Постанова

від 25.12.2024 по справі 569/23598/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 569/23598/23

провадження № 61-7144св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Рівненське обласне виробниче комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства «Рівнеоблводоканал»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного суду

від 16 квітня 2024 року у складі колегії суддів: Хилевича С. В., Ковальчук Н. М., Шимківа С. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

1. У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області із позовом до Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Рівнеоблводоканал» (далі - РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал») про захист прав споживачів.

2. Позов мотивував тим, що він є власником квартири

АДРЕСА_1 . В цій квартирі зареєстровані та постійно проживають його дружина - ОСОБА_2 та їхня малолітня дочка - ОСОБА_3 .

3. 04 серпня 2017 року між позивачем, Обслуговуючим кооперативом «Золота підкова Рівне» та відповідачем укладено договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення № 323/283/201Т.

4. Позивач щомісячно передавав показання лічильника води через свій особистий електронний кабінет споживача та сплачував за послуги водопостачання і водовідведення відповідно до квитанцій. Проте згодом з`ясував, що після здійсненої оплати за комунальні послуги борг не зменшується, а лише зростає.

5. Він зайшов до електронного кабінета для встановлення причин збільшення розміру заборгованості, переглядаючи детально всі відомості, виявив, що показники протягом всього року не зараховувалися, що стало причиною для направлення ним звернення на адресу відповідача.

6. У відповіді на його звернення РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» зазначило, що нарахування із 01 вересня 2022 року проводиться згідно із показаннями вузла комерційного обліку води відповідно до кількості зареєстрованих осіб у квартирі. Для подальшого проведення нарахування згідно з фактичним споживанням необхідно терміново провести повірку вузлів обліку води.

7. Прохання позивача здійснити повірку приладів обліку води було залишено без належного реагування. При цьому підприємство обмежило йому доступ до електронного кабінета споживача, в якому відображалися всі подані ним показники та електронні звернення.

8. Відповідач продовжує нараховувати йому плату за водопостачання згідно із показаннями вузла комерційного обліку води відповідно до кількості зареєстрованих осіб.

9. Разом з тим, переведення абонента на сплату згідно з показами вузла комерційного обліку води відповідно до кількості зареєстрованих осіб не передбачено умовами договору, укладеного між сторонами.

10. Стверджував, що засіб обліку опломбований, причини, які б не давали змоги його використовувати, відсутні, акт технічного обстеження теж відсутній.

11. Здійснити повірку приладу обліку води він, як споживач, не має можливості без направлення представника РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» на проведення державної повірки лічильника, оскільки повинен забезпечувати цілісність квартирних засобів обліку води і пломб та не втручатися у їх роботу.

12. З урахуванням зазначеного ОСОБА_1 просив суд:

- визнати протиправними дії РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» щодо нарахування йому з 01 вересня 2022 року плати за надані послуги згідно із показаннями вузла комерційного обліку води відповідно до кількості зареєстрованих осіб;

- зобов`язати РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» провести перерахунок заборгованості згідно з наданими показниками приладів обліку води (ліч. ЛК-15, заводський номер 7100116, ліч. ЛК-15, заводський номер 7094298), врахувавши всі надходження, отримані від нього за послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення згідно з договором;

- відновити доступ до «особистого кабінета споживача» та відобразити в ньому надані ОСОБА_1 протягом 2022-2023 років показння використаної води;

- скасувати нарахований РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» борг за водопостачання згідно з показаннями вузла комерційного обліку води в розмірі

11 286,87 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

13. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 14 лютого

2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправними дії РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» щодо нарахування позивачу з 01 вересня 2022 року плати за надані послуги згідно із показами вузла комерційного обліку води відповідно до кількості осіб.

Зобов`язано РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» здійснити перерахунок заборгованості згідно із показаннями приладів обліку (ліч.ЛК-15, заводський номер 7100116, ЛК-15, заводський номер 7094298), враховуючи всі надходження від позивача за послуги з централізованого постачання холодної води

і водовідведення.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

14. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виснував, що без надання підтверджень належного повідомлення позивача про настання строку проведення періодичної повірки засобу вимірювальної техніки і невжиття заходів щодо своєчасної повірки засобу обліку води, встановленого у квартирі позивача, дії відповідача щодо нарахування вартості послуг згідно з показаннями вузла комерційного обліку води, наявного в багатоквартирному будинку, відповідно до кількості зареєстрованих осіб, є безпідставними.

15. Непроведення періодичної повірки засобу обліку води не є підставою для неврахування наданих позивачем показників, так як забезпечення проведення повірки є обов`язком саме виконавця послуг і невиконання останнім такого обов`язку не повинно мати негативних наслідків для споживача.

16. Крім того, суд першої інстанції при вирішенні спору звернув увагу на те, що відповідачем не надано суду доказів про несправність засобу обліку води, який встановлений в квартирі позивача.

17. При цьому міський суд врахував надані представником відповідача пояснення, відповідно до яких станом на 01 лютого 2024 року за адресою:

АДРЕСА_1 було здійснено періодичну повірку вузла розподільчого обліку холодної води, тобто у добровільному порядку. Отже

з 01 лютого 2024 року нарахування за вказаною адресою здійснюються відповідно до показань лічильника.

18. Щодо позовної вимоги про відновлення доступу до «особистого кабінета споживача» та відображення в особистому кабінеті споживача наданих

ОСОБА_1 протягом 2022-2023 років показань використаної води суд зазначив, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідачем обмежується доступ позивача до «особистого кабінета споживача».

19. Крім того, суд урахував надані в судовому засіданні представником відповідача пояснення щодо того, що у разі блокування доступу до «особистого кабінета споживача», доступ відновлюється після проведення періодичної повірки вузла розподільчого обліку холодної води.

20. Оскільки відповідачем у добровільному порядку здійснено періодичну повірку вузла обліку води у квартирі позивача, вимога про врахування всіх надходжень від ОСОБА_1 за комунальні послуги задоволенню не підлягають, так як фактично такий перерахунок вже було здійснено відповідачем.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

21. Постановою Рівненського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року апеляційну скаргу РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» задоволено частково.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 14 лютого 2024 року скасовано, провадження у справі закрито.

22. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, апеляційний суд виснував, що здійснення РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» перерахунку заборгованості за послуги в позасудовому порядку свідчить про відсутність предмета спору на час ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення, що в силу приписів пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України є правовою підставою для закриття провадження у справі.

23. При цьому, апеляційним судом враховано, що спірні правовідносини в частині задоволених позовних вимог виникли з приводу того, що відповідач неправомірно нараховував позивачу з 01 вересня 2022 року плату за надані послуги відповідно до показань вузла комерційного обліку води згідно з кількістю зареєстрованих осіб, тоді як відповідні послуги підлягали нарахуванню за фактично спожитим об`ємом та у визначеному укладеним між сторонами договором порядку.

24. Відтак, на переконання суду апеляційної інстанції, в межах задоволених та оскаржуваних вимог позову між сторонами не залишилось будь-яких неврегульованих оспорюваних прав і обов`язків.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

25. У травні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року.

26. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи та надано строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

27. Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

28. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

29. Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, оскільки Рівненський апеляційний суд

у змісті оскаржуваної постанови дійшов помилкового висновку про відсутність предмета спору, зокрема з урахуванням зазначення відповідачем у письмових поясненнях про наявність заборгованості позивача в розмірі 3 073,36 грн, що вказує на недослідження апеляційним судом зібраних у справі доказів та не врахування відсутності визнання відповідачем позову щодо неправомірності дій та свідчить про наявність предмета спору та передчасність висновків суду апеляційної інстанції.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

30. У вересні 2024 року РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал», із пропуском строку, встановленого ухвалою Верховного Суду від 28 травня 2024 року, подало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 .

31. У відзиві РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» хоча і вказує, що подало до Верховного Суду відзив із пропуском строку, встановленого судом касаційної інстанції у змісті ухвали про відкриття касаційного провадження, проте не порушує питання про продовження строку на подачу відзиву, відповідно останній не враховується судом касаційної інстанції.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

32. Позивач є власником квартири АДРЕСА_1 .

У квартирі зареєстровані та постійно проживають його дружина - ОСОБА_2 та малолітня дочка - ОСОБА_3 .

33. У серпні 2017 року між позивачем, Обслуговуючим кооперативом «Золота підкова Рівне» та відповідачем (РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал») укладено договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води

і водовідведення № 323/283/201Т.

34. Відповідно до договору за споживачем обліковується засоби обліку води ліч. ЛК-15, заводський номер 7100116, ліч. ЛК-15, заводський номер 7094298.

35. У зв`язку із непроведенням повірки лічильника спожитої води, відповідачем нарахування за спожиті обсяги води та водовідведення відповідно до показів вузла комерційного обліку води згідно з кількістю зареєстрованих осіб у квартирі та, як наслідок, нарахувало позивачу заборгованість за спожитий обсяг води

у розмірі 11 286,87 грн.

36. Крім того, з урахуванням непроведення повірки лічильника спожитої води, ОСОБА_1 обмежено доступ до «особистого кабінета споживача».

37. Спірні правовідносини у справі виникли з приводу того, що відповідач неправомірно нараховував позивачу з 01 вересня 2022 року плату за надані послуги відповідно до показів вузла комерційного обліку води згідно з кількістю зареєстрованих осіб, тоді як відповідні послуги, на переконання позивача, підлягали нарахуванню за фактично спожитим об`ємом та у визначеному укладеним між сторонами договором порядку, а також з приводу обмеження ОСОБА_1 у користуванні особистим кабінетом споживача.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

38. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

39. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

40. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених

у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

41. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

42. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише

в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

43. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

44. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

45. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

46. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції в повній мірі не відповідає, тому касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Суд, та застосовані норми права

47. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

48. Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

49. Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, далі - Конвенція). Зокрема, ЄСПЛ зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

50. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

51. З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно

і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

52. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

53. У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження (провадження № 61-3438сво21), на яку міститься посилання у змісті постанови Рівненського апеляційного суду, зроблено висновок, що суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

54. Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України дає підстави для висновку, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема, у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не

у припиненні його існування (зникненні).

55. Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.

56. Подібний висновок висловлений у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18 (провадження № 61-2018св19), від 15 листопада 2023 року у справі № 522/3680/22 (провадження № 61-12919св23), від 07 лютого 2024 року у справі № 204/3106/22 (провадження № 61-9467св23).

57. Однією з підстав касаційного оскарження постанови Рівненського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року ОСОБА_1 зазначив наявність неврегульованого питання щодо наявності у останнього заборгованості за надані послуги у розмірі 3 073,36 грн, про що також зазначено відповідачем у змісті пояснень по справі, поданих до суду першої інстанції (а.с. 54-56).

58. Відтак, пред`явлення ОСОБА_1 позову про захист прав споживачів та подальше оскарження відповідачем рішення про часткове задоволення цього позову в апеляційному порядку, а також оскарження ОСОБА_1 постанови суду апеляційної інстанції у касаційному порядку дає підстави для висновку, що між сторонами наявні неврегульовані питання щодо предмета спору.

59. Відтак, у справі, яка переглядається, апеляційний суд дійшов передчасного висновку про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, не взявши до уваги, що на час відкриття провадження у справі між сторонами існував спір, у порушення вищевказаних положень закону не перевірив, чи залишилися між сторонами неврегульовані питання та законність рішення суду першої інстанції в межах, які оспорював відповідач в апеляційному порядку,

а отже, дійшов передчасного висновку про закриття провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України.

60. Згідно із пунктом 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

61. Відповідно до частин четвертої та шостої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

62. Оскільки судом апеляційної інстанції допущено порушення норм процесуального права, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, то оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із направленням справи до апеляційного суду для продовження розгляду.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Рівненського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович