Рішення

від 16.04.2024 по справі 908/3508/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 15/276/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.2024 Справа № 908/3508/23

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ГК-Торговий дім, 69083, м. Запоріжжя, вул. Східна, буд. 9

до відповідача Публічного акціонерного товариства Мотор Січ, 69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, 15

про стягнення коштів

за участю секретаря судового засідання Пікалова І.С.

за участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача Ференець О.Є., адвокат, ордер серія АР № 1127652 від 15.01.2024;

від відповідача не з`явився, в минулих засіданнях Фофанов Я.Л., адвокат, довіреність № 286 від 31.07.2023;

установив

27.11.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю ГК-Торговий дім до відповідача Публічного акціонерного товариства Мотор Січ про стягнення суми основного боргу у розмірі 1 200 000 грн, 3% річних у розмірі 54 975,65 грн, суму інфляційного збільшення у розмірі 154 580,43 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.11.2023, справу № 908/3508/23 передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 05.12.2023 позовна заява була залишена без руху для усунення недоліків, допущених позивачем.

08.12.2023 на адресу суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю ГК-Торговий дім про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 19.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3508/23, присвоєно справі номер провадження № 15/276/23, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання суду призначено на 18.01.2024 о/об 11:00 год.

25.12.2023 на адресу суду надійшло клопотання позивача в якому зазначає, що керуючись п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне змінити суму заявлених позовних вимог, здійснити перерахунок розміру інфляційного збільшення суми боргу, 3% річних станом на 25.12.2023 та стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 1 200 000,00 грн, 140 897,89 грн інфляційного збільшення, 50 893,15 грн штрафних санкцій.

Вказана заява прийнята судом до розгляду. Позов розглядається з урахуванням зменшення розміру позовних вимог.

Розгляд справи відкладався.

18.03.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 16.04.2024.

16.04.2024 надійшло клопотання представника відповідача з проханням розглянути справу без участі представника АТ «Мотор Січ».

У судовому засіданні здійснювався звукозапис судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу «Акорд».

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з наступних підстав: на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 200 000,00 грн. Відповідач товар прийняв, однак не оплатив його, що стало підставою для звернення до суду. Додатково позивач просить стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні втрати.

Представник відповідача заяв по суті справи не надав.

Судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши обставини справи та дослідивши матеріали справи, суд установив.

22.02.2022 між Публічним акціонерним товариством «Мотор Січ» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГК-Торговий Дім» (постачальник) укладено договір № 2435/22-Д(ВМС).

Відповідно до умов договору Товариством з обмеженою відповідальністю «ГК-Торговий Дім» зобов`язалося поставити АТ «Мотор січ» продукцію відповідно до Специфікацій до договору, а відповідач - оплатити та прийняти цю продукцію, п. 1.1, 1.2 договору. Кількість та якість продукції були повинні відповідати Специфікаціям до договору, п. 2.1 договору.

Пунктом 3.3 договору встановлено, що постачання продукції здійснюється протягом 30-60 робочих днів з моменту надходження попередньої оплати на розрахунковий рахунок позивача, якщо інший термін постачання продукції на вказаний сторонами у відповідній Специфікації до договору. Датою постачання продукції за змістом п. 3.4 договору є дата оформлення транспортної накладної. Вартість продукції вказується сторонами у Специфікаціях до договору п. 4.1 договору.

13.07.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «ГК-Торговий Дім» поставило АТ «Мотор січ», та останнім прийнято продукцію - «Втулка несучого гвинта 3 категорії» (Специфікація № 9 від 5 травня 2022 року, видаткова накладна № РН-0000015 від 13.07.2022, товарно-транспортна накладна № 00000015 від 13.07.2022).

01.08.2022 позивач отримав від відповідача лист, в якому зазначено про те, що в процесі проходження вхідного контролю було виявлено, що поставлена продукція («Втулка несучого гвинта») виготовлена та прийнята до діючої технічної документації 16.03.1974 і, оскільки згідно з діючим Бюлетенем В-08-0015-БЕ-В заборонена експлуатація втулок несучого гвинта, виготовлених до 01.07.1974. У зв`язку з цим Відповідач просив позивача розглянути можливість переводу поставленої продукції в 4 категорію (тобто, у категорію нижчої якості), а також просив розглянути можливість зниження вартості поставленої продукції.

02.08.2022 позивач листом № 02.08/1 надав згоду на переведення втулки несучого гвинта, поставленої згідно з Специфікацією № 9 від 5 травня 2022 року до договору, у 4 категорію та на зниження вартості цієї продукції до 1 200 000,00 гривень.

03.08.2022 між сторонами договору 03.08.2022 було підписано додаткову угоду № 1 до договору, якою змінено категорію поставленої продукції з третьої на четверту та знижено вартість цієї продукції з 1 400 000,00 гривень до 1 200 000,00 гривень. Інші умови договору залишились без змін.

Відповідач свої зобов`язання з оплати одержаної продукції не виконав, що стало підставою для звернення позивача до суду.

За змістом частини 1 статті 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті б цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності, та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Згідно з ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків с договір. Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки, правовідносини за яким врегульовано відповідними положеннями Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

За змістом частини 1 статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (статті 632 ЦК України).

Як передбачено пунктом 2 частини 1 статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до частини 1 статті 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається в тому числі з право відношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов`язанням є право відношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 ЦК України.

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

З огляду на те, що згадану статтю 625 ЦК України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу «Загальні положення про зобов`язання», ця стаття застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язань.

Статтею 530 ЦК України визначено, що в тому випадку, якщо в зобов`язанні вказаний строк, то воно має бути виконано у цей строк. Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 5.1 договору та умов Специфікації № 9 відповідач зобов`язаний розрахуватися за поставлену продукцію у строк, що не перевищує 10 банківських днів з дати постачання продукції.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які ані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень ч. 1 ст. 74 ГПК України.

Відповідачем не надано доказів оплати коштів за отриману продукцію. Продукцію прийнято з урахуванням зменшення ціни за домовленістю сторін, інші зауваження щодо якості поставленої продукції відсутні.

З урахуванням порушення відповідачем умов договору та вимог законодавства України, позов в частині стягнення суми основного боргу підлягає задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 50 893,15 грн за період з 28.07.2022 по 25.12.2023 та інфляційні втрати у розмірі 140 897,89 грн за період з серпня 2022 року по листопад 2023 року.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок, суд вважає його виконаним правильно та відповідно позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що також підлягають задоволенню.

З урахуванням ст. 129 ГПК України витрати із сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Мотор січ» (проспект Моторобудівників, 15, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69068, Україна, ідентифікаційний код юридичної особи 14307794) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГК-Торговий Дім» (вул. Східна буд. 9, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69083, Україна, ідентифікаційний код юридичної особи 37778630) суму основного боргу в розмірі 1 200 000,00 грн (один мільйон двісті тисяч гривень 00 коп.), 3% річних у розмірі 50 893,15 грн (п`ятдесят тисяч вісімсот дев`яносто три гривні 15 коп.), інфляційні втрати у розмірі 140 897,89 грн (сто сорок тисяч вісімсот дев`яносто сім гривень 89 коп.). Видати наказ.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Мотор січ» (проспект Моторобудівників, 15, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69068, Україна, ідентифікаційний код юридичної особи 14307794) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГК-Торговий Дім» (вул. Східна буд. 9, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69083, Україна, ідентифікаційний код юридичної особи 37778630) судовий збір у розмірі 20 876,87 грн (двадцять тисяч вісімсот сімдесят шість гривень 87 коп.). Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення оформлено і підписано 17 квітня 2024 року.

Суддя І. С. Горохов