Ухвала

від 17.04.2024 по справі 2-212/10

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

4-с/754/38/24

Справа № 2-212/10

У Х В А Л А

Іменем України

17 квітня 2024 року Деснянський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Панченко О.М.

за участю секретаря судових засідань Сарнавського М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 про бездіяльність державного виконавця під час виконання судового рішення, заінтересована особа: Деснянський відділ ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева», -

в с т а н о в и в:

В березні 2024 р. боржник ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду м. Києва зі скаргою на бездіяльність державного виконавця під час виконання судового рішення, заінтересована особа: Деснянський відділ ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева» в якій просив визнати неправомірною бездіяльність Деснянського відділу ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо не скасування вжитих виконавцем заходів (арешт) (розшук ТЗ марки Шевроле Авео, рік випуску 2007, д/н НОМЕР_1 ) у виконавчому провадженні ВП НОМЕР_2 та зобов`язати скасувати вжиті виконавцем заходи (арешт) (розшук ТЗ марки Шевроле Авео, рік випуску 2007, д/н НОМЕР_1 ) у виконавчому провадженні ВП НОМЕР_2.

Скарга мотивована тим, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 24.09.2010 р. у справі №2-212/10 стягнуто з нього на користь ПАТ «Банк Форум» заборгованість за кредитним договором в сумі 89 294 грн. 25 коп. та судові витрати по справі. 14.03.2018 року між ПАТ «Банк Форум» та ТОВ ФК «ЖЕНЕВА» було укладено договір про відступлення прав вимоги №1050-Ф, відповідно до якого ПАТ «БАНК ФОРУМ» відступило, а ТОВ ФК «ЖЕНЕВА» набуло право вимоги заборгованості за договором кредиту, в тому числі за договором кредиту №0110/08/00 укладеного між ПАТ «Банк Форум» та боржником. Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 17.09.2018 року замінено вибулого стягувача ПАТ «Банк Форум» на його правонаступника ТОВ ФК «ЖЕНЕВА». В подальшому ОСОБА_1 перед ТОВ ФК «ЖЕНЕВА» виконав свої зобов`язання за договором кредиту, 18.12.2020 року ТОВ ФК «ЖЕНЕВА» було видано довідку про те, що до ОСОБА_1 фінансових та майнових претензій немає. 30.12.2020 року ТОВ ФК «ЖЕНЕВА» було видано довідку ОСОБА_1 про те, що товариство не заперечує, щоб предмет застави ТЗ марки Шевроле Авео, рік випуску 2007, д/н НОМЕР_1 було знято з реєстру обтяжень та з реєстру ДАІ з подальшою перереєстрацією. В подальшому заявник звернувся до Деснянського відділу ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з заявою про скасування вжитих виконавцем заходів (арешту рухомого майна) оскільки працівники ТСЦ МВС у м. Києві відмовили йому у реєстраційних діях щодо автомобіля. На день подання скарги вжиті державним виконавцем Деснянського ВДВС заходи не скасовані. Наявність протягом тривалого часу не скасованого арешту на майно за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача порушує право боржника на володіння майном, що стало підставою для звернення до суду з скаргою.

У письмових поясненнях на скаргу представник Деснянського відділу ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) заперечує щодо її задоволення, звертає увагу, що боржником не було сплачено борг, витрати на проведення виконавчих дій, виконавчий збір, а тому в державного виконавця були відсутні підстави для скасування арешту при повернення виконавчого листа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження».

Ухвалою судді від 18.03.2024 р. відкрито провадження за скаргою.

В судове засідання заявник не з`явився, в своїй скарзі просив проводити її розгляд без його участі.

Представник Деснянського відділу ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в судове засідання не з`явився, в своїх письмових поясненнях на скаргу просив відмовити у її задоволенні та розгляд скарги проводити без його участі.

Представник стягувача в судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином про день та час розгляду скарги, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Зважаючи на строки розгляду скарги передбачені ст. 450 Цивільним процесуальним кодексом України та на належність повідомлення заінтересованих осіб про дату та час розгляду скарги, суд вважає за можливе розглянути скаргу за наявними доказами в матеріалах справи.

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 24.09.2010 р. у справі №2-212/10 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Форум» заборгованість за кредитним договором в сумі 89 294 грн. 25 коп. та судові витрати по справі.

14.03.2018 року між ПАТ «Банк Форум» та ТОВ ФК «ЖЕНЕВА» було укладено договір про відступлення прав вимоги №1050-Ф, відповідно до якого ПАТ «БАНК ФОРУМ» відступило, а ТОВ ФК «ЖЕНЕВА» набуло право вимоги заборгованості за договором кредиту, в тому числі за договором кредиту №0110/08/00 укладеного між ПАТ «Банк Форум» та боржником.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 17.09.2018 року замінено вибулого стягувача ПАТ «Банк Форум» на його правонаступника ТОВ ФК «ЖЕНЕВА».

Спір у справі виник у зв`язку з оскарженням бездіяльності у вигляді не зняття арешту державним виконавцем, який здійснював виконавчі дії у виконавчому провадженні на стадії його завершення під час повернення виконавчого документу стягувачу 25.03.2013 року.

Станом на час виникнення спірних правовідносин був чинний Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV.

Згідно з пунктом 2, 9 частини першої статті 47 наведеного Закону виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо, зокрема, у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Згідно з частинами першою та другою статті 50 наведеного Закону, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

У разі повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження не є закінченим. При цьому, державному виконавцю не надано право на зняття арешту з майна боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав відсутності у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17 січня 2018 року у справі №910/8019/15-г.

Варто зазначити, що повернення виконавчого документа стягувачу не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання, поновити строк на пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Згідно зі статтею 49 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для закінчення виконавчого провадження.

Матеріали справи не містять відомостей про те, що державний виконавець в рамках виконавчого провадження НОМЕР_2 виносив постанову про закінчення виконавчого провадження по зазначеній справі, внаслідок чого у нього не було правових підстав для скасування примусових заходів, прийнятих під час примусового виконання рішення.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 березня 2020 року в справі №137/1649/17 (провадження №61-26969св18) зазначено, що згідно зі статтею 49 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для закінчення провадження. Отже, зняття арешту з майна боржника пов`язується із закінченням виконавчого провадження, а не з поверненням виконавчого документа стягувачу.

Відтак, повернення виконавчого документа стягувачу не є закінченням виконавчого провадження, оскільки це різні стадії виконавчого провадження, які мають різні підстави виникнення та наслідки. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом, а повернення виконавчого документа не позбавляє стягувача права на повторне звернення виконавчого документу до примусового виконання. Та, як зазначалося вище, стягувач, який пропустив строк звернення виконавчого документу до виконання, не позбавлений можливості звернутися до суду в порядку виконання рішення суду із заявою про поновлення пропущеного строку.

Оскільки у державного виконавця був відсутній обов`язок знімати такий арешт самостійно, підстави для визнання неправомірною бездіяльність Деснянського відділу ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відсутні.

Щодо зобов`язання відділ ДВС скасувати вжиті державним виконавцем заходи (арешт) (розшук ТЗ марки Шевроле Авео, рік випуску 2007, д/н НОМЕР_1 ) у виконавчому провадженні ВП НОМЕР_2, варто зазначити наступне.

Аналіз норм Закону України «Про виконавче провадження» щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.

Водночас у разі повного виконання виконавчого документа та сплати витрат, пов`язаних з його примусовим виконанням, підстави для збереження чинності арешту майна боржника відсутні.

Між тим, матеріали справи не містять доказів сплати боржником витрат виконавчого провадження, пов`язаних з його примусовим виконанням.

З огляду на викладене, порушення державним виконавцем Закону України «Про виконавче провадження» під час виконавчого провадження судом не встановлено, а тому відсутні підстави для зобов`язання відділ ДВС скасувати вжиті виконавцем заходи (арешт) (розшук ТЗ марки Шевроле Авео, рік випуску 2007, д/н НОМЕР_1 ) у виконавчому провадженні ВП НОМЕР_2.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Тлумачення положень статті 447 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим.

Звертаючись до суду, сторона виконавчого провадження зобов`язана обґрунтувати, а суд, в свою чергу, зобов`язаний встановити, яке саме право скаржника як сторони виконавчого провадження порушено та підлягає захисту в порядку судового контролю за виконанням.

У порядку судового контролю за виконанням судових рішень правовий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту.

По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів сторони виконавчого провадження - є неприпустимим, саме по собі порушення норм законодавства ще не є достатньою підставою для задоволення скарги в порядку судового контролю; необхідно також довести та встановити порушення прав саме скаржника як сторони виконавчого провадження.

Таким чином, якщо державний виконавець або інша посадова особа державної виконавчої служби, приватний виконавець порушив встановлений порядок вчинення виконавчих дій, проте при цьому не порушив права скаржника (скаржник не обґрунтував, а суд не встановив порушення прав саме скаржника, а не будь якої іншої особи), то така скарга задоволенню не підлягає.

Аналогічна правовий висновок висловлено Верховним Судом у постановах від 22 квітня 2020 року у справі № 641/7824/18, від 09 грудня 2020 року у справі № 641/9433/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 520/6667/14-ц, від 21 січня 2021 року у справі № 2-5398/11, від 15 лютого 2021 року у справі № 522/21761/18, від 11 березня 2021 року у справі № 755/6875/18 та інших.

За змістом ч. 3 ст. 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що дії державного виконавця щодо не зняття арешту з майна боржника при поверненні виконавчого листа стягувачу в рамках виконавчого провадження НОМЕР_2 є правомірними, а тому скаргу ОСОБА_1 про бездіяльність державного виконавця під час виконання судового рішення, заінтересована особа: Деснянський відділ ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева», - потрібно залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 10, 258-261, 268, 352-354, 447, 450, 451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд, -

У х в а л и в :

Скаргу ОСОБА_1 про бездіяльність державного виконавця під час виконання судового рішення, заінтересована особа: Деснянський відділ ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева», - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15-днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без повідомлення учасників справи або без участі учасників зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту вказаного судового рішення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст ухвали складено та підписано 17.04.2024 у відповідності до ч.5 ст.268 ЦПК України.

Суддя: О.М. Панченко