Постанова

від 16.04.2024 по справі 626/924/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 квітня 2024 року

м. Харків

справа № 626/924/23

провадження №22-ц/818/1573/24

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Бурлака І.В., Яцини В.Б.,

за участю секретаря: Сізонової О.О.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, -

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Кутової Катерини Олександрівни на рішення Красноградського районного суду Харківської області від 22 січня 2024 року, постановлене суддею Гусар П.І.

встановив:

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути ОСОБА_2 на її користь моральну шкоду у розмірі 500 000,00 грн та судові витрати.

Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 22 січня 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позовувжиті ухвалою Красноградського районного суду Харківської області від 14.04.2023 року.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Кутовая К.О. просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права; зазначає, що судом не здійснено всебічного і повного з`ясування обставин справи. Зауважує, що судом першої інстанції не взято до уваги, що у висновку Верховного Суду у справі №717/304/16 не міститься висновку про неможливість застосування положень ч.1 ст. 1186 ЦК України до особи яка не усвідомлювала значення своїх дій. Наголошує, що ст.. 1186 ЦК України містить два окремі випадки, вважає, що частина 2 доповнює частину 1, тому суд не позбавлений можливості винести рішення про стягнення моральної шкоди.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив із того, що оскільки відповідач по справі в момент завдання шкоди перебував у стані хронічного психічного захворювання, внаслідок чого не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, тому така шкода не відшкодовується.

Судова колегія погоджується з такими з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судовим розглядом встановлено, що ухвалою Красноградського районного суду Харківської області від 21.03.2023 року по справі №626/474/23 клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру в рамках кримінального провадження №12022221090000763 від 02.12.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч.2 ст.15, п.1 ч.2 ст.115 КК України - задоволено.

Застосовано відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із суровим наглядом. Ухвала набрала законної сили (а.с. 11-16 том 1).

Зі змісту зазначеної ухвали убачається, що 02.12.2022 року, близько 09.15 год. ОСОБА_2 , перебуваючи за місцем свого проживання в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого він є, діючи з раптово виниклим умислом, направленим на протиправне заподіяння смерті іншій людині, умисно виконав один постріл із мисливської рушниці ІЖ-58 МАЕ №У00268 в область грудної клітини ОСОБА_1 , внаслідок чого остання отримала середнього ступеня тілесні ушкодження, які виразились у відкритому вогнепальному переломі лівої ключиці та 1, 2 ребер, розчавлення м`яких тканин надпліччя та тілесні ушкодження легкого ступеню, що виразились у дробовому сліпому пораненні м`яких тканин правого стегна. Після цього, ОСОБА_2 , продовжуючи свої злочинні дії направленим на протиправне заподіяння смерті іншій людині, виконав ще один постріл в ділянку правої руки ОСОБА_3 , який зайшов в цей момент до будинку почувши крики ОСОБА_1 . Внаслідок виконаного пострілу ОСОБА_3 було спричинено середнього ступеня тяжкі тілесні ушкодження, що виразились у вогнепальному поранені верхньої третини правого передпліччя з ушкодженням трицепса правого плеча, довгого м`яза, променевого розгинача правого передпліччя.

ОСОБА_2 виконав всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, що не залежали від його волі, оскільки після отриманих поранень ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вдалося покинути будинок та вчасно звернутися за медичною допомогою, ув`язку з чим смерть останніх не настала.

В ході досудового розслідування встановлено, що у ОСОБА_2 наявне хронічне психічне захворювання.

Зазначені обставини встановлені під час розгляду кримінального провадження №12022221090000763 від 02.12.2022 року за клопотанням про застосування примусових заходів медичного характеру щодо ОСОБА_2 .

Також у кримінальному провадженні проведено судово - психіатричну експертизу, згідно висновку якої № 312 від 19.12.2022 ОСОБА_2 на теперішній час страждає на хронічне психічне захворювання у формі хронічного маячного розладу. Відповідно до свого психічного стану не може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу, якому відповідає правопорушення, ОСОБА_2 перебував у стані вищевказаного хронічного психічного захворювання, не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. На теперішній час ОСОБА_2 відповідно до свого психічного стану потребує застосування примусових заходів медичного характеру госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом (а.с. 143-149 том 3).

Відповідно до висновку експерта Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» складеного 04.12.2023 року №25172 за результатами проведення судово-психологічного дослідження про відшкодування моральної шкоди за матеріалами кримінального провадження №12022221090000763 та матеріалами справи №626/474/23 (1-кп/626/192/2023) ситуація, що розглядається за матеріалами, наданими на дослідження, була психотравмувальною для ОСОБА_1 . Внаслідок психотравмувального впливу ситуація, що розглядається за матеріалами, наданими на дослідження, ОСОБА_1 завдані душевні страждання (моральна шкода) (а.с. 8-16 том 2).

Пунктом третім частини другої статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Загальною юридичною підставою всіх видів юридичної відповідальності вважається порушення норми права. Фактичною підставою цивільно-правової відповідальності є правопорушення як юридичний факт.

Цивільне правопорушення - це протиправна дія або бездіяльність особи, що порушує норми актів цивільного законодавства або умови договору, і з якою договір або закон пов`язують виникнення цивільно-правової відповідальності.

Поведінка особи визнається протиправною, якщо вона не відповідає вимогам права, вираженим в актах цивільного законодавства або договорі. Недоговірна відповідальність виникає лише у разі завдання шкоди неправомірними діями правопорушника (частина 1 статті 1166 ЦК). У разі ж завдання шкоди правомірними діями, цивільна відповідальність не настає.

Таким чином, протиправний характер діяння є універсальною типовою умовою цивільно-правової відповідальності. Якщо порушуються цивільні відносини, які виникають на підставі будь-яких юридичних фактів, крім договору (відповідно при недоговірній відповідальності), протиправним визнається діяння особи, що порушує заборони, а також прямі приписи певної поведінки учасників правовідносин, встановлені в нормах права.

Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями (бездіяльністю). Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.

При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Згідно зістаттею 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 1ст. 1166 ЦК України, шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно достатті 1186 ЦК Українишкода, завдана фізичною особою, яка в момент її завдання не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, не відшкодовується. З урахуванням матеріального становища потерпілого та особи, яка завдала шкоди, суд може постановити рішення про відшкодування нею цієї шкоди частково або в повному обсязі.

Якщо фізична особа, яка завдала шкоди, сама довела себе до стану, в якому вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними в результаті вживання нею спиртних напоїв, наркотичних засобів, токсичних речовин тощо, шкода, завдана нею, відшкодовується на загальних підставах.

Якщо шкоди було завдано особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними у зв`язку з психічним розладом або недоумством, суд може постановити рішення про відшкодування цієї шкоди її чоловіком (дружиною), батьками, повнолітніми дітьми, якщо вони проживали разом з цією особою, знали про її психічний розлад або недоумство, але не вжили заходів щодо запобігання шкоді.

Правила цієї норми передбачають вимоги, яким повинні відповідати такі особи на момент завдання шкоди: а) бути повнолітніми; б) проживати разом з цією особою; в) знати про її психічний розлад або недоумство.

Зазначене тлумачення надано у постанові Верховного Суду від 11 липня 2019 року у справі № 717/304/16-ц, провадження № 61-24272св18.

Така норма введена як в інтересах потерпілих, так і з метою посилення нагляду за психічно хворими або недоумкуватими особами, оскільки часто у відношенні осіб, які страждають різноманітними психічними захворюваннями і в силу цього не можуть оцінити небезпеку своїх дій або керувати ними, не ставиться питання про визнання їх недієздатними, а отже відсутні особи (опікуни), на яких може бути покладена відповідальність.

У разі, якщо особа страждає на психічні розлади, але не визнана в судовому порядку недієздатною, суб`єктом відповідальності будуть особи, які зобов`язані були клопотати в суді про визнання її недієздатною і фактично виконували обов`язки опікуна.

Отже, зі змісту зазначеної норми вбачається, що стан неосудності виключає винність завдавача шкоди, тому шкода, завдана особою в такому стані, юридично кваліфікується як така, що виникла внаслідок випадку, а отже за загальним правиломстатті 1186 ЦКне відшкодовується.

Таким чином, враховуючи, що під час вчинення правопорушення та завдання шкоди позивачу ОСОБА_2 перебував у стані хронічного психічного захворювання (маячний розлад), внаслідок чого не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, колегія суддів вважає, що підстав для стягнення з нього моральної шкоди не вбачається.

Колегія суддів також не вбачає підстав для застосування другого речення ч.1 ст. 1186 ЦК України.

Рішення суду відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи. підстав для його зміни або скасування не вбачається.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

До суду апеляційної інстанції представник відповідача адвокат Добровольський О.В. подав заяву про стягнення понесених витрат на правову допомогу у зв`язку із розглядом справи у суді апеляційної інстанції в розмірі 16000,00 грн.

Зазначена заява задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція викладена зокрема у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадженн № 61-15441св19).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (§ 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§§ 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (§ 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З метою надання правової допомоги та представництва інтересів між ОСОБА_2 та Адвокатським об`єднанням «СПРАВАР» укладено договір №0209/22-ПД-02 про надання правової (правничої) допомоги від 02 вересня 2022 року.

07 березня 2024 року між сторонами укладено Додаткову угоду №2 від 07.03.2024 до Договору №0209/22-ПД-02 про надання правової (правничої) допомоги від 02 вересня 2022 року, яким передбачено, що розмір гонорару за правову допомогу складає 16000,00грн, що складається з наступних послуг: юридична консультація щодо поданої апеляційної скарги 3000,00 грн; правовий аналіз апеляційної скарги 3500,00 грн; підготовка відзиву 4500,00; представництво інтересів у суді 5000,00 грн. Оплата за надану правову допомогу здійснюється клієнтом шляхом переказу грошових коштів на банківський рахунок Адвокатського об`єднання не пізніше 5 банківських днів з моменту прийняття остаточного рішення апеляційним судом.

Так, частина третя статті 137 ГПК України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Проте представником відповідача до заяви про стягнення витрат на правову допомогу не надано акту виконаних робіт, з якого вбачається погодження зазначеного обсягу виконаних адвокатом робіт із клієнтом.

Тому заява представника ОСОБА_2 адвоката Добровольським О.В. задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст.367,368,369,376,381,382,383,384 ЦПК Українисуд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Кутової Катерини Олександрівни - залишити без задоволення.

Рішення Красноградського районного суду Харківської області від 22 січня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: І.В. Бурлака

В.Б. Яцина

Повний текст судового рішення виготовлено 17.04.2024