Ухвала

від 16.04.2024 по справі 911/693/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

"16" квітня 2024 р. Справа№ 911/693/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Копитової О.С.

Сотнікова С.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Головного управління Державної податкової служби у Київській області, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби на ухвалу Господарського суду Київської області від 12.09.2023 року

у справі №911/693/22 (суддя Наріжний С.Ю.)

за заявою Головного управління ДПС у Київській області

до Публічного акціонерного товариства "Яготинський завод продтоварів"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.09.2023 року у справі №911/693/22 заяву ГУ ДПС у Київській області задоволено частково, визнано грошові вимоги ГУ ДПС у Київській області до боржника у сумах: 38926,63 грн. - 3 черга задоволення вимог кредиторів; 238 784,49 грн. - 6 черга задоволення вимог кредиторів, в іншій частині заявлені вимоги відхилено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ГУ ДПС у Київській області, як відокремлений підрозділ ДПС звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 12.09.2023 року у справі №911/693/22 та прийняти нове рішення, яким визнати грошові вимоги в розмірі 48 108,22 грн.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2024 вказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Копитова О.С., Сотніков С.В.

Ухвалою суду від 19.03.2024 вищевказаною колегією суддів відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС у Київській області, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби на ухвалу Господарського суду Київської області від 12.09.2023 року у справі №911/693/22, повернення даної апеляційної скарги або залишення її без руху до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду та витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/693/22 за заявою ГУ ДПС у Київській області до ПАТ "Яготинський завод продтоварів" про банкрутство.

10.04.2024 року супровідним листом Господарського суду Київської області №02-04/911/693/22 від 09.04.2024 року витребувані матеріали даної справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Розглянувши подану апеляційну скаргу та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що вона має бути залишена без руху з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

21.04.2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 року №2597-VIII, який введено в дію 21.10.2019 року.

Так, статтею 258 ГПК України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги, відповідно до частини третьої якої до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Відповідно до приписів Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з п.10 ч.2 ст.4 наведеного закону за подання до господарського суду заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство становить 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому, згідно висновку про застосування норм права, викладеному у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 04.10.2023 року у справі №910/8316/20, який в подальшому знайшов своє відображення у постановах Верховного Суду від 16.11.2023 року у справі №908/1979/21 та від 10.01.2024 року у справі №904/6959/21, податковий орган, звертаючись із заявою із грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство або неплатоспроможність, сплачує судовий збір на підставі пп. 10 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

В силу п. 2.4 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання апеляційної скарги у справі про банкрутство справляється судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Згідно абзацу 4 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" з 1 січня 2023 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2 684,00 гривень.

Скаржником в апеляційному порядку оскаржується ухвала суду першої інстанції, прийнята за наслідками розгляду заяви ГУ ДПС у Київській області про визнання його кредиторських вимог, за подання якої у 2023 році підлягало сплаті 5368,00 грн. (2684х2) судового збору, а тому за подання даної апеляційної скарги апелянтом мало бути сплачено судовий збір у розмірі 8052,00 грн. (2х2684х150%).

Але, як вбачається із апеляційної скарги, скаржником, в порушення ст.258 ГПК України, не подано жодних доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі, а вказаний у додатках до апеляційної скарги доказ сплати судового збору відсутній, про що Північним апеляційним господарським судом складено Акт №911/693/22/09.1-26/107/24 від 14.03.2024.

Частиною 2 статті 260 ГПК України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

У свою чергу, частина 1 ст. 174 ГПК України містить положення, відповідно до якого суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (ч. 2 ст. 174 ГПК України).

Окрім того, згідно ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день (ч. 4 ст. 116 ГПК України).

Повний текст оскаржуваної ухвали підписаний 28.09.2023, відтак останнім днем подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Київської області від 12.09.2023 року є 22.09.2023 року.

При цьому, згідно ч. 2 ст. 256 ГПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема, ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Отже, у разі звернення до суду з апеляційною скаргою в межах строку, встановленого ч. 2 ст. 256 ГПК України, апелянт зобов`язаний також подати заяву про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги, передбаченого ч. 1 ст. 256 ГПК України, який, відповідно, обраховується або з дня проголошення судового рішення, або з дня повного його складення.

Так, з долученої апеляційним господарським судом до матеріалів справи довідки Господарського суду Київської про доставку електронного документа, сформованої 16.04.2024 року у КП "Діловодство спеціалізованого суду", вбачається, що оскаржувану ухвалу від 12.09.2023 надіслано одержувачу ГУ ДПС у Київській області через систему "Електронний суд" 29.09.2023 року та в цей же день о 17:06 отримана ним в електронному кабінеті.

Вказані обставини отримання ухвали 29.09.2023 року не заперечуються також скаржником в апеляційній скарзі.

Отже, надсилання судом першої інстанції копії ухвали від 12.09.2023 року в системі ЄСІТС відповідає приписам ч.ч. 5,7 ст.6 ГПК України та зазначене судове рішення вважається врученим скаржнику відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України з наступного робочого дня після отримання його до електронного кабінету через систему "Електронний суд", тобто 02.10.2023 року.

Таким чином, судом встановлено, що оскаржувану ухвалу вручено ГУ ДПС у Київській області 02.10.2023, як наслідок останнім днем для подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Київської області від 12.09.2023 року, з огляду на приписи ч.2 ст.256 ГПК України, є 12.10.2023 року.

Проте, скаржник звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на вищевказану ухвалу місцевого господарського суду засобами поштового зв`язку 11.03.2024 року, тобто з пропуском десятиденного процесуального строку на його апеляційне оскарження.

Одночасно апелянт просив поновити строк для подання апеляційної скарги.

Розглянувши заяву скаржника про відновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що викладені в ній причини та доводи є неповажними з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини цього пропуску поважними.

Відповідну заяву (клопотання) про поновлення строку на апеляційне оскарження може бути викладено в апеляційній скарзі чи в окремому документі, і в останньому випадку її має бути подано одночасно з апеляційною скаргою.

Відновлення пропущеного строку здійснюється господарським судом за наявності поважної причини його пропуску. Виходячи зі змісту положень ст.ст. 119 та 256 ГПК України, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні ст. 86 ГПК України вирішується судом з своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, наведені норми пов`язують можливість відновлення процесуального строку з обов`язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами ГПК України.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 13.07.2016 року у справі №Б29/162-10, відповідно до якої одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рябих проти Росії").

Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків. (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані".

В силу положень ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 ГПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В порядку, передбаченому ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідні докази, повинні подаватись до суду в оригіналі або в належним чином засвідченій копії і у випадку подання копії такого доказу, така копія має бути засвідчена належним чином, зокрема, відповідати вимогам п. 5.26 національного стандарту ДСТУ 4163:2020 "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів".

Так, звертаючись до суду із заявою про поновлення строку для подання апеляційної скарги, скаржник зазначає, оскаржувану ухвалу отримано скаржником 29.09.2023, однак ГУ ДПС у Київській області, як відокремлений підрозділ ДПС, у визначений строк не вклався у зв`язку з тим, що начальник відділу ОСОБА_2 та працівник ОСОБА_1 , до функціональних обов`язків якого входило супроводження справ про банкрутство, були звільнені із займаної посади, а новим начальником відділу ОСОБА_3 призначено наказом від 02.10.2023, відтак було підготовлено і подано дану апеляційну скаргу.

На підтвердження наведених вище обставин скаржником до апеляційної скарги надано наказ від 29.09.2023 №831-о про звільнення ОСОБА_1 , наказ від 05.10.2023 №847-о про звільнення ОСОБА_2 , наказ від 02.10.2023 №834-о про призначення на посаду ОСОБА_3 .

Разом з тим, звертаючись до суду з апеляційною скаргою 11.03.2024 року, тобто більш ніж через п`ять місяців після підписання та отримання повного тексту оскаржуваної ухвали, та посилаючись на призначення нового начальника відділу, скаржником не доведено та не надано суду жодних доказів неможливості підготувати апеляційну скаргу у найкоротший термін після призначення ОСОБА_3 на посаду з 02.10.2023 року.

Суд бере до уваги, що необхідною передумовою здійснення стороною права апеляційного оскарження є обізнаність зі змістом рішення (ухвали) суду, що дає можливість заявнику викласти свої вимоги та зазначити підстави, з яких порушено питання про його перегляд в апеляційному порядку.

При цьому, в даному випадку стороною у справі є саме ГУ ДПС у Київській області, як юридична особа, а не його окремі представники.

Судова колегія наголошує, що неналежна та несвоєчасна робота як керівництва юридичної особи скаржника, так і її структурних підрозділів, а також звільнення та призначення нових співробітників не є тією поважною причиною, з якою закон пов`язує можливість відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги після спливу значного періоду часу.

Зазначення в апеляційній скарзі про те, що скаржник в даному випадку в рамках справи №911/693/22 може підтвердити своїми фактичними діями власний намір оскаржити судове рішення, колегією суддів відхиляються, оскільки скаржником не зазначено жодних таких фактичних дій, окрім самого факту подання апеляційної скарги зі значним пропуском строку на апеляційне оскарження.

Крім того, у пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини "Лелас проти Хорватії" суд звернув увагу на те, що "держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу".

У справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що "…у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб…".

Тобто, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи загалом, і орган доходів і зборів зокрема, зобов`язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

Колегія зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Можливість поновлення пропущеного строку судом апеляційної інстанції не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується із наявністю поважних причин пропуску строку, обов`язок доведення яких відповідними доказами покладено на скаржника.

В свою чергу, скаржником не наведено достатніх обґрунтувань поважності причин пропуску встановленого законом строку на подання апеляційної скарги, а також неможливості підготувати та подати апеляційну скаргу у визначений законом строк, а несвоєчасне оскарження ухвали місцевого господарського суду з огляду на наведені скаржником доводи, зумовлено не об`єктивними обставинами, а обставинами суб`єктивного характеру.

Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку про те, що скаржником у заяві не наведено жодних об`єктивно непереборних обставин, що не залежали від його волевиявлення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення такої процесуальної дії, як звернення до суду з апеляційною скаргою, оскільки не надано та не зазначено жодної поважної причини неможливості подання апеляційної скарги в передбачені законодавством строки.

Пропуск процесуального строку - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причини, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.

ГПК України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Доступ до правосуддя в контексті п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексу України.

Отже, дослідивши подану заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 12.09.2023 року у справі №911/693/22, суд апеляційної інстанції визнав наведені в ній доводи та причини в її обґрунтування неповажними.

Згідно ч. 3 ст. 260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

За викладених вище обставин, апеляційна скарга ГУ ДПС у Київській області, як відокремлений підрозділ ДПС на ухвалу Господарського суду Київської області від 12.09.2023 року у справі №911/693/22 підлягає залишенню без руху у зв`язку з поданням апеляційної скарги після закінчення строків, установлених статтею 256 ГПК України, та неповажності причин пропуску такого строку, а також неподанням доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі з визначенням строку для усунення недоліків апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 234, 255, 256, 258, 260 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби на ухвалу Господарського суду Київської області від 12.09.2023 року у справі №911/693/22 залишити без руху.

2.Надати Головному управлінню Державної податкової служби у Київській області, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

3. Попередити скаржника про передбачені ч. 4 ст. 174 та ч. 4 ст. 260 ГПК України наслідки невиконання вимог зазначеної ухвали суду у встановлений пунктом 2 її резолютивної частини строк.

4.Копію ухвали надіслати учасникам провадження у справі.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді О.С. Копитова

С.В. Сотніков