Постанова

від 25.03.2024 по справі 911/530/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2024 р. Справа№ 911/530/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Барсук М.А.

Руденко М.А.

при секретарі судового засідання Гуменюк І.О.

за участю представників:

від позивача - Мазаєв С.О.,

від відповідача - Ільницький Ю.В., Науменко Ю.М.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" на рішення Господарського суду Київської області від 27.09.2023 у справі №911/530/23 (суддя Колесник Р.М., повний текст складено - 18.10.2023) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕН ЖІ ТІ-Інжиніринг" про вилучення майна та стягнення 97986,00 гривень та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕН ЖІ ТІ-Інжиніринг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" про визнання недійсним повідомлення, дій протиправними, договору діючим.

ВСТАНОВИВ наступне.

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕН ЖІ ТІ-Інжиніринг", в якій позивач просить суд:

вилучити та передати власнику - Товариству з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" об`єкт лізингу;

стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕН ЖІ ТІ-Інжиніринг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" штраф за неповернення об`єкта лізингу у розмірі 793220 гривень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що оскільки лізингоодержувач допустив прострочення сплати лізингових платежів, з урахуванням положень п. 6.6. Загальних умов договору та положень ст. 17 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право на односторонню відмову від договору та вимагати повернення об`єкта лізингу. Та оскільки на вимогу позивача відповідач об`єкт лізингу не повернув, позивач здійснив нарахування штрафу за час прострочення такого повернення.

В свою чергу, від ТОВ "ЕН ЖІ ТІ-Інжиніринг" до суду надійшла зустрічна позовна заява, в якому Товариство просило визнати недійсним односторонній правочин, вчинений лізингодавцем, про розірвання договору та стягнути з лізингодавця збитки у загальному розмірі 427995,67 гривень, які складаються з: 309535,80 гривень вартості ремонтно-відновлювальних робіт об`єкта лізингу; 9483,71 гривень суми сплачених ним платежів за страхування КАСКО у складі лізингових платежів; 108976,16 гривень сума винагороди лізингодавця за період з 01.08.2022 по 01.03.2023, коли об`єкт лізингу був пошкодженим та непридатний до використання за призначенням.

Позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані тим, що дії ТОВ "Бест Лізинг" спрямовані на одностороннє розірвання договору суперечать умовам договору.

Також, обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги, позивач за цим позовом посилався на те, що в порушення умов договору лізингодавець не забезпечив страхування об`єкта лізингу на умовах КАСКО, що внаслідок настання ДТП із його участю призвело до позбавлення лізингоодержувача можливості провести відновлювальний ремонт об`єкта лізингу за рахунок коштів, отриманих від страхової компанії, що є прямими втратами позивача за зустрічним позовом. Оскільки до таких втрат призвело невиконання лізингодавцем своїх обов`язків за договором, відповідна сума, що має бути сплачена з метою проведення відновлювального ремонту має бути стягнута з останнього. З цих же підстав, позивач за зустрічним позовом вважає, що оскільки лізингодавець не забезпечив оформлення договору страхування об`єкта лізингу на умовах КАСКО, сплачена позивачем за зустрічним позовом сума у розмірі 9483,71 гривень за таке страхування за 3 та 4 квартали 2022 року у складі лізингових платежів також мають бути стягнуті з лізингодавця. Та оскільки, до неможливості використання об`єкта лізингу за призначенням через ненадходження виплат від страхової компанії, які можна було б направити на ремонт автомобіля також призвели протиправні дії лізингодавця, сума винагороди лізингодавця, у складі лізингових платежів, сплачена лізингоодержувачем за період з 01.08.2022 по 01.03.2023, також має бути стягнута з відповідача за зустрічним позовом, оскільки неможливість користування об`єктом лізингу сталася з вини лізингодавця.

Рішенням Господарського суду Київської області від 27.09.2023 у справі №911/530/23 у задоволенні первісного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" до товариства з обмеженою відповідальністю "ЕН ЖІ ТІ-Інжиніринг" відмовлено повністю; зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю "ЕН ЖІ ТІ-Інжиніринг" до товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" задоволено частково; визнано недійсним односторонній правочин товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" про розірвання Договору фінансового лізингу від 20.10.2021 № 211020-4/ФЛ-Ю-А з усіма Додатками, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" та товариством з обмеженою відповідальністю "ЕН ЖІ ТІ-Інжиніринг", який викладено у вигляді повідомленням № 35 від 17 січня 2023 року; стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЕН ЖІ ТІ-Інжиніринг" 309535,80 гривень та 7326,94 гривень судового збору; у задоволенні решти зустрічних позовних вимог відмовлено.

Приймаючи вказане рішення місцевий господарський суд виходив з недоведеності позивачем за первісним позовом існування прострочення по лізинговим платежам (повністю чи частково) протягом більше ніж 60 календарних днів, що свідчить про відсутність підстав для односторонньої відмови від договору.

У зв`язку з наведеним, суд дійшов висновку про задоволення зустрічних позовних вимог в частині визнання недійсним одностороннього правочину про відмову від договору, вчиненого лізингодавцем у вигляді повідомлення від 17 січня 2023 року № 35.

Крім цього, з огляду на доведеність вини лізингодавця в порушенні умов договору, що призвело до завдання лізингоодержувачу збитків у розмірі витрат, які останній має понести з метою відновлення об`єкта лізингу та з огляду на те, що необхідність понесення таких витрат перебуває у причинному зв`язку із порушенням лізингодавцем умов договору, суд дійшов висновку про доведеність всього складу правопорушення, що є необхідним для покладення відповідальності за спричинені збитки та задоволення зустрічного позову в частині стягнення з лізингодавця на користь позивача за зустрічним позовом збитків у вигляді суми витрат, що має понести лізингоодержувач на оплату вартості ремонтно-відновлювальних робіт у розмірі 309535,80 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду та прийняти нове, яким первісний позов задовольнити; у задоволенні зустрічного позову - відмовити.

В апеляційній скарзі скаржник вказує про допущення лізингоодержувачем прострочення оплати лізингових платежів, що свідчить про обґрунтованість односторонньої відмови від договору, а також вказує, що відновлення об`єкту лізингу є обов`язком саме лізингоодержувача.

Апелянтом 22.03.2024 були подані до апеляційного суду додаткові пояснення (письмові).

У вказаних поясненнях скаржником наведено новий довід, а саме щодо використання об`єкту лізингу на території, де введений воєнний стан.

Стосовно зазначеного колегія суддів зазначає наступне.

Частинами 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі скаржник про експлуатацію об`єкту лізингу на території, де введений воєнний стан не вказував.

Отже, наведене по суті є доповненням апеляційної скарги.

Згідно ч. 1 ст. 266 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження.

Отже, доповнення до апеляційної скаргу можуть бути подані апелянтом протягом строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у даній справі було прийнято 27.09.2023, повний текст складено - 18.10.2023, відповідно останнім днем строку, у який вказане рішення могло бути оскаржене в апеляційному порядку, є 07.11.2023.

Отже, до 07.11.2023 апелянт міг доповнити, подану ним апеляційну скаргу.

В свою чергу, доповнення до апеляційної скарги були подані скаржником до суду апеляційної інстанції лише 22.03.2024, тобто з пропуском строку, встановленого ч. 1 ст. 266 Господарського процесуального кодексу України, без клопотання про його поновлення.

Згідно ч. 2 ст. 118 ГПК України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже, доповнення до апеляційної скарги разом, подані скаржником, після закінчення строку залишаються без розгляду.

Представник апелянта - позивача у справі в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечили та просили залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

20.10.2021 між ТОВ "Бест Лізинг" (лізингодавець) та ТОВ "ЕН ЖІ ТІ - Інжиніринг" (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 211020-4/ФЛ-Ю-А (далі по тексту - договір).

За умовами договору:

- об`єктом лізингу є автомобіль Honda Civic (надалі - автомобіль/об`єкт лізингу) (п. 4.1. договору);

- загальна вартість об`єкта лізингу, без ПДВ 583250,00 грн., загальна вартість об`єкта лізингу з ПДВ 699900,00 грн. (п. 4.2. договору);

- строк лізингу 48 місяців (п. 5.1. договору);

- умови страхування зазначені в додатку "Страхування". Страхування здійснює лізингодавець (п. 6.1. договору);

- лізингоодержувач здійснює платежі згідно Додатку "Графік сплати лізингових платежів" та інших умов Договору та чинного законодавства (п. 8 договору).

- даний договір набирає чинності (вважається укладеним) після його підписання сторонами (в т.ч. обов`язкового підписання сторонами Додатків "Загальні умови Договору", "Специфікація", "Довідка", "Страхування", "Акт звірки взаєморозрахунків та переходу права власності на об`єкт лізингу", "Графік сплати лізингових платежів", "Технічний Асістанс", "Поняття нормального зносу") (п. 10.1. Загальних умов договору).

Додатками до договору сторонами погоджені "Специфікація" майна, що передається в лізинг; "Страхування"; "Графік сплати лізингових платежів", "Технічний Асістанс"; "Довідка" (типова форма); "Акт звірки взаєморозрахунків та переходу права власності на об`єкт лізингу" (зразок); "Поняття нормального зносу".

Платіжним дорученням від 21.10.2021 № 1401 лізингоодержувач сплатив на користь лізингодавця авансовий платіж у розмірі 238416 гривень відповідно до умов договору.

Згідно Акта прийому-передачі об`єкта лізингу в користування від 27.10.2021 за договором, лізингодавець передав, а лізингоодержувач отримав об`єкт лізингу.

26.07.2022 лізингоодержувач потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок чого автомобіль було пошкоджено, став непридатним до використання та був доправлений до станції технічного обслуговування ПрАТ "Дніпро Мотор Інвест" за адресою м. Київ, вул. Якутська, 14 де і перебуває наразі, що сторонами в перебігу розгляду не заперечувалося. Винуватцем ДТП судом визнано третю особу.

За повідомленням ПрАТ "Дніпро Мотор Інвест" (лист від 13.02.2023) автомобіль дійсно з 26.07.2022 перебуває на станції. 01.09.2022 був проведений огляд автомобіля у присутності аварійних комісарів страхової компанії. До зазначеного листа було долучено оновлену калькуляцію орієнтовної вартості ремонтно-відновлювальних робіт та запасних частин, згідно якої орієнтовна вартість відновлювальних робіт становить 309535,80 гривень.

03.01.2023 лізингодавець направив на адресу лізингоодержувача повідомлення про передачу автомобіля уповноваженому представнику лізингодавця у строк до 13.01.2023, а також свідоцтва про державну реєстрацію об`єкта лізингу, комплект ключів та вимагав підписати акт приймання-передачі об`єкта лізингу. Направлення зазначеного повідомлення було обумовлено твердженнями позивача про неодноразове порушення відповідачем умов договору, зокрема, щодо своєчасної сплати лізингових платежів та наявною заборгованістю по лізингових платежах, що становить більше 10 днів, а також правом позивача, передбаченим п. 5.4. Загальних умов договору у сукупності із положеннями ст.ст. 235-237 Господарського кодексу України на застосування оперативно-господарських санкцій.

Лізингодавець надіслав засобами електронного зв`язку на електронну пошту відповідача повідомлення про розірвання (відмову від) договору від 17.01.2023 та вимагав у строк до 26.01.2023 повернути об`єкт лізингу. Зазначене повідомлення було обґрунтоване лізингодавцем посиланням на положення п. 6.6. Загальних умов договору, яке передбачає право останнього на відмову від договору в односторонньому порядку та на вилучення об`єкта лізингу, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або у повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 60 календарних днів.

Листом від 20.01.2023 лізингоодержувач повідомив, що підстав для односторонньої відмови від договору не має, адже заборгованість по лізингових платежах станом на момент направлення позивачем повідомлення про відмову від договору не існувала, та, навпаки, існувала переплата по лізингових платежах. Загальна сума сплачених платежів станом на 16.01.2023 становить 553232,69 грн, коли як мало бути сплачено станом на цю дату 549090,85 грн.

Лізингодавець звернувся до суду із даним позовом та просив суд вилучити та передати йому об`єкт лізингу та стягнути з лізингоодержувача штраф за неповернення об`єкта лізингу протягом періоду з 31.01.2021 по 15.06.2023 у розмірі 793220 грн.

Лізингоодержувач, у свою чергу, звернувся до суду із зустрічним позовом та остаточно просив визнати недійсним односторонній правочин, вчинений лізингодавцем, про розірвання договору та просив стягнути з лізингодавця збитки у загальному розмірі 427995,67 грн., які складаються з: 309535,80 грн. вартості ремонтно-відновлювальних робіт об`єкта лізингу; 9483,71 грн. суми сплачених ним платежів за страхування КАСКО у складі лізингових платежів; 108976,16 грн. сума винагороди лізингодавця за період з 01.08.2022 по 01.03.2023, коли об`єкт лізингу був пошкодженим та непридатний до використання за призначенням.

Місцевим господарським судом відмовлено у задоволенні первісних позовних вимог, зустрічні вимоги задоволено частково; визнано недійсним односторонній правочин товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" про розірвання Договору фінансового лізингу від 20.10.2021 № 211020-4/ФЛ-Ю-А та стягнуто із вказаного Товариства 309535,80 грн. вартості ремонтно-відновлювальних робіт об`єкта лізингу.

Колегія суддів погоджується із наведеними висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Розглядаючи спір, господарський суд, перш за все, має встановити правову природу договору з урахуванням якої визначити зміст спірних правовідносин, їх нормативне регулювання з наступним встановленням обсягу прав та обов`язків сторін, моменту виникнення зобов`язання, умов щодо розірвання договору, припинення зобов`язань тощо.

Спірні правовідносини у цій справі виникли на підставі договору фінансового лізингу.

Частиною першою статті 188 ГК України визначено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до частин першої, третьої, п`ятої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Незважаючи на односторонній характер дій особи, вони можуть породжувати певні правові наслідки як для цієї особи, так і для інших осіб. Таким чином, правочин вважається одностороннім у тому разі, коли до виникнення цивільних прав та обов`язків призводить волевиявлення одного суб`єкта цивільного права.

За змістом положень частини третьої статті 202 ЦК України одностороння відмова від договору за загальним правилом кваліфікується як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спрямованим на виникнення юридичних наслідків цивільно-правового характеру.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та у разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (зазначену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17).

Частинами першою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача (зазначену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17).

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною другою статті 526 ЦК України визначено, що виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Згідно зі статтею 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Положеннями статті 615 ЦК України унормовано, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Відповідно до частин першої та третьої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно зі статтею 806 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом (частина друга статті 806 ЦК України).

Наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору (стаття 782 ЦК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Договір фінансового лізингу може бути достроково розірваний з інших підстав, встановлених законом або таким договором (частина шоста статті 17 Закону України «Про фінансовий лізинг».

Отже, за змістом наведених норм розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути передбачено законом або безпосередньо у договорі, а може залежати від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).

Положеннями Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено право на односторонню відмову від договору.

Суд виходить з того, що одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.

Такі правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 01.04.2021 у справі № 910/5206/20, від 15.06.2023 у справі № 910/17401/21.

Судова колегія звертає увагу на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 08.10.2020 у справі №910/11397/18 про те, що у разі коли законом або умовами договору передбачено право сторони на односторонню відмову від договору, сторони вільні у виборі конкретних підстав такої відмови, в межах встановлених нормами законодавства чи умовами договору. Обрану стороною підставу для односторонньої відмови від договору і слід досліджувати під час розгляду справи судом. Так, у кожному випадку особа, яка бажає відмовитись від договору у односторонньому порядку на тій чи іншій підставі має довести фактичну наявність визначених у обраній підставі обставин для такої односторонньої відмови.

Разом з тим припинення зобов`язання у зв`язку з односторонньою відмовою відповідно до пункту 1 частини першої статті 611 ЦК України передбачено як наслідок порушення зобов`язання, лише в тому випадку, якщо це встановлено договором або законом.

Такі висновки наведені у постанові Верховного Суду від 01.02.2018 у справі №910/11352/17.

Суд зазначає, що аналіз норм цивільного законодавства дає підстави для висновку, що вчинення стороною договору такого одностороннього правочину як відмова від договору, за відсутності рішення суду про визнання його недійсним або підстав нікчемності, зумовлює необхідність з`ясовувати чи зумовив такий правочин припинення цивільних прав та обов`язків (тобто чи є підстави для односторонньої відмови від договору передбачені договором та/або законом).

У вирішенні спору про визнання недійсним одностороннього повідомлення про розірвання договору судам необхідно в кожному конкретному випадку, виходити зі встановлених обставин справи та досліджувати підстави, які стали підґрунтям для односторонньої відмови від договору, а також обґрунтованість таких підстав з огляду на встановлені обставини справи.

Позивач за первісним позовом послався в своєму повідомлені від 17.01.2023 про односторонню відмову від договору, направленому на адресу лізингоодержувача, на положення договору (п. 6.6. Загальних умов) та Закону України "Про фінансовий лізинг" (ст. 17).

За змістом ч.ч. 4, 5 ст. 17 Закону України "Про фінансовий лізинг" після отримання лізингоодержувачем об`єкта фінансового лізингу лізингодавець має право відмовитися від договору фінансового лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингоодержувача, та/або вимагати повернення об`єкта фінансового лізингу, у тому числі у безспірному порядку, на підставі виконавчого напису нотаріуса: 1) у разі якщо лізингоодержувач не сплатив за договором фінансового лізингу лізинговий платіж частково або в повному обсязі та прострочення становить більше 60 календарних днів; 2) за наявності інших підстав, встановлених договором фінансового лізингу або законом. Для цілей цієї статті сторона вважається повідомленою про відмову від договору та його розірвання, якщо минуло шість робочих днів (у разі якщо договором не передбачено більший строк) з дня, наступного за днем надсилання іншою стороною відповідного повідомлення на поштову адресу та/або адресу електронної пошти, зазначену в договорі, що розривається.

Відповідно до п. 6.6 Загальних умов договору лізингодавець має право в односторонньому порядку відмовитись від договору (розірвати договір) та вилучити об`єкт лізингу у випадках, передбачених п.п. 6.1.1-6.1.4 Загальних умов договору.

Згідно п.п. 6.1.1 п 6.1. Загальних умов договору, сторони погодили, що лізингодавець має право в односторонньому порядку змінити умови цього договору в таких випадках: лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або у повному обсязі) та прострочення становить більше 60 (шістдесяти) календарних днів з настання строку платежу, встановленого в цьому договорі.

З огляду на викладене, необхідною передумовою для оцінки вчинених дій, як правомірних, є доведення лізингодавцем того, факту, що на момент вчинення зазначеного правочину (складання та направлення повідомлення про відмову від договору) у лізингоодержувача був прострочений (повністю або частково) лізинговий платіж і таке прострочення тривало більше ніж 60 днів з моменту настання строку оплати.

При цьому, з формулювання умови п.п. 6.1.1 п 6.1. Загальних умов договору слідує, що прострочення оплати лізингового платежу повинно становити більше 60 (шістдесяти) календарних днів з настання строку саме чергового платежу, встановленого в цьому договорі, а не загальне прострочення по всім платежам.

Як вказує сам позивач у своєму розрахунку, дата сплати чергового лізингового платежу настала 16.01.2023.

В свою чергу, 17.01.2023 повідомленням позивач повідомив про розірвання (відмову від) договору.

Отже, на момент складання та направлення вказаного повідомлення прострочення сплати чергового лізингового платежу понад 60 (шістдесяти) календарних днів з дня з настання строку такого платежу було відсутнє.

При цьому, таке прострочення не становило більше 60 (шістдесяти) календарних днів також і з дня з настання строку попереднього платежу (строк настав 16.12.2022).

Колегія суддів вважає правильним висновок місцевого господарського суду про те, що підставою для відмови від договору в односторонньому порядку є не будь-яке прострочення лізингоодержувача, допущене протягом строку дії договору, а таке прострочення лізингового платежу (або його частини), яке тривало більше 60 календарних днів. При цьому, таке порушення має існувати на момент вчинення лізингодавцем правочину щодо відмови від договору. Інакше, правові підстави для відмови від договору в односторонньому порядку будуть відсутні, а вчинений правочин слід вважати таким, що вчинений із порушенням вимог укладеного сторонами договору (п. 6.6. Загальних умов договору) та закону (ст. 17 Закону України "Про фінансовий лізинг").

Посилання позивача на підписаний сторонами акт звірки взаєморозрахунків станом на 30.11.2022 не спростовує обставин того, що на момент відмови від договору були відсутні обставини щодо прострочення оплати відповідачем чергового платежу понад 60 календарних днів.

З огляду на вищевикладене, доводи скаржника про обґрунтованість відмови від договору через наявне прострочення оплати лізингових платежів підлягають відхиленню.

Враховуючи наведене, підстави для односторонньої відмови від договору передбачені договором та законом у позивача у даному випадку були відсутні.

Таким чином вимоги зустрічного позову в частині визнання недійсним одностороннього правочину про відмову від договору, вчиненого лізингодавцем у вигляді повідомлення від 17 січня 2023 року № 35, обґрунтовано задоволені місцевим господарським судом.

Відповідно підстави для задоволення первісного позову про вилучення об`єкту лізингу та стягнення штрафу за його неповернення відсутні, у зв`язку з визнанням недійсним одностороннього правочину про відмову від договору.

Стосовно задоволених місцевим господарським судом зустрічних позовних вимог про стягнення 309 535,80 грн. збитків у вигляді вартості ремонтно-відновлювальних робіт об`єкта лізингу, слід зазначити наступне.

Так, обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги, позивач посилався на те, що в порушення умов договору лізингодавець не забезпечив страхування об`єкта лізингу на умовах КАСКО, що внаслідок настання ДТП за його участю призвело до позбавлення лізингоодержувача можливості провести відновлювальний ремонт об`єкта лізингу за рахунок коштів, отриманих від страхової компанії, що є прямими втратами позивача за зустрічним позовом.

26.10.2021 лізингодавцем та АТ "СК "Країна" укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у формі електронного полісу № 206504245 від 26.10.2021.

Крім того, 26.10.2021 лізингодавцем та ПрАТ СК "ПЗУ Україна" було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів АМ № 171088 від 26.10.2021 щодо об`єкта лізингу.

Як вже зазначалося 26.07.2022 лізингоодержувач потрапив у ДТП та постановою Святошинського районного суду м. Києва 29.08.2022 у справі №759/9707/22 винним у вчиненні ДТП 26.07.2022 за участю об`єкта лізингу було визнано громадянина ОСОБА_1 (водій іншого учасника ДТП).

Починаючи з 26.07.2022 (по теперішній час) об`єкт лізингу зберігається на станції технічного обслуговування ПрАТ "Дніпро Мотор Інвест" за адресою м. Київ, вул. Якутська, 14, автомобіль став не придатним для використання за цільовим призначенням та потребував відновлення.

Листом від 15.08.2022 № 805-31 ПрАТ СК "ПЗУ України" повідомило, що станом на момент настання ДТП Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів АМ № 171088 від 26.10.2021 (КАСКО) втратив чинність.

Як встановлює ч. 2 ст. 224 ГК України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. (ч. 1 ст. 225 ГК України)

Частина друга статті 22 ЦК України визначає, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 14.04.2020 у справі №925/1196/18 надано таке визначення збитків це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Варто зазначити, що збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб`єктів тощо.

Для застосування такого виду відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Згідно приписів ст. 22 Закону України "Про фінансовий лізинг" з моменту передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу ризик випадкового знищення, втрати або випадкового пошкодження об`єкта фінансового лізингу переходить до лізингоодержувача. Об`єкт фінансового лізингу та/або ризики, пов`язані з виконанням договору фінансового лізингу, підлягають страхуванню, якщо обов`язковість такого страхування встановлена законом або передбачена договором фінансового лізингу. Витрати на страхування за договором фінансового лізингу несе лізингоодержувач, якщо інше не встановлено таким договором. У разі настання страхового випадку або оскарження факту його невизнання лізингоодержувач має право самостійно звернутися до страховика та/або до суду за захистом своїх порушених прав.

Додатком до договору "Страхування" передбачено наступні умови:

Страхування Об`єкта лізингу здійснюється Лізингодавцем на період з моменту підписання Акту до спливу строку визначеного Сторонами в пункті 5.1 Договору самостійно та за власний рахунок за наступними страховими ризиками: при страхуванні обладнання та спецтехніки - пошкодження, втрата, або знищення Об`єкта лізингу (сукупність вказаних ризиків), спричинені дорожньо-транспортною пригодою, пожежею, вибухом, ударом блискавки, падінням Об?єктів або їхніми уламками, стихійними лихами, протиправними діями третіх осіб, викраденням або іншим незаконним заволодінням Об`єкта лізингу та/або його розкомплектуванням, при страхуванні транспортних засобів - на умовах КАСКО (п. 1).

Лізингоодержувач доручає Лізингодавцю від імені Лізингоодержувача здійснити обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (в розумінні Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів") до моменту передачі йому об?єкта лізингу протягом всього строку лізингу (даний пункт застосовується якщо об?єкт лізингу - транспортний засіб). У випадку, якщо Об`єктом лізингу за договором є трактори, самохідні сільськогосподарські, дорожньо-будівельні і меліоративні машини, сільськогосподарська техніка, інші механізми, то наявність поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є обов`язковою (п. 3).

Отже, умовами договору на лізингодавця покладено обов`язок страхування майнових інтересів пов`язаних з: володінням, користуванням і розпоряджанням майном - об`єктом лізингу на умовах КАСКО.

Як вже було вказано, станом на момент настання ДТП Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів АМ № 171088 від 26.10.2021 (КАСКО) втратив чинність.

Наведене свідчить про невиконання лізингодавцем свого зобов`язання по страхуванню Об`єкта лізингу на умовах КАСКО.

За приписами п. 13 Додатку до договору "Страхування" в разі настання страхового випадку з об`єктом лізингу та отримання лізингодавцем відповідного страхового відшкодування лізингодавець (за умови належного виконання лізингоодержувачем умов цього договору) на підставі вимоги лізингоодержувача зобов`язаний спрямувати отримане страхове відшкодування на відновлення об`єкта лізингу, крім випадків повної конструктивної загибелі або втрати (загибелі) об`єкта лізингу або зарахувати його в рахунок простроченої заборгованості лізингоодержувача по сплаті лізингових платежів.

Лізингодавець 21.09.2022 отримав від страхової компанії ПАТ "НАСК "Оранта" (страхова компанія винуватця ДТП) 121139,72 гривень страхового відшкодування.

Враховуючи наведені положення п. 13 Додатку до договору "Страхування" лізингодавець вказане страхове відшкодування був зобов`язаний спрямувати на відновлення об`єкта лізингу або зарахувати його в рахунок простроченої заборгованості лізингоодержувача по сплаті лізингових платежів.

Скаржник в апеляційній скарзі вказує, що умови вказані у п. 13 Додатку необхідні для спрямування ним отриманого страхового відшкодування на відновлення об`єкта лізингу, а саме - вимога лізингоодержувача та належне виконання лізингоодержувачем умов цього договору, були відсутні.

Стосовно вимоги лізингоодержувача слід зазначити, що в матеріалах даної справи (т.2, а.с. 89-90) міститься лист ТОВ "ЕН ЖІ ТІ - Інжиніринг" від 29.12.2022 №2912/22-1, з доказами його направлення, адресований ТОВ "Бест Лізинг", в якому лізингоодержувач просив лізингодавця перерахувати отримані кошти від СК "Оранта" на СТО ПрАТ "Дніпро Мотор Інвест" для ремонту об`єкту лізингу.

Враховуючи наведене, доводи скаржника про відсутність вимоги лізингоодержувача щодо спрямування отриманого страхового відшкодування на відновлення об`єкта лізингу із зазначенням певного СТО, відхиляються за необґрунтованістю.

Щодо тлумачення ТОВ "Бест Лізинг" положення п. 13 додатку "Страхування" а саме, що зарахування отриманого відшкодування як в рахунок відновлення об`єкта лізингу, так і в рахунок простроченої заборгованості може відбуватися лише у випадку, якщо лізингоодержувач належним чином виконує свої зобов`язання за договором, колегія суддів вказує наступне.

Так, положення п. 13 додатку "Страхування" слід розуміти таким чином, що якщо лізингоодержувач належним чином виконує свої зобов`язання за договором, то за його письмовою вимогою, отримане відшкодування має бути направлене на відновлення об`єкта лізингу, якщо ж лізингоодержувач неналежним чином виконує свої обов`язки страхове відшкодування скеровується в погашення його простроченої заборгованості

В протилежному випадку, умова про належність виконання лізингоодержувачем умов цього договору суперечить умові щодо зарахування отриманого страхового відшкодування в рахунок простроченої заборгованості лізингоодержувача по сплаті лізингових платежів.

Лізингодавець всупереч наведених умов отриману суму страхового відшкодування на оплату ремонтних робіт пошкодженого об`єкта лізингу не направив, так само, як і не зарахував її в рахунок погашення простроченої заборгованості лізингоодержувача.

В свою чергу, дотримання лізингодавцем умов договору, дозволило б позивачу за зустрічним позовом розраховувати або на врахування отриманого страхового відшкодування в рахунок його зобов`язань за договором по сплаті лізингових платежів, або на спрямування зазначених коштів в рахунок оплати відновлювальних робіт щодо об`єкта лізингу.

Відсутність чинного на момент пошкодження внаслідок ДТП об`єкта лізингу договору страхування за правилами КАСКО позбавило лізингоодержувача права на відповідну компенсацію витрат на відновлення об`єкта лізингу чи врахування суми страхового відшкодування в рахунок його зобов`язань перед лізингодавцем.

Отже, недотримання лізингодавцем умов договору перебуває у причинному зв`язку із обов`язком лізингоодержувача відновити об`єкт лізингу за рахунок власних коштів, коли як наявність чинного договору страхування таку необхідність виключало б.

Згідно калькуляції орієнтовної вартості ремонтно-відновлювальних робіт та запасних частин ПрАТ "Дніпро Мотор Інвест" орієнтовна вартість відновлювальних робіт становить 309535,80 грн.

Скаржник заперечує проти наведеної калькуляції та вважає, що шкода повинна бути оцінена в порядку, визначеному ЗУ "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Стосовно вказаного слід зазначити, що об`єкт лізингу наразі перебуває у власності лізингодавця, який необмежений у доступі до автомобіля, та не позбавлений можливості перевірити йог стан та ступінь пошкодження, а також відповідно надати докази на підтвердження вартості відновлювального ремонту.

Наведеного скаржником не зроблено.

Вартості відновлювального ремонту, визначеного ПрАТ "Дніпро Мотор Інвест", не спростовано.

Таким чином, з огляду на доведеність вини лізингодавця в порушенні умов договору, що призвело до завдання лізингоодержувачу збитків у розмірі витрат, які останній має понести з метою відновлення об`єкта лізингу та з огляду на те, що необхідність понесення таких витрат перебуває у причинному зв`язку із порушенням лізингодавцем умов договору, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про доведеність всього складу правопорушення, що є необхідним для покладення відповідальності за спричинені збитки та задоволення зустрічного позову в частині стягнення з лізингодавця на користь позивача за зустрічним позовом збитків у вигляді суми витрат, що має понести лізингоодержувач на оплату вартості ремонтно-відновлювальних робіт у розмірі 309535,80 грн.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення місцевого господарського суду в оскаржуваній частині прийнято з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 27.09.2023 у справі №911/530/23 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - позивача у справі.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови (враховуючи перебування: судді Пономаренко Є.Ю. у відпустці з 26.03.2024 по 29.03.2024, судді Барсук М.А. - з 26.03.2024 по 31.03.2024 у відпустці, з 01.04.2024 по 07.04.2024 у відрядженні, з 08.04.2024 по 12.04.2024 на лікарняному, судді Руденко М.А. - з 08.04.2024 по 12.04.2024 у відпустці) складено: 16.04.2024 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Барсук

М.А. Руденко