139, частини третя, четверта статті 143 КАС України містять приписи, які дозволяють стороні надати суду докази, які підтверджують витрати на правничу допомогу, протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи, але за умови, що ця сторона зробить про це відповідну заяву до закінчення судових дебатів. Вказівка у частині сьомій статті 139, частині третій статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останнім етапом - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.

Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу. Коли йдеться про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу, то ініціювати це питання має сторона, яка понесла ті витрати, й для цього треба щонайменше заявити/повідомити суду касаційної інстанції про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. Власне з цим - з об`єктивованою формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) - пов`язується можливість як потім подати протягом п`яти днів докази на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України».

У постанові від 25.07.2023р. у справі № 340/4492/22 у розвиток зазначеної вище позиції Об`єднаної палати Верховний Суд указав, що, за загальним правилом, усі докази понесених судових витрат мають бути надані сторонами до закінчення розгляду справи. Однак, у випадку, якщо сторона з певних причин не може надати такі документи, ця сторона повинна зробити відповідну заяву до закінчення розгляду справи і надати відповідні докази протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами). Проте підстави для розподілу судових витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового судового рішення в цій частині. Зазначення ж у прохальній частині касаційної скарги узагальненої вимоги про стягнення судових витрат за результатами касаційного розгляду не може розцінюватися як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення.

Застосовуючи вищезазначені висновки Об`єднаної палати Верховного Суду, викладені у постанові від 25.07.2023р. у справі № 340/4492/22, та правові норми до правовідносин, що виникли у цій справі, колегія суддів звертає увагу, що до ухвалення у справі постанови апеляційного суду представник позивача не подав заяви, яка б у розумінні положень ч.7 ст.139, ч.3 ст.143 КАС України давала суду апеляційної інстанції правові передумови для ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.2 ст.167 КАС України якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.

Відтак, оскільки представник позивача не дотримався процесуальних норм закону (звернувся із заявою про розподіл судових витрат не до того суду, якому належить її розглядати; під час апеляційного розгляду не дотримався вимог п.3 ч.1 ст.252, ч.7 ст.139, ч.3 ст.143 КАС України), тому в суду апеляційної інстанції є відсутніми процесуальні підстави для вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу.

Оцінюючи в сукупності вищевикладене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заява ФОП ОСОБА_1 (в особі представника адвоката Змисли М.Р.) про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу подана без дотриманням вимог п.3 ч.1 ст.252, ч.7 ст.139, ч.3 ст.143 КАС України, тому останню належить повернути без розгляду.

Керуючись ч.7 ст.139, ст.166, ч.2 ст.167, ст.311, ч.2 ст.321, ст.ст.325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в адміністративній справі № 300/6982/23, понесених в суді першої інстанції, - повернути без розгляду.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання суддями, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська Р. Б. Хобор

Дата складання повного тексту судового рішення: 16.12.2024р.