Постанова

від 11.12.2024 по справі 626/924/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 626/924/23

провадження № 61-6104св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кутовая Катерина Олександрівна, на рішення Красноградського районного суду Харківської області, у складі судді Гусара П. І., від 22 січня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Маміної О. В., Бурлаки І. В., Яцини В. Б., від 16 квітня 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди.

2. Позов ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що 02 грудня 2022 року

ОСОБА_2 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , та діючи з раптово виниклим умислом, направленим на протиправне заподіяння їй смерті, умисно виконав один постріл із мисливської рушниці в область її грудної клітини, внаслідок чого вона отримала середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження.

3. Після цього ОСОБА_2 , продовжуючи свої злочинні дії, направлені на протиправне заподіяння смерті іншій людині, виконав ще один постріл в ділянку правої руки її сина ОСОБА_3 , який увійшов в цей момент до будинку. Внаслідок виконаного пострілу ОСОБА_3 було спричинено середнього ступеня тяжкості тілесне ушкодження.

4. Ухвалою Красноградського районного суду Харківської області

від 21 березня 2023 року у справі № 626/474/23 задоволено клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру в рамках кримінального провадженні №12022221090000763 від 02 грудня 2022 року за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні суспільно-небезпечного діяння, передбаченого

частиною другою статті 15, пунктом 1 частиною другою статті 115 КК України. Застосовано відносно ОСОБА_2 примусові заходи медичного характеру

у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із суровим наглядом.

5. Згідно з вказаної ухвали суд дійшов до висновку про те, що час, місце, спосіб та інші обставини вчинення суспільно-небезпечного діяння ОСОБА_2 є доведеними. Однак в ході досудового розслідування ОСОБА_2 проведено судово-психіатричну експертизу № 312 від 19 грудня 2022 року, згідно з якою у відповідача було виявлено хронічне психічне захворювання у формі хронічного маячного розлад, у зв`язку з чим ОСОБА_2 не може відповідати за свої дії та керувати ними. У період часу, до якого відноситься злочин, у якому підозрюється

ОСОБА_2 , він знаходився у стані психічного розладу, при якому не міг усвідомлювати та керувати своїми діями. На даний час за своїм психічним станом ОСОБА_2 потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру - госпіталізації у психіатричний заклад з суворим наглядом.

6. Стверджувала, що протиправними діями відповідача, їй було завдано моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, страхом втрати життя, порушення нормальних життєвих зв`язків.

7. Вважала, що моральну шкоду відповідач повинен відшкодувати їй на підставі частини першої статті 1186 ЦК України, оскільки матеріальне становище ОСОБА_2 дозволяє йому здійснити таке відшкодування.

8. Враховуючи викладене, позивачка просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь моральну шкоду у розмірі 500 000 грн.

Короткий зміст судових рішень, ухвалених у справі

9. Рішенням Красноградського районного суду Харківської області

від 22 січня 2024 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

10. Суди попередніх інстанцій вказали, що відповідно до статті 1186 ЦК України шкода, завдана фізичною особою, яка в момент її завдання не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, не відшкодовується.

11. При цьому суди врахували ухвалу Красноградського районного суду Харківської області від 21 березня 2023 року у справі № 626/474/23, якою до ОСОБА_2 застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із суровим наглядом, оскільки ОСОБА_2 в момент завдання шкоди ОСОБА_1 не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. Наявність психічного розладу свідчить про відсутність в діях такої особи (відповідача) вини, а отже, і про неможливість покладення на неї відповідальності за завдану моральну шкоду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

12. У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Кутовая К. О. просить скасуватирішення Красноградського районного суду Харківської області від 22 січня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

13. 22 квітня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кутовая К. О. подала касаційну скаргу на рішення Красноградського районного суду Харківської області від 22 січня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року.

14. Ухвалою Верховного Суду від 09 травня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи № 626/924/23, які у травні 2024 року надійшли до Верховного Суду.

15. Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

16. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявниця зазначає пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах

статті 1186 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а саме:

1) чи підлягає застосуванню положення частини першої статті 1186 ЦК України до особи, яка в момент завдання шкоди не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними у зв`язку з психічним розладом або недоумством, зокрема, чи підлягає застосуванню положення другого речення частини першої статті 1186 ЦК України щодо можливості відшкодування такою особою завданої нею шкоди?;

2) чи доповнює частина друга статті 1186 ЦК України частину першу

статті 1186 ЦК України та передбачає додаткові по відношенню до частини першої умови та підстави для відшкодування шкоди іншими особами, чи частини першої та другої статті 1186 ЦК України передбачають два самостійні випадки відшкодування шкоди, та взаємовиключають один одного?

17. Крім того вказує на порушення судами норм процесуального права та наявність передбачених пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підстав для скасування оскаржених судових рішень (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

18. Вважає, що судами неправильно проаналізовано правовідносини, які склалися між сторонами у справі, а також помилково застосовано норми матеріального права та враховано висновок Верховного Суду, який не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

19. Зазначає, що суди повинні були дослідити докази, які підтверджують наявність моральної шкоди, а також докази надані сторонами на підтвердження майнового стану позивачки та відповідача, на підставі чого викласти обґрунтований висновок про наявність чи відсутність підстав для стягнення заявленого розміру моральної шкоди.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

20. Ухвалою Красноградського районного суду Харківської області

від 21 березня 2023 року, яка набрала законної сили, у справі № 626/474/23 задоволено клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру в рамках кримінального провадженні №12022221090000763

від 02 грудня 2022 року за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні суспільно-небезпечного діяння, передбаченого частиною другою статті 15, пунктом 1 частиною другою статті 115 КК України.

Застосовано відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом.

21. У справі № 626/474/23 суд встановив, що 02 грудня 2022 року, близько

09 год 15 хв ОСОБА_2 , перебуваючи за місцем свого проживання в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого він є, діючи з раптово виниклим умислом, направленим

на протиправне заподіяння смерті іншій людині, умисно виконав один постріл

із мисливської рушниці ІЖ-58 МАЕ НОМЕР_1 в область грудної клітини

ОСОБА_1 , внаслідок чого остання отримала середнього ступеня тілесні ушкодження, які виразились у відкритому вогнепальному переломі лівої ключиці та 1, 2 ребер, розчавлення м`яких тканин надпліччя та тілесні ушкодження легкого ступеню, що виразились у дробовому сліпому пораненні м`яких тканин правого стегна. Після цього, ОСОБА_2 , продовжуючи свої злочинні дії направленим на протиправне заподіяння смерті іншій людині, виконав ще один постріл в ділянку правої руки ОСОБА_3 , який зайшов в цей момент до будинку, почувши крики ОСОБА_1 .. Внаслідок виконаного пострілу ОСОБА_3 було спричинено середнього ступеня тяжкі тілесні ушкодження, що виразились у вогнепальному поранені верхньої третини правого передпліччя з ушкодженням трицепса правого плеча, довгого м`яза, променевого розгинача правого передпліччя.

ОСОБА_2 виконав всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, що не залежали від його волі, оскільки після отриманих поранень ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вдалося покинути будинок та вчасно звернутися за медичною допомогою, у зв`язку з чим смерть останніх не настала.

Відповідно до висновку судово - психіатричної експертизи № 312 від 19 грудня 2022 року у ОСОБА_2 виявлено хронічне психічне захворювання у формі хронічного маячного розладу. За своїм психічним станом ОСОБА_2 не може відповідати за свої дії та керувати ними. У період часу до якого відноситься злочин у якому підозрюється останній, він знаходився у стані вище вказаного психічного розладу при якому він не міг усвідомлювати та керувати своїми діями. У даний час за своїм психічним станом ОСОБА_2 потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру - госпіталізації у психіатричний заклад з суворим наглядом.

22. Відповідно до висновку експерта від 04 грудня 2023 року № 25172, за результатами проведення судово-психологічного дослідження про відшкодування моральної шкоди за матеріалами кримінального провадження

№ 12022221090000763 та матеріалами справи № 626/474/23 (1-кп/626/192/2023) ситуація, що розглядається за матеріалами, наданими на дослідження, була психотравмувальною для ОСОБА_1 . Внаслідок психотравмувального впливу ситуація, що розглядається за матеріалами, наданими на дослідження, ОСОБА_1 завдані душевні страждання (моральна шкода).

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

23. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

24. Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

25. Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

26. Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

27. Частинами першою-третьою статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

28. Згідно з частиною першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

29. Відповідно до частини першої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

30. Верховний Суд звертає увагу, що випадки відшкодування шкоди завданої фізичною особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (стаття 1186 ЦК України), треба відрізняти від випадків відшкодування шкоди, завданою недієздатною чи обмежено дієздатною особою (статті 1184, 1185 ЦК України).

31. Порядок відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, встановлено статтею 1186 ЦК України, відповідно до якої:

1. Шкода, завдана фізичною особою, яка в момент її завдання не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, не відшкодовується. З урахуванням матеріального становища потерпілого та особи, яка завдала шкоди, суд може постановити рішення про відшкодування нею цієї шкоди частково або в повному обсязі.

Якщо фізична особа, яка завдала шкоди, сама довела себе до стану, в якому вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними в результаті вживання нею спиртних напоїв, наркотичних засобів, токсичних речовин тощо, шкода, завдана нею, відшкодовується на загальних підставах.

2. Якщо шкоди було завдано особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними у зв`язку з психічним розладом або недоумством, суд може постановити рішення про відшкодування цієї шкоди її чоловіком (дружиною), батьками, повнолітніми дітьми, якщо вони проживали разом з цією особою, знали про її психічний розлад або недоумство, але не вжили заходів щодо запобігання шкоді.

32. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, при тлумаченні положень статті 1186 ЦК України дійшов висновку, що ця стаття передбачає два самостійні випадки відшкодування шкоди:

1) коли шкода завдана фізичною особою, яка в момент її завдання не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними;

2) коли шкода завдана особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними у зв`язку з психічним розладом або недоумством.

Згідно з позицією суду першої інстанції, яка підтримана апеляційним судом, в разі якщо особа, не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними у зв`язку із психічним розладом або недоумством, шкода в тому числі і моральна може бути відшкодована не особою, яка цю шкоду завдала, а її чоловіком (дружиною), батьками, повнолітніми дітьми, якщо вони проживали разом з цією особою, знали про її психічний розлад або недоумство, але не вжили заходів щодо запобігання шкоди.

33. Верховний Суд не може погодитись із такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

34. Суд першої інстанції правильно звернув увагу, що обставини, через які особа в момент завдання шкоди не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, можуть бути відрізнятися, зокрема і за тривалістю.

В одних випадках, це може бути хронічне (тобто тривале або таке, що періодичне повторюється) психічне захворювання, а в інших - відносно короткочасний емоційний стан, який призводить до тимчасового розладу психічної діяльності (наприклад стан афекту тощо).

35. Однак в усіх наведених випадках правове значення при застосуванні

статті 1186 ЦК України має те, що фізична особа, яка не визнана недієздатною, в момент завдання шкоди не усвідомлює значення своїх дій та (або) не може керувати ними.

36. Використане законодавцем у першому реченні абзацу 1 частини першої статті 1186 ЦК України формулювання: «Шкода, завдана фізичною особою, яка в момент її завдання не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, не відшкодовується», є загальним правилом, яке поширюється на всіх осіб, які завдали шкоди у відповідному стані, незалежно від виду та тривалості такого стану.

Далі у частині першій статті 1186 ЦК України законодавець наводить два виключення із загального правила, коли обов`язок відшкодування шкоди завданої особою вказаною у першому реченні абзацу 1 частини першої цієї статті, може (або має) бути покладено на таку особу (завдавача шкоди):

1) коли суд, врахувавши матеріальне становище потерпілого та особи, яка завдала шкоди, дійде висновку про можливість її відшкодування завдавачем повністю або частково;

2) коли ця особа (завдавач шкоди) сама довела себе до стану, в якому вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними в результаті вживання нею спиртних напоїв, наркотичних засобів, токсичних речовин, шкода відшкодовується на загальних підставах, визначених

ЦК України.

37.Натомість у частині другій статті 1186 ЦК України законодавець визначив випадки, коли окрім завдавача шкоди, суд може покласти обов`язок з її відшкодування на інших конкретно визначених осіб та за певних умов - чоловіка (дружину), батьків, повнолітніх дітей, якщо вони проживали разом з цією особою, знали про її психічний розлад або недоумство, але не вжили заходів щодо запобігання шкоді.

38. Водночас правила частини другої статті 1186 ЦК України не скасовують правил викладених у частині першій цієї статті і не суперечать ним.

39. Вказане підтверджує, як системний аналіз вищенаведених норм права, так і практика Верховного Суду у подібних справах.

40. Зокрема, за обставин справи № 707/2786/16-ц було встановлено, що особа, яка страждала на хронічний психічний розлад (параноїдну шизофренію), внаслідок чого в момент завдання шкоди не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, вчинила суспільне небезпечне діяння, що має ознаки злочину, передбаченого частиною першою статті 115 КК України, та до цієї особи у кримінальній справі (№ 695/2093/15-к) були застосовані примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим типом нагляду.

Верховний Суд у постанові від 05 вересня 2018 року у справі № 707/2786/16-ц, залишаючи без змін рішення судів першої та апеляційної інстанції, якими з особи, яка завдала шкоди, було стягнуто 200 000 грн на відшкодування моральної шкоди, з посиланням на абзац 1 частини першої статті 1186 ЦК України та з урахуванням наявності у власності завдавача шкоди майна, за рахунок якого можливо задовольнити вимоги позивача, відхилив доводи відповідача про те, що оскільки він не є суб`єктом відповідальності за скоєний злочин та його наслідки, то на нього не може бути покладена відповідальність за спричинену позивачеві моральну шкоду.

41. Отже суди у розглядуваній справі неправильно тлумачили положення статті 1186 ЦК України, не встановили обставин, які мають значення для вирішення спору та не надали оцінку доказам сторін, зокрема щодо матеріального становища потерпілої ОСОБА_1 та особи, яка завдала шкоди, - ОСОБА_2 , у зв`язку із чим дійшли передчасного висновку про відмову у позові.

42. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 412 ЦПК України).

43. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

44. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі

№ 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17.

45. Правильне вирішення заявленого ОСОБА_1 спору, пов`язане зі встановленням обставин справи дослідженням доказів та оцінкою наданих сторонами доказів, що належить до компетенції судів першої та апеляційної інстанції.

46. Суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

47. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

48. Таким чином, оскільки нез`ясованими належним чином залишились фактичні обставини справи щодо заявлених вимог, не досліджено та не надано правової оцінки зібраним у справі доказам, а суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, то відповідно до статті 411 ЦПК України, Верховний Суд дійшов висновку про скасування оскаржуваних судових рішень та передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кутовая Катерина Олександрівна, задовольнити.

2. Рішення Красноградського районного суду Харківської області від 22 січня

2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович