Рішення

від 15.04.2024 по справі 910/827/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.04.2024Справа № 910/827/24Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом фізичної особи - підприємця Куліша Дениса Юрійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес" про стягнення 42 631,19 грн,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання),

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У січні 2024 року фізична особа - підприємець Куліш Денис Юрійович (далі - Підприємець) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес" (далі - Товариство) про стягнення 42 631,19 грн, з яких: 11 380,05 грн - заборгованість з орендної плати, 3 584,86 грн - пеня, 58,93 грн - три проценти річних, 56,90 грн - інфляційні втрати, 9 400,00 грн - вартість втраченого майна, 9 700,00 грн - витрати, пов`язані з ремонтом майна, 5 500,00 грн - витрати з доставки майна на ремонт/повернення з ремонту, 2 950,00 грн - витрати з очистки майна.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Товариством своїх зобов`язань за укладеним між сторонами договором оренди від 10 липня 2023 року № 03.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29 січня 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення її недоліків.

5 лютого 2024 року на адресу суду позивач на виконання вимог вказаної ухвали подав документи для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12 лютого 2024 року вищенаведену позовну заяву Підприємця прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/827/24 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

27 лютого 2024 року через систему "Електронний суд" від Товариства надійшов відзив на позовну заяву від цієї ж дати, у якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, з посиланням на те, що послуги з оренди майна за виставленими позивачем рахунками: від 10 листопада 2023 року № 13/1-112023 на суму 7 587,00 грн, від 1 грудня 2023 року № 15/01122023 на суму 3 793,50 грн, а також актами: від 30 листопада 2023 року № 13 та від 11 грудня 2023 року № 15, - не надавались, вказані рахунки та акти позивачем Товариству не надсилались. У свою чергу, оскільки відповідач сплатив кошти з орендної плати за користування майном до закінчення строку попередньої оренди, підстави для оплати вищевказаних рахунків у Товариства відсутні, а тому й вимоги про стягнення нарахованих позивачем на спірну суму основної заборгованості пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних відповідач вважає необґрунтованими. Крім того, Товариство заперечувало й проти решти позовних вимог, зазначаючи, що протягом дії договору у позивача не виникало жодних претензій щодо стану майна, його кількості й чистоти. Однак, після закінчення строку оренди, позивач самовільно демонтував орендоване майно та вивіз його без повідомлення відповідача та без складання двосторонніх актів. Відповідач зазначив про відсутність будь-яких належних доказів того, що майно було пошкоджене саме під час експлуатації його Товариством, так само як і відсутні належні докази ремонту та очищення орендованого майна, а також докази його транспортування для проведення ремонту.

4 березня 2024 року через систему "Електронний суд" від Підприємця надійшла відповідь на відзив від цієї ж дати, у якій позивач зазначив, що ним належним чином надавались відповідачу послуги з оренди майна, на підтвердження чого подано відповідні акти наданих послуг та рахунки на оплату. У той же час, по завершенню строку користування майном відповідач ухилявся від підписання акту прийому-передачі майна з оренди та актів приймання-передачі наданих послуг, а також оплати спірної заборгованості. При цьому, позивач вказував, що після фактичного повернення орендованого майна ним було виявлено нестачу частини цього майна на суму 9 400,00 грн, а також його пошкодження й забруднення, у зв`язку з чим Підприємець поніс збитки на ремонт, очищення та доставку відповідного об`єкта оренди.

Жодних інших клопотань та заяв по суті справи від сторін не надходило.

Відповідно до частин 5, 8 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Враховуючи подання позивачем та відповідачем заяв по суті спору, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність у матеріалах справи усіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

10 липня 2023 року між Товариством та Підприємцем укладено договір оренди майна № 03, за умовами якого останній передає, а відповідач - бере у тимчасове платне володіння та користування будівельні риштування (найменування майна: риштування ЛСП) згідно з додатком № 1, який підписується сторонами та є невід`ємною частиною цієї угоди.

Даний правочин підписано повноважними представниками сторін та скріплено їх печатками.

Об`єкт оренди надається орендарю з метою здійснення будівельних робіт за адресою: Україна, Київська область, смт. Бородянка, вулиця Центральна, 222, ЗОШ № 1 (пункт 1.2. договору).

Відповідно до пунктів 1.5., 1.6. вказаного правочину одночасно з передачею майна в оренду Підприємець зобов`язаний передати Товариству повний пакет технічної документації на це майно (інструкцію з монтажу та експлуатації, паспорт, копію сертифікату відповідності державному стандарту тощо). Майно на момент передачі в оренду повинно бути в придатному для експлуатації стані.

Пунктами 2.1.- 2.3. договору визначено, що ціна оренди одиниці майна розраховується з розцінки 1,50 грн за календарний день за 1 м2 риштувань. Сума оренди складає добуток метражу 252,90 м2 переданого за актом приймання-передачі (додаток № 2) в оренду на орендну ставку 1,50 грн та на 45 календарних діб. Сума орендної плати за весь термін по договору (45 діб) складає 17 070,75 грн. Товариство здійснює 100 % передоплату за оренду майна за 45 діб оренди шляхом перерахування грошових коштів у гривнях на поточний рахунок Підприємця на підставі виставленого ним рахунку.

Розрахунковим періодом для внесення орендної плати є місяць, у якому здійснюється оренда майна. Оплата здійснюється на підставі рахунків, виставлених Підприємцем. Орендна плата не включає в себе витрати на доставку, монтаж, нагляд за проведенням монтажних робіт, обслуговування, завантаження, розвантаження, ремонт майна на робочому майданчику Товариства, витрачені ним енергоносії та витратні матеріали, необхідні для належної експлуатації майна. Вказані послуги можуть бути надані Товариству за окрему плату на підставі відповідного договору або окремо виставленого рахунку позивача та вважаються наданими в межах цього договору (пункти 2.6. та 2.7. даного правочину).

Пунктами 2.8. та 2.9. договору визначено порядок внесення орендної плати Товариством, а саме: за перший розрахунковий місяць орендна плата відповідно до пункту 2.3. договору вноситься після укладення цього правочину протягом 3-х робочих днів, однак у будь-якому випадку до дати фактичної передачі майна в оренду; за другий та кожний наступний розрахунковий періоди орендна плата вноситься за 3 дні до початку розрахункового періоду. Неотримання Товариством рахунку Підприємця не позбавляє його обов`язку сплати орендної плати за весь час фактичного користування майном. У разі неотримання рахунку на оплату, Товариство самостійно вираховує суму орендної плати за певний термін оренди майна шляхом множення кількості діб оренди на тариф за 1 добу. При цьому, у разі виявлення розбіжностей між сплаченою орендною платою Товариством та орендною платою, виставленою Підприємцем, відповідач зобов`язаний сплатити різницю між сплаченою орендною платою за розрахунковий період та орендною платою, виставленою позивачем, протягом 3-х календарних днів від дати одержання відповідного рахунку.

У кінці кожного місяця сторони підписують акт приймання-передачі наданих послуг, яким засвідчується факт надання послуг з оренди майна за вказаний період. У разі, якщо Товариство з будь-яких причин ухиляється від підписання акту приймання-передачі наданих послуг, послуги з оренди майна вважаються наданими за умови підтвердження факту надсилання акту приймання-передачі наданих послуг відповідачу (пункт 2.11. договору).

Відповідно до пунктів 3.2. та 3.4. вказаного правочину Підприємець здійснює передачу майна Товариству, яке його приймає на зберігання за актом приймання-передачі (додаток № 2). Відповідач несе повну матеріальну відповідальність за збереження елементів майна, що перебуває у нього. Вартість елементів або частин майна, якщо такі під час користування майном з вини Товариства будуть втрачені або пошкоджені та не відновлені останнім власним коштом, підлягає відшкодуванню Підприємцю за цінами, вказаними у додатку № 1, який є невід`ємною частиною цього правочину.

За умовами пунктів 3.5. та 3.10. договору датою припинення оренди майна є дата передачі майна на склад Підприємця, що фіксується в акті повернення майна. Підтвердженням факту повернення майна є підписаний сторонами акт повернення майна.

Строк оренди майна - до 29 серпня 2023 року включно. У разі належного виконання Товариством умов цього договору, відсутності поточної заборгованості з орендної плати, останнє має право продовжити термін оренди, письмово попередивши Підприємця за 5 діб до закінчення строку оренди. При цьому складається відповідна додаткова угода до цього договору. Оплата продовження оренди здійснюється на умовах передоплати, виходячи з ціни оренди, визначеної цим договором (пункт 3.6. даного правочину).

За умовами пункту 9.1. договору останній набуває чинності з дня його підписання обома сторонами та діє до закінчення передбаченого ним строку оренди, але в будь-якому випадку - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним.

Відповідно до специфікації, яка є додатком № 1 до договору, сторонами погоджено перелік майна, що підлягає передачі в оренду, та зафіксовано його вартість.

На виконання умов вказаного правочину 10 липня 2023 року між сторонами складено та підписано акт прийому-передачі майна в оренду, відповідно до якого позивач передав відповідачу в оренду майно (будівельні риштування), згідно з наведеного в цьому акті переліку, з площею метражу 252,90 м2 на загальну суму 296 600,00 грн.

Судом встановлено, що за період з 10 липня 2023 року по 10 грудня 2023 року Підприємець виставив Товариству рахунки на оплату наданих ним послуг з оренди майна на загальну суму 58 040,55 грн, а саме: від 10 липня 2023 року: № 03/10072023 за оренду риштувань (45 діб) на суму 17 070,75 грн та № 04/10072023 за оренду риштувань (6 діб) на суму 2 276,10 грн, від 22 серпня 2023 року № 05/22082023 за оренду риштувань (22 доби) на суму 8 345,70 грн, від 19 вересня 2023 року № 07/19092023 за оренду риштувань (30 діб) на суму 11 380,50 грн, від 18 жовтня 2023 року № 09/18102023 за оренду риштувань (10 діб) на суму 3 793,50 грн, від 27 жовтня 2023 року № 11/27102023 за оренду риштувань (10 діб) на суму 3 793,50 грн, від 10 листопада 2023 року № 13/10112023 за оренду риштувань (20 діб) на суму 7 587,00 грн та від 1 грудня 2023 року № 15/01122023 за оренду риштувань (10 діб) на суму 3 793,50 грн. Зазначені рахунки наявні в матеріалах справи.

Факт виконання позивачем обумовлених послуг з оренди за вищевказаним правочином підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів виконаних робіт, підписаними уповноваженими представниками сторін без жодних заперечень та зауважень з боку відповідача: від 30 серпня 2023 року № 3 на суму 17 070,75 грн, від 20 липня 2023 року № 4 на суму 2 276,10 грн, від 21 вересня 2023 року № 5 на суму 8 345,70 грн, від 21 жовтня 2023 року № 7 на суму 11 380,50 грн, від 31 жовтня 2023 року № 9 на суму 3 793,50 грн, від 10 листопада 2023 року № 11 на суму 3 793,50 грн. Акти наданих послуг: від 30 листопада 2023 року № 13 на суму 7 587,00 грн та від 11 грудня 2023 року № 15 на суму 3 793,50 грн, підписані лише з боку позивача.

Судом встановлено, що спірні акти: від 30 листопада 2023 року № 13 на суму 7 587,00 грн, від 11 грудня 2023 року № 15 на суму 3 793,50 грн з відповідними рахунками на їх оплату, - направлялися позивачем разом із претензією від 11 грудня 2023 року про оплату заборгованості за договором на адресу відповідача, яка відповідає його адресі, зазначеній у Єдиному державною реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засобами поштового зв`язку, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією опису вкладення у відповідний цінний лист від 12 грудня 2023 року № 0505138048181.

Враховуючи відсутність у матеріалах справи вмотивованої відмови Товариства від підписання вищевказаних актів, а також підтверджений наявними в матеріалах справи належними доказами факт їх направлення позивачем, послуги за спірними актами в силу приписів пункту 2.11. договору вважаються наданими Підприємцем та прийнятими Товариством без жодних заперечень і зауважень, у зв`язку з чим підлягають оплаті відповідачем.

Однак, відповідач всупереч вищенаведеним умовам договору оплатив надані йому послуги лише частково на суму 46 660,05 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією банківської виписки по рахунку позивача за період з 10 червня 2023 року по 30 листопада 2023 року.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Суд відхиляє аргументи відповідача щодо відсутності підстав для сплати орендної плати за актами від 30 листопада 2023 року № 13 на суму 7 587,00 грн та від 11 грудня 2023 року № 15 на суму 3 793,50 грн з огляду на те, що останнім не надано жодних доказів, які б підтверджували фактичне повернення орендованого ним майна раніше дати зазначених актів та відповідних рахунків.

У свою чергу, пунктом 2.9. договору сторони прямо передбачили, що неотримання орендарем рахунку орендодавця не позбавляє його обов`язку сплати орендної плати за час користування майном.

Зважаючи на те, що сума основного боргу Товариства зі сплати орендної, яка загалом складає 11 380,05 грн, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед Підприємцем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача до відповідача про стягнення вказаної суми, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором, позивач також просив суд стягнути з Товариства 58,93 грн трьох процентів річних та 56,90 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 10 листопада 2023 року по 19 січня 2024 року на відповідні суми основної заборгованості згідно наданого позивачем розрахунку.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки нараховані позивачем суми інфляційних втрат та трьох процентів річних є арифметично правильними та відповідають приписам чинного законодавства, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача нарахованих компенсаційних виплат у вищевказаних розмірах, у зв`язку з чим, ці вимоги також підлягають задоволенню.

Крім того, зважаючи на несвоєчасне виконання Товариством своїх зобов`язань по оплаті орендних платежів, позивач також просив суд стягнути з відповідача 3 584,86 грн пені, нарахованої у розмірі 0,5 % від простроченої суми основного боргу за період з 10 листопада 2023 року по 19 січня 2024 року.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно зі статтями 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За умовами пункту 5.3. договору за порушення Товариством строку внесення орендних платежів воно, на вимогу Підприємця, сплачує останньому пеню в розмірі 0,5 % за кожен день прострочки від несплаченої суми.

Разом із цим, як було зазначено судом, відповідно до імперативних приписів статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відтак, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду: від 12 березня 2020 року в справі № 907/65/18, від 20 січня 2022 року в справі № 910/20734/20.

За розрахунком суду, належною до стягнення сумою пені, нарахованою за спірний період прострочення, є 582,35 грн. Отже, заявлена Підприємцем вимога про стягнення з Товариства пені підлягає частковому задоволенню у вищевказаному розмірі.

Вимога позивача про стягнення з відповідача 3 002,51 грн пені є необґрунтованою, у зв`язку з чим задоволенню не підлягає.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача збитків, пов`язаних із втратою майна, його ремонтом, доставкою та очисткою, суд зазначає таке.

Позивач у своєму позові посилався на те, що під час повернення майна ним були виявлені факти нестачі такого майна на загальну суму 9 400,00 грн, пошкодження майна та його забруднення.

Вказані обставини зафіксовані в наявних у матеріалах справи: акті повернення-прийому пошкодженого майна після оренди на суму 79 800,00 грн, акті повернення брудного майна, вартістю 56 900,00 грн, та акті нестачі майна на суму 9 400,00 грн, які підписані в односторонньому порядку лише позивачем та були надіслані відповідачу 12 грудня 2023 року разом із претензією від 11 грудня 2023 року.

Пунктом 4.3.5. договору визначено, що Товариство зобов`язане протягом часу фактичного користування майном нести ризик його випадкової загибелі, знищення та зникнення.

Крім того, Товариство зобов`язалося утримувати майно в повній справності та не допускати його псування чи знищення, а у випадку його забруднення - здійснити очистку за власний рахунок (пункти 4.3.9. та 4.3.10. договору).

Після закінчення терміну оренди протягом 2-х календарних днів Товариство зобов`язане повернути майно Підприємцю в повній комплектності за актом повернення майна (пункт 4.3.13. вищевказаного правочину).

Відповідно до пунктів 5.4. та 5.6. договору Товариство несе відповідальність за можливі наслідки та збитки, що можуть бути завдані експлуатацією майна, за винятком випадків, якщо такі наслідки настали внаслідок прихованих дефектів майна, про які орендодавець заздалегідь знав, але не повідомив відповідача під час передачі майна в оренду. У випадку пошкодження, втрати (викрадення) орендованого майна чи його деталей з вини орендаря, останній зобов`язаний протягом 10-ти робочих днів з дня отримання відповідної вимоги Підприємця відшкодувати останньому вартість майна або його деталей за цінами, вказаними в додатку № 1, з урахуванням їх доставки Підприємцю, а також відшкодувати всі обґрунтовані витрати, пов`язані з ремонтом майна.

Товариство несе відповідальність за дотримання правил безпечної експлуатації майна та охорони праці на об`єкті під час використання орендованого майна, його монтажу, обслуговування та демонтажу, крім дій, що здійснюються Підприємцем або залученими ним особами (пункт 5.7. договору).

Судом встановлено, що 11 грудня 2023 року між Підприємцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Реставрація" (далі - ТОВ "Укрбуд Реставрація") було укладено договір про надання послуг з ремонту та очистки будівельних риштувань, перелік яких визначено у додатках № 1, № 2 до цього правочину.

Вартість ремонтних робіт та робіт з очистки майна становить 12 650,00 грн, з яких: 9 700,00 грн - вартість ремонту майна, 2 950,00 грн - вартість очистки майна (пункт 2.1. вказаного договору).

Відповідно до пункту 2.3. зазначеної угоди розрахунки за виконані роботи здійснюються на умовах відстрочення платежу протягом 10-ти календарних днів від дати компенсації замовнику витрат на ремонтні роботи та роботи з очистки майна з боку третіх осіб.

За умовами пунктів 4.1. та 4.2. договору при завершенні робіт ТОВ "Укрбуд Реставрація" надає Підприємцю особисто або поштою акт про фактично виконану роботу. Підприємець протягом 10-ти днів з дня отримання такого акта про фактично виконану роботу зобов`язаний направити підряднику підписаний акт про приймання робіт або мотивовану відмову від його підписання. У разі неподання підписаного акта або мотивованої відмови від його підписання протягом 12-ти днів з дня його отримання, роботи за актом вважаються прийнятими Підприємцем та підлягають оплаті.

Крім того, 28 вересня 2021 року між позивачем та фізичною особою-підприємцем Артьомовим Олександром Сергійовичем укладено договір № 18 про надання комплексу послуг щодо перевезення (переміщення) вантажу, а саме: збирання/розбирання, пакування вантажу у пункті відправлення, доставка вантажу до транспорту та завантаження його у транспорт, перевезення, розвантаження, піднімання, розпакування та розміщення вантажу у пункті призначення відповідно до вказівок замовника.

Відповідно до пункту 2.1. вказаного договору терміни, адреса надання послуг, найменування, тип вантажу, необхідність його пакування, кількість працівників, дата та час початку надання послуг, погоджуються в заявці, що є додатком № 1 до цього договору.

Пунктом 2.2. договору про надання комплексу послуг щодо перевезення (переміщення) вантажу № 18 визначено, що факт підтвердження надання послуг зазначається в робочому листі, зразок якого викладено у додатку № 2 до цього договору. У робочому листі фіксується тип автомобіля, яким надаються послуги, кількість працівників та відпрацьовані години, найменування вантажу та його габарити, використаний пакувальний матеріал.

Остаточна (кінцева) вартість наданих послуг зазначається в актах надання послуг. За виконання послуг Підприємець зобов`язаний перерахувати кошти на поточний рахунок ФОП Артьомова О.С. на умовах 70 % передоплати, на підставі отриманого від виконавця по електронній пошті рахунку на оплату. Остаточний розрахунок здійснюється протягом 3-х банківських днів з дати отримання замовником рахунку на оплату (пункти 4.1. та 4.2. вказаного правочину).

На підтвердження надання позивачу послуг із перевезення за вищевказаним договором останнім надано копії рахунків на оплату від 18 січня 2024 року: № 40 на суму 3 200,00 грн та № 45 на суму 2 300,00 грн.

У силу приписів статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до статей 224, 225 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкідливого результату такої поведінки - збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Необхідним елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками.

Вина полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2020 року в справі № 925/1196/18.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 11 вересня 2020 року в справі № 910/16505/19.

Судом встановлено, що відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів того, що ним було повернуто позивачу майно у повній комплектності, у якій воно надавалось за актом приймання-передачі майна в оренду від 10 липня 2023 року, а також доказів, які б відповідно до пункту 5.4. договору підтверджували те, що пошкодження майна настало внаслідок його прихованих дефектів, про які Підприємець заздалегідь знав, але не повідомив Товариство.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, враховуючи, що позивачем надано більш вірогідні докази на підтвердження втрати майна на суму 9 400,00 грн, а також те, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами того, що ним було повернуто позивачу майно у повній комплектності, у якій воно надавалось Підприємцем перед початком його експлуатації Товариством, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача вартості втраченого майна у вищевказаному розмірі.

У той же час, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів виконання позивачем умов укладеного з ФОП Артьомовим О.С. договору про надання комплексу послуг щодо перевезення (переміщення) вантажу № 18.

Зокрема, у матеріалах справи відсутні докази фактичного надання ФОП Артьомовим О.С. позивачу відповідних послуг із перевезення на суми, зазначені в рахунках на оплату від 18 січня 2024 року: № 40 на суму 3 200,00 грн та № 45 на суму 2 300,00 грн зокрема: заявка із зазначенням найменування вантажу, який підлягав перевезенню; робочий лист; акт надання послуг.

У свою чергу, з наданих позивачем рахунків ФОП Артьомова О.С. на оплату від 18 січня 2024 року: № 40 на суму 3 200,00 грн та № 45 на суму 2 300,00 грн неможливо встановити, за перевезення якого саме вантажу позивача, за яким маршрутом вони були виставлені та на підставі якого правочину.

Так само, у матеріалах справи відсутні належні докази виконання ТОВ "Укрбуд Реставрація" робіт з ремонту та очистки майна за договором про надання послуг з ремонту та очистки будівельних риштувань.

Зокрема, як вже було зазначено судом, пунктами 4.1. та 4.2. договору прямо передбачено, що при завершенні робіт ТОВ "Укрбуд Реставрація" надає Підприємцю особисто або поштою акт про фактично виконану роботу. Підприємець протягом 10-ти днів з дня отримання такого акта про фактично виконану роботу зобов`язаний направити підряднику підписаний акт про приймання робіт або мотивовану відмову від його підписання. У разі неподання підписаного акта або мотивованої відмови від його підписання протягом 12-ти днів з дня його отримання, роботи за актом вважаються прийнятими Підприємцем та підлягають оплаті.

Разом із цим, передбачені вищевказаним пунктом договору акти про фактично виконані роботи в матеріалах справи відсутні. Інші докази на підтвердження факту виконання робіт за договором про надання послуг з ремонту та очистки будівельних риштувань позивачем суду подано не було, такі докази в матеріалах справи відсутні.

У зв`язку з цим, суд дійшов висновку про те, що Підприємцем не доведено належними та допустимими доказами факту понесення ним витрат, пов`язаних з ремонтом спірного орендованого майна у розмірі 9 700,00 грн; витрат, пов`язаних з очисткою цього майна в розмірі 2 950,00 грн; витрат з доставки майна на ремонт/повернення з ремонту в розмірі 5 500,00 грн. Відтак, підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача вказаних сум відсутні.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо часткового задоволення позову Підприємця.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, позов Підприємця підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача суми понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 25 000,00 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 2, 3 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно зі статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Статтею 30 цього Закону встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом встановлено, що 12 грудня 2019 року між позивачем та Адвокатським об`єднанням "КПД Консалтинг" (далі - Об`єднання) укладено договір про надання юридичних послуг, відповідно до пункту 2 якого обсяг послуг, розмір винагороди та строки кожного доручення з окремих питань викладатимуться у окремому документі (заявка на надання послуг), що підписується сторонами. Після надання послуг згідно з відповідною заявкою на надання послуг Об`єднання направляє акт про надані послуги за фактично надані послуги, а Підприємець - оплачує їх згідно з порядком, передбаченим договором.

Акт надання послуг є підставою для остаточного розрахунку між сторонами, якщо інше не передбачено заявкою на надання послуг (пункт 3 вказаного правочину).

Відповідно до пункту 4 договору один адвокат Об`єднання буде відповідальним за те, щоб запити Підприємця стосовно послуг за кожною із заявок на надання послуг були виконаними.

У додатку № 1 до договору про надання юридичних послуг погоджено порядок виставлення рахунків та здійснення позивачем їх оплати.

На підтвердження понесених судових витрат позивач надав заявку на надання послуг № 3 до зазначеного договору, якою передбачено надання Підприємцю послуг з підготовки, подання позовної заяви та комплексного представництва його інтересів в Господарському суді міста Києва під час розгляду справи про стягнення заборгованості за договором оренди від 10 липня 2023 року № 01, укладеного між Підприємцем та Товариством.

Пунктом 3.1. вказаної заявки визначено, що вартість послуг Об`єднання становить 25 000,00 грн.

Проте судом встановлено, що вищевказана заявка у порушення умов договору не була підписана з боку Підприємця, що виключає можливість застосування її положень до даних правовідносин.

У свою чергу, позивачем не надано суду ні детального опису робіт (наданих послуг) адвокатом, ні акта прийому-передачі таких послуг, який відповідно до умов договору є документом, що підтверджує факт надання послуг та є підставою для проведення розрахунків.

Інші докази на підтвердження факту надання позивачу послуг на професійну правничу допомогу в зазначеному ним розмірі матеріали справи не містять.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн є необґрунтованими, а відтак задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес" (02094, місто Київ, вулиця Гната Хоткевича, будинок 12, офіс 177; ідентифікаційний код 30973582) на користь фізичної особи - підприємця Куліша Дениса Юрійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 11 380 (одинадцять тисяч триста вісімдесят) грн 05 коп. основної заборгованості, 582 (п`ятсот вісімдесят дві) грн 35 коп. пені, 58 (п`ятдесят вісім) грн 93 коп. трьох процентів річних, 56 (п`ятдесят шість) грн 90 коп. інфляційних втрат, 9 400 (дев`ять тисяч чотириста) грн 00 коп. завданих збитків у вигляді вартості втраченого майна, а також 1 514 (одну тисячу п`ятсот чотирнадцять) грн 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 15 квітня 2024 року.

Суддя Є.В. Павленко