Постанова

від 16.04.2024 по справі 369/12341/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2024 року місто Київ

справа № 369/12341/23

провадження № 22-ц/824/6690/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М.,

сторони:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Державне підприємство «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця»

розглянув у порядку письмового провадження в м.Києві апеляційну скаргу Державного підприємства «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця», подану адвокатом Мороз Наталією Василівною,

на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 8 грудня 2023 року ОСОБА_2 ,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Науково-дослідного виробничого агрокомбінату «Пуща-Водиця» про стягнення заборгованості по нарахованій при звільненні заробітній платі, середнього заробітку та компенсації інфляційних втрат за час затримки,-

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ДП «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця», в якому просив стягнути з останнього на його користьзаборгованість по нарахованій при звільненні заробітній платі, середнього заробітку та компенсації інфляційних втрат за час затримки.

Позов обґрунтовано тим, що 08.05.2023 ОСОБА_1 був звільнений з посади провідного інженера з електрифікації електротехнічної служби за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за ст. 38 КЗпП України на підставі наказу № 30-к від 05.05.2023. При звільненні отримав повідомлення про нараховані суми, належні працівникові при звільненні: сума заробітної плати з доплатами за період з 01.05.2023 по 08.05.2023 становила 3 248, 24 грн.; сума нарахованої компенсації за 22 календарних дні щорічної відпустки без утримання податку становить 9 042, 22 грн.; заборгованість по заробітній платі з 01.09.2022 по 30.04.2023 без утримання податків і зборів - 88 968, 60 грн.; сума належна до виплати станом на 09.05.2023 без утримання податків і зборів - 101 259, 06 грн.(84 221, 62 грн. після утримання податків і зборів). Спір між сторонами щодо суми виплат не виникав. Але при звільненні коштів, зазначених у довідці, позивач не отримував. Не погашений даний борг і на час подання позову.

Просив стягнути з ДП «Науково-дослідного виробничого агрокомбінату «Пуща-Водиця» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі та компенсацію за невикористану відпустку в сумі 84 221,62 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 33 812, 20 грн., інфляційні втрати за час затримки розрахунку в сумі 1098, 25 грн), а всього 119 132, 07 грн. та витребувати довідку про розмір його заробітної плати за останні два повних місяці перед звільненням.

05.10.2023 та 17.10.2023 представником позивача до суду подана заява про зменшення розмірів позовних вимог щодо заборгованості по нарахованій та не сплаченій при звільненні заробітній платі і щодо інфляційних втрат за час затримки розрахунку та про збільшення розміру позовних вимог щодо середнього заробітку за час затримки розрахунку, а також допущення негайного виконання рішення (в порядку ст. ст. 49, 430 ЦПК України), а також доповнення до цієї заяви з розрахунками станом на 03.10.2023.

Остаточно позивач просив: стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі та компенсацію за невикористану відпустку без урахування податку в сумі 79 977, 52 грн. із загальної суми заборгованості з урахуванням податку 112 228, 65 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 66 021, 96 грн., інфляційні втрати за час затримки розрахунку в сумі 1 448, 01 грн., а всього станом на 16.10.2023 147 477, 49 грн.

Допустити негайне виконання рішення про присудження на користь ОСОБА_1 виплати заборгованості по заробітній платі за один місяць в сумі 12 451,60 грн.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08.12.2023 частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ДП «Науково-дослідного виробничого агрокомбінату «Пуща-Водиця» про стягнення заборгованості по нарахованій при звільненні заробітній платі, середнього заробітку та компенсації інфляційних втрат за час затримки.

Стягнуто з ДП «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі та компенсацію за невикористану відпустку без урахування податку в сумі 79 977, 52 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 77 025, 62 грн.

Допущено негайне виконання рішення про присудження на користь ОСОБА_1 виплати заборгованості по заробітній платі, але не більше ніж за один місяць.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ДП «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» на користь держави судовий збір у сумі 1460, 00 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник ДП «Науково-дослідного виробничого агрокомбінату «Пуща-Водиця» - адвокат Мороз Н.В. 05.01.2024 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з недоведеністю та неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, які були визнані встановленими та не правильним застосуванням норм матеріального права.

Зазначає, що судом першої інстанції ухвалено рішення про стягнення з відповідача суми середнього заробітку за час затримки розрахунку без вказівки, що така сума стягується без утримання податків та інших обов`язкових платежів. Не зазначення вказаного обов`язкового реквізиту в резолютивній частині рішення суду обґрунтовано призводить до неправомірного, завищеного стягнення коштів з відповідача.

Звертає увагу, що враховуючи критерії визначення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця, що наведені у постанові Великої палати Верховного Суду від 26.06.2019 № 761/9584/15-ц, з урахуванням того, що відповідач є державним унітарним підприємством у важкому фінансовому становищі, триваючу збройну агресію російської федерації проти України, існування у відповідача відносин майнового характеру щодо виплати заробітної плати іншим працівникам, стягнення з ДП «Науково-дослідного виробничого агрокомбінату «Пуща-Водиця» середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі, що майже відповідає сумі заборгованості по заробітній платі, свідчить про порушення судом першої інстанції критеріїв пропорційності, співмірності суми стягнення, розумного та справедливого балансу та у відповідності до ст. 117 КЗпП України підлягає зменшенню.

Також вважає, що судом першої інстанції допущено помилку у розрахунках суми судового збору, оскільки пільга щодо сплати судового збору передбачена п.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» не поширюється на вимогу позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях. А отже, позивач повинен був сплатити судовий збір передбачений за вимогу майнового характеру. Докази такої сплати у матеріалах справи відсутні та не враховані під час всіх етапів розгляду справи у суді першої інстанції.

Представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Перемежко А.О. подано відзив на апеляційну скаргу, в якому викладені заперечення проти доводів апеляційної скарги, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу витребувано з Дарницького районного суду м. Києва.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року в складі колегії суддів справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Справу розглянуто в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи.

Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Судом установлено, що з 05.05.2017 по 08.05.2023 ОСОБА_1 працював у ДП «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» на посаді провідного інженера-енергетика відділення «Музичі», у 2021 році переведений на посаду провідного інженера з електрифікації електротехнічної служби дільниці «Совки- Музичі».

08.05.2023 звільнений з вказаної посади за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за ст. 38 КЗпП України.

Вказане підтверджується копіями: наказу ДП «Науково-дослідного виробничого агрокомбінату «Пуща-Водиця» про звільнення ОСОБА_1 від 05.05.2023 № 30-к (а.с. 9), трудової книжки позивача (а.с. 8), повідомлення про нараховані суми, належні працівникові при звільненні (а.с. 10).

Згідно повідомлення про нараховані суми, належні працівникові при звільненні станом на 09.05.2023 позивачу була нарахована належна до виплати сума - без утримання податків - 101 259, 06 грн. Сума до виплати після утримання податку становить 84 221, 62 грн.

На час розгляду справи в суді першої інстанції на банківський рахунок позивача було зараховано заробітну плату в сумі 7070, 73 грн. за квітень 2023 року, що підтверджується довідкою ДП «Науково-дослідного виробничого агрокомбінату «Пуща-Водиця» (а. с. 26) та заявою про зменшення вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі без урахування податків в сумі 79 977, 52 грн і з тим що з урахуванням податку ця сума становить 112 228, 65 грн.

Решта сум, належних до виплати при звільненні виплачені не були. Ці обставини не оспорювалися сторонами.

Задовольняючи частково позовні вимогипро стягнення заборгованості в частині нарахованої при звільненні заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та виплаті середнього заробітку за весь час затримки, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виплатив позивачу заборгованість по заробітній платі, допустив затримку розрахунку при звільненні.

Доказів про дотримання зазначених вимог трудового законодавства відповідачем та здійснення виплати ОСОБА_1 нарахованої при звільненні заробітної плати (в сумі 79 977, 52 грн.) і середнього заробітку за весь час затримки розрахунку (в сумі 77 025, 62 грн.) матеріали справи не містять, ця обставина не оспорювалась сторонами, а тому позовні вимоги в цій частині суд першої інстанції задовольнив.

Врахувавши, що позивач був звільнений 08.05.2023, а його твердження щодо невиплати йому заробітної плати з 01.09.2022 по день звільнення відповідачем не спростовані, суд першої інстанції погодився з розрахунком сторони позивача в частині заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку за зазначений період, яка складає 79 977, 52 грн. З

Оскільки відповідач розрахунок з позивачем в день його звільнення не провів, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав, передбачених статтями 116, 117 КЗпП України, для стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Проведений позивачем розрахунок середнього заробітку відповідає положенням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

В частині стягнення інфляційних втрат за час затримки розрахунку відмовлено, оскільки за період з 09.05.2023 по 08.12.2023 індекс споживчих цін не перевищував одного відсотка, а тому підстави для компенсації позивачу втрати частини заробітної відсутні.

Рішення суду в частині про присудження на користь ОСОБА_1 виплати заборгованості по заробітній платі у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції повністю погодитись не можна, з огляду на таке.

Установлено, що позивач ОСОБА_1 був звільнений 08.05.2023. В день звільнення відповідач з позивачем розрахунку не провів, не виплатив йому заборгованість по заробітній платі та компенсацію за невикористану відпустку. Дані обставини відповідачем не спростовані та підтверджуються матеріалами справи.

Таким чином рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості по заробітній платі та грошової компенсації за невикористану відпустку в сумі 79 977, 52 грн. без урахування податків та зборів - є законним, підстави для його скасування в цій частині відсутні.

Що стосується визначеної судом першої інстанції суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, то в цій частині колегія суддів з висновками суду не погоджуються, виходячи з наступного.

Звертаючись до суду з позовом, позивач ОСОБА_1 просив стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку, який складає 114 робочих днів (з 09.05.2023 по 16.10.2023) в сумі 66 021, 96 грн., виходячи з розрахунку 579, 14 грн. - середньоденна заробітна плата х 114 днів = 66 021, 96 грн.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювань ним суму.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові суму строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмірі підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Стаття 117 КЗпП України, в редакції Закону України № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності 19.07.2022, викладена в такій редакції: «Уразі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більше як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Відшкодування, передбачене ст.117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27.04.2016 у справі за провадженням № 6-113цс16, і вважала, що зменшуючи розмір відшкодування визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст.117 КЗпП України, необхідно врахувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково. Тому Велика Палата Верховного Суду також відступає від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27.04.2016 у справі № 6-113цс16 про те, що право суду зменшити розмір середнього заробітку залежить від прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому сум у строки, визначені ст.116 КЗпП України.

Установлено, що заробітну плату позивач отримував в ДП «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця».

Згідно довідки про доходи, виданої ДП «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця», за два повні місяці перед звільненням загальна сума нарахованої позивачеві заробітної плати становить 12 451, 60 грн. (а.с. 26). Відповідно, проведений позивачем розрахунок середнього заробітку в сумі 579, 14 грн. за 1 робочий день відповідає положенням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

З цим позовом до суду позивач звернувся у серпні 2023 року, а остаточні позовні вимоги щодо суми стягнення сформульовані у доповненні до заяви про зменшення розмірів позовних вимог (а.с. 55), де зазначено, що кількість робочих днів за час затримки розрахунку складає 114 робочих дні та визначено кінцеву дату розрахунку - 14.10.2023.

Згідно з ч. 1 ч. 117 КЗпП України (в редакції Закону № 2352-IX від 01.07.2022) відповідач повинен виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки, але не більш як за шість місяців. Оскільки станом на день винесення рішення 08.12.2023 відповідачем позивачеві не виплачена заборгованість по заробітній платі та компенсація за невикористану відпустку, тому обрахунок кількості робочих днів здійснювався за правилом цієї статті, де крайня дата шестимісячного строку - це 09.11.2023 (133 робочі дні). Виходячи з цього, судом першої інстанції була визначена сума середнього заробітку, належного до стягнення з відповідача, в розмірі 77 025, 62 грн. (579, 14 грн. x 133 робочі дні = 77 025, 62 грн.).

Сума заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку, яка не виплачена відповідачем при звільненні позивача (без урахування податку в сумі 79 977, 52 грн.), є всього на декілька тисяч гривень більшою ніж визначена сума середнього заробітку позивача за час затримки її виплати при звільненні (без урахування податку в сумі 77 025, 62 грн.), що протирічить принципу пропорційності, співмірності та розумності, а також висновкам Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, від 20.05.2021 у справі № 165/622/20 та інших.

З огляду на те, що відповідач є державним унітарним підприємством, фінансування та оплата праці здійснюється за кошти Державного бюджету України, враховуючи триваючу збройну агресію російської федерації проти України, існування у відповідача відносин майнового характеру щодо виплати заробітної плати іншим працівникам, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги в цій частині підлягають задоволенню, а визначена судом першої інстанції сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає зменшенню з 77025,62 грн. до 38512,81 грн..

Також колегія суддів зазначає, що оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Щодо доводу апеляційної скарги в частині не правильного розрахунку судом першої інстанції суми судового збору колегія суддів зазначає наступне.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також, не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні ст. 2 Закону України "Про оплату праці", тобто стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

В постанові Великої Палати ВС від 08.02.2022 у справі №755/12623/19 (провадження №14-47цс21) зазначено, що середній заробіток за час вимушеного прогулу, передбачений ч.2 ст.235 КЗпП України, та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, визначений ст.117 цього Кодексу, мають різну правову природу. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Таким чином, вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не є тотожною до вимоги про стягнення заробітної плати а тому, не може бути віднесена до категорії пільгових вимог, за подачу яких, згідно п. 1 ч. 1ст. 5 Закону України "Про судовий збір", судовий збір не сплачується.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №910/4518/16, позовна вимога про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні є майновою вимогою.

Отже, дійсно позивач мав би сплачувати судовий збір за вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Прийняття судом першої інстанції до розгляду позову без оплати позивачем судового збору не може нути підставою для скасування оскаржуваного рішення і відмови ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи загальний розмір задоволених позовних вимог, сума судового збору, яка підлягала стягненню з відповідача на користь держави становить 1184 грн., відповідно визначена судом першої інстанції сума судового збору підлягає зменшенню з 1460 грн. до 1184,90 грн.

Отже, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 8 грудня 2023 року підлягає зміні шляхом зменшення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 77 025, 62 грн. до 38 512, 81 грн. , з викладенням абзацу другого резолютивної частини рішення в новій редакції. Також підлягає зміні рішення суду першої інстанції в частині визначення суми судового збору.

Оскільки вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволені частково на 75,47 % (100% - (118490,33 х 100% : 157003,14 грн.) , з позивача на користь відповідача підлягає стягненню сума судового збору, сплачена відповідачем за подання апеляційної скарги в сумі 577,69 грн. (2355,04 грн. х 24,53% :100%).

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця», подану адвокатом Мороз Наталією Василівною, задовольнити частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 8 грудня 2023 року змінити, зменшивши суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 77 025, 62 грн. до 38 512, 81 грн.

Викласти абзац другий резолютивної частині рішення в такій редакції:

«Стягнути з Державного підприємства «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі та компенсацію за невикористану відпустку без урахування податку в сумі 79977,52 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку сумі 38 512, 81 грн. без урахування податків та зборів.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 8 грудня 2023 року змінити, зменшити суму судового збору, який підлягає стягненню з Державного підприємства «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця», на користь держави, з 1460 грн до 1184,90 грн.

В іншій частині рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 8 грудня 2023 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного підприємства «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 577,69 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна

Судді: Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус