Рішення

від 02.04.2024 по справі 302/1614/23

МІЖГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 302/1614/23

Провадження № 2/302/35/24

Р І Ш Е Н Н Я

І МЕ НЕ М У КР АЇ НИ

02.04.2024 року смт.Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області

у складі: головуючого судді: Сидоренко Ю.В.,

при секретарі: Царь О.В.,

за участю: позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Кривка П.П.,

представника відповідача відділу освіти Микуліна М.М.

представників відповідача Міжгірського ліцею - адвоката Гецко В.В., Коваль М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Міжгір`я цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) до Міжгірського ліцею№1Міжгірської селищноїради (юридична адреса: смт.Міжгір`я, вул.Шевченка, буд.73 Хустського району, Закарпатської області, код ЄДРПОУ - 25439375), Відділу освіти,сім`ї,молоді,спорту такультури виконавчогокомітету Міжгірськоїселищної ради (юридична адреса: смт.Міжгір`я вул.Шевченка, буд.86 Хустського району, Закарпатської області, код ЄДРПОУ - 44070606) про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В :

28.08.2023 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Міжгірського районного суду Закарпатської області з позовом до Міжгірського ліцею №1 Міжгірської селищної ради, Відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту та культури виконавчого комітету Міжгірської селищної ради, про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначає про те, що вона працювала у відповідача на умовах постійного трудового договору на посаді вчителя математики з 1997 року, що підтверджується записами у її трудовій книжці.

18.03.2020 року набрав чинності Закону України «Про повну загальну середню освіту», та відповідно до частини другої статті 22 цього Закону, педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років. Та згідно підпункту 2 пункту 3 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону, до 1 липня 2020 року керівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти були зобов`язані припинити безстрокові трудові договори з педагогічними працівниками таких закладів освіти, яким виплачується пенсія за віком, з одночасним укладенням з ними трудових договорів строком на один рік.

Наказом № 67/2-к від 31 травня 2022 року, відповідно до Закону України «Про повну загальну середню освіту», відповідач припинив з ОСОБА_1 дію безстрокового трудового договору і уклав з нею трудовий контракт від 31.05.2022 року, за яким її було переведено з роботи за безстроковим трудовим договором на посаді вчителя математики на роботу за строковим трудовим договором на цій же посаді строком на один рік, з 01 червня 2022 року по 31 травня 2023 року, включно.

Позивачка зазначає, що вона, як і інші педагогічні працівники пенсійного віку розраховувала на те, що після закінчення терміну дії трудового контракту, він буде переукладений із нею на новий термін.

07.02.2023 року Конституційним Судом України було ухваленоРішенняу справіщодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів абзацу третього частини другоїстатті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту».

Як зазначено у цьому рішенні, педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років. Саме цей припис призвів до поділу педагогічних працівників на дві категорії та створив умови для дискримінаційного підходу до однієї із них, а саме поставив у нерівне становище тих педагогів, які досягли пенсійного віку та отримують пенсію.

Конституційний Суд визнав, що педагог, який раніше мав право на укладення безстрокового трудового договору та користувався таким правом впродовж певного періоду, не може бути позбавлений цього права лише з огляду на досягнення ним пенсійного віку та факту отримання пенсії. Конституційний Суд України дійшов висновку, що абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року № 463IX не відповідає Конституції України та втрачає чинність із дня ухвалення Судом цього Рішення.

22.05.2023 року вона звернулася до відповідача з письмовою заявою, у якій просила після закінчення строку дії трудового контракту (31.05.2023) переукласти з нею трудовий договір на умовах безстрокового трудового договору.

Однак, 27.07.2023 року відповідач ознайомив її та видав на руки наказ № 94-к від 26.07.2023 року, яким її було звільнено з роботи з посади вчителя математики Міжгірської гімназії - філія, з 26 липня 2023 року у зв`язку із закінченням строку трудового договору (контракту), згідно пункту 2 статті 36 КЗпП України. Запис про її звільнення у трудовій книжці відповідачем зроблено не було.

Позивачка ОСОБА_1 вважає наказ№94-квід 26.07.2023року прозвільнення їїз роботинезаконним,вказуючи нате,що укладення між нею та відповідачем 31.05.2022 року строкового трудового контракту не було по суті вільним волевиявленням сторін договору. Цей трудовий контракт вона змушена була укласти згідно з вимогою, чинної на той час норми частини другоїст.22 Закону України «Про повну загальну середню освіту», яка в подальшому за вищевказаним рішенням Конституційного Суду України визнана такою, що не відповідає Конституції України та втратила чинність із дня ухвалення Судом цього Рішення. Більше того, ця правова норма ч.2 ст.22 Закону України «Про повну загальну середню освіту», як правовий припис, призвів до поділу педагогічних працівників на дві категорії та створив умови для дискримінаційного підходу до однієї із них, а саме поставив у нерівне становище тих педагогів, які досягли пенсійного віку та отримують пенсію.

Таким чином, позивачка вважає, що у даному випадку має місце дискримінація її трудових прав, яка однозначно стверджена рішенням Конституційного суду України. Усунення цієї дискримінації можливе шляхом переукладення відповідачем із нею трудового договору на невизначений термін, або на умовах вільного волевиявлення обох сторін щодо подальшого продовження чи припинення трудових відносин.

Також позивачка вказує, що після закінчення у 1986 році Ужгородського державного університету по спеціальності «Математика», вона багато років працювала у закладах освіти, у тому числі і у відповідача, неодноразово нагороджувалася почесними грамотами за професійну і сумлінну роботу у галузі освіти. При цьому, жодних обмежень щодо віку, рівня освіти, стану здоров`я для її роботи у відповідача законодавством не встановлені. Про причини неможливості переукласти із нею трудовий договір відповідач їй не повідомляв. Та оскільки відповідачем з нею вже переукладався трудовий договір з безстрокового на строковий 31.05.2022 року, а тому, відповідно до ч.2 ст.39-1 КЗпП він вважається таким, що укладений на невизначений строк. Крім того, після припинення строку дії трудового договору за укладеним між нею і відповідачем трудовим контрактом 31.05.2023 року (п.7.1. контракту) відповідач не повідомляв її про намір припинити його (навіть за окремо поданою нею заявою), що за ч.1 ст.39-1 КЗпП дає підстави вважати його продовженим на невизначений строк.

Позивачка ОСОБА_1 вважає, що наказ Міжгірського ліцею №1 Міжгірської селищної ради № 94-к від 26.07.2023 року підлягає скасуванню з підстав незаконності за вищевказаними обґрунтуваннями, та у зв`язку з чим вона змушена звернутися до суду з даним позовом, в якому просить: визнати протиправним та скасувати у повному обсязі наказ відповідача Міжгірського ліцею № 1 Міжгірської селищної ради № 94к від 26.07.2023 року «Про звільнення Кривка Гафії»; ОСОБА_2 на роботі на посаді вчителя математики Міжгірської гімназії - філії Міжгірського ліцею № 1 Міжгірської селищної ради з 26.07.2023 року на умовах безстрокового трудового договору; стягнути з співвідповідача відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту та культури виконавчого комітету Міжгірської селищної ради на користь позивача ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 26.07.2023 по день постановлення судового рішення; стягнути з співвідповідача, відповідача судові витрати в сумі 8000 грн., понесені позивачем на правничу допомогу адвоката.

Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 01.09.2023 відкрито провадження у справі № 302/1614/23 та визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (а.с.40-41).

05.10.2023 року представником відповідача Міжгірського ліцею №1 в особі адвоката Гецко В.В. подано відзив на позовну заяву, викладений в редакції від 29.09.2023 року (а.с.53-61), та в якому відповідач зазначає, що за письмовою заявою ОСОБА_1 між нею та Відповідачем було укладено трудовий договір (контракт) у відповідності до наказу №67/2-к, строком з 01 червня 2022 року по 31 травня 2023 року включно, за яким працівника переведено з роботи на посаді вчителя математики за безстроковим трудовим договором на роботу за строковим трудовим договором на цій же посаді на 1 рік. Підставою продовжити трудові відносини позивача з Відповідачем на умовах строкового договору (контракту) була письмова заява Позивачки ОСОБА_1 , що підтверджується наказом №67/2-к від 31.05.2022 року.

У рішенні Конституційного суду від 07.02.2023 року№ 1-р/2023 зазначено, що абзац 3 частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» визнаний неконституційним, втрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України рішення.

Тобто вважають, що положення чинного законодавства про укладення строкових трудових договорів з педагогічними працівниками - пенсіонерами втратив чинність з 07.02.2023 року і не може застосовуватись до тих правовідносин, які виникли з даної дати, тобто відсутні будь-які обмеження щодо укладення безстрокового трудового договору з педагогічним працівником - пенсіонером. Та починаючи з 07 лютого 2023 року чинне законодавство не містить вимоги, яка б забороняла або обмежувала власника (уповноважену ним особу) закладу освіти на укладення безстрокового трудового договору з педагогічним працівником - пенсіонером. Одночасно з тим, вже укладенні строкові трудові договори зберігають свою чинність.

Відповідач вказує, що закінчення терміну дії строкового трудового договору є підставою для припинення трудового договору та звільнення особи (працівника) з посади на підставі п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України у зв`язку із закінченням терміну дії строкового трудового договору та власник не зобов`язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України.

Зазначають, що відповідач діяв у відповідності до вимог законодавства, та у зв`язку із закінченням терміну дії строкового договору, укладеного з позивачкою строком з 01 червня 2022 року по 31 травня 2023 року, наказом №67/2-к від 31.05.2022 року звільнив ОСОБА_1 з роботи, з посади учителя математики Міжгірської гімназії-філії, з 26 липня 2023 року у зв`язку із закінченням строку трудового договору (контракту), згідно п.2 ст.36 КЗпП України.

Щодо звернення позивачки 22.05.2023 року із письмовою заявою до Відповідача, у якій просила переукласти з нею трудовий договір на умовах безстрокового трудового договору, після закінчення строку дії укладеного з нею трудового контракту (31.05.2023 року), відповідач вказує, що будь-яких доказів, які свідчать про звернення ОСОБА_1 з вищезазначеною заявою до відповідача, позивачкою не надано.

Також відповідач вказує про те, що при видачі наказу про звільнення ОСОБА_1 від 26.07.2023 року, ним було виявлено, що 20.05.2022 року позивачка отримала трудову книжку для звернення у відділ обслуговування громадян для нарахування пенсії, оскільки 10 травня 2022 року їй виповнилось 60 років, однак трудову книжку до закладу освіти позивачка не повернула, та у зв`язку із виявленим порушення трудової дисципліни було оголошено догану завідувачу Міжгірської гімназії - філії Міжгірського ліцею №1 ОСОБА_3 , відповідно до наказу №52-т від 26.07.2023 року.

Також у відзиві відповідач посилається на те, що у нього виникають сумніви з приводу нагородження позивача ОСОБА_1 грамотами за професійну і сумлінну роботу у галузі освіти, оскільки на деяких з них не видно дати видачі, а також зазначена на одній з грамот посада ОСОБА_3 суперечить дійсності, так як згідно з наказом №112-к від 09.08.2022 року, останній призначений на посаду завідувача Міжгірського закладу загальної середньої освіти І-ІІ ступенів - філії з 10 серпня 2022 року по 30 червня 2023 року.

З урахуванням викладеного, відповідач вважає, що оскаржуваний наказ №94-к від 31.05.2023 року «Про звільнення ОСОБА_1 » був виданий з дотриманням вимог чинного законодавства в межах наданих повноважень, оскільки були наявні для звільнення Позивачки підстави, визначені п.2 ст.36 КЗпП України у зв`язку із закінченням строку трудового договору та дотримана процедура звільнення ОСОБА_1 з посади учителя математики Міжгірської гімназії-філії. Та просить в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі (а.с.53-61).

Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 17.10.2023 року клопотання представника відповідача Міжгірського ліцею №1 Міжгірської селищної ради адвоката Гецко В.В. про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін задоволено, здійснено перехід на розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, представників сторін та осіб, які беруть участь у справі (а.с.102-103).

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Кривка П.П. підтримали заявлені позовні вимоги, просять позов задовольнити у повному обсязі за наведеними у ньому підставами.

Представник відповідача Міжгірського ліцею №1 Міжгірської селищної ради Коваль М.В в судовому засіданні підтримав відзив на позовну заяву та просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на підстави та обґрунтування, викладені у відзиві на позов. При цьому, представник ОСОБА_4 зазначає, що у зв`язку із закінченням строку трудового договору ОСОБА_1 була звільнена з посади вчителя математики Міжгірської гімназії філії Міжгірського ліцею №1. Проте, після закінчення строку трудового договору (контракту) вчителя ОСОБА_1 не було звільнено, оскільки згідно затвердженого графіку, вона пішла у відпустку, яку він погодив, щоб працівники не втратили кошти. 26.07.2023 року, в останній день відпустки ОСОБА_1 було звільнено на підставі п.2 ст.36 КЗпП. Вказує, що по закінченню строку трудового договору він не з`ясовував у ОСОБА_1 чи бажає вона продовжувати трудові відносини, та будь-яких звернень від ОСОБА_1 про такі її наміри він не отримував, у відділ освіти з цього приводу його не викликали. 27.07.2023 по виходу ОСОБА_1 з відпустки, їй вручили копію наказу про її звільнення. Вважає, що при видачі наказу про звільнення ОСОБА_1 , порушень законодавства не було. В задоволенні позову просить відмовити у повному обсязі.

Представник відповідача Міжгірського ліцею №1 Міжгірської селищної ради адвокат Гецко В.В. в судовому засіданні зазначає, що заявлені позивачем ОСОБА_1 позовні вимоги безпідставні, належними та допустимими доказами стороною позивача не доведені. В судовому засіданні підтримала відзив на позовну заяву та просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі, посилаючись на підстави та обґрунтування, викладені у відзиві на позов.

Представник співвідповідачаВідділу освіти,сім`ї,молоді,спорту такультури виконавчогокомітету Міжгірськоїселищної радив судовомузасіданні ОСОБА_5 зазначає,що позивач ОСОБА_1 із заявоюпо продовженнятрудових відносинз Міжгірськимліцеєм №1звернулася довідділу освіти29.05.2023року,на щоїй булонадано відповідьвідповідно доЗакону України«Про зверненнягромадян».При цьомудо роботодавця,з якимбезпосередньо булоукладено строковийтрудовий договір,а самедо Міжгірськоголіцею №1позивач ОСОБА_1 не зверталася,про своїнаміри їмне повідомляла,у зв`язкуз чимдиректором Міжгірськоголіцею №1у відповідностідо вимогчинного законодавствабуло виданонаказ прозвільнення ОСОБА_1 по закінченнюстроку діїтрудового договору,на підставіп.2ст.36КЗпП України.Та вважаєпозов ОСОБА_1 необґрунтованим,безпідставним тау йогозадоволенні проситьвідмовити повністю.

Допитаний в судовому засіданні 02.04.2024 року свідок сторони відповідача ОСОБА_3 пояснив суду, що з 2022 року він працює завідуючим Міжгірської гімназії філії Міжгірського ліцею №1. Позивачку ОСОБА_1 характеризує виключно з позитивної сторони та вказує, що вона хороша вчителька, за період роботи у ліцеї ОСОБА_1 неодноразово нагороджувалася грамотами за багаторічну та сумлінну працю. Підтвердив свій підпис на оригіналах грамот, виданих Кривка Гафії, та які безпосередньо були оглянуті в судовому засіданнях. Також свідок пояснив суду, що на грамоті, яка видавалася Кривка Гафії у 2023 році стоїть його власний підпис, але не той час він вже не займав посаду директора Міжгірського ліцею №1 та відповідно, ставити свій підпис повноважень не мав. Акт від 18.09.2023 про вручення грамот у 2023 році лише вчителю ОСОБА_6 підписав з тих міркувань, що вважав вручену Кривка Гафії у 2023 році грамоту такою, що немає юридичної сили, оскільки, підписуючи цю грамоту, він перебрав на себе повноваження, які йому не належали. При цьому, свідок підтвердив факт урочистого нагородження наприкінці навчального року 31.05.2023 року учителя математики ОСОБА_1 почесною грамотою. Також свідок повідомив, що у 2022 році до нього зверталася вчителька математики ОСОБА_1 з проханням видати їй трудову книжку для пред`явлення до Пенсійного фонду, з метою оформлення пенсії, на що він видав ОСОБА_1 оригінал її трудової книжки 20.05.2022 року, яка не була нею повернута та відповідно, запис про звільнення ОСОБА_1 у трудовій книжці внесено не було. За порушення трудової дисципліни в частині ведення обліку трудових книжок, він був притягнутий до дисциплінарної відповідальності у виді догани. Щодо звернень ОСОБА_7 із заявами про працевлаштування на посаду вчителя на умовах безстрокового трудового договору, вказує, що таких заяв він не отримував. Зазначає, що наприкінці дії трудового контракту він мав бесіду з вчителькою ОСОБА_1 , якій повідомив, що у найближчий час закінчується строк трудового контракту, з чим ОСОБА_1 не була згодна. Тоді він запросив завідуючого кадрами відділу освіти, а також голову профкому та ще одну вчительку, та вони всі трьох вели бесіду з ОСОБА_1 щодо дії її трудового контракту, при цьому ніяких рекомендацій ОСОБА_1 щодо подальших її дій не давали.

Вислухавши в судовому засіданні пояснення позивача ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Кривка П.П., представників відповідача ОСОБА_4 , адвоката Гецко В.В., представника співвідповідача відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту та культури виконавчого комітету Міжгірської селищної ради Микуліна М.М., показання свідка ОСОБА_3 , дослідивши у повному обсязі матеріали цивільної справи № 302/1614/23, та надані сторонами в ході судового розгляду справи документи, повно та всебічно з`ясувавши обставини у даній справі, об`єктивно оцінивши у сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно з частиною першою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 статті 4ЦПК України).

Статтею 13ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1). Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частина 3).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частини 1, 2 статті 12ЦПК України).

Судом встановлено, зокрема, із записів у трудовій книжці вбачається, що ОСОБА_8 , позивачка по справі, з 01.09.1997 року працювала вчителем математики Міжгірської ЗОШ І-ІІ ступенів Міжгірської селищної ради Закарпатської області, що підтверджується копією трудової книжки від 10.09.1979 року (а.с.19-23), копією наказу №45-к від 26.08.1997, атестаційним листом від 28.03.2019 року (а.с.236).

ОСОБА_1 , як вчитель математики, яка має вищу освіту, загальний стаж педагогічної роботи 36 років, у 2019 році проходила атестацію, за результатами якої рішенням атестаційної комісії визнана такою, що відповідає займаній посаді, раніше присвоєній кваліфікаційній категорії «спеціаліст вищої категорії» та педагогічному званню «старший учитель», що підтверджується атестаційним листом від 03.04.2019 року (а.с.236-237).

На підтвердження відзнак в роботі на посаді вчителя математики, у період 2004-2023 років ОСОБА_1 неодноразово нагороджувалася грамотами за багаторічну і сумлінну працю, досягнуті успіхи у справі навчання і виховання учнів, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні оригіналами грамот (а.с.27-36).

Наказом Міжгірського ЗЗСО І-Ш ступенів № 1 Міжгірської селищної ради № 67/2-к від 31.05.2022 року припинено безстроковий трудовий договір із ОСОБА_1 та її переведено на строковий трудовий договір (контракт) з 01 червня 2022 року та продовжено трудові відносини з вчителем математики ОСОБА_1 на умовах строкового трудового договору (контракту) по 31 травня 2023 року, включно (а.с.63,171,173).

Рішенням Міжгірської селищної ради Закарпатської області № 968 від 18.08.2022 року змінено найменування закладу: з Міжгірського закладу загальної середньої освіти 1-Ш ступенів № 1 Міжгірської селищної ради Закарпатської області на Міжгірський ліцей № 1 Міжгірської селищної ради; змінено найменування філії закладу: з Міжгірського закладу загальної середньої освіти 1-ІІ ступенів філія Міжгірського закладу загальної середньої освіти 1-Ш ступенів № 1 Міжгірської селищної ради Закарпатської області - на Міжгірська гімназія № 1 філія Міжгірського ліцею № 1 Міжгірської селищної ради; затверджено Статут Міжгірського ліцею № 1 (нова редакція); затверджено Положення Міжгірської гімназії філії Міжгірського ліцею № 1 Міжгірської селищної ради (нова редакція) (а.с.85).

Наказом № 77 від 01.09.2022 року, на виконання рішення Міжгірської селищної ради Закарпатської області № 968 від 18.08.2022 року, - змінено повну назву «Міжгірський заклад загальної середньої освіти 1-Ш ступенів № 1 Міжгірської селищної ради» на «Міжгірський ліцей № 1 Міжгірської селищної ради»; Змінено повну назву «Міжгірський заклад загальної середньої освіти 1-ІІ ступенів філія Міжгірського закладу загальної середньої освіти 1-Ш ступенів № 1 Міжгірської селищної ради Закарпатської області» - на «Міжгірська гімназія № 1 філія Міжгірського ліцею № 1 Міжгірської селищної ради»; припинено дія старого Статуту закладу загальної середньої освіти 1-Ш ступенів № 1 Міжгірської селищної ради та введено в дію нову редакцію Статуту Міжгірського ліцею № 1 Міжгірської селищної ради» (а.с.86).

29.05.2023 року ОСОБА_1 звернулася із письмовою заявою до начальника відділу освіти,сімї,молоді,спорту такультури виконавчогокомітету Міжгірськоїселищної ради про продовження трудових відносин на умовах безстрокового трудового договору, з 01.06.2023 року (а.с.62), яка була отримана відділом освіти 29.05.2023 року за вх.№01-02/291, що вбачається з відмітки на вказаній заяві про її реєстрацію (а.с.62).

Наказом № 94-к від 26.07.2023 року Міжгірського ліцею № 1 Міжгірської селищної ради звільнено ОСОБА_1 , учителя математики Міжгірської гімназії філія, з роботи 26 липня 2023 року у зв`язку із закінченням строку трудового договору (контракту), згідно з пунктом 2 статті 36 КЗпП України. (підстава: наказ «про припинення безстрокового трудового договору із ОСОБА_1 » № 67/2-к від 31.05.2022 року; Наказ «Про надання відпусток» № 14-т від 29.05.2023 року) (а.с.16,178).

З даним наказом про звільнення ОСОБА_1 ознайомлена 27.07.2023 року (а.с.178).

З наданого на запит суду Положення Міжгірської гімназії філії Міжгірського ліцею №1 Міжгірської селищної ради, затвердженого рішенням Міжгірської селищної ради №968 від 18.08.2022 року вбачається, що засновником філії та власником є Міжггірська селищна рада. Керівництво філією здійснює завідувач філією. Основний контроль за діяльністю філії здійснюється закладом освіти систематично та відділом освіти (розділи 1,4,6 Положення) (а.с.217-222).

За попередньою редакцією Статуту Міжгірського закладу загальної середньої освіти І-ІІ ступенів Міжгірської селищної ради, затвердженого рішенням Міжгірської селищної ради № 702 від 21.01.2021 року, наданого стороною відповідача, вбачається, що вказаний заклад освіти є комунальною власністю Міжгірської територіальної громади та засновником закладу є Міжгірська селищна рада. Заклад освіти є юридичною особою та підпорядкований відділу освіти, сімї, молоді, спорту та культури Міжгірської селищної ради. Бухгалтерський обліку здійснюється через централізовану бухгалтерію відділу освіти (п.п.1.1.-1.4.). Управління закладом освіти здійснює Міжгірська селищна рада, відділ освіти, директор закладу освіти, педагогічна рада закладу освіти (п.4.1)

Проте, Статут Міжгірського ліцею № 1, затверджений рішенням Міжгірської селищної ради № 968 від 18.08.2022 року, який діє на теперішній час, на запит суду від 13.03.2024 року, відповідачем не надано (а.с.174, 175,197).

Перевіряючи законність оскаржуваного наказу про звільнення позивача ОСОБА_1 , суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Ця норма відповідає змісту ст.23 Загальної декларації прав людини й означає, що тільки самому працівникові належить виключне право розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної та творчої праці. Статтею 23 Загальної декларації прав людини продекламовано, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист до безробіття.

Згідно зі ст.14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається. Вимоги щодо віку, рівня освіти, стану здоров`я працівника можуть встановлюватись законодавством України.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Усі трудові правовідносини повинні ґрунтуватися на принципах соціального захисту та рівності для всіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором, що, зокрема, має відображатись у встановленні вичерпного переліку умов та підстав припинення таких відносин.

Відповідно до ч.1 ст.3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

За приписами частин першої та третьої статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Порядок оформлення трудових відносин за строковим трудовим договором такий же, як і за безстроковим, але при цьому факт укладення трудового договору на певний строк чи на час виконання певної роботи повинен бути відображений, зокрема, у наказі чи розпорядженні роботодавця, яким оформляється цей трудовий договір.

Статтею 36 КЗпП України встановлені підстави припинення трудового договору.

Підставами припинення трудового договору, зокрема є: закінчення строку (п.п.2 і 3 статті 23 КЗпП України), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення (п. 2 ч.1 ст. 36 КЗпП України).

Припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає окремої заяви або якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору він вже виявив у заяві про прийняття на роботу за строковим трудовим договором та шляхом підписання самого строкового трудового договору.

Правовідносини, які склалися між сторонами є трудовими правовідносинами та стосуються порядку трудових відносин працівників закладів освіти, яким виплачується пенсія за віком, що виникли в зв`язку з набуттям законної силиЗакону України "Про повну загальну середню освіту" від 16.01.2020 рокуза № 463-ІХ, який набув чинності 18.03.2020 року.

В судовому засіданні встановлено, що наказом №45-квід 26.08.1997року ОСОБА_1 переведена з посади вчителя математики СтригальнянськоїЗОШ 1-ІІ ступенів на цю ж посаду в Міжгірську ЗОШ І-ІІ ступенів, з 01.09.1997 року (а.с.242) та яка в подальшому, 18.08.2022 була перейменована на Міжгірську гімназію № 1 філії Міжгірського ліцею № 1 Міжгірської селищної ради, згідно рішення Міжгірської селищної ради № 968 від 18.08.2022 року (а.с.85).

Як вбачається з копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто 10 травня 2022 року їй виповнилось 60 років (а.с.25).

Згідно ст.1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсіонер це особа, яка отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримають пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року не менше 29 років.

Отже, відповідно до даної норми позивачка ОСОБА_1 після досягнення нею 60 років, тобто з 10 травня 2022 року отримала право на призначення пенсії за віком.

Та після досягнення пенсійного віку, у травні 2022 року ОСОБА_1 оформила пенсію за віком, що підтверджено позивачкою в судовому засіданні та вказані обставини сторонами не оспорюються.

18 березня 2020 року набрав чинності Закон України «Про повну загальну середню освіту» № 463-ІХ від 16.01.2020 року, яким визначено правові, організаційні та економічні засади функціонування і розвитку системи загальної середньої освіти.

Відповідно до вимог ст.22 вказаного Закону на посади педагогічних працівників приймаються особи, які мають педагогічну освіту, вищу освіту та/ або професійну кваліфікацію, вільно володіють державною мовою (для громадян України) або володіють державною мовою в обсязі, достатньому для спілкування (для іноземців та осіб без громадянства), моральні якості та фізичний і психічний стан здоров`я яких дозволяють виконувати професійні обов`язки.

Згідно приписів абзацу третього частини другої статті 22 Закону України "Про повну загальну середню освіту" (в редакції чинній, на момент укладення з позивачем строкового трудового договору), педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років.

Виходячи з аналізу даної норми, Законом України «Про повну загальну середню освіту» встановлено дві істотні умови, з якими Закон пов`язує можливість його застосування в частині переведення працівника з безстрокового на строковий трудовий договір, а саме: досягнення працівником пенсійного віку та виплата працівнику грошового утримання у вигляді пенсії за віком. Тобто, вказана норма була застосована до конкретного визначеного кола осіб.

Підпунктом 2 пункту 3 розділу X "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про повну загальну середню освіту" від 16.01.2020 року №463-ІХ (в редакції чинній, на момент укладення з позивачем строкового трудового договору) передбачено, що набрання чинності цим Законом є підставою для припинення безстрокового трудового договору з педагогічними працівниками державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, яким виплачується пенсія за віком, згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України.

До 01 липня 2020 року керівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти зобов`язані були припинити безстрокові трудові договори з педагогічними працівниками таких закладів освіти, яким виплачується пенсія за віком, з одночасним укладенням з ними трудових договорів строком на один рік. У разі незгоди з продовженням трудових відносин на умовах строкового трудового договору педагогічні працівники, яким виплачується пенсія за віком, звільняються згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України. Після закінчення строку трудового договору з такими педагогічними працівниками можуть укладатися строкові трудові договори відповідно до абзацу третього частини другої статті 22 цього Закону.

Крім того, Закон України «Про повну загальну середню освіту» (в редакції, чинній на момент укладення з позивачем строкового трудового договору) містив імперативну норму про те, що безстроковий трудовий договір безумовно припиняється, а працівнику гарантується продовження роботи на певний строк, подання заяви працівником не вимагається, та після створення адміністрацією нових умов роботи такий працівник може відмовитися працювати на нових умовах. Для того, щоб працівник виявив свою незгоду з новими умовами роботи, адміністрація створює умови роботи (видає наказ про припинення безстрокового трудового договору і укладення строкового трудового договору) і лише після цього з`ясовує, чи бажає працівник продовжувати роботу, чи ні.

Як вбачається з матеріалів справи, у 2022 році, на виконання вимог ч.2 ст.22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» із позивачкою ОСОБА_1 було припинено безстроковий трудовий договір та продовжено трудові відносини на умовах строкового трудового договору (контракту), на тій же посаді, у тому ж закладі освіти, на строк один рік, по 31 травня 2023 року, включно (а.с.63).

Тобто, 31.05.2022 року між позивачкою та відповідачем Міжгірським ЗЗСО І-Ш ступенів № 1 був укладений строковий трудовий договір в період дії абзацу третього частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту», якою було визначено, що педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років.

На час укладання з ОСОБА_1 строкового трудового договору абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» був чинним.

Отже, судом встановлено, що з позивачем укладення строкового трудового договору відбулося саме із запровадженням законодавцем норми, яка викладена в абз.3 ч.2 ст.22 Закону України «Про повну загальну середню освіту», а саме, що педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років.

Тобто, судом встановлено, що безстроковий трудовий договір позивачу ОСОБА_1 , як педагогу, який отримує пенсію за віком, у відповідності до п.2 ч.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про повну загальну середню освіту» замінено безстроковий трудовий договір на строковий, на що позивачка ОСОБА_1 надала свою згоду і вказана обставина підтверджується наявними у матеріалах даної справи доказами.

Варто також зазначити, що наказ в.о. директора Міжгірського ЗЗСО І-Ш ступенів № 1 від 31.05.2022 року № 67/2-к про продовження трудових відносин на умовах строкового трудового договору (контракту) позивачка не оскаржувала, обставини щодо отримання пенсії за віком не заперечує. Отже, між сторонами договору досягнуто згоди на продовження трудових відносин на умовах строкового трудового договору.

Рішенням Конституційного Суду України від 07 лютого 2023 року № 1-р/2023 в справі № 1-5/2020(118/20) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року № 463-IX, згідно з яким «педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років».

У вказаному рішення Конституційний Суду України зазначив, що оспорювані приписи Закону ставлять педагогічних працівників у нерівне, невигідне і вразливе становище залежно від наявності у них певного виду власності (пенсійних виплат) та форми власності відповідного закладу загальної середньої освіти: ці приписи Закону поширюються на педагогічних працівників державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, однак не поширюються на педагогічних працівників тих закладів загальної середньої освіти, що не належать до державної або комунальної власності. Тому приписи абзацу третього частини другої статті 22 Закону не відповідають частинам першій, другій статті 24 Конституції України.

Конституційний Суд Українизауважив, що педагог, який раніше мав право на укладення безстрокового трудового договору та користувався таким правом протягом певного періоду, не може бути позбавлений цього права лише з огляду на досягнення ним пенсійного віку та факту отримання пенсії, адже Конституція України не пов`язує право на працю та свободу укладення трудового договору з досягненням певного віку, отриманням пенсії чи роботою в установах певної форми власності.

Згідно ізчастиною 2статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

У рішенніКонституційного Судувід 07лютого 2023року усправі №1-5/2020(118/20)встановлено,що абзацтретій частинидругої статті22Закону України«Про повнузагальну середнюосвіту» від16січня 2020року №463IXне відповідаєКонституції Українита втрачаєчинність іздня ухваленняСудом цьогоРішення, тобто з 07.02.2023 року.

Вказана позиція суду повністю узгоджується зі ст.91 Закону України «Про Конституційний суд України», згідно якої закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Конституційний Суду України також вказав, що оспорювані приписи Закону ставлять педагогічних працівників у нерівне, невигідне і вразливе становище залежно від наявності у них певного виду власності (пенсійних виплат) та форми власності відповідного закладу загальної середньої освіти: ці приписи Закону поширюються на педагогічних працівників державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, однак не поширюються на педагогічних працівників тих закладів загальної середньої освіти, що не належать до державної або комунальної власності. Тому приписи абзацу третього частини другої статті 22 Закону не відповідають частинам першій, другій статті 24 Конституції України.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Слід підкреслити, що Об`єднана палата Касаційного цивільного суду застосовувала рішення Конституційного Суду України ухвалені після прийняття судових рішень суду, що переглядалися касаційним судом (див: постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року в справі № 688/1619/17-ц (провадження № 61-24783св18), та постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/9278/16-ц (провадження № 61-33331сво18).

Такий підхід вочевидь відображає розумну передбачуваність судового рішення, оскільки дозволяє уникнути ситуації, за якої при вирішенні справи застосовано неконституційну норму і особа позбавлена переглянути таке рішення суду за виключними обставинами.

За загальним правилом, ухвалення рішення Конституційного Суду України не призводить до автоматичного відновлення попереднього стану оформлення трудових відносин (відновлення безстрокових трудових договорів замість строкових або поновлення на посадах звільнених), проте надає додаткові можливості/механізми захисту порушених прав працівників залежно від фактичних обставин, документального оформлення та актуального стану справи.

Отже, після ухвалення рішення Конституційного Суду України, у позивачки виникла можливість привести строковий трудовий договір у відповідність із чинним трудовим законодавством, зокрема перевести у безстроковий.

Як вбачається з матеріалів справи, до закінчення строку трудового договору (контракту), 29.05.2023 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до відділу освіти,сімї,молоді,спорту такультури виконавчогокомітету Міжгірської селищної ради, яким безпосередньо здійснюється контроль за діяльністю філії Міжгірського ліцею № 1, із письмовою заявою про продовження трудових відносин на умовах безстрокового трудового договору, з 01.06.2023 року (а.с.62).

Проте, начальником відділу освіти,сімї,молоді,спорту такультури виконавчогокомітету Міжгірськоїселищної ради Олексієнко Н. надано відповідь за вих.№ 01-15/363 від 06.06.2023 року, в якій інформовано ОСОБА_1 про те, що відповідно до ст.58 Конституції України, Закон не має зворотної дії у часі та Конституційним судом роз`яснено, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття чинності цими документами. Ідеться про строкові договори, які були укладені з педагогами-пенсіонерами за період з 18.03.2020 року по 07.02.2023 року (з моменту визнання відповідного положення нечинним) (а.с.17).

Разом з тим, будь-якої конкретної відповіді по суті звернення ОСОБА_1 від 29.05.2023 року з проханням продовжити трудові відносини на умовах безстрокового трудового договору, ні начальник відділу освіти ОСОБА_9 , ні директор Міжгірського ліцею № 1 ОСОБА_4 , ні завідувач Міжгірської гімназії філії ОСОБА_3 , позивачці ОСОБА_1 не надали стосовно припинення чи переукладення з нею трудового договору.

Лише 06.06.2023 року, після закінчення строку трудового договору (31.05.2023) заявнику ОСОБА_1 листом № 01-15/363від 06.06.2023року за підписом начальника відділу освіти,сімї,молоді,спорту такультури виконавчогокомітету Міжгірськоїселищної ради Олексієнко Н. надані тлумачення положень статті 58Конституції України та проінформовано ОСОБА_1 , що згідно вказаних приписів ст.58, Закон не має зворотної дії у часі (а.с.17).

При цьому, суд критично ставиться до тверджень представників відповідача, що жодних звернень ОСОБА_1 до Міжгірської гімназії № 1 філії Міжгірського ліцею № 1 не надходило з приводу її наміру продовження трудових відносин, оскільки з показань допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_3 вбачається, що незадовго до закінчення строку дії контракту, останній мав з вчителем ОСОБА_1 розмову, в ході якої ОСОБА_1 висловлювала незгоду із припиненням трудового договору та бажала продовжувати трудові відносини з даним закладом освіти.

Всупереч законних права позивача на можливість укладення безстрокового трудового договору, наказом Міжгірського ліцею № 1 Міжгірської селищної ради № 94-к від 26.07.2023 року ОСОБА_1 було звільненоу зв`язкуіз закінченнямстрокового трудовогодоговору,за п.2ст.36КЗпП України, з 26 липня 2023 року (а.с.178).

Також суд звертає увагу, що письмова заява вчителя математики ОСОБА_1 від 29.05.2023 року про продовження трудових відносин на умовах безстрокового договору (а.с.62), була безпосередньо долучена представником відповідача Міжгірського ліцею № 1 до відзиву на позовну заяву, при цьому жодних адвокатських запитів представника ОСОБА_10 про витребування копії цієї заяви з відділу освіти, про що останньою зазначалося в судовому засіданні, до матеріалів справи не додано та в судовому засіданні стороною відповідача даних обставин не доведено. А тому суд вважає, що вищевказані обставини спростовують твердження відповідача Міжгірського ліцею № 1 про те, що останні не були інформовані про намір працівника ОСОБА_1 продовжити трудові відносини з вищевказаним закладом освіти на умовах безстрокового трудового договору.

Отже, оскільки позивачка звернулась до сторони відповідача 29.05.2023 року із заявою-згодою на продовження трудових відносин на посаді вчителя на умовах безстрокового трудового договору, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 07.02.2023 року, то відповідно суд вважає за необхідне поновити позивачку на посаді вчителя математики на умовах безстрокового трудового договору, з датою початку договору з 27.07.2023 року, оскільки після закінчення строкового трудового договору (31.05.2023 року), трудові відносини з ОСОБА_1 з Міжгірським ліцеєм № 1 фактично продовжувалися та про намір їх припинення жодна зі сторін договору не заявляла, а тому, відповідно до положень ч.1 ст.39-1 КЗпП дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.

Отже, починаючи з 07.02.2023 року у відповідача виник обов`язок перевести ОСОБА_1 з строкового трудового договору на безстроковий у зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України Рішення № 1-р/2023 від 07.02.2023 року.

Разом з тим, статтею 9 КЗпП України встановлено, що умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України, є недійсними.

Таким чином, Законом передбачено, що навіть за наявності угоди сторін до трудового договору не можуть включатися умови,які погіршуютьстановище працівника,а відтакстаття 9КЗпП Україниімперативно кваліфікуєтакі умови недійсними.

Крім того, суд зауважує, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 року № 2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022 року, в Кодекс Законів про працю України внесено зміни і, зокрема, передбачено, що роботодавець зобов`язаний інформувати працівників, які працюють за строковим трудовим договором, про вакансії, що відповідають їх кваліфікації та передбачають можливість укладення безстрокового трудового договору, а також забезпечити рівні можливості таких працівників для його укладення (частина третя статті 23 КЗпП).

Відповідачами не надано суду жодних належних та допустимих доказів того, що вони інформували ОСОБА_1 про вакансії, що відповідають її кваліфікації, а також можливість укладення з нею безстрокового трудового договору, що забезпечувало б рівні можливості у співвідношенні з іншими працівниками, знаючи при цьому, що вона працює на умовах строкового трудового договору.

За наведених обставин, оспорюваний наказ про звільнення позивача не може вважатися законним, і є таким, що порушує права позивачки на працю.

Отже, наказ № 94-к від 26.07.2023 року підлягає скасуванню, а позивачка ОСОБА_1 поновленню в Міжгірську гімназію філіюМіжгірського ліцею№1Міжгірської селищноїради напосаду вчителяматематики,з 27липня 2023року.Та оскількипозивачка зверталасядо співвідповідача29.05.2023року ізписьмовою заявоюпро продовженнятрудових відносин на умовах безстрокового трудового договору, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 07.02.2023 року, то відповідно суд вважає необхідним поновити позивачку на посаді вчителя на умовах безстрокового трудового договору з 27 липня 2023 року, а тому позов підлягає задоволенню в цій частині.

Крім того, судом встановлено, що згідно наказу Міжгірського ліцею №1 від 29.05.2023 року за №14-т ОСОБА_1 надано відпустку тривалістю 56 календарних днів, з 01.06.2023 року 26.07.2023 року (а.с.176-177).

При цьому, як вбачається з графіку відпусток педагогічних працівників Міжгірської гімназії за 2023 рік, у вказаний графік внесено виправлення з приводу дати початку основної відпустки лише щодо вчителя ОСОБА_1 та зазначено початок відпустки з 01.06.2023 року (замість 26.06.2023 року). Та при цьому, жодних оговорень стосовно вказаних виправлень та підписів посадової особи, яка ці виправлення внесла, у графіку відсутні (а.с.223).

Разом з тим, в судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 пояснила, що її згоди на внесення будь-яких змін у графік відпусток, керівництво Міжгірської гімназії у неї не запитували, жодних виправлень у графіку щодо дати початку відпустки нею не вносилося, будь-яких заяв про надання відпустки вона керівництву не подавала. Вказані обставини відповідачами по справі не спростовано та належними і допустимими доказами в судовому засіданні ними не доведено. Тому суд критично відноситься до письмових пояснень, оформлених 22.03.2024 завідуючим Міжгірської гімназії ОСОБА_3 , де зазначено, що вчитель математики ОСОБА_1 власноруч змінила дату своєї відпустки з 26.06.2023 року на 01.06.2023 року (а.с.224).Тобто це свідчить про те, що будь-якої заяви позивача про надання щорічної основної відпустки з 01.06.2023 року, з резолюцією в.о. директора Міжгірського ліцею № 1 Коваля М.В. та яка б передувала виданню наказу про звільнення ОСОБА_1 , нею не надавалося та наведені відповідачем вказані обставини не відповідають дійсним обставинам, встановленим в ході судового розгляду справи.

Відповідно до частини другої статті 3Закону України "Про відпустки"у разі звільнення працівника у зв`язку із закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. У цьому випадку чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки.

Отже, цією нормою передбачена можливість надання за бажанням працівника невикористаної відпустки при його звільненні у зв`язку із закінченням строку трудового договору, а не обов`язок роботодавця, як у частині першій вищезазначеної статті.

Разом з тим, положеннями статті 39-1КЗпП України передбачено, що якщо в останній день строку дії трудового договору працівник не був звільнений, трудові відносини вважаються продовженими на невизначений строк, якщо жодна із сторін не вимагає припинення трудових відносин.

Таким чином, після закінчення строку трудового договору (31.05.2023 року), вчитель Міжгірського ліцею № 1 ОСОБА_1 продовжувала перебувати у трудових відносинах з відповідачем, та жодна зі сторін не вимагала припинення трудових відносин, а навпаки, позивачка ОСОБА_1 зверталася 29.05.2023 року до відділу освіти з питанням продовження трудових відносин на умовах безстрокового трудового договору.

А отже, відповідно до положень ст.39-1КЗпП України, трудові відносини ОСОБА_1 з Міжгірським ліцеєм №1 Міжгірської селищної ради вважаються продовженими на невизначений строк, оскільки жодна із сторін не вимагала припинення трудових відносин.

Відповідно до частини 8 статті 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» середній заробіток працівника визначається відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати працівника, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно п.5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно доположень пункту8вищевказаного Порядку,нарахування виплат,що обчислюютьсяіз середньоїзаробітної платиза останнідва місяціроботи,провадяться шляхоммноження середньоденного(годинного)заробітку начисло робочихднів/годин,а увипадках,передбачених чиннимзаконодавством,календарних днів,які маютьбути оплаченіза середнімзаробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів за цей період.

Згідно з п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню; оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Судом також враховується правова позиція, викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 по справі № 755/12623/19, де зазначено, що середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин. Такий висновок підтверджується також змістом частини другої статті 235 КЗпП України, якою визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.

Тобто, у разі визнання звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату.

Згідно відомостей, які містяться у матеріалах справи, зокрема довідок відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту та культури виконавчого комітету Міжгірської селищної ради № 01-15/35 від 18.01.2024 року (а.с.153,154) вбачається, що заробітна плата ОСОБА_1 , яка працювала на посаді вчителя математики в Міжгірській гімназії філії Міжгірського ліцею № 1, за останні два місяці 2023 року становила: за квітень - 20575,47 грн., за травень 20575,47 грн. Та, відповідно, середньомісячний заробіток ОСОБА_1 становить 20575,47 грн., а середньоденний заробіток ОСОБА_1 становить 957,00 грн.

Отже, час вимушеного прогулу за період з 27 липня 2023року (наступний день після звільнення) по 02 квітня 2024 року включно (день ухвалення судового рішення) складає 178 робочих днів, у тому числі: липень 2023 року 2 дні; серпень 2023 року 23 дні; вересень 2023 року 21 день; жовтень 2023 року -22 дні; листопад 2023 року -22 дні; грудень 2023 року 21 день; січень 2024 року - 23 дні; лютий 2024 року 21 день; березень 2024 року -21 день; квітень 2024 року 2 дні.

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу позивачки складає 170346,00 грн. (957,00 грн. х 178 робочих днів = 170346,00 грн.).

Тому, виходячи з встановлених обставин, суд вважає, що права позивачки ОСОБА_1 були порушені та підлягають захисту у заявлений нею спосіб та з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27.07.2023року по02.04.2024року включно в сумі 170346,00 грн., з утриманням з цієї суми установлених законодавством податків та зборів.

Разом з тим, суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.

Відрахування податків і обов`язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, оскільки за цей період, у разі перебування на посаді, працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались би податки і збори.

Така позиція суду в повній мірі відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій в постанові від 18 липня 2018 року (справа № 359/10023/16-ц, провадження № 61-14794св18).

Отже, визначення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за вказаний період відповідатиме і засадам справедливості, яка є однією з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до частин 1, 3статті 133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом судової справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1, 3, 4статті 137 ЦПК Українипередбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків).

Як встановлено судом, за наданням професійної правничої допомоги позивачці ОСОБА_1 у цивільній справі № 302/1614/23 (провадження № 2/302/35/24) за пред?явленим нею позовом про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу - в інтересах позивачки діяв адвокат Кривка П.П., повноваження якого підтверджуються Договором про надання правничої допомоги від 28.08.2023 року за № 010/3 та Ордером на надання правничої (правової) допомоги серії АО № 1094157 від 28.08.2023 року.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачкою надано наступні документи: Договір про надання правничої допомоги адвокатом за № 010/3 від 28.08.2023 року (а.с.13); Додаток до Договору про надання правничої допомоги від 28.08.2023 року, на зворотній стороні якого є Акт приймання-передачі наданих послуг від 28.08.2023 року (а.с.14); Ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АО № 1094157 від 28.08.2023 року (а.с.12); оригінал квитанції №б/н від 28.08.2023 року про оплату за договором про надання правничої допомоги № 010/3 на суму 8000 грн., за підписом, печаткою адвоката Кривка П.П. та підписом платника ОСОБА_1 (а.с.15).

Як вбачається з Додатку до Договору про надання правничої допомоги від 28.08.2023 року,відповідно до якого адвокат Кривка П.П. надав замовнику ОСОБА_1 юридичні послуги на загальну суму 8000,00 грн., та які складаються з: попереднього опрацювання матеріалів та законодавчої бази (1 год. - 1000 грн.), фомування правової позиції, консультування щодо необхідності отримання додаткових матеріалів (доказів) та їх отримання (1 год. - 1000 грн.), ознайомлення з матеріалами справи, підготовка процесуальних документів по справі (адвокатський запит, позовна заява, клопотання, відзив на позов, тощо) (4 год - 4000 грн.), участь адвоката в судових засіданнях (500 грн 0,5 год; 1500 грн./1,5 год.) (а.с.14) та відповідно до наданого оригіналу квитанції від 28.08.2023 року адвокатом Кривка П.П. отримано від замовника ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 8000,00 грн. за надання правничої допомоги (а.с.15).

Як вбачається з матеріалів цивільної справи №302/1614/23, по даній справі за участю представників сторін відбулися настіпнц судові засідання: - 28.12.2023 року (тривалістю 1,5 години) (а.с.127-131); - 07.03.2024 року (тривалістю 2 години) (а.с.190-193); - 02.04.2024 року (тривалістю 5,5 годин) (а.с.248-251).

Вищенаведені документи оцінені судом як належні та достатні у розумінні положень ст.77-80 ЦПК України,оскільки підтверджуютьфакт понесенихпозивачкою ОСОБА_1 витрат напрофесійну правничудопомогу,яка надаваласяадвокатом КривкаП.П.

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та значимості таких дій у справі, суд дійшов висновку, що компенсації підлягає сума в розмірі 8000,00 грн., яка пов`язана з участю адвоката Кривка П,П. в судових засіданнях під час розгляду вказаної цивільної справи № 302/1614/23.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Такі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України).

Проаналізувавши обсяг робіт, виконаних адвокатом Кривка П.П., складність справи, яка розглянута судом за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, зокрема участі представника ОСОБА_11 в судових засіданнях, з урахуванням критерію реальності адвокатських витрат, співмірності та розумності розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу порівняно з обсягом виконаних адвокатом робіт (послуг) та складністю цієї справи, виходячи з конкретних обставин цивільної справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних ним робіт, прийняття безпосеедньої участі в судових засідяннях 28.12.2023 року, 07.03.2024 року, 02.04.2024 року (загальною тривалістю 9 годин), а тому суд приходить до висновку, що понесені позивачем ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню на суму 8000,00 грн., яка визначену сторонами у додатку до Договору від 28.08.2023 р., Акті приймання-передачі наданих послуг від 28.08.2023 року та фактично понесені позивачкою ОСОБА_1 , що підтверджено оригіналом квитанції від 28.08.2023 року (а.с.15).

Відповідно до положень ст.ст.13,43,81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.ст.12,81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюються на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною першою статті 77 та частиною другою статті 78 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно положень ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі вищевикладеного, повно та всебічно з`ясувавши обставини по даній справі, надавши оцінку зібраним по справі доказам та доводам позивачки в обгрунтування заявленого нею позову, приймаючи доуваги,що відповідачамине доведенов судовомузасіданні належнимита допустимимидоказами законністьта обґрунтованістьоскаржуваного наказу, судприходить довисновку,щопозовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволеннюза вищенаведенимисудом підставами,та підлягає скасуванню наказ Міжгірського ліцею №1 Міжгірської селищної ради №94-к від 26.07.2023 «Про звільнення Кривка Гафії», а позивачка ОСОБА_1 поновленню на роботі на умовах безстрокового трудового договору, на посаді вчителя математики Міжгірської гімназії філії Міжгірського ліцею №1 Міжгірської селищної ради з 27 липня 2023 року, наступного дня після її звільнення, та стягненню з співвідповідача Відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту та культури виконавчого комітету Міжгірської селищної ради, як розпорядника коштів, на користь позивачки ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в сумі 170346,00 грн., за вищенаведеним розрахунком та з відрахуванням з цієї суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Відповідно до ч.1, ч.2 п.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позивачка ОСОБА_1 , на підставі пункту першого частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», звільнена від сплати судового збору за заявленими нею позовними вимогами (вимоги немайнового та майнового характеру: скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу), тому відповідно до положень ст.141 ЦПК України з відповідача Відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту та культури виконавчого комітету Міжгірської селищної ради, який є розпорядником коштів, підлягає стягненню в дохід держави судовий збір у загальному розмірі 2147,20 грн. (1073,60 + 1073,60 = 2147,20).

Згідно ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.43 Конституції України, ст. ст. 3, 21, 23, 36, 39-1, 117, 233 КЗпП України, Законом України «Про повну загальну середню освіту», Законом України «Про відпустки», постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» № 100 від 08.02.1995 року, ст.27 Закону України «Про оплату праці», ст.ст. 9, 12, 13, 76-81, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Міжгірського ліцею №1 Міжгірської селищної ради, Відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту та культури виконавчого комітету Міжгірської селищної ради, про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Міжгірського ліцею №1 Міжгірської селищної ради №94-к від 26.07.2023 року «Про звільнення Кривка Гафії».

Поновити ОСОБА_1 на посаді вчителя математики Міжгірської гімназії філії Міжгірського ліцею №1 Міжгірської селищної ради з 27 липня 2023 року на умовах безстрокового трудового договору.

Стягнути з Відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту та культури виконавчого комітету Міжгірської селищної ради (Закарпатська область, Хустський район, смт.Міжгір?я вул.Шевченка, 86, ЄДРПОУ 44070606) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 27 липня 2023 року по 02 квітня 2024 року, включно, в сумі 170 346,00 (сто сімдесят тисяч триста сорок шість) гривень 00 копійок, з відрахуванням з цієї суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

Стягнути з Відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту та культури виконавчого комітету Міжгірської селищної ради (код ЄДРПОУ 44070606, адреса місцезнаходження: Закарпатська область, Хустський район, смт.Міжгір?я вул.Шевченка, 86) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі - 8000,00 (вісім тисяч) гривень.

Стягнути з Відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту та культури виконавчого комітету Міжгірської селищної ради (код ЄДРПОУ 44070606, адреса місцезнаходження: Закарпатська область, Хустський район, смт.Міжгір?я, вул.Шевченка, буд.86) на користь держави судовий збір в розмірі - 2147 (дві тисячі сто сорок сім) гривень 20 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду через Міжгірський районний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя

Міжгірського районногосуду Ю.В. СИДОРЕНКО

Закарпатської області