Рішення

від 15.04.2024 по справі 420/2630/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/2630/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Аракелян М.М.

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса АДРЕСА_1 ) до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Одесі (код ЄДРПОУ: 41248812; адреса: вул. Ак.Корольова, буд.9, м. Одеса, 65114), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ: 20987385; адреса: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

23 січня 2024 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивачка просить суд:

визнати протиправними дії Центрального об`єднаного управління ПФУ в м. Одесі щодо визначення 54% розміру суддівської винагороди при призначенні ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за рішенням №155250026177 від 02.01.2024 року;

зобов`язати Головне управління ПФУ в Одеській області здійснити перерахунок та виплату судді у відставці ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 70% суддівської винагороди з 22.12.2023 року;

стягнути з Центрального об`єднаного управління ПФУ в м. Одесі за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір;

при винесенні рішення відповідно до ст.382 КАС України встановити судовий контроль за виконанням рішення у цій справі

розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у письмовому провадженні

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена на суддю Аракелян М.М.

Ухвалою суду від 26.01.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін згідно ст. 262 КАС України; витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи позивачки, що стосуються підстав і предмету позову

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням Вищої ради правосуддя №1378/0/15-23 від 21.12.2023 року за заявою позивачку звільнено з посади судді П`ятого апеляційного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку. Наказом в.о. голови П`ятого апеляційного адміністративного суду №72-ос/с від 21.12.2023 року ОСОБА_1 відраховано зі штату П`ятого апеляційного адміністративного суду у відставку з 21.12.2023р. До вказаного наказу додано Розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно якого її загальний стаж, який дає право на відставку складає 30 років 15 днів. 28.12.2023 року позивачка звернулась до Управління ПФУ в Приморському районі м.Одеси як структурного орану Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області для призначення їй щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці відповідно до статті 142 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-УПІ «Про судоустрій і статус суддів», надавши відповідний пакет документів, передбачених Порядком подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, судді Конституційного Суду України територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженим постановою правління ПФУ від 25.01.2008 року №3-1. З матеріалів електронної пенсійної справи позивачці стало відомо, що рішенням Центрального об`єднаного управління ПФУ в м. Одесі від 02.01.2024 року №155250026177 їй з 22.12.2023 року призначено щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 124149,38грн. (54 відсотків від заробітку судді, що працює на відповідній посаді). При визначенні розміру довічного грошового отримання орган ПФУ виходив виключно зі стажу її роботи на посаді судді, визначивши цей стаж у 22 роки 5 місяці 16 днів, хоча вона безперервно працювала на посадах судді з 05 грудня 2000 року по 21 грудня 2023 року включно, що становить 23 роки 16 днів. Крім того, органом ПФУ при призначенні їй щомісячного довічного грошового утримання протиправно не зараховано до стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, й інший стаж, установлений чинним законодавством та підтверджений поданими нею відповідно до Порядку №3-1 документами. Згідно з копією трудової книжки ОСОБА_1 , з 29.01.1998 року по 30.08.1999 року обіймала посаду помічника прокурора області з питань нагляду за додержанням природоохоронного законодавства прокуратури Кіровоградської області. Отже, до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню час роботи на посаді помічника прокурора, що становить 1 рік 7 місяців 1 день. Відповідно до диплому НОМЕР_2 ОСОБА_1 з 01.09.1990 року по 30.06.1995 року (4 роки 9 місяців 29 днів) навчалася за денною формою на юридичному факультеті Одеського державного університету імені 1.1. Мечникова, де отримала вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобула кваліфікацію юриста. Згідно диплому ХА№ 12368150 в період з 01.09.1999 року по 29.06.2000 року (9 місяців 15 днів) позивачка навчалася за денною формою на факультеті підготовки професійних суддів Національної юридичної академії ім. Ярослава Мудрого, де отримала повну вищу освіту (диплом магістра) за спеціальністю «Правознавство» та здобула кваліфікацію юриста. Отже до її стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, що становить 2 роки 9 місяців 22 дня. Згідно із записами у трудовій книжці, ОСОБА_2 після здобуття вищої юридичної освіти обіймала посади: з 15.08.1995 року по 10.12.1996 року - юриста в ТОВ «Black- White», з 24.03.1997 року по 29.01.1998 року - помічника-стажиста прокурора міста Кіровограда Прокуратури Кіровоградської області, з 03.07.2000 року по 08.12.2000 року - стажиста судді Кіровського районного суду міста Кіровограда. Враховуючи, що Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (стаття 8 Конституції України), ОСОБА_1 має право на зарахування до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, додатково 2 років 7 місяців 5 днів стажу роботи у галузі права.Станом на 21 грудня 2023 року загальний стаж роботи на посаді судді, який дає позивачці право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, становить 30 років 14 днів, а тому вона має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 70 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Відповідач з незрозумілих та незаконних підстав, протиправно зменшив її трудовий стаж, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, що вплинуло на розмір її щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

05.02.2023 року ГУПФ України в Одеській області подало суду копії документів електронної пенсійної справи ОСОБА_1 та відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що до стажу роботи судді зараховується робота на посадах, визначених ст. 137 Закону №1402, а саме на посадах:судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції. Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. Спеціальний Закон містить вичерпний перелік посад, які зараховуються до суддівського стажу для обрахування довічного грошового утримання судді у відставці. «Суддівський стаж» та «стаж роботи на посаді судді» не є тотожними поняттями та включають різні складові. «Стаж роботи на посаді судді» має вичерпний перелік, посад, який визначено ст. 137 Закону №1402, Натомість до «суддівського стажу» включається «стаж на посадах судді» та стаж (досвід) робота (професійна діяльність), вимога щодо якої визначена законом та надає право для призначення на посаду судді (п. 2 ст. 137 Закону №1402) відповідно до положень п.1 та п. 6 ст. 69 Закону №1402. Статтями 69 та 13 Закону №1402 не передбачено зарахування стажу роботи (професійної діяльності) в галузі права, роботи в прокуратурі періоду навчання у вищому навчальному закладі ані до суддівського стажу, ані до стажу роботи на посаді судді.

Згідно із абз. 1 п. 25 Закону №1402 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має судця, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. Рішення Конституційного суду України від 18.02.2020 по справі №1-15/2018(4086/16) вказаний вище пункт визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним). Конституційний Суд України у рішенні від 18.02,2020 у справі №2-р/2020 вказав, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. За правовим висновком Верховного Суду, сформульованим у рішенні від 16.06.2020 року по зразковій справі №620/1116/20 (, у судді у відставці, який отримує щомісячне грошове утримання у розмірі обчисленому згідно положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» №245З-VI, наявне право (підстава) права (підстави) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону №1402. Таким чином, для застосування розміру 70% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, про який просить позивач, немає підстав, оскільки зазначений розмір передбачений Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI. Однак, з 18.02.2020 (з моменту проголошення Рішення КСУ №2-р/2020 від 18.02.2020) Закон України «Про судоустрій і статус судців» від 07.07.2010 №245З-VI в частині регулювання щомісячного грошового утримання, втратив чинність. Діючим Законом, передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї, для нарахування щомісячного грошового утримання. Головне управління звертає увагу суду на неможливість використовувати для обрахунку щомісячного грошового утримання одночасно складові, які передбачені для різних формул обрахунку грошового утримання. Оскільки чинним Законом №1402 передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування щомісячного грошового утримання, відсутні правові підстави для обрахунку щомісячного грошового утримання одночасно за складовими, які передбачені для різних формул обрахунку грошового утримання: розміру щомісячної суддівської винагороди за Законом №1402, а розміру відсотку - за Законом №2453- VI.

27.02.2024 року позивачка подала суду клопотання, в якому просила витребувати у Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого витяг з заліково-екзаменаційних відомостей щодо виконання навчального плану ОСОБА_1 , який є невід`ємним до додатком до диплому ХА №12368150.

Суд не вбачає підстав для задоволення цього клопотання, оскільки відповідач у відзиві на позов не оспорює обставину навчання ОСОБА_1 у вищезазначеному навчальному закладі та отримання відповідного диплому.

Інших процесуальних заяв по суті спору, які визначені статтею 159 КАС України від сторін до суду не надходило.

Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі відзив на позовну заяву не подало, незважаючи на отримання копії позову з додатками та копії ухвали про відкриття провадження у справі 05.02.2024 року.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, які мають значення для вирішення спору, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10).

Позивачка безперервно працювала на посаді судді з 08.12.2000 року по 21.12.2023 року, тобто її стаж роботи безпосередньо на посаді судді становить 23 роки 0 місяців 16 днів.

21.12.2023 року Вищою радою правосуддя було прийнято рішення № 1378/0/15-23 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді П`ятого апеляційного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку» (а.с. 15-19).

21.12.2023 року П`ятим апеляційним адміністративним судом було видано наказ №72-ос про відрахування судді П`ятого апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 зі штату П`ятого апеляційного адміністративного суду 21.12.2023 року у зв`язку із звільненням з посади судді цього ж суду відставку (а.с.20).

Згідно розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , складеного П`ятим апеляційним адміністративним судом, до цього стажу включені місце роботи та посади:

1. Одеський державний університет ім. І.І. Мечникова, студент, дата зарахування 01.09.1990 року, дата звільнення 30.06.1995 року, тривалість стажу: 4 роки 10 місяців, 0 днів.

2. ТОВ «Вlack-White», юрист, дата зарахування 15.08.1995 року, дата звільнення 10.12.1996 року, тривалість стажу: 1 рік 3 місяці, 26 днів.

3. Прокуратура Кіровоградської області, помічник-стажист прокурора міста Кіровограда, дата зарахування 24.03.1997 року, дата звільнення 28.01.1998 року, тривалість стажу: 0 років 10 місяців, 5 днів.

4. Прокуратура Кіровоградської області, помічник прокурора області 3 питань нагляду за додержанням природоохоронного законодавства, дата зарахування 29.01.1998 року, дата звільнення 30.09.1999 року, тривалість стажу: 1 рік 7 місяців, 2 дні.

5. Національна юридична академія України ім. Я. Мудрого, студентка, дата зарахування 01.09.1999 року, дата звільнення 16.06.2000 року, тривалість стажу: 0 років 9 місяців, 16 днів.

6. Кіровський районний суд м. Кіровограда, стажист судді, дата зарахування 03.07.2000 року, дата звільнення 07.12.2000 року, тривалість стажу: 0 років 5 місяців 5 днів.

7. Кіровський районний суд м. Кіровограда, суддя, дата зарахування 08.12.2000 року, дата звільнення 28.10.2008 року, тривалість стажу: 7 років 10 місяців, 21 день.

8. Одеський апеляційний адміністративний суд, суддя, дата зарахування 29.10.2008 року, дата звільнення 17.10.2019 року, тривалість стажу: 10 років 11 місяців, 19 днів.

9. П`ятий апеляційний адміністративний суд, суддя, дата зарахування 18.10.2019 року, дата звільнення 21.12.2023 року, тривалість стажу: 4 роки 2 місяці, 4 дні.

Всього 30 років 0 місяців 15 днів (а.с.21-22).

28.12.2023 року ОСОБА_1 звернулася до ГУПФ України в Одеській області ВОГ №14 із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (а.с. 54).

До заяви позивачкою додано паспорт, трудову книжку, копію наказу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2023 року, розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, архівну довідку №24-01-1562 від 14.11.2023 року, довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно якої станом на 21.12.2023 року її суддівська винагорода, яка враховується при призначенні щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складає 229906,25грн. (вих. №369 від 26.12.2023 року ПААС).

02.01.2024 року Центральним об`єднаним управлінням ПФУ в м. Одесі прийнято рішення №155250026177 про призначення пенсії відповідно до Закону України «Про судоустрій і статусу суддів». У рішенні пенсійного органу зазначено, що страховий (повний) стаж позивачки становить 29 років 11 місяців 6 днів, в тому числі: судді 22 роки 5 місяців 16 днів; визначено її щомісячне довічне грошове утримання, виходячи з 54 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (а.с. 45-46).

Не погоджуючись із розрахунком стажу для обрахунку пенсії, а також визначеним відсотком від суддівської винагороди судді, який враховується відповідачем при нарахуванні та виплаті довічного грошового утримання, позивачка звернулася до суду із даним позовом.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.126 Конституції України, незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

У силу статті 130 Конституції України, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» (далі Закон №1402-VIII).

Згідно ч. 1, 2, 3, 4, 5 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку.

Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Право позивачки на відставку та отримання довічного грошового утримання судді у відставці не заперечується ГУПФ України в Одеській області, спірним є виключно питання обчислення стажу роботи на посаді судді та, як наслідок, визначення відсотку від суддівської винагороди (позивач вимагає перерахунку виходячи з 70% замість призначених 54% від суддівської винагороди).

Досліджуючи поняття «щомісячне довічне грошове утримання судді», Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 року №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 року №3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 року №10-рп/2013).

Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.

Таким чином, наявне правове регулювання та правові висновки Конституційного Суду України доводять, що держава гарантує кожному судді, який йде у відставку належне щомісячне довічне грошове утримання, розмір якого у свою чергу залежить зокрема від стажу судді.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Системний аналіз ч. 2 ст. 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у взаємозв`язку з абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону дає підстави для висновку, що у зв`язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», яким внесено зміни до статті 137 Закону №1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України від 15 грудня 1992 року №2862-XII «Про статус суддів» в редакції, чинній на дату призначення ОСОБА_1 на посаду судді, право на зайняття посади судді районного (міського), міжрайонного (окружного) суду, військового суду гарнізону має громадянин України, який досяг на день обрання 25 років, має вищу юридичну освіту і, як правило, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років.

З урахуванням зазначеного, стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється (з`ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.

Вказане відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом у постановах від 06.03.2018 року у справі № 308/6953/17 та від 30.01.2020 року у справі № 592/3694/17.

З рішення про призначення довічного утримання від 02.01.2024 року судом встановлено, що ОСОБА_1 обраховано стаж на посаді судді у загальному розмірі 22 роки 5 місяців 16 днів та визначено щомісячне довічне грошове утримання, виходячи з 54 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Суд встановив, що при призначенні позивачці з 02.01.2024 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідачем до стажу роботи на посаді судді не було зараховано 1 рік 3 місяці 26 днів стажу роботи в галузі права (фактичний стаж за юридичною спеціальністю) на день обрання на посаду судді вперше згідно з вимогами, встановленими Законом України від 15.12.1992 р. №2862-ХІІ «Про статус суддів».

З наявної в матеріалах справи копії трудової книжки позивачки слідує, що 15.08.1995 року ОСОБА_1 прийнято на роботу в ТОВ «Blаck-White» на посаду юриста та звільнено з цієї посади 10.12.1996 року (а.с. 31).

Таким чином, суд приходить висновку, що наявні в матеріалах справи докази доводять факт роботи позивачки в галузі права перед призначенням на посаду судді в обсязі достатньому для призначення на посаду і цей факт відповідачем не заперечується.

Тому з урахуванням встановлених обставин та враховуючи вимоги ч. 2 ст. 137, абзацу четвертого пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частини першої статті 7 Закону України від 15 грудня 1992 року №2862-XII «Про статус суддів» в редакції, чинній станом на 06.04.1994 року, суд вважає, що відповідач протиправно не зарахував позивачці 1 рік 3 місяці 26 днів роботи в галузі права перед призначенням на посаду судді до стажу, з якого вираховується розмір довічного утримання судді у відставці.

Стосовно позовних вимог щодо половини періоду навчання позивачки та періоду роботи на насадах помічника-стажиста прокурора та стажиста судді , суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03 вересня 2005 року № 865 (чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді більше 10 років) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Крім того, відповідно до статті 1 Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» від 10 липня 1995 року № 584/95 (чинного на час набуття позивачкою стажу роботи безпосередньо на посаді судді більше 10 років) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 :

- в період з 01.09.1990 року по 30.06.1995 року навчалася на юридичному факультеті за спеціальністю «юрист», денної форми навчання в Одеському державному університеті імені І.І. Мечникова (а.с. 23-26).

- в період з 01.09.1999 року по 16.06.2000 року навчалася на факультеті підготовки професійних суддів з відривом від виробництва в Національній юридичній академії України ім. Я. Мудрого (а.с. 27,33).

Отже, з огляду на викладене, суд робить висновок, що відповідачем безпідставно не зараховано до стажу роботи позивачки як судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половину часу навчання у вищезазначених навчальних закладах (2 роки 9 місяців 22 дня).

Щодо періоду роботи позивачки на посаді стажиста судді у Кіровському районному суді м.Кіровограда, суд зазначає наступне.

На дату призначення позивачки на посаду судді питання визначення стажу, який давав право на відставку, регулювалось статтею 43 Закону України від 15.12.1992 №2862-ХІІ "Про статус суддів" (зі змінами, внесеними Законом України від 24.02.1994 №4015-ХІІ "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус суддів"), Указом Президента України від 10.07.1995 №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" та постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів".

Частиною 1 статті 7 Закону № 2862-ХІІ (редакція на момент призначення позивачки на посаду судді) право на зайняття посади судді районного (міського), міжрайонного (окружного) суду, військового суду гарнізону має громадянин України, який досяг на день обрання 25 років, має вищу юридичну освіту і, як правило, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років.

Відповідно до ч.2 ст.137 Закону № 1402-VIII (в редакції, чинній з 05.08.2018 року) до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Системний аналіз вказаної норми у її взаємозв`язку з абзацом 4 пункту 34 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII дає підстави для висновку, що у зв`язку з набранням чинності Законом України від 07.06.2018 року № 2447-VIII "Про Вищий антикорупційний суд", яким внесено зміни до статті 137 Закону № 1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 вересня 2020 року у справі № 9901/302/19. Зокрема, у цій постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними на день призначення (обрання) відповідного судді. Водночас при обчисленні стажу, який дає право на відставку окремо слід застосовувати положення частин першої та другої статті 137 Закону №1402-VIII як стаж, який зараховується додатково. У випадку зайняття посади судді без проведення конкурсних процедур стаж роботи (професійної діяльності), передбачений частиною другою статті 137 цього Закону, визначається на момент призначення на посаду судді вперше, а у випадку призначення на посаду судді за результатами конкурсу - зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом для участі у конкурсі та надає право для призначення на цю посаду за його результатами.

Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 43 Закону №2862-ХІІ до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Частина 2 статті 137 Закону № 1402-VIII прийнята на покращення соціального захисту суддів як висококваліфікованих фахівців та підвищення їх соціального захисту і передбачає додаткову можливість зарахування до стажу роботи на посаді судді стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, а не альтернативну можливість вибору стажу, адже в абзаці 4 пункту 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 (далі - Порядок № 283), до стажу державної служби зараховується робота на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів судів, а також в державних органах колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком, зокрема, у виконавчих комітетах місцевих Рад депутатів трудящих, Рад народних депутатів, їх управлінь, самостійних відділах, інших структурних підрозділах.

Пунктом 3 цього Порядку №283 було передбачено, що до стажу державної служби включається також робота на посадах службовців в органах, зазначених у пункті 2 цього Порядку і додатку до нього, якщо при просуванні по службі вони зайняли посади державних службовців.

Згідно з пунктом 4 Порядку №283, документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 14.11.2018 у справі №819/1550/16, яка враховується судом при вирішенні даної справи відповідно до частини 5 статті 242 КАС України.

У силу абзацу третього пункту 1 Указу Президента України від 10.07.1995 №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Згідно з абзацом другим пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів", доповненим згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 №545, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Отже, до стажу роботи на посаді судді ОСОБА_1 належить зарахувати стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, тривалістю три роки.

Частиною третьою статті 127 Конституції України (у редакції, чинній на дату призначення позивачки на посаду судді) визначалось, що на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи у галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивачка призначена на посаду судді з 08.12.2000 року, а звільнена у зв`язку з виходом у відставку - рішенням Вищої ради правосуддя від 21.12.2023 року.

Таким чином, призначення позивачки на посаду судді відбувалось за нормами Закону №2862-ХІІ, а звільнення у відставку - за нормами Закону №1402-VIII.

Верховний Суд у постанові від 15.11.2021 у справі №580/6051/20 сформулював правову позицію, відповідно до якої усі без винятку судді, незалежно від того, чи вийшли вони у відставку відповідно до Закону №2453-VI, або вийшли чи вийдуть у відставку відповідно до Закону №1402-VIII, мають однакові за змістом та обсягом, єдині конституційно-правовий статус і гарантії незалежності, рівні правові можливості, у тому числі, щодо реалізації ними права на відставку та отримання довічного грошового утримання у належному розмірі, зокрема, із збільшенням розміру щомісячного довічного грошового утримання на два відсотки за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років, як це встановлено частиною третьою статті 142 Закону №1402-VIII.

З огляду на вказане до загального стажу роботи позивачки, який дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, крім роботи на посаді судді, належить враховувати період роботи позивачки у прокуратурі Кіровоградської області, помічником-стажистом прокурора міста Кіровограда, що становить 0 років 10 місяців, 5 днів, у прокуратурі Кіровоградської області помічником прокурора області 3 питань нагляду за додержанням природоохоронного законодавства що становить 1 рік 7 місяців, 2 дні, на посаді стажиста судді у Кіровському районному суді м.Кіровограда, що становить 0 років 05 місяців 05 днів.

Підсумовуючи вищевикладене, суд робить висновок, що відповідачем невірно розраховано спеціальний стаж роботи позивачки як судді для обчислення відсотку грошового утримання від суддівської винагороди та протиправно не зараховано періоди роботи в галузі права (1 рік 3 місяці 26 днів), половину часу навчання за денною формою навчання в Одеському державному університеті ім.І.І. Мечникова та Національній юридичній академії ім.Я.Мудрого (2 роки 9 місяців 22 дня), періоди роботи в прокуратурі Кіровоградської області (1 рік 17 місяців 17 днів) та період роботи на посаді стажиста судді в Кіровському районному суді м. Кіровограда (0 років 05 місяців 05 днів).

Таким чином, з урахуванням висновків суду, загальний стаж роботи позивачки, з якого має обраховуватися щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці становить 30 років 0 місяців 15 днів.

В зв`язку з цим, розмір щомісячного довічного грошового утримання позивачки як судді у відставці виходячи із стажу судді, який дає право на отримання довічного грошового утримання, становить 70% від суддівської винагороди працюючого судді, з яких: 50% - за стаж роботи на посаді судді 20 років; 20% (10 повних років * 2%) - за кожен повний рік на посаді судді понад 20 років.

За таких обставин, Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в місті Одесі при призначенні позивачці 02.01.2024 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 54% від суддівської винагороди діяло не на підставах, що визначені Конституцією та законами України, прийнявши протиправне рішення від 02.04.2024 року №155250026177.

При цьому суд враховує, що відповідно до п. 3 Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці територіальними органами Пенсійного фонду України, щомісячне довічне грошове утримання призначається з дня, наступного за днем звільнення судді з посади у відставку або звільнення/припинення повноважень судді Конституційного Суду України, якщо звернення за призначенням щомісячного довічного грошового утримання відбулося не пізніше трьох місяців з дня звільнення судді з посади.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 відраховано зі штату П`ятого апеляційного адміністративного суду 21.12.2023 року, а також те, що із заявою до пенсійного органу вона звернулася 28.12.2023 року, то з урахуванням вимог законодавства України, розрахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці пенсійним органом має бути здійснено саме з 22.12.2023 року виходячи з 70% суддівської винагороди працюючого судді.

Викладеним вище спростовуються аргументи ГУПФ України в Одеській області, викладені у відзиві на позовну заяву.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи вищевикладене, з метою ефективного захисту прав позивачки, суд вважає за необхідне ухвалити рішення про задоволення позову ОСОБА_1 , а саме:

- визнати протиправними дії Центрального об`єднаного управління ПФУ в м. Одесі щодо визначення 54% розміру суддівської винагороди при призначенні ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за рішенням №155250026177 від 02.01.2024 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 70% суддівської винагороди працюючого судді з розрахунку стажу роботи на посаді судді 30 років 0 місяців 15 днів, починаючи з 22.12.2023 року (з урахуванням виплачених сум довічного грошового утримання).

У позовній заяві ОСОБА_1 просить суд при винесенні рішення відповідно до ст.382 КАС України встановити судовий контроль за виконанням рішення у цій справі.Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.

Суд зазначає, що інститут судового контролю за виконанням судового рішення спрямований на забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За приписами ч. ч. 1-2 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з ч. 4 ст. 372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися з урахуванням конкретних обставин справи.

Крім того, вимоги ст.246 КАС України не встановлюють обов`язок суду встановити судовий контроль саме при ухваленні рішення.

Встановлені обставини справи не дають підстави вважати, що рішення суду у даній справі не буде виконуватись, а тому підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення наразі суд не убачає.

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Позивачкою за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 1209,20грн. (а.с.9), який з урахуванням вимог ч.1 ст.139 КАС України підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Одесі, внаслідок дій якого при прийнятті рішення від 02.01.2024 року виник спір в суді.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса АДРЕСА_1 ) до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Одесі (код ЄДРПОУ: 41248812; адреса: вул. Ак.Корольова, буд.9, м. Одеса, 65114), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ: 20987385; адреса: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Центрального об`єднаного управління ПФУ в м. Одесі щодо визначення 54% розміру суддівської винагороди при призначенні ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за рішенням №155250026177 від 02.01.2024 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ: 20987385) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 70% суддівської винагороди працюючого судді з розрахунку стажу роботи на посаді судді 30 років 0 місяців 15 днів, починаючи з 22.12.2023 року (з урахуванням виплачених сум довічного грошового утримання).

Стягнути з Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Одесі (код ЄДРПОУ: 41248812; адреса: вул. Ак.Корольова, буд.9, м. Одеса, 65114) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1209(одна тисяча двісті дев`ять)грн. 20коп.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. ст. 293,295 КАС України, до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя М.М. Аракелян