Постанова

від 09.04.2024 по справі 320/16337/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/16337/23 Головуючий у 1 інстанції: Лисенко В.І.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Аліменка В.О.

Ключковича В.Ю.

За участю секретаря Заміхановської Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства «ДКТ» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України до Приватного підприємства «ДКТ» про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач - Головне управління ДПС у місті Києві, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (далі - ГУ ДПС у м. Києві) звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства «ДКТ» (далі ПП «ДКТ»), в якому просив надати дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу ПП «ДКТ» (код ЄДРПОУ: 31360217), що перебуває у податковій заставі, згідно акту опису майна від 28.09.2018 № 250/26-15-17-02-17.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2023 року адміністративний позов задоволено повністю. Надано Головному управлінню ДПС у м. Києві, як відокремленому підрозділу ДПС України дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу Приватного підприємства «ДКТ» (03040, м. Київ, просп. 40-річчя Жовтня, буд. 87, літ. В, ЄДРПОУ 31360217), що перебуває у податковій заставі, згідно акту опису майна від 28.09.2018 №250/26-15-17-02-17.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Приватне підприємство «ДКТ» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що позовну заяву від імені ГУ ДПС у м. Києві було підписано особою, яка не мала повноважень на її підписання, оскільки, витяг з ЄДР, до якого включені відомості про осіб, уповноважених представляти юридичну особу, взагалі не є належним доказом наявності у особи права представляти юридичну особу в порядку самопредставництва. Також, апелянт зазначає, що позивачем до позовної заяви додані копії доказів, що не засвідчені у встановленому чинним законодавством порядку. Крім того, апелянт зазначає, що позивачем не надавалось до суду та не підтверджувались належними доказами всі обов`язкові умови (обставини), наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду із даним позовом.

29 грудня 2024 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.

19 лютого 2024 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від представника Приватного підприємства «ДКТ» - Богайчук Світлани Валентинівни надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на більш пізній термін.

20 лютого 2024 року вищевказане клопотання було задоволено, відкладено розгляд справи на 12 березня 2024 року о 14:10 год.

12 березня 2024 року до суду апеляційної інстанції від представника Приватного підприємства «ДКТ» - Богайчук С.В. надійшло повторне клопотання про відкладення розгляду справи на більш пізній термін та заява про ознайомлення з матеріалами справи.

12 березня 2024 року вищевказане клопотання про відкладення розгляду справи було задоволено, відкладено розгляд справи на 19 березня 2024 року о 15:20 год. та надано можливість представнику відповідача онайомитися з матеріалами справи.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2024 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, зобов`язано Головне управління ДПС у місті Києві, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України надати оригінали документів.

21 березня 2024 року, на виконання вимог ухвали суду, до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України надійшли оригінали документів разом з додатковими поясненнями.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Головне управління Державної податкової служби у м. Києві звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «ДКТ», у якому просило суд стягнути кошти платника податків Приватного підприємства «ДКТ» з рахунків у банках, що обслуговують такого платника на суму податкового боргу у розмірі 5403774,20 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2022 року у справі №640/25601/20, позов задоволено. Стягнуто з Приватного підприємства «ДКТ» з рахунків у банках, що обслуговують такого платника на суму податкового боргу у розмірі 5403774,20 грн.

Контролюючим органом було сформовано податкову вимогу № 53881-17 від 16.03.2018.

Також, 16 березня 2018 року відповідачем складено рішення №53881-17 про опис майна у податкову заставу.

Вищевказана податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу були направлені на адресу ПП «ДКТ», однак, повернуті відправнику з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання».

ГУ ДФС у м. Києві складено акт опису майна №250/26-15-17-02-17 від 28.09.2018 та зареєстровано обтяження в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Позивач, вважаючи, що узгоджена сума грошового зобов`язання відповідачем вчасно не погашена, звернувся до суду з вищевказаним позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу, що перебуває у податковій заставі.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Положеннями пп. 16.1.4 п. 16.1 статті 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно пп. 14.1.156 п. 14.1 статті 14 ПК України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п. 88.1 ст. 88 ПК України, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

За приписами пп. 89.1.1-89.1.2 п. 89.1 ст. 89 ПК України, право податкової застави виникає:

- у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;

- у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Пунктом 89.3 статті 89 ПК України закріплено, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.

Згідно п. 89.5 ст. 89 ПК України, у разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі.

Платник податків зобов`язаний не пізніше робочого дня, наступного за днем набуття права власності на будь-яке майно, повідомити контролюючий орган про наявність такого майна. Контролюючий орган зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дня отримання зазначеного повідомлення прийняти рішення щодо включення такого майна до акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави та балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, або відмовити платнику податків у включенні такого майна до акта опису.

У разі якщо контролюючий орган приймає рішення про включення майна до акта опису, складається відповідний акт опису, один примірник якого надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

У відповідності до п. 95.1-95.3 ст. 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Як вбачається з матеріалів справи, податковий орган звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства «ДКТ», в якому просив надати дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу ПП «ДКТ», що перебуває у податковій заставі, згідно акту опису майна від 28.09.2018 № 250/26-15-17-02-17.

Станом на день звернення до суду за відповідачем обліковується податковий борг у розмірі 4 880 703,97 грн.

Сума податкового боргу перед бюджетом є узгодженою та виникла з наступних підстав:

- по орендній платі з юридичних осіб (18010600) податковий борг у розмірі 4 748 109,31 грн., недоїмка у розмірі 4 626 508,05 грн., пеня у розмірі 121 601,26 грн.;

- по податку на нерухоме майно (18010400) податковий борг у розмірі 100 861,26 грн., недоїмка у розмірі 100 810,82 грн., пеня у розмірі 50,39 грн.;

- по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки (18010100) податковий борг у розмірі 31 733,45 грн., недоїмка у розмірі 31 733,46 45 грн.

Водночас, апелянт зазначає, що позивачем не надано доказів звернення до банківських установ щодо стягнення податкового боргу за рахунок грошових коштів, які знаходяться (або можуть знаходитись) на рахунках відповідача в банківських установах, а також, не надано доказів щодо повернення без виконання банківськими установами інкасових доручень позивача через відсутність на рахунках відповідача грошових коштів.

Колегія суддів вважає вищевказані доводи апелянта необґрунтованими, оскільки, в матеріалах справи наявні сформовані позивачем платіжні інструкції щодо стягнення податкового боргу, які були поверненні позивачу банківськими установами без виконання через відсутність на рахунках ПП «ДКТ» коштів (Т. 1 а.с. 138-143).

Отже, з вищевказаного вбачається, що позивач здійснив заходи щодо стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, на суму податкового боргу, який виник внаслідок несплати відповідачем податкового боргу.

Так, апелянт зазначає, що позивачем не надавалось до суду та не підтверджувались належними доказами всі обов`язкові умови (обставини), наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду із даним позовом, а саме:

- не надано доказів щодо надіслання (вручення) відповідачу податкової вимоги, на яку посилається позивач, як на підставу своєї вимоги;

- не надано доказів щодо надіслання (вручення) відповідачу рішення про опис майна у податкову заставу від 16.03.2018р. №53881-17 та акту опису майна №250/26-1517-02-17 від 28.09.2018р.;

- надане позивачем рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення не може вважатися належним та допустимим доказом надіслання (вручення) відповідачу документів, оскільки, не містить жодних відомостей про те, який документ направлявся, дату направлення поштового відправлення; дату вручення адресату (або повернення без вручення.

При цьому, апелянт зазначає, що конверт, в якому надсилалась податкова вимога №53881-17 від 16.03.2018), та рекомендоване повідомлення були повернуті ГУ ДПС у м.Києві без вручення адресату (тобто, ПП «ДКТ»), тому, представник ПП «ДКТ» жодним чином не міг отримати цей конверт з податковою вимогою №53881-17 від 16.03.2018 та поставити свій підпис 03.05.2018 на рекомендованому повідомленні про вручення (тобто, вже після повернення конверту разом з рекомендованим повідомленням до ГУ ДПС у м.Києві). Само по собі рекомендоване повідомлення про вручення поштової кореспонденції з поштовим ідентифікатором 0411619632281 після повернення конверту до ГУ ДПС у м. Києві не могло бути вручено поштовим відділенням представнику ПП «ДКТ», оскільки, на цьому рекомендованому повідомленні відсутній трек-код про вручення адресату, який наклеюється працівником поштового відділення в правому нижньому куті повідомлення. Крім того, в ПП «ДКТ» не було такого працівника з прізвищем ОСОБА_1 .

З даного приводу, колегія суддів зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що податкова вимога № 53881-17 від 16.03.2018 та рішення №53881-17 про опис майна у податкову заставу №53881-17 від 16.03.2018 були надіслані на адресу ПП «ДКТ».

Однак, даний конверт повернувся до податкового органу з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання» (Т.1 а.с. 133-135).

Акт опису майна від 28.09.2018 № 250/26-15-17-02-17 також був надісланий на адресу ПП «ДКТ», що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з поштовим ідентифікатором 0411625356105 (Т. 1 а.с. 136-137).

З огляду на зазначене, доводи апелянта про ненадання відповідачем доказів щодо надіслання (вручення) відповідачу рішення про опис майна у податкову заставу від 16.03.2018 №53881-17 та акту опису майна №250/26-1517-02-17 від 28.09.2018 є безпідставними.

Відповідно до пункту 42.5 ст. 42 ПК України, у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Отже, податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу були направлені на ПП «ДКТ», та, з урахуванням приписів пункту 42.5 ст. 42 ПК України, вважаються вручені ПП «ДКТ».

Доводи апелянта про те, що надане позивачем рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення не може вважатися належним та допустимим доказом надіслання (вручення) відповідачу документів, оскільки, не містить жодних відомостей про те, який документ направлявся, дату направлення поштового відправлення; дату вручення адресату (або повернення без вручення) є необгрунтованими, оскільки, на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення з поштовим ідентифікатором 0411619632281 біля найменування відправника в дужках зазначено, зокрема, «вимога, рішення».

Щодо зазначення на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення з поштовим ідентифікатором 0411625356105 прізвища « ОСОБА_1 », у відзиві на апеляційну скаргу представник ГУ ДПС у м. Києві припустив, що після того, як поштова служба зазначила про неотримання листа ПП «ДКТ», це помилково розписався працівник ГУ ДПС у м. Києві при отриманні вказаного повернутого листа.

Колегія суддів зазначає, що на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення біля прізвища « ОСОБА_1 » відсутній підпис особи, а тому, відсутні підстави стверджувати, що це свідчить про вручення даного конверту представнику ПП «ДКТ».

Доводи апелянта про те, що надане позивачем рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення є підроблене, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, судом апеляційної інстанції було витребувано та досліджено в судовому засіданні оригінал конверту разом з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та наявні в матеріалах справи копії відповідають оригіналам.

Водночас, апеляном не надано суду доказів звернення до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення.

Враховуючи вищезазначене, у Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України були наявні правові підстави для звернення до суду з даним позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу, що перебуває у податковій заставі.

Щодо доводів апелянта про те, що позовну заяву від імені ГУ ДПС у м. Києві було підписано особою, яка не мала повноважень на її підписання, оскільки, витяг з ЄДР, до якого включені відомості про осіб, уповноважених представляти юридичну особу, взагалі не є належним доказом наявності у особи права представляти юридичну особу в порядку самопредставництва, слід зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позовну заяву від імені Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України підписано ОСОБА_2 .

На підтвердження повноважень на підписання позовної заяви надано Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Державної податкової служби України, яка має ідентифікаційний код в реєстрі: 43005393.

Згідно наданого витягу, ОСОБА_2 має повноваження вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі, підписувати договори тощо (діє виключно в судах України без окремого доручення керівника (самопредставництво ДПС, Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС) з правом посвідчення копій документів щодо повноважень, без права відмови, відкликання, визнання позову, відмови, відкликання апеляційних, касаційних скарг)) - представник.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України від 15.05.2003 №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Ураховуючи те, що позовна заява подана від імені Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України , а також з урахуванням того, що Державною податковою службою України, згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, надано право ОСОБА_2 брати участь у судовому процесі в порядку самопредставництва Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про те, що позовну заяву було підписано особою, яка не має на те відповідних повноважень.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, що викладена у постановах від 31 січня 2023 року у справі № 160/15934/21, від 07 листопада 2022 року у справі № 640/14019/21, 04 серпня 2022 року у справі № 640/12628/21, від 25 травня 2022 року у справі № 640/14417/21.

Крім того, вирішуючи спірні питання, які виникли у правозастосовній практиці, що стосуються представництва/самопредставництва учасників справи, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 грудня 2019 року у справі №826/5500/18 сформувала універсальний принцип, зміст якого полягає у тому, що повернення заяв (скарг) за наявності процесуальної можливості пересвідчитись у наявності в особи повноважень на представництво під час розгляду справи (скарги) ставить під загрозу дотримання завдань адміністративного судочинства, закріплених у частині першій статті 2 КАС України, а також дотримання учасниками справи строків звернення до суду та оскарження судових рішень.

Посилання апелянта на постанову Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 07.09.2023 року у справі № 320/508/23 колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, дане судове рішення прийнято Верховним Судом за інших обставин справи та правовідносин, а тому, викладені в ньому висновки не підлягають застосуванню при вирішенні спору у даній справі.

Щодо посилання апелянта на висновки Великої Палати Верховного Суду, що викладені в ухвалі від 08.06.2022 у справі №303/4297/20, слід зазначити, що, відповідно до ч. 5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Доводи апелянта про те, що позивачем до позовної заяви додані копії доказів, що не засвідчені у встановленому чинним законодавством порядку, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, при поданні до суду першої інстанції позовної заяви, копії документів були прошиті, пронумеровані, скріплені печаткою та посвідчувальним написом, які містяться на звороті останнього аркуша прошитого та пронумерованого документа із зазначенням загальної кількості аркушів (Т. 1 а.с. 72 звор.).

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Головного управління ДПС у місті Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «ДКТ» залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Аліменко В.О.

Ключкович В.Ю.

Повний текст постанови виготовлено 15.04.2024 р.