Рішення

від 10.04.2024 по справі 293/227/23

ЧЕРНЯХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 293/227/23

Провадження № 2/293/32/2024

10 квітня 2024 рокуселище Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Збаражського О.М.,

за участю секретаря судового засідання Крисюк О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Світанковий промінь» до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Агроарам» та державного реєстратора відділу з надання адміністративних послуг та державної реєстрації Швайківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області Шутько Олени Петрівни про визнання недійсним договору оренди та скасування рішення про реєстрацію договору оренди,-

ВСТАНОВИВ:

І. СУТЬ ПОЗОВУ

10.02.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Світанковий промінь» звернулось до суду з вказаним позовом за змістом якої просить визнати недійсним договір оренди землі б/н від 02.03.2020 укладений між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Агроарам» щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 1285686800:04:000:0022, що розташована на території Пекарщинської сільської ради Житомирського району Житомирської області та скасувати рішення про реєстрацію договору оренди землі.

В обґрунтування позову, позивач зазначає, що 01.06.2014 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Світанковий промінь» укладено договір оренди землі, щодо земельної ділянки кадастровий номер 1285686800:04:000:0022, що розташована на території Пекарщинської сільської ради Черняхівського району Житомирської області, строком на 10 років.

Заочним рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 05.12.2016 у цивільній справі №293/958/16-ц вищевказаний договір оренди землі розірваний.

В подальшому зазначене заочне рішення було скасоване рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 17.07.2018, яким в позові було відмовлено в повному обсязі за безпідставністю вимог. Рішення суду набрало законної сили 17.08.2018.

Відтак, позивач вважає, що договір оренди земельної ділянки від 01.06.2014 продовжує діяти протягом строку на який він був укладений, а саме до 31.05.2024.

Проте, на початку 2023 року позивачеві стало відомо про те, що 02.03.2020 між власником земельної ділянки ОСОБА_1 та Фермерським господарством «АГРОАРАМ» було укладено договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 1285686800:04:000:0022, про що державним реєстратором речових прав ОСОБА_2 29.11.2021 було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №4547259.

Позивач вважає, що одночасне існування двох договорів оренди однієї земельної ділянки та їх державна реєстрація суперечить вимогам закону та призводить до порушення права позивача як користувача земельної ділянки.

ІІ. ПРОЦЕДУРА та ПОЗИЦІЇ СТОРІН

10.02.2023 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді Збаражському О.М. для розгляду.

На виконання вимог ч.6 ст. 187 ЦПК України, 17.03.2023 судом отримано відомості про адресу реєстрації відповідача ОСОБА_1

21.03.2023 ухвалою суду відкрито провадження у справі №293/227/23, постановлено витребувати у Фермерського господарства «Агроарам» належним чином завірену копію договору оренди землі б/н, укладеного 02.03.2020 між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Агроарам». Підготовче засідання призначено на 17.04.2023.

05.04.2023 на виконання вимог ухвали суду від 21.03.2023, відповідачем Фермерським господарством «Агроарам» надано копію договору оренди землі від 02.03.2020.

06.04.2023 позивач подав відповідь на відзив на позов.

14.04.2023 відповідачі подали відзиви на позов.

Державний реєстратор відділу з надання адміністративних послуг та державної реєстрації Швайківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області Шутько О.П. заперечуючи проти позову ТОВ «Світанковий промінь», у відзиві зазначила, що реєстрації підлягає не договір оренди, а право оренди, яке виникає на підставі договору, право оренди позивача було припинено 09.02.2017 на підставі рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 05.12.2016 і в подальшому не відновлено. Отже, і перешкод для подальшої реєстрації прав на земельну ділянку кадастровий номер 1285686800:04:000:0022 не було. Вважала, що позивачу було відомо що на підставі заочного рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 05.12.2016 у цивільній справі номер 293/958/16-ц, 09.02.2017 проведено державну реєстрацію припинення права оренди за ТОВ «Світанковий промінь», та в цей же самий день зареєстровано право оренди за ФГ «Агроарам». Крім того вказала, що державний реєстратор не є належним відповідачем у справах вказаної категорії.

Згідно відзивів відповідачів, ОСОБА_3 та Фермерським господарством «Агроарам» позовні вимоги не визнаються у повному обсязі, оскільки право оренди позивача було припинене 09.02.2017 і не було повторно зареєстровано, крім того позивачем пропущено строк позовної давності.

17.04.2023 підготовче засідання відкладено на 24.04.2024 у зв`язку із перебування головуючого судді у нарадчій кімнаті у справі №293/2570/21.

24.04.2023 ухвалою суду, яка в порядку ч. 5 ст. 259 ЦПК України занесена до протоколу судового засідання, підготовче засідання відкладено на 15.05.2023.

15.05.2023 ухвалою суду, яка в порядку ч. 5 ст. 259 ЦПК України занесена до протоколу судового засідання, підготовче засідання відкладено на 15.06.2023.

15.06.2023 ухвалою суду підготовче провадження закрито. Судовий розгляд справи по суті призначено на 25.07.2023.

25.07.2023 ухвалою суду, яка в порядку ч. 5 ст. 259 ЦПК України занесена до протоколу судового засідання, судове засідання відкладено на 21.09.2023.

21.09.2023 ухвалою суду, яка в порядку ч. 5 ст. 259 ЦПК України занесена до протоколу судового засідання, судове засідання відкладено на 08.11.2023.

08.11.2023 судове засідання відкладено на 11.12.2023 у зв`язку із зайнятістю головуючого судді в іншому судовому проваджені.

11.12.2023 судове засідання відкладено на 15.01.2024 у зв`язку із зайнятістю головуючого судді в іншому судовому проваджені.

15.01.2024 ухвалою суду, яка в порядку ч. 5 ст. 259 ЦПК України занесена до протоколу судового засідання, судове засідання відкладено на 12.02.2024.

12.02.2024 судове засідання відкладено на 18.03.2024 у зв`язку із зайнятістю головуючого судді в іншому судовому проваджені.

18.03.2024 судове засідання відкладено на 10.04.2024 у зв`язку із зайнятістю головуючого судді в іншому судовому проваджені.

Ухвалами від 10.04.2024 суд відмовив у задоволенні заяви представника позивача адвоката Дорофєєва Д.О. від 10.11.2023 про зміну предмету позову та заміну неналежного відповідача, а також відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача Фермерського господарства «Агроарам» про закриття провадження у цивільній справі №293/227/23.

10.04.2024 в судове засіданні сторони не прибули, про розгляд справи повідомлялись встановленим порядком (а.с.195, 196,197, 198, 199).

Представник позивача адвокат Дорофєєв Д.О. 18.03.2024 звернувся до суду із заявою про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав частко, а саме в частині визнання недійсним договору оренди від 02.03.2020.

Відповідачі та їх представники причини неявки суд не повідомили, будь-яких заяв чи клопотань суду не подавали.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" та інші).

Також повідомлення про розгляд справи завчасно розміщено на офіційному сайті судової влади. Інформація про дату, час та місце розгляду справи перебуває у відкритому доступі на офіційному веб порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки суду: https://cr.zt.court.gov.ua, а відтак сторони повинні були цікавитись долею справи, добросовісно користуватись наданими їм процесуальними правами.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об`єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.

Відповідно до ч.4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

В ході розгляду справи, суд у відповідності до п. 4 ч. 5 ст.12 ЦПК України, створив сторонам всі умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ЦПК України.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ та ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ

Судом встановлено, 01.06.2014 укладено договір оренди землі між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Світанковий промінь» щодо земельної ділянки площею 4,02га, кадастровий номер 1285686800:04:000:0022, що розташована на території Пекарщинської сільської ради Черняхівського району Житомирської області, строком на 10 років. Відповідно до п.12.1. договору оренди землі, зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку (а.с.5-6).

За вказаним договором ОСОБА_1 передала належну їй земельну ділянку кадастровий номер 1285686800:04:000:0022 ТОВ «Світанковий промінь», що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки в оренду від 01.06.2014 та актом про визначення меж земельних ділянок в натурі (а.с. 7).

Право оренди ТОВ «Світанковий промінь» щодо земельної ділянки кадастровий номер 1285686800:04:000:0022, що розташована на території Пекарщинської сільської ради Черняхівського району Житомирської області зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04.09.2014, номер запису про інше речове право: 6908665 (а.с.11).

05.12.2016 заочним рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області договір оренди землі з кадастровим номером 1285686800:04:000:0022, розташованої на території Пекарщинської сільської ради Черняхівського району Житомирської області укладений 01.06.2014 розірваний (а.с. 14-15).

17.07.2018 рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області відмовлено у розірванні договорів оренди землі від 01.06.2014 (а.с.16-17).

02.03.2020 між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Агроарам» укладений договір оренди земельної ділянки строком на 10 років, предметом якого є земельна ділянка загальною площею 4,0166 га, кадастровий номер 1285686800:04:000:0022, що розташована на території Пекарщинської сільської ради Черняхівського району Житомирської області, що підтверджується відповідним договором оренди земельної ділянки, право оренди за яким зареєстроване 29.11.2021 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права державним реєстратором Швайківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області Шутько О.П. (а.с. 12-13, 35-36).

Згідно договору про припинення дії договору оренди землі за взаємною згодою сторін від 03.03.2020 та витягу з державного реєстру речових прав, договір оренди землі від 02.03.2020, укладений між ОСОБА_1 та ФГ «Агроарам», припинений 03.03.2023 за взаємною згодою сторін (а.с. 138).

ІV. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст. 16 ЦК України. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

За змістом положень статей 210, 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір підлягає державній реєстрації лишу у випадках, встановлених законом. Такий договір є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з нормами ч.1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони

Відповідно до положень ст. 14 Закону України «Про оренду землі» (тут і надалі в редакції, що діяла на момент укладення першого договору оренди землі) договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Невід`ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень

(обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об`єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (ч.1 ст. 210 ЦК України).

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (ч.1 ст. 6 Закону України «Про оренду землі»).

Частиною 4 ст.124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно зі ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

На підставі ст.126 ЗК України, право власності, користування земельною ділянкою оформляється відповідно до ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до положень частини 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»: державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; 2) перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; 4) під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи. Отримані відомості долучаються до відповідної заяви, зареєстрованої у Державному реєстрі прав. Перелік державних електронних інформаційних ресурсів, які використовуються для проведення реєстраційних дій, визначається Кабінетом Міністрів України в Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до положень частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»: відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

В силу ч.1 ст.729 ЦК України, ст.17 Закону України «Про оренду землі», в редакції яка діяла на час укладення першого договору оренди, передача об`єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.629 та ст.759 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами; за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Частиною третьою цієї статті передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом положень частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ч.1 ст. 236 ЦК України).

Згідно ст.152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю, а власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема застосування інших, передбачених законом, способів. Одним із способів захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки є визнання правочину (угоди) недійсним (ч.2 ст.16 ЦК України та ч. 3 ст.152 ЗК України).

V. ОЦІНКА ДОКАЗІВ та МОТИВИ СУДУ

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини з приводу визнання недійсним договору оренди землі б/н від 02.03.2020, укладеного між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Агроарам» щодо земельної ділянки кадастровий номер 1285686800:04:000:0022, що розташована на території Пекарщинської сільської ради Черняхівського району Житомирської області та скасування рішення про державну реєстрацію договору оренди землі.

Відповідно до частини другої ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Судом встановлено, що 01.06.2014 між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Світанковий промінь» укладено договір оренди землі, щодо земельної ділянки площею 4,0166га., кадастровий номер 1285686800:04:000:0022, що розташована на території Пекарщинської сільської ради Черняхівського району Житомирської області, строком на 10 років.

За вказаним договором оренди землі ОСОБА_1 передала належну їй земельну ділянку кадастровий номер 1285686800:04:000:0022 ТОВ «Світанковий промінь», що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки в оренду від 01.06.2014, актом визначення меж земельної ділянку в натурі (на місцевості) від 01.06.2014, план-схемою земельної ділянки кадастровим планом земельної ділянки та актом про визначення меж земельних ділянок в натурі, що відповідає нормам ст.17 Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до п. 3.1 договору право оренди земельної ділянки виникає з моменту реєстрації цього права відповідно до законодавства. Цей договір набирає чинності після підписання сторонами. Після закінчення договору оренди орендар має переважне право поновлення його на новий строк.

Право оренди за ТОВ «Світанковий промінь» зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04.09.2014, номер запису про інше речове право: 6908665. 02.03.2020 між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Агроарам» укладений договір оренди землі щодо земельної ділянки площею 4,0166 га. кадастровий номер 1285686800:04:000:0022, строком на 10 років, що розташована на території Пекарщинської сільської ради Черняхівського району Житомирської області, право оренди за яким зареєстроване 29.11.2021 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права державним реєстратором Швайківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області Шутько О.П., що підтверджується копією витягу з вказаного реєстру.

Відповідно до положень ст. 14 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, що діяла на момент укладення першого договору оренди землі) договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

За змістом положень статей 210, 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

У частині третій статті 640 ЦК України, визначено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Разом із цим у частині п`ятій статті 6 Закону «Про оренду землі» визначено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Враховуючи те, що сторонами не оспорюється правомірність укладеного договору оренди землі б/н від 01.06.2014, сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору, уклали його в належній письмовій формі, строк договору оренди не сплив, на час укладення договору оренди землі такий не підлягав державній реєстрації, а тому суд вважає його таким, що не втратив свою чинність, оскільки набув чинності з моменту його підписання сторонами, як передбачено п. 3.1. договору та не суперечить нормами Цивільного, Земельного законодавства України та Закону України «Про оренду землі», а тому сторони на підставі зазначеного договору оренди б/н від 01.06.2014 набули прав та обов`язків, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладенні цього договору.

З моменту укладення договору оренди землі в орендодавця виникає зобов`язання передати орендарю земельну ділянку в користування на визначений у договорі строк, а в орендаря - отримати право на користування земельною ділянкою.

Право оренди земельної ділянки за ТОВ «Світанковий промінь» зареєстровано Реєстраційною службою Володарсько-Волинського районного управління юстиції Житомирської області 04.09.2014. Тобто, з 04.09.2014 у позивача виникло право оренди на спірну земельну ділянку.

Відповідно до рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 17.07.2018, позов ОСОБА_1 до ТОВ «Світанковий промінь» про розірвання договору оренди землі від 01.06.2014 щодо земельної ділянки площею 4,02га залишений без задоволення. Вказане рішення суду є чинним, набрало законної сили 17.08.2018, що не оспорюється сторонами. Тому договір оренди землі укладений ТОВ «Світанковий промінь» та ОСОБА_1 01.06.2014 продовжує діяти протягом строку на який його було укладено сторонами.

Згідно із ст.27 Закону України «Про оренду землі», орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Таким чином, на час укладення оскаржуваного договору оренди землі від 02.03.2020 був чинним договір оренди цієї ж земельної ділянки, укладений між ТОВ «Світанковий промінь» та ОСОБА_1 01.06.2014, зі строком дії 10 років, право оренди якого зареєстроване 04.09.2014 реєстраційною службою Володарсько-Волинського районного управління юстиції Житомирської області та в установленому законом порядку договір не припинений.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Право оренди на одну і ту ж земельну ділянку, що зареєстроване за позивачем ТОВ «Світанковий промінь» та ФГ «Агроарам», суперечить нормам чинного законодавства, що спрямоване на забезпечення визнання та захисту державою речових та інших прав, які підлягають державній реєстрації, та призводить до порушення права позивача як орендаря.

Аналогічний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №587/2110/16-ц, від 02 жовтня 2019 року у справі №587/2331/16-ц, від 15 січня 2020 року у справі №587/2326/16-ц.

Велика Палата Верховного Суду вже зазначала, що орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою (частина друга статті 24 Закону № 161-XIV); укладення договору оренди земельної ділянки під час дії іншого договору оренди цього ж об`єкта може перешкоджати первинному орендареві реалізувати його право користування відповідною ділянкою (див. постанови від 20 березня 2019 року у справі № 587/2110/16-ц, від 10 квітня 2019 року у справі № 587/2135/16-ц, від 02 жовтня 2019 року у справі № 587/2331/16-ц, від 15 січня 2020 року у справі № 587/2326/16-ц, 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18).

Крім того, у своїй постанові від 01.04.2020 у справі №610/1030/18 Велика Палата Верховного Суду конкретизувала власний правовий висновок щодо права орендаря за первинним договором оренди земельної ділянки на захист свого права, визначивши, що якщо під час дії першого договору оренди земельної ділянки був укладений другий договір з іншим орендарем і право останнього зареєстроване, то суд зможе захистити право первинного орендаря тоді, коли на підставі відповідного судового рішення цей орендар зможе зареєструвати своє право оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Проте таку можливість первинний орендар матиме лише тоді, коли на момент набрання судовим рішенням про задоволення відповідного позову законної сили цей орендар матиме чинне право оренди, зокрема якщо не спливе строк оренди чи буде поновленим первинний договір оренди.

Отже, суд приходить до висновку, що право користування земельною ділянкою, яке виникло в позивача на підставі договору оренди землі від 01.06.2014 з власником земельної ділянки, було порушено внаслідок укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки між відповідачами ОСОБА_1 та ФГ «Агроарам», і таке право підлягає захисту.

Доводи відповідачів, щодо того, що право оренди позивача було припинено 09.02.2017 на підставі рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 05.12.2016 ухваленого у справі №293/958/16-ц, а тому позивач не є землекористувачем та його право оренди не є порушеним, не заслуговують на увагу, оскільки позивач є заінтересованою особою, чиї права та охоронювані законом інтереси були порушені самим фактом укладення договору оренди від 02.03.2020.

Зазначене відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду (постанови від 20 березня 2019 року у справі № 587/2110/16-ц(провадження № 14-25цс19), від 19 лютого 2020 року у справі № 387/515/18 (провадження № 14-430цс19 та інші), крім учасників правочину (сторін договору), позивачем у справі про визнання недійсним правочину може бути будь-яка заінтересована особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин (частина третя статті 215 ЦК України).

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони (сторони) мали до вчинення правочину.

Предметом розгляду даного спору є визнання договору оренди землі, укладеного 02.03.2020 між ОСОБА_1 та ФГ «Агроарам» недійсним, на підставі якого право оренди землі ФГ «Агроарам» було зареєстроване 29.11.2021 державним реєстратором Швайківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області Шутько О.П. в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, що підтверджується копією витягу з вказаного реєстру.

Підставою недійсності вказаного правочину є його укладення під час дії попереднього договору оренди землі від 01.06.2014, строк дії якого не сплинув та був чинним на момент укладення договору оренди землі від 02.03.2020, предметом яких була одна і таж земельна ділянка.

Згідно зі ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відтак, з моменту реєстрації в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового право у орендаря ФГ «Агроарам» виникло лише право оренди на спірну земельну ділянку, що не може свідчити про правомірність договору оренди землі укладеного 02.03.2020 між ОСОБА_1 та ФГ «Агроарам» щодо спірної земельної ділянки.

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та у разі задоволення позовних вимог зазначати у судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Вказаний правовий висновок узгоджуються з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17 (провадження № 12-112гс18).

Відповідно до ч.2 ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною (пункт «в» частини третьої статті 152 ЗК України).

Судом встановлено, що протягом дії договору оренди позивача з ОСОБА_1 , остання уклала договір оренди тієї самої земельної ділянки з Фермерським господарством «Агроарам», тому позивач правомірно вважає, що його права як орендаря земельної ділянки були порушені самим фактом укладання цього договору, у зв`язку з чим він і звернувся до суду з позовом, а тому в цій частині позовні вимоги ТОВ «Світанковий промінь» підлягають задоволенню.

Заперечуючи проти позовних вимог ТОВ «Світанковий промінь» відповідачі ОСОБА_1 та ФГ «Агроарам» просили застосувати до позовних вимог строк позовної давності.

Вирішуючи питання про застосування до позовних вимог позовної давності, суд зазначає наступне.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу яка його порушила.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України).

Відповідачі ОСОБА_1 та ФГ «Агроарам» стверджують, що ТОВ «Світанковий промінь» дізнався про порушення свого права на оренду спірної земельної ділянки в лютому 2017 року в той момент, коли фактично припинив користуватися спірною земельною ділянкою кадастровий номер 1285686800:04:000:0022 шляхом її звільнення для ФГ «Агроарам», однак такі ствердження відповідача не заслуговують на увагу, оскільки є голослівними та не підтверджені належними та допустимими доказами.

Як вбачається із доданої позивачем інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, такий сформований 02.02.2023, повністю підтверджує факт укладення спірного договору та містить конкретні відомості, що свідчить про порушення прав позивача, дата формування витягу є часом, з якого позивач дізнався про порушення свого права. Позивач також наголошував, що не користувався спірною земельною ділянкою з 2017 року доки йшли суди та спеціально не звільняв орендовані землі для Фермерського господарства «Агроарам».

Крім того, суд звертає увагу сторін, що предметом даного спору є визнання недійсним договору оренди землі, укладеного 02.03.2020 між ОСОБА_1 та ФГ «Агроарам», на підставі якого 29.11.2021 державним реєстратором Швайківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області Шутько О.П. здійснено державну реєстрацію права оренди за відповідачем ФГ «Агроарам», тому позивач не міг дізнатися про порушення свого права оренди на спірну земельну ділянку до моменту укладення указаного договору оренди.

Враховуючи наведене, у суду відсутні підстави для відмови у задоволенні позову за спливом позовної давності.

Щодо скасування рішення про державну реєстрацію договору оренди землі від 02.03.2020, суд зазначає наступне.

Положення абзацу третього ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» містить пряму вказівку на те, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав.

Враховуючи положення ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», те, що з 01 січня 2013 року державній реєстрації підлягав не сам договір оренди, а право оренди земельної ділянки, а вимоги позивача стосуються саме скасування державної реєстрації договору оренди землі від 02.03.2020, тому така позовна вимога не підлягає задоволенню.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що державний реєстратор відділу з надання адміністративних послуг та державної реєстрації Швайківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області Шутько О.П. не може виступати належним відповідачем у спорі про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію речового права на нерухоме майно, оскільки державна реєстрація прав проводиться державним реєстратором не з власної ініціативи, а на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, поданої зацікавленою особою. Відносини у сфері державної реєстрації речового права виникають між суб`єктом звернення за такою послугою та суб`єктом, уповноваженим здійснювати відповідні реєстраційні дії.

Вказане відповідає висновку, викладеному у п. 36 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у праві № 823/2042/16.

У статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, з`ясувавши в достатньо повному об`ємі права та обов`язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Світанковий промінь» підлягають частковому задоволенню.

VI. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір підлягає розподілу між відповідачами ОСОБА_1 та Фермерського господарства «Агроарам», як належними відповідачами, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо стягнення з відповідачів на користь позивача судових витрат понесених на правничу допомогу в розмірі по 3000 гривень з кожного відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини першої та третьої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

У відповідності до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 ст.137 ЦПК України, також передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до ч.6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у додатковій постанові від 17 січня 2022 року у справі № 756/8241/20 (провадження № 61-9789св21).

Правничу допомогу при розгляді справи в суді позивачу надавав адвокат Дорофєєв Д.О. на підставі договору-доручення про надання правової допомоги від 06.02.2023.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: договір-доручення про надання правової допомоги від 06.02.2023 (а.с. 20) та ордер на надання правничої (правової) допомоги (а.с.21).

Під час розгляду справи відповідачі не подали клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Відтак, враховуючи категорію і складність даної справи, яка є нескладною, зміст заявлених позивачем позовних вимог, обсяг робіт, виконаних адвокатом, час витрачений адвокатом на представництво інтересів позивача в суді, обсяг наданих послуг, кількість та тривалість судових засідань в яких приймав участь адвокат Дорофєєв О.О., значимість спору для сторін, суд вважає що витрати, понесені позивачем на правничу допомогу в розмірі 9000гривень є неспівмірними до складності справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а тому заява позивача підлягає частковому задоволенню.

Приймаючи до уваги наведене, суд вважає, що розмір витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, який підлягає стягненню з належних відповідачів на користь позивача, з урахуванням пропорційності задоволених позовних вимог, а саме щодо задоволення однієї із двох заявлених позовних вимог, становить 3000грн., яка підлягає стягненню в рівних частинах із належних відповідачів.

Керуючись ст.ст. 89, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним з моменту укладення договір оренди земельної ділянки б/н від 02.03.2020 укладений між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Агроарам» щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 1825686800:04:000:0022, що розташована на території Пекарщинської сільської ради Житомирського району Житомирської області.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Світанковий промінь» судовий збір у розмірі 1342 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 1500 грн.

Стягнути з Фермерського господарства «Агроарам» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Світанковий промінь» судовий збір у розмірі 1342 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 1500 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Світанковий промінь»

адреса місцезнаходження: Житомирська область, Житомирський район, с. Пекарщина,

вул. Петровського, 3

код ЄДРПОУ 39138099

Відповідачі:

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

адреса реєстрації: АДРЕСА_1

РНОКПП НОМЕР_1

Фермерське господарство «Агроарам»

адреса місцезнаходження: Дніпропетровська область, Криворізький район,

с. Мар`янівка, вул. Брянська, 21

код ЄДРПОУ 39126300

державний реєстратор відділу з надання адміністративних послуг та державної реєстрації Швайківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області

Шутько Олена Петрівна

адреса місцезнаходження: Житомирська область, Бердичівський район,

с.Швайківка, вул. Осівка, 1,

код ЄДРПОУ 43576590

Повне рішення складено та підписано 18.04.2024.

Суддя Олег ЗБАРАЖСЬКИЙ