Постанова

від 15.04.2024 по справі 925/1145/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2024 р. Справа№ 925/1145/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Барсук М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Трейд Логістік"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 30.10.2023

у справі №925/1145/23 ( суддя Кучеренко О.І.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Остріщенка Юрія Васильовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Трейд Логістік"

про стягнення 45 951,03 грн, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Фізична особа-підприємець Остріщенко Юрій Васильович звернулась до Господарського суду Черкаської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Трейд Логістік», у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором на перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні №14112022/71 від 14.11.2022 у розмірі 43882,32 грн, 3% річних у розмірі 696,11 грн та інфляційні збитки у розмірі 1372,60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач виконав свої зобов`язання за договором з перевезення вантажу та здійснив перевезення вантажу згідно із заявками від 14.11.2022 та від 28.11.2022, проте відповідач частково оплатив надані позивачем послуги за заявкою від 28.11.2022 у сумі 102 392,00 грн. 03.02.2023 вантаж за заявкою від 14.11.2022 було доставлено отримувачу та 09.02.2023 розвантажено, про що було повідомлено відповідача, проте останній свої зобов`язання з оплати вартості наданих послуг з перевезення вантажу за заявкою від 28.11.2022 не виконав, внаслідок чого у відповідача наявна заборгованість перед позивачем у сумі 43 882,32 грн, за стягненням якої разом із нарахованими на неї річними та інфляційними витратами позивач і звернувся з цим позовом до суду.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 30.10.2023 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Трейд Логістік» на користь фізичної особи-підприємця Остріщенка Юрія Васильовича 43 882,32 грн основної заборгованості, 674,47 грн річних, 428,85 грн інфляційних витрат та 2627,61 грн судового збору.

Рішення суду обґрунтовано тим, що матеріали справи містять належні докази щодо наявності у відповідача перед позивачем заборгованості у сумі 43 882,32 грн.

Водночас, суд першої інстанції здійснив власний розрахунок 3 % річних та інфляційних витрат.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобал Трейд Логістік" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 30.10.2023 у справі №925/1145/23 та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що відповідач був позбавлений основоположних засад господарського судочинства, а саме змагальності і відкритості. Апелянт зазначає, що у Господарського суду Черкаської області було достатньо технічних можливостей для повідомлення апелянта про розгляд справи, проте судом було обрано найбільш ненадійний спосіб повідомлення, а саме через поштову службу.

Апелянт також вказує, ним також не отримувалась позовна заява з додатками.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №925/1145/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

В той же час, на час надходження апеляційної скарги, матеріали справи №925/1145/23 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою суду від 04.12.2023 року відкладено вирішення питання щодо вчинення процесуальних дій, передбачених параграфом 2 глави 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Трейд Логістік" на рішення Господарського суду Черкаської області від 30.10.2023 року у справі №925/1145/23 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду.

На адресу суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою суду від 14.12.2023 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Трейд Логістік" на рішення Господарського суду Черкаської області від 30.10.2023 року у справі №925/1145/23 залишено без руху.

При цьому, апелянту було встановлено строк 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків шляхом подання доказів доплати судового збору в сумі 81 грн та доказів про наявність або відсутність електронних кабінетів в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами у Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Трейд Логістік".

Ухвалою суду від 08.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Трейд Логістік" на рішення Господарського суду Черкаської області від 30.10.2023 року у справі №925/1145/23 та повідомлено учасників, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.

Частина 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи не заявлено.

Позиції учасників справи

12.02.2024 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

Крім того, до відзиву на апеляційну скаргу позивачем було долучено заяву про розподіл судових витрат, в якій останній просив стягнути з відповідача на користь позивача 3 700,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

14.11.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Глобал Трейд Логістик» (експедитор) та фізичною особою-підприємцем Остріщенком Юрієм Васильовичем (перевізник) було укладено договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні №14112022/71 від 14.11.2022 (далі договір). За умовами цього договору експедитор замовляє, а перевізник надає послуги з міжнародних і міжміських перевезень вантажів автомобільним транспортом, а також з організації таких перевезень (пункт 1.1 договору).

Перевізник зобов`язується прийняти і доставити ввірений йому експедитором вантаж до пункту призначення і передати його вантажоодержувачу, а експедитор зобов`язується оплатити перевезення вантажу, відповідно до умов цього договору (пункт 1.2 договору).

Відповідно до п. 1.4. договору вартість перевезення, форма і схема оплати вказуються в заявці на перевезення, яка є невід`ємною частиною цього договору (пункт 1.4 договору).

На підставі даного договору експедитор замовляє, а перевізник надає одну або декілька послуг:організовує перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні на підставі відповідних заявок; виконує розсилання товарно-транспортної документації, акти виконаних робіт, CMR; приймає участь в складанні актів у випадках встановлених чинним законодавством та вирішує з експедитором претензійні питання; за згодою сторін виконує домовлені доручення експедитора (пункт 2.1 договору).

Згідно п. 2.2. договору детальні умови по кожному замовленню обговорюються в заявці. Допускається отримання заявки по факсимільному зв`язку або по електронній пошті, така заявка має юридичну силу.

Міжнародні автомобільні перевезення вантажів виконуються відповідно до положень чинних Конвенцій про міжнародні перевезення, а також відповідно до вимог чинних на території України нормативних актів (пункт 2.3 договору).

Відповідно до п. 3.1.4 договору експедитор зобов`язується своєчасно оплачувати послуги перевізника.

Перевізник зобов`язується доставити вантаж у відповідності з поданою заявкою в пункт призначення і здати його вантажоодержувачу (пункт 3.2.11 договору).

Ціни в договорі встановлені в національній валюті України гривні (пункт 4.1 договору).

Ціни, які відповідають конкретному перевезенню (групі однотипових перевезень) погоджуються додатково перед кожним перевезенням (групою перевезень). Ціни на послуги узгоджуються сторонами в замовленнях на перевезення і вказуються у рахунках-фактурах перевізника. Ціни є договірними та вираховуються виключно виходячи із конкретної ситуації на транспортному ринку. Порядок та строк оплати обговорюються у разовій заявці, яка направляється перевізнику перед визначеним перевезенням (групою однотипових перевезень (пункти 4.2-4.6 договору).

Пунктом 4.7. договору встановлено, що розрахунки за цим договором здійснюються у безготівковій формі у національній валюті України шляхом переведення коштів з розрахункового рахунку експедитора на розрахунковий рахунок перевізника, протягом 5-ти (п`яти) банківських днів після отримання рахунка-фактури перевізника, товарно-транспортної накладної (CMR) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, акт виконаних робіт, якщо в заявці не вказані інші умови оплати за кожне окреме перевезення.

Якщо сторонами в замовленні на перевезення визначено вартість перевезення вантажу - в іноземній валюті, то розрахунки здійснюються в національній валюті України за офіційним курсом НБУ на день розвантаження, якщо інше не вказано в заявці (пункт 4.8 договору).

У разі затримки експедитором оплати послуг перевізника, перевізник зобов`язується уточнити чи відбувся розрахунок з експедитором за надані послуги його контрагентом (замовником) (пункт 4.9 договору).

Відповідно до п. 8.1. договору всі спірні питання, які виникають в ході реалізації договору, вирішуються сторонами шляхом переговорів. У випадках неможливості врегулювати спір шляхом переговорів, вирішення спорів відбувається в порядку передбаченому чинним законодавством.

Сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків за цим договором у відповідності з чинним законодавством (пункт 8.2 договору).

Згідно п. 8.3. договору сторона яка отримала претензію, зобов`язана розглянути її та надати відповідь не пізніше одного місяця з часу отримання претензії. Відсутність відповіді на претензію є підставою для звернення до Господарського суду у відповідності з законодавством України.

У випадку виникнення претензій перевізник зобов`язаний повідомити експедитора на протязі трьох днів та направити претензію в письмовій формі. В іншому випадку претензія розглядатися не буде (пункт 8.4 договору).

Пунктом 9.3. договору передбачено, що договір, заявки, зміни та доповнення до договору, отримані від експедитора за допомогою факсимільного зв`язку або електронної пошти, мають юридичну силу.

Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31 грудня 2023 року. Якщо жодна із сторін за тридцять днів до закінчення строку дії договору не попередить іншу сторону про розірвання договору, то даний договір зберігає свою силу для сторін кожного разу ще на один рік (пункт 9.7 договору).

На виконання умов договору 14.11.2022 між експедитором та перевізником було укладено заявку на перевезення вантажу міжнародного сполучення (далі заявка від 14.11.2022). У цій заявці сторони за договором узгодили наступні умови перевезення:

маршрут руху м.Київ (Україна) - м.Астана (Казахстан).

Дата і час завантаження: 21.11.2022.

Об`єм, вага вантажу: 2 палети 700 кг.

Термін доставки вантажу: 45-55 днів.

Ставка на перевезення 1200,00 доларів США.

Умови оплати: Б/Г до вивантаження.

28.11.2022 між експедитором та перевізником було укладено ще одну заявку на перевезення вантажу міжнародного сполучення. У цій заявці сторони за договором узгодили наступні умови перевезення:

маршрут руху м.Київ (Україна) м.Костанай (Казахстан).

Дата і час завантаження: 01.12.2022-02.12.2022.

Об`єм, вага вантажу: 5-6 палети 2500 кг.

Термін доставки вантажу: 45-50 днів.

Ставка за перевезення 2800,00 доларів США. У

мови оплати: Б/Г до вивантаження.

Після виконання цієї заявки, відповідач повністю розрахувався з позивачем, перерахувавши 31.01.2023 на рахунок позивача 102 392,00 грн, що підтверджується випискою по рахунку фізичної особи-підприємця Остріщенка Юрія Васильовича.

На виконання умов договору та заявки від 14.11.2022, позивач здійснив перевезення вантажу за маршрутом м. Київ (Україна) - м. Астана (Казахстан) та 03.02.2023 вантаж було доставлено отримувачу, що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними CMR №2699-63Т та 2699-64Т .

У листі №08/02 від 08.02.2023 позивач просив згоди відповідача на розвантаження вантажу згідно з пунктом 6.8 договору та зазначив про необхідність розрахунків згідно з умовами заявки від 14.11.2022, тобто до вивантаження.

У своїй відповіді на запит №08/02 від 08.02.2023, відповідач надав згоду на вивантаження вантажу, який перевозився за маршрутом м. Київ (Україна) м. Астана (Казахстан) та зазначив, що оскільки позивачем порушено декілька пунктів договору №14112022/71 від 14.11.2022, проведе оплату за перевезення після отримання скан копії CMR з печаткою та підписом вантажоотримувача.

09.02.2023 вантаж, який перевозився позивачем за заявкою від 14.11.2022 було розвантажено.

10.02.2023 позивач на електронну адресу відповідача, яка зазначена у договорі, надіслав міжнародні товарно-транспортні накладні CMR та рахунок на оплату, проте відповідач своїх зобов`язань зі сплати вартості перевезення не виконав та не перерахував грошові кошти позивачу.

У зв`язку із несплатою відповідачем вартості перевезення вантажу за заявкою від 14.11.2022, позивач звернувся до відповідача із претензією №16/02/23 від 16.02.2023, у якій просив відповідача в тридцяти денний термін з дня отримання претензії сплатити суму заборгованості за договором у сумі 43882,32 грн та 3% річних у сумі 25,25 грн. Також у цій претензії позивач повідомив відповідача про намір звернутися до суду і разі ненадання відповіді на претензію.

Проте ця претензія отримана відповідач (його представником) не була та повернулась на адресу позивача із причиною повернення «за закінченням терміну зберігання».

Спір у даній справі виник у зв`язку з тим, що відповідач не розрахувався з позивачем за надані послуги з перевезення вантажу згідно з умовами договору та заявки від 14.11.2022.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Положеннями ст. 909 Цивільного кодексу України, ст. 307 Господарського кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ч. 2 ст. 909 Цивільного кодексу України договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Приписами ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України передбачено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

За змістом ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України, що кореспондується з вимогами ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України , загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з пунктом 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (далі - Правила), договір про перевезення вантажів - це двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов`язки та відповідальність сторін щодо їх додержання.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з перевезення вантажів та транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень, які урегульовані укладеним між ними договором та відповідних заявок.

На виконання умов цього договору відповідач направив відповідачу дві заявки на перевезення вантажу з м.Києва у Казахстан, за однією з яких (від 14.11.2022) відповідач не розрахувався з позивачем за надані останнім послуги з перевезення.

На підтвердження виконання умов договору та заявки від 14.11.2022 позивачем надані міжнародні товарно-транспортні накладні CMR № 2699-63Т та № 2699-64Т, за якими 03.02.2023 вантаж було доставлено одержувачу.

Законом України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» закріплено, що Україна приєдналася до зазначеної Конвенції, а згідно листа Міністерства закордонних справ України від 16.05.2007 № 72/14-612/1-1559 «Щодо набуття чинності міжнародними договорами» ця Конвенція набрала чинності для України 17.05.2007.

Згідно ст. 1 Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Отже, виходячи зі змісту Конвенції, враховуючи, що обставини даного спору виникли з факту міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом, в якому відповідач виступав в якості замовника у відносинах з експедитором, яким фактично здійснювалась організація перевезення вантажу, то на спірні правовідносини сторін поширюються положення Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, що підписана в Женеві 19.05.1956.

З урахуванням статті 9 Конституції України та статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України», статті 4 Господарського процесуального кодексу України до спірних правовідносин застосовуються положення Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, які мають пріоритет над правилами, передбаченими законодавством України.

Стаття 4 Конвенції передбачає, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, зокрема, наданою сторонами CMR, якою підтверджується прийняття вантажу до перевезення. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Статтею 9 Конвенції встановлено, що вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Як зазначалось вище, на підтвердження факту здійснення перевезення вантажу згідно заявки від 14.11.2022, позивачем надані міжнародні товарно-транспортні накладні CMR № 2699-63Т та № 2699-64Т.

Отже, враховуючи зазначені приписи чинного законодавства та умови договору, надані позивачем міжнародні товарно-транспортні накладні є належним та допустимим доказом надання перевізником послуг з організації міжнародного перевезення вантажу, зміст яких, зокрема, відмітки про доставку вантажу та отримання його вантажоотримувачем на вказаних CMR, дають суду підстави стверджувати про виконання позивачем обов`язків з прийняття вантажу до перевезення та належної передачі вантажу вантажоотримувачу.

Матеріали справи не містять доказів будь-яких зауважень з боку відповідача щодо якості наданих послуг позивачем та недодержання строків виконання умов договору.

Отже, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується та не заперечується відповідачем виконання позивачем умов Договору перевезень вантажів та заявки від 14.11.2022.

Вартість послуг за заявкою від 14.11.2022 сторони визначили у розмірі 1200,00 доларів.

Якщо сторонами в замовленні на перевезення визначено вартість перевезення вантажу - в іноземній валюті, то розрахунки здійснюються в національній валюті України за офіційним курсом НБУ на день розвантаження, якщо інше не вказано в заявці (пункт 4.8 договору).

Згідно зі статтею 524 Цивільного кодексу України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці Україні - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Відповідно до частини першої статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Разом із тим частина друга статті 533 Цивільного кодексу України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

З огляду на приписи договору, є вірним розрахунок позивача, що станом на 09.02.2023 (день розвантаження товару) сума перевезення у розмірі 1 200,00 дол. США еквівалентна 43 882,32 грн (з урахуванням курсу Національного банку України станом на день розвантаження вантажу (09.02.2023) 36,5686 грн за 1 долар США).

Розрахунки за цим договором здійснюються у безготівковій формі у національній валюті України шляхом переведення коштів з розрахункового рахунку експедитора на розрахунковий рахунок перевізника, протягом 5-ти (п`яти) банківських днів після отримання рахунка-фактури перевізника, товарно-транспортної накладної (CMR) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, акт виконаних робіт, якщо в заявці не вказані інші умови оплати за кожне окреме перевезення (пункт 4.7 договору).

10.02.2023 позивач на електронну адресу відповідача, яка зазначена у договорі, надіслав товарно-транспортні накладні CMR та рахунок на оплату, проте відповідач своїх зобов`язань зі сплати вартості перевезення не виконав.

Відповідно до п. 9.3. договору за умовами договору, заявки, зміни та доповнення до договору, отримані від експедитора за допомогою факсимільного зв`язку або електронної пошти, мають юридичну силу.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що листування шляхом надіслання електронних листів уже давно стало частиною ділових звичаїв в Україні, а здійснення електронної переписки як усталеного звичаю ділового обороту в Україні, що не вимагає договірного врегулювання, визнається цивільним звичаєм за ст.7 ЦК (постанови Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №914/2505/17, від 13.10.2021 у справі №923/1379/20, на яку посилався скаржник, ухвала Верховного Суду від 25.05.2022 у справі №914/1003/21).

З цих підстав, суд першої інстанції вірно зазначив, що відправлення перевізником документів на електронну адресу відповідача є належним надсиланням документів відповідно до умов договору.

Більше того, колегія суддів враховує, що апелянт в апеляційній скарзі відповідних обставин щодо отримання документів електронною поштою, яка вказана у договорі, не заперечує.

За положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що сума заборгованості за надані послуги з перевезення в розмірі 43 882,32 грн відповідачем не сплачена, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, факт надання/отримання послуг документально підтверджено матеріалами справи, а отже вимога про стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості в розмірі 43 882,32 грн є обґрунтованою.

Стосовно нарахованих інфляційних втрат та 3 % річних колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов`язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, розрахунок 3% річних та інфляційних втрат здійснено позивачем без врахування строку, визначеного п. 4.7. договору (розрахунки здійснюються протягом 5-ти (п`яти) банківських днів після отримання документів). Суд першої інстанції вірно зазначив, що позивач мав право на нарахування річних та інфляційних з 16.02.2023.

Перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат за період з 16.02.2023 до 21.08.2023 (дата визначена позивачем у позовній заяві) колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 674,47 грн 3% річних і 428,85 грн втрат від інфляції.

Стосовно доводів відповідача щодо неналежного повідомлення про розгляд справи судом першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала Господарського суду Черкаської області від 30.08.2023 про відкриття провадження у справі направлялась на юридичну адресу відповідача - м. Черкаси, вул. Верхня Горова, 1, оф. 4, яка вказана в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В матеріалах справи міститься конверт-повернення з адреси місцезнаходження відповідача з відміткою відділення поштового зв`язку прописом «адресат відсутній за вказаною адресою».

Пунктом 5 частини шостої статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Апеляційним судом враховано позицію Верховного Суду (постанови від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19), відповідно до якої касаційний господарський суд, здійснивши аналіз ст.ст. 120, 242 ГПК України, п.п.11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, дійшов висновку, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена ст. ст. 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Суд також зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу особи є достатнім для того, щоб вважати повідомлення цієї особи належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

День же невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження особи (сторони, учасника справи), яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення цій особі ухвал суду.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.06.2022 у справі № 910/4430/21, від 19.09.2022 у справі № 916/939/15-г.

Сам лише факт не отримання адресатами кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належними адресами та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням сторонами, вказує на суб`єктивну поведінку цих осіб щодо отримання кореспонденції, яка надходила на їх адресу.

Колегія суддів також враховує, що як вбачається з матеріалів справи, про відкриття провадження у справі відповідача також було повідомлено судом шляхом оприлюднення на офіційному сайті Господарського суду Черкаської області відповідного оголошення про розгляд справи № 925/1145/23 у суді.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain», заява № 11681/85, зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Необхідно враховувати, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в судовому розгляді, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі за її участю, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Колегією суддів враховано, що у відповідності до частини другої статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

- це автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (частина друга статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З огляду на викладене відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитися з ухвалою суду першої інстанції у Єдиному державному реєстрі судових рішень та подати у встановлені ГПК України строки відзив на позовну заяву.

У зв`язку з чим колегія суддів зазначає, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду даної справи.

Стосовно доводів відповідача про неотримання копії позовної заяви колегія суддів відзначає, що в матеріалах справи міститься опис вкладення у цінний лист та накладна № 0314300168889, які підтверджують факт направлення позовної заяви з додатками на юридичну адресу відповідача.

Крім того, разом із відзивом на апеляційну скаргу позивач подав заяву про розподіл судових витрат, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача 3 700,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається із матеріалів, заява розподіл судових витрат була подана позивачем 12.02.2024, тобто у строк, передбачений ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Колегія суддів також враховує, що відповідна заява про розподіл судових витрат, разом із відзивом на апеляційну скаргу, була направлена на юридичну адресу відповідача 06.02.2024.

Тобто, у відповідача було достатньо часу на надання своїх заперечень чи обґрунтувань щодо поданої заяви про розподіл судових витрат.

Так, на підтвердження понесених судових витрат у суді апеляційної інстанції позивач долучив до матеріалів справи: копію договору про надання правової допомоги та представництво інтересів від 22.11.2023, укладеного між адвокатським об`єднанням «Туголукови та партнери» (колегія адвокатів) та ФОП Остріщенко Юрієм Васильовичем (замовник), відповідно до умов якого колегія адвокатів приймає зобов`язання надавати правову допомогу та представляти інтереси замовника у судах всіх інстанцій, в органах ДВС, перед приватними виконавцями, а також у всіх державних та недержавних установах, органах всіх форм власності по всім категоріям справ, пов`язаних із захистом прав, свобод та законних інтересів замовника.

Відповідно до п. 4.1. договору за надання правової допомоги замовник зобов`язується сплатити колегії адвокатів плату, що визначається додатковими угодами до цього договору.

Так, додатковою угодою № 1 від 19.01.2024 до договору сторони дійшли згоди, що загальна вартість надання колегією адвокатів професійної правничої допомоги у Північному апеляційному господарському суді із розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Трейд Логістік" на рішення Господарського суду Черкаської області від 30.10.2023 у справі № 925/1145/23 складає 3 700,00 грн.

Також, між адвокатським об`єднанням «Туголукови та партнери» та адвокатом Середою Анною Петрівною укладено договір про співробітництво № 271/23-1 від 22.11.2023, відповідно до умов якого колегія адвокатів залучає адвоката до виконання укладеного колегією адвокатів договору № 271/23 про надання правової допомоги від 22.11.2023 на представництво інтересів ФОП Остріщенко Юрія Васильовича.

В матеріалах справи міститься також рахунок на оплату № 02 від 19.01.2024 та платіжне доручення № 23340 від 3 700,00 грн.

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Колегією суддів враховано, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю.

При цьому адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

Як вбачається з умов договору, сторони погодили фіксований розмір гонорару за надання адвокатом правничої допомоги у суді апеляційної інстанції - 3 700,00 грн.

Колегія суддів відзначає, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам.

В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

При цьому, колегією суддів досліджено подані позивачем до суду докази, які свідчать про проведену адвокатом роботу (зокрема, підготовка та подача відзиву на апеляційну скаргу) і не встановлено неспівмірності вказаних витрат.

Також, апеляційним судом враховуються положення п. 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7, в якому передбачено, що, за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна отримувати від сторони, що програла, відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

З цих підстав, враховуючи фактично надану адвокатом правову допомогу в межах справи № 925/1145/23 у суді апеляційної інстанції, з огляду на наявність доказів на понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, колегія суддів дійшла до висновку, що у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача на професійну правову допомогу у суді апеляційної інстанції покладаються на відповідача у сумі 3 700,00 грн.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За наведених вище обставин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, наведених в оскаржуваному рішенні, а тому відсутні підстави для скасування або зміни рішення Господарського суду Черкаської області від 30.10.2023 року у справі №925/1145/23.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Трейд Логістік" на рішення Господарського суду Черкаської області від 30.10.2023 у справі №925/1145/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 30.10.2023 у справі №925/1145/23 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Трейд Логістік» (вул.Верхня Горова, 1, офіс 4, м.Черкаси, 18002, ідентифікаційний код 41921458) на користь фізичної особи-підприємця Остріщенка Юрія Васильовича ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) 3 700,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката, понесених ним у суді апеляційної інстанції.

5. Видачу наказу доручити Господарському суду Черкаської області.

6. Матеріали справи №925/1145/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя М.А. Барсук

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Руденко