Постанова

від 16.04.2024 по справі 947/11910/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2843/24

Справа № 947/11910/23

Головуючий у першій інстанції Петренко В.С.

Доповідач Кострицький В. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючий суддя Кострицький В.В. (суддя - доповідач),

судді Комлева О.С., Стахова Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Пухи А.М.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

представник позивача ОСОБА_2

відповідач ОСОБА_1

представник відповідача - ОСОБА_3

розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України) апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 вересня 2023 року

у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовної заяви та рух провадження у справи

14.04.2023 року ОСОБА_1 звернулася до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить судстягувати ОСОБА_1 на її користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 40000 грн., щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 14.04.2023 року та до досягнення ОСОБА_4 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_1 уклали шлюб 19 липня 2017 року. Сторони мають дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Дитина проживає разом з позивачкою та перебуває на її утриманні. Позивачка зазначає, що наразі відповідач сплачує аліменти на утримання дитини нерегулярно середньому у розмірі близько 8000,00 грн. щомісячно, проте вказана сума не відповідає фінансовим можливостям відповідача.. Позивач вказує, що ОСОБА_1 за фахом є моряком, та його середньомісячний дохід складає приблизно 10200 дол. США. Крім того, позивач стверджує, що добре матеріальне становище відповідача окрім всього підтверджує наявність в нього на праві власності нерухомого та рухомого майна, а саме: квартири, загальною площею 58,5 кв.м, житловою площею 28,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; та коштовного автомобілю марки «HYUNDAI», модель «TUCSON», 2016 року випуску, середньоринкова вартість якого складає 21 663,33 доларів США, що еквівалентно 792 011,34 грн. (1 долар США = 36,56 грн. за курсом НБУ станом на 07.04.2023). З урахуванням викладеного, у зв`язку з тим, що матеріальна допомога, яку надає відповідач на утримання дочки, є недостатньою, позивач звернулася до суду із відповідним позовом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 13 вересня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини задоволено частково. Вирішено стягувати з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 20000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок, щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 14.04.2023 року та до досягнення ОСОБА_4 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В мотивування рішення суд першої інстанції зазначав, що при визначенні розміру аліментів, суд враховує, що відповідач ОСОБА_1 працює моряком, три місяці перебуває у рейсах, три місяці вдома, отримує заробітну плату у доларах США, приблизно 10000 доларів США на місяць. Аналізуючи матеріальне становище відповідача, суд не обмежувався розміром заробітку (доходу) відповідача, та враховував також наявність у власності відповідача нерухомого майна. Суд також враховував й те, що інших дітей відповідач не має, іншим особам аліменти не сплачує. Будь-яких доказів того, що на утриманні відповідача знаходиться його батьки, відповідачем надано не було. При визначенні розміру аліментів, суд виходив із засад розумності та справедливості, враховував можливість відповідача надавати допомогу в зазначеному розмірі, якої буде достатньо для забезпечення належного матеріального утримання дочки, її гармонійного розвитку, а також враховував, що обов`язок по утриманню дитини у батьків є рівним.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі представник відповідача просить рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 вересня 2023 року по справі № 947/11910/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів - змінити. Стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання малолітньої дочки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 8 000 (вісім тисяч) гривень щомісячно, але не меньш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд, при визначені розміру аліментів, які підлягають стягненню з відповідача, необгрунтовано прийшов до висновку про такий фінансовий стан ОСОБА_1 , який нібито дозволяє йому сплачувати аліменти в розмірі 20 000 гривень щомісячно .

Зазначали, що відповідач не заперечує, що за фахом він є моряком і дійсно в період часу до початку повномасштабного вторгнення рф, працював за контрактом на судах іноземних компаній та отримував достатньо великі доходи. Останній рейс він здійснив ще до початку повномасштабного вторгнення, та станом на лютий 2022 року, знаходився в Україні та був позбавлений можливості працювати за фахом та здійснювати рейси. Таким чином, з початку 2022 року відповідач не отримував ніяких доходів, що виключає його спроможність сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі.

Також вважали, що заявляючи позовні вимоги про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 40 000 гривень на місяць, позивачка повинна була довести в суді такий дійсний рівень доходів відповідача, який б дозволяв стягувати з нього такі величезні аліменти. Навпаки, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів фінансового становища відповідача станом на час розгляду справи в суді, з яких суд може дійти до висновку щодо обґрунтованості сум аліментів. Надані компанією посередником «В.ІПС» робочі контракти ОСОБА_1 датовані періодом часу 2020-2021 років, що ніяким чином не доводить отримання ним доходів за період з лютого 2022 року. Таким чином, висновок суду про те, що відповідач ОСОБА_1 працює моряком, що підтверджується робочими контрактами моряка є хибним та зроблений на підставі інформації та робочих контрактів, які на цей час не є релевантними так як охоплюють попередній період. Будь яких відомостей про працевлаштування ОСОБА_1 на судах закордонного плавання станом на час розгляду справи в суді матеріали справи не містять.

Крім того вважали, що в матеріалах справи містяться банківські виписки ПАТ АБ «Південний», з яких вбачається, що останнє зарахування заробітної плати відповідачу було здійснено у січні 2022 року, що теж підтверджує доводи відповідача про те, що після початку повномасштабного вторгнення рф він не працює та не отримує доходів..

Вважали, що факт, що за часи роботи апелянта моряком, його зарахування за 2021 рік склали 106 065,28 доларів США не можуть слугувати підтвердженням його платоспроможності у вересні 2023 р.. Як і факт зазначення ним у 2020 році в анкеті банку свого рівню доходів в розмірі 50 000 гривень (1797,26 доларів США). Додані до матеріалів справи позивачкою копії «морських» документів та сертифікатів відповідача втратили свою чинність ще до подачі позову до суду. Таким чином, висновки суду (після дослідження матеріалів справи, які містить відомості виключно за період 2020-2021 року), що апелянт працює моряком, три місяці перебуває у рейсах, три місяці вдома, отримує заробітну плату у доларах США, приблизно 10 000 доларів США на місяць не відповідають дійсності та є надуманими, не підтвердженими жодними належними та допустимими доказами.

Зазначали, що наявність у відповідача нерухомого майна та автомобілю на праві особистої приватної власності не може бути вирішальним фактором при визначенні аліментів в сумі 20 000 гривень. Квартира є його місцем проживання та інших квартир в нього не має. Автомобіль теж є його єдиним засобом пересування. Ані квартира, ані машина, які належать ОСОБА_1 не є елітними, враховуючи рівень його доходів в минулому, цілком прийнятно, що він був змозі придбати собі і житло і транспортний засіб.

Також зазначали, що в провадженні Овідіопольського районного суду Одеської області знаходиться на розгляді цивільна справа N? 509/2339/23, в рамках якої позивачка ОСОБА_1 намагається здійснити розподіл і квартири і машини.

Вважали, що позивачка повинна була довести, що саме розмір аліментів у 40 000 грн є необхідним для забезпечення потреб дитини, надавши до суду розрахунок своїх витрат на дитину. Крім того, матеріали справі взагалі не містять відомостей про те, з ким і де проживає дитина, на утримання якої позивачка просить стягнути аліменти.

Враховуючи вищевикладене зазначали, що апелянт не зважаючи на складний матеріальний стан, який був спричинений повномасштабним вторгненням рф, завжди знаходив можливість, зі своїх накопичень, сплачувати насущні нужди дитини, переводив грошові кошти, сплачував за дитячий садочок. Як вказувала в своїй позовній заяві позивачка, в середньому, щомісячно він сплачував витрати на утримання дитини в розмірі 8 000 гривень. Саме в цьому розмірі він може сплачувати аліменти і наразі.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу

Не погодившись з вимогами та доводами апеляційної скарги представник позивача звернувся з відзивом на апеляційну скаргу, відповідно до якого просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В обґрунтування відзиву зазначав наступне, що тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача При визначенні розміру аліментів, суд виходив із засад розумності та справедливості, враховуючи можливість відповідача надавати допомогу в зазначеному розмірі, якої буде достатньо для забезпечення належного матеріального утримання дочки, її гармонійного розвитку, а також враховуючи, що обов`язок по утриманню дитини у батьків є рівним. Зазначене вбачається зі змісту судового рішення. Окрім того, стороною відповідача не було надано жодного доказу на підтвердження неможливості сплачувати ним аліменти у розмірі 20 000,00 грн.

Зазначали, що на підтвердження матеріального становище відповідача були надані останні наявні у позивачки контракти моряка за період з 2017-2021 роки, які підтверджують середньомісячний дохід відповідача у розмірі 5 100,00 доларів США. Позивачкою не було надано контрактів про працевлаштування відповідача на судах закордонного плавання станом на час розгляду справи, у зв`язку з тим, що з кінця лютого 2022 року між сторонами припинились фактичні шлюбні відносини та вони перестали проживати разом як одна сім`я. Однак, позивачкою були надані відомості від Адміністрації Державної прикордонної України від 17.05.2023 року щодо перетинання державного кордону України відповідачем в період з 23.09.2020 по 23.05.2023 року відповідно до яких вбачаються наступні періоди рейсів відповідача (а.с. 143): - 15.04.2021 16.07.2021 (3 повних місяці); - 05.10.2021 21.01.2022 (3 повних місяці); - 23.11.2022 по теперішній час. Таким чином, відповідач вже більше року, починаючи з 23.11.2022 року по сьогоднішній день, безперервно перебуває за кордоном та працює за кордоном на суднах іноземних судновласників, що спростовує його твердження про хибність висновку суду.

Твердження відповідача, що з 24.01.2022 року ніяких надходжень на рахунок останнього не надходило спростовується наступним. Вказане зумовлено тим, що відповідач після припинення шлюбних відносин з позивачкою, задля приховування свого дійсного доходу почав отримувати заробітну плату на банківський рахунок своєї матері ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ., що також підтверджується банківськими виписками (а.с. 193). Для підтвердження вказаного факту, стороною позивача було заявлено клопотання про витребування відомості про рух коштів по всім рахункам (поточні, депозитні, накопичувальні, SWIFT тощо), що відкриті на ім`я: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , з 01.01.2022 року та по день виконання ухвали суду, однак ухвалою Київського районного суду м. Одеси по справі №947/11910/23 від 13.09.2023 року у задоволенні клопотання було відмовлено. Також зазначали, що відповідно до відомостей ПАТ АБ «Південний», які містяться в матеріалах справи, 01.12.2022 року, тобто після виїзду відповідача за кордон, банківський рахунок, на який відповідач отримував заробітну плату було закрито, що додатково підтверджує факт приховання відповідачем доходів.

Зазначали, що відповідно до банківських виписок ПАТ АБ «Південний», які надійшли в матеріали справи, вбачаються наступні списання відповідачем спільних з позивачкою коштів після вторгнення рф на територію України (а.с. 192): - 07.03.2022 року 1 000,00 доларів США; - 09.03.2022 року - 1 000,00 доларів США; - 10.03.2022 року 2 000,00 доларів США; - 11.03.2022 року 1 000,00 доларів США; - 12.03.2022 року 1 000,00 доларів США; - 14.03.2022 року 1 000,00 доларів США; - 21.04.2022 року 1 000,00 доларів США; - 24.05.2022 року 1 000,00 доларів США; - 22.06.2022 року 2 000,00 доларів США; - 08.08.2022 року 1 000,00 доларів США; - 26.09.2022 року 1 000,00 доларів США; - 21.10.2022 року 2 700,00 доларів США; - 24.10.2022 року 2 700,00 доларів США; - 25.10.2022 року 2 700,00 доларів США; - 27.10.2022 року 2 700,00 доларів США; - 28.10.2022 року 2 700,00 доларів США; - 31.10.2022 року 2 700,00 доларів США; - 01.11.2022 року 2 700,00 доларів США; 02.11.2022 року 2 700,00 доларів США; - 03.11.2022 року 2 700,00 доларів США; - 04.11.2022 року 2 700,00 доларів США; - 07.11.2022 року 2 700,00 доларів США; - 16.11.2022 року 181,37 доларів США. Загальний розмір списань спільних грошових коштів відповідачем складає 42 881,37 доларів США. Враховуючи викладене, незрозумілим залишається розуміння відповідачем поняття «складний матеріальний стан», з огляду на те, що після початку збройної агресії рф та до виїзду за кордон, ним було знято з банківського рахунку грошові кошти у розмірі 42 881,37 доларів США, які залишились у його власності, та якими він розпорядився на власний розсуд.

Окремо зазначали, що в провадженні Київського районного суду м. Одеси перебуває справа №947/12325/23 (суддя: Бескровний Я.В.) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та поділ спільного майна подружжя, а саме вище вказаних грошових коштів, оскільки відповідач відмовляється у добровільному порядку сплачувати компенсацію самостійно витрачених ним коштів, так само, як і утримувати дитину на належному рівні, яке повністю відповідає матеріальному становищу відповідача.

Вважали, що посилання відповідача на складне матеріальне становище через збройну агресію рф є необґрунтованим, оскільки суд першої інстанції при ухваленні рішення про стягнення аліментів, керувався інтересами дитини, яка має право на достойний рівень матеріального забезпечення. При цьому, доказів того, що у відповідача немає можливості сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі відповідачем не надано.

Враховуючи викладене, у постанові від 14.12.2023 року по справі №523/7559/22 Одеський апеляційний суд прийшов до висновку, що позивачка довела належними чином обґрунтованість підстав позову, а саме, можливість відповідача виплачувати неповнолітньої дитині аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 20 000 грн щомісяця. Й, навпаки відповідачем не спростовано підстави позову, а саме, не надано суду розрахунок свого дійсного щорічного доходу та не надано належних та достовірних доказів того, що у нього немає можливості сплачувати аліменти у визначеному розмірі.

Явка в судове засідання

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Вказані особливості встановлюються у ст. 369 ЦПК України, а саме відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Отже, враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що розгляд апеляційної скарги в даній справі слід проводити в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках.

Згідно з ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються главою 12, розділом третім Сімейного кодексу України, тому при винесенні рішення суд застосовує норми матеріального права, якими регулюються правовідносини, які виникли між сторонами.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 19 липня 2017 року позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_1 зареєстрували шлюб (а.с. 22).

Від даного шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_5 у них народилась дочка ОСОБА_4 , про що свідчить копія свідоцтва про народження (а.с. 21).

Сторонами не заперечувався той факт, що на теперішній час вони проживають окремо, а їх дочка - ОСОБА_4 ,проживає разом з позивачем ОСОБА_1 .

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 здійснював грошові перекази на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Судовим розглядом також встановлено, що відповідач - ОСОБА_1 працює моряком, що підтверджується копіями робочих контрактів моряка.

Так, згідно відповіді дочірнього підприємства корпорації «В.ШІПС» «В.ШІПС (УКРАЇНА) уперіод з 23.09.2020 по 09.05.2023 року ОСОБА_1 в рамках Договору про надання послуг з посередництва у працевлаштуванні за кордоном № 1266 від 30.03.2021 року, укладеного з ДП «В.Шіпс (Україна)», підписав трудовий контракт з іноземним роботодавцем від 13.04.2021 року. Також, в 2020 році в рамках Договору про надання послуг з посередництва у працевлаштуванні за кордоном № 3311 від 08.09.2020 року, укладеного з ДП «В.Шіпс (Україна)», ОСОБА_1 підписав трудовий контракт з іноземним роботодавцем від 10.09.2020 року, що підтверджується відповідними записами в Журналі єдиного обліку клієнтів ДП «В.Шіпс (Україна)».

Відповідно до трудового договору від 10.09.2020 року заробітна плата відповідача становить 10200,00 доларів США в місяць.

Окрім того, ДП «В.ШІПС (Україна)» було надано трудовий договір, укладений між ДП «В.ШІПС (Україна)» та відповідачем 13.04.2021 року, відповідно до якого загальна заробітна плата відповідача складає 10 200,00 доларів США, а період рейсу 3 місяці.

З наданих на виконання вимог ухвали суду до банківських виписок ПАТ АБ «Південний», які надійшли в матеріали справи, вбачаються зарахування грошових коштів з призначенням платежу «V.ShipsLtd - ECOLOYALTY; WAGES», тобто зарахування заробітної плати:

-21.01.2021 року - 3 8 232,03 доларів США;

- 14.08.2021 року - 29 483,12 доларів США;

-26.10.2021 року - 9 796,73 доларів США;

-26.11.2021 року - 11 177,00 доларів США;

-21.12.2021 року - 11 077,00 доларів США;

-24.01.2022 року - 6 299,40 доларів США.

Загальний розмір зарахувань за 2021 рік складає 106 065,28 доларів США.

Окрім того, в анкетних даних відповідач, як клієнт банку, власноруч вказує, що орієнтована сума його середньомісячного сукупного доходу складає більше 50 000,00 грн., що еквівалентно 1 797,26 доларам США (1 долар США = 27.82 грн. за курсом НБУ станом на 10.09.2020 року), (а.с. 206).

Згідно відомостей зГоловного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 17/05/2023 року за № 469, ОСОБА_1 перетинав кордон у наступні періоди: 17.01.2021 року в`їзд 15.04.2021 року виїзд; 16.07.2021 року в`їзд 05.10.2021 року виїзд, 21.01.2022 в`їзд 23.11.2022 виїзд. (а.с. 143).

Таким чином, судовим розглядом встановлено, що відповідач - ОСОБА_1 працює моряком, три місяці перебуває у рейсах, три місяці вдома, отримує заробітну плату у доларах США, приблизно 10000 доларів США на місяць, коли перебуває у рейсах.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, відповідачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира загальною площею 58,5 кв.м, житловою площею 28,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с. 144-145).

Крім того, відповідачу належить транспортний засіб автомобіль марки марки «HYUNDAI», модель «TUCSON», 2016 року випуску, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів від 22.03.2023 р.(а.с. 116).

При вирішенні спору суд має виходити з положень ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», за якою кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

За приписами ч. 8ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

За змістом ст. 18 Конвенції «Про захист прав дитини», суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно з ч. 1ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Згідно ст. 180, ч.ч.1-2 ст. 181 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:стан здоров`я та матеріальне становище дитини;стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;інші обставини, що мають істотне значення.Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Згідно ч.1 ст.183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Відповідно до ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Як роз`яснено у п. 17Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року за №3 «Про застування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3ст. 181 СКаліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно. Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2ст. 182 СК. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення. Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ч. 3ст. 70 Закону України від 21 квітня 1999 р. № 606-XIV «Про виконавче провадження»він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.

Згідно ч. 1ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК Українипередбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При визначенні розміру аліментів, суд враховує, що відповідач ОСОБА_1 працює моряком, три місяці перебуває у рейсах, три місяці вдома, отримує заробітну плату у доларах США, приблизно 10000 доларів США на місяць.

Аналізуючи матеріальне становище відповідача, суд не обмежується розміром заробітку (доходу) відповідача, та враховує також наявність у власності відповідача нерухомого майна.

Суд також враховує й те, що інших дітей відповідач не має, іншим особам аліменти не сплачує.

Будь-яких доказів того, що на утриманні відповідача знаходиться його батьки, відповідачем надано не було.

За таких обставин, з урахуванням положень ст.182,183 СК України, судова колегія враховуючи як матеріальне становище позивача, яка проживає з дитиною, так і матеріальне становище відповідача, з урахуванням того,що обов`язок по утриманню дитини у батьків є рівним, вважав помилковим та не співмірним ухвалений розмір аліментів, який буде стягуватись на утримання малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повинен бути встановлений у твердій грошовій сумі у розмірі 20000 грн. 00 коп., але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 14.04.2023 року та до досягнення ОСОБА_4 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому судова колегія вважає доводи апеляційної скарги, щодо розміру стягуваної суми аліментів слушними виходячи з наступного.

Частиною другою статті 51 Конституції України та статтею 180 СК України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до частин першої та другої статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789XII (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно зі частиною першою статті 27 цієї Конвенції визнано право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Сімейним кодексом України визначено обов`язок батьків піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток (ч. 2 ст. 150 СК України).

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними, за рішенням суду відповідно дост. 181 СК України.

Відповідно до ст. ст. 181, 183 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Згідно ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

Статтею 182 СК України передбачено, що обставинами, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів є: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів, відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку(частина друга статті 182 у редакціїЗаконів № 2901-IV від 22 вересня 2005 року, № 2037-VIII від 17 травня 2017 року).

Частинами першою та другою статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно роз`яснень, які містять в пунктах 17, 23 постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року №3 вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років складає2272,00 грн;для дітей віком від 6 до 18 років 2833,00 грн.

Судом першої інстанції ухвалено не співмірний розмір суми стягуваних з відповідача аліментів, який дорівнює 20 000 грн на місяць, беручи до уваги наступні обставини справи.

Судовою колегією встановлено, що відповідач не заперечував, що за фахом він є моряком і дійсно в період часу до початку повномасштабного вторгнення рф і під час повношмасштабного вторгення, що доведено у відзиві і підтверджено наявними доказами у справі та витребуваними судом першої інстанції доказами, працював за контрактом на судах іноземних компаній та отримував достатньо великі доходи.

Судова колегія погоджується з апелянтом, що надані компанією посередником «В.ІПС» робочі контракти ОСОБА_1 не повній мірі свідчать про працевлаштованість відповідача під час повномасштабного вторгнення.

Доводи апеляційної скарги, що в матеріалах справи містяться банківські виписки ПАТ АБ «Південний», з яких вбачається, що останнє зарахування заробітної плати відповідачу було здійснено у січні 2022 року, не в повній мірі відповідають наявним доказам у матеріалах справи так як відповідач після повномасштабного вторгнення почав отримувати заробітну плату на банківський рахунок своєї матері ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ., що також підтверджується банківськими виписками (а.с. 193)

Судова колегіявважає,що зачаси роботиапелянта моряком,його зарахуванняза 2021рік склали106065,28доларів СШАне можутьслугувати підтвердженнямйого платоспроможностіу вересні2023р..Наявність у відповідача нерухомого майна та автомобілю на праві особистої приватної власності не може бути вирішальним фактором при визначенні аліментів в сумі 20 000 гривень, крім того судова колегія враховує, що в провадженні Овідіопольського районного суду Одеської області знаходиться на розгляді цивільна справа № 509/2339/23, в рамках якої вирішується розподіл і квартири і машини.

Судова колегія також бере до уваги те, що позивачкою необґрунтовано належними доказами, заявлену суму аліментів у 40 000 грн, які є необхідним для забезпечення потреб дитини, так як позивачкою не надавалось до суду розрахунок своїх витрат на дитину.

Враховуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини, які стосуються сучасного матеріального стану відповідача, не підтвердженого належними доказами розміру витрат, які несе позивачка на утримання дитини, виходячи з того, що обов`язок утримувати дітей рівною мірою покладається як на матір, так і батька, судова колегія вважає, що відповідач має можливість сплачувати аліменти на дітей в розмірі по 10 000,00 грн..

За правилами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 23 Конституції України кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов`язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості.

Кожна людина вільна в виборі способу життя і тому, відповідач повинен обрати корисний спосіб життя як для себе особисто, так і для своїх дітей і для суспільства в цілому.

Отже, за таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення аліментів на утримання малолітньої доньки сторін підлягають зміненню в стягуваній сумі з відповідача на користь позивачки на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , слід зменшити стягувану суму аліментів до розміру 10 000,00 гривень, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до суду, а саме з 14 квітня 2023 року, та до досягнення дитиною повнолітнього віку, тобто до 29.11.2037 року включно.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення.

Відповідно п.1 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для зміни рішення є неповне з`ясування обставин що мають значення для справи.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374,376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Київського районногосуду м.Одеси від13вересня 2023року змінити, зменшивши розмір стягуваної суми з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 )на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ), аліментівна утриманнямалолітньої дочки- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,в твердійгрошовій суміу розмірі10000(десятьтисяч)гривень щомісячно,але неменш ніж50відсотків прожитковогомінімуму длядитини відповідноговіку додосягнення дитиноюповноліття,тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її підписання, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 16 квітня 2024року.

Головуючий суддя В.В. Кострицький

Судді О.С. Комлева

Н.В. Стахова