Рішення

від 08.04.2024 по справі 351/2684/23

СНЯТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 351/2684/23

Номер провадження №2/351/185/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2024 року м. Снятин

Снятинський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді Посохова І.С.,

за участю секретаря судового засідання Боднарук О.І.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судум.Снятина впорядку загальногопозовного провадженняцивільну справуза позовом ОСОБА_1 до Снятинської міської ради Коломийського району Івано-Франківської області про визнання права власності на майно в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Снятинського районного суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Снятинської міської ради Коломийського району Івано-Франківської області про визнання права власності на майно в порядку спадкування.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Остання є матір`ю ОСОБА_3 , який був спадкоємцем ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер. Після його смерті спадкоємцем за заповітом стала позивачка, яка звернулася до державного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Однак державним нотаріусом Першої Снятинської державної нотаріальної контори Івано-Франківської області Білоконь К.С. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,44 га, що розташована на території Попельниківської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області, на підставі державного акта на право приватної власності ІІ-ІФ № 028392, що належали ОСОБА_2 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем якої був її син ОСОБА_3 .

У своїйпозовній заявіпозивач просиласуд визнатиза ОСОБА_1 право власностів порядкуспадкування зазаповітом наземельні ділянкидля веденнятоварного сільськогосподарськоговиробництва площею0,44га,що розташованіна територіїПопельниківської сільськоїради,які належалина підставіДержавного актуна правоприватної власностіна землюІІ-ІФ№ 028392, виданого 26 лютого 2003 року тазареєстрованого вКнизі записівдержавних актівза №419, ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Попельники Снятинського району Івано-Франківської області.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Представник відповідача Снятинської міської ради Коломийського району Івано-Франківської області Анатійчук В. у судове засідання не з`явився, подав до суду письмову заяву, в якій просив розглянути справу без його участі, просив ухвалити рішення на розсуд суду.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.

З матеріалів справи судом встановлено, що згідно з копією свідоцтва про одруження,виданого 01листопада 1958 року в с. Попельники сільська рада, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 01листопада 1958 року зареєструвалишлюб.Прізвище чоловікапісля реєстраціїшлюбу ОСОБА_5 ,прізвище дружини ОСОБА_5 .

Згідно з копією свідоцтва про народження cерії НОМЕР_1 , виданого 10.03.1966 Попельниківською сільською радою Снятинського району Івано-Франківської області, ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що в книзі записів актів громадянського стану про народження зроблено відповідний актовий запис № 4. Матір`ю дитини записана ОСОБА_7 , а батьком ОСОБА_3 .

Згідно зкопією свідоцтвапро укладенняшлюбу серія НОМЕР_2 ,виданого 23листопада 1991 року Попельниківською сільською радою народних депутатів, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 23листопада 1991 року зареєструвалишлюб,про щоскладено відповіднийактовий запис№ 15.Прізвище чоловікапісля реєстраціїшлюбу ОСОБА_9 ,прізвище дружини ОСОБА_9 .

Згідно з копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 07 лютого 1998 року в с. Попельники Снятинського району Івано-Франківської області, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 4.

Згідно з копією свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 06.12.2001 державним нотаріусом Білоконь К.С., спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її син ОСОБА_3 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво складається: з 1/4 частини житлового будинку АДРЕСА_1 .

Згідно зкопією свідоцтвапро правона спадщинуза законом,виданого 06.12.2001державним нотаріусомБілоконь К.С.,спадкоємцем зазначеногоу цьомусвідоцтві майна ОСОБА_2 ,яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ,є їїсин ОСОБА_3 . Спадкове майно, на яке видано це свідоцтво, складається з права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності агрофірми «Верховина», місцезнаходженням с. Джурів Снятинського району Івано-Франківської області, розміром 0,51 в умовних гектарах без визначення меж цієї частки в натурі, належного померлій на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ІФ № 0093599, виданого Снятинською районною державною адміністрацією 05 грудня 2001 року на підставі рішення адміністрації № 8 від 17 лютого 2000 року і зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 22 листопада 2001 року за № 12.

Відповідно до копії заповіту від 30.07.2009, посвідченого секретарем виконавчого комітету Попельниківської сільської ради Снятинського району Івано-Франківської області, ОСОБА_7 на випадок своєї смерті все її майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось, і взагалі, все те, що їй належить і на що вона за законом матиме право заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка зареєстрована та проживає в с. Попельники Снятинського району.

Згідно з копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 21 червня 2019 року виконавчим комітетом Попельниківської сільської ради Снятинського району Івано-Франківської області, ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , актовий запис № 8.

Згідно з копієюзаяви до Першої Снятинської державної нотаріальної контори № 1223 від 17.12.2019, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , звернулася до державного нотаріуса з заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті матері ОСОБА_7 . Крім неї спадкоємців по заповіту не має.

Згідно з копією заяви до Першої Снятинської державної нотаріальної контори № 1230 від 17.12.2019, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , звернувся до державного нотаріуса з заявою про відмову від обов`язкової частки у спадщині після смерті дружини ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Згідно з копією витягу про реєстрацію у спадковому реєстрі № 58779883, дата видачі 17.12.2019, зареєстрована спадкова справа: 65250030, відомості про спадкодавця: ОСОБА_7 .

Згідно з копією інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № інформаційної довідки: 58779101, дата видачі 17.12.2019, 14:07, у спадковому реєстрі заповіт: 1045779 чинний. Інформація про заповідача: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Згідно з заявою до Першої Снятинської державної нотаріальної контори від 06 червня 2023 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , звернулася до державного нотаріуса з заявою видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті матері ОСОБА_7 . На день її смерті залишилось спадкове майно: земельні ділянки, що знаходяться на території с. Попельники Коломийського району Івано-Франківської області.

Згідно з копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 06.06.2023, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_7 , 1938 р.н., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , є її донька ОСОБА_1 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах згідно з планом площею 0,0895 га, кадастровий номер 2625284100:06:001:1042, місце розташування якої: Івано-Франківська область, Коломийський район, Снятинська міська рада ОТГ, за межами населеного пункту с. Попельники, і зареєстрована за померлою на підставі Держаного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ІФ № 037130, виданого Попельниківською сільською радою Снятинського району Івано-Франківської області 26 лютого 2003 року на підставі рішення сесії цієї ж ради від 15 грудня 2002 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 429.

Згідно з копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 06.06.2023, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_7 , 1938 р.н., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , є її донька ОСОБА_1 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах згідно з планом площею 0,1277 га, кадастровий номер 2625284100:06:001:0021, місце розташування якої: Івано-Франківська область, Коломийський район, Снятинська міська рада ОТГ, за межами населеного пункту с. Попельники, і зареєстрована за померлою на підставі Держаного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ІФ № 037130, виданого Попельниківською сільською радою Снятинського району Івано-Франківської області 26 лютого 2003 року на підставі рішення сесії цієї ж ради від 15 грудня 2002 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 429.

Згідно з копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 11.09.2023, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_7 , 1938 р.н., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , є її донька ОСОБА_1 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається 1/4 частки житлового будинку АДРЕСА_1 .

Згідно з копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 11.09.2023, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_7 , 1938 р.н., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , є її донька ОСОБА_1 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з 1/4 частки земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в межах згідно з планом площею 0,2500 гектара, кадастровий номер 2625284101:01:002:0026, місце розташування якої: АДРЕСА_1 .

Відповідно до копії заповіту від 30.07.2009, посвідченого секретарем виконавчого комітету Попельниківської сільської ради Снятинського району Івано-Франківської області, ОСОБА_3 на випадок своєї смерті заповів все його майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось, і взагалі, все те, що йому належить і на що він за законом матиме право ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка зареєстрована та проживає в с. Попельники Снятинського району.

Згідно з копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого 03 лютого 2022 року Снятинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Коломийському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис № 99.

Згідно зкопією заявидо Першої Снятинської державної нотаріальної контори № 510 від 29.07.2022, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , звернулася до державного нотаріуса з заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті батька ОСОБА_3 . Крім неї спадкоємців за заповітом немає.

Згідно з копією витягу про реєстрацію у спадковому реєстрі № 69613362, дата видачі 29.07.2022, зареєстрована спадкова справа: 69525467, відомості про спадкодавця: ОСОБА_3 .

Згідно з копією інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № інформаційної довідки: 69613296, дата видачі 29.07.2022, 14:27, у спадковому реєстрі заповіт: 48177873 чинний. Інформація про заповідача: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Згідно з копією довідки № 1432/02-14 від 27 грудня 2022 року, виданої державним нотаріусом Першої Снятинської державної нотаріальної контори Коломийського району Івано-Франківської області Білоконь К.С., після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що проживав в с. Попельники Коломийського району Івано-Франківської області, заведена спадкова справа № 214/2022 на підставі заяви про прийняття спадщини за заповітом від 29 липня 2022 року № 510 дочки померлого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , жительки с. Попельники Коломийського району Івано-Франківської області. Заяв від інших спадкоємців не надходило. Спадкова справа № 214/2022.

Відповідно до копії постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 1433/02-31 від 27 грудня 2022 року, державним нотаріусом Першої Снятинської державної нотаріальної контори Коломийського району Івано-Франківської області Білоконь К.С. відмовлено у здійсненні нотаріальної дії ОСОБА_1 , жительці с. Попельники Коломийського району Івано-Франківської області у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,44 га, що розташовані на території Попельниківської сільської ради Івано-Франківської області, на підставі Державного акту на право приватної власності ІІ-ІФ № 028392, що належали ОСОБА_2 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем якої був її син ОСОБА_3 .

З копії сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ІФ № 0093599, виданого 05.12.2001 головою Снятинської РДА, вбачається, що цей документ виданий ОСОБА_2 , яка проживає в с. Попельники Снятинського району Івано-Франківської області, про те, що на підставі рішення від 07 лютого 1998 року № 8 їй належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності АФ Верховина розміром 0,51 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі. Цей документ зареєстровано у книзі реєстрації Сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 12 від 22.11.2001.

З копії Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ІФ № 028392, виданого 26.02.2003, вбачається, що ОСОБА_2 належать на праві приватної власності земельні ділянки,а саме:земельна ділянка№ НОМЕР_6 площею 0,127га,земельна ділянка№ НОМЕР_7 площею 0,127га,земельна ділянка№ НОМЕР_8 площею 0,091га,земельна ділянка№ НОМЕР_9 площею 0,092га,загальною площею0,44га, що розташовані на території Попельниківської сільської ради. Землю передано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 419.

Отже,з дослідженихв судовомузасіданні фактичнихобставин справисудом встановлено,що спірміж сторонамивиник зприводу захиступозивачем свогоправа власностів порядкуспадкування зазаповітом наземельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва,які належалина правівласності їїбабі намомент смерті,а правовстановлюючийдокумент наних буввиданий післяїї смерті.Вказані правовідносинирегулюються нормамиКонституції України,Цивільного кодексуУкраїни та Цивільного кодексу Української РСР.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови у відкритті провадження у справі (п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування»). Тому спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за одержанням свідоцтва в будь-який час після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Неодержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину не позбавляє його права на спадкування.

Відповідно до п. 23Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування»у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Водночас, згідно з наведеною Постановою при розгляді справ даної категорії слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи, наявність в матеріалах спадкової справи повідомлення нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

За змістом Прикінцевих та перехідних положеньЦК України 2004 рокувідносини спадкування регулюються нормами цьогоКодексу, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати (строк на прийняття якої закінчився до 01 січня 2004 року) або якщо вона була прийнята хоча б одним із спадкоємців, до таких спадкових відносин застосовуються нормиЦК Української РСР 1963 року(далі - ЦК УРСР).

Отже, спірні правовідносини регулюютьсяЦК УРСР 1963 року, який був чинним на день смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Тлумаченнярозділу 7 «Спадкове право» ЦК УРСР(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) свідчить, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно дост. 524 ЦК УРСРспадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Згіднозі ст. 534 ЦК УРСРкожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або його частину одній або кільком особам, а також державіабо окремим організаціям. Частина майна, що залишилася незаповіданою, розподіляється між спадкоємцями за законом в порядку черговості (ст. 537 ЦК УРСР).

Згіднозі ст. 548 ЦК УРСРдля придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту її відкриття.

Відповідно до ст. 549 ЦК УРСРвизнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління і володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців із дня відкриття спадщини.

Аналогічні норми передбачені і уЦивільному кодексі України.

Так,статтею 1216 ЦК Українипередбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно дост.1218ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки.

За змістом наведених норм до спадкоємців переходять лише ті права та обов`язки (спадщина) спадкодавця, які належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.

З наведенихматеріалів справисудом встановлено,що позивачка ОСОБА_1 є єдинимспадкоємцем зазаповітом післясмерті їїбатька ОСОБА_3 ,який бувєдиним спадкоємцемза закономпісля смертісвоєї матері ОСОБА_2 ,який прийнявспадщину таотримав відповіднісвідоцтва проправо наспадщину зазаконом,зокрема йна спірніземельні ділянки.Спадщину після ОСОБА_3 позивач прийняввідповідно довимог законута отримаву нотаріусасвідоцтва проправо наспадщину зазаповітом наінше майно(земельніділянки,право власностіна якібуло зареєстрованоза йогобатьком увстановленому закономпорядку тачастку житловогобудинку).Однак черезте,що державнийакт наспірні земельніділянки виданийна ім`япомерлої ОСОБА_2 після їїсмерті,та якіне змігоформити насебе їїспадкоємець батько позивача ОСОБА_3 ,то позивачунотаріусом буловідмовлено увидачі свідоцтвапро правона спадщинуза заповітомна ціземельні ділянки, а тому позивач не оформив у встановленому законом порядку своїх спадкових прав та позбавлений можливості захистити своє право власності у позасудовому порядку.

Проте, суд вважає, що право позивача, у зв`язку з тим, що останній вчинив усі передбачені законом дії для прийняття спадщини, підлягає захисту, а тому позивач має право на звернення до суду з позовом про визнання за ним права власності на майно в порядку спадкування.

З наданих суду документів вбачається, що відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії IІ-ІФ № 028392 померлій ОСОБА_2 належали на праві приватної власності земельні ділянки, а саме: земельна ділянка№ НОМЕР_6 площею 0,127га,земельна ділянка№ НОМЕР_7 площею 0,127га,земельна ділянка№ НОМЕР_8 площею 0,091га,земельна ділянка№ НОМЕР_9 площею 0,092загальною площею0,44га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Попельниківської сільської ради. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 419. Однак за життя ОСОБА_2 не отримала Державного акту на право приватної власності на землю, а зазначений правовстановлюючий документ був виданий вже після її смерті.

Отже, предметом спору в цій справі є земельні ділянки, відомості про які внесені до Державного земельного кадастру, розміром 0,127 га, 0,127 га, 0,091 га та 0,092 га, розташовані на території Попельниківської сільської ради Снятинського району Івано-Франківської області, які відповідно до державного акту належали бабусі позивача ОСОБА_2 та які бажає успадкувати позивач.

Підстави та процедура набуття права власності на земельну ділянку на час відкриття спадщини регулювалисяЗемельним кодексом України 1990 року.

Відповідно до положеньст.17ЗК України1990року (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) передача земельних ділянок у приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки.

Згідно з частинами 3 і 4ст. 17 цього Кодексугромадяни, заінтересовані у передачі їм у власність земельних ділянок із земель запасу, подають заяву про це до відповідної ради за місцем розташування земельної ділянки, яка розглядає заяву і у разі згоди передати земельну ділянку у власність громадянину замовляє землевпорядній організації розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки погоджується з сільською (селищною) Радою народних депутатів, з районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами, органом архітектури і подається до районної (міської) Ради народних депутатів для прийняття рішення про передачу громадянину земельної ділянки у власність.

Відповідно до ч. 7ст. 17 цього КодексуРади народних депутатів розглядають у місячний строк зазначені заяви і матеріали та приймають відповідні рішення.

Відповідно дост. 22 цього Кодексуправо власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після встановлення меж ділянки в натурі та одержання документа, що посвідчує право власності чи право користування.

Відповідно дост. 23 цього Кодексуправо власності чи право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються сільськими, селищними, міськими, районними радами.

З огляду на викладене, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності відповідних юридичних фактів у їх сукупності, зокрема, ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку.

Отримання земельних ділянок у власність на пай в колективних сільськогосподарських підприємствах має свої особливості.

Паювання сільськогосподарських земель започаткованоУказом Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», згідно з яким паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена КСП без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Процедура паювання згідно з цимУказомпередбачала низку послідовних етапів, зокрема: виготовлення Державного акта на право колективної власності на землю та складання списку членів колективного сільськогосподарського підприємства, які мають право на земельну частку (пай); грошову оцінку угідь, що знаходяться у колективній власності згідно з методикою КМ України; визначення вартості та розміру земельної частки (паю) кожного члена, який визначається в умовних кадастрових одиницях комісією КСП, затвердження районною державною адміністрацією визначених комісією КСП розміру земельної частки (паю); видача громадянам районною державною адміністрацією сертифікату на право на земельну частку (пай) та його реєстрація.

І лише після виконання сукупності наведених умов та отримання сертифіката на право на земельну частку (пай) та його реєстрації громадянин має право на виділення йому на пай земельної ділянки в натурі з дотримання положеньЗемельного кодексу України.

Згідно з пунктом 2 Указу, право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, у тому числіпенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства,кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

За змістом статей22, 23 Земельного кодексу України(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов:перебування в членах КСП на час паювання; включеннядо списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта.

Член кооперативного сільськогосподарського підприємства, включений досписку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормамиЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Відповіднодо пунктів 23, 24постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» № 7 від 16.04.2004 року(із змінами та доповненнями, внесеними згідно зпостановою Пленуму Верховного Суду України від 19.03.2010 року № 2), згідно зі статтею25 ЗК України, при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю) за рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, кожна з цих осіб має гарантоване право одержати безоплатно свою земельну частку (пай), виділену на місцевості. Член КСП, включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, набуває право на земельну частку (пай) з дня видачі цього акту.

Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.08.2008 року судам роз`яснено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчуєтаке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай) або помилково не був включений(безпідставно виключений)до списку, доданого до державного актапро колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносинЗемельного кодексу України,Указу Президента України від 08.08.1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям».

Тобто право на земельну частку (пай), на який особа мала право за життя, але не встигла оформити, виникає лише у тому разі, коли померла особа була включена до державного акту на право колективної власності на землю.

Під час вирішення спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносинЗемельного кодексу України1990 року, Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям»та відповідні нормиЦК України.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_1 , як єдиний спадкоємець померлого ОСОБА_3 , має право на спадкування за заповітом спадкового майна, яке залишилось після смерті останнього, оскільки позивач прийняв спадщину та не відмовлявся від її прийняття. ОСОБА_3 був єдиним спадкоємцем за законом після смерті своєї матері ОСОБА_2 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав, зокрема на спірні земельні ділянки. Таким чином, спадщина у вигляді спірних земельних ділянок належить померлому ОСОБА_3 з часу відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 , але за умови наявності у спадкодавця права власності на них.

Відповідно до наведених вище вимог закону, право власності спадкодавця ОСОБА_2 на земельні ділянки для веденнятоварного сільськогосподарськоговиробництва можебути підтвердженоабо Державним актом на право колективної власності на землю з доданим до нього списком громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, до якого була включена за життя ОСОБА_2 , або сертифікатом про право на земельну частку (пай), який має бути виданий також за її життя та є основним документом,що посвідчуєтаке право.

Проте, копію зазначеного вище Державного акту на право колективної власності на землю з доданим до нього списком громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, до якого була включена за життя ОСОБА_2 , позивачем суду не надано, що позбавляє суд можливості встановити, чи набула за свого життя ОСОБА_2 право власності на спірні земельні ділянки, а відповідно, чи входять вони до складу спадщини та чи можуть бути успадковані позивачем.

Водночас позивачем суду надано копію сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ІФ № 0093599, який виданий 05.12.2001 головою Снятинської РДА, згідно з яким на підставі рішення від 07 лютого 1998 року № 8 ОСОБА_2 належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності АФ Верховина розміром 0,51 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі. Цей документ зареєстровано у книзі реєстрації Сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 12 від 22.11.2001.

Однак, суд звертає увагу на те, що зазначений вище сертифікат був виданий 05.12.2001, тобто майже через 4 роки після смерті ОСОБА_2 , а рішення № 8, на підставі якого був виданий зазначений сертифікат на ім`я ОСОБА_2 , було прийнято 07 лютого 1998 року, тоді як ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто на день прийняття цього рішення вже була мертвою.

З огляду на викладене вище, суд вважає, що свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 06.12.2001 державним нотаріусом Білоконь К.С., згідно з яким спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її син ОСОБА_3 , було видане помилково, адже спадщина складалось з права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності агрофірми «Верховина», місцезнаходженням с. Джурів Снятинського району Івано-Франківської області, розміром 0,51 в умовних гектарах без визначення меж цієї частки в натурі, належного померлій на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ІФ № 0093599.

Видаючи зазначене свідоцтво державний нотаріус не звернув уваги на те, що сертифікат серії ІФ № 0093599 був виданий на ім`я ОСОБА_2 після її смерті.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 ЦК УРСР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) правоздатність громадянина виникає в момент його народження і припиняється з смертю.

Аналогічна норма закріплена й у ч. 4 ст. 25 ЦК України, згідно з якою цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

З огляду на викладене вище, суд вважає, що ОСОБА_2 за життя не набула права на спірні земельні частки (паї), а сертифікат направо наземельну частку(пай)серії ІФ№ 0093599 та свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 06.12.2001 державним нотаріусом Білоконь К.С., були видані помилково після її смерті, тобто після припинення її цивільної правоздатності.

Ураховуючи викладене, суд вважає, що позивачем не доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами того факту, що ОСОБА_2 за життя набула права власності на спірні земельні ділянки, а тому, на думку суду, зазначені земельні ділянки не могли бути успадковані після неї її сином ОСОБА_3 , а відповідно й не можуть бути успадковані позивачем після свого батька.

За таких обставин суд вважає за необхідне у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за заповітом відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд ураховує, що у задоволенні позову відмовлено і відповідачем не заявлено клопотань про відшкодування будь-яких судових витрат, а отже у цій справі відсутні судові витрати, які підлягають розподілу.

Керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Снятинської міської ради Коломийського району Івано-Франківської області про визнання права власності на майно в порядку спадкування відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторони:

- позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_10 ;

-відповідач: Снятинська міська рада Коломийського району Івано-Франківської області, місцезнаходження: 78301, Івано-Франківська область, Коломийський район, м. Снятин, пл. Незалежності, буд. 1, код ЄДРПОУ 04054240.

Повне рішення складено 18 квітня 2024 року.

Суддя Іван ПОСОХОВ