Постанова

від 11.04.2024 по справі 553/2408/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 553/2408/19 Номер провадження 22-ц/814/2031/24Головуючий у 1-й інстанції Крючко Н. І. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Дорош А.І., Чумак О.В., за участюсекретаря судового засідання: Буйнової О.П.,-

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 10 січня 2024 року у справі за позовноюзаявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третьої особи - Регіонального сервісного центру МВС в Полтавській області, про визнання договору купівлі-продажу недійсним та поділ майна подружжя,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, в якому з урахуванням уточнених вимог просила визнати недійсним договір купівлі - продажу автомобіля «Mitsubishi Lancer», 2008 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , укладений в ТСЦ № 5341 РСЦ МВС в Полтавській області між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та скасувати державну реєстрацію вказаного автомобіля за ОСОБА_3 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 автомобіля марки «Mitsubishi Lancer», 2008 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , та витребувати вказаний автомобіль з чужого незаконного володіння; відшкодувати їй моральну шкоду у розмір 10000 грн; вирішити питання судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог вказувала, що спірний автомобіль є спільним майном подружжя, оскільки набутий за час шлюбу, а тому вона має право на частину спірного автомобіля.

Вказувала, що ОСОБА_4 без її відома та письмової згоди, діючи недобросовісно уклав договорі купівлі-продажу, відповідно до якого продав спільний автомобіль своїй рідній сестрі. За вказаних обставин, правочин вчинено без додержання вимог чинного законодавства, а тому має бути визнаний судом недійсним.

Окрім того, вказувала, що даним діями їй було спричинено модальну шкоду, яку вона оцінює у 10000 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 10 січня 2024 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,за участютретьої особи-Регіонального сервісногоцентру МВСв Полтавськійобласті,про визнаннядоговору купівлі-продажунедійсним та поділмайна подружжя,- задоволено частково.

Визнано недійсним договір купівлі - продажу автомобіля «Mitsubishi Lancer», 2008 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , № 5341/2019/1579272 від 24 липня 2019 року, укладений в ТСЦ МВС в Полтавській області між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Скасовано державну реєстрацію автомобіля «Mitsubishi Lancer», 2008 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , № 5341/2019/1579272 від 24 липня 2019 року, укладений в ТСЦ МВС в Полтавській області між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Витребувано автомобіль «Mitsubishi Lancer», 2008 року випуску, кузов № № № НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 з чужого незаконного володіння.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 1 000,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю та передчасністю.

Вирішено питання судових витрат.

Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржила ОСОБА_1 , подавши апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати в частині відмови у задоволенні позову та задовольнити в цій частині позов у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що оскільки спірний автомобіль було придбано за час шлюбу, він є спільною сумісною власністю подружжя, а тому районний суд безпідставно відмовив в задоволенні вимоги про визнання за нею частини на спірний автомобіль.

Посилалася на те, що суд безпідставно відмовив їй у задоволенні позовної вимоги щодо визнання за нею права власності на частину автомобіля, оскільки не надано доказів стосовно всього спірного майна, так, як це єдине майно, яке було придбано під час шлюбу.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції в цій частині, відповідно дост. 367 ЦПК України не переглядається.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п.п.3, 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було укладено 08 жовтня 2011 року, у Центральному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції Полтавської області , про що здійснено актовий запис № 1483, від 08.10.2011 року ( т.1 а.с.13).

Також встановлено, що шлюб було розірвано за рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 23 жовтня 2019 року, яке набрало законної сили у встановленому законом порядку.

Від даного шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, серія НОМЕР_3 , виданого Октябрським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції від 07.11.2014 року ( т.1 а.с.14).

Судом першої інстанції встановлено та не заперечувалось сторонами у справі, що за період проживання у шлюбі сторони придбали у власність у 2015 році автомобіль марки «Mitsubishi Lancer», 2008 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 .

Відповідно до інформації, наданої Регіональним сервісним центром МВС в Полтавській області, автомобіль марки «Mitsubishi Lancer», 2008 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , був зареєстрований за ОСОБА_2 на підставі довідки - рахунку № НОМЕР_4 від 03.03.2015 року. Так, 06 березня 2015 року відповідач ОСОБА_2 зареєстрував право власності на переданий йому автомобіль впродовж 10 днів з моменту одержання (т.1 а.с.66).

Орієнтовна вартість предмету спору - автомобіля марки «Mitsubishi Lancer», 2008 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , в сумі - 140 000,00 грн.

Районним судом також встановлено, що 24 липня 2019 року ОСОБА_2 з ОСОБА_3 уклав договір купівлі - продажу № 5341/2019/1579272 транспортного засобу «Mitsubishi Lancer», 2008 року випуску, чорного кольору, номер кузова № НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 .

Відповідно до умов вказаного договору передача продавцем транспортного засобу та прийняття її покупцем здійснювалась після повної оплати вартості майна. За домовленістю сторін даного договору, встановили ціну транспортного засобу 20 000,00 грн.

Згідно п. 1.2 Продавець в особі ОСОБА_2 гарантував, що майно, яке є предметом продажу за даним Договором, належить йому на праві власності, не обтяжене арештом, у розшуку, заставі не перебуває, не являється предметом спору у суді.

Відповідно до даного договору п. 2.1, п. 2.2 передача транспортного засобу продавцем і прийняття його покупцем здійснюється після повної сплати вартості майна, право власності на транспортний засіб переходить до покупця з моменту підписання даного договору. Договір оформлений та підписаний сторонами договору у сервісному центрі РСЦ МВС у Полтавській області № 5341/2019/1579272, в присутності адміністратора ОСОБА_6 ( т.1 а.с.95-96)

Згідно договору купівлі - продажу № 5341/2019/1579272 транспортного засобу від 24 липня 2019 року та бази даних Єдиного державного реєстру транспортних засобів МВС України, 24 липня 2019 року, автомобіль, який був зареєстрований за ОСОБА_2 був перереєстрований на ОСОБА_3 , відповідно до договору купівлі - продажу транспортного засобу, укладеного в ТСЦ № 5341 РСЦ МВС в Полтавській області ( т.1 а.с. 17-18, 95-96).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині визнання права власності на частину автомобіля «Mitsubishi Lancer», 2008 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 районний суд виходив з того, що позивачем не було заявлено вимогу про поділ спільного майна подружжя, не надано доказів стосовно всього спільного майна, що належить їй на праві спільної сумісної власності, його вартості, не зазначено способи та порядок поділу майна, тому спір про поділ майна не вирішується. Окрім того районний суд зазначив, що дана вимога є неефективним способом захисту.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком районного суду з огляду на наступне.

У статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Положеннями частин 3, 4ст.368 ЦК Українивизначено, щомайно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

За правиломстатті 60 СК Українимайно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зст.63 СК Українидружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною 1ст. 69 СК Українивстановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Відповідно до ч.1ст.70 СК Україниу разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно частини першоїстатті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першоїстатті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно достатті 89 ЦПК України,суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказувала на те, що спірний автомобіль «Mitsubishi Lancer», 2008 року випуску, чорного кольору, номер кузова № НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 . належить сторонам на праві спільної сумісної власності.

Слід також зазначити, що районним судом в судовому рішенні встановлено, що автомобіль «Mitsubishi Lancer», 2008 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 є спільним майном подружжя.

Рішення районного суду в цій частині сторонами не оскаржується.

Оскільки наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що спірний автомобіль було придбано під час шлюбу та належить сторонам на праві спільної сумісної власності, наявні підстави для визнання за позивачем права власності на 1/2 частину спірного автомобіля.

За вказаних обставин рішення районного суду в частині відмови в задоволенні позову слід скасувати з ухваленням нового рішення по суті заявлених вимог.

Відповідно до положень ч.13ст.141 ЦПК України,якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що апеляційну скаргу задоволено, слід змінити розподіл судових витрат, стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за подачу позовної заяви у розмірі 3457, 80 грн., а за подачу апеляційної скарги 1152,60 грн. а всього 4610, 40 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч. 1 п. 2, ст. 376 ч. 1 п. п. 3, 4, ст.ст. 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 10 січня 2024 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасувати. Ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину автомобіля марки «Mitsubishi Lancer», 2008 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 .

Змінити порядок розподілу судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 4610, 40 грн.

В іншій частині рішення районного суду не оскаржується та судом апеляційної інстанції не переглядається

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 16 квітня 2024 року.

Головуючий суддя :

---

Г.Л. Карпушин

Судді:

---

А.І. Дорош

---

О.В. Чумак