Постанова
від 10.04.2024 по справі 380/10842/23
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/10842/23 пров. № А/857/1708/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого суддіОбрізко І.М.,

суддів Іщук Л.П., Шинкар Т.І.,

за участю секретаря судового засідання Хомин Ю.Є.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

за участю представника позивача Підбірного М.Я.,

за участю представника відповідача Антосюка Н.Я.,

за участю третіх осіб ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , до якої приєдналися товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕЕМ ГРУП», товариство з обмеженою відповідальністю «М-СТИЛЬ», товариство з обмеженою відповідальністю «Бінаком», товариство з обмеженою відповідальністю «Третій Легіон» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року, прийняте суддею Чаплик І.Д. о 16 годині 45 хвилині у м. Львові, повний текст складено 29.12.2023 року в справі за позовом ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_10 до Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕЕМ ГРУП», товариство з обмеженою відповідальністю «М-СТИЛЬ», товариство з обмеженою відповідальністю «Бінаком», товариства з обмеженою відповідальністю «Третій Легіон», приватне акціонерне товариство «Львівобленерго» та на стороні відповідача ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , приватне підприємство «Спецпродукт», Приватне підприємство «Геобуд» про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта,-

встановив:

ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_10 (надалі позивачі) звернулися з адміністративним позовом до Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області (надалі сільська рада, відповідач) про визнання протиправним та нечинним рішення сільської ради від 19.04.2018 № 473, в частині пункту 1, яким затверджено детальний план території (ДПТ) в межах вул. Героїв Майдану (Підстригача) в с. Сокільники Пустомитівського району Львівської області розробленого ПП «Геобуд», ОСОБА_11 , ОСОБА_12 .

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2023 в позові відмовлено.

Суд надаючи оцінку доводам представника позивачів про невідповідність спірного ДПТ положенням Генерального плану с. Сокільники та будівельним нормам, зазначив, що положення ДБН Б.2.4-1-94 «Планування і забудова сільських поселень», а саме Функціональне зонування (Розділ 3 Планування сільського населеного пункту) взагалі не передбачає планування та розміщення «Багатофункціональних будинків і комплексів». Натомість, відповідно до п.3.27 до ДБН Б.2.4-1-94 «Планування і забудова сільських поселень» виробничі зони є невід`ємною складовою частиною сільських населених пунктів. Їх розташування та проектування здійснюється у відповідності з вимогами ДБН 360-92*.

Відповідно до п.1.3 ДБН 360-92 Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень основою проектування, планування і забудови міських і сільських поселень повинна бути попередньо розроблювана концепція їх соціально- економічного розвитку, яка забезпечить реалізацію прав і свобод населення відповідно до Конституції України. Територія міста за функціональним призначенням і характером використання поділяється на сельбищну, виробничу, в т. ч. зовнішнього транспорту, і ландшафтно-рекреаційну.

У виробничих зонах розміщуються агропромислові підприємства і цехи, об`єкти виробничо-технічного обслуговування і будівництва, а також підприємства сільськогосподарських галузей (п.3.28).

Відтак, суд зазначив, що в межах виробничої зони не можуть бути розміщені об`єкти житлової забудови, однак розміщення об`єктів громадського призначення на виробничій території дозволяється.

Водночас ДБН В.2.2-9:2009 «Громадські будинки та споруди», на які покликається представник позивачів в підтвердження того, що «Багатофункціональні будинки і комплекси» належать до громадського і житлового призначення, затверджені 14.06.2018 Наказом №143, тобто після прийняття спірного рішення про затвердження ДПТ.

Суд дійшов висновку, що розміщення багатофункціонального комплексу, який відноситься до громадської забудови, в межах виробничої зони не суперечить вимогам будівельних норм.

Суд врахував, що функціональне призначення земельної ділянки - будівництво багатофункціонального комплексу (будинків), відповідає цільовому призначенню земельної ділянки - 03.10 для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури.

Враховано також і те, що вказане цільове призначення земельної ділянки є аналогічним цільовому призначенню земельної ділянки площею 0,521 га. кадастровий 4623686400:01:003:0864, що належить на праві спільної часткової власності позивачам, підтвердженням чого є інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, сформованої 11.02.2016, яка також розміщена у виробничій зоні.

Необґрунтованими є також доводи представника позивачів щодо невідповідності в частині техніко-економічних показників, оскільки наявні обмеження в чинних ДБН і/чи інших нормативних документах щодо висотності, щільності забудови та відступів від червоних ліній у сільській місцевості до нежитлової забудови не регламентується.

Щодо доводів позивачів про невідповідність ДПТ Правилам охорони електричних мереж в частині визначення охоронних зон та заборони проектування будівництва в охоронній зоні ЛЕП 110 кВ, то суд зазначив, що до спірного ДПТ внесено неправильні відомості про наявні межі охоронних зон ліній електропередач, однак, така помилка не може бути підставою для визнання протиправним ДПТ з огляду на відсутність в діючому на момент затвердження ДПТ законодавстві вимоги про обов`язкове зазначення в ДПТ відомостей про наявні межі охоронних зон ліній електропередач. Такий обов`язок виник після набрання чинності змін до Закону України «Про землеустрій» 17.06.2020, тобто після затвердження спірного ДПТ.

Суд також врахував, що питання встановлення меж охоронних зон ліній електропередач є однією з умов видачі містобудівних умов та обмежень при наступному етапі отримання містобудівної документації для здійснення будівництва, а за змістом листа Львівобленерго №131-07-5529 від 09.10.2023 спорудження будівель чи споруд, які знаходяться в охоронних зонах лінії електропередач є можливим при умові перенесення повітряних електричних мереж для зменшення розміру охоронних зон ЛЕП.

Представником позивачів подано Висновок будівельно-технічної експертизи від 14.07.2023 за № 558/23, яку проведено на замовлення позивачів Науково-дослідним інститутом судових експертиз та права, а представником ПП «Спецпродукт» подано Висновок будівельно-технічної експертизи від 24.10.2023 за № 4170-Е, яку проведено на замовлення представника вказаного ПП Науково-дослідним інститутом судових експертиз, які за своїм змістом суттєво відрізняються та є суперечливими.

Клопотання про проведення повторної будівельно-технічної експертизи сторонами не заявлялися, а тому суд врахував їх при вирішенні спору по суті з врахуванням обставин та інших доказів у справі.

Висновок про те, що спірний ДПТ відповідає Генеральному плану с.Сокільники, чинного на час прийняття спірного рішення підтверджується листом ДП «Державний інститут проектування міст «Містопроект» за №408/12-1 від 14.12.2022.

Відповідно до листа ТОВ «АІК «Креатив» №233-2021//001 від 12.12.2022 детальний план не змінював цільового призначення, а лише уточнював генеральний план.

Суд також в процесі розгляду справи дослідив графічну частину Генерального плану с. Сокільники, та дійшов висновку про те, що Детальний план території в межах вул. Героїв Майдану (Підстригача) в с. Сокільники Пустомитівського району Львівської області розроблений ПП «Геобуд» в 2018 ОСОБА_11 , ОСОБА_12 відповідає вимогам державних будівельних норм та містобудівному законодавству.

Щодо проведення громадських слухань, то суд зазначив, що відповідачем було створено умови для проведення громадських обговорень, в тому числі для ознайомлення громадськості з детальним планом території та врахування інтересів громадськості села Сокільники, оскільки в оголошенні зазначено про проведення громадського обговорення щодо розроблення детального плану території для земель виробничо-складських та офісних приміщень в с. Сокільники в районі вул. Героїв Майдану (Підстригача) та вказано про можливість подання пропозицій в сільську раду, однак жодних пропозицій від громадськості до сільської ради не надходило, доказів протилежного сторонами не подано.

Таким чином, суд дійшов до переконання, що громадські слухання пройшли із дотриманням норм чинного законодавства.

Суд зазначив, що порушення у процедурі оприлюднення проекту спірного ДПТ, які виразилися у донесені до громадськості неповної інформації щодо містобудівної документації на місцевому рівні, а саме не опублікування проекту містобудівної документації, не зазначення строків ознайомлення з проектом містобудівної документації та строків подання і завершення розгляду пропозицій, а також дати, часу і місця проведення громадських слухань не можуть вважатися суттєвими та є формальними порушеннями.

Формальна неточність у процедурі оприлюднення оголошення про проведення громадських слухань, яка виразилась в тому, що відповідач не зазначив інформації про строки подання і завершення розгляду пропозицій громадськості до проекту містобудівної документації, за встановлених судами обставин у цій справі, не призвела до порушення права позивачів на участь у публічному розгляді та обговоренні проекту містобудівної документації, а тому не мала впливу на суть прийнятого відповідачем рішення, що відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 26.09.2023 у справі №380/14969/21.

Всі доводи позивачів про порушення їх права фактично зводяться до того, що будівництво багатопрофільних функціональних комплексів в майбутньому перешкоджатиме діяльності підприємств, які знаходяться у вказаній виробничій зоні.

Однак, в даному випадку рішенням сільської ради від 19.04.2018 за № 473 не вирішується питання розміщення, будівництва об`єктів, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, оскільки вказаним рішенням затверджено тільки детальний план території, яка в майбутньому може бути використана для будівництва багатофункціональних комплексів, які на даному етапі не мають і не можуть мати негативного впливу на стан навколишнього природного середовища, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29.11.2023 у справі № 809/1806/16.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_10 подали апеляційну скаргу, до якої приєдналися ТОВ «ТЕЕМ ГРУП», ТОВ «М-СТИЛЬ», ТОВ «Бінаком», ТОВ «Третій Легіон» . Вважають, що судом першої інстанції ухвалено рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права.

В обґрунтування апеляційної скарги позивачі зазначають, що спірний Детальний план території (ДПТ) суперечить Генеральному пану с.Сокільники, Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», державним будівельним нормам та іншим нормативним актам та впливає на інтереси позивачів, які є власниками земельних ділянок та об`єкта нерухомого майна (виробничого цеху), що розміщені в межах спірного ДПТ.

Порушення відповідачем процедури оприлюднення проекту містобудівної документації, а також порушення організації та проведення громадського обговорення проекту спірного ДПТ призвело до позбавлення позивачів можливості подати пропозиції, зауваження або заперечення щодо спірного ДПТ, тому у позивачів наявне право на звернення до суду з цим позовом, а заявлені вимоги стосуються безпосередньо прав та інтересів позивачів в сфері містобудівної діяльності, оскільки розроблення, погодження чи затвердження ДПТ з порушенням вимог законодавства, будівельних норм та стандартів безпосередньо впливає на позивачів, як суб`єктів містобудівної діяльності, які визначені п.3 ч.7 ст. 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме «власників та користувачів земельних ділянок, розташованих на території, щодо якої розробляється документація, та на суміжній з нею».

Враховуючи невідповідність Генеральному плану с. Сокільники (у редакції рішення сільради від 15 лютого 2014 № 523, чинного на момент затвердження спірного ДПТ та редакції станом на даний час) функціонального призначення земельної ділянки у районі вул. Героїв Майдану (Підстригача) в с.Сокільники, щодо якої розроблено ДПТ, є підстави вважати, що проект спірного ДПТ розроблено з порушенням вимог ч.4 ст.19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду.

Спірний ДПТ складено із порушенням ДБН Б.1.1-14:2012 «Склад та зміст детального плану території».

За визначенням наданим ДБН В.2.2-9:2009 «Громадські будинки та споруди», «Багатофункціональні будинки і комплекси» - будинки і комплекси, які формуються з приміщень, їх груп, будинків та споруд різного громадського і житлового призначення, поєднання яких обумовлене експлуатаційними потребами, економічною доцільністю і містобудівними вимогами.

Таким чином передбачені спірним ДПТ багатофункціональні комплекси є будинками та спорудами різного громадського і житлового призначення, розміщення яких передбачено у сельбищних, а не у виробничих зонах.

З наведено випливає висновок, що спірний детальний план розроблено із порушенням ДБН Б.2.4-1-94 «Планування і забудова сільських поселень» (у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції) в частині вимог щодо Функціонального зонування (Розділ 3 Планування сільського населеного пункту).

Невідповідність спірного ДПТ Державним будівельним нормам та Генеральному плану населеного пункту свідчить про те, що такий детальний план суперечить вимогам ст. ст. 16, 17, 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Спірний детальний план суперечить Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів» (ст. ст. 22, 24, 32, 34) та п. п. 5, 8 Правил охорони електричних мереж, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 1997 № 209 в частині визначення охоронних зон та заборони проектування будівництва в охоронній зоні ЛЕП 110 кВ (помилково вказано про можливість розміщення проектованих об`єктів на межі охоронної зони ЛЕП 10 кВ (10 м) замість існуючої ЛЕП 110 кВ (20 м).

На думку апелянта, не взято безпідставно до уваги висновок експерта №558723, складений 14.07.2023 судовим експертом Науково-дослідного, інституту судових експертиз та права ОСОБА_13 , який узгоджуються із наявними в матеріалах справи містобудівною документацією на місцевому рівні та плану топографічного знімання території.

Суд не звернув уваги на те, що висновок наданий третьою особою не містить оцінки стану території (відсутні відомості про огляд експертом території ДПТ та прилеглих територій), містобудівної документації, матеріалів топографічного знімання та ґрунтується виключно на аналізі документів наданих заявником (ПП «Спецпродукт») та які містяться в матеріалах справи однак не стосуються предмету і підстав позову у даній справі.

Громадськості та, зокрема, позивачам не було відомо про розробку та громадське обговорення спірного ДПТ, оскільки сільська рада грубо порушила процедуру громадського обговорення проекту спірного ДПТ, зокрема, у друкованому оголошенні про проведення громадського обговорення спірного ДПТ зазначено про громадське обговорення щодо розроблення детального плану території для земель виробничо складських та офісних приміщень в с.Сокільники в районі вул.Героїв Майдану (Підстригача), а фактично спірний ДПТ передбачає функціональну зміну території виробничих підприємств на землі громадської забудови для проектування та будівництва «Багатофункціональних комплексів», висотністю 36 м та охоронною зоною 50 м від проектованих об`єктів; публікація оголошення про проведення громадського обговорення спірного ДПТ було здійснено в газеті «Голос Народу» №8 (1665) від 24.02.2018 без оприлюднення проекту детального плану території в районі вул. Героїв Майдану (Підстригача) в с.Сокільники; на момент публікації вказаного оголошення (24.02.2018) спірний ДПТ фактично був відсутній; протокол громадського обговорення від 24.03.2018 та акт про відсутність пропозицій та зауважень громадськості при проведенні громадського обговорення детального плану території від 24.03.2018 складено на 28 день після публікації оголошення (в газеті «Голос Народу» №8 (1665) від 24.02.2018), тобто з менш ніж 30 днів з дня оприлюднення проекту містобудівної документації на місцевому рівні, при тому, що докази оприлюднення спірного ДПТ саме 24.02.2018 відсутні

Просять скасувати рішення суду та ухвалити постанову, якою задовольнити позов.

ТОВ «ТЕЕМ ГРУП», ТОВ «М-СТИЛЬ», ТОВ «Бінаком», ТОВ «Третій Легіон» у своїх апеляційних скаргах зазначають, що ознайомившись із рішенням суду, повністю підтримують доводи апеляційної скарги позивачів, зокрема про те, що: неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права полягає у неправильному застосуванні норм, які підлягали застосуванню у спірних правовідносинах; необґрунтованими та безпідставними є висновки суду про те, що спірним рішенням сільської ради про затвердження спірного ДПТ не порушено права позивачів; судом не прийнято до уваги, що передбачені спірним ДПТ будівлі «багатофункціональних комплексів» потрапляють у санітарно-захисні зони розташованих на суміжних ділянках виробництв (визначені відповідно до Генерального плану с.Сокільники) та будуть накладати обмеження на використання суміжних земельних ділянок (зокрема ділянок позивачів) по розташуванню на них виробництв відповідно до вимог п. 5.5 «Державних санітарних правилах планування та забудови населених пунктів», що може призвести до перепрофілювання або закриття розташованих на суміжних ділянках виробництв; звертається увага на те, що суд вийшов за межі предмету та підстав позову; судом допущено неправильне застосування положень статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та частини другої статті 264 КАС України, а також не враховано правові висновки Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постановах від 15 жовтня 2019 у справі № 911/1834/18, від 15 вересня 2019 у справі № 363/3786/17 та від 16 жовтня 2019 у справі № 363/3101/17, а також Верховного Суду, що викладені у постановах від 26 лютого 2020 у справі №826/9175/18; судом не враховано висновки Верховного Суду викладені у постанові від 11.05.2023 у справі № 380/23542/21 щодо застосування положень статті 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та пункту 5 Порядку № 555 про те, що порушення у процедурі оприлюднення проекту містобудівної документації, які виразилися у донесені до громадськості неповної інформації щодо містобудівної документації на місцевому рівні.

Просять скасувати рішення суду і прийняти постанову, якою задовольнити позов.

ПП «Спецпродукт» подало пояснення на апеляційну скаргу, де зазначає, що позивачі мають право реалізувати своє право на судовий захист у разі встановлення, що оскаржуваним рішенням суб`єкта владних повноважень порушено права чи інтереси саме цих осіб, тобто позивачі мають довести, що оскаржуваним рішенням порушуються їх права та інтереси. Однак, позивачі не навели аргументів, окрім декларативних, та не подали доказів, які б вказували, що вони зазнали порушення своїх прав чи інтересів, внаслідок прийняття спірного рішення, а саме, що порушено їх право чи інтерес і які саме.

Суд першої інстанції правомірно зазначив, що всі доводи позивачів про порушення їх прав фактично зводяться до того, що будівництво багатопрофільних функціональних комплексів в майбутньому перешкоджатиме діяльності підприємств, які знаходяться у вказаній виробничій зоні.

Суд першої інстанції правомірно надав перевагу Висновку будівельно-технічної експертизи від 24.10.2023 № 4170-Е, в якому вказано, що встановити можливе настання негативного впливу майбутніх об`єктів будівництва в межах ДПТ на території земельних ділянок та промислові об`єкти, що уже знаходяться на суміжних земельних ділянках, виключно на підставі оспорюваного ДПТ без наявних містобудівних умов та обмежень, проектної документації та її експертизи технічно неможливо.

Земельні ділянки позивачів межують із земельними ділянками ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , які на час подання позову містобудівні умови та обмеження не отримували. На час подання позову містобудівні умови та обмеження в межах ДПТ видано пише ПП «Спецпродукт», який не є суміжним землекористувачем позивачів, а отримані ПП містобудівні умови та обмеження не є предметом даного спору.

Відсутність розробленого та затвердженого детального плану території (ДПТ), за наявності чинного генерального плану, не є підставою для відмови у видачі містобудівних умов чи їх скасування.

Доводи позивачів щодо невідповідності ДПТ Генеральному плану та будівельним нормам зводяться до того, що функціональне призначення ділянки було змінено на території житлової та громадської забудови, цільове призначення: 03.10 для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку). Спірний ДПТ розроблено із порушенням ДБН Б.2.4-1-94 «Планування і забудова сільських поселень» в частині вимог щодо функціонального зонування (Розділ 3 Планування сільського населеного пункту), що не передбачає можливості планування та розміщення «Багатофункціональних будинків і комплексів» у виробничих зонах населеного пункту, оскільки такі об`єкти (багатофункціональні комплекси) згідно ДБН В.2.2-9:2009 «Громадські будинки та споруди» належать до громадського і житлового призначення та можуть розміщуватись лише у сельбищних зонах (п. 3.1. ДБН Б.2.4-1-94 «Планування і забудова сільських поселень») та не може розміщуватись у виробничих зонах (п. 3.28. ДБН Б.2.4-1-94 «Планування і забудова сільських поселень»). Проектування об`єктів громадської забудови в зоні виробничих територій суперечить приписам ДБН Б.2.4-1- 94 «Планування і забудова сільських поселень» та ДБН 360-92* «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень».

Суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що в межах виробничої зони не можуть бути розміщені об`єкти житлової забудови, однак розміщення об`єктів громадського призначення на виробничій території дозволяється.

Поняття «багатофункціонального комплексу» визначене, зокрема ДБН В.2.2- 9:2018 «Громадські будинки та споруди. Основні положення» (пункт 3.3) та ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій» (пункт 3.7).

Суд в оскаржуваному рішенні дійшов правильного висновку, що розміщення багатофункціонального комплексу, який відноситься до громадської забудови, в межах виробничої зони не суперечить вимогам будівельних норм.

Крім того, суд правомірно визнав необґрунтованими доводи представника позивачів щодо невідповідності спірного ДПТ в частині техніко- економічних показників, оскільки наявні обмеження в чинних ДБН і/чи інших нормативних документах щодо висотності, щільності забудови та відступів від червоних ліній у сільській місцевості до нежитлової забудови не регламентується.

Звертає увагу на те, що посилання позивачів виключно на норми ДБН без врахування вимог закону, зокрема ст.19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, є спірним.

На думку ПП «Спецпродукт», відсутність в ДПТ, який є предметом спору, фактичних відстаней охоронних зон до існуючих електричних мереж, не дає підстави для скасування ДПТ, оскільки їх нанесення не було обов`язковим на час їх затвердження і буде врегульовано під час видачі містобудівних умов та обмежень та технічних умов, здійснення розробки, експертизи та затвердження проектної документації замовниками будівництва.

Окрім названого фактичні відстані охоронних зон можуть змінюватися в т.ч. шляхом перенесення ЛЕП, або розміщення кабелів під землею (реконструкцію повітряної ЛЕП 110 у кабельну ЛЕП 110), що може відбутися внаслідок містобудівних обмежень чи технічних умов для проектування (назване підтверджується і наявним в матеріалах справи листом Львівобленерго №131-07-5529 від 09.10.2023).

Щодо процедури проведення громадських слухань, то формальна неточність у процедурі оприлюднення оголошення про проведення громадських слухань, яка виразилась в тому, що відповідач не зазначив інформації про строки подання і завершення розгляду пропозицій громадськості до проекту містобудівної документації, за встановлених судами обставин у цій справі, не призвела до порушення права позивачів на участь у публічному розгляді та обговоренні проекту містобудівної документації, а тому не мала впливу на суть прийнятого відповідачем рішення

Звертається увага суду на те, що зазначені в апеляційній скарзі висновки ВП ВС, зокрема: від 15 жовтня 2019 у справі №911/1834/18; від 15 вересня 2019 у справі №363/3786/17, від 16 жовтня 2019 у справа №363/3101/17 є нерелевантними, враховуючи предмет позовних вимог і висновки, відповідно, стосуються підсудності.

Зазначає, що Верховний Суд у постановах від 13 квітня 2020 у справі №160/2852/19 та від 15 липня 2021 у справі №1.380.2019.004556, на які покликається позивач, дійшов висновку, що у випадку розроблення детального плану території до 12 жовтня 2018, вимоги щодо проведення стратегічної екологічної оцінки не повинні застосовуватись.

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що рішенням Сокільницької сільської ради від 29.01.2018 за №430 «Про надання дозволу на розробку детального плану території» за результатами розгляду заяви ОСОБА_12 надано дозвіл на розробку детального плану території для земель виробничо-складських та офісних приміщень в с.Сокільники в районі вул. Героїв Майдану (Підстригача) (пункт 1.2).

Відповідно до пункту 2 вказаного рішення заявником із розроблення детального плану території визначено виконавчий комітет сільської ради і ухвалено сповістити громаду села, власників та користувачів прилеглих земельних ділянок, забудовників про початок складання детального плану та необхідність подання фізичними та юридичними особами пропозицій до складання завдання на проектування (а.с.58, т.1).

Детальний план території в межах вулиці Героїв Майдану (Підстригача) в с. Сокільники Пустомитівського району Львівської області, замовником якого значиться Сокільницька сільська рада, розроблений у 2018 ПП «Геобуд» (а.с.38-55, т.1)

Вищевказаний детальний план відсутній на офіційному веб-сайті Сокільницької територіальної громади, доказів оприлюднення його на сайті Сокільницької сільської ради відповідач не подав, такі причини пояснює зміною офіційного веб - сайту сільської ради і незбереження у зв`язку з цим попередньо розміщеної інформації на веб- сайті, який був зміненим. В підтвердження надано довідку в ході апеляційного розгляду.

24.02.2018 в газеті «Голос Народу» №8 (1665) було опубліковано оголошення про проведення громадського обговорення щодо розроблення Детального плану території для земель виробничо-складських та офісних приміщень в с. Сокільники в районі вул. Героїв Майдану (Підстригача). З пропозиціями звертатись в сільську раду (а.с.59, т.1).

Як вказано в протоколі громадських обговорень, основною метою проведення такого заходу було ознайомлення широкого кола громадськості з ДПТ та врахування інтересів громадськості села Сокільники. Вислухано різні думки. Представники громадськості проігнорували це обговорення. Жодних зауважень та пропозицій до обговорення у сільську раду не подано, на обговорення не прийшли мешканці, проект містить всі необхідні висновки.

Даний протокол містить висновок про те, що детальний план території може бути затвердженим і є таким, що враховує громадські інтереси.

Рішенням Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області за №473 від 19.04.2018 «Про затвердження детального плану території в с.Сокільники» (надалі також - рішення №473 від 19.04.2018), а саме пунктом 1 затверджено Детальний план території в межах вул. Героїв Майдану (Підстригача) в с.Сокільники Пустомитівського району Львівської області, розробленого ПП «Геобуд» ОСОБА_11 , ОСОБА_12 (а.с.30-31, т.1).

Вказане рішення №473 від 19.04.2018 в частині пункту 1 є предметом оскарження в даній справі з підстав порушення при прийнятті такого положень статей 19, 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»та Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні», затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України №555 від 25.05.2011 в частині дотримання визначеного законом механізму проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проекту містобудівної документації. Окрім цього, затверджений Детальний план території в межах вул. Героїв Майдану (Підстригача) в с.Сокільники Пустомитівського району Львівської області, на думку позивачів, суперечить Генеральному плану с.Сокільники в частині функціонального призначення, Державним будівельним нормам в частині вимог щодо Функціонального зонування та Правилам охорони електричних мереж, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 1997 №209 в частині визначення охоронних зон та заборони проектування будівництва в охоронній зоні ЛЕП 110 кВ.

На момент прийняття спірного рішення Сокільницької сільської ради за №473 від 19.04.2018 чинним був Генеральний план с. Сокільники Пустомитівського району Львівської області, затверджений рішенням Сокільницької сільської ради б/н від 13 жовтня 2008 зі змінами, внесеними рішенням сільради від 15 лютого 2014 за № 523.

Відповідно до положень Генерального плану с. Сокільники у редакції 2014 вул. Героїв Майдану (Підстригача) в с.Сокільники відносяться до території промислових підприємств та території складів, баз, будівельних та транспортних організацій, комунальних підприємств (а.с.105, т.2).

Своє порушене право позивачі обґрунтовують тим, що рішення №473 від 19.04.2018 стосується прав та обов`язків у сфері містобудування суміжних землекористувачів, земельні ділянки котрих знаходяться в межах ДПТ, затвердженого спірним рішенням відповідача. Проектування та майбутнє будівництво на суміжних із позивачами земельних ділянках багатофункціональних комплексів висотністю 36 м із санітарно-захисною зоною проектованого об`єкта - 50м накладатиме обмеження на можливість використання земельних ділянок позивачів.

Як зазначено у спірному ДПТ, орієнтована площа, що опрацьована в даному детальному плані території становить 3.6 га та розташована в північно-східній частині с.Сокільники відповідно до Генерального плану с.Сокільники - в зоні комунально- виробничого призначення.

Відповідно до змісту спірного ДПТ, територія ДПТ складається із наступних земельних ділянок:

- чотирьох земельних ділянок загальною площею 0,8342 га. що використовуються як город та знаходяться у приватній власності громадян ОСОБА_12 та ОСОБА_11 (кадастрові номери земельних ділянок: 4623686400:01:003:0657, 4623686400:01:003:0658, 4623686400:01:003:0604, 4623686400:01:003:0605) цільове призначення - 01.03 для ведення особистого селянського господарства;

- земельної ділянки пл. 0,7687 га, що перебуває в оренді ПП «Спецпродукт» (кадастровий номер 4623686400:03:000:0566) цільове призначення - 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Територія спірного ДПТ, а саме вказані вище земельні ділянки ОСОБА_12 та ОСОБА_11 межують із земельними ділянками, що належать позивачам, а саме:

- земельна ділянка площею 0,521 га. кадастровий 4623686400:01:003:0864, що належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_9 (1/2 частки) та ОСОБА_1 (1/2 частки) цільове призначення - будівництво та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, для будівництва та обслуговування офісно-торгово-складських приміщень, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, сформованою 11.02.2016 (а.с.11-12, т.1);

- земельна ділянка площею 0,2га, кадастровий 4623686400:03:000:0546, що належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_9 (1/2 частки) та ОСОБА_1 (1/2 частки) цільове призначення - будівництво та обслуговування офісно-складських приміщень, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованим 19.06.2014 (а.с.13-16, т.2);

- земельна ділянка площею 0,49 га, кадастровий 4623686400:03:000:0545, що належить на праві власності ОСОБА_10 цільове призначення - будівництво та обслуговування офісно-складських приміщень, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованим 12.09.2013 (а.с.17-18, т.2).

На вказаних земельних ділянках ОСОБА_9 та ОСОБА_1 знаходиться виробничий будинок - цех з виробництва димохідних систем з нержавіючої сталі на АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, сформованою 07.12.2023 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованим 23.05.2017 (а.с.94-95, т.2).

Відповідно до ДПТ (розділ «Архітектурно-планувальні обмеження») архітектурно-планувальне вирішення генерального плану території детального планування обумовлено наявністю Генерального плану с.Сокільники, розташуванням території генерального планування в межах зони виробничо-комунального призначення, існуючими земельними ділянками, що плануються під зміну цільового призначення, сусідньої існуючої забудови, червоними лініями існуючих прилеглих вулиць, конфігурацією даної території, охоронними зонами існуючих інженерних мереж.

Проектоване цільове призначення ділянок, що підлягають зміні цільового призначення - 03.10 для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку).

ДПТ (розділ «Техніко-економічні показники») передбачає: відсоток проектованої забудови - не менше 25% та не більше 70%; граничну висотність проектованих будівель - 36 м; санітарно-захисну зону проектованого об`єкта - 50м.

До матеріалів справи представником позивачів долучено висновок будівельно-технічної експертизи від 14.07.2023 за № 558/23, яку проведено на замовлення позивачів Науково-дослідним інститутом судових експертиз та права з метою вирішення питання про те, чи відповідає Детальний план території в межах вуж Героїв Майдану (Підстригача) в с.Сокільники Пустомитінського району Львівської області Генеральному плану с.Сокільннки та вимогам державних будівельних норм, в чому полягає невідповідність та чи потрапляють будівлі багатофункціональних комплексів, які передбачені спірним ДПТ, в межі охоронної зони повітряної лінії електропередач в межах вул. Героїв Майдану (Підстригача) в с. Сокільники, які обмеження використання суміжних земельних ділянок встановлюють будівлі багатофункціональних комплексів, які передбачені ДПТ. Висновок підготовлений для подання до суду, експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за ст.384 КК України (а.с.158-170, т.1).

За результатами експертизи зроблено такі висновки:

1. Детальний план території в межах вулиці Героїв Майдану (Підстригача) в с. Сокільники Пустомитівського району Львівської області розроблений ПП «Геобуд» Кондрат Ю.В., ОСОБА_12 не відповідає Генеральному плану с.Сокільники та вимогам державних будівельних норм, а саме п.1.4, 3.1, 3.28 ДБН Б 2.4-1-94 «Планування і забудова сільських поселень», п.1.3, 2.3, 4.23 ДБН 350-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», п.4.3, 4.5 ДБН Б.1.1-15.2012 «Склад та зміст генерального плану населеного пункту», п.4.1, 4.2 ДБН Б.1.1-14.2012 «Склад та зміст детального плану території». Основною невідповідністю ДПТ є невідповідність генеральному плану села та державним будівельним нормам, проведеної в ДПТ зміни функціонального призначення частини території (3,6 га) в межах вул. Героїв Майдану (Підстригача) в с. Сокільники з функціонального призначення під об`єкти промислових підприємств, складів, баз, будівельних та транспортних організацій, комунальних підприємств резервної території об`єктів комунально-складської зони на територію з функціональним призначенням «територія житлової та громадської багатоповерхової забудови» (планується під розташування проектованих об`єктів багатофункціональних комплексів);

2. Будівлі багатофункціональних комплексів, які передбачені ДПТ та розташовані на земельних ділянках з кадастровими номерами земельних ділянок: 4623686400:01:003:0657, 4623686400:01:003:0658, 4623686400:01:003:0604, 4623686400:01:003:0605 потрапляють в межі охоронної зони повітряної лінії електропередач 110 кВт у межах вул Героїв Майдану (Підстригача) в с.Сокільники;

3. Передбачені ДПТ будівлі багатофункціональних комплексів потрапляють у санітарно-захисні зони розташованих на суміжних ділянках виробництв та будуть накладати обмеження на використання суміжних земельних ділянок по розташуванню на них виробництв відповідно до вимог п.5.5 «Державних санітарних правилах планування та забудови населених пунктів», що може призвести до перепрофілювання або закриття розташованих на суміжних ділянках виробництв.

Також представником ПП «Спецпродукт» долучено до матеріалів справи Висновок будівельно-технічної експертизи від 24.10.2023 за № 4170-Е, яку проведено на замовлення представника ПП «Спецпродукт» Науково-дослідним інститутом судових експертиз з метою вирішення питання про те, чи відповідає Детальний план території в межах вулиці Героїв Майдану (Підстригача) в с.Сокільники Пустомитівського району Львівської області, розробленого ПП «Геобуд» Кондрат Ю.В., ОСОБА_12 вимогам державних будівельних норм та містобудівному законодавству в редакції на дату затвердження, чи відповідає ДПТ Генеральному плану, чи зміниться охоронна зона ЛЕП 110 при умові перенесення її у підземну кабельну ЛЕП 110, чи можливим є встановити настання негативного впливу майбутніх об`єктів будівництва в межах ДПТ на території земельних ділянок та промислові об`єкти, що уже знаходяться на суміжних земельних ділянках, виключно на підставі оспорюваного ДПТ без наявних (затверджених) МБУІО, проектної документації та її експертизи. Висновок підготовлений для подання до суду, експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за ст.384, ст.385 КК України (а.с.41-67, т.2).

За результатами експертизи зроблено такі висновки:

2.Детальний план території в межах вулиці Героїв Майдану (Підстригача) в с. Сокільники Пустомитівського району Львівської області, розроблений ПП «Геобуд» в 2018 відповідає Генеральному плану с. Сокільники, зокрема: Детальний план території уточнює Генеральний план в якому відсутнє зонування, в частині визначення проектного функціонального призначення земельних ділянок; Детальний план території не змінює цільове призначення земельних ділянок.

3. Охоронна зона ЛЕП 110 при умові перенесення її у підземну кабельну ЛЕП 110 зміниться та встановиться уздовж підземних кабельних ліній електропередач - у вигляді земельної ділянки, обмеженої вертикальними площинами, що віддалені по обидва боки лінії від крайніх кабелів, а також стін кабельного колодязя чи іншої підземної або наземної кабельної споруди на відстань 1 метра.

4.Встановити можливе настання негативного впливу майбутніх об`єктів будівництва в межах ДПТ на території земельних ділянок та промислові об`єкти, що уже знаходяться на суміжних земельних ділянках, виключно на підставі оспорюваного ДПТ без наявних (затверджених) МБУІО, проектної документації та її (проектної документації) експертизи (відповідно до законодавства) технічно неможливо.

Частиною шостою статті 59 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон №280/97-ВР) визначено, що виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.

Згідно із частиною десятою статті 59 Закону № 280/97-ВР акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

У статті 4 КАС України визначено поняття «нормативно-правовий акт» та «індивідуальний акт»:

- нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування;

- індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Отже, до нормативно-правових актів відносяться прийняті уповноваженими органами акти, які встановлюють, змінюють норми права, носять загальний чи локальний характер, розраховані на невизначене коло осіб та застосовується неодноразово.

Ненормативним (індивідуальним) правовим актам притаманні наступні ознаки: а) спрямовуються на врегулювання конкретних (одиничних) актів соціальної поведінки; б) поширюються лише на персонально визначених суб`єктів; в) містять індивідуальні приписи (веління, дозволи), розраховані на врегулювання лише окремої, конкретної життєвої ситуації, тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією; г) не передбачають повторного застосування одних і тих самих юридичних засобів; д) не мають зворотної дії в часі.

Аналогічна правова позиція щодо визначення поняття нормативно-правового акта також викладена у рішеннях Конституційного Суду України від 27 грудня 2001 № 20-рп/2001 у справі про укази Президії Верховної Ради України щодо Компартії України, зареєстрованої 22 липня 1991 (абзац перший пункту 6 мотивувальної частини), від 23 червня 1997 № 2-зп у справі про акти органів Верховної Ради України (абзац четвертий пункту 1 мотивувальної частини), 16 квітня 2009 № 7-рп/2009 у справі про скасування актів органів місцевого самоврядування (пункт 4 мотивувальної частини).

В пунктах 3 та 7 статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі як і раніше Закон №3038-VI) визначено, що:

- детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території;

- містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій.

Частиною першою статті 16 Закону №3038-VI передбачено, що планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону №3038-VI детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.

Зміст наведених положень норм законодавства дає підстави стверджувати, що детальний план у межах населеного пункту містить правові приписи нормативного характеру, які розраховані на невизначене коло осіб та застосовуються неодноразово. Це, зокрема, сукупність обов`язкових вимог до розвитку, планування, забудови та іншого використання певної території населеного пункту. Затверджуючи своїм рішенням детальний план у межах населеного пункту, орган місцевого самоврядування визначає стратегію планування та забудови території населеного пункту, тобто здійснює нормативне регулювання відповідних відносин.

Визначальною умовою, що може слугувати критерієм загальності чи персоніфікованості суб`єктів впливу є їхнє коло, адже кількість як величина має відносний характер, може змінюватись і не є сталим показником регулятивного впливу юридичних актів. Під час визначення кола суб`єктів, правовий статус яких регламентує правовий акт, необхідно зважати лише на ті із них (фізична чи юридична особа, орган, організація, спільність людей тощо), для яких правовим актом установлюються права та обов`язки безпосередньо, щодо яких праворегуляторний вплив є прямим (а не усіх суб`єктів, для яких він може мати юридичне значення).

Рішення органу місцевого самоврядування щодо затвердження детального плану у межах населеного пункту та внесення змін у детальний план стосується неперсоніфікованих осіб: органів державної влади та місцевого самоврядування, забудовників, якими можуть виступати як фізичні, так і юридичні особи. Здатність правового акта поширювати свою чинність хоч і на певне коло, однак неперсоніфікованих осіб є ознакою нормативності.

Зважаючи на викладене, оскаржуване рішення сільської ради від 19.04.2018 № 473, в частині пункту 1, яким затверджено детальний план території в межах вул. Героїв Майдану (Підстригача) в с. Сокільники Пустомитівського району Львівської області розробленого ПП «Геобуд» ОСОБА_11 , ОСОБА_12 є нормативно-правовим актом.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 25.05.2022 у справі №140/1192/19, від 14.07.2021 у справі № 260/20/19, від 06.10.2021 у справі №369/4091/15-а, та інших.

Судом встановлено, що позивачі мають у користуванні земельні ділянки, на яких, зокрема, знаходиться виробничий будинок - цех з виробництва димохідних систем, які межують з територією, стосовно якої прийняте спірне рішення про затвердження ДПТ.

Відтак, вірним є висновок суду першої інстанції з покликанням на позицію Верховного Суду, що у позивачів наявне право на звернення до суду з цим позовом, оскільки заявлені вимоги стосуються не тільки безпосередньо їх інтересів, як суміжних землекористувачів, а й невизначеного кола осіб - жителів громади с. Сокільники Пустомитівського району Львівської області.

З приводу покликання позивачів на невідповідність спірного ДПТ положенням Генерального плану с. Сокільники та будівельним нормам, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування. Планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку. Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Згідно з частиною першою статті 16 вище зазначеного Закону планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження комплексних планів просторового розвитку територій територіальних громад, генеральних планів населених пунктів і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Відповідно до статті 17 Закону №3038-VI генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Згідно із положеннями статті 19 Закону №3038-VI детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Детальні плани територій одночасно з їх затвердженням стають невід`ємними складовими генерального плану населеного пункту та/або комплексного плану.

Детальний план території складається із графічних і текстових матеріалів.

Відповідно до частини восьмої статті 19 Закону №3038-VI детальний план території у межах населеного пункту розглядається і затверджується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання.

Відповідно до пункту 4.3 ДБН Б. 1.1-15:2012 «Склад та зміст генерального плану населеного пункту» генеральний план визначає основні принципи і напрямки планувальної організації та функціонального призначення території, формування системи громадського обслуговування населення, організації вулично-дорожньої та транспортної мережі, інженерного обладнання, інженерної підготовки і благоустрою, цивільного захисту території та населення від небезпечних природних і техногенних процесів, охорони навколишнього природного середовища, охорони та збереження культурної спадщини та традиційного характеру середовища історичних населених пунктів, а також послідовність реалізації рішень, у тому числі етапність освоєння території. Генеральні плани населених пунктів розроблюють на підставі завдання на розроблення генерального плану населеного пункту відповідно до додатка Б.

За змістом п.4.5 ДБН Б. 1.1-15:2012 відповідно до затвердженого генерального плану розробляють плани зонування території (зонінг), детальні плани територій, програми соціально- економічного розвитку, галузеві схеми розвитку інженерно-транспортної інфраструктури, документацію із землеустрою, проектну документацію на будівництво. План зонування території може розроблятися у складі генерального плану цього населеного пункту, що зазначають у завданні на розроблення генерального плану населеного пункту (додаток Б). План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.

Відповідно до п.1.4 ДБН Б.2.4-1-94 «Планування і забудова сільських поселень» реконструкція і розвиток сільських населених пунктів повинні здійснюватися у відповідності з затвердженими проектами схемами генеральних планів території сільської Ради (сільськогосподарського підприємства), генеральними планами сільських населених пунктів, проектами детального планування сільських населених пунктів, проектами планування і забудови громадського центру або інших фрагментів населених пунктів, що ув`язані з проектами територіального розвитку сільських адміністративних районів.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку про те, що ДПТ є видом містобудівної документації, положення якого мають узгоджуватися з генеральним планом населеного пункту, деталізувати положення останнього та не суперечити йому.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21 червня 2018 у справі № 826/4504/17, від 14 серпня 2018 у справі № 815/3880/14, від 5 березня 2019 у справі № 360/2334/17, від 15 квітня 2020 у справі № 702/1384/16-а, від 3 листопада 2020 у справі № 826/11632/16, від 21 жовтня 2021 у справі № 826/16737/18, від 27 вересня 2022 у справі № 320/1510/20 та від 20 квітня 2023 у справі № 320/9672/21.

Судом встановлено, а учасниками не заперечується, що на момент прийняття спірного рішення сільської ради від 19.04.2018 за № 473 чинним був Генеральний план с. Сокільники Пустомитівського району Львівської області, затверджений рішенням сільської ради б/н від 13 жовтня 2008 зі змінами, внесеними рішенням сільради від 15 лютого 2014 № 523.

Водночас, у спірному ДПТ (розділ «Архітектурно-планувальні обмеження») проектоване цільове призначення ділянок, що підлягають зміні цільового призначення - 03.10 для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку). У розділі «Розподіл територій за функціональним призначенням» зазначено, що орієнтовна площа ДПТ становить 3,6 га. Загальна площа земельної ділянки що підлягають зміні цільового призначення та планується під розташування проектованих об`єктів багатофункціональних комплексів становить 0,8342 га та 0,7687 га ДПТ (розділ «Техніко-економічні показники») передбачає: відсоток проектованої забудови - не менше 25% та не більше 70%; граничну висотність проектованих будівель - 36 м; санітарно-захисну зону проектованого об`єкта - 50м.

Доводи позивачів щодо невідповідності ДПТ Генеральному плану та будівельним нормам зводяться до того, що функціональне призначення ділянки було змінено на території житлової та громадської забудови, цільове призначення: 03.10 для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку). Спірний ДПТ на думку сторони позивача розроблено із порушенням ДБН Б.2.4-1-94 «Планування і забудова сільських поселень» в частині вимог щодо функціонального зонування (Розділ 3 Планування сільського населеного пункту), що не передбачає можливості планування та розміщення «Багатофункціональних будинків і комплексів» у виробничих зонах населеного пункту, оскільки такі об`єкти (багатофункціональні комплекси) згідно ДБН В.2.2-9:2009 «Громадські будинки та споруди» належать до громадського і житлового призначення та можуть розміщуватись лише у сельбищних зонах (п. 3.1. ДБН Б.2.4-1-94 «Планування і забудова сільських поселень») та не може розміщуватись у виробничих зонах (п. 3.28. ДБН Б.2.4-1-94 «Планування і забудова сільських поселень»). Проектування об`єктів громадської забудови в зоні виробничих територій суперечить приписам ДБН Б.2.4-1- 94 «Планування і забудова сільських поселень» та ДБН 360-92* «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень».

Аналізуючи такі доводи позивачів, суд зазначив, що відповідно до п.3.1 ДБН Б.2.4-1-94 «Планування і забудова сільських поселень» територія сільського населеного пункту в залежності від функціонального призначення ділиться на сельбищну і виробничу зони. При формуванні функціональних зон сільського поселення необхідно керуватись основними положеннями Державного земельного і Містобудівного кадастрів населених пунктів.

Сельбищна зона включає громадський центр, територію житлової забудови, вулиці, бульвари, проїзди, майданчики для стоянки автомобілів, парки, сквери, водоймища.

Виробнича зона включає ділянки підприємств для виробництва і переробки сільськогосподарської та іншої продукції, ремонту, технічного обслуговування і зберігання сільськогосподарської техніки і автотранспорту, комунально-складські та інші об`єкти, дороги, проїзди і майданчики для стоянки автомобілів, інші території.

Суд першої інстанції зазначив про те, що положення ДБН Б.2.4-1-94 «Планування і забудова сільських поселень», а саме Функціональне зонування (Розділ 3 Планування сільського населеного пункту) взагалі не передбачає планування та розміщення «Багатофункціональних будинків і комплексів». Натомість, відповідно до п.3.27 до ДБН Б.2.4-1-94 «Планування і забудова сільських поселень» виробничі зони є невід`ємною складовою частиною сільських населених пунктів. Їх розташування та проектування здійснюється у відповідності з вимогами ДБН 360-92*.

До сельбищної території входять ділянки житлових будинків, громадських установ, будинків і споруд, у т. ч. навчальних, проектних, науково-дослідних та інших інститутів без дослідних виробництв, внутрішньосельбищна вулично-дорожна і транспортна мережа, а також площі, парки, сади, сквери, бульвари, інші об`єкти зеленого будівництва й місця загального користування (п.2.2)

Виробнича територія призначена для розміщення промислових підприємств і пов`язаних з ними виробничих об`єктів, у т. ч. комплексів наукових установ з дослідними підприємствами, комунально-складських об`єктів, підприємств з виробництва та переробки сільськогосподарських продуктів; санітарно-захисних зон промислових підприємств; об`єктів спецпризначення (для потреб оборони); споруд зовнішнього транспорту і шляхів позаміського й приміського сполучення внутрішньоміської вулично- дорожної і транспортної мережі; ділянок громадських установ і місць загального користування для населення, що працює на підприємствах міста (п.2.3).

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку і доводами апеляційної скарги такий не спростовано, що в межах виробничої зони не можуть бути розміщені об`єкти житлової забудови, однак розміщення об`єктів громадського призначення на виробничій території дозволяється.

В матеріалах справи також наявний лист Директорату просторового планування територій та архітектури Міністерства розвитку громад та територій України за №8/14.9/4692-22 від 13.12.2022, наданий на звернення ПП «Спецпродукт» з окремих питань застосування законодавства сфери регулювання містобудівної діяльності, за змістом якого у межах виробничих територій, окрім виробничих об`єктів, можуть бути розташовані об`єкти громадського призначення, озеленені території, об`єкти і мережі транспортної та інженерної інфраструктури. Така норма передбачена п.5.13 ДБН Б 2.2-12:2019, затверджені Наказом №104 від 26.04.2019, які набули чинності з 01.10.2019. Згідно з п.3.7 ДБН Б 2.2-12:2019 багатофункціональні споруди будинки і комплекси, які формуються з приміщень, їх груп, різного громадського, житлового та іншого призначення, поєднання яких обумовлено економічною доцільністю і містобудівними вимогами.

Отже, поняття «багатофункціонального комплексу» визначене, зокрема ДБН В.2.2-9:2018 «Громадські будинки та споруди. Основні положення» (пункт 3.3) та ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій» (пункт 3.7). Зокрема, багатофункціональні будинки і комплекси - це будинки і комплекси, які формуються з приміщень, їх груп, різного громадського, житлового та іншого призначення, поєднання яких обумовлене економічною доцільністю і містобудівними вимогами. Відповідно до ДБН В.2.2-9 - 2009 Будинки і споруди. Громадські будинки та споруди. Основні положення Додаток А (обов`язковий), Багатофункціональні будинки і комплекси віднесені до Переліку основних груп будинків та приміщень громадського призначення, а не житлового призначення.

Відповідно до п.5.13 ДБН Б 2.2-12:2019 у межах виробничих територій, окрім виробничих об`єктів, можуть бути розташовані об`єкти громадського призначення, озеленені території, об`єкти і мережі транспортної та інженерної інфраструктури.

Відповідно до п.3.4 ДБН Б. 1.1-14:2012 «Склад та зміст детального плану території» функціональне використання (призначення) території - використання території за переважними функціями (багатофункціональна, громадська, житлова, промислова тощо), що існує або встановлюється містобудівною документацією, та наявність інших супутніх функцій, які не суперечать функціям, що переважають. Отже, функціональне використання (призначення) території це використання її як і за переважними функціями так і за іншими супутніми функціями, які не суперечать функціям, що переважають.

Враховуючи наведене суд в оскаржуваному рішенні дійшов правильного висновку, що розміщення багатофункціонального комплексу, який відноситься до громадської забудови, в межах виробничої зони не суперечить вимогам будівельних норм.

Суд першої інстанції вірно також врахував, що цільове призначення земельної ділянки 03.10, яка належить відповідачу і перебуває в користуванні ПП «Спецпродукт» є аналогічним цільовому призначенню земельної ділянки площею 0,521 га. кадастровий 4623686400:01:003:0864, що належить на праві спільної часткової власності позивачам у справі - ОСОБА_9 (1/2 частки) та ОСОБА_1 (1/2 частки) - будівництво та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, для будівництва та обслуговування офісно-торгово- складських приміщень, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єлиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, сформованою 11.02.2016 (а.с.11- 12, т.1), яка також розміщена у виробничій зоні.

Пунктом 5 ст. 20 Земельного кодексу України передбачено право землекористувачів, самостійно змінювати цільове призначення земельних ділянок в рамках категорії землі, а також зазначив що назване було здійснено як позивачами так і іншими учасниками справи на підставі окремих рішень відповідача, які не є предметом спору

Щодо невідповідності спірного ДПТ Правилам охорони електричних мереж, колегія суддів зазначає наступне.

За даними спірного ДПТ (розділ «Оцінка існуючої ситуації») по східній межі території, що підлягає зміні цільового призначення проходить повітряна ЛЕП-10кВ (охоронна зона 10,00 м), яка своєю охоронною зоною накриває частину земельних ділянок.

Водночас, за повідомленням AT «Львівобленерго» від 09.05.2023 та від 05.06.2023 територією земельних ділянок ОСОБА_12 та ОСОБА_11 (кадастрові номери: 4623686400:01:003:0657, 4623686400:01:003:0658, 4623686400:01:003:0604, 4623686400:01:003

:0605) проходить повітряна лінія електропередач 110 кВ, щодо якої встановлено 20 м охоронну зону, в межах якої забороняється, зокрема, будувати житлові будинки, будинки громадського призначення; розміщувати споруди іншого призначення на меншій відстані від елементів електричних мереж, ніж встановлено нормами. Зокрема, пункт 7 Правил охорони електричних мереж, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 №1455, якими визначено, що охоронна зона електричних мереж для повітряної лінії напругою 110 кВ встановлюються уздовж повітряних ліній електропередачі у вигляді земельної ділянки та повітряного простору, обмежених вертикальними площинами, що віддалені по обидва боки лінії від крайніх проводів за умови їх невідхиленого положення на відстань по горизонталі 20 метрів.

Вказане підтверджується проставленням на плані топоргафічного знімання території відмітки відповідних служб AT «Львівобленерго» від 05.06.2023 про погодження фактичного проходження по вказаній території мереж лінії ЛЕП 100 кВ та межі її охоронної зони (20 м).

Так, направду, до спірного ДПТ внесено неправильні відомості про наявні межі охоронних зон ліній електропередач, однак, така помилка не може бути підставою для визнання протиправним ДПТ з огляду на відсутність в діючому на момент затвердження ДПТ законодавстві вимоги про обов`язкове зазначення в ДПТ відомостей про наявні межі охоронних зон ліній електропередач. Такий обов`язок виник після набрання чинності змін до Закону України «Про землеустрій» (ст.45-1) 17.06.2020, та внесення змін (доповнення) до ст.19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (частина 3 ст.19 в редакції Закону №711-ІХ від 17.06.2020) тобто після затвердження спірного ДПТ та зворотної дії в часі такі норми не мають.

У контексті співвідношення будівельних та правових норм у будівництві в частині щодо переважних вимог слід застосовувати редакцію закону, зміст якого має бути відображено у ДБН, а у випадку розбіжностей між ними саме правові норми закону підлягають застосуванню на відміну від не правових норм технічного регулювання (ДБН), не приведених до його (закону) вимог.

Встановлення меж охоронних зон ліній електропередач є однією з умов видачі містобудівних умов та обмежень при наступному етапі отримання містобудівної документації для здійснення будівництва.

Тобто, після отримання містобудівних умов та обмежень та технічних умов, здійснюється розробка, експертиза та затвердження проектної документації. Видається дозвіл на будівництво та інше.

На час подання позову містобудівні умови та обмеження (МБУІО) в межах ДПТ видано лише ПП «Спрецпродукт».

Відсутність в ДПТ, який є предметом спору, фактичних відстаней охоронних зон до існуючих електричних мереж, не дає підстави для скасування ДПТ, оскільки їх нанесення не було обов`язковим на час їх затвердження і буде врегульовано під час видачі містобудівних умов та обмежень та технічних умов, здійснення розробки, експертизи та затвердження проектної документації замовниками будівництва.

Як зазначено вище, у матеріалах справи наявні два висновки експертизи, зокрема, висновок будівельно-технічної експертизи від 14.07.2023 № 558/23, яку проведено на замовлення позивачів Науково-дослідним інститутом судових експертиз та права і висновокбудівельно-технічної експертизи від 24.10.2023 № 4170-Е, яку проведено на замовлення представника ПП «Спецпродукт» Науково-дослідним інститутом судових експертиз.

Зазначені висновки кардинально різняться між собою. Однак, на думку суду апеляційної інстанції, висновокбудівельно-технічної експертизи від 24.10.2023 № 4170-Е, яку проведено на замовлення представника ПП «Спецпродукт» не суперечить матеріалам справи та підтверджує те, що ДПТ не суперечить Генеральному плану, відповідно спростовує протилежний.

З приводу процедури проведення громадських слухань, колегія суддів зазначає наступне.

Проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні визначено Порядком проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 № 555 (надалі - Порядок № 555).

Зі змісту зазначеної норми суд першої інстанції встановив, що громадські слухання щодо проектів містобудівної документації на місцевому рівні проводяться шляхом оприлюднення таких проектів, надання особам, які мають право на подання пропозицій до проектів містобудівної документації на місцевому рівні, строку для подання таких пропозицій, а також шляхом безпосереднього подання пропозицій до проектів містобудівної документації громадськістю до відповідного органу місцевого самоврядування; утворення погоджувальної комісії у разі необхідності та, відповідно, оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації.

Цей висновок узгоджується і з позицією Верховного Суду, висловленою зокрема, у постановах від 21 червня 2018 у справі № 826/4504/17, від 14 серпня 2018 у справі № 695/725/15-а, від 19 вересня 2018 у справі № 463/1230/16-а, від 19 червня 2019 у справі № 815/1884/18, від 13 березня 2020 у справі № 320/6466/18.

Колегія суддів звертає увагу на те, що 24.02.2018 в газеті «Голос Народу» №8 (1665) було опубліковано оголошення про проведення громадського обговорення щодо розроблення детального плану території для земель виробничо-складських та офісних приміщень в с. Сокільники в районі вул. Героїв Майдану (Підстригача) та зазначено, що пропозиціями звертатись в сільську раду.

Так, насправді, Сокільницькою сільською радою не в повній мірі дотримано вимог статті 21 Закону № 3038-V1 та наведеного вище Порядку №555, оскільки не було оприлюднено розроблений проект містобудівної документації, а саме проект Детального плану території в районі вул. Героїв Майдану (Підстригача) в с.Сокільники (текстові та графічні матеріали проекту ДПТ), шляхом розміщення матеріалів (планшетів, макетів) у визначеному органом місцевого самоврядування місці та інформування громадян через розповсюдження брошур і повідомлень, засоби масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також не надано доказів (як і не спростовано внаслідок зміни офіційного сайту незбереження попередньої інформації на ньому) розміщення інформації на офіційному веб-сайті Сокільницької сільської ради..

Щодо оголошення про розроблення спірного ДПТ, яке було розміщено відповідачем у газеті «Голос Народу» №8 (1665) від 24.02.2018 то таке також не в повній мірі відповідає за змістом вимогам до повідомлення про початок процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості у проекті містобудівної документації, встановлених в Порядку № 555, оскільки не містить інформацію про дату, час і місце проведення громадських слухань; відомості строк завершення розгляду пропозицій; інформацію про мету, склад та зміст містобудівної документації, викладену у скороченій та доступній для широкої громадськості формі. Водночас, в повідомленні зазначено, як зверталась увага раніше, що з пропозиціями слід звертатись в сільську раду.

24.03.2018 проведено громадські обговорення Детального плану території в межах вулиці Героїв Майдану (Підстригача) в с. Сокільники Пустомитівського району Львівської області, про що складено протокол №20. Актом від 24.03.2018 зафіксовано відсутність пропозицій і зауважень громадськості при проведенні громадського обговорення детального плану території в межах вулиці Героїв Майдану (Підстригача) в с.Сокільники Пустомитівського району Львівської області. Як вбачається з протоколу, присутніми на громадських обговореннях були 7 осіб, з яких 4 особи є працівниками Сокільницької сільради, 1 особа - депутат Сокільницької сільради, 1 особа - директор КП Сокільницької сільради та ОСОБА_11 . Як вказано в протоколі громадських обговорень, основною метою проведення такого заходу було ознайомлення широкого кола громадськості з детальним планом території та врахування інтересів громадськості села Сокільники. Вислухано різні думки. Представники громадськості проігнорували це обговорення. Жодних зауважень та пропозицій до обговорення у сільську раду не подано, на обговорення не прийшли, проект містить всі необхідні висновки. Даний протокол містить висновок про те, що детальний план території може бути затвердженим і є таким, що враховує громадські інтереси.

З протоколу громадських слухань Сокільницької сільської ради вбачається, що він відповідає приписам Порядку №555.

Зазначеним Порядком не передбачено обов`язкове залучення до обговорення громадськості за відсутності його волевиявлення, а тому робити висновок, що громадські слухання є такими, що не відбулися, немає правових підстав, що свідчить про те, що відповідачем було створено умови для проведення громадських обговорень, в тому числі для ознайомлення громадськості з детальним планом території та врахування інтересів громадськості села Сокільники, оскільки в оголошенні зазначено про проведення громадського обговорення щодо розроблення детального плану території для земель виробничо-складських та офісних приміщень в с. Сокільники в районі вул. Героїв Майдану (Підстригача) та вказано про можливість подання пропозицій в сільську раду, однак жодних пропозицій від громадськості до сільської ради не надходило, доказів протилежного сторонами не подано.

Відтак, колегія суддів вважає, суд першої інстанції правомірно дійшов до переконання, що громадські слухання пройшли у спосіб, який не містить підстав для скасування рішення.

Відповідно до правових висновків, що викладені у постановах Верховного Суду від 10.07.2019 у справі №804/639/18, від 13.10.2021 у справі № 640/21854/18 та від 27.09.2022 у справі №320/1510/20, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; одним з критеріїв, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Формальна неточність у процедурі оприлюднення оголошення про проведення громадських слухань, яка виразилась в тому, що відповідач не зазначив інформації про строки подання і завершення розгляду пропозицій громадськості до проекту містобудівної документації, хоча зазначив місце куди подавати звернення і можливість ознайомлення з такою, за встановлених судами обставин у цій справі, не призвела до порушення права позивачів на участь у публічному розгляді та обговоренні проекту містобудівної документації, а тому не мала впливу на суть прийнятого відповідачем рішення, яке виходячи з раніше наведених в постанові мотивів, відповідає правовим актам, що урегульовують спірні правовідносини. Зазначене відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 26 вересня 2023 у справі №380/14969/21.

Не можна обминути увагою, довідку складену Сокільницькою сільською радою Львівського району Львівської області, яка подана до апеляційного суду та з якої, 25.10.2020 відбулися місцеві вибори і відповідно до Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад» утворено Сокільницьку територіальну громаду (до складу якої увійшли села Годовиця та Басівка Годовицько-Басівської сільської ради) та укладено договір із провайдером ПП «Метастудія» про надання послуг інформатизації (послуги з програмним забезпеченням) розміщення веб-сайту та технічна підтримка. Внаслідок наведеного, інформація, яка містилася на сайті до часу об`єднання територіальної громади, не збереглась у зв`язку із зміною провайдера. Наведене не спростовано і в ході судового розгляду, тому суд надає цьому віри та десь можна пояснити відсутність інформації на сайті ради, а як додаткове інформування громадськості, опублікування в місцевій пресі.

Тому, узагальнюючи наведене у даній справі, колегія суддів також враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 23 лютого 2023 у справі № 400/3396/19, відповідно до якої дії відповідача стосовно, зокрема оприлюднення рішення про розробку ДПТ, розміщення оголошення про початок проведення громадських слухань щодо проекту ДПТ дозволяють зробити висновок, що у спірних правовідносинах, з урахуванням вимог законодавства та об`єктивних умов, відповідач діяв добросовісно.

Верховний Суд у постанові на яку малось покликання вище, від 27 вересня 2022 у справі № 320/1510/20 сформулював правовий висновок, відповідно до якого формальні неточності у процедурі підготовки та оприлюднення проекту (генерального) плану населеного пункту слід оцінювати з урахуванням всіх обставин справи, у сукупності із суспільною важливість оскаржуваного рішення та метою, на досягнення якої воно спрямовано, а також необхідністю досягнення балансу між інтересами позивача та публічними (суспільними) інтересами територіальної громади, на захист яких прийнято оскаржуване рішення. Такий підхід цілком відповідає засадам адміністративного судочинства, визначеним устатті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З приводу покликання апелянта на постанову Верховного Суду від 11 травня 2023 у справі №380/23542/21, то така є нерелевантною до даних спірних правовідносин, позаяк хоча підставою для позову є підстава схожа зі справою, яка слухається стосується порушення у процедурі оприлюднення проекту спірного ДПТ, але порушення у процедурі оприлюднення мають значно більший перелік і стосуються наперед порушень прямої вимоги закону (Закону України «Про стратегічну екологічну оцінку» від 20 березня 2018) в частині звіту про стратегічну екологічну оцінку які виразилися у донесені до громадськості неповної інформації щодо містобудівної документації на місцевому рівні, а саме: неоприлюднення у встановленому порядку прогнозованих правових, економічних наслідків та наслідків для довкілля, у тому числі для здоров`я населення, розділу «Охорона навколишнього природного середовища» або звіту про стратегічну екологічну оцінку (враховуючи заплановане на спірній земельній ділянці будівництво СТО). У справі, яка слухається, обов`язок щодо дотримання процедур стратегічної екологічної оцінки, визначених Закону України «Про стратегічну екологічну оцінку» не застосовується. Окрім наведеного, підставами для скасування оспореного рішення ради слугувало як порушення процедури так і прийняте рішення по суті, що не відповідало законодавству яке урегульовувало спірні правовідносини.

Поряд з наведеним, суд у цій справі також враховує правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 6 квітня 2021 у справі № 240/8544/20, відповідно до якого стимулювання підприємницької діяльності, створення привабливого інвестиційного клімату та захист прав інвесторів відноситься до пріоритетів державної політики, оскільки є запорукою економічного зростання та добробуту кожного через збільшення надходжень до державного та місцевих бюджетів, збереження існуючих та створення нових робочих місць, розвитку відповідної територіальної громади. Це, зокрема, відповідає положенням частини четвертоїстатті 13 Конституції України, згідно з якою держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки, а також частини першої статті 17 Основного Закону - забезпечення, зокрема економічної безпеки є найважливішою функцією держави, справою всього Українського народу.

Отже, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до правильного вирішення справи.

Важливо наголосити, що низка рішень ЄСПЛ містить, розвиває та удосконалює підхід до обґрунтованості (мотивованості) судових рішень.

ЄСПЛ наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує національні суди обґрунтовувати свої рішення (рішення у справі «Якущенко проти України», заява № 57706/10, пункт 28). До того ж, принцип належного здійснення правосуддя також передбачає, що судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони ґрунтуються (рішення у справах «Garcia Ruiz v. Spain» [GC] (заява № 30544/96, пункт 26), «Проніна проти України» (заява № 63566/00, пункт 23), «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04, пункт 58), «Бендерський проти України» (заява N 22750/02, пункт 42)).

Крім того, у пункті 60 рішення «Helle v. Finland» (заява № 20772/92) ЄСПЛ наголосив також і на тому, що суд обов`язково повинен мотивувати рішення, а не просто погоджуватися з висновками рішення суду попередньої інстанції. Вмотивованість рішення можна досягти або шляхом використання мотивів суду попередньої інстанції, або шляхом наведення власних мотивів щодо розгляду аргументів та істотних питань у справі.

Однак варто наголосити, що в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні, ЄСПЛ неодноразово зазначав, зокрема у рішенні «Garcнa Ruiz v. Spain» [GC] (заява № 30544/96, пункт 26) про те, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте вказаний підхід не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (рішення у справах «Van de Hurk v. The Netherlands» (заява № 16034/90, пункт 61), «Шкіря проти України» (заява № 30850/11, пункт 43). Разом з тим, у вказаному рішенні Суд звертає увагу на те, що ступінь застосування обов`язку викладати мотиви може варіюватися в залежності від характеру рішення і повинно визначатися у світлі обставин кожної справи.

Подібних висновків щодо необхідності дотримання вказаного зобов`язання виключно з огляду на обставини справи ЄСПЛ дійшов також у рішеннях «Ruiz Torija v. Spain» (заява № 18390/91, пункт 29), «Higgins and others v. France» (заява № 20124/92, пункт 42), «Бендерський проти України» (заява № 22750/02, пункт 42) та «Трофимчук проти України» (заява № 4241/03, пункт 54).

Так, у рішенні «Трофимчук проти України» (заява № 4241/03) у пункті 54 ЄСПЛ зазначив, що не бачить жодних ознак несправедливості або свавільності у відмові судів детально розглянути доводи заявника, оскільки суди чітко зазначили, що ці доводи були повністю необґрунтованими.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , до якої приєдналися товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕЕМ ГРУП», товариство з обмеженою відповідальністю «М-СТИЛЬ», товариство з обмеженою відповідальністю «Бінаком», товариство з обмеженою відповідальністю «Третій Легіон» залишити без задоволення, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року у справі 380/10842/23-без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук Т. І. Шинкар Повне судове рішення складено 16.04.2024


Суд	Восьмий апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	10.04.2024
Оприлюднено	18.04.2024
Номер документу	118401795
Судочинство	Адміністративне
Категорія	Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері містобудування; архітектурної діяльності

Єзеров А.А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 10.04.2024 по справі 380/10842/23ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —380/10842/23

Постанова
від 10.04.2024 по справі 380/10842/23
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД