Постанова

від 15.04.2024 по справі 539/3520/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 539/3520/23 Номер провадження 22-ц/814/1160/24Головуючий у 1-й інстанції Просіна Я.В. Доповідач ап. інст. Прядкіна О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючої судді: Прядкіної О.В.,

суддів: Обідіної О.І., Триголова В.М.,

розглянувши вм.Полтавіцивільнусправу за позовом Управління з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 17 жовтня 2023 року, прийнятого під головуванням судді Просіної Я.В. в м.Лубнах, зі складанням повного тексту 20 жовтня 2023 року.,-

в с т а н о в и в :

У серпні 2023 року Управління з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради звернулося до районного суду з даним позовом.

Зазначали, що у приватній власності ОСОБА_1 перебуває нежитлова будівля загальною площею 360 кв.м за адресою АДРЕСА_1 .

Дана будівля розміщена на земельній ділянці комунальної власності площею 0,0534 га, кадастровий номер 5310700000:06:069:0012 з цільовим призначенням -для будівництва та обслуговування будівель органів державної влади та місцевого самоврядування.

Вказували, що у період з 12.09.2020 року по 31.07.2023 року відповідач використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів, плату за користування землею не сплачував, хоча земельна ділянка використовувалась для розміщення об`єкту нерухомого майна, що перебуває у його власності.

На підставі викладеного, просили стягнути з ОСОБА_1 на користь Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області безпідставно збережені кошти у розмірі 24355, 74 грн. за період з 12.09.2020 року по 31.07.2023 року за користування земельною ділянкою та судовий збір у розмірі 2684, 00 гривень.

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 17 жовтня 2023 року задоволено позов Управління з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області безпідставно збережені кошти у розмірі 24355, 74 грн. за період з 12.09.2020 року по 31.07.2023 року за користування земельною ділянкою площею 0,0534 га, кадастровий номер 5310700000:06:069:0012 за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області судовий збір у розмірі 2684, 00 гривень.

Рішення суду мотивовано доведеністю позовних вимог.

Рішення оскаржив ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Управління з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради в повному обсязі.

Вважає, що позивачем в порушення вимог передбачених частиною 1 статті 81 ЦПК України не надано до позовної заяви доказів та не вказано обставини, на підставі яких відповідач повинен здійснювати плату за землю у вигляді орендної плати.

Вказує, що за користування земельною ділянкою не може стягуватись плата як за землі громадської забудови, оскільки на спірній земельній ділянці, розташована будівля площею 360 кв.м., яка з 18.07.2017 року перебуває в приватній власності і відповідно ця земельна ділянка об`єктивно не може використовуватись для будівництва та обслуговування будівель органів державної влади та місцевого самоврядування.

Також, зазначає, що суд, задовольняючи позовні вимоги, не врахував, що відповідачем вже сплачено плату за користування земельною ділянкою у вигляді земельного податку.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V Цивільного процесуального кодексу України.

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (частини четверта, шоста статті 19, стаття 274 ЦПК України).

Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (частина перша статті 369 ЦПК України). Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (частина 13 статті 7 ЦПК України).

Перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, колегія суддів приходить до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги з таких підстав:

Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що згідно з договором купівлі-продажу від 18.07.2017 року, що підтверджується інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , площею 360 кв.м.

Вказана нежитлова будівля розміщена на земельній ділянці комунальної власності площею 0,0534 га, кадастровий номер 5310700000:06:069:0012, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель органів державної влади та місцевого самоврядування.

Районний суд, задовольняючи позовні вимоги, рішення мотивував тим, що при переході будівлі чи споруди до власника - юридичної особи приватного права чи фізичної особи, право на земельну ділянку із земель державної та комунальної власності до нового власника не переходить, а від так, відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком.

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до положень статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

За змістом статей 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно з пунктом в) частини першої статті 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Частиною першою статті 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. При цьому орендна плата справляється у грошовій формі.

У пункті 289.1 статті 289 ПК України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, і не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки (пункт 288.5 статті 288 ПК України).

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, а також застосування передбачених законом способів захисту прав.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, у випадку використання земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди, власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію розміру неотриманої орендної плати за користування земельною ділянкою в порядку, визначеному статтею 1212 ЦК України.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Для кондикційних зобов`язань важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України).

Зазначений правовий висновок відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постановах від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) та висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі № 201/2956/19 (провадження № 61-2105св20).

Встановивши, що відповідач є власником відповідної частини нежитлових приміщень, розташованих на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності територіальній громаді м. Лубни, використовує її без належного оформлення права оренди, не сплачує орендну плату, отже за рахунок власника цієї земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність у ОСОБА_1 обов`язку повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

При визначенні розрахунку безпідставно збережених коштів, районний суд правильно врахував витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (а.с.13).

При цьому колегія суддів зауважує, що відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 646/4738/19 (провадження № 61-17197сво20), витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, який підтверджує дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. У справі такий витяг наявний.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів та обставин, на підставі яких відповідач повинен сплачувати орендну плату, то вказане спростовується матеріалами справи та вищенаведеними нормами цивільного та земельного законодавства.

Щодо посилань скаржника на те, що суд першої інстанції не врахував, що він вносив протягом, заявленого в позові періоду плату в якості земельного податку, оцінюється колегією суддів з огляду на те, що сплата земельного податку має іншу правову природу, а ніж орендна плата за використання чужої земельної ділянки і надходить до органів доходів та зборів, а не на рахунок власника земельної ділянки, яка використовується.

Інші доводи апеляційної скарги висновків районного суду не спростовують.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 17 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 16.04.2024 року.

Головуюча суддя О.В. Прядкіна

Судді: О.І. Обідіна

В.М. Триголов