Постанова

від 16.04.2024 по справі 569/23598/23

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2024 року

м. Рівне

Справа № 569/23598/23

Провадження № 22-ц/4815/527/24

Головуючий у суді Рівненському міському суді

Рівненської області: суддя Харечко С.П.

Рішення суду першої інстанції

(вступна і резолютивна частини) ухвалено

без фіксування перебігу судового засідання

звукозаписувальними засобами

14 лютого 2024 року в м. Рівне

Рівненської області

Повний текст рішення складено: 19 лютого 2024 року

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: суддя Хилевич С.В.

судді: Ковальчук Н.М., Шимків С.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 14 лютого 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" про захист прав споживачів,

в с т а н о в и в:

У грудні 2023 року ОСОБА_1 пред`явив позов до Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" (далі РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" або підприємство), в якому просив: визнати протиправними дії РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" щодо нарахування ОСОБА_1 з 01 вересня 2022 року плати за надані послуги згідно з показами вузла комерційного обліку води відповідно до кількості зареєстрованих осіб; зобов`язати РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" провести перерахунок заборгованості згідно з наданими ОСОБА_1 показниками приладів обліку води (ліч. ЛК-15, заводський номер 7100116, ліч. ЛК-15, заводський номер 7094298), врахувавши всі надходження, що надійшли від нього за послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення згідно з договором; відновити доступ до "особистого кабінету споживача" та відобразити в ньому надані ОСОБА_1 протягом 2022-2023 років показники використаної води; скасувати нарахований РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" ОСОБА_1 борг за водопостачання згідно з показами вузла комерційного обліку води в сумі 11 286,87 гривень.

Мотивуючи свої вимоги, позивач покликався на те, що він є власником квартири АДРЕСА_1 . В цій квартирі зареєстровані та постійно проживають його дружина - ОСОБА_2 та їхня малолітня дочка - ОСОБА_3 04 серпня 2017 року між позивачем, Обслуговуючим кооперативом "Золота підкова Рівне" та відповідачем укладено договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення №323/283/201Т. Позивач щомісячно передавав показники через свій особистий електронний кабінет споживача та сплачував за послуги водопостачання і водовідведення відповідно до квитанцій. Проте згодом з`ясував, що після оплати борг не зменшується, а лише зростає. Після того, як зайшов в електронний кабінет для встановлення причин і переглядаючи детально всі дані, виявив, що показники протягом всього року не зараховуються. У відповіді на звернення позивача РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" зазначало, що нарахування проводиться з 01 вересня 2022 року згідно з показами вузла комерційного обліку води відповідно до кількості зареєстрованих осіб. Для подальшого проведення нарахування згідно з фактичним споживанням слід терміново провести повірку вузлів обліку води. Однак прохання позивача здійснити повірку приладів обліку води було залишене без належного реагування. При цьому підприємство обмежило позивачу доступ до електронного кабінету споживача, в якому відображалися всі подані ним показники та електронні звернення. Також відповідач продовжує нараховувати позивачу плату за водопостачання згідно з показами вузла комерційного обліку води відповідно до кількості зареєстрованих осіб. Між тим, переведення абонента на сплату згідно з показами вузла комерційного обліку води відповідно до кількості зареєстрованих осіб не передбачено умовами договору, укладеного між сторонами. Стверджував, що засіб обліку опломбований, причини, які б не давали змоги його використовувати, відсутні, акт технічного обстеження теж відсутній. Здійснити ж повірку споживач не має можливості без направлення представника РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" на проведення державної повірки водолічильника, оскільки повинен забезпечувати цілісність квартирних засобів обліку води і пломб та не втручатися у їх роботу.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 14 лютого 2024 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" щодо нарахування позивачу з 01 вересня 2022 року плати за надані послуги згідно з показами вузла комерційного обліку води відповідно до кількості осіб.

Зобов`язано РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" здійснити перерахунок заборгованості відповідно до показників приладів обліку (ліч.ЛК-15, заводський номер 7100116, ЛК-15, заводський номер 7094298), враховуючи всі надходження від позивача за послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" на користь держави судовий збір в розмірі 2 147,20 гривень.

На рішення суду РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" подано апеляційну скаргу, в якій вказувалося про його незаконність та необґрунтованість, що полягали в неповному з`ясуванні обставин, які мають значення для справи, неправильному застосуванні норм матеріального права та порушенні норм процесуального права.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначалось про те, що позивач обрав неправильний спосіб захисту своїх прав, а оскаржуване рішення не відповідає правовій позиції, яка викладена в постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року в справі № 462/5889/16-ц. У цій постанові зазначено, що оспорювання правильності нарахування розміру плати за певні види житлово-комунальних послуг (заборгованості за такими), що є різновидом претензії, чинним законодавством як спосіб захисту не передбачено. Разом з тим споживачі вправі у випадку пред`явлення до них вимог про стягнення таких нарахувань заперечувати стосовно них з наданням відповідних доказів. Також в постанові колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі Я- 3986св14 зазначалося, що особовий рахунок відкритий на конкретного споживача у підприємства-виконавця житлово-комунальних послуг є документом внутрішньогосподарського обліку господарських операцій підприємства-виконавця і списання (перерахунок) з цього внутрішнього господарського документа будь яких сум є правом кредитора, тобто підприємства-виконавця. Крім того, зобов`язання споживача щодо списання (перерахунку) заборгованості за оплату комунальних послуг не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту прав. Отже, усталена судова практика свідчить про те, що обраний споживачем спосіб захисту своїх прав є хибним.

Крім того, суд першої інстанції при вирішенні спору в своєму рішенні посилався на норми законодавства, які втратили чинність, а саме на "Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630 та Постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 02 листопада 2017 року №1344.

З наведених підстав просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову.

У поданому відзиві позивач просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити в повному обсязі, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Зважав на те, що правова позиція Верховного Суду, яка висловлена в постанові від 08 квітня 2020 року в справі №462/5889/16-ц, не викладена з приводу правовідносин, які є подібними та повинні були враховуватися судом. Так, у наведеній заявником справі правова позиція Верховного Суду ґрунтувалася на тому, що позивач звернувся до суду з позовом про захист прав споживачів житлово-комунальних послуг, визнання відсутності договірних відносин та зобов`язань у зв`язку з відсутністю договірних відносин, визнання безпідставним нарахування заборгованості з оплати за утримання будинку, прибудинкової території та послуг за централізоване опалення. Не заслуговують, на переконання позивача, аргументи автора апеляційної скарги з приводу того, що суд першої інстанції при вирішенні застосував норми законодавства, які втратили чинність, адже в оскаржуваному рішенні суд чітко вказав, що вони діяли на час виникнення спірних правовідносин. Звертав увагу апеляційного суду й на те, що матеріали справи містять докази на підтвердження прагнення вирішити спірне питання в позасудовому порядку, тоді як РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" жодних дій для врегулювання спору не вчинив та продовжував порушувати умови договору про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення №323/283/201Т в частині нарахування плати за фактично спожиті послуги. На його думку, твердження відповідача про те, що лише виконавець комунальних послуг може звертатися до суду з позовом до отримувача комунальних послуг суперечить ст. 55 Конституції України та нормам чинного законодавства і порушує право на захист цивільних прав. При цьому в матеріалах справи наявні копії актів звірки взаєморозрахунків між сторонами, які підтверджують неправомірні дії відповідача, а саме порушення умов договору на надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення №323/283/201Т, що призвело до нарахування плати за послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення, які не були фактично надані.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал", колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

Судом попередньої інстанції було встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

04 серпня 2017 року між ОСОБА_1 , Обслуговуючим кооперативом "Золота підкова Рівне" та РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" укладено договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення.

Спірні правовідносини в частині задоволених позовних вимог виникли з приводу того, що відповідач неправомірно нараховував позивачу з 01 вересня 2022 року плату за надані послуги відповідно до показів вузла комерційного обліку води згідно з кількістю зареєстрованих осіб, тоді як відповідні послуги підлягали нараховуванню за фактично спожитим об`ємом та у визначеному укладеним між сторонами договором порядку.

Послуги з надання водопостачання та водовідведення за змістом ч.2 ст. 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" є одним з видів комунальних послуг.

Відповідно до ч. 4 ст. 23, ч. 3 ст. 24 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" послуги з централізованого водопостачання та водовідведення надаються згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим законом, та вимогами правил надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності , а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Абзацами третім, п`ятим-шостим ч. 4 ст. 17 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" визначено, що відповідальність за своєчасність проведення періодичної повірки, обслуговування та ремонту (у тому числі демонтажу, транспортування та монтажу) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення комерційних розрахунків за спожиті теплову енергію і воду) покладається на суб`єктів господарювання, що здійснюють обслуговування відповідних засобів вимірювальної техніки.

Періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування і монтаж) вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання теплової енергії та води в квартирах (приміщеннях) будинку, здійснюються за рахунок власників таких вузлів обліку, якщо інше не встановлено договором.

Порядок подання таких засобів на періодичну повірку, обслуговування та ремонт, а також порядок оплати за періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно із п.5 Порядку подання засобів вимірювальної техніки на періодичну повірку, обслуговування та ремонт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 липня 2015 р. № 474, який є чинним, (далі Порядок), порядок проведення періодичної повірки засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів, а також норми часу, необхідного для проведення повірки таких засобів, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері метрології та метрологічної діяльності.

Відповідно до п. 7 Порядку виконавець, (в розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору) не пізніше ніж за місяць до настання строку проведення періодичної повірки засобу вимірювальної техніки або протягом трьох робочих днів з дня отримання відомостей про необхідність його ремонту інформує про це споживача шляхом надсилання повідомлення за формою згідно з додатком 1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення або в інший спосіб, що підтверджуватиме отримання його споживачем.

Згідно із п. 8. Порядку споживач забезпечує у зазначений в повідомленні строк доступ представника виконавця до засобу вимірювальної техніки.

Інший строк доступу до засобу вимірювальної техніки споживач та виконавець узгоджують, зокрема шляхом обміну листами.

Відповідно до п.6 Порядку оплата періодичної повірки, обслуговування та ремонту (у тому числі демонтажу, транспортування та монтажу) засобів вимірювальної техніки, результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиту для побутових потреб електричну енергію і газ, комерційних розрахунків за спожиті теплову енергію і воду, здійснюється відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність".

Всі засоби обліку води повинні своєчасно, з урахуванням установлених міжповірочних інтервалів (тобто певного інтервалу часу між двома послідовними періодичними повірками), проходити повірку.

Для усіх лічильників води установлено міжповірочний інтервал 4 роки (наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.10.2016 № 1747 "Про затвердження міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями", зареєстрований у Мін`юсті 01.11.2016 за № 1417/29547).

В квартирі АДРЕСА_1 планову періодичну повірку вузла розподільчого обліку холодної води необхідно було провести до 20 січня 2021 року. Лише з 01 лютого 2024 року нарахування по воді за вказаною адресою здійснюються відповідно до показників лічильника.

Між тим, відповідно до наданої РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" в суді першої інстанції довідки оборотів по особовому рахунку ОСОБА_1 кінцеве сальдо його заборгованості становить 3 111,36 гривень.

Як видно з вказаної довідки (а.с. 56), станом на жовтень 2023 року за позивачем обліковувалася зазначена ним спірна заборгованість у розмірі 11 286,87 гривень, за листопад 2023 року сума боргу складала 12 991,42 гривень, за грудень 2023 року 15 395,73 гривень, а в січні становила 3 073,36 гривень. При цьому за відповідний період споживачем сплачено лише 620 гривень.

Тобто РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" здійснило перерахування заборгованості за послуги в позасудовому порядку, що свідчить про відсутність предмета спору на час ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення.

В постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21) зазначено про обов`язок суду закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

При цьому суд касаційної інстанції вважав висновок апеляційного суду про те, що закриття провадження у справі через відсутність предмета спору на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України можливе лише в разі, якщо предмет спору відсутній під час пред`явлення позову, таким, що не ґрунтується на законі.

Разом з тим вказувалося, що поняття юридичного спору має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тобто правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

З урахуванням викладеного відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Приходячи до переконання про часткове задоволення апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав вважати, що в межах задоволених та оскаржуваних вимог позову між сторонами залишились будь-які неврегульовані оспорювані права і обов`язки.

Отже, провадження в справі слід закрити.

Підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 255 ЦПК України.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до ч.1 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 ЦПК України.

З огляду на наведене і керуючись ст.ст. 374, 377, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 14 лютого 2024 року скасувати, а провадження у справі закрити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: С.В. Хилевич

Судді: Н.М. Ковальчук

С.С. Шимків