Постанова

від 22.07.2024 по справі 910/827/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2024 р. Справа №910/827/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця Куліша Дениса Юрійовича та Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес"

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024

у справі №910/827/24 (суддя Павленко Є.В.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Куліша Дениса Юрійовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес"

про стягнення 42 631,19 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Фізична особа-підприємець Куліш Денис Юрійович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес" (далі - ТОВ "Антарес") заборгованості у розмірі 42 631,19 грн, з яких: 11 380,05 грн - орендна плата, 3 584,86 грн - пеня, 58,93 грн - три проценти річних, 56,90 грн - інфляційні втрати, 9 400,00 грн - вартість втраченого майна, 9 700,00 грн - витрати, пов`язані з ремонтом майна, 5 500,00 грн - витрати з доставки майна на ремонт/повернення з ремонту, 2 950,00 грн - витрати з очистки майна.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору оренди майна від 10.07.2023 №03, в частині сплати орендної плати по вказаному договору, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 11 380,05 грн. Крім того, за порушення умов договору позивач нарахував відповідачу 3 584,86 грн пені, згідно з пунктом 5.3 договору та 58,93 грн трьох процентів річних і 56,90 грн інфляційних втрат, на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). При цьому, позивачем заявлено до стягнення з відповідача збитки у загальному розмірі 27 550,00 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 у справі №910/827/24 позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ "Антарес" на користь ФОП Куліша Д.Ю. 11 380,05 грн основної заборгованості, 582,35 грн пені, 58,93 грн трьох процентів річних, 56,90 грн інфляційних втрат, 9 400,00 грн завданих збитків у вигляді вартості втраченого майна, а також 1 514,00 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції встановивши, що сума основного боргу ТОВ "Антарес" зі сплати орендної, яка складає 11 380,05 грн, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед ФОП Кулішем Д.Ю., дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача про стягнення вказаної суми, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню. При цьому, місцевий господарський суд дійшов висновку, що нараховані позивачем суми інфляційних втрат та трьох процентів річних є арифметично правильними та відповідають приписам чинного законодавства, у зв`язку з чим ці вимоги також підлягають задоволенню. Крім того, за розрахунком суду першої інстанції, належною до стягнення сумою пені, нарахованою за спірний період прострочення, є 582,35 грн, з огляду на що заявлена ФОП Кулішем Д.Ю. вимога про стягнення з ТОВ "Антарес" пені підлягає частковому задоволенню у вищевказаному розмірі. Також, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, враховуючи, що позивачем надано більш вірогідні докази на підтвердження втрати майна на суму 9 400,00 грн, а також те, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами того, що ним було повернуто позивачу майно у повній комплектності, у якій воно надавалось ФОП Кулішем Д.Ю. перед початком його експлуатації ТОВ "Антарес", місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача вартості втраченого майна у вищевказаному розмірі. Крім цього, суд першої інстанції дійшов висновку, що ФОП Кулішем Д.Ю. не доведено належними та допустимими доказами факту понесення ним витрат, пов`язаних з ремонтом спірного орендованого майна у розмірі 9 700,00 грн; витрат, пов`язаних з очисткою цього майна в розмірі 2 950,00 грн; витрат з доставки майна на ремонт/повернення з ремонту в розмірі 5 500,00 грн, у зв`язку з чим підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача вказаних сум відсутні. Також, місцевий господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн є необґрунтованими, а відтак задоволенню не підлягають.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ФОП Куліш Д.Ю. звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 у справі №910/827/24, в частині відмови у стягненні з ТОВ "Антарес" 5 500,00 грн витрат з доставки майна на ремонт/повернення з ремонту, 2 950,00 грн витрат з очистки майна, 9 700,00 грн витрат, пов`язаних з ремонтом майна та 25 000,00 грн судових витрати пов`язаних з оплатою правової допомоги, та ухвалити нове рішення, яким позо в цій частині задовольнити. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 у справі №910/827/24 залишити без змін.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції, в частині відмови у стягненні з відповідача збитків, пов`язаних з ремонтом, доставкою та очисткою майна, ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з`ясуванні фактичних обставин справи.

Крім цього, скаржник зазначає, що докази, наявні у матеріалах справи, у їх сукупності є достатніми на підтвердження наявності підстав для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн, оскільки цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Також, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ "Антарес" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 у справі №910/827/24, в частині задоволення позовних вимог, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Так, відповідач не погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає його таким, що ухвалено з неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи.

ТОВ "Антарес" стверджує, що на відміну від документів, які не оскаржуються сторонами, останні два рахунки та акти підписані виключно позивачем та не направлялись відповідачу в строки, передбачені договором, для підписання та оплати.

Також, відповідач звертає увагу на те, що оскільки він не допускав порушення зобов`язань в частині, що заявлена позивачем, відсутня правова підстава для нарахування штрафних санкцій, у зв`язку з чим, зазначені вимоги є необґрунтованими, що також не враховано судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного

Крім того, ТОВ "Антарес" вказує, що жодних доказів того, що майно було втрачено та/або втрачено саме під час користування ним відповідачем до суду не надано, що помилково не взято до уваги судом першої інстанції.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.05.2024 апеляційну скаргу ФОП Куліша Д.Ю. у справі №910/827/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Сулім В.В., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2024 відкрито апеляційне провадження у справі №910/827/24. Розгляд апеляційної скарги ФОП Куліша Д.Ю. на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 у справі №910/827/24 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/827/24. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, пояснень, клопотань, заперечень до 05.06.2024.

16.05.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/827/24.

Згідно з протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому суддів (судді-доповідачу) (складу суду) від 06.05.2024 апеляційну скаргу ТОВ "Антарес" у справі №910/827/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Сулім В.В., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2024 апеляційну скаргу ТОВ "Антарес" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 у справі №910/827/24 залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.

20.05.2024, через систему "Електронний суд", ТОВ "Антарес" подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного суду від 22.05.2024 відкрито апеляційне провадження у справі №910/827/24. Об`єднано апеляційну скаргу ТОВ "Антарес" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 та апеляційну скаргу ФОП Куліша Д.Ю. на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 у справі №910/827/24. Розгляд апеляційної скарги ТОВ "Антарес" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 у справі №910/827/24 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 10.06.2024.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2024, у зв`язку з перебуванням суддів Суліма В.В. з 15.07.2024 до 28.07.2024 та Андрієнка В.В. з 01.07.2024 до 19.07.2024 у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2024 справу №910/827/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2024 прийнято до свого провадження апеляційні скарги ФОП Куліша Д.Ю. та ТОВ "Антарес" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 у справі №910/827/24 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Позивач, у порядку статті 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скориставшись своїм правом, подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу ТОВ "Антарес" у справі №910/827/24 залишити без задоволення.

Так, у відзиві позивач зазначає, що дії відповідача, який прийняв майно в оренду, частково здійснив оплату за оренду на користь позивача, а наразі заявляє про те, що рахунки від 10.11.2023 та 01.12.2023 підписані виключно останнім та не направлялись відповідачу для підписання та оплати, а відтак послуги з оренди майна не надавались, суперечать попередній поведінці відповідача та є недобросовісними.

Також позивач вказує, що він надав суду найбільш вірогідні докази, які підтверджують завдання останньому збитків відповідачем на загальну суму 27 550,00 грн.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

10.07.2023 між ФОП Кулішем Д.Ю. (орендодавець) та ТОВ "Антарес" (орендар) укладено договір оренди майна №03, за умовами якого орендодавець передає, а орендар бере у тимчасове платне володіння та користування будівельні риштування (найменування майна: риштування ЛСП) згідно з додатком №1, який підписується сторонами та є невід`ємною частиною цієї угоди.

Згідно з пунктом 1.2 договору об`єкт оренди надається орендарю з метою здійснення будівельних робіт за адресою: Україна, Київська область, смт. Бородянка, вулиця Центральна, 222, ЗОШ №1.

Відповідно до пункту 1.5 договору, одночасно з передачею майна в оренду орендодавець зобов`язаний передати орендарю повний пакет технічної документації на це майно (інструкцію з монтажу та експлуатації, паспорт, копію сертифікату відповідності державному стандарту тощо).

Майно на момент передачі в оренду повинно бути в придатному для експлуатації стані (пункт 1.6 договору).

Пунктами 2.1-2.3 договору встановлено, що ціна оренди одиниці майна розраховується з розцінки 1,50 грн за календарний день за 1 м2 риштувань. Сума оренди складає добуток метражу 252,90 м2 переданого за актом приймання-передачі (додаток №2) в оренду на орендну ставку 1,50 грн та на 45 календарних діб. Сума орендної плати за весь термін по договору (45 діб) складає 17 070,75 грн. Орендар здійснює 100% передоплату за оренду майна за 45 діб оренди шляхом перерахування грошових коштів у гривнях на поточний рахунок орендодавця на підставі виставленого ним рахунку.

За умовами пункту 2.6 договору розрахунковим періодом для внесення орендної плати є місяць, у якому здійснюється оренда майна. Оплата здійснюється на підставі рахунків, виставлених орендодавцем.

Орендна плата не включає в себе витрати на доставку, монтаж, нагляд за проведенням монтажних робіт, обслуговування, завантаження, розвантаження, ремонт майна на робочому майданчику орендаря, витрачені ним енергоносії та витратні матеріали, необхідні для належної експлуатації майна. Вказані послуги можуть бути надані орендарю за окрему плату на підставі відповідного договору або окремо виставленого рахунку позивача та вважаються наданими в межах цього договору (пункт 2.7 договору).

Пунктами 2.8, 2.9 договору визначено порядок внесення орендної плати орендарем, а саме: за перший розрахунковий місяць орендна плата, відповідно до пункту 2.3 договору, вноситься після укладення цього правочину протягом 3-х робочих днів, однак у будь-якому випадку до дати фактичної передачі майна в оренду; за другий та кожний наступний розрахунковий періоди орендна плата вноситься за 3 дні до початку розрахункового періоду. Неотримання орендарем рахунку орендодавця не позбавляє його обов`язку сплати орендної плати за весь час фактичного користування майном. У разі неотримання рахунку на оплату, орендар самостійно вираховує суму орендної плати за певний термін оренди майна шляхом множення кількості діб оренди на тариф за 1 добу. При цьому, у разі виявлення розбіжностей між сплаченою орендною платою орендарем та орендною платою, виставленою орендодавцем, відповідач зобов`язаний сплатити різницю між сплаченою орендною платою за розрахунковий період та орендною платою, виставленою позивачем, протягом 3-х календарних днів від дати одержання відповідного рахунку.

Відповідно до пункту 2.11 договору, у кінці кожного місяця сторони підписують акт приймання-передачі наданих послуг, яким засвідчується факт надання послуг з оренди майна за вказаний період. У разі, якщо орендар з будь-яких причин ухиляється від підписання акта приймання-передачі наданих послуг, послуги з оренди майна вважаються наданими за умови підтвердження факту надсилання акта приймання-передачі наданих послуг відповідачу.

Згідно з пунктами 3.2, 3.4 договору орендодавець здійснює передачу майна орендарю, який його приймає на зберігання за актом приймання-передачі (додаток №2). Орендар несе повну матеріальну відповідальність за збереження елементів майна, що перебуває у нього. Вартість елементів або частин майна, якщо такі під час користування майном з вини орендаря будуть втрачені або пошкоджені та не відновлені останнім власним коштом, підлягає відшкодуванню орендодавцю за цінами, вказаними у додатку №1, який є невід`ємною частиною цього правочину.

Датою припинення оренди майна є дата передачі майна на склад орендодавця, що фіксується в акті повернення майна (пункт 3.5 договору).

Строк оренди майна - до 29.08.2023 включно. У разі належного виконання орендарем умов цього договору, відсутності поточної заборгованості з орендної плати, останній має право продовжити термін оренди, письмово попередивши орендодавця за 5 діб до закінчення строку оренди. При цьому, складається відповідна додаткова угода до цього договору. Оплата продовження оренди здійснюється на умовах передоплати, виходячи з ціни оренди, визначеної цим договором (пункт 3.6 договору).

Підтвердженням факту повернення майна є підписаний сторонами акт повернення майна (пункт 3.10 договору).

Договір набуває чинності з дня його підписання обома сторонами та діє до закінчення передбаченого ним строку оренди, але в будь-якому випадку - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним (пункт 9.1 договору).

У специфікації, яка є додатком №1 до договору, сторонами погоджено перелік майна, що підлягає передачі в оренду, та зафіксовано його вартість.

На виконання умов договору, 10.07.2023 між сторонами складено та підписано акт прийому-передачі майна в оренду, відповідно до якого позивач передав відповідачу в оренду майно (будівельні риштування), згідно з наведеним в цьому акті переліку, з площею метражу 252,90 м2, на загальну суму 296 600,00 грн.

За період з 10.07.2023 до 10.12.2023 позивач виставив відповідачу рахунки на оплату наданих ним послуг з оренди майна на загальну суму 58 040,55 грн, а саме: від 10.07.2023 №03/10072023 за оренду риштувань (45 діб) на суму 17 070,75 грн та №04/10072023 за оренду риштувань (6 діб) на суму 2 276,10 грн; від 22.08.2023 №05/22082023 за оренду риштувань (22 доби) на суму 8 345,70 грн; від 19.09.2023 №07/19092023 за оренду риштувань (30 діб) на суму 11 380,50 грн; від 18.10.2023 №09/18102023 за оренду риштувань (10 діб) на суму 3 793,50 грн; від 27.10.2023 №11/27102023 за оренду риштувань (10 діб) на суму 3 793,50 грн; від 10.11.2023 №13/10112023 за оренду риштувань (20 діб) на суму 7 587,00 грн; від 01.12.2023 №15/01122023 за оренду риштувань (10 діб) на суму 3 793,50 грн.

Факт виконання позивачем обумовлених послуг з оренди за спірним договором підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів виконаних робіт, підписаними уповноваженими представниками сторін без жодних заперечень та зауважень з боку відповідача: від 30.08.2023 №3 на суму 17 070,75 грн; від 20.07.2023 №4 на суму 2 276,10 грн; від 21.09.2023 №5 на суму 8 345,70 грн; від 21.10.2023 №7 на суму 11 380,50 грн; від 31.10.2023 №9 на суму 3 793,50 грн; від 10.11.2023 №11 на суму 3 793,50 грн. Акти наданих послуг від 30.11.2023 №13 на суму 7 587,00 грн та від 11.12.2023 №15 на суму 3 793,50 грн, підписані лише з боку позивача.

Вищенаведені акти від 30.11.2023 №13 на суму 7 587,00 грн та від 11.12.2023 №15 на суму 3 793,50 грн, з відповідними рахунками на їх оплату, направлялися позивачем разом з претензією від 11.12.2023 про оплату заборгованості за договором на адресу місцезнаходження відповідача, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією опису вкладення у цінний лист від 12.12.2023 №0505138048181.

Враховуючи відсутність у матеріалах справи вмотивованої відмови ТОВ "Антарес" від підписання вищевказаних актів, а також підтверджений наявними в матеріалах справи належними доказами факт їх направлення позивачем, послуги за спірними актами, в силу приписів пункту 2.11 договору, вважаються наданими позивачем та прийнятими відповідачем без жодних заперечень і зауважень, у зв`язку з чим підлягають оплаті останнім.

Однак, відповідач всупереч вищенаведеним умовам договору оплатив надані послуги лише частково на суму 46 660,05 грн, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Відповідно до частини 1 статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими, відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 статті 762 ЦК України встановлено, що з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Згідно з частиною 5 статті 762 ЦК України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За приписами статті 765 ЦК України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За змістом частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як зазначалось вище, послуги за актами наданих послуг від 30.11.2023 №13 на суму 7 587,00 грн та від 11.12.2023 №15 на суму 3 793,50 грн, в силу приписів пункту 2.11 договору, вважаються наданими позивачем та прийнятими відповідачем без жодних заперечень і зауважень, у зв`язку з чим підлягають оплаті останнім.

На переконання колегії суддів, місцевий господарський суд правомірно відхилив аргументи відповідача щодо відсутності підстав для сплати орендної плати за актами від 30.11.2023 №13 на суму 7 587,00 грн та від 11.12.2023 №15 на суму 3 793,50 грн, оскільки останнім не надано жодних доказів, які б підтверджували фактичне повернення орендованого ним майна раніше дати зазначених актів та відповідних рахунків.

Так, пунктом 2.9 договору сторони прямо передбачили, що неотримання орендарем рахунку орендодавця не позбавляє його обов`язку сплати орендної плати за час користування майном.

З огляду на те, що сума основного боргу ТОВ "Антарес" зі сплати орендної плати, яка загалом складає 11 380,05 грн, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент ухвалення рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед ФОП Кулішем Д.Ю., колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції про законність та обґрунтованість вимоги позивача до відповідача про стягнення вказаної суми, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Також, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором, позивач просив стягнути з відповідача 58,93 грн трьох процентів річних та 56,90 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 10.11.2023 до 19.01.2024 на відповідні суми основної заборгованості, згідно з наданим позивачем розрахунком.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.

Здійснивши перерахунок вищенаведених компенсаційних виплат, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що нараховані позивачем суми інфляційних втрат та трьох процентів річних є арифметично правильними та відповідають приписам чинного законодавства, у зв`язку з чим, ці вимоги також підлягають задоволенню.

Крім того, зважаючи на несвоєчасне виконання ТОВ "Антарес" своїх зобов`язань по оплаті орендних платежів, позивач також просив суд стягнути з відповідача 3 584,86 грн пені, нарахованої у розмірі 0,5% від простроченої суми основного боргу за період з 10.11.2023 до 19.01.2024.

За приписами частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до частини 3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно зі статтями 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.3 договору встановлено, що за порушення ТОВ "Антарес" строку внесення орендних платежів, на вимогу позивача, сплачує останньому пеню в розмірі 0,5% за кожен день прострочки від несплаченої суми.

У той же час, відповідно до імперативних приписів статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12.03.2020 у справі №907/65/18 та від 20.01.2022 у справі №910/20734/20.

Здійснивши власний перерахунок, судова колегія погоджується з судом першої інстанції, що належною до стягнення сумою пені, нарахованою за спірний період прострочення, є 582,35 грн, у той час як вимога позивача про стягнення з відповідача 3 002,51 грн пені є необґрунтованою.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача збитків, пов`язаних із втратою майна, його ремонтом, доставкою та очисткою, колегія суддів зазначає таке.

Як стверджує позивач, під час повернення майна ним виявлені факти нестачі такого майна на загальну суму 9 400,00 грн, пошкодження майна та його забруднення.

Наведені обставини зафіксовані в наявних у матеріалах справи акті повернення-прийому пошкодженого майна після оренди на суму 79 800,00 грн, акті повернення брудного майна, вартістю 56 900,00 грн, та акті нестачі майна на суму 9 400,00 грн, які підписані в односторонньому порядку лише позивачем та надіслані відповідачу 12.12. 2023 разом з претензією від 11.12.2023.

Згідно з пунктом 4.3.5 договору орендар зобов`язаний протягом часу фактичного користування майном нести ризик його випадкової загибелі, знищення та зникнення.

Крім того, ТОВ "Антарес" зобов`язалося утримувати майно в повній справності та не допускати його псування чи знищення, а у випадку його забруднення - здійснити очистку за власний рахунок (пункти 4.3.9, 4.3.10 договору).

Відповідно до пункту 4.3.13 договору після закінчення терміну оренди протягом 2-х календарних днів ТОВ "Антарес" зобов`язане повернути майно ФОП Кулішу Д.Ю. в повній комплектності за актом повернення майна.

За умовами пунктів 5.4, 5.6 договору орендар несе відповідальність за можливі наслідки та збитки, що можуть бути завдані експлуатацією майна, за винятком випадків, якщо такі наслідки настали внаслідок прихованих дефектів майна, про які орендодавець заздалегідь знав, але не повідомив відповідача під час передачі майна в оренду. У випадку пошкодження, втрати (викрадення) орендованого майна чи його деталей з вини орендаря, останній зобов`язаний протягом 10-ти робочих днів з дня отримання відповідної вимоги орендодавця відшкодувати останньому вартість майна або його деталей за цінами, вказаними в додатку №1, з урахуванням їх доставки орендодавцю, а також відшкодувати всі обґрунтовані витрати, пов`язані з ремонтом майна.

Орендар несе відповідальність за дотримання правил безпечної експлуатації майна та охорони праці на об`єкті під час використання орендованого майна, його монтажу, обслуговування та демонтажу, крім дій, що здійснюються орендодавцем або залученими ним особами (пункт 5.7 договору).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 11.12.2023 між ФОП Кулішем Д.Ю. та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Реставрація" (далі - ТОВ "Укрбуд Реставрація") укладено договір про надання послуг з ремонту та очистки будівельних риштувань, перелік яких визначено у додатках №1 та №2 до цього правочину.

Вартість ремонтних робіт та робіт з очистки майна становить 12 650,00 грн, з яких: 9 700,00 грн - вартість ремонту майна, 2 950,00 грн - вартість очистки майна (пункт 2.1 договору).

Згідно з пунктом 2.3 договору розрахунки за виконані роботи здійснюються на умовах відстрочення платежу протягом 10-ти календарних днів від дати компенсації замовнику витрат на ремонтні роботи та роботи з очистки майна з боку третіх осіб.

За змістом пунктів 4.1, 4.2 договору при завершенні робіт ТОВ "Укрбуд Реставрація" надає ФОП Кулішу Д.Ю. особисто або поштою акт про фактично виконану роботу. ФОП Куліш Д.Ю. протягом 10-ти днів з дня отримання такого акта про фактично виконану роботу зобов`язаний направити підряднику підписаний акт про приймання робіт або мотивовану відмову від його підписання. У разі неподання підписаного акта або мотивованої відмови від його підписання протягом 12-ти днів з дня його отримання, роботи за актом вважаються прийнятими ФОП Кулішем Д.Ю. та підлягають оплаті.

Крім того, 28.09.2021 між позивачем та Фізичною особою-підприємцем Артьомовим Олександром Сергійовичем укладено договір №18 про надання комплексу послуг щодо перевезення (переміщення) вантажу, а саме: збирання/розбирання, пакування вантажу у пункті відправлення, доставка вантажу до транспорту та завантаження його у транспорт, перевезення, розвантаження, піднімання, розпакування та розміщення вантажу у пункті призначення відповідно до вказівок замовника.

Згідно з пунктом 2.1 вказаного договору терміни, адреса надання послуг, найменування, тип вантажу, необхідність його пакування, кількість працівників, дата та час початку надання послуг, погоджуються в заявці, що є додатком №1 до цього договору.

За умовами пункту 2.2 договору про надання комплексу послуг щодо перевезення (переміщення) вантажу №18 факт підтвердження надання послуг зазначається в робочому листі, зразок якого викладено у додатку №2 до цього договору. У робочому листі фіксується тип автомобіля, яким надаються послуги, кількість працівників та відпрацьовані години, найменування вантажу та його габарити, використаний пакувальний матеріал.

Остаточна (кінцева) вартість наданих послуг зазначається в актах надання послуг. За виконання послуг ФОП Куліш Д.Ю. зобов`язаний перерахувати кошти на поточний рахунок ФОП Артьомова О.С. на умовах 70% передоплати, на підставі отриманого від виконавця по електронній пошті рахунку на оплату. Остаточний розрахунок здійснюється протягом 3-х банківських днів з дати отримання замовником рахунку на оплату (пункти 4.1, 4.2 вказаного правочину).

На підтвердження надання позивачу послуг з перевезення за вищевказаним договором, останнім надано копії рахунків на оплату від 18.01.2024 №40 на суму 3 200,00 грн та №45 на суму 2 300,00 грн.

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За приписами статей 224, 225 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкідливого результату такої поведінки - збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Необхідним елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками.

Вина полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18.

Статтею 79 ГПК України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.09.2020 у справі №910/16505/19.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів того, що ним було повернуто позивачу майно у повній комплектності, у якій воно надавалось за актом приймання-передачі майна в оренду від 10.07.2023, а також доказів, які б відповідно до пункту 5.4 договору підтверджували, що пошкодження майна настало внаслідок його прихованих дефектів, про які ФОП Куліш Д.Ю. заздалегідь знав, але не повідомив ТОВ "Антарес".

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, враховуючи, що позивачем надано більш вірогідні докази на підтвердження втрати майна на суму 9 400,00 грн, а також те, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами того, що ним було повернуто позивачу майно у повній комплектності, у якій воно надавалось ФОП Кулішем Д.Ю. перед початком його експлуатації ТОВ "Антарес", суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується судова колегія, про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача вартості втраченого майна у вищевказаному розмірі.

Разом із тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів виконання позивачем умов укладеного з ФОП Артьомовим О.С. договору про надання комплексу послуг щодо перевезення (переміщення) вантажу №18.

Так, у матеріалах справи відсутні докази фактичного надання ФОП Артьомовим О.С. позивачу відповідних послуг із перевезення на суми, зазначені в рахунках на оплату від 18.01.2024 №40 на суму 3 200,00 грн та №45 на суму 2 300,00 грн, зокрема: заявка із зазначенням найменування вантажу, який підлягав перевезенню; робочий лист; акт надання послуг.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що з наданих позивачем рахунків ФОП Артьомова О.С. на оплату від 18.01.2024 №40 на суму 3 200,00 грн та №45 на суму 2 300,00 грн неможливо встановити, за перевезення якого саме вантажу позивача, за яким маршрутом вони були виставлені та на підставі якого правочину.

У матеріалах справи також відсутні належні докази виконання ТОВ "Укрбуд Реставрація" робіт з ремонту та очистки майна за договором про надання послуг з ремонту та очистки будівельних риштувань.

Зокрема, як зазначалось вище, пунктами 4.1, 4.2 договору прямо передбачено, що при завершенні робіт ТОВ "Укрбуд Реставрація" надає ФОП Кулішу Д.Ю. особисто або поштою акт про фактично виконану роботу. Підприємець протягом 10-ти днів з дня отримання такого акта про фактично виконану роботу зобов`язаний направити підряднику підписаний акт про приймання робіт або мотивовану відмову від його підписання. У разі неподання підписаного акта або мотивованої відмови від його підписання протягом 12-ти днів з дня його отримання, роботи за актом вважаються прийнятими ФОП Кулішем Д.Ю. та підлягають оплаті.

У той же час, передбачені вищевказаним пунктом договору акти про фактично виконані роботи в матеріалах справи відсутні. Інші докази на підтвердження факту виконання робіт за договором про надання послуг з ремонту та очистки будівельних риштувань позивачем суду подано не було, такі докази в матеріалах справи відсутні.

У зв`язку з цим, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ФОП Кулішем Д.Ю. не доведено належними та допустимими доказами факту понесення ним: витрат, пов`язаних з ремонтом спірного орендованого майна у розмірі 9 700,00 грн; витрат, пов`язаних з очисткою цього майна в розмірі 2 950,00 грн; витрат з доставки майна на ремонт/повернення з ремонту в розмірі 5 500,00 грн. Відтак, підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача вказаних сум відсутні.

Крім того, позивачем заявлено про стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 25 000,00 грн.

Згідно з частиною 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 2, 3 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За приписами статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Статтею 30 цього Закону встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.12.2019 між позивачем та Адвокатським об`єднанням "КПД Консалтинг" (далі - Об`єднання) укладено договір про надання юридичних послуг, відповідно до пункту 2 якого обсяг послуг, розмір винагороди та строки кожного доручення з окремих питань викладатимуться у окремому документі (заявка на надання послуг), що підписується сторонами. Після надання послуг згідно з відповідною заявкою на надання послуг Об`єднання направляє акт про надані послуги за фактично надані послуги, а ФОП Куліш Д.Ю. - оплачує їх згідно з порядком, передбаченим договором.

Акт надання послуг є підставою для остаточного розрахунку між сторонами, якщо інше не передбачено заявкою на надання послуг (пункт 3 вказаного правочину).

Згідно з пунктом 4 договору один адвокат Об`єднання буде відповідальним за те, щоб запити ФОП Куліша Д.Ю. стосовно послуг за кожною із заявок на надання послуг були виконаними.

У додатку №1 до договору про надання юридичних послуг погоджено порядок виставлення рахунків та здійснення позивачем їх оплати.

На підтвердження понесених судових витрат позивач надав заявку на надання послуг №3 до зазначеного договору, якою передбачено надання ФОП Кулішу Д.Ю. послуг з підготовки, подання позовної заяви та комплексного представництва його інтересів в Господарському суді міста Києва під час розгляду справи про стягнення заборгованості за договором оренди від 10.07.2023 року №03, укладеного між ФОП Кулішем Д.Ю. та ТОВ "Антарес".

Пунктом 3.1 вказаної заявки встановлено, що вартість послуг Об`єднання становить 25 000,00 грн.

Разом із тим, як вірно встановлено місцевим господарським судом, вищевказана заявка у порушення умов договору не підписана з боку ФОП Куліша Д.Ю., що виключає можливість застосування її положень до даних правовідносин.

Також, судом першої інстанції встановлено, що позивачем не надано суду ні детального опису робіт (наданих послуг) адвокатом, ні акта прийому-передачі таких послуг, який відповідно до умов договору є документом, що підтверджує факт надання послуг та є підставою для проведення розрахунків.

Інші докази на підтвердження факту надання позивачу послуг на професійну правничу допомогу в зазначеному ним розмірі матеріали справи не містять.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Інші доводи апеляційних скарг, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позову.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 у справі №910/827/24 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційні скарги ФОП Куліша Д.Ю. та ТОВ "Антарес" задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов`язані з розглядом апеляційних скарг на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 у справі №910/827/24, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на скаржників.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця Куліша Дениса Юрійовича та Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 у справі №910/827/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 у справі №910/827/24 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційних скарг Фізичної особи-підприємця Куліша Дениса Юрійовича та Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес" покласти на скаржників.

4. Матеріали справи №910/827/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в частині 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран