Постанова

від 15.04.2024 по справі 495/8393/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3950/24

Справа № 495/8393/22

Головуючий у першій інстанції Шевчук Ю.В.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

15.04.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Карташова О.Ю., Кострицького В.В.,

учасники справи:

позивач Комунальне підприємство «Білгород Дністровськтеплоенерго»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України) справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,

на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21 вересня 2023 року,

за позовомКомунального підприємства«БілгородДністровськтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2022 року Комунальне підприємство «Білгород-Дністровськтеплоенерго» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за опалення, в обґрунтування якого зазначило, що відповідач є споживачем послуг які надаються позивачем, квартира ОСОБА_1 приєднана до системи централізованого теплопостачання. Проте відповідач не здійснює оплату за надані послуги, заборгованість за період з травня 2006 року по 01.05.2022 року складає 34521,55 грн.

Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Білгород-Дністровськтеплоенерго» заборгованість за теплопостачання у розмірі 34521,55 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області рішенням від 21 вересня 2023 року позов Комунального підприємства «Білгород Дністровськтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за опалення задовольнив.

Стягнув з ОСОБА_1 на користь КП «Білгород-Дністровськтеплоенерго» заборгованість за опалення в сумі 34521,55 грн.

Стягнув з ОСОБА_1 на користь КП «Білгород-Дністровськтеплоенерго» витрати по сплаті судового збору в розмірі 2481 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідачка є абонентом КП «Білгород -Дністровськтеплоенерго», яке надає послуги з опалення оселі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідачкою послуги належним чином не сплачувались, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 01.05.2022 року становить 34521,55 грн.

Щодо клопотання про застосування строку позовної давності, то суд першої інстанції зазначив, що представник позивача звертався до Білгород-Дністровського міськрайонного суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з боржника заборгованості за опалення, однак 23 вересня 2022 року Білгород-Дністровський міськрайонний суд відмовив у задоволені заяви про стягнення заборгованості. Тому вважав, що строки для звернення до суду за захистом своїх законних прав та інтересів, пропущені не були.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційнійскарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21 вересня 2023 року, та ухвалити нове рішення, яким справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційнійскарзі ОСОБА_1 не погоджується з висновками суду першої інстанції, та зазначає, що не була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи. Посилається на пропуск позивачем строку звернення до суду, відсутність статусу споживача, та фактичного споживання тепла, зазначає, що квартира взагалі відключена від системи центрального опалення, між сторонами відсутні договір про надання послуг, тому перед відповідачем не міг утворитись борг з огляду на відсутність будь-яких правовідносин з позивачем.

Посилається на складання позивачем квитанції на опалення на чужі прізвища. Зазначає про наявність права на власний розсуд визначати вид опалення яким вона бажає обігрівати свою власність та здійснює обігрів житла електроприладами.

(2) Позиція інших учасників справи

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 22.01.2024 року відповідачу роз`яснювалось право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу.

Копію ухвали про відкриття провадження від 22.01.2024 року та копію апеляційної скарги з доданими документами КП «Білгород-Дністровськтеплоенерго» отримало 23.01.2024 року та 12.01.2024 року відповідно в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками.

Відзив на апеляційну скаргу сформовано за допомогою підсистеми (модуля) ЄСІТС Електронний суд 05.03.2024 року.

Оскільки ухвалою Одеського апеляційного суду від 22.01.2024 року позивачу встановлено десятиденний строк на подання відзиву, копію ухвали про відкриття провадження позивачем отримано 23.01.2024 року, то відзив на апеляційну скаргу КП «Білгород-Дністровськтеплоенерго» подано з пропуском процесуального строку.

Позивачем питання про поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу не порушується, також до відзиву не надано доказів направлення його скаржнику, тому останній підлягає залишенню без розгляду.

ОСОБА_1 копію ухвали про відкриття провадження отримала 01.02.2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Згідно ч. 13 ст.7ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядкуписьмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цимКодексом непередбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 1 статті 369ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Отже, розгляд цивільної справи з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім справ зазначених в ч. 4 ст. 274 ЦПК України, у суді апеляційної інстанції у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи є загальним правилом, визначеним у ЦПК України.

Із матеріалів справи вбачається, що ціна позову в даній справі становить 34521,55 грн і є менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2481* 100 = 248100 грн), тому справа відноситься до категорії малозначної справи в силу вимог закону.

Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції вмежах доводівта вимогапеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідачка є абонентом КП «Білгород -Дністровськтеплоенерго», яке надає послуги з опалення оселі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідачкою послуги належним чином не сплачувались, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 01.05.2022 року становить 34521,55 грн.

Щодо клопотання про застосування строку позовної давності, то суд першої інстанції зазначив, що представник позивача звертався до Білгород-Дністровського міськрайонного суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з боржника заборгованості за опалення, однак 23 вересня 2022 року Білгород-Дністровський міськрайонний суд відмовив у задоволені заяви про стягнення заборгованості. Тому вважав, що строки для звернення до суду за захистом своїх законних прав та інтересів, пропущені не були.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі колегія суддів вважає, що рішення суду не відповідає нормам процесуального права, з огляду на таке.

Із матеріалів справи вбачається, що Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області ухвалою від 26.10.2022 року відкрив спрощене позовне провадження, постановив проводити розгляд в порядку спрощеного позовного провадження 07.12.2022 року о 09 годині 30 хвилин.

Розгляд справи неодноразово відкладався на 31.01.2023 року, 07.03.2023 року, 27.03.2023 року, 17.05.2023 року, 03.07.2023 року, 21.09.2023 року.

Судове засідання, призначене на 21.09.2023 року, проведене за відсутності учасників справи, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що відповідач надала заяву про розгляд справи за її відсутності.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 522/18010/18 зазначено, що у ЦПК України законодавець встановив повноваження суду апеляційної інстанції скасовувати рішення суду першої інстанції із підстави неналежного повідомлення у суді першої інстанції особи, яка подала апеляційну скаргу. Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (пункт 3 частини третьої статті 376 ЦПК України). Тлумачення частини першої статті 8, частини другої статті 211, пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу; невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства; розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, є обов`язковою та безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. У ситуації, коли суд першої інстанції розглянув справу за відсутності сторони, яка не була належним чином повідомлена про час та місце її розгляду, а суд апеляційної інстанції, повідомивши відповідну сторону належним чином, залишив таке рішення суду першої інстанції без змін, якщо такий учасник справи обґрунтовував свою апеляційну скаргу такою підставою, суд касаційної інстанції не може застосувати правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» (частина друга статті 410 ЦПК України).

Аналіз змісту та практики застосування наведених норм процесуального права дають підстави для висновку, що умова належності повідомлення учасника справи про дату, час і місце розгляду його справи у визначеному ЦПК України порядку є обов`язковою для забезпечення справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Факт подання учасником справи заяви про розгляд справи за його відсутності не дає підстав для висновку, що такого учасника справи суд не має повідомляти про місце, дату і час судового засідання.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12.01.2023 року у справі № 606/2459/21.

З огляду на викладене, подання ОСОБА_1 заяви про розгляд справи за її відсутності, не звільняє суд від обов`язку здійснити належне повідомлення останньої.

Повідомлення сторін про дату, час і місце розгляду справи проводиться відповідно до вимог статей 128-130 ЦПК України.

Частинами першою, другою, п`ятою, шостоюстатті128 ЦПК України передбачено, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судова повістка про виклик повинна бути врученаз таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка повідомлення - завчасно.

Відповідно до ч. 2 ст. 211 ЦПК України про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

В матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення ОСОБА_1 про дату, час ти місце розгляду справи, зокрема призначеної на 21.09.2023 року.

Також апеляційний суд зауважує, що повідомлення відповідача, шляхом розміщення оголошення про виклик особи зареєстроване місце проживання перебування місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, суперечить нормам процесуального права.

Так, відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Судом першої інстанції з додержанням вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України звертався до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_1

10.11.2022 року з Управління з питань надання адміністративних послуг надійшла відповідь з якої вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Враховуючи наявні в матеріалах справи відомості про зареєстроване місце проживання відповідача повідомлення останнього про дату, час та місце розгляду справи, шляхом розміщення оголошення у порядку визначеному ч. 11 ст. 128 ЦПК України, не є належним.

Також, апеляційний суд враховує, що у своїх заявах ОСОБА_1 зазначає що обізнана лише про судові засідання, призначені на 07.03.2023 року та 03.07.2023 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на порушення судом норм процесуального, а саме не повідомлення судом про дату, час та місце розгляду справи, відсутність можливості взяти участь у судовому розгляді справи.

Згідно пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК Українипорушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, неповідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права щодо розгляду справи судом першої інстанції за відсутності доказів належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, зазначене порушення є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається та ОСОБА_1 не заперечується, що остання є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 1.2, 1.3 Статуту КП «Білгород-Дністровськтеплоенерго», зареєстрованого виконкомом Білгород- Дністровської міської ради, реєстраційний № 040567990010568 від 27.09.2002 року підприємство засноване Білгород-Дністровською міською радою. Власником Підприємства є територіальна громада міста Білгород- Дністровська Одеської області.

Положеннями п. 2.1 Статуту метою створення підприємства є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією і задоволення на цій основі соціально- економічних інтересів трудового колективу та отримання прибутку.

Предметом діяльності підприємства є зокрема виробництво теплової енергії; передача, розподілення та реалізація теплової енергії (п. 3.1 Статуту).

Рішенням Виконавчого комітету Білгород- Дністровської міської ради № 461 від 06.12.2018 року «Про перегляд (коригування) двоставкових тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання та послуги з централізованого опалення по КП «Білгород-Дністровськтеплоенерго» затверджено скориговані двоставкові тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання та послуги з централізованого опалення по комунальному підприємству «Білгород-Дністровськтеплоенерго».

Згідно розрахунку заборгованості за опалення ОСОБА_1 АДРЕСА_1 за період з січня 2002 року по квітень 2022 року загальний борг станом на 01.05.2022 року складає 34521,55 грн.

Між сторонами склалися відносини щодо забезпечення надання житлово-комунальних послуг та здійснення споживачем оплати за отримані послуги.

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до п. 6, 13 ст.1Законом України«Про житлово-комунальніпослуги» споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач. Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг (п. 5 ст.1 Законом України «Про житлово-комунальні послуги»).

Згідно із частиною першою статті 13Закону України «Про житлово-комунальніпослуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Згідно із частиною першою статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать, зокрема комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Пунктами 1, 5 ч. 1 ст.7 Закону України«Про житлово-комунальніпослуги» передбачено право споживача, зокрема одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, та відповідний обов`язок оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Нормами ст. ст. 525, 526ЦК України зазначено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 32 Закону України«Про житлово-комунальніпослуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Верховним Судом у постанові від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 зроблено висновок про те, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Враховуючи викладене, доводи відповідача про те, що між сторонами відсутній договір про надання послуг не заслуговують на увагу як на підставу для звільнення відповідача від обов`язку оплати за теплопостачання.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині відсутності статусу споживача, не отримання послуг з теплопостачання, здійснення опалення помешкання за допомогою електроприладів, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 24 Закону України «Про теплопостачання» споживач теплової енергії має право на вибір, одного або декількох джерел теплової енергії чи теплопостачання, якщо це можливо за існуючими технічними умовами.

Питання відключення від мереж централізованого опалення, станом на час винекнення спірних правовідносин, регулювалось Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.

Відповідно до пункту 24 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється (пункт 25 Правил).

Втурішньобудинкова система централізованого теплопостачання 9-ти поверхового 171-квартриного будинку АДРЕСА_2 , була виконана згідно проекту будівництва будинку. У відповідності до вимог державних будівельних норм, з питань влаштування системи опалення, всі стояки та внутрішні розподільчі мережі гідравлічно ув`язані для забезпечення стабільної роботи системи опалення будинку. Будь-яке втручання в систему шляхом зміни гідравлічного опору (від`єднання від системи централізованого опалення) порушує права інших мешканців. Саме тому відключення від мереж централізованого опалення окремих квартир з 2007 року заборонено. Згідно отриманої інформації від КП «БДТЕ» звернення від власника квартири АДРЕСА_3 на відключення від мереж централізованого опалення квартири, а також акт, що підтверджує даний факт на підприємстві відсутні, що підтверджується листом Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради № б-6733/10000 від 01.09.2022 року.

Цивільне судочинство здійснюється за засадах змагальності (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідачем на виконання ст. 81 ЦПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом та є його процесуальним обов`язком, належних доказів на підтвердження обставин відключення квартири від мереж централізованого опалення у визначеному законом порядку не надано.

КП «Білгород-Дністровськтеплоенерго» повідомляло ОСОБА_1 про те, що жодних актів підтвердження відключення квартири АДРЕСА_4 та жодних актів перевірки стану приладів опалення чи дійсно квартира відключена від мереж ЦО, що підтверджується листами № 145 від 27.04.2022 року, № 182 віл 31.05.2022 року №198 від 15.06.2022 року, № 331 від 06.07.2022 року.

Згідно акту № 1 від 01.06.2022 року начальник КП «БДТЕ» ОСОБА_2 та голова ОСББ «Сім`я» проводили перевірку опалення будинку АДРЕСА_5 , власником якої є ОСОБА_1 . На підставі перевірки встановлено, що 01.06.2022 року комісія намагалась перевірити квартиру з метою виявлення факту наявності чи відсутності опалювальних приладів, як це стверджує заявниця цієї квартири. Однак власниця квартири ОСОБА_1 категорично відмовилась дати доступ комісії в квартиру.

Долучені відповідачем рахунки за електроенергію, гарантійний талон на електроприлад, листи органів місцевого самоврядування не є належними доказами відключення квартири від мереж централізованого опалення. Фотографія надана позивачем також не підтверджує обставин відключення квартири від мереж централізованого опалення у визначеному законом порядку, разом з тим неможливо встановити, що фотографія зроблена саме у квартирі відповідача.

У постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року в справі № 6-1192цс15 зазначено, що «підведення централізованого опалення до стояка в межах квартири свідчить про виконання послуг позивачем. Таким чином КП «Ізмаїлтеплокомуненерго» виконало свої зобов`язання щодо надання послуг централізованого опалення, а відповідач зобов`язаний оплатити надані послуги. У разі наміру споживача припинити надання послуг з централізованого теплопостачання, останній не позбавлений можливості у передбачений законом спосіб провести відключення квартири від мереж теплопостачання. Отже,самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги теплопостачання».

Враховуючи викладені обставини, апеляційний суд вважає, що відповідачем як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду не спростовано надання їй комунальних послуг КП «Білгород-Дністровськтеплоенерго», також не надано доказів надання комунальних послуг неналежної якості, тому наявні підстави для стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги.

Разом з тим, під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач заявляла про застосування строку позовної давності.

Так, відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За приписами частин третьої і четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Звертаючись до суду позивач просив стягнути заборгованість за період з травня 2006 року по 01.05.2022 року.

Позовна заява подана до суду 25.10.2022 року.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 відступила від правової позиції викладеної раніше у постановах Верховного Суду та зазначила, що подання заяви про видачу судового наказу заявник (стягувач) не може використовувати згідно з ч. 2 ст. 264 ЦК України з метою переривання позовної давності за відповідною вимогою чи за її частиною. Якщо договором не встановлений інший термін, то з 21 числа кожного місяця починається період прострочення оплати наданих у попередньому місяці послуг, а отже, і перебіг позовної давності щодо відповідного щомісячного платежу, за яким споживач допустив прострочення.

Отже,факт зверненняпозивача у2022році доБілгород-Дністровськогоміськрайонного судуОдеської областіз заявоюпро видачусудового наказупро стягненняз ОСОБА_1 заборгованості затеплопостачання неперериває строкупозовної давностівизначеної законодавцему трироки,тому слушнимиє доводиапеляційної скаргив частинізвернення КП«Білгород-Дністровськтеплоенерго» до суду з пропуском строку позовної давності.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, щоз 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким було доповнено Прикінцеві положення ЦК України пунктом 12 такого змісту «під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Якщо строк позовної давності закінчувався після набрання чинності Законом України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», строки, визначені статтями 257, 258 ЦК України, продовжилися на строк дії такого карантину.

Зазначене застосування положеньЗакону України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20, постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року у справі № 947/8885/21, а також постановах Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 343/2389/22, від 17 січня 2024 року у справі № 130/1596/22.

Враховуючи, що строк позовної давності за щомісячними платежами, починаючи з 02.04.2017 року, настав після набрання чинності Законом України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» строки, визначені статтями 257, 258 ЦК України, продовжилися на строк дії такого карантину.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за теплопостачання за період з травня 2006 року по 01.04.2017 року задоволенню не підлягають з огляду на пропуск строку позовної давності.

Щодо розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача колегія суддів зазначає таке.

З наданого позивачем розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 за період з квітня 2017 року по травень 2018 року 3381,91 грн, з травня 2018 року по квітень 2019 року складає 4393,44 грн, з травня 2019 року по квітень 2020 року 3595,73 грн, з травня 2020 року по квітень 2021 року 4950,51 грн, з травня 2021 року по квітень 2022 року 4586,19 грн.

За вказаний період відповідачем оплата за теплопостачання не вносилась, що підтверджується наданим розрахунком заборгованості, та відповідачем зазначеного не спростовано, доказів оплати, зокрема квитанцій, чеків тощо не надано.

Враховуючи викладені обставини, апеляційний суд вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за теплопостачання за період з 02.04.2017 року по 01.05.2022 року у розмірі 20907,78 грн (4586,19+4950,51+3595,73+4393,44+3381,91).

Повноваження суду апеляційної інстанції визначені ст. 374 ЦПК України, відповідно до п. 2 ч. 1 якої суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Оскільки суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції не має права скасувати рішення та направити справу для продовження розгляду, а питання щодо прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним відноситься до компетенції суду першої інстанції, вимоги апеляційної скарги щодо направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду одночасно з зустічним позовом, заявами, клопотаннями не підлягає задоволенню.

Щодо вимог апеляційної скарги про відхилення відзиву позивача.

Частиною другою статті 174 ЦПК України визначено, що заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Положеннями ч. 1 ст. 178 ЦПК України встановлено, що у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

Право на подання КП «Білгород Дністровськтеплоенерго» відзиву на апеляційну скаргу передбачено зокрема положеннями ст. 43, 178 ЦПК України.

Відзив - це процесуальний документ, в якому сторона спору викладає свої заперечення (за наявності) щодо наведених іншою стороною обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права.

Вимоги апеляційної скарги щодо відхилення відзиву на апеляційну скаргу позивача з підстав того, що останній відрізняється від позиції скаржника не підлягають задоволенню та суперечать суті права сторони по справі на подання заперечень, права на захист та принципу рівності сторін.

Окрім зазначеноговідзив КП «Білгород Дністровськтеплоенерго» на апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без розгляду з огляду на пропуск процесуального строку на його подання.

Щодо клопотання про витребування доказів.

Клопотання про витребування доказів № 4/2/22 ОСОБА_1 у, яке надане до суду першої інстанції та яке просить задовольнити відповідач під час апеляційного перегляду, не містять належних обґрунтувань щодо значення доказів, які просить витребувати відповідач для розгляду вказаної справи.

Оскільки, Одеським апеляційним судом постановою від 15.04.2024 року апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21 вересня 2023 року задоволена, вказана ухвала скасована у зв`язку з порушенням норм процесуального права, справу направлено для подальшого розгляду до суду першої інстанції, вирішення питання щодо витребування доказів на підтвердження обставин зустрічного позову в межах апеляційного перегляду цієї справи не приймається.

Щодо витребування пояснень апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що надання пояснень по суті справи є правом, а не обов`язком учасників справи.

Апеляційний суд не надає оцінку іншим доводам апеляційної скарги з огляду на те, що останні стосуються вимог зустрічного позову ОСОБА_1 , який судом першої інстанції не розглянуто.

Щодо суті апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).

Апеляційний судвважає,що рішеннясуду слідскасувати таухвалити новесудове рішення,яким позовнівимоги Комунальногопідприємства «БілгородДністровськтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Білгород Дністровськтеплоенерго» заборгованість за теплопостачання за період з 02.04.2017 року по 01.05.2022 року у розмірі 20907,78 грн. У задоволенні позовних вимог Комунального підприємства «Білгород Дністровськтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з травня 2006 року по 01.04.2017 року відмовити у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Щодо судових витрат

В ч. 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір в сумі 2481 грн, що підтверджується платіжним дорученням №7948 від 21.10.2022 року.

Враховуючи, що позовна заява підлягає задоволенню частково з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Білгород Дністровськтеплоенерго» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1502,60 грн.

Одеський апеляційний суд ухвалою від 22.01.2024 року звільнив ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21 вересня 2023 року.

Положеннями ч. 6 ст. 141 ЦПК України встановлено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, то з Комунального підприємства «Білгород Дністровськтеплоенерго» на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1467,59 грн, інша частина судового збору за подання апеляційної скарги компенсується за рахунок держави.

Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст. 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21 вересня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги Комунального підприємства «Білгород Дністровськтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з 02.04.2017 року по 01.05.2022 року задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Білгород Дністровськтеплоенерго» заборгованість за теплопостачання за період з 02.04.2017 року по 01.05.2022 року у розмірі 20907,78 грн.

У задоволенні позовних вимог Комунального підприємства «Білгород Дністровськтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з травня 2006 року по 01.04.2017 року відмовити у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства«Білгород Дністровськтеплоенерго» судовий збір у розмірі 1502,60 грн за подання позовної заяви.

Стягнути з Комунального підприємства«Білгород Дністровськтеплоенерго» судовий збір на користь держави у розмірі 1467,59 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий В.А.Коновалова

Судді В.В. Кострицький

О.Ю. Карташов