Ухвала

від 16.04.2024 по справі 520/986/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 квітня 2024 року

м. Київ

справа №520/986/22

адміністративне провадження №К/990/2669/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Стрелець Т.Г., судді Шарапи В.М.,

розглянувши заяви Акціонерного товариства «Мегабанк» в особі адвоката Беринді Олега Олеговича та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Мегабанк» Білої Ірини Володимирівни про відмову від позову у справі № 520/986/22

за позовом Акціонерного товариства «Мегабанк»

до Національного банку України

треті особи: ОСОБА_1 , Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

У січні 2022 року Акціонерне товариство «Мегабанк» (далі - АТ «Мегабанк», позивач), за участю третіх осіб - ОСОБА_1 , Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Суботін В.Г., ФГВФО, треті особи), звернулося до суду з адміністративним позовом до Національного банку України (далі- НБУ, відповідач), в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення НБУ «Про результати інспекційної перевірки» вих. № 28-0011/125055/БТ від 30 грудня 2021 року з додатком - Звіт про інспекційну перевірку АТ «Мегабанк»;

- визнати протиправним та скасувати рішення НБУ - письмову вимогу від 30 грудня 2021 року за вих. № 28-0011/125162/БТ.

Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 22 лютого 2022 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2023 року, позов задовольнив.

Не погоджуючись з рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року та постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2023 року, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, НБУ звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

Верховний Суд ухвалою від 1 лютого 2024 року відкрив касаційне провадження № К/990/2669/24 у справі № 520/986/22, витребував матеріали адміністративної справи та встановив строк для подання відзиву на касаційну скаргу НБУ.

7 березня 2024 року від адвоката - Беринді Олега Олеговича від імені АТ «Мегабанк» через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про відмову від позову.

1 квітня 2024 року клопотання про відмову від позову від імені АТ «Мегабанк» з аналогічних обґрунтувань надійшло через систему «Електронний суд» за підписом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Мегабанк» Білої Ірини Володимирівни.

27 березня 2024 року ОСОБА_1 подав заперечення на заяву АТ «Мегабанк» про відмову від позову, яку мотивував тим, що прийняття судом цієї заяви суперечитиме його правам та інтересам як учасника справи, а тому виключає можливість прийняття такої відмови відповідно до частини шостої статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Розглядаючи заявлені клопотання, Суд виходить з такого.

Згідно з частиною третьою статті 9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 44 КАС України учасники справи мають право, зокрема подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відповідно до частин першої та шостої статті 47 КАС України крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову.

Суд не приймає відмови позивача від позову, якщо ці дії суперечать закону або порушують чиї-небудь права, свободи чи інтереси.

Відповідно до положень статті 189 КАС України позивач може відмовитися від позову на будь-якій стадії провадження у справі.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

Про прийняття відмови від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі.

Суд не приймає відмови від позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Суд не приймає відмову позивача від позову, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Згідно зі статтею 348 КАС України позивач може відмовитися від позову у будь-який час до закінчення касаційного розгляду.

У разі відмови від позову або примирення сторін суд касаційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог статей 189, 190 цього Кодексу, якою одночасно визнає нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.

Пунктом 6 частини першої статті 349 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право, зокрема у визначених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині.

Частиною першою статті 57 КАС України передбачено, що представником у суді може бути адвокат.

Згідно з частиною четвертою статті 59 КАС України повноваження адвоката як представника підтверджуються, зокрема довіреністю.

Згідно з частинами першою та другою статті 60 КАС України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки.

Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.

З аналізу зазначених вище положень КАС України вбачається, що позивач на будь-якій стадії судового процесу може відмовитись від адміністративного позову шляхом подання відповідної заяви, що обумовлено дією принципу диспозитивності в адміністративному процесі, яке включає право, зокрема розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених КАС України.

Разом з тим, умовами прийняття судом відмови позивача від адміністративного позову є: відсутність обмежень у повноваженнях представника щодо подання клопотань про відмову від позову; встановлення судом, що така відмова не суперечить закону та не порушує чиї-небудь права, свободи або інтереси; роз`яснення судом наслідків відмови від позову.

Суд встановив, що заява про відмову від позову від 7 березня 2024 року надійшла від імені АТ «Мегабанк» через підсистему «Електронний суд» за підписом адвоката Беринді Олега Олеговича. До заяви долучена копія довіреності від 18 грудня 2023 року на представництво Беринді О.О. інтересів АТ «Мегабанк» за підписом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Мегабанк» Білої Ірини Володимирівни.

Ця заява обґрунтована тим, що позов у цій справі був поданий АТ "Мегабанк" до віднесення банку до категорії неплатоспроможних. З огляду на таке, заявник стверджує, що після прийняття дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішення від 21 липня 2022 року № 506, "Про початок процедури ліквідації АТ "Мегабанк" рішення у справі № 520/986/22 більше не має юридичного значення для позивача.

На підставі цього заявник просить прийняти відмову від позову у справі за позовом АТ "Мегабанк" до НБУ, треті особи: ОСОБА_1 , Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання протиправним та скасування рішення та закрити провадження у цій справі.

З аналогічних мотивів від імені АТ «Мегабанк» клопотання про відмову від позову подала Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Мегабанк» Біла І.В.

Перевіривши матеріали клопотань адвоката Беринді Олега Олеговича та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Мегабанк» Білої І.В., що подані від імені АТ «Мегабанк», про відмову від позову у справі № 520/986/22, колегія суддів встановила таке.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позовних вимог є визнання протиправними та скасування рішень НБУ від 30 грудня 2021 року "Про результати інспекційної перевірки" вих. № 28-0011/125055/БТ з додатком - "Звіт про інспекційну перевірку АТ "Мегабанк" та "Письмова вимога" № 28-0011/125162/БТ.

2 червня 2022 року Правління НБУ прийняло рішення № 261-рш/БТ "Про віднесення АТ "Мегабанк" до категорії неплатоспроможних".

На підставі рішення № 362-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ "Мегабанк" виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 21 липня 2022 року № 506 "Про початок процедури ліквідації АТ "Мегабанк" та делегування повноважень ліквідатора банку", яким розпочала процедуру ліквідації АТ "Мегабанк" строком на три роки з 22 липня 2022 року до 21 липня 2025 року включно.

Відповідно до пункту 4 рішення виконавчої дирекції Фонду від 21 липня 2022 року № 506 "Про початок процедури ліквідації АТ "Мегабанк" та делегування повноважень ліквідатора банку" Фонд гарантування вкладів фізичних осіб призначив уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Мегабанк" Білу І.В. та делегував їй на час процедури ліквідації банку повноваження, які визначені у статтях 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Згідно з пунктом 17 частини першої статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Частиною першою статті 5 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що Фонд підзвітний Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України та Національному банку України.

Відповідно до частини першої статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку, у тому числі здійснює повноваження органів управління банку.

Статтею 55 КАС України передбачено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев`ятою статті 266 цього Кодексу.

Частиною другою статті 58 КАС України передбачені обмеження щодо здійснення представництва, зокрема частиною другою цієї статті визначено, що особа не може бути представником, якщо вона у цій справі представляє або представляла іншу особу, інтереси якої у цій справі суперечать інтересам її довірителя.

Крім того, Суд враховує, що рішення Правління НБУ № 261-рш/БТ "Про віднесення АТ "Мегабанк" до категорії неплатоспроможних" було предметом оскарження у справі № 640/12723/22 за позовом ОСОБА_1 до НБУ, треті особи - АТ "Мегабанк", Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

За результатом розгляду справи № 640/12723/22 Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 10 листопада 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2023 року, адміністративний позов задовольнив - визнав протиправним та скасував рішення Правління НБУ № 261-рш/БТ "Про віднесення АТ "Мегабанк" до категорії неплатоспроможних".

Верховний Суд ухвалою від 10 травня 2023 року відкрив касаційне провадження у справі № 640/12723/22.

З огляду на зазначене в сукупності, колегія суддів доходить висновку, що заяви адвоката Беринді О.О., який діє на підставі довіреності від 18 грудня 2023 року за підписом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Мегабанк" Білої І.В., та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Мегабанк» Білої І.В. про відмову від позову не можуть бути прийняті судом як такі, що подані в інтересах АТ "Мегабанк" - позивача у справі.

Суд враховує, що у цій справі позовну заяву було подано представником АТ "Мегабанк" до ухвалення Правлінням НБУ рішення про віднесення цього банку до категорії неплатоспроможних, а відповідне рішення Правління НБУ скасоване у судовому порядку.

Крім того, прийняття судом вказаних клопотань про відмову від позову може призвести до порушення прав та інтересів третьої особи - ОСОБА_1 як колишнього акціонера та власника істотної участі АТ "Мегабанк", про що останній зазначає у запереченні на відмову від позову від 27 березня 2024 року.

Суд також враховує, що до подібних висновків дійшов Другий апеляційний адміністративний суд у цій справі, який ухвалою від 17 жовтня 2023 року залишив без задоволенні заяву в.о. уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Мегабанк" Паламарчука В. про відмову від позову, подану до суду апеляційної інстанції у справі № 520/986/22.

Другий апеляційний адміністративний суд зазначив, що відмова уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Мегабанк" від позову, який був поданий АТ "Мегабанк", не може бути прийнята, оскільки банк звернулася до суду з цим позовом до прийняття Правлінням НБУ рішення № 261-рш/БТ "Про віднесення АТ "Мегабанк" до категорії неплатоспроможних", яке у подальшому було скасовано у судовому порядку у межах розгляду адміністративної справи № 640/12723/22 за позовом ОСОБА_1 .

Розглядаючи клопотання про відмову від позову, Суд також враховує практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) в аспекті забезпечення доступу до суду акціонерів компаній з метою захисту прав такої компанії.

Зокрема, у справі "Фельдман і Банк Слов`янський проти України" (заява № 42758/05) заявники вказували, крім іншого, на порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, стверджуючи, що вони не мали доступу до суду для оскарження рішення регулятора про ліквідацію банка-заявника, а також на те, що це рішення порушило їх право власності. Таке порушення заявники вбачали у тому, що після того як була прийнята постанова регулятора, банк-заявник не мав можливості захистити свої права та інтереси самостійно попри те, що вказана постанова завдавала шкоди інтересам власників акцій банку-заявника.

Розглядаючи цю справу, ЄСПЛ, передусім, вирішував питання про право заявника діяти в Суді від імені банку-заявника.

З`ясовуючи це питання, у пункті 26 Суд наголосив, що, як правило, акціонер компанії не може претендувати на статус постраждалої передбачуваного порушення прав компанії відповідно до Конвенції (див. рішення у справі "Agrotexim and Others v. Greece", заява № 14807/89, пункти 59-72); нехтування правосуб`єктністю компанії може бути обґрунтованим лише за виняткових обставин, зокрема, коли чітко встановлено, що компанія не може подати заяву до установ Конвенції через органи, створені відповідно до статей її установчих документів або - у випадку ліквідації - через своїх ліквідаторів (там само, пункт 66).

У пункті 27, посилаючись на рішення у справі "Credit and Industrial Bank v. the Czech Republic" (заява № 29010/95), ЄСПЛ також зауважив, що, якщо сутність скарги полягала у відмові в ефективному доступі до суду для заперечення або оскарження призначення примусового адміністратора (ліквідатора), висновок стосовно того, що лише один управляючий був уповноважений представляти банк для подання заяви в установи Конвенції зробить право на індивідуальне звернення, надане статтею 34 (індивідуальні заяви) Конвенції, теоретичним та ілюзорним (пункт 51).

Стосовно цієї справи у пункті 28 ЄСПЛ зауважив, що подаючи скарги від імені банку-заявника такий заявник діяв як утримувач контрольного пакету акцій та віце-президент. На момент подання заяви акціонери та виконавчі органи банку-заявника були позбавлені повноважень керувати справами банку-заявника; банк перебував під контролем ліквідаційної комісії, яка складалася з посадових осіб обласних управлінь НБУ, які були в більшості, а також працівників місцевої податкової служби. Відповідно, з урахуванням ситуації банку-заявника та характеру цих скарг Суд вважав, що існують виняткові обставини, які надають право заявникові у цій справі подати цю заяву від імені банку-заявника.

У пункті 41 Суд зазначив, що якщо рішення, прийняті адміністративними органами влади, які визначають цивільні права та обов`язки, не відповідають вимогам статті 6 Конвенції, мають бути предметом наступного контролю "судовим органом, який має повну юрисдикцію", а також бути забезпеченими гарантії цієї статті (див. рішення у справах "Albert and Le Compte v. Belgium", заяви № 7299/75 та № 7496/76, пункт 29; "Ortenberg v. Austria", заява № 12884/87, пункт 31; "Bryan v. the United Kingdom", заява № 19178/91, пункт 40).

На підставі того, що у цій справі наслідком провадження у національних судах не став будь-який судовий перегляд оскаржених заходів, ЄСПЛ констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції стосовно банку-заявника (пункти 43-46).

В іншій справі "Akshin Garayev v. Azerbaijan" (заява № 30352/11), вирішуючи питання про наявність у заявника права звертатися у порядку статті 34 Конвенції до ЄСПЛ із заявою, в якій заявником стверджується порушення пункту 1 Протоколу № 1 щодо мирного володіння майном, що належить його компанії, Суд нагадав, що, за загальним правилом, акціонер компанії не може стверджувати, що він є постраждалим від імовірного порушення прав компанії за Конвенцією (див. рішення у справі "Agrotexim and Others v. Greece", заява № 14807/89, пункти 59-72). Однак, єдиний власник компанії може стверджувати, що він є потерпілим у розумінні статті 34 Конвенції в тому, що стосується спірних заходів, вжитих щодо його компанії, оскільки у випадку єдиного власника, немає ризику виникнення розбіжностей в думках між акціонерами або між акціонерами та радою директорів щодо наявності та характеру порушень прав за Конвенцією, або щодо найбільш доречних способів реагування на такі порушення (див. рішення у справах "Ankarcrona v. Sweden (dec.), заява № 35178/97 та "Albert and Others v. Hungary" [GC], заява № 5294/14, пункти 135-137) (пункт 37 рішення).

Отже, враховуючи висновки ЄСПЛ, викладені під час розгляду наведених вище справ, застосовано до розгляду клопотань про відмову від позову у цій справі, колегія суддів вважає, що прийняття таких клопотань судом спричинить порушення права власників АТ "Мегабанк", які звернулися до суду до запровадження ліквідаційної процедури, на доступ до суду у розумінні статті 55 Конституції України та пункту 1 статті 6 Конвенції.

Про це третя особа - ОСОБА_1 зазначає у запереченні на заяву АТ «Мегабанк» про відмову від позову.

Вищезазначене у сукупності виключає можливість прийняття судом заяв адвоката Беринді О.О., який діє на підставі довіреності від 18 грудня 2023 року за підписом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Мегабанк" Білої І.В., та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Мегабанк» Білої І.В. про відмову від позову та закриття провадження у справі № 520/986/22 відповідно до частини шостої статті 47 та частини п`ятої статті 189 КАС України.

Керуючись статтями 47, 189, 248, 340, 355 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяв Акціонерного товариства «Мегабанк» в особі адвоката Беринді Олега Олеговича та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Мегабанк» Білої Ірини Володимирівни про відмову від позову у справі № 520/986/22.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді: Т.Г. Стрелець

В.М. Шарапа