Ухвала

від 21.11.2024 по справі 947/11910/23

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/11910/23

Провадження № 4-с/947/62/24

УХВАЛА

Іменем України

21.11.2024 м. Одеса

Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого суддіЦирфи К.А., за участі секретаря судового засідання Ващенко М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського районного суду м.Одеси скаргу ОСОБА_1 , подану в його інтересах представником ОСОБА_2 на бездіяльність державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), яка виразилася у незнятті арешту з його майна,

ВСТАНОВИВ:

14.10.2024 до Київського районного суду м.Одеси через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» зі скаргою звернувся ОСОБА_1 (далі також скаржник), поданою в його інтересах представником ОСОБА_2 на бездіяльність державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (далі також Київський ВДВС), яка виразилася у незнятті арешту з його майна як боржника у виконавчому проваджені.

На обґрунтування своєї скарги ОСОБА_1 зазначив, що наразі він є боржником у виконавчому провадженні №75266234, відкритому 11.06.2024 відповідно до виконавчого листа №947/11910/23, виданого Київським районним судом м.Одеси на підставі постанови Одеського апеляційного суду від 16.04.2024 про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 10000 грн щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Під час проведення виконавчих дій державними виконавцями накладався арешт на його кошти та автомобіль, а також усе інше майно. Після погашення заборгованості зі сплати аліментів арешт, накладений на кошти та автомобіль скаржника, був знятий. Натомість залишилася чинною постанова державного виконавця про накладення арешту на все майно боржника. У зняті цього арешту Київським ВДВС було відмовлено, оскільки скаржник не має будь-яких інших доходів на території України, відтак не зможе забезпечити виконання рішення суду у разі скасування арешту з майна боржника.

При цьому ОСОБА_1 зауважив, що не зможе вільно володіти та розпоряджатися своєю власністю, що є порушенням ст.41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1958 року.

Ухвалою суду від 18.10.2024 за скаргою відкрито провадження та витребувано з Київського ВДВС копії матерів ВП №75266234.

23.10.2024 до суду надійшов відзив Київського ВДВС відповідно до якого, останній уважає наявність накладеного арешту на майно скаржника (боржника) пропорційним та необхідним заходом забезпечення виконання рішення суду, оскільки інших доходів боржник не має.

29.10.2024 з Київського ВДВС надійшли матеріли ВП №75266234.

У судове засідання, 21.11.2024, учасники справи, належним чином повідомлені, до суду не з`явилися. Представник позивача просила здійснювати розгляд справи за її відсутності. Також відзив Київського ВДВС містить клопотання про розгляд справи за відсутності представника Київського ВДВС. З урахуванням викладеного, суд уважає за можливе здійснити судовий розгляд за наявними матеріалами без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні скарги з таких підстав.

Судом установлено, що на виконанні в Київському відділі державної виконавчої служби у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), перебуває виконавче провадження №75266234, відкрите 11.06.2024 відповідно до виконавчого листа №947/11910/23, виданого Київським районним судом м.Одеси на підставі постанови Одеського апеляційного суду від 16.04.2024 про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 10000 грн щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення нею повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На час відкриття виконавчого провадження заборгованість зі сплати аліментів становила 86000 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості зі сплати аліментів від 11.06.2024, проведеним старшим державним виконавцем Київського ВДВС Назаровою В.В., станом на 11.06.2024.

З метою забезпечення виконання рішення суду, 11.06.2024, постановою старшого державного виконавця Київського ВДВС Назарової В.В. накладено арешт на кошти боржника ОСОБА_1

14.06.2024 постановою старшого державного виконавця Київського ВДВС Назарової В.В. накладено арешт на автомобілі боржника марки «Hyundai», д.р.н. НОМЕР_1 , та «Daewoo», д.р.н. НОМЕР_2 .

03.07.2024 постановою старшого державного виконавця Київського ВДВС Назарової В.В. накладено арешт на все майно боржника.

На підставі цієї постанови було вчинено державну реєстрацію обтяження на квартиру, належну боржникові, за адресою: АДРЕСА_1 .

10.07.2024 заборгованість зі сплати аліментів боржником була погашена, що підтверджується платіжним інструкціями від 10.07.2024.

Постановами старшого державного виконавця Київського ВДВС Сульжика В.В. від 05.09.2024 та 11.09.2024 відповідно знято арешт з коштів та автомобілів боржника.

23.09.2024 представник скаржника ОСОБА_2 звернулася до Київського ВДВС із заявою про скасування арешту, накладеного на все майно боржника, посилаючись на те, що останній здійснив повне погашення заборгованості.

Згідно із розрахунком заборгованості зі сплати аліментів від 14.11.2024, проведеним старшим державнимвиконавцем КиївськогоВДВС НазаровоюВ.В.,станом на14.11.2024 заборгованість щодо сплати аліментів у ОСОБА_1 відсутня, переплата становить 4000 грн.

Так, відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Пунктом 9 ч.2 ст.129 Конституції України передбачено, що основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про виконавче провадження»№1404-VIIIвід 02.06.2016, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою ст.5 Закону №1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону№1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно зі ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Звертаючись до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця, ОСОБА_4 , посилаючись на відсутність заборгованості зі сплати аліментів, вказував на наявність підстав для зняття арешту з належного йому майна.

Частиною другою ст.71 Закону№1404-VIII передбачено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника, якщо існує непогашена заборгованість, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Відповідно до ст. 48, 56 Закону№1404-VIIIзвернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Згідно з ч.5 ст.13 Закону№1404-VIIIпостанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Частинами четвертою, п`ятою ст.59 Закону№1404-VIIIпередбачено, що підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 12 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Судом установлено, що боржник не отримує заробітної плати, пенсії тощо, тобто відсутні підтвердження отримання ним будь-якого щомісячного доходу, достатнього для виконання рішення суду про сплату аліментів. Указані обставини підтверджені відповідями від 03.10.2024 на запити Київського ВДВС до Державної фіскальної служби України, Державної податкової служби України, Пенсійного фонду України. Окрім цього, зі скарги вбачається, що ОСОБА_1 взагалі перебуває за межами України.

Отже, державний виконавець за правилами ст.59 Закону№1404-VIIIпозбавлений повноважень зняти арешт, накладений постановою від 03.07.2024, оскільки скаржником не наведено та не доведено належними та допустимими доказами підстав для такого рішення, визначених у вичерпному переліку ч.4 ст.59 Закону№ 1404-VIII.

До аналогічних висновків дійшли колегії Верховного Суду у постановах від 31.01.2018 (справа №336/61690/17), від 22.04.2021 (справа №742/819/20), від 28.04.2021 (справа №577/4889/19), від 29.01.2024 (справа №645/2710/17).

Посилання ОСОБА_1 на постанови про зняття арешту з коштів та транспортних засобів скаржника суд відхиляє, оскільки факт винесення цих постанов не спростовує висновку суду про законність збереження арешту на майно боржника.

Щодо тлумачення п.7 ч.4 ст.59 Закону№ 1404-VIII суд зазначає таке.

Відповідно до зазначеної нормипідставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є погашення заборгованості зі сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника.

За змістом цієї норми права таке забезпечення виконання рішення, яким передбачено стягнення періодичних платежів, зокрема аліментів, має бути реальним, а не декларативним.

Виходячиз принципу та презумпції обов`язковості для виконання судових рішень, що набрали законної сили (ч.1 ст.18 ЦПК України), саме на боржнику лежить тягар доведення того, щовиконання рішення зі сплати аліментів забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника.

Таких обставин заявник не довів.

Сама по собі сплата певний період заявником аліментів після того, як він допустив наявність заборгованості, не свідчить про те, щовиконання рішення єзабезпеченим в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника у розумінні п.7 ч.4 ст.59 Закону№1404-VIII.

Інше може призвести до відчуження майна боржником, припинення сплати аліментів та неможливості забезпечити виконання рішення суду Київським ВДВС в інший спосіб.

За вказаних обставин, інтереси дитини, на утримання якої скаржник сплачує аліменти, переважають над правом ОСОБА_1 розпоряджатися своїм майном, зокрема квартирою. У цьому процесуальному співвідношенні дотримано справедливого балансу між інтересами дитини та майновими інтересами боржника. Отже обтяження у виді арешту квартири, яке надає право ОСОБА_1 вільно володіти та користуватися своїм майном, не буде містити для нього надмірного тягаря в контексті ст.41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1958 року.

Дослідивши повно та всебічно обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, врахувавши відсутність у боржника іншого майна та/або способу забезпечення виконання рішення суду про стягнення періодичних платежів, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення скарги.

З огляду на викладене, керуючись ст. 18, 258-261, 353,354,441 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 , поданої в його інтересах представником ОСОБА_2 на бездіяльність державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), яка виразилася у незнятті арешту з майна скаржника відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя К. А. Цирфа