Ухвала

від 15.04.2024 по справі 520/986/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 квітня 2024 року

м. Київ

справа №520/986/22

адміністративне провадження №К/990/2669/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Берназюка Я.О., перевіривши матеріали адміністративної справи № 520/986/22

за позовом Акціонерного товариства «Мегабанк»

до Національного банку України

треті особи: ОСОБА_1 , Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання протиправним та скасування рішення

за касаційною скаргою Національного банку України

на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

Верховний Суд ухвалою від 1 лютого 2024 року відкрив касаційне провадження № К/990/2669/24 у справі № 520/986/22, витребував матеріали адміністративної справи та встановив строк для подання відзиву на касаційну скаргу НБУ.

Суддею-доповідачем згідно із статтею 340 Кодексу адміністративного судочинства України проведені необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 340 КАС України під час підготовки справи до розгляду суд вирішує письмово заявлені клопотання учасників справи.

Представник НБУ та Суботін В.Г. подали клопотання про забезпечення їхньої участі під час розгляду справи у касаційному порядку у закритому судовому засіданні.

Вирішуючи ці клопотання, суд касаційної інстанції виходить з наступного.

Згідно з імперативними вимогами стаття 341 КАС України суд касаційної інстанції у касаційному порядку: переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Крім того, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним; вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; надавати перевагу одних доказів над іншими; збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази; приймати та розглядати вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції; допускати зміну предмета або підстав позову.

Відповідно до статті 340 КАС України суддя-доповідач одноособово в порядку підготовки справи до касаційного розгляду вирішує питання про можливість попереднього розгляду справи або письмового провадження за наявними у справі матеріалами, а також вирішує питання стосовно призначення справу до розгляду у судовому засіданні чи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно з імперативними вимогами стаття 341 КАС України суд касаційної інстанції у касаційному порядку: переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Крім того, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним; вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; надавати перевагу одних доказів над іншими; збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази; приймати та розглядати вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції; допускати зміну предмета або підстав позову.

Вирішуючи заявлене клопотання, суд касаційної інстанції також враховує практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово висловлювався з приводу національних законодавчих обмежень публічних слухань із викликом сторін взагалі та у судах касаційної інстанції, зокрема, згідно із частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) однією з істотних гарантій справедливого судового розгляду є публічний судовий розгляд.

Зокрема, публічний характер провадження у судових органах, згаданих у частині першій статті 6 Конвенції, захищає учасників справи від здійснення правосуддя таємно, поза контролем громадськості та є також одним із засобів збереження довіри до судів вищих і нижчих ланок (рішення у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, пункт 25).

Проте, у справі «Covalenco v. the Republic of Moldova» (заява 72164/14, пункти 19-22) Суд вказав, що право учасника справи на "публічне слухання" передбачає право на обов`язковість "усного слухання"; тільки у разі наявності виняткових обставин, які виправдовують відмову від такого слухання.

Також у справах «Goc v. Turkey» (заява № 36590/97, пункт 48) та «Ramos Nunes de Carvalho E Sа v. Portugal» [GC] (заява № 55391/13, пункт 187) Суд наголосив, що право на "публічне слухання" у розумінні пункту 1 статті 6 передбачає право на "усне слухання" за винятком наявності виняткових обставин, що можуть виправдати відмову від слухань:

a) справи, у яких немає питань достовірності чи спірності фактів, які потребують слухання, і суди можуть справедливо та розумно вирішити справу на підставі матеріалів справи (рішення у справах «Dцry v. Sweden», заява № 28394/95, пункт 37, «Saccoccia v. Austria», заява № 69917/01, пункт 73).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи (рішення у справі «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01, пункт 28);

(b) у справах, що порушують суто юридичні питання обмеженого обсягу, або пункти права, що не становлять особливої складності (рішення у справах «Simsek v. Turkey», заява № 5488/05 , пункти 29-31; «Varela Assalino v. Portugal», заява № 64336/01; «Speil v. Austria», заява №42057/98, пункт 2);

(c) коли справа стосується вузькоспеціалізованих питань, зокрема питань соціального забезпечення.

У справі «Schuler-Zgraggen v. Switzerland» (заява № 14518/89, пункт 58) Суд встановив відсутність порушення частини першої статті 6 Конвенції під час судового провадження національним судом у справі зокрема тому що вона мала приватний характер (предмет спору стосувався соціального страхування), а також не стосувалася питання суспільного значення.

Натомість, Суд визнав необхідним проведення слухання у наступних випадках:

(a) там, де потрібно оцінити, чи правильно встановлені факти владою (рішення у справі «Malhous v. the Czech Republic» [GC], № 33071/96, пункт 60);

(b) у разі неможливості сформувати правову позицію у спірних правовідносинах без пояснень сторін щодо обставин, що мають значення для справи (рішення у справах «Goc v. Turkey», заява № 36590/97, пункт 51 та «Andersson v. Sweden», заява № 17202/04, пункт 57);

(c) коли суду необхідно отримати роз`яснення з певних питань, зокрема, шляхом проведення слухання (рішення у справах («Fredin v. Sweden»(№ 2), заява № 18928/91, пункт 22 та «Lundevall v. Sweden», заява № 38629/97, пункт 39).

Проте, щодо легітимності обмеження усного слухання у судах третьої (касаційної інстанції) зазначається, зокрема, у рішенні ЄСПЛ «Xhoxhaj v. Albania» (заява № 15227/19, пункт 339). Суд зазначив, що право на публічне слухання за частиною першою статті 6 Конвенції передбачає право на усне слухання принаймні в одній інстанції. Відсутність слухання у другій чи третій інстанції може бути виправдана особливостями відповідного розгляду лише за умови, що слухання було проведено в першій інстанції.

Однак, встановлення факту того, що усний розгляд не проводився у жодній з судових інстанцій є порушенням права на справедливий судовий розгляд (рішення у справі «Idzanovic v. Croatia» (заява № 67705/14, пункти 33, 37).

Аналогічні позиції підтримані та висловлені в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 233/3676/19, від 15 червня 2021 року у справі № 755/12623/19, від 13 липня 2021 року у справі № 757/7499/17-ц.

За приписами пункту 10 частини першої статті 4 КАС України письмове провадження - це розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з ухвали про відкриття провадження у цій справі, сторонам була надана можливість повною мірою скористатися своїми процесуальними правами, зокрема скаржнику подати доповнення до касаційної скарги; іншим учасникам справи подати відзив на касаційну скаргу (у формі, встановленій частинами першою та другою статті 338 КАС України з висловленням позиції стосовно кожної з підстав касаційного оскарження, а саме, неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права); учасникам справи повідомити суд про обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а також подати інші свої міркування та заперечення відповідно до частини четвертої статті 340 КАС України.

Суд наголошує, що бажання сторін у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені ними в касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників.

Аналогічний підхід висловлений Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 17 лютого 2020 року у справа № 815/209/18.

З огляду на наведене, характер предмету спору, склад учасників справи, надану судами попередніх інстанцій можливість учасникам справи брати участь у відритому судовому розгляді справи по суті спору, Суд не вбачає підстав для задоволення клопотань учасників справи про його участь у судовому засіданні і визнає за можливе призначити цю справу до розгляду на підставі статті 340 КАС України в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами без виклику учасників справи.

Керуючись статтями 248, 256, 340, 345, 355, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотань ОСОБА_1 та Національного банку України про розгляд справи у касаційному порядку у судовому засіданні відмовити.

2. Закінчити підготовчі дії та призначити розгляд адміністративної справи № 520/986/22 у порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 16 квітня 2024 року в приміщенні Касаційного адміністративного суду за адресою: м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корпус 5.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Я.О. Берназюк