Постанова

від 17.04.2024 по справі 757/8481/21-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2024 року м. Київ

Справа №757/8481/21-ц

Апеляційне провадження №22-ц/824/3295/2024

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.

суддів: Мережко М.В., Поліщук Н.В.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на рішення Печерського районного суду міста Києва, ухваленого під головуванням судді Новака Р.В. 09 травня 2023 року у м. Києві, дата складення повного тексту рішення не призначена, у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» Київської міської ради, третя особа: Автокооператив «Княжий Затон» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В

У лютому 2021 року позивач звернувся до суду із вказаним вище позовом, в якому з урахуванням уточнень, просив стягнути солідарно з Приватного акціонерного товариства «Київводоканал», Київської міської ради на його користь майнову та моральну шкоду, завдану внаслідок ДТП в розмірі 163515,63 грн та судовий збір в розмірі 1635, 16 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 15 листопада 2020 року ОСОБА_2 працюючи на посаді інженера 2 категорії району по експлуатації водопровідних мереж УЕВМ ДЕВГ ПрАТ «АК «Київводоканал» будучи відповідальною особою на місці виконання робіт, пов'язаних з ремонтом комунікацій, в порушення п. 1.5. Правил дорожнього руху, допустив порушення у сфері безпеки дорожнього руху, а саме: не облаштував належним чином місце виконання робіт, у зв`язку з чим сталась ДТП за участю автомобіля Skoda Octavia д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував позивач. В результаті дорожньо-транспортної пригоди належний позивачу транспортний засіб, отримав значні механічні пошкодження.

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 14 січня 2021 у справі №753/19738/20 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладеного на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 40 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 680,00 грн на користь держави.

Враховуючи, що автомобіль позивача був пошкоджений внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась з вини третьої особи ОСОБА_2 , який на час її настання перебував у трудових відносинах з відповідачем ПрАТ «АК «Київводоканал» та під час виконання ним трудових обов'язків, та який притягнутий до адміністративної відповідальності, оскільки в його діяльності установлена вина у ДТП, майнова, шкода, завдана позивачу пошкодженням автомобіля під час дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 15 листопада 2020 року підлягає відшкодуванню відповідачем. Позивач повідомляє, що відповідно до висновку експертного дослідження за результатами авто-товарознавчого дослідження №32013/20-54 від 10 грудня 2020 року вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Skoda Octavia д.н.з. НОМЕР_1 , 2020 року випуску внаслідок ДТП складає 138891,07 грн. Також, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, позивачу було заподіяно моральну шкоду, зокрема порушено нормальні життєві зв'язки, позивач втратив душевний спокій, переживання призвели до поганого самопочуття та викликали страх кермувати автомобілем.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 09 травня 2023 року позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Київводоканал», Київської міської ради, третя особа: автокооператив «Княжий Затон» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задоволено частково.

Стягнуто з приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на користь ОСОБА_1 майнову шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 163515, 63 коп.

Стягнуто з приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 817,58 грн.

В задоволенні інших вимог - відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що автомобіль позивача був пошкоджений внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась з вини працівників ПрАТ «АК «Київводоканал», що, зокрема, було встановлено постановою Київського апеляційного суду від 26 травня 2021 року, тому майнова шкода, завдана позивачу пошкодженням автомобіля під час дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 15 листопада 2020 року підлягає відшкодуванню відповідачем ПрАТ «АК «Київводоканал».

Щодо вимог позивача до відповідача - Київської міської ради, суд першої інстанції не вбачав підстав для задоволення позову в цій частині, оскільки Київська міська рада не є належним відповідачем у справі, оскільки позивачем не доведено порушення його прав Київською міською радою у спірних правовідносинах.

Відмовляючи в стягненні моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду доказів заподіяння моральної шкоди та доказів на підтвердження причинно-наслідкового зв`язку між дією та наслідком.

Не погодилось із вказаним рішенням суду в частині задоволених позовних вимог ПрАТ «АК «Київводоканал», представником товариства подано апеляційну скаргу, в якій зазначається про необгрунтованість та незаконність рішення, як такого, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Представник вказує на те, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги до ПрАТ «АК «Київводоканал» дійшов до хибного висновку, що автомобіль позивача був пошкоджений внаслідок ДТП, яка сталась з вини працівників ПрАТ «АК «Київводоканал», що начебто встановлено постановою Київського апеляційного суду від 26 травня 2021 року, оскільки вказаною постановою закрито провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, тобто у звязку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.4 ст. 140 КУпАП. Зокрема, у вказаній постанові зазначено, що суб`єкт вказаного адміністративного правопорушення спеціальний, а саме: посадова особа, відповідальна за утримання автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд. А тому, висновок суду про встановлення вини працівників ПрАТ «АК «Київводоканал» вказаною постановою, є хибними.

Представник також вказує на те, що ДТП сталась на відрізку дороги призначеному для руху транспортних засобів, а тому застосуванню підлягають спеціальні норми права, які регулюють порядок контролю за використанням доріг загального та місцевого призначення, тобто Закон України «Про дорожній рух», Закон України «Про автомобільні дороги», предметом регулювання яких є дорожня безпека, та відповідно до яких, власники доріг, вулиць, залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях, залізничних переїздів, що знаходяться у їхньому віданні.

З викладеного вбачається, що ПрАТ «АК «Київводоканал» є неналежним відповідачем у вказаній справі, оскільки до обов`язків ПрАТ «АК «Київводоканал», як підприємства, що надає послуги з питного водопостачання та водовідведення, не належить контроль за станом дорожнього покриття. Зазначене підтверджується в тому числі релевантною судовою практикою, яка залишена судом першої інстанції поза увагою.

Представник також звертає увагу суду на той факт, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні не зазначено з яких розрахунків він виходив ухвалюючи рішення про стягнення 163515,63 грн, оскільки згідно висновку експертного дослідження від 10 грудня 2020 року №32013/20-54 сума збитків є іншою та становить 138891,07 грн, при цьому вказаний висновок експертного дослідження не є належним доказом, оскільки в ньому відсутні відомості про те, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та те, що висновок виготовлений для подання до суду. Інші документи, які підтверджують завдану позивачу шкоду в розмірі 163515,63 грн в матеріалах справи відсутні.

Представник також вказує на те, що вони понесли та додатково очікують понести в процесі розгляду справи витрати з урахуванням складності справи та витраченого часу орієнтовно в розмірі 5000,00 грн, та докази понесених судових витрат будуть надані у відповідності до положень ч.8 ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ПрАТ «АК «Київводоканал» на користь позивача майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП в розмірі 163515, 63 грн та судових витрат у розмірі 817,58 грн та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги до ПрАТ «АК «Київводоканал» залишити без задоволення.

Позивачем ОСОБА_1 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він вказує на те, що твердження викладені в апеляційній скарзі не відповідають фактичним обставинам справи, а рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим. Зазначає, що місце проведення робіт, де 15 листопада 2020 року сталась ДТП за участю його автомобіля не було облаштовано належним чином, представники ПрАТ «АК «Київводоканал» при розгляді справи підтвердили, що на місці проведення робіт, безпосередньо перед ямою, було залишено лише «колесо». При цьому, вказаний об`єкт не належить до тимчасових технічних засобів організації дорожнього руху та не використовується при облаштуванні місця проведення робіт , нормами чинного законодавства не передбачений. Також зазначає, що ДТП сталась в темну пору доби, при цьому жодних ліхтарів на місці проведення робіт встановлено не було , як і не було встановлено знаків, стримувальних систем, тощо.

Таким чином, відповідачем ПрАТ «АК «Київводоканал» не було облаштовано належним чином місце проведення робіт , наслідком чого стало завдання шкоди позивачу, а отже судом ухвалено законне і обгрунтоване рішення.

Пояснення подані представником ПрАТ «АК «Київводоканал» до суду апеляційної інстанції містять доводи аналогічні тим, що викладені ними в апеляційній скарзі.

У порядку ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Перш за все, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, що рішення суду першої інстанції оскаржується відповідачем в частині стягнення з ПрАТ «АК «Київводоканал» на користь позивача майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП в розмірі 163515, 63 грн та судових витрат у розмірі 817,58 грн.

В порядку ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Таким чином рішення суду першої інстанції підлягає перегляду апеляційним судом в частині задоволених позовних вимог, в іншій частині рішення суду першої інстанції не становить предмет апеляційного перегляду.

Судом встановлено, що 15 листопада 2020 року ОСОБА_1 , керуючи своїм транспортним засобом автомобілем «Skoda Octavia» д.н.з. НОМЕР_1 , потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, а саме рухаючись по вул. Срібнокільська, 16-а о 18.00 год перед заїздом в паркінг, впав у яму. У результаті дорожньо-транспортної пригоди належний позивачу транспортний засіб «Skoda» д.н.3. НОМЕР_1 , отримав значні механічні пошкодження.

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 14 січня 2021 року у справі №753/19738/20 ОСОБА_2 інженера 2 категорії району по експлуатації водопровідних мереж УЕВМ ДЕВГ ПрАТ «АК «Київводоканал» визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680,00 грн на користь держави /а.с. 8-10/.

Постановою Київського апеляційного суду від 26 травня 2021 року, постанову Дарницького районного суду м. Києва від 14 січня 2021 року скасовано, провадження у справі закрито на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, тобто у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 140 КУпАП. У вказаній постанові суд апеляційної інстанції вказав на те, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять даних щодо посадових обов`язків ОСОБА_2 , як інженера ПрАТ «АК «Київводоканал», та його посадових обов`язків щодо належного утримання автомобільних доріг загального користування, порушення яких йому інкримінується, та межі відповідальності інженера ПрАТ «АК «Київводоканал» як посадової особи, що потягло за собою безпідставне притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч.4 ст. 140 КУпАП.

Також, суд апеляційної інстанції у вказаній постанові вказав на те, що пояснення ОСОБА_1 про те, що саме з вини ОСОБА_2 , він пошкодив свій транспортний засіб, і що саме ОСОБА_2 винний у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 чт. 140 КУпАП , оскільки останній не дотримався своєї посадової інструкції, не забезпечив безпеку руху, є необгрунтованими, оскільки відповідно до посадової інструкції інженера ПрАТ «АК «Київводоканал» в обов`язки ОСОБА_2 не входить забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд , невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виконанні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху , що спричинили створення аварійної обстановки або пошкодження транспортних засобів , вантажів, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна /а.с. 66-69/.

Згідно із висновком експертного дослідження за результатами проведення автотоварознавчого дослідження №32013/20-54 від 10 грудня 2020 року, виконаним за заявою ОСОБА_1 , вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля «Skoda Octavia» д.н.з. НОМЕР_1 , 2020 року випуску, внаслідок ДТП, складає 138891, 07 грн /а.с. 13-18/.

Згідно Акту виконаних робіт від 19 листопада 2020 року та 23 листопада 2020 року за замовленням ОСОБА_1 було виконано ряд послуг на автосервісі на загальну суму 4682,70 грн, та сплачено їх позивачем /а.с. 31-34/.

Також згідно рахунку ТОВ «Інтерциклон» від 10 грудня 2020 року покупцем ОСОБА_1 здійснено купівлю товарів, а саме: поріг лівий, поріг правий, облицювання днища кузова, захист тепловий на суму - 25788,00 грн та сплачено їх, що підтверджується квитанцією /а.с. 35,36/.

З листа Департаменту транспортної інфраструктури від 24 вересня 2021 року, наданого на адвокатський запит представника позивача, вбачається, що вул. Срібнокільська, 16А не знаходиться на балансовому утриманні комунальних підприємств, підпорядкованих Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу КМР (КМДА) /а.с. 118/.

З листа Департаменту земельних ресурсів, наданого на адвокатський запит представника позивача, вбачається, що у Міському земельному кадастрі за адресою вул. Срібнокільська, 16-А у Дарницькому районі м. Києва обліковується земельна ділянка за Автокооперативом «Княжий затон» без оформлення згідно з законодавством України права власності або користування. Також у вказаному листі зазначено про те, що вказану вище земельну ділянку можливо віднести до земель комунальної форми власності /а.с. 119/.

Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи з ПрАТ «АК «Київводоканал» на користь позивача майнову шкоду, завдану внаслідок ДТП в розмірі 163515, 63 грн, суд першої інстанції виходив з того, що автомобіль позивача був пошкоджений внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась з вини працівників ПрАТ «АК «Київводоканал», що, зокрема, було встановлено постановою Київського апеляційного суду від 26 травня 2021 року, тому майнова шкода, завдана позивачу пошкодженням автомобіля під час дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 15 листопада 2020 року підлягає відшкодуванню відповідачем ПрАТ «АК «Київводоканал».

За змістом ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.ч. 1.2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Зазначена норма права встановлює загальний (генеральний) делікт, який має такі складові елементи: 1) протиправна поведінка особи; 2) настання шкоди; 3) причинний зв`язок між двома першими елементами; 4) вина завдавача шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини. Таким чином, особливістю деліктної відповідальності за завдану шкоду є презумпція вини. Тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди.

Відповідно до ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Згідно з ч. 3 ст. 14 та ч.1 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, учасники дорожнього руху мають права на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.

Статтею 9 цього Закону передбачено, що до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ним органів у сфері дорожнього руху належить: розробка програм та здійснення заходів щодо розвитку, удосконалення, ремонту та утримання у безпечному для дорожнього руху доріг, вулиць та залізничних переїздів, зон відчуження, компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішенням судових органів, забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху, забезпечення учасників дорожнього руху інформацією з питань стану аварійності та дорожнього покриття, гідрометеорологічних та інших умов; вирішення питань експлуатації автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів у надзвичайних ситуаціях, термінове усунення пошкоджень на автомобільних дорогах, вулицях, залізничних переїздах, своєчасне виявлення перешкод дорожнього руху та їх усунення а у разі неможливості невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними направляючими засобами: організація виконання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про дорожній рух» власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.

Статтею 1 Закону України «Про автомобільні дороги» визначено, що автомобільна дорога - це лінійний комплекс інженерних споруд, призначений для безпечного та зручного руху транспортних засобів.

Відповідно до ст. ст. 16, 17 Закону України «Про автомобільні дороги» вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю. Управління функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування, у віданні яких вони знаходяться.

Згідно з ст. 18 Закону України «Про автомобільні дороги» складовими вулиць і доріг міст та інших населених пунктів є: проїзна частина вулиць і доріг, трамвайне полотно, дорожнє покриття, штучні споруди, споруди дорожнього водовідводу, технічні засоби організації дорожнього руху, зупинки міського транспорту, стоянки таксі, тротуари, пішохідні та велосипедні доріжки, зелені насадження, наземні та підземні мережі, майданчики для паркування. Межі вулиці за її шириною визначаються «червоними лініями». Розташування будь-яких об`єктів, будівель, споруд або їх частин у межах «червоних ліній» вулиці не допускається.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року №198 затверджено Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг і вулиць, які є обов'язковими для їх власників або уповноважених ними органів, організацій, що здійснюють ремонт і утримання дорожніх об`єктів, і користувачів (пункт 1).

Пунктом 2 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони від 30 березня 1994 року № 198 (далі - Єдині правила) передбачено, що ремонт і утримання дорожніх об`єктів, що перебувають у загальнодержавний власності, здійснюється дорожньо-експлуатаційними організаціями, які належать до сфери управління Укравтодору, а тих, що перебувають у комунальній власності - відповідними комунальними дорожньо-експлуатаційними організаціями.

Згідно з п.п. 5, 11 Єдиних правил власники дорожніх об`єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації, користувачі дорожніх об`єктів та спеціалізовані служби організації дорожнього руху зобов`язані забезпечувати зручні і безпечні умови руху, сприяти збільшенню пропускної спроможності дорожніх об`єктів, запобігати травмуванню учасників дорожнього руху, пошкодженню транспортних засобів і дорожніх об`єктів, забрудненню навколишнього середовища. Власники дорожніх об`єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов`язані: своєчасно і якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил з дотриманням норм і стандартів з безпеки руху, постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об`єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух; контролювати якість робіт, що виконуються підрядними організаціями; відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг.

Вказані Єдині правила поширюються на автомобільні (позаміські) дороги, міські вулиці і дороги загального користування, залізничні переїзди в межах смуги їх відчуження та червоних ліній і є обов`язковими для їх власників або уповноважених ними органів, організацій, що здійснюють ремонт і утримання дорожніх об`єктів і користувачів (п. 1 зазначених Правил).

Вимоги до експлуатаційного стану автомобільних доріг, вулиць населених пунктів, залізничних переїздів та технічних засобів організації дорожнього руху встановлює ДСТУ 3587-97 «Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану», який чинний від 01 січня 1998 року (далі ДСТУ 3587-97). Ці вимоги ДСТУ 3587-97 є обов`язковими.

Автомобільні дороги, вулиці і дороги населених пунктів та залізничні переїзди повинні на період їх експлуатації підтримуватися у справному стані і забезпечувати безпеку руху транспортних засобів та пішоходів.

Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду у Постанові від 16 квітня 2020 року у справі № 904/5489/18 вказав на те, що у розумінні наведених положень у разі заподіяння власникам транспортних засобів збитків внаслідок ДТП, яка сталася через незадовільне утримання доріг, такі збитки має бути відшкодовано власниками доріг або уповноваженими ними органами.

Аналогічні висновки щодо особи, яка повинна здійснювати контроль за забезпеченням безпечного руху на автомобільній дорозі, усувати виявлені недоліки та яка несе цивільно-правову відповідальність у разі заподіяння власникам транспортних засобів збитків внаслідок ДТП, яка сталася через незадовільне утримання доріг, містяться в постановах Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі №686/8458/17, від 20 грудня 2018 року у справі № 185/8229/16-ц, від 30 жовтня 2019 року у справі № 639/2132/18.

Відповідно до ст.48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

В порядку ч.ч.1-3 ст.51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

За правилами встановленими ч.ч.1, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Положеннями п.4 ч.3. ст.376 ЦПК України передбачено, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Згідно з ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №372/51/16-ц зроблено правовий висновок про те, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем.

У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

З наведених обставин справи вбачається, що належний позивачу автомобіль було пошкоджено через потрапляння під час руху автомобіля до ями, яка утворилась на проїзній частині автодороги, яка не була огороджена та не позначена будь-якими попереджувальними знаками.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 24 Закону України «Про дорожній рух» відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні несуть власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи.

Вказана ділянка дороги, на якій трапилося ДТП, призначена для руху транспортних засобів, а тому відповідальність за створення безпечних умов руху на вказаній дорозі, повинен нести власник дороги, або уповноважений ними орган, у віданні якого знаходиться ця дорога.

Разом з цим, ПрАТ «АК «Київводоканал» не є власником або балансоутримувачем вказаної дороги, а тому не наділений повноваженнями постійного контролю за дорожнім покриттям та створення безпечних умов руху на вказаній дорозі, оскільки саме на власника автомобільної дороги або балансоутримувача покладається такий обов'язок.

Таким чином, позивачем безпідставно покладено відповідальність за якість стану асфальтобетонного покриття проїзної частини по вул. Срібнокільська на якій сталась ДТП на ПрАТ «АК «Київводоканал», який не є власником чи балансоутримувачем проїзної частини по вул. Срібнокільська.

З огляду на викладене належним відповідачем у справі, що переглядається, має бути саме балансоутримувач дороги на якій сталась ДТП за участі транспортного засобу позивача, який повинен здійснювати постійний контроль за станом покриття дороги та всіх її елементів, та створювати безпечні умови руху на вказаній дорозі, а не ПрАТ «АК «Київводоканал».

Також слід звернути увагу, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні відмовляючи в задоволенні позовних вимог до відповідача Київської міської ради вказав на те, що Київська міська рада є неналежним відповідачем у справі та до неї не може бути заявлено вимоги про стягнення матеріальної та моральної шкоди у спірних правовідносинах, оскільки позивачем безпідставно покладено відповідальність за якість стану асфальтобетонного покриття проїзної частини по вул. Срібнокільська на Київську міську раду, яка не є власником автомобільної дороги по вул. Срібнокільській. Вказаний висновок суду першої інстанції відповідає правовій позиції викладеній у Постанові Верховного Суду від 22 червня 2022 року у справі №755/953/19.

Однак, з листа Департаменту земельних ресурсів, наданого на адвокатський запит представника позивача, вбачається, що вказана вище земельна ділянка, яка знаходиться на АДРЕСА_1 відноситься до земель комунальної форми власності. А отже, орган місцевого самоврядування має бути визначений балансоутримувачем цієї дороги. Проте, матеріали справи таких даних не містять, так як не надані сторонами у справі, а суд виходячи з положень ЦПК України не має повноважень збирання доказів він здійснює лише оцінку наданих сторонами доказів.

На стадії апеляційного перегляду справи, апеляційний суд може залучити лише третіх осіб, проте процесуальний статус відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору відрізняється за обсягом прав та обов`язків, а також за наслідками, а тому вказані недоліки не можуть бути усунені при розгляді справи апеляційним судом.

Враховуючи, що має місце визначення неналежного складу учасників справи, суд позбавлений можливості надавати оцінку по суті спірних правовідносин. Пред`явлення позову до неналежного відповідача, є самостійною підставою для відмови в позові.

Вказане не було враховано судом першої інстанції у зв`язку з чим судом допущено порушення норм процесуального права, що дає підстави апеляційному суду для скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог.

Таким чином доводи апеляційної скарги відповідача знайшли своє підтвердження.

На підставі ч. 13 ст.141 ЦПК України апеляційний суд у разі скасування рішення суду першої інстанції здійснює перерозподіл судових витрат.

Виходячи з положень ч.ч.1,2 ст. 141 ЦПК України у разі відмови у задоволенні заявлених позовних вимог судові витрати покладаються на позивача.

А отже понесені відповідачем судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2452,74 грн підлягають компенсації за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381- 384ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» - задовольнити.

Рішення Печерського районного суду міста Києва 09 травня 2023 рокув частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на користь ОСОБА_1 майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП в розмірі 163515, 63 грн та судових витрат у розмірі 817,58 грн - скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» судовий збір в розмірі 2452,74 грн.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, код ЄДРПОУ 03327664.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач: В.В. Соколова

Судді: М.В. Мережко

Н.В. Поліщук