Постанова

від 16.04.2024 по справі 520/5001/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 520/5001/21

адміністративне провадження № К/990/354/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Бучик А.Ю.,

суддів: Рибачука А.І., Стеценка С.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Харківської міської ради на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2021 (колегія суддів: Присяжнюк О.В., П`янова Я.В., Спаскін О.А.) у справі № 520/5001/21 за позовом Харківської міської ради до Голови Харківської обласної державної адміністрації, треті особи - Харківська обласна державна адміністрація, Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції, Харківська територіальна організація Політичної партії "Європейська Солідарність", ОСОБА_1 , про визнання протиправним та нечинним розпорядження, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

РУХ СПРАВИ:

1. Харківська міська рада звернулася до суду з позовом до Голови Харківської обласної державної адміністрації, в якому просила визнати протиправним та нечинним окреме положення нормативно-правового акта - розпорядження голови Харківської обласної державної адміністрації від 17.05.2016 № 181 «Про перейменування об`єктів топоніміки м. Харкова, а саме: пункт 21 додатку до розпорядження - Переліку об`єктів топоніміки міста Харкова, перейменованих відповідно до Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та заборону пропаганди їхньої символіки», який містить назву об`єкта топоніміки «Маршала Жукова просп.».

2. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2021 позов задоволено.

3. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2021 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2021 у справі № 520/5001/21 скасовано. Прийнято постанову, якою відмовлено в задоволенні позову.

4. Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

5. Верховний Суд ухвалою від 20.01.2022 відкрив касаційне провадження на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України.

6. Від учасників справи надійшли відзиви на касаційну скаргу, в яких просили постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

7. У зв`язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, справа розглядається в порядку письмового провадження.

8. Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. Судами встановлено, що з метою забезпечення виконання Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», відповідно до ст. 3 Закону України «Про присвоєння юридичним особам та об`єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій», на підставі рішення Робочої групи із забезпечення реалізації в Харківській області Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» від 12.05.2016, враховуючи пропозиції громадськості і науковців, лист громадської ради при обласній державній адміністрації від 22.04.2016 № 200, а також рекомендації Українського інституту національної пам`яті, керуючись статтями 6, 39, абзацом 2 розділу VII «Заключні положення» Закону України «Про місцеві державні адміністрації» головою Харківської обласної адміністрації видано розпорядження № 181 від 17.05.2016 про перейменування об`єктів топоніміки м. Харкова, згідно із додатком до цього розпорядження.

Відповідно до пункту 2 вищевказаного розпорядження Харківська міська рада забезпечує відповідно до чинного законодавства України здійснення заходів, пов`язаних із перейменуванням об`єктів топоніміки м. Харкова, згідно із цим розпорядженням.

Згідно із п. 21 додатку до розпорядження № 181 від 17.05.2016 - Перелік об`єктів топоніміки міста Харкова, перейменованих відповідно до Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та заборону пропаганди їхньої символіки» назву об`єкта топоніміки «Маршала Жукова просп.» змінено на «Петра Григоренка просп.».

10. Не погоджуючись із вищевказаним пунктом додатку до розпорядження, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

11. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що зміна імені фізичної особи, присвоєного об`єкту права власності, здійснюється лише після проведення громадського обговорення, відповідно до Порядку № 989, проте, громадські обговорення з питання перейменування проспекту Маршала Жукова на проспект Петра Григоренка відповідачем не проводились, у зв`язку з чим пункт 21 додатку до розпорядження - Переліку об`єктів топоніміки міста Харкова, перейменованих відповідно до Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та заборону пропаганди їхньої символіки», який містить назву об`єкта топоніміки «Маршала Жукова просп.» необхідно визнати протиправним та нечинним.

12. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що голова обласної державної адміністрації не наділений повноваженнями організатора проведення громадських обговорень, тому дія Порядку № 989 на нього не поширюється. Вказує, що положеннями Розділу VII «Заключні положення» Закону України «Про місцеві державні адміністрації», ст. 7 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» обласні державні адміністрації були наділені одноразовими повноваженнями щодо перейменування об`єктів топоніміки.

Водночас судом досліджено інформацію, опубліковану на офіційному сайті Харківської обласної державної адміністрації про проведення громадського обговорення пропозицій щодо присвоєння юридичним особам та об`єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних дат, назв і дат історичних подій, засідання круглого столу з обговорення пропозицій громадськості щодо перейменування об`єктів топоніміки Харківської області у рамках виконання Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режимів та заборону пропаганди їхньої символіки».

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

13. В касаційній скарзі позивач вказує, що при ухваленні оскаржуваної постанови судом апеляційної інстанції враховано та застосовано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 20.06.2019 № 806/990/16, від 29.12.2020 № 530/510/16-а, від 31.05.2021 №804/4681/16.

Проте постанова Верховного Суду від 11.02.2021 у справі №520/6394/19 містить висновки щодо визнання нормативно-правовими актів суб`єктів владних повноважень стосовно перейменування ними об`єктів топоніміки, а також висновки про те, що зміна назви об`єкту топоніміки здійснюється лише після проведення громадського обговорення. Такі висновки є протилежні тим, які викладені у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 №806/990/16, від 29.12.2020 № 530/510/16-а, від 31.05.2021 № 804/4681/16.

Таким чином, наявна судова практика, яка склалася на цей час з питання перейменування об`єктів топоніміки суб`єктами владних повноважень, є неоднозначною та суперечливою.

З метою правильного застосування норм матеріального права та для формування єдиної судової практики для подальшого її врахування судами при вирішенні справ стосовно перейменування об`єктів топоніміки суб`єктами владних повноважень, Харківська міська рада просить відступити від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 № 806/990/16, від 29.12.2020 № 530/510/16-а, від 31.05.2021 № 804/4681/16 щодо відсутності необхідності проведення громадських обговорень при ухваленні оскаржуваного розпорядження відповідачем.

Позивач в касаційній скарзі погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що обласні державні адміністрації набули одноразових повноважень щодо перейменування об`єктів топоніміки у випадках, передбачених Розділом VII «Заключні положення» Закону України «Про місцеві державні адміністрації», ст. 7 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», проте ці повноваження повинні бути реалізовані лише з дотриманням визначеної законодавством процедури, оскільки за приписами ч. 5 ст. 3, ч. 2 ст. 11 Закону України «Про присвоєння юридичним особам та об`єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій» присвоєння (зміна) імені фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій юридичним особам та об`єктам права власності здійснюється лише після проведення громадського обговорення.

Також вказує, що оскаржуване розпорядження є нормативно-правовим актом, а тому підлягає державній реєстрації відповідно до положень статей 57, 117 Конституції України, ч. 6 ст. 41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», п. 18 ч. 1 ст. 4 КАС України, Указу Президента України від 03.10.1992 №493 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 №731, та Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до органів юстиції та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12.04.2005 № 34/5.

Водночас нездійснення відповідачем заходів щодо державної реєстрації оскаржуваного розпорядження як нормативно-правового акта та, як наслідок, порушення вищезазначених норм законодавства зазначалося Харківської міською радою в якості підстав для скасування оскаржуваного розпорядження.

Також вказує, що відповідач не оприлюднив проект оскаржуваного розпорядження як нормативно-правового акта, чим порушив положення ч. 4 ст. 41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

14. Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

15. Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

16. Частина третя статті 122 КАС України передбачає, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

17. Стаття 264 КАС України визначає особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб`єктів владних повноважень.

18. Відповідно до норм пункту 2 частини першої статті 264 КАС України правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб`єктів владних повноважень.

19. Згідно частини третьої цієї статті нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

20. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскаржуване розпорядження голови Харківської ОДА є нормативно-правовим актом, у зв`язку з чим строк, встановлений частиною другою статті 122 КАС України не застосовується до спірних правовідносин.

21. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про місцеві адміністрації» на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання власних і делегованих повноважень, голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази.

22. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов`язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

23. При цьому, згідно із пунктом 18 частини першої статті 4 КАС України нормативно-правовий акт - це акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який установлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

24. Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті (рішенні) особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 частини першої статті 4 КАС України).

25. За владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.

26. Нормативно-правовий акт - це письмовий документ компетентного органу держави, уповноваженого нею органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта, в якому закріплено забезпечуване нею формально обов`язкове правило поведінки загального характеру. Такий акт приймається як шляхом безпосереднього волевиявлення народу, так і уповноваженим на це суб`єктом за встановленою процедурою, розрахований на невизначене коло осіб і на багаторазове застосування.

27. Натомість індивідуально-правові акти, як результати правозастосування, адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; містять індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише в письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.

28. З огляду на викладене, нормативно-правовий акт містить загальнообов`язкові правила поведінки (норми права), тоді як акт застосування норм права (індивідуальний акт) - індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; вимоги нормативно-правового акта стосуються всіх суб`єктів, які опиняються в нормативно регламентованій ситуації, а акт застосування норм права адресується конкретним суб`єктам і створює права та/чи обов`язки лише для цих суб`єктів; нормативно-правовий акт регулює певний вид суспільних відносин, а акт застосування норм права - конкретну життєву ситуацію; нормативно-правовий акт діє впродовж тривалого часу та не вичерпує своєї дії фактами його застосування, тоді як дія акта застосування норм права закінчується у зв`язку з припиненням конкретних правовідносин.

Такий правовий висновок сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 лютого 2020 у справі № 9901/520/19.

29. Згідно з пунктом 6 статті 7 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 317-VIII «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським, районним державним адміністраціям, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом в установленому порядку здійснити демонтаж пам`ятників, пам`ятних знаків, присвячених особам, причетним до організації та здійснення Голодомору 1932-1933 років в Україні, політичних репресій, особам, які обіймали керівні посади у комуністичній партії, вищих органах влади та управління СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних та автономних радянських республік (крім осіб, діяльність яких була значною мірою пов`язана з розвитком української науки та культури), працівникам радянських органів державної безпеки, подіям, пов`язаним з діяльністю комуністичної партії, встановленням радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідуванням учасників боротьби за незалежність України у XX столітті, а також в установленому порядку перейменувати райони у містах, сквери, бульвари, вулиці, провулки, узвози, проїзди, проспекти, площі, майдани, набережні, мости, інші об`єкти топоніміки населених пунктів, а також інші географічні об`єкти, назви яких містять символіку комуністичного тоталітарного режиму.

У разі якщо протягом зазначеного в абзаці першому цього пункту строку сільською, селищною, міською радою в установленому цим Законом порядку не прийнято рішення про перейменування районів у містах, скверів, бульварів, вулиць, провулків, проїздів, проспектів, площ, майданів, набережних, мостів чи інших об`єктів топоніміки населених пунктів, назви яких містять символіку комуністичного тоталітарного режиму, таке рішення у формі розпорядження приймається відповідним сільським, селищним, міським головою (або особою, яка відповідно до законодавства здійснює його повноваження) у тримісячний строк, що обчислюється з моменту закінчення строку, встановленого абзацом першим цього пункту. Таке розпорядження приймається з урахуванням вимог, встановлених цим Законом, статтею 3 Закону України від 24 травня 2012 року № 4865-VI «Про присвоєння юридичним особам та об`єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій» (далі - Закон № 4865-VI), пропозицій громадськості, науковців та рекомендацій Українського інституту національної пам`яті.

30. Відповідно до абзацу 4 пункту 6 статті 7 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 317-VIII у разі якщо протягом строку, зазначеного в абзаці другому цього пункту, сільським, селищним, міським головою (або особою, яка відповідно до законодавства здійснює його повноваження) в установленому цим Законом порядку не прийнято рішення у формі розпорядження про перейменування районів у містах, скверів, бульварів, вулиць, провулків, проїздів, проспектів, площ, майданів, набережних, мостів чи інших об`єктів топоніміки населених пунктів, назви яких містять символіку комуністичного тоталітарного режиму, таке перейменування здійснюється розпорядженням голови відповідної обласної державної адміністрації (або особи, яка відповідно до законодавства здійснює його повноваження). Голова обласної державної адміністрації (або особа, яка відповідно до законодавства здійснює його повноваження) зобов`язаний прийняти таке розпорядження у тримісячний строк, який обчислюється з моменту закінчення строку, визначеного абзацом другим цього пункту. Таке розпорядження приймається з урахуванням вимог, встановлених цим Законом, статтею 3 Закону № 4865-VI, пропозицій громадськості, науковців та рекомендацій Українського інституту національної пам`яті.

31. Аналогічні норми щодо обов`язку голови обласної державної адміністрації здійснити перейменування вулиць, провулків, проїздів, проспектів, площ, майданів, набережних, мостів чи інших об`єктів топоніміки населених пунктів, назви яких містять у собі символіку комуністичного тоталітарного режиму, містяться в розділі VII «Заключні положення» Закону № 586-XIV.

32. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перейменування об`єктів топоніміки, назви яких містять символіку комуністичного тоталітарного режиму, є обов`язковим для органу місцевого самоврядування у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом в установленому порядку. У разі якщо протягом зазначеного строку таке рішення не прийняте, воно у формі розпорядження приймається головою відповідної обласної державної адміністрації (або особи, яка відповідно до законодавства здійснює його повноваження) у тримісячний строк, що обчислюється з моменту закінчення строку, встановленого для органу місцевого самоврядування.

33. Оскільки Закон № 317-VIII набрав чинності 21 травня 2015 року, встановлений для сільської, селищної, міської ради шестимісячний строк для перейменування об`єктів топоніміки завершився 22 листопада 2015 року, а кінцевим строком, наданим законом сільським, селищним, міським головам для перейменування, було 23 лютого 2016 року.

34. З обставин цієї справи вбачається, що в строк до 21 листопада 2015 року Харківська міська рада не прийняла рішення про перейменування вулиць, та провулків, демонтаж пам`ятників, пам`ятних знаків тощо, так само як і Харківський міський голова у строк до 21 лютого 2016 року не прийняв такого рішення. Відтак, голова Харківської ОДА мав обов`язок прийняти відповідне розпорядження до 21 травня 2016 року, що й було зроблено.

35. Верховний Суд зауважує, що обов`язок прийняти відповідне розпорядження про перейменування об`єктів топоніміки, покладений на голову обласної державної адміністрації у випадку недотримання строків прийняття таких рішень органами місцевого самоврядування, передбачених приписами абзацу 4 пункту 6 статті 7 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 317-VIII, що є імперативним та не встановлює свободу вибору дій. Чинним законодавством не допущено певну свободу розсуду у вирішенні питання прийняття чи неприйняття такого розпорядження.

Аналогічний висновок сформовано Верховним Судом у постановах від 20.12.2018 у справі № 808/2963/16, від 20.06.2019 у справі № 806/990/16.

36. Отже, оскаржуване розпорядження винесене на виконання Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», не містить нових правових норм.

37. Пунктом 2 вищевказаного розпорядження передбачено, що Харківська міська рада забезпечує, відповідно до чинного законодавства України здійснення заходів, пов`язаних із перейменуванням об`єктів топоніміки м. Харкова, згідно із цим розпорядженням.

38. Відтак зазначене розпорядження має оперативно-розпорядчий характер, передбачає конкретний припис, звернений до окремого суб`єкта - Харківської міської ради. Також дія розпорядження вичерпується після його реалізації, що судами не було досліджено.

39. З урахуванням наведеного колегія суддів КАС ВС дійшла висновку, що положення частини третьої статті 264 КАС України щодо можливості оскарження нормативно-правового акта протягом всього строку його дії в даному випадку застосуванню не підлягають. Натомість на спірні відносини поширюються загальні строки звернення до адміністративного суду, визначені положеннями статті 122 КАС України.

40. Колегія суддів зазначає, що оскаржуване розпорядження № 181 ухвалене 17.05.2016, водночас з позовом Харківська міська рада звернулась у березні 2021 року.

41. Судами не встановлено, коли позивач дізнався, міг або повинен був дізнатись про існування розпорядження № 181, враховуючи що воно містить конкретний припис, адресований позивачу.

42. Відповідно до частини 2 ст. 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

43. На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

44. Враховуючи результат касаційного перегляду, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 341, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Харківської міської ради задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2021 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2021 скасувати.

Справу № 520/5001/21 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Головуючий А. Ю. Бучик

Судді: А. І. Рибачук

С. Г. Стеценко