Ухвала

від 11.04.2024 по справі 761/18645/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №761/18645/22 Головуючий в суді 1-ї інстанції - ОСОБА_1 ,

Провадження № 11-кп/824/3061/2024 Доповідач у суді 2-ї інстанції - ОСОБА_2

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2024 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді - ОСОБА_2

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі - ОСОБА_5 ,

за участю:

прокурора - ОСОБА_6 ,

обвинуваченого - ОСОБА_7 ,

захисника - ОСОБА_8 ,

представника потерпілого - ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні та представника потерпілого на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 24 січня 2024 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

До Шевченківського районного суду м. Києва надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні№62022000000000360 від 06.06.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 24 січня 2024 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні відомості про яке внесені 06.06.2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62022000000000360 по обвинуваченню ОСОБА_7 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України - повернуто прокурору.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції прокурором подано апеляційну скаргу з доповненнями, в якій він просить ухвалу суду скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Обгрунтовуючи такі апеляційні вимоги прокурор зазначає, що прийняте судом рішення є незаконним і необгрунтованим та підлягає скасуванню через невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Так, вказує, що посилання суду на те, що в обвинувальному акті сторона обвинувачення по- різному зазначає предмет злочину, відносно якого ОСОБА_10 допущена службова недбалість і що саме було пошкоджено. Проте, відомості реєстру матеріалів досудового розслідування, підтверджують те, що стороною обвинувачення взагалі не вчинялись жодні процесуальні дії стосовно "СТАТУЕТКИ ОРЛА", водночас стороною обвинувачення в якості речового доказу визнавалось інше майно, а саме скульптура птаха "Політ Сокола".

Водночас, судом залишено поза увагою доводи прокурора про те, що предметом злочину є статуетка орла, яка в основних матеріалах досудового розслідування має саме таке визначення, що підтверджується рядом письмових доказів,дослідження яких на даній стадії судового провадження не допускається, у зв'язку з чим прокурор лише робив посилання на такі докази. При цьому, звертає увагу, що назву статуетки, про яку орган досудового розслідування вказував як статуетка орла, була встановлено лише на підставі висновків експертиз, та встановлено, що вказана статуетка має назву « Політ Сокола », що виготовлена у Франції студією кришталю « Daum », дизайнер Madeleine van der Knoop (аналогічні відомості зазначались у вищенаведеній бухгалтерській довідці TGB «КУА ЕКССЕЛЬСІОР» від 02.12.2019 № 19/12-1).

Відтак, оскільки в переважній більшості важливих офіційних документів вказаний витвір мистецтва вказаний як статуетка орел, таке визначення зазначеного предмету відображено в обвинувальному акті у кримінальному провадженні № 62022000000000360 від 06.06.2022, з конкретизуючим уточненням наприкінці викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, а також наприкінці формулювання обвинувачення про те, що вказана статуетка (названа експертами одночасно скульптурою), автором якої є ОСОБА_11 дер Кнуп і яка виготовлена у Франції студією кришталю «Daum», має назву « Політ Сокола ».

Окрім того,зазначає, що судом безпідставно прийняті до уваги і визнані достатніми для повернення обвинувального акта прокурору доводи сторони захисту щодо позбавлення можливості заявити клопотання про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_12 на підставі ст. 49 КК України, з огляду на відсутність чіткої дати завершення ОСОБА_10 кримінального правопорушення. Вказані доводи суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та викладеним в обвинувальному акті усім необхідним даним, визначених ст. 291 КПК України.

Прокурор звертає увагу на те, що в останньому абзаці сторінки 26 обвинувального акту зазначено, що ОСОБА_13 вчинював інкриміновані йому злочинні дії з 04.05.2018 до моменту пошкодження статуетки. На цій же сторінці у другому абзаці зазначено, що ОСОБА_13 пошкодив вказану статуетку впершій декаді січня 2019 року і більш точну дату та час у ході досудового розслідування в ході досудового розслідування встановити не представилось за можливе, проте судом першої інстанції такі дані прочас і дату вчинення злочину визнані неповними чи неконкретизованими, отже вони відповідають вимогам ст. 291КПК України).

Вказує, що взяті судом до уваги доводи сторони захисту щодо неможливості заявити клопотанням про закриття кримінального провадження, мають ознаки введення суду в оману, оскільки на даній стадії судового провадження сторони вправі заявити клопотання про закриття кримінального провадження лише у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 5-8, 10 частини першої або частиною другої ст. 284 КПК України. Можливість закриття кримінального провадження на підготовчому засіданні на підставі ст. 49 КК України чинне кримінальне процесуальне законодавство не передбачає.

Також прокурор зазначає, що строк притягнення ОСОБА_12 до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 367 КК України закінчився у першій декаді січня 2024 року, з урахуванням закінчення вчинення злочину у першій декаді 2019 року, як це вказано в обвинувальному акті, і бажаючи закриття кримінального провадження з вказаної нереабілітуючої підстави, сторона захисту, матиме можливість заявити таке клопотання під час судового розгляду і не має для цього жодних процесуальних перешкод.

На думку прокурора, повертаючи обвинувальний акт прокурору з підстав, зазначених в ухвалі, суд першої інстанції вийшов за межі повноважень, наданих йому кримінальним процесуальним законом в стадії підготовчого засідання, оскільки вдався до оцінки змісту обвинувального акту щодо фактичних обставин кримінального правопорушення та висунутого обвинувачення, а посилання в ухвалі суду на те, що обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні за викладених фактичних обставин кримінального правопорушення та формулюванні обвинувачення нібито не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України є необгрунтованими, оскільки наведені в обвинувальному акті фактичні дані в своїй сукупності дають повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, у вчиненні якого стороною обвинувачення обвинувачується ОСОБА_13 , що, у свою чергу, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.

В поданій апеляційній скарзі представник ТОВ "КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ "ЕКСЕЛЬСІОР" - ОСОБА_9 просить ухвалу суду від 24 січня 2024 року скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Обгрунтовуючи такі вимоги зазначає, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні відповідає вимогам ч. 2 ст. 291 КПК України, містить фактичний виклад обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію та формулювання обвинувачення, а тому суд не мав достатніх правових підстав для прийнятття рішення про його повернення через невідповідність вимогам КПК України.

В запереченнях на апеляційну скаргу захисник ОСОБА_8 зазначає про законність, обгрунтованість та вмотиваність оскаржуваної ухвали, а тому просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора та представника потерпілого в підтримку вимог та доводів апеляційних скарг, обвинуваченого та його захисника, які заперечують проти їх задоволення, вивчивши матеріали провадження та обговоривши доводи і вимоги апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення вимог апеляційних скарг, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Пунктом 13 ч. 1 ст. 3 КПК України визначено обвинувачення як твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Процесуальне рішення, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування - є обвинувальний акт, який має відповідати вимогам ст. 291 КПК України, зокрема: містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, яке повинно містити посилання на обставини, які у відповідності до положень ст. 91 КПК України входять до предмету доказування, це подія злочину, форма вини, мотив і мета вчинення злочину, вид і розмір шкоди, завданої злочином.

На думку колегії, обвинувальний акт у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 367 КК України відповідає вказаним вимогам кримінального процесуального законодавства.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції вказуючи на невідповідність обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України зазначив про те, що в обвинувальному акті відносно ОСОБА_7 зазначені суперечливо та містять розбіжності між собою обов`язкові складові формулювання обвинувачення, які мають містити обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та відповідати наведеній стороною обвинувачення правовій кваліфікації.

Так, місцевий суд звернув увагу на те, що формулювання обвинувачення відносно ОСОБА_7 містить виклад в обвинувальному акті службових обов`язків, які мав ОСОБА_7 будучи службовою особою, обіймаючи посади начальника першого відділу управління з питань управління активами, виконувача обов`язків начальника управління активами, начальника управління з питань управління активами та начальника управління менеджменту активів АРМА. Разом з тим, як вбачається зі змісту обвинувального акту сторона обвинувачення по-різному зазначає предмет злочину та відносно чого ОСОБА_7 допущена службова недбалість та що, було пошкоджено, на сторінках 23, 24, 25, 26, 31, 32, 33 обвинувального акту сторона обвинувачення зазначає про те, що надавались вказівки, перевозилась та поверталась "СТАТУЕТКА ОРЛА", проте на сторінках 26, 27, 34, 35 обвинувального акту зазначається про пошкодження "СКУЛЬПТУРИ "ПОЛІТ СОКОЛА"). При цьому, як свідчать відомості реєстру матеріалів досудового розслідування стороною обвинувачення взагалі не вчинялись жодні процесуальні дії стосовно "СТАТУЕТКИ ОРЛА", як про це в обвинувальному акті зазначається стороною обвинувачення, водночас у позиції № 68 йдеться про те, що стороною обвинувачення в якості речового доказу визнавалось інше майно, а саме скульптура птаха "Політ Сокола".

Крім цього, суд також вказав на те, що стороною обвинувачення в обвинувальному акті не вказано чіткої дати коли було завершено вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, оскільки сторона обвинувачення пов`язує момент завершення ОСОБА_7 , вчинення кримінального правопорушення саме з 22.10.2019 тобто з моменту виявлення кримінального правопорушення.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком, вважаючи рішення про повернення обвинувального акту прокурору - передчасним та необґрунтованим.

На переконання колегії суддів, доводи поданих апеляційних скарг є слушними, обвинувачення ОСОБА_7 сформульовано відповідно вимогам п. 5 ст. 291 КК України та містить виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, правову кваліфікацію та чітке формулювання обвинувачення, в якому зазначено про всі обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Зокрема,на стадії підготовчого судового засідання суд перевіряє обвинувальний акт на відповідність вимогам ст.291 КПК України. Вказана стаття містить конкретний перелік відомостей, які має містити обвинувальний акт, та не підлягає розширеному тлумаченню. Тому посилання суду на те, що органом досудового розслідування по-різному зазначається предмет злочину, а також щодо незазначення конкретної дати коли було завершено вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, не може бути безумовною підставою для повернення обвинувального акту прокурору.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційних скарг про те, що оскільки в переважній більшості важливих офіційних документів вказаний витвір мистецтва вказаний як статуетка орел, таке визначення зазначеного предмету відображено в обвинувальному акті у кримінальному провадженні № 62022000000000360 від 06.06.2022, з конкретизуючим уточненням наприкінці викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, а також наприкінці формулювання обвинувачення про те, що вказана статуетка (названа експертами одночасно скульптурою), автором якої є ОСОБА_11 дер Кнуп і яка виготовлена у Франції студією кришталю «Daum», має назву « Політ Сокола ».

При цьому, вірним є посилання прокурора на те, що надати документи, а саме висновки комплексної судової товарознавчої та гемологічної експертизи від 02.03.2020 № 19/13/1 -77/СН/19, а також комплексної судової мистецтвознавчої, товарознавчої експертизи та експертизи матеріалів речовин та виробів від 14.06.2021 № 13446/21-34/13447/21-55/13448/21-53- 15413-45441/21-34, якими встановлено, що вказана статуетка, яка надавалась для проведення цих експертних досліджень, має назву « Політ Сокола », що виготовлена у Франції студією кришталю « Daum », дизайнер Madeleine van der Knoop (аналогічні відомості зазначались у вищенаведеній бухгалтерській довідці TGB «КУА ЕКССЕЛЬСІОР» від 02.12.2019 № 19/12-1), суду першої інстанції сторона обвинувачення не мала можливості, оскільки на даній стадії судового провадження надання отриманих під час досудового розслідування доказів не допускається.

Що стосується висновку суду про неможливість встановитиконкретну дату коли було завершено вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, то вони є безпідставними, оскільки органом досудового розслідування чітко зазначено, що ОСОБА_13 вчинював інкриміновані йому злочинні дії з 04.05.2018 до моменту пошкодження статуетки в першій декаді січня 2019 року і більш точну дату та час у ході досудового розслідування в ході досудового розслідування встановити не представилось за можливе.

Доводи ж сторони захисту, взяті судом першої інстанції до уваги, щодо неможливості заявити клопотанням про закриття кримінального провадження, є неспроможними.

На переконання колегії суддів, повертаючи обвинувальний акт прокурору з підстав, зазначених в ухвалі, суд першої інстанції вийшов за межі повноважень, наданих йому кримінальним процесуальним законом на стадії підготовчого засідання, оскільки вдався до оцінки змістуобвинувального акту щодо фактичних обставин кримінального правопорушення та висунутого обвинувачення.

Посилання в ухвалі суду на те, що обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні за викладених фактичних обставин кримінального правопорушення та формулюванні обвинувачення нібито не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України є необгрунтованими, оскільки наведені в обвинувальному акті фактичні дані в своїй сукупності дають повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, у вчиненні якого стороною обвинувачення обвинувачується ОСОБА_13 , що, у свою чергу, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.

З огляду на вищевикладені обставини, висновок суду першої інстанції, на думку колегії, суперечить матеріалам провадження, оскільки обвинувальний акт відповідає положенню ст. 291 КПК України і підстав для застосування п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, колегія суддів не вбачає.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги задовольнити, ухвалу суду першої інстанції - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для виконання вимог ст.ст. 314-315 КПК України.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 24 січня 2024 року, якою повернуто прокурору обвинувальний акт у кримінальному провадженні відомості про яке внесені 06.06.2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62022000000000360 по обвинуваченню ОСОБА_7 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України - скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: