Ухвала

від 17.04.2024 по справі 442/2771/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 442/2771/17

провадження № 61-5547ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коломієць Г. В. розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шипілова Олександра Вікторовича на заочне рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 18 березня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 04 жовтня 2022 року за позовом Управління Служби безпеки України

у Львівській області до Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, треті особи: Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Служба у справах дітей виконкому Дрогобицької міської ради, про визнання недійсними протокол засідання комісії та свідоцтво про право власності на квартиру та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року Управління Служби безпеки України у Львівській області (далі - УСБУ у Львівській області) звернулося до суду з позовом Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради (далі - ВК Дрогобицької МР), треті особи: Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Служба у справах дітей виконкому Дрогобицької міської ради (далі - Служба у справах дітей ВК Дрогобицької МР), у якому,

з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 20 листопада 2020 року, просило:

- визнати недійсним свідоцтво про право власності на квартиру

АДРЕСА_1 , видане 06 листопада 2013 року комісією з питань приватизації житла при ВК Дрогобицької МР на ім`я

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ;

- визнати недійсним протокол № 3 засідання комісії з питань приватизації житла при ВК Дрогобицької МР від 06 листопада 2013 року (з додатком) у частині, що стосується задоволення клопотання ОСОБА_2 про передачу у власність квартири, на підставі якого видане вказане свідоцтво;

- скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру

АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , здійснену державним реєстратором Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Бобик Н. П.

Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області заочним рішенням

від 18 березня 2021 року, з урахуванням ухвали від 31 березня 2021 року про виправлення описок, позов задовольнив.

Визнав недійсним протокол № 3 засідання комісії з питань приватизації житла при виконкомі Дрогобицької міської ради від 06 листопада 2013 року (з додатком)

в частині, що стосується задоволення клопотання ОСОБА_2 про передачу

у власність квартири

АДРЕСА_1 .

Визнав недійсним свідоцтво про право власності від 06 листопада 2013 року на квартиру

АДРЕСА_1 , яке було видане директором департаменту міського господарства, заступником міського голови, заступником голови комісії з питань приватизації житла при виконкомі Дрогобицької міської ради на ім`я ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4

Скасував державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , яке було зареєстроване державним реєстратором Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Бобик Н. П. за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Львівський апеляційний суд постановою від 04 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишив без задоволення, а заочне рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 18 березня 2021 року, з урахуванням ухвали Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 31 березня 2021 року про виправлення описок, - без змін.

15 квітня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Шипілов О. В. через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на заочне рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області

від 18 березня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 04 жовтня 2022 року (надійшла до суду 16 квітня 2024 року), у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, або передати справу на розгляд до Великої Палати Верховного Суду.

Касаційна скарга подана до суду касаційної інстанції з пропуском строку на касаційне оскарження на один рік.

Відповідно до частини третьої статті 394 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:

1) подання касаційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки;

2) пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

У касаційній скарзі представник заявника заявив клопотання про поновлення строку подачі касаційної скарги.

Клопотання обґрунтовано тим, що Львівський апеляційний суд у період з 15 жовтня 2022 року по 16 жовтня 2022 року повний текст постанови не надіслав ОСОБА_1 або його представнику - адвокату Шипілову О. В., хоча електронна адреса представника наявна в матеріалах справи.

25 травня 2023 року між ОСОБА_1 та адвокатським об`єднанням «МІЖНАРОДНИЙ ПРАВОВИЙ АЛЬЯНС» був укладений договір про надання правничої допомоги № 737, що підтверджується ордером.

25 травня 2023 року до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області поштовим відправленням від адвоката Шипілова О. В. була подана заява про видачу судового рішення Львівського апеляційного суду від 04 жовтня 2022 року у даній справі.

У відповідь на таку заяву листом Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 15 серпня 2023 року повідомлялося, що том № 3 справи № 442/2771/17, де знаходиться вищевказане судове рішення апеляційної інстанції, 26 квітня 2023 року було надіслано до Верховного суду, що позбавляє можливості ОСОБА_1 отримати вказане судове рішення для його касаційного оскарження.

09 жовтня 2023 року Верховний Суд повідомив листом № 86/0/225-23 про те, що станом на 09 жовтня 2023 року вказана справа (3-й том) до Верховного Суду не надходила.

Після повторного звернення до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області, листом від 13 листопада 2023 року суд відмовив у видачі судового рішення, оскільки третій том справи № 442/2771/17 був скерований 26 квітня 2023 року до Верховного Суду.

На чергові адвокатські запити листом від 15 січня 2024 року Верховний Суд підтвердив те, що том № 3 справи № 442/2771/17 до Верховного Суду не надходив.

12 лютого 2024 року представник ОСОБА_1 звернувся до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області з клопотанням щодо відновлення втраченого тому справи з метою отримати засвідчену належним чином копію оскаржуваного судового рішення, оскільки таке отримання можливе лише шляхом відновлення втраченого судового провадження.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 березня 2024 року у справі № 442/2771/17 відновлено втрачене судове провадження

у цивільній справі № 442/2771/17 та якою встановлено, що суд апеляційної інстанції не надсилав учасникам справи копію оскаржуваного судового рішення.

Цією ж ухвалою суду встановлено повний текст оскаржуваного судового рішення.

Копія ухвали суду від 26 березня 2024 року була надіслана представнику ОСОБА_1 , адвокату Шипілову О. В. на електронну пошту супровідним листом суду від 27 березня 2024 року.

Таким чином, датою отримання копії оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції є 27 березня 2024 року.

Дослідивши вказане клопотання, Верховний Суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотання про поновлення строку подачі касаційної скарги слід відмовити,

а касаційну скаргу залишити без руху з огляду на наступне.

У постанові Львівського апеляційного суду від 04 жовтня 2022 року зазначено, що адвокат Шипілов О. В. був присутнім у судовому засіданні 04 жовтня 2022 року та підтримав апеляційну скаргу ОСОБА_3 .

Крім того, у своєму клопотанні адвокат зазначає, що на час прийняття оскаржуваної постанови він також представляв інтереси ОСОБА_1 .

Отже, представнику заявника було достеменно відомо про прийняте судове рішення.

Однак представником заявника не надано жодного доказу на підтвердження поважності причин пропуску строку подачі касаційної скарги більше року.

Також вбачається, що 06 березня 2023 року адвокат Шипілов О. В. як представник ОСОБА_3 вже подавав засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на заочне рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 18 березня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 04 жовтня 2022 року у цій справі (касаційне провадження № 61-3424ск23).

Враховуючи вищевикладене, представнику заявника необхідно надати докази поважності пропуску строку подачі касаційної скарги за період з 04 жовтня

2022 року по день подачі касаційної скарги (15 квітня 2024 року) ним як представника ОСОБА_1 .

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Учасник судового процесу зобов`язаний з розумним інтервалом часу сам цікавитися провадженням у його справі, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У рішенні від 03 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що сторони в розумні інтервали мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Також, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного

у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції

в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Шипілова О. В. не відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Так, у касаційній скарзі представник заявника узагальнено посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права та цитує статтю 389 ЦПК України, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.

Також, у порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не доданий документ, що підтверджує сплату судового збору.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана юридичною особою або фізичною особою-підприємцем, ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною четвертою статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення

в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

УСБУ у Львівській області звернулося до суду з позовом у 2017 році та заявляло три позовні вимоги немайнового характеру.

Станом на 01 січня 2017 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 1 600,00 грн.

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір».

При цьому суд звертає увагу заявника на те, що відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» розрахунок розміру судового збору за подання касаційної скарги слід здійснювати, виходячи зі ставки, яка підлягала сплаті при поданні позовної заяви, а не з тієї суми, яка фактично була сплачена позивачем.

Отже, заявнику необхідно сплатити судовий збір за подачу касаційної скарги за три позовні вимоги немайнового характеру у сумі 9 600,00 грн ((1 600,00*3)*200%=9 600,00).

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, код банку отримувача (МФО): 899998, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».

На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату в повному обсязі.

Також, у порушення вимог пункту 2 частини другої статті 392 ЦПК України

у касаційній скарзі відсутній реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника.

Касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на таке.

Згідно з частиною шостою статті 43 ЦПК України процесуальні документи

в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Відповідно до пункту 29 Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), у разі подання до суду документів

в електронній формі учасник зобов`язаний у випадках, визначених процесуальним законодавством, надати доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.

Згідно із частиною сьомою статті 43 ЦПК України у разі подання до суду документів в електронній формі учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.

Так, касаційна скарга була сформована в системі «Електронний суд», проте доказів надсилання листом з описом вкладення всім учасникам справи копій цієї касаційної скарги представник заявника не надав.

До касаційної скарги додано роздруківку з електронної пошти про направлення електронного листа переліку осіб.

Однак, Верховний Суд не може прийняти даний лист, як доказ направлення сторонам копії касаційної скарги, оскільки з даного листа неможливо встановити всіх сторін, кому направлявся даний лист.

Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків.

Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Шипілова Олександра Вікторовича про поновлення строку подачі касаційної скарги відмовити.

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шипілова Олександра Вікторовича на заочне рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 18 березня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 04 жовтня 2022 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Г. В. Коломієць