Ухвала

від 17.04.2024 по справі 243/3909/21

СЛОВ'ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №243/3909/21

Провадження №1-в/243/81/2024

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2024 року

Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

представника КНП «Слов`янська

клінічна психіатрична

лікарня м.Слов?янськ» ОСОБА_4 ,

особи, стосовно якої розглядається

питання про припинення застосування

заходів медичного характеру ОСОБА_5 ,

законного представника ОСОБА_5 ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів на підставі наказу голови суду № 29 «Про впровадження дистанційної роботи Слов`янського міськрайонного суду Донецької області» від 10.05.2022 року заяву медичного директора КНП «Слов`янська клінічна психіатрична лікарня м.Слов?янськ» ОСОБА_8 про припинення застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді амбулаторної примусової психіатричної допомоги:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Слов`янська Донецької області, громадянина України, який є особою з інвалідністю 1 «А» групи, проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,-

В С Т А Н О В И В:

08.04.2024 року до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області звернувся медичний директор КНП «Слов`янська клінічна психіатрична лікарня м. Слов?янськ» із вищевказаною заявою. В обґрунтування вимог зазначив, що ОСОБА_5 за період перебування на АППД лікаря-психіатра відвідував не регулярно, відносно нього застосовувались розшукові заходи. Був евакуйований із Донецької області до Західної України, проте у жовтні 2023 року повернувся додому. Згідно отриманої інформації за вх. №483 від 03.04.2024 року (ухвала Слов`янського міськрайонного суду від 27.12.2023 року) ОСОБА_5 скоїв повторне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України, у зв`язку із чим у його відношенні були застосуванні примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом, виникла необхідність для звернення до суду з даною заявою. Враховуючи наведене просив припинити застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді амбулаторної примусової психіатричної допомоги ОСОБА_5 .

Представник КНП «Слов`янська клінічна психіатрична лікарня м. Слов?янськ» ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримала заяву та наполягала на її задоволенні.

Прокурор ОСОБА_3 просив відмовити у задоволенні заяви, вважаючи її неналежно обґрунтованою.

Інші учасники судового розгляду просили вирішити вимоги заяви на розсуд суду.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши надані до суду матеріали, набуває наступного висновку.

Статтею 19 Закону України «Про психіатричну допомогу» встановлено, що примусові заходи медичного характеру застосовуються за рішенням суду у випадках та в порядку, встановлених Кримінальним, Кримінальним процесуальним кодексами України, цим Законом та іншими законами. Питання про продовження, зміну або припинення застосування примусового заходу медичного характеру вирішується судом у разі такої зміни стану психічного здоров`я особи, за якої відпадає необхідність застосування раніше призначеного заходу та виникає необхідність у призначенні іншого примусового заходу медичного характеру чи якщо особа видужала.

Положеннями ч.ч. 1-3 ст. 514 КПК України встановлено, що продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється на підставі ухвали суду, в межах територіальної юрисдикції якого застосовується цей захід чи відбувається лікування. Зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється, якщо особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності, видужала або якщо внаслідок змін у стані її здоров`я відпала потреба в раніше застосовуваних заходах медичного характеру. Розгляд питання про продовження, зміну чи припинення застосування судом примусових заходів медичного характеру здійснюється за письмовою заявою представника закладу з надання психіатричної допомоги (лікаря-психіатра), де тримається дана особа. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів, що обґрунтовує необхідність продовження, зміни або припинення застосування таких примусових заходів.

В судовому засіданні встановлено, що ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 25.12.2023 року ОСОБА_5 було продовжено застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді амбулаторної примусової психіатричної допомоги.

Звертаючись до суду з даною заявою, представник КНП «Слов`янська клінічна психіатрична лікарня м. Слов?янськ» фактично обґрунтовує припинення застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді амбулаторної примусової психіатричної допомоги ОСОБА_5 лише наявністю перешкод для надання такої допомоги.

Окрім того, посилання медичного директора КНП «Слов`янська клінічна психіатрична лікарня м. Слов?янськ» на наявність іншого судового рішення, за яким ОСОБА_5 застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом, не підтверджена, копії вказаної ухвали до суду не надано.

Пленум Верховного Суду України від 3 червня 2005 р. № 7 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» у п. 18 постанови зауважив, що продовжувати застосування заходів можна кожного разу на строк, який не перевищує шести місяців. При цьому, керуючись конституційними засадами, положеннями ст. 95 КК, ст. 19 Закону № 1489-ІІІ, Пленум у п. 19 постанови підкреслив, що зміна примусового заходу медичного характеру може полягати лише у його пом`якшенні у зв`язку з поліпшенням психічного стану особи чи скороченні строку перебування у психіатричному закладі.

Окрім того, згідно позиції, викладеної ЄСПЛ в рішенні від 02 травня 2013 року у справі «Загідуліна проти Росії», заява № 11737/06, Суд зазначив, що для того, щоб відповідати підпункту «е» пункту 1 статті 5 Конвенції, провадження щодо примусової госпіталізації особи до психіатричного закладу повинно обов`язково передбачати чіткі ефективні гарантії від свавілля з огляду на вразливість осіб, які страждають на психічні розлади, та потребу в наведенні дуже вагомих причин для виправдання будь-яких обмежень їхніх прав. ЄСПЛ в своїх рішеннях звертав увагу, що особа не може вважатися «психічно хворою» та позбавлена волі, якщо не дотримано трьох нижченаведених мінімальних умов; по-перше, об`єктивна медична експертиза повинна достовірно показати, що особа є психічно хворою; по-друге, психічний розлад має бути таким, що обумовлює примусове тримання особи у психіатричній лікарні; по-третє, необхідність продовжуваного тримання у психіатричній лікарні залежить від стійкості такого захворювання (рішення від 24 жовтня 1979 року у справі «Вінтерверп проти Нідерландів»).

В справі № 158/3106/18 від 04.12.19 р. Верховний Суд висловив позицію: «Висновок експерта не має наперед встановленої сили для суду та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має ґрунтуватися на всебічному, повному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи у сукупності. Згідно з ч. 1 ст. 94 КК, обрання судом певного виду примусового заходу медичного характеру залежить від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб.»; «П. 5 ч. 1 ст. 513 КПК покладає саме на суд обов`язок під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру, у разі застосування таких заходів, визначати їх вид. Визначаючи тип психіатричної лікарні, в яку необхідно помістити неосудну особу, суд повинен виходити не тільки з її психічного стану, а й з характеру вчиненого нею суспільно небезпечного діяння».

Судом досліджено наданий до суду висновок комісії лікарів-психіатрів щодо особи, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру №1/11 від 08.04.2024 року, однак з урахуванням наведених вище обставин справи, враховуючи практику національних та міжнародних судів, суд вважає, що вимоги медичного директора КНП «Слов`янська клінічна психіатрична лікарня м.Слов?янськ» ОСОБА_8 про припинення застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді амбулаторної примусової психіатричної допомоги ОСОБА_5 є недоведеними та не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст92,94,95 КК України,ст.19 Закону України «Про психіатричну допомогу», ст.ст.369-372,376,395,514 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви медичного директора КНП «Слов`янська клінічна психіатрична лікарня м. Слов?янськ» ОСОБА_8 про припинення застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді амбулаторної примусової психіатричної допомоги ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з моменту її проголошення. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її апеляційне оскарження.

Повний текст ухвали суду складений та проголошений 18.04.2024 року.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду

Донецької області ОСОБА_1