Постанова

від 15.04.2024 по справі 902/1156/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

15 квітня 2024 року Справа № 902/1156/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Мельник О.В. , суддя Олексюк Г.Є.

секретар судового засідання Приступлюк Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фермерського господарства "Дубовий Гай"

на рішення Господарського суду Вінницької області від 08.11.2023

(ухвалене о 15:18 год. у м. Вінниці, повний текст складено 17.11.2023)

у справі № 902/1156/23 (суддя Маслій І.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропросперіс Трейд"

до Фермерського господарства "Дубовий Гай"

про стягнення 1 000 057 грн 32 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - Захарченко О.В.;

від відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропросперіс Трейд" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Фермерського господарства "Дубовий Гай" про стягнення 1 000 057 грн 32 коп., з яких 424 051 грн 50 коп. попередня оплата, 328 620 грн - 25% штрафу, 118 195 грн 34 коп. - інфляційних втрат та 129 190 грн 48 коп. - 20% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе обов`язків за договорами поставки №Z5Q6 від 04.02.2022 та №Р9Т6 від 04.02.2022, в частині поставки товару.

Господарський суд Вінницької області рішенням від 08.11.2023 у справі № 902/1156/23 позов задовольнив частково. Стягнув з Фермерського господарства "Дубовий Гай" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропросперіс Трейд" 424 051 грн 50 коп. основного боргу, 230 034 грн 25% штрафу, 129 190 грн 48 коп. 20% річних та 13 227 грн 94 коп. витрат на сплату судового збору. Відмовив в частині стягнення 118 195 грн 34 коп. інфляційних втрат та 98 586 грн 25% штрафу.

При ухваленні вказаного рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не поставив позивачу, обумовлений сторонами товар та не повернув попередню оплату за непоставлений товар в сумі 424 051 грн 50 коп., при цьому вказану суму заборгованості визнав, а тому суд дійшов висновку про те, що вимога про стягнення попередньої оплати є обґрунтованою та підлягає задоволенню у заявленій позивачем сумі.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 118 195 грн 34 коп. інфляційних втрат, нарахованих за період з 22.02.2022 по 31.08.2023 суд виходив з того, що зобов`язання відповідача щодо повернення попередньої оплати в сумі 424 051 грн 50 коп. набуло статусу грошового зобов`язання лише після пред`явлення позивачем відповідачу вимоги про повернення попередньої оплати. Однак, оскільки у такій вимозі позивачем не було зазначено терміну повернення попередньої оплати відповідачем, то з врахуванням норм ст. 530 ЦК України, суд дійшов висновку, що не грошове зобов`язання стало грошовим з 11.04.2023.

Тому, суд здійснивши перерахунок заявлених до стягнення інфляційних за період з 11.04.2023 по 31.08.2023 (день закінчення нарахування визначений позивачем), встановив, що інфляційне збільшення за зазначений період становить від`ємне значення, а саме -2 183 грн 86 коп., оскільки в липні та червні 2023 року була дефляція, відтак суд дійшов висновку, вимога про стягнення з відповідача 118 195 грн 34 коп. інфляційних втрат задоволенню не підлягає.

Крім того, проаналізувавши обставини справи суд дійшов висновку, що нарахування 328 620 грн 43 коп. штрафу, є арифметично вірним та підставним, однак користуючись правом, наданим ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України, з урахуванням клопотання відповідача про зменшення штрафу до 1%, взявши до уваги визнання відповідачем основної суми заборгованості, те що інтереси позивача додатково захищено (компенсовано негативні наслідки прострочення боржника) шляхом пред`явлення вимоги про стягнення 20% річних за весь період прострочення, а також, що сума 20% річних та штрафу становить 107,96 % суми основного боргу, суд дійшов висновку про зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу на 30% з заявлених 328 620 грн до 230 034 грн.

Розглядаючи спірні правовідносини місцевий господарський суд застосував відповідні положення ст. ст. 15, 509, 525, 526, 530, 536, 549, 551, 611, 625, 655, 693 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 216, 217, 218, 202, 230, 231, 233 Господарського кодексу України.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Фермерське господарство "Дубовий Гай" звернулося з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення Господарського суду Вінницької області від 08.11.2023 у справі № 902/1156/23 змінити в частині стягнення 230 034 грн 25% штрафу, виклавши рішення в цій частині в новій редакції, а саме: стягнути з Фермерського господарства "Дубовий Гай" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропросперіс Трейд" 424 051 грн 50 коп. основного боргу, 8 481 грн 25% штрафу, 129 190 грн 48 коп. 20% річних та 13 227 грн 94 коп. витрат на сплату судового збору. У частині стягнення 118 195 грн 34 коп. інфляційних втрат та 320 139 грн 25% штрафу відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована таким.

Суд не врахував, що в кінцевому розрахунку стягнутих компенсаційних виплат на користь позивача, позивач отримав, крім повернення попередньої оплати в розмірі 424 051 грн 50 коп., додаткову суму в розмірі 359 224 грн 48 коп., що становить майже 85 % від основної суми боргу.

При цьому позивачем не було надано до суду, а відтак судом не було встановлено, отримання останнім відповідних збитків у відносинах з відповідачем по договорах, а тому застосування штрафних санкцій відповідно до рішення суду першої інстанції, на думку відповідача, фактично носить не компенсаційний а каральний характер, що суперечить положенням ч. 3 ст.551 ЦК України, ч.1 ст.233 Господарського кодексу України, а також принципам добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, як це зазначено у висновках, які містяться у постановах Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №925/577/21, від 28.06.2022 у справі №902/653/21.

В цьому випадку суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, передбачені ст.551 ЦК України, ст.233 Господарського кодексу України, а також суд першої інстанції неповно з`ясував обставин, що мають значення для справи.

З врахуванням вищенаведеного, на думку відповідача, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що зменшений ним розмір заявленого до стягнення штрафу на 30% з заявлених 328 620 грн до 230 034 грн, буде стимулюванням боржника до виконання основного грошового зобов`язання при цьому не буде непомірним тягарем для боржника і не буде джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

В цьому випадку, суд першої інстанції не довів обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а також висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи.

В свою чергу відповідач вважає, що зменшення розміру застосованих штрафних санкцій до 8 481 грн, буде відповідати принципам добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, і не буде порушувати прав позивача.

За наведеного, відповідач вважає, що оскаржене рішення суду першої інстанції є незаконним, ухваленим з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, не доведено обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а також висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції невідповідність обставинам справи.

Позивач подав відзив, у якому вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає до задоволення з таких підстав.

ФГ "Дубовий Гай" з моменту укладення договорів з ТОВ "Агропросперіс Трейд" в лютому 2022 року по теперішній час, діє по відношенню до ТОВ "Агропросперіс Трейд" дуже недобросовісно, фермерське господарство отримало передоплату за товар, при цьому не поставило узгоджений товар, а до того ж не повернуло отриману передоплату.

03.04.2023 ТОВ "Агропросперіс Трейд" було направлено претензію ФГ "Дубовий Гай" про повернення грошових коштів у сумі 424 051 грн, попередньої оплати за договорами поставки за товар, який не було поставлено, а також 328 620 грн штрафу за непоставку товару, 93 407 грн 51 коп. - 20% річних процентів за користування чужими грошовими коштами, а також 105 429 грн 39 коп. інфляційних втрат.

01.05.2023 від ФГ "Дубовий Гай" було отримано заяву (відповідь) на претензію, у якій господарство поскаржилось на нібито погані врожаї, великі затрати, нестачу коштів та просило відтермінувати термін повернення коштів до 01.09.2023, після чого ФГ "Дубовий Гай" зобов`язалось повернути основний борг та відсотки.

ТОВ "Агропросперіс Трейд" дослухалось до таких прохань та не подавало позов більше 4-х місяців з дати направлення претензії, проте відповідач не сплатив ні частини коштів, навіть після того як було ухвалено рішення у цій справі.

ФГ "Дубовий Гай" різними способами намагалось відкладати розгляд справи в Господарському суді Вінницької області, і навіть при цьому Господарський суд Вінницької області значно зменшив суму штрафних санкцій, а також відмовив у стягненні витрат від інфляційних втрат.

Тому, у зв`язку з недобросовісністю ФГ "Дубовий Гай", не вчинення відповідачем жодних дій для виконання зобов`язання, затягуванні судового процесу, затягуванні виконання рішення органами виконавчої служби, позивач просить Залишити апеляційну скаргу ФГ "Дубовий Гай" без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 08.11.2023 без змін.

В судовому засіданні Північно-західного апеляційного господарського суду 15.04.2024 представник позивача заперечив проти доводів, наведених в апеляційній скарзі, вважає оскаржене рішення таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. Просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник скаржника в судове засідання 15.04.2024 не з`явився.

Враховуючи приписи ст.ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки розгляду апеляційних скарг в апеляційній інстанції, той факт, що відповідач був належним чином та своєчасно повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать списки розсилки поштової кореспонденції, довідки про доставку електронних листів (а. с. 144-145, 147-148), а також те, що явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухвалені рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржене рішення суду першої інстанції, залишити без змін, виходячи з такого.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропросперіс Трейд" (позивач, в договорах Покупець) та Фермерським господарством "Дубовий Гай" (відповідач, в договорах Постачальник) було укладено два договори поставки, а саме: Договір № СН-АР-02602-Z5Q6 від 04.02.2022 та Договір № К-АР-02603-Р9Т6 від 04.02.2022 (далі Договори; а. с. 7-10, 18-21).

Згідно п.1.1 Договору поставки №СН-АР-02602-Z5Q6 від 04.02.2022 постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію українського походження, власного виробництва, врожаю 2022 року (соняшник некласний) на умовах зазначених у договорі.

Характеристика товару соняшник некласний у кількості 80т +/-10%, орієнтовною загальною вартістю 678 480 грн. +/-10%. Термін поставки Товару з 17.10.2022 по 30.10.2022 (п. 1.2. та п. 2.1. Договору поставки №СН-АР-02602-Z5Q6 ).

Згідно п.1.1 Договору поставки № К-АР-02603-Р9Т6 від 04.02.2022 постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію українського походження, власного виробництва, врожаю 2022 року (кукурудзу, 3 класу) на умовах зазначених у договорі.

Характеристика товару кукурудза 3 класу у кількості 150т +/-10%, орієнтовною загальною вартістю 636 000 грн +/-10%. Термін поставки Товару з 01.11.2022 по 15.11.2022 року (п. 1.2. та п. 2.1. Договору поставки № К-АР-02603-Р9Т6).

Решта умов договорів поставки є ідентичною, а саме:

Відповідно до п.3.7 Порядок розрахунків по Договору був визначений таким чином: 3.7.1. попередня оплата в розмірі 212 025 грн 75 коп. з ПДВ здійснюється протягом 5-ти (п`яти) банківських днів, наступних за датою видачі Постачальником товарної аграрної розписки згідно з розділом 5 цього Договору та виставлення Покупцю рахунку - фактури; 3.7.2. Оплата 70 % вартості поставленого Товару за вирахуванням оплати згідно п.3.7.1 Договору здійснюється Покупцем протягом 3-х (трьох) банківських днів, наступних за датою отримання Покупцем таких документів: a) копії рахунку - фактури; b) оригіналу складського документу, що видається Покупцю Елеватором після переоформлення Товару; c) копії видаткової накладної, що виписується Постачальником в день підписання трьохстороннього акту приймання - передачі; d) при поставці кукурудзи, сої, ріпаку (що відповідають умовам сталого виробництва продукції) Постачальник зобов`язується на вимогу Покупця надати оригінали декларацій господарств-виробників (а якщо Постачальник є товаровиробником сільськогосподарської продукції, то власну декларацію) про дотримання умов сталого виробництва продукції та оригінал листа від них (а якщо Постачальник є товаровиробником с/г продукції, то власний лист) з письмовою згодою забезпечити на вимогу Покупця безперешкодний доступ інспекторів для перевірки господарств-виробників та надання усієї необхідної інформації, документації; е) якщо місце переоформлення Товару не відповідає місцю вирощування Товару (не співпадають області і при цьому відстань від місця відвантаження до місця вирощування перевищує 100 км), Постачальник зобов`язується надати копії документів у форматі *.pdf, що підтверджують переміщення Товару із місця вирощування до місця відвантаження. 3.7.3. Оплата 30% вартості поставленого Товару (з урахуванням п.3.8, 3.9 цього Договору) здійснюється Покупцем протягом 3-х (трьох) банківських днів, наступних за датою отримання Покупцем оригіналу податкової накладної (Постачальник зобов`язаний надати Покупцю податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних, яка складається у день виникнення податкових зобов`язань Постачальника згідно з правилами Податкового кодексу України) та оригіналів документів, визначених у пп. а) та с) п.3.7.2 цього Договору.

У випадку непоставки Товару (повністю чи частково) у термін, визначений п. 2.1 Договору, Постачальник зобов`язується сплатити Покупцю штраф у розмірі 25% від вартості непоставленого Товару (п. 4.2. Договорів).

У випадку неповної передачі Покупцеві документації згідно зі п. 3 Договору, Покупець вправі застосувати до Постачальника оперативно-господарську санкцію в вигляді зупинення оплати Товару до моменту надання Постачальником документів. У випадку односторонньої відмови Постачальника від виконання своїх обов`язків за даним Договором Постачальник сплачує Покупцю штраф у розмірі 25% від загальної вартості Товару за даним Договором (п. 4.4. та 4.5. Договорів).

За умови, якщо Покупцем була перерахована 100% або часткова попередня оплата за Товар, а Постачальник поставив Товар в меншій кількості або не поставив Товар, або поставив Товар неналежної якості і Покупець відмовся від його приймання, Постачальник зобов`язаний на третій день від дати поставки (чи від останнього дня терміну поставки) повернути Покупцю перераховані останнім кошти за непоставлений Товар чи Товар неналежної якості, від приймання якого Покупець відмовився, а також на підставі ст.693 та 536 Цивільного кодексу України сплатити Покупцю проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 20 (двадцять) % річних, що нараховуються від дня одержання Постачальником коштів, до дня їх фактичного повернення Покупцеві (п. 4.6. Договорів).

Зобов`язання Постачальника щодо своєчасної поставки Товару за цим Договором забезпечується товарною аграрною розпискою Постачальника, зміст та обов`язкові умови якої викладено в додатку до цього Договору, що є його невід`ємною частиною. Поставка Товару за цим Договором та передання (сплата) неустойки, пені, штрафу, інших договірних санкцій (за наявності) здійснюється Постачальником, в тому числі, шляхом спрямування поставки Товару на виконання товарної аграрної розписки на виконання заборгованості за цим Договором, При цьому Постачальник зобов`язується передати (поставити) Покупцю сільськогосподарську продукцію в кількості перевищення розміру зобов`язання Постачальника за товарною аграрною розпискою (без врахування розміру неустойки, пені, штрафу, інших договірних санкцій за неналежне виконання аграрної розписки) над розміром зобов`язань за цим Договором, в тому числі шляхом прийняття зарахування зустрічних однорідних вимог. Покупець має право припинити зобов`язання за цим Договором та вимагати в повному обсязі виконання зобов`язань за вказаною вище товарною аграрною розпискою. Для цього Покупець зобов`язаний не пізніше ніж за 3 (три) календарні дні до дати припинення зобов`язання за цим Договором письмово повідомити про такий свій намір Постачальника. У момент припинення зобов`язання за цим Договором Покупець зобов`язаний здійснити повернення Постачальнику різниці між розміром товарної заборгованості Постачальника за цим Договором та розміром зобов`язань за виданою на виконання цього Договору аграрною розпискою. Замість поставки Товару в розмірі різниці між розміром заборгованості Постачальника за цим Договором та розміром зобов`язань за такою аграрною розпискою, може бути проведений взаємозалік такої вимоги Покупця з вимогою до нього по аграрній розписці, про що Покупцем на аграрній розписці робиться відмітка про отримання виконання у відповідному розмірі. Покупець зобов`язаний після повного виконання Постачальником зобов`язань за цим Договором проставити на товарній аграрній розписці відмітку "Виконано", скріпити її своїм підписом (підписом уповноваженої особи) та у встановлений законом строк повернути оригінал аграрної розписки з таким написом Постачальнику нарочно або в той самий строк направити цінним листом з описом вкладення на адресу Постачальника, вказану в цьому Договорі (п. 5.1. Договорів).

Цей Договір набирає чинності з дати його укладення та закінчується 31.12.2022 (включно), але в будь-якому випадку - не раніше моменту виконання Сторонами взятих на себе за Договором зобов`язань (п. 6.1. Договорів).

Позивачем виконання, зобов`язань передбачених пунктом 3.7.1 кожного з Договорів, а саме протягом 5 днів з дати оформлення товарних аграрних розписок (укладені 14.02.2022) та виставлення ФГ "Дубовий Гай" рахунків фактури №1 та №2 від 21.02.2022 перерахувало ФГ "Дубовий Гай" попередню оплату у сумі 212 025 грн 75 коп. по кожному з Договорів. Всього на загальну суму 424 051 грн 50 коп. Вказане підтверджується платіжними інструкціями №11575 та №11576 від 22.02.2022 (а. с. 14-17, 28-33).

Матеріали справи не містять доказів щодо поставки Товару зі сторони ФГ "Дубовий Гай" по Договорам.

03.04.2023 ТОВ "Агропросперіс Трейд" було направлено претензію ФГ "Дубовий Гай" про повернення грошових коштів у сумі 424 051 грн 50 коп., попередньої оплати за Договорами поставки за Товар, який не було поставлено, а також 328 620 грн штрафу за непоставку товару, 93 407 грн 51 коп. - 20% річних процентів за користування чужими грошовими коштами, а також 105 429 грн 39 коп. інфляційних втрат (а. с. 34).

Як зазначає позивач, 01.05.2023 ним було отримано заяву (відповідь) на претензію, у якій відповідач поскаржився на погані врожаї, великі затрати, нестачу коштів та просив відтермінувати термін повернення коштів до 01.09.2023, після чого ФГ "Дубовий Гай" зобов`язалось повернути основний борг та відсотки (а. с. 35-40).

Неповернення попередньої оплати та несплата штрафу, відсотків та інфляційних втрат відповідачем станом на 01.09.2023 стала підставою звернення позивача до суду із позовом у цій справі з вимогами про стягнення 424 051 грн 50 коп. - основного боргу, 328 620 грн - 25% штрафу, 118 195 грн 34 коп. - інфляційних втрат та 129 190 грн 48 коп. - 20% річних.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги такі положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що відповідач оскаржує рішення Господарського суду Вінницької області від 08.11.2023 у справі № 902/1156/23 в частині стягнення 230 034 грн 25 % штрафу, з підстав не зменшення їх судом першої інстанції до 8 481 грн на підставі ст. 551 ЦК України та ст. 233 Господарського кодексу України, апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах цих вимог.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, Господарським судом Волинської області встановлено, що між сторонами виникли правовідносини на підставі Договорів поставки №СН-АР-02602-Z5Q6 від 04.02.2022 та № К-АР-02603-Р9Т6 від 04.02.2022 на виконання яких позивач здійснив попередню оплату, а відповідач мав поставити обумовлений між сторонами товар у погоджені між сторонами строки. Однак, відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання із поставки товару, не повернув позивачу кошти, які були сплачені, як попередня оплата, у зв`язку із чим позивач звернувся із позовом про їх стягнення. Також позивач нарахував та заявив до стягнення, суми штрафу, відсотків за користування чужими грошовими коштами та інфляційних втрат.

Суд першої інстанції встановив, що нарахування, зокрема 25% штрафу є арифметично вірними та підставними.

Проти вказаного, не заперечує ні позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропросперіс Трейд", ні відповідач - Фермерське господарство "Дубовий Гай".

В той же час, відповідач не погоджуються зі зменшенням судом першої інстанції нарахованого позивачем штрафу на 30% до 320 034 грн та вважає, що він має бути зменшений до 8 481 грн.

Суд бере до уваги, що правовідносини із застосування неустойки (штрафних санкцій) за невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання, правила її застосування, умови зменшення її розміру врегульовані положеннями Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

Згідно з приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойка має подвійну правову природу - є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Водночас застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Щодо зменшення розміру штрафних санкцій, то суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Верховний Суд вже неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (постанова Верховного Суду від 20.10.2021 у справі №910/8396/20).

Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною другою статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 Господарського кодексу України).

За частинами першою та другою статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19.

Крім того, суд зауважує, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки не може бути повністю подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

Відповідач подав суду першої інстанції відзив, у якому просив про зменшення розміру штрафу до 8 481 грн (а. с. 48-49), з таких підстав:

- за умовами договору загальний розмір штрафу, 20% річних, інфляційних нарахувань за прострочення виконання зобов`язання складає 135,83 % від основного боргу, що є явно неспівмірним з допущеним порушенням;

- стягнення з відповідача штрафу у заявленому позивачем розмірі значно погіршить фінансово-економічне становище фермерського господарства;

- позивач застосував до відповідача також таку міру відповідальності як стягнення інфляційних втрат, які фактично компенсували позивачу знецінення наданих ним коштів;

- позивачем було нараховані відсотки за користування чужими коштами в розмірі 20 % річних, що за своєю суттю, фактично є відсотками за користування банківським кредитом, розмір ставок якого по банківських установах, є значно нижчим;

- матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення фермерським господарством умов договору;

- штраф є лише фінансовою санкцією за невиконання зобов`язання, спрямованою на спонукання сторони, винної у порушенні зобов`язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення;

- штраф не є основним боргом, будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може, а, відповідно, при зменшенні її розміру не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані.

Тому, позивач вважає, що для суду є всі підстави передбачені ст.551 ЦК України, ст.233 Господарського кодексу України для зменшення розмір штрафу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, до 1% по кожному Договору.

Надаючи оцінку таким обставинам, суд враховує, що однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору (пункт 3 частини 1 статті 3 ЦК України).

Як унормовано частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у наданій сторонам можливості за взаємною згодою визначати умови такого договору, змінювати ці умови також за взаємною згодою або утримуватись від пропозицій про їх зміну.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Апеляційний господарський суд вказує, що укладаючи Договори поставки №СН-АР-02602-Z5Q6 від 04.02.2022 та № К-АР-02603-Р9Т6 від 04.02.2022, погоджуючи всі умови Договорів, зокрема беручи на себе певні зобов`язання, відповідач мав усвідомлювати наслідки їх невиконання, які також погоджені сторонами та відповідають нормам законодавства.

Суд апеляційної інстанції бере до уваги, що інтереси позивача додатково захищено (компенсовано негативні наслідки прострочення боржника) шляхом пред`явлення вимоги про стягнення 20% річних за весь період прострочення, відповідач визнає основну суму заборгованості, загальна сума 20% річних та штрафу становить 107,96 % суми основного боргу.

Крім того, суд апеляційної інстанції зважає на те, що відповідач взагалі не виконав своїх обов`язків за правочинами, матеріалами справи не підтверджуються вчинення відповідачем дій щодо забезпечення виконання таких обов`язків, у строки погоджені сторонами або навіть після їх закінчення, однак до моменту отримання від позивача претензії № 384 від 03.08.2023.

За наведених обставин, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, надані сторонами, враховуючи відносини, що склалися між сторонами, керуючись засадами цивільного законодавства, завданням та засадами господарського судочинства, суд апеляційної інстанції погоджується із місцевим господарським судом про зменшення розміру штрафу до 70%, що за цих правовідносин буде оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Такий розмір штрафу не буде джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором, буде справедливим, щодо відповідача, який не виконав свої зобов`язання, а його сплата буде стимулюванням для відповідача в подальшому не допускати порушення зобов`язань перед своїми контрагентами, в тому числі і позивачем.

В той же час, зменшення штрафу до 8 481 грн буде мати наслідком фактично звільнення відповідача від відповідальності за невиконання зобов`язання та знівелює мету існування неустойки, як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Підсумовуючи викладене, апеляційний господарський суд констатує, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає штраф у в розмірі 230 034 грн.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, рішення Господарського суду Вінницької області від 08.11.2023 у справі № 902/1156/23 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Фермерського господарства "Дубовий Гай" - без задоволення.

З огляду на те, що апеляційна скарга залишається судом апеляційної інстанції без задоволення, а в ухвалі про відкриття апеляційного провадження суд на підставі ч. 5 ст. 262 ГПК України зупинив дію оскаржуваного рішення, то суд дійшов висновку про поновлення дії рішення Господарського суду Вінницької області від 08.11.2023 у справі № 902/1156/23.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Дубовий Гай" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 08.11.2023 у справі №902/1156/23 - без змін.

2. Поновити дію рішення Господарського суду Вінницької області від 08.11.2023 у справі № 902/1156/23.

3. Справу № 902/1156/23 надіслати Господарському суду Вінницької області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "18" квітня 2024 р.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Олексюк Г.Є.