Рішення

від 16.04.2024 по справі 904/5455/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.2024м. ДніпроСправа № 904/5455/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛМЕТ", м. Львів

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "КАСКАД", м. Дніпро

про стягнення сплачених коштів за неякісний товар

Суддя Ярошенко В.І.

Секретар судового засідання Бублич А.В.

Представники:

від позивача: Теліус Д.В.,

від відповідача: Кузнєцов Д.О.

ПРОЦЕДУРА

Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛМЕТ" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Каскад" про стягнення грошових коштів сплачених за неякісну продукцію, а саме: сталь гарячеоцинкована в рулоні 0,5х1250 мм DX51D Zn 140 Туреччина, вагою 4, 75 т в сумі 253 175, 02 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо поставки товару належної якості відповідно до рахунку-фактури № КО-441 від 20.06.2023.

Ухвалою суду від 23.10.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛМЕТ" залишено без руху. Запропоновано позивачу протягом 10 днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви та надати суду письмові докази, що підтверджують викладені в позовній заяві обставини, а саме: повідомлення про виклик представника Постачальника або письмові пояснення щодо неможливості їх надання та уточнену назву органу у якому адвокатом Телус Д.В. надається правова допомога або групу органів (Господарський суд Дніпропетровської області, Центральний апеляційний господарський суд, тощо) в ордері на надання правничої (правової допомоги) Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛМЕТ" серії АН № 1266417 від 09 жовтня 2023 року.

01.11.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛМЕТ" надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 01.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

05.12.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Каскад" надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

14.12.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛМЕТ" надійшла відповідь на відзив.

25.12.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Каскад" надійшли заперечення на відповідь на відзив.

27.12.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Каскад" надійшли додаткові письмові пояснення по справі.

Ухвалою суду від 16.01.2024 суд вирішив, що цю справу слід розглядати за правилами загального позовного провадження та призначив справу до розгляду в підготовчому засіданні на 07.02.2024.

31.01.2024 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з участю його представника в іншому судовому засіданні.

В судове засідання 07.02.2024 з`явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з`явився.

Ухвалою суду від 07.02.2024 підготовче засідання відкладено до 06.03.2024.

28.02.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Каскад" надійшло клопотання про участь представника в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 28.02.2024 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Каскад" про забезпечення проведення судового засідання у справі № 904/5455/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою суду від 06.03.2024 закрито підготовче провадження. Справу призначено до розгляду в засіданні на 02.04.2024.

Ухвалою суду від 02.04.2024 розгляд справи відкладено на 16.04.2024. Зобов`язано представника позивача Теліус Д.В. надати в судове засідання докази прийняття участі у слідчій дії 02.04.2024 (м. Кам`янське).

В судове засідання з`явилися представники сторін.

Представник позивача заявила усне клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження для можливості проведення судової експертизи.

Розглянувши заявлене клопотання суд зазначає наступне.

За приписами чч. 1-4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з пп. 2, 3, 6 ч. 1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

В той же час згідно з пп.1, 2, 4, 6 ч. 2 ст.42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Господарського процесуального кодексу України встановлено відповідні процесуальні строки на вчинення учасниками справи певних процесуальних дій, зокрема, на подання заяв по суті спору, подання заяв та клопотань, подання доказів.

При розгляді справи в порядку загального позовного провадження докази, заяви та клопотання подаються сторонами та вирішуються судом на стадії підготовчого провадження, у встановлені законом або судом строки.

Відповідно до статей 113, 118 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

З огляду на те, що судом 01.11.2023 було відкрито провадження у справі, здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 904/5455/23 за правилами загального позовного провадження, та розгляд справи відкладався, та лише 06.03.2023 було закрито підготовче провадження, отже загальний строк розгляду справи склав 4 місяці.

Враховуючи викладене, судом було надано позивачу достатньо часу для реалізації процесуальних прав в підготовчому провадженні, зокрема, для подання заяв, клопотань, доказів.

Нормами ГПК України не передбачено підстав, за яких є можливим повернення до підготовчого провадження на стадії судового розгляду справи, після закриття підготовчого провадження.

Суд звертає увагу учасників справи на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 204/6085/20, у якій зазначено, що відповідно до практики Верховного Суду, суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.

Разом з тим такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті.

В даному випадку судом не встановлено підстав та обставин для повернення до стадії підготовчого провадження.

Зазначені позивачем обставини також не є вагомими підставами для повернення до стадії підготовчого провадження.

В ході судового засідання 16.04.2024 розглянуто справу по суті, встановлено обставини справи та досліджено наявні у матеріалах справи докази.

В судовому засіданні 16.04.2024 у нарадчій кімнаті ухвалено судове рішення в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України з оформленням вступної та резолютивної частин.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача викладена у позовній заяві

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язання щодо поставки товару належної якості.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛМЕТ" зазначає, що договір між сторонами було укладено в спрощений спосіб. На підставі рахунку-фактури № КО-441 від 20.06.2023 позивачем здійснено попередню оплату за товар на суму 835 744, 06 грн з ПДВ.

Відповідачем 20.06.2023, за видатковою накладною № № РН-0005819 відвантажено позивачу чотири одиниці товару, а саме: сталь гарячеоцинковану у рулонах 0, 50x1250 мм, DX5ID Zn 140 Туреччина - 4, 45 т; сталь гарячеоцинковану у рулонах 0, 650x1250 мм, DX51DZn 100 Туреччина-2, 81 т; сталь гарячеоцинковану у рулонах 0, 650x1250 мм, DX51DZn 100 Туреччина-5, 30 т; сталь гарячеоцинковану у рулонах 0, 650х 1250 мм, DX51D Zn 100 Туреччина - 2, 82 т. Загальною кількістю 15, 68 т на суму 835 744, 06 грн з ПДВ.

За твердженнями позивача, пакування товару унеможливило проведення візуального огляду на предмет наявності дефектів 21.06.2023 під час приймання-передачі. Під час розпакування товару виявлено його невідповідність вимогам щодо якості, зокрема, утворення корозії та сульфітації металу на листі та торцевих частинах рулону.

За доводами позивача, вищенаведені обставини є підставою для стягнення з відповідача вартості неякісного товару.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог.

ТОВ фірма "Каскад" стверджує, що 02.01.2023 між ТОВ «АЛМЕТ» та ТОВ фірма «КАСКАД» був укладений договір купівлі-продажу № КЦ-011, тому посилання позивача, що поставка товару відбулася у спрощений спосіб є безпідставними.

За умовами п.п. 5.1, 5.2 договору сторони чітко визначили порядок приймання продукції за якістю: здійснюється на складі продавця і в рахунку-фактурі зазначено, що після виїзду автомобіля з товаром зі складу продавця претензії за кількістю і за якістю не приймаються.

Щодо аргументів позивача на упаковку товару, яка, нібито, заважала йому перевірити якість товару, відповідач зазначає, що цей аргумент є незмістовним, оскільки позивачу ніщо не заважало на складі розпакувати товар та здійснити його приймання за якістю, оскільки ТОВ фірма «Каскад» має належні умови, які повністю забезпечують покупців можливістю огляду товару на складі продавця.

Відносно посилання позивача на ненадання сертифікату, відповідач вказав, що відсутність сертифікату не могла бути перешкодою для прийняття товару за якістю і, у відповідності до вимог Інструкції П-7 такий факт оформлюється відповідним актом з викликом постачальника.

Крім того, на думку відповідача, позивач повністю проігнорував порядок приймання продукції, який закріплений в договорі між сторонами та Інструкції П-7. Так, позивач не дотримався порядку виклику представника підприємства для участі у прийманні продукції та складанні акту.

Наданий позивачем експертний висновок № ГО-614 від 27.06.2023 відповідач не визнав належним доказом у розумінні ГПК України та зазначив, що він не місить обов`язкових реквізитів і технічних характеристик, складений з помилками, а працівник ТПП Дніпропетровської області Бугайовим М., який зазначений у якості експерта, не належить до атестованих судових експертів МЮУ.

Позиція позивача викладена у відповіді на відзив

Позивач не погоджується з викладеними обставинами у відзиві на позовну заяву.

Зауважуючи, що жодний первинний документ, а саме Рахунок-фактура, платіжна інструкція № 19344 від 20.06.2023 та видаткова накладна № РН-0005819 не містять жодного посилання на зазначений відповідачем Договір купівлі-продажу № КЦ-011 від 02.01.2023.

Однак, позивач не заперечує факт існування Договору купівлі-продажу № КЦ-011 від 02.01.2023, але останній не стосується предмета позову.

Щодо повноважень експерта, то повноваження Дніпропетровської ТПП, щодо проведення такого виду експертиз визначені нормами ст.11 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні».

Позиція відповідача викладена у запереченнях

Відповідач стверджує, що поставка товарів без укладення договору поставки не допускається, а в силу положень ч. 3 ст. 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Більш того, саме позиція позивача свідчить, що поставка була здійснена на підставі договору, оскільки в акті від 21.06.2023 та експертному висновку міститься посилання на договір, що втратив чинність.

Отже, з боку ТОВ фірма «Каскад» всі дії з поставки сталі вчинялись на підставі договору купівлі-продажу від 02.01.2023.

Відсутність в платіжній інструкції, рахунку та видатковій накладній посилання на договір не є підставою вважати, що поставка товару здійснювалась не за договором.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

20.06.2023 на підставі рахунку-фактури Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Каскад» (далі відповідач, Продавець) № КО-441 від 20.06.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «Алмет» (далі позивач, покупець) здійснено попередню оплату за товар на суму 835 744, 06 грн з ПДВ, згідно платіжної інструкції № 19344 від 20.06.2023.

Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Каскад» 20.06.2023 за видатковою накладною № РН-0005819 відвантажено позивачу чотири одиниці товару, а саме:

- сталь гарячеоцинковану у рулонах 0,50x1250 мм, DX5ID Zn 140 Туреччина - 4, 45 т;

- сталь гарячеоцинковану у рулонах 0,650x1250 мм, DX51DZn 100 Туреччина-2, 81 т; -сталь гарячеоцинковану у рулонах 0,650x1250 мм, DX51DZn 100 Туреччина-5, 30 т;

- сталь гарячеоцинковану у рулонах 0,650х 1250 мм, DX51D Zn 100 Туреччина - 2, 82 т.

Загальною кількістю 15, 68 т на суму 835 744, 06 грн з ПДВ.

Відповідно до пунктів 4-5 рахунку № КО-441 від 20.06.2023 приймання товару здійснюється згідно з ГОСТ 7566094. Після виїзду машини з території складу претензії до кількості та якості металопродукції не приймаються.

Умови постачання визначені рахунком № КО-441 від 20.06.2023 EXW.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Алмет» зазначає, що під час розпакування Товару 21.06.2023 виявлено недоліки в якості Товару - сталі гарячеоцинкованої в рулонах 0, 50x1250 mm, DX51D Zn 140 Туреччина - 4, 45 т - загальною вартістю - 253 175, 02 грн з ПДВ, а саме при знятті упаковки було виявлено утворення корозії та сульфатації металу на листі та торцевих частинах рулону. Відмотано з рулону 25 м.п., сульфатація корозія не проходила.

Позивач стверджує, що повідомив ТОВ фірма «КАСКАД» засобами телефонного зв`язку про необхідність прибуття представника відповідача для складання Акту, відповіді від менеджера відповідача, коли прибуде представник позивачем не отримано.

21.06.2023 без участі представника відповідача ТОВ «Алмет» складено Акт № 1 про виявлення недоліків, в якому зазначено, що в рулоні 4, 75 0, 5 mm (Zn 140, Туреччина), при знятті упаковки були виявлено утворення корозії та сульфатації металу на листі та торцевих частинах рулону. Відмотано з рулону 25 м.п., сульфатація корозія не проходить.

22.06.2023 засобами поштового зв`язку позивач направив відповідачеві Повідомлення про виклик представника Продавця та складений Акт про виявлені недоліки Товару.

23.06.2023 ТОВ «Алмет» звернулося до Дніпропетровської Торгово-Промислової Палати для проведення експертизи з метою перевірки якості продукції.

Експертним висновком Дніпропетровської Торгово-Промислової Палати № ГО-614 від 27.06.2023 було встановлено та зафіксовані недоліки Товару, а саме Сталі гарячеоцинкована в рулоні 0, 50x1250mm DX51D Zn 140 Туреччина, вагою 4, 75 т, вартістю - 253175, 02 грн.

10.07.2023 засобами поштового зв`язку ТОВ «Алмет» направило ТОВ фірма «КАСКАД» претензію щодо поставки неякісного товару.

27.07.2023 засобами електронного зв`язку (через систему МЕДОС) позивач направив відповідачу претензію щодо поставки неякісного Товару.

Відповідач вимоги не виконав, товар не замінив, кошти не повернув.

Суд зазначає, що в матеріалах справи наявний договір купівлі-продажу № КЦ-011 від 02.01.2023 наданий відповідачем, який укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Каскад» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Алмет».

Відповідно до пункту 1.1 договору Продавець зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити відповідно до умов цього договору металопродукцію, іменовану надалі Товар. Кількість, сортамент, номенклатура Товару і його ціна наведені в рахунках, видаткових накладних або Специфікаціях, кожна з яких з моменту підписання є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що поставка Товару проводиться на умовах:

1) EXW - склад «Продавця» самовивіз автомобільним транспортом «Покупця» (адреса складу: 49127, м. Дніпро, вул. Гаванська, 4).

2) СРТ - склад «Покупця».

Умови поставки повинні бути вказані у відповідному рахунку-фактурі і/або відповідній Специфікації.

Згідно з пунктом 2.2 договору при тлумаченні термінів цього договору застосовується термінологія Міжнародних правил тлумачення торгових термінів (ІНКОТЕРМС) у редакції 2010 р.

Загальна вартість Товару, що поставляється за цим договором, складається з вартості товару, зазначеної в накладних або в Специфікаціях (пункт 3.1 договору).

За поставлений Товар «Покупець» здійснює попередній платіж у розмірі 100% (сто відсотків) вартості Товару на підставі рахунку фактури (пункт 4.1 договору).

Згідно з пунктом 5.1 договору приймання Товару за кількісно та якістю здійснюється уповноваженим представником «Покупця» на складі Продавця. Після передачі Товару Покупцеві претензії по кількості не приймаються. Претензії від третіх осіб, яким надалі реалізований Товар, до розгляду не приймаються.

У пункті 5.2 договору визначено, що у випадку, виявлення дефектів Товару на складі «Продавця» (непокраси, відшарування, потертість та інші дефекти полімерного покриття), Продавець зобов`язується замінити дефектний Товар протягом доби при наявності даного Товару на складі Продавця.

У разі виявлення прихованих дефектів Товару, які не можливо було виявити при здійсненні приймання на складі «Продавця» строк подачі претензії протягом тридцяти календарних днів з моменту відвантаження, за умови належного зберігання. Для подачі претензії «Покупець» повинен надати: акт з описанням дефекту Товару та його кількості, фото дефекту товару та заводської бірки. При потребі заводу-виробника надати зразок формату А4. Виклик представника «Продавця» обов`язковий, сторони у такому випадку повинні діяти до вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25 квітня 1966 року № П-7. Претензії приймаються до розгляду тільки відносно товару, який не був в експлуатації і зберіг свій первинний товарний вигляд. 5.2.1. Після визнання претензії «Покупця» шляхом підписання сторонами акту фіксації дефектів Товару, «Продавець» зобов`язується за свій рахунок замінити дефектний Товар протягом 30 календарних днів.

Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2023 p, всі попередні переговори і листування щодо нього втрачають юридичну силу. Якщо жодна із Сторін за тридцять календарних днів до закінчення строку дії цього Договору не повідомить іншу Сторону в письмовій формі про розірвання даного Договору, термін його дії вважається автоматично продовженим на кожен наступний календарний рік на тих самих умовах (пункт 10.1 договору).

Як вбачається з матералів справи та не заперечується сторонами раніше між сторонами відбувалася поставка товару лише на договірних зобов`язаннях, про що свідчать укладені між сторонами договори.

Проте, позивач заперечує, що поставка товару здійснювалася на умовах саме договору купівлі-продажу № КЦ-011 від 02.01.2023, зазначає, що поставка неякісного товару була здійснена відповідно за договором укладеним у спрощений спосіб на підставі виставленого рахунку-фактури № КО-441 від 20.06.2023 на суму 835 744, 06 грн.

Вищезазначені обставини і стали причиною звернення позивача до суду.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Згідно з статтею 268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості.

Статтею 673 Цивільного кодексу України визначено, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.

Отже, з огляду на обставини справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини щодо зoбoв`язань з поставки якісного товару.

Щодо стягнення грошових коштів за неякісно поставлений товар

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі Дж. К. та Інші проти Швеції (J.K. AND OTHERS v. SWEDEN) ЄСПЛ наголошує, що у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування поза розумним сумнівом (beyond reasonable doubt). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Аналогічний підхід до стандарту доказування вірогідність доказів висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Суд зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей".

Додатково суд при вирішенні спору звертається до висновків Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17, які зводяться до того, що суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)). Велика Палата Верховного Суду зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільний кодекс України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 202 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України підставою для захисту прав (охоронюваних законом інтересів) є їх порушення, невизнання або оспорювання. Отже, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин наявності в нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорювання) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (ч. ч. 1, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України).

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України, установлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (частина перша статті 174 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до норм статей 6 та 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За визначенням ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження укладання договору на поставку товару у спрощений спосіб загальною вартістю 835 744, 06 грн, зокрема, шляхом обміну листами, факсограмами, телефонограмами, а також фактичного виконання умов цього правочину позивачем (акт виконаних робіт).

Рахунок - фактура від КО-441 від 20.06.2023 не є первинним документом, що підтверджує укладання договору у спрощений спосіб та виконання такого договору, а за своєю правовою природою є документом, що містить платіжні реквізити, тобто інформаційним (аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 29.04.2000 у справі № 915/641/19).

Посилання на домовленість між сторонами, не є належним доказом встановлення обставини (факту) укладання договору, погодження ціни товару та його кількості в розумінні Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідно до законодавства та звичаїв ділового обороту такі обставини відображаються (обліковуються) у відповідних документах.

На час поставки товару між сторонами був підписаний договір купівлі-продажу № КЦ-011 від 02.01.2023, що сторонами не заперечується.

Суд відхиляє аргумент позивача, що спірна поставка була здійснена без укладання договору, та вважає, що дані правовідносини є договірними, а саме на підставі договору купівлі-продажу № КЦ-011 від 02.01.2023.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 Цивільного кодексу України унормовано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За приписами частини першої статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 615 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно із частинами 1, 4, 5 ст. 268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам (у разі наявності), іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначають у договорі більш високі вимоги до якості товарів. Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі. У разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.

За визначенням п. 1, ч. 1 п. 2 ст. 673 Цивільного кодексу України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Відповідно до п. 1 ст. 688 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу, зокрема, щодо якості товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений,- в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару. У разі невиконання покупцем цього обов`язку продавець має право частково або в повному обсязі відмовитися від задоволення відповідних вимог покупця, якщо продавець доведе, що невиконання покупцем обов`язку повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу спричинило неможливість задоволення його вимог або спричинить для продавця витрати, що перевищують його витрати у разі своєчасного повідомлення про порушення умов договору.

Статтею 674 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.

Чинним законодавством врегульовано порядок приймання товару за якістю. Таким нормативним актом є Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості, затверджена постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 №П-7 (надалі Інструкція П-7). Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 12.09.1991 N 1545-ХІІ "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, не врегульованих законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції та законам України, у зв`язку з чим до спірних правовідносин має бути застосована вказана Інструкція.

Дана Інструкція застосовується у всіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, іншими для сторін правилами не встановлений інший порядок прийоми продукції за якістю.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано належних доказів приймання продукції за якістю відповідно до даної Інструкції.

На підтвердження поставки неякісного товару позивач посилається на Акт № 1 про виявлення недоліків від 21.06.2023 та Експертний висновок № ГО-614 від 27.06.2023 Регіональної торгово-промислової палати Дніпропетровської області, підписаний експертом Дмитром Бугайовим.

За висновком експерта, згідно пред`явлених документів та візуального огляду пред`явленого товару встановлено, зокрема:

- на зовнішній стороні рулону, цинкове покриття має недоліки у вигляді різних за розміром ділянок корозії білого та світло-сірого кольору, а також ділянки коричневого та золотаво-каштанового кольору.;

- ділянки білого та світло-сірого кольору присутні на обох торцевих поверхнях рулону;

- після видалення стягуючого поліпропіленого шпагату, на внутрішній стороні витка і на зовнішній стороні другого витка, цинкове покриття має недоліки у вигляді різних за розміром ділянок корозії білого та світло-сірого кольору;

- при дотику до цих ділянок на руках залишається білий наліт.

Суд дослідивши надані докази, враховує наступне.

Згідно із п. 33 Інструкції П-7 акт про приховані недоліки, виявлені в продукції, складається у порядку, передбаченому цією Інструкцією якщо інше не передбачено Основними та Особливими умовами постачання, іншими обов`язковими правилами та договором.

В укладеному сторонами Договорі вказано, що сторони у випадку виявлення прихованих недоліків повинні діяти відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25 квітня 1966 року №П-7.

В пункті 9 Інструкції П-7 передбачено, що акт про приховані недоліки продукції має бути складений протягом 5 днів після виявлення недоліків, проте не пізніше чотирьох місяців з дня надходження продукції на склад одержувача, якщо інші терміни не встановлені обов`язковими для сторін правилами. Якщо для участі у складанні акта викликається представник виробника (відправника), то до встановленого 5-денного терміну додається час, необхідний для його приїзду.

Пунктом 14 Інструкції П-7 встановлено, що приймання продукції по якості та комплектності здійснюється у точній відповідності до стандартів, технічних умов, Основних та Особливих умов поставки, іншим обов`язковим для сторін правилами, а також по супровідним документам, що засвідчують якість та комплектність постачаємої продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація та т.п.).

Згідно з п. 16 цієї Інструкції при виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, тари чи упаковки вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам) договору або даним, вказаним в маркуванні і супровідних документах, які посвідчують якість продукції, отримувач зупиняє подальше приймання продукції і складає акт, в якому вказує кількість оглянутої продукції і характер виявлених при прийманні дефектів. Отримувач зобов`язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості в умовах, що запобігають погіршенню її якості і змішання з іншою однорідною продукцією.

У пункті 17 Інструкції П-7 встановлено, що в повідомленні про виклик повинно бути вказано: а) найменування продукції, дата і номер рахунку-фактури або номер транспортного документа, якщо до моменту виклику рахунок не отриманий; б) основні недоліки, які виявлені в продукції; в) час, на який призначено приймання продукції по якості; г) кількість продукції неналежної якості.

Згідно абз. 3 п. 19 Інструкції П-7 представник іногороднього виробника (відправника) зобов`язаний з`явитись не пізніше ніж у трьохденний строк після отримання виклику, не враховуючи часу, необхідного для проїзду, якщо інший строк не передбачений в Основних та Особливих умовах поставки, інших обов`язкових правил або договорі.

Відповідно до п. 20 Інструкції №П-7 при неявці представника виготовлювача (відправника) по виклику покупця в установлений строк і у випадках, коли виклик представника іногороднього виготовлювача (відправника) не є обов`язковим, перевірка якості продукції проводиться представником відповідної галузевої інспекції по якості продукції, а перевірка якості товарів - експертом бюро товарних експертиз або представником відповідної інспекції по якості. При відсутності інспекції по якості або бюро товарних експертиз у місці знаходження покупця, при відмові їх виділити представника або неявці його по виклику перевірка проводиться: а) за участю компетентного представника іншого підприємства (організації), або б) за участю компетентного представника громадськості підприємства-отримувача, призначеного керівником або заступником керівника із числа осіб, затверджених рішенням комітета профспілки цього підприємства, або в) односторонньо підприємством-отримувачем, якщо виготовлювач (відправник) дав згоду на одностороннє приймання продукції.

В пункті 29 Інструкції П-7 зазначено, що за результатами приймання продукції за якістю та комплектністю за участю представників, зазначених у пп. 19 та 20 цієї Інструкції, складається акт про фактичну якість та комплектності одержаної продукції. Акт має бути складений у день закінчення приймання продукції за якістю та комплектністю.

У цьому акті має бути зазначено:

а) найменування одержувача продукції та її адресу;

б) номер і дата акта, місце приймання продукції, час початку та закінчення приймання продукції; у випадках, коли приймання продукції за участю представників, зазначених у пп. 19 та 20 Інструкції П-7, відбулась з порушенням встановлених термінів приймання, в акті повинні бути зазначені причини затримки приймання, час виникнення та усунення;

в) прізвища, ініціали осіб, які брали участь у прийманні продукції за якістю та у складанні акта, місце їх роботи, займані ними посади, дата та номер документа про повноваження постачальника на участь у перевірці продукції за якістю та комплектності, а також вказівку про те, що ці особи ознайомлені з правилами приймання продукції за якістю;

г) найменування та адреси виробника (відправника) та постачальника;

д) дата та номер телефонограми або телеграми про виклик представника виробника (відправника) або відмітка про те, що виклик виробника (відправника) Основними та Особливими умовами постачання, інтими обов`язковими правилами чи договором не передбачений;

є) номери та дати договору на постачання продукції, рахунки-фактури, транспортної накладної (коносаменту) та документа, що засвідчує якість продукції;

ж) дата прибуття продукції станцію (пристань, порт) призначення, час видачі вантажу органом транспорту, час розтину вагона, контейнера, автофургона та інших опломбованих транспортних засобів, час доставки продукції на склад одержувача;

з) номер та дата комерційного акта (акту, виданого органом автомобільного транспорту), якщо такий акт був складений при одержанні продукції від органу транспорту;

і) умови зберігання продукції складі одержувача до складання акта;

к) стан тари та упаковки у момент огляду продукції, зміст зовнішнього маркування тари та інші дані на підставі яких можна зробити висновок про те, в чиїй упаковці пред`явлена продукція - виробника або відправника, дата відкриття тари та упаковки. Недоліки маркування, тари та упаковки, а також кількість продукції, до якої належить кожен із встановлених недоліків;

л) під час вибіркової перевірки продукції - порядок відбору продукції для вибіркової перевірки із зазначенням підстави вибіркової перевірки (стандарт, технічні умови, Особливі умови постачання, інші обов`язкові правила та договір);

м) за чиїми пломбами (відправника чи органу транспорту) відвантажено та отримано продукцію, справність пломб, відбитки на них; транспортне відправне маркування місць (за документами та фактично), наявність або відсутність пакувальних ярликів, пломб на окремих місцях;

н) кількість (вага), повне найменування та перерахування пред`явленої до огляду та фактично перевіреної продукції з виділенням продукції забракованої, що підлягає виправленню у виробника або на місці, у тому числі шляхом заміни окремих деталей, а також продукції, сорт якої не відповідає сорту, зазначеному у документі, що засвідчує її якість. Детальний опис виявлених недоліків та їх характер;

о) підстави, за якими продукція переводиться в нижчий сорт, з посиланням на стандарт, технічні умови, інші обов`язкові правила;

д) кількість некомплектної продукції та перелік відсутніх частин, вузлів та деталей та їх вартість;

р) номери стандартів, технічні умови, креслення, зразки (еталони), за якими проводилася перевірка якості продукції;

с) номер браковщика підприємства-виробника продукції, якщо на продукції такий номер вказано;

т) чи проводився відбір зразків (проб) і куди вони спрямовані;

у) інші дані, за якими, на думку осіб, які беруть участь у прийманні, необхідно вказати в акті для підтвердження неналежної якості чи некомплектності продукції;

ф) висновок про характер виявлених дефектів у продукції та причина їхнього виникнення.

Пунктом 30 Інструкції П-7 визначено, що акт повинен бути підписаний всіма особами, які брали участь у перевірці якості та комплектності продукції. Особа, не згодна зі змістом акта зобов`язана підписати його із застереженням про свою незгоду та викласти свою думку. В акті перед підписом осіб, які брали участь у прийманні, має бути зазначено, що цих осіб попереджено про відповідальність за внесення недостовірних даних до акту.

Відповідно до п. 31 Інструкції П-7 до акту, складеного у порядку, передбаченому п. 29 цієї Інструкції, повинні бути додані:

а) документи виробника (відправника), що засвідчують якість та комплектність продукції;

б) пакувальні ярлики з тарних місць, у яких встановлені неналежна якість та некомплектність продукції;

в) транспортний документ (накладна, коносамент);

г) документ, що засвідчує повноваження представника, виділеного для участі у прийманні;

ґ) акт складений відповідно до пункту 16 цієї Інструкції;

д)акт відбору зразків (проб) та висновок за результатами аналізу (випробування) відібраних зразків (проб);

є) інші документи, які можуть свідчити про причини псування (погіршення) якості продукції.

Відповідно до п. 32 Інструкції П-7 акт про неналежну якість або некомплектність продукції, складений за участю представників, зазначених у п. 20, підп. "а", "б" і "в" затверджується керівником підприємства-отримувача або його заступником не пізніше триденного терміну після складання акта.

Відповідно до п. 40 Інструкції П-7 претензія, що випливає з постачання неякісної продукції пред`являється одержувачем (покупцем) виробника (відправника, постачальника) в встановлений термін. До претензії про постачання продукції неналежної якості або некомплектною повинні бути додані акт та документи, зазначені в п. 31 та 34 цієї Інструкції, якщо їх немає у постачальника.

Як вбачається з матеріалів справи, Акт № 1 про виявлення недоліків складено без участі представника ТОВ фірма «Каскад». Доказів вчасного повідомлення Продавця про дату, час та місце складання Акту матеріали справи не містить. Посилання позивача, що останній повідомляв відповідача про виявлені недоліки засобами телефонного зв`язку, також не підтверджується матеріалами справи.

Крім того, відповідачем надано докази надсилання повідомлення про виклик представника ТОВ фірма «Каскад» вже після складання вищезазначеного Акта (арк. с. 9).

Тому, відносно наданих позивачем доказів на підтвердження належного повідомлення відповідача про виявлені недоліки та виклик представника відповідача з метою складення відповідного акту, а також доводів відповідача щодо неотримання від позивача такого виклику суд сприймає критично.

Однак, обставини щодо повідомлення відповідача щодо виявлення невідповідності якості товару не впливають на висновки суду відносно недотримання позивачем процедури фіксації поставки товару неналежної якості, яка обумовлена в договорі.

Щодо посилання позивача на Експертний висновок, то суд зазначає наступне.

За змістом ст. 98 Господарського процесуального кодексу України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Як вбачається експертний висновок № ГО-614 від 27.06.2023 проведений на замовлення ТОВ «Алмет» експертом Дмитром Бугайовим.

Згідно частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України експертиза проводиться у судовому засіданні або поза межами суду, якщо це потрібно у зв`язку з характером досліджень, або якщо об`єкт досліджень неможливо доставити до суду, або якщо експертиза проводиться за замовленням учасника справи.

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (ст. 104 ГПК України).

В статті 1 Закону України «Про судову експертизу» дано визначення поняття судової експертизи - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні не лише суду, а й органів дізнання, попереднього слідства. В силу статей 7, 10 вказаного Закону судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи та відомчі служби, до яких належать: науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України; науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров`я України; експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України. Судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань. Судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності.

Однак, таким вимогам вказаний висновок не відповідає, оскільки складений особою, яка не є атестованим судовим експертом у розумінні Закону України "Про судову експертизу", доказів протилежного позивачем не надано.

Статтею 4 Закону України "Про судову експертизу" встановлено, що незалежність судового експерта та правильність його висновку забезпечуються, зокрема, кримінальною відповідальністю судового експерта за дачу свідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Відповідно до рішення Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 року № 522/1029/18, висновок експерта не може бути належним і допустимим доказом, якщо у ньому не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, і що такий висновок підготовлено для подання до суду.

Матеріали справи не містять доказів, що експерт був повідомлений про відповідальність за завідомо неправдивий висновок експерта та відмову без поважних причин від виконання покладених обов`язків за статтями 384, 385 Кримінального кодексу України.

Також у експертному висновку допущені описки щодо назви підприємства-постачальника: зазначено ТОВ «Каскад», замість ТОВ фірма «Каскад».

Позивачем експерту пред`явленні такі документи, зокрема, договір купівлі-продажу № КЦ-013 від 04.01.2022 та додаткову угоду № 1 від 27.01.2022 до договору.

У висновку вказано, що саме на виконання вищезазначеного договору було поставлено позивачу сталь гарячеоцинковану в рулонах, однак суд звертає увагу, що позивач в позові стверджує, що договір між сторонами було укладено у спрощений спосіб у вигляді конклюдентних дій, договір у письмовій формі не укладався.

З огляду на наведене, експертний висновок № ГО-614 від 27.06.2023 не приймається судом як належний, допустимий доказ у справі.

Суд звертає увагу, що в пункті 2.1 Договору № КЦ-011 від 02.01.2023, сторонами зокрема узгоджено, що умови поставки повинні бути обумовлені у відповідному рахунку-фактурі і/або відповідній специфікації. Поставка товару проводиться на умовах: 1) EXW - склад «Продавця» самовивіз автомобільним транспортом «Покупця» (адреса складу: 49127, м. Дніпро, вул. Гаванська, 4); 2) СРТ - склад «Покупця».

Як вже було зазначено вище, сторонами в договорі було погоджено, що поставка товару здійснюється на умовах EXW - Франко склад продавця, згідно з Міжнародними правилами тлумачення торгових термінів Інкотермс-2010.

Термін «Франко завод» означає, що продавець вважається таким, що виконав свої обов`язки з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці. Продавець не відповідає за завантаження товару на транспортний засіб.

В даному випадку за умовами, визначеними в рахунку-фактурі № КО-441 від 20.06.2023, товар за кількістю та якістю перевіряється покупцем або його представником на складі Продавця (п. 3); після виїзду машини з території складу претензії до кількості та якості металопродукції не приймаються (п. 5).

Рахунок-фактура - це документ, що надається продавцем покупцеві і вміщує перелік товарів, їх кількість і ціну, по якій вони будуть поставлені покупцеві, формальні особливості товару (колір, вага, розміри і т. д.), умови постачання і відомості про відправника і одержувача. Рахунок-фактура є основним документом, згідно з яким оплачуються товари чи послуги відповідно до вказаних умов. Фактично рахунок-фактура є розрахунково-платіжним документом, що передбачає виставлення певних сум до оплати покупцям за товари чи надані послуги, які планується поставити/виконати або за фактично поставлені/виконані.

Відповідно до ст. 532 Цивільного кодексу України місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання провадиться: … 3) за зобов`язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов`язання; … 5) за іншим зобов`язанням за місцем проживання (місцезнаходженням) боржника. Зобов`язання може бути виконане в іншому місці, якщо це встановлено актами цивільного законодавства або випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зі ст. 197 Господарського кодексу України господарське зобов`язання підлягає виконанню за місцем, визначеним законом, господарським договором, або місцем, яке визначено змістом зобов`язання. У разі якщо місце виконання зобов`язання не визначено, зобов`язання повинно бути виконано: за іншими зобов`язаннями за місцезнаходженням (місцем проживання) зобов`язаної сторони, якщо інше не передбачено законом.

Таким чином, обумовлення у Договорі та рахунку-фактурі умови приймання продукції за кількістю та якістю на складі Продавця відповідає чинному законодавству.

Також слід враховувати умови п. 5.1 Договору, в якому сторонами узгоджено приймання товару представником Покупця по кількості та якості саме на складі Продавця. Відповідач надав суду докази того, що умови для розпакування товару для його огляду на його підприємстві створені достатні, що спростовує доводи позивача про неможливість огляду товару на складі Продавця з огляду на його пакування.

Щодо доводів позивача про ненадання відповідачем сертифіката якості на поставлений товар суд зазначає наступне.

За змістом статті 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Факт отримання товару позивачем не заперечується, доказів прийняття на зберігання товару, відмови від приймання товару та/або його повернення з огляду на відсутність сертифіката якості матеріали справи не містять.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази не є належними та достатніми доказами, у розумінні ст.ст. 76-79 ГПК України, щодо поставки неякісної продукції, оскільки Акт, складений з порушенням Інструкції П-7, а Експертний висновок не відповідає встановленим законом вимогам.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

За умовами статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на викладене, оцінивши усі наявні в матеріалах справи докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не є законними та обґрунтованими, не були доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, а тому задоволенню не підлягають з підстав, наведених судом у даному рішенні.

Усі інші доводи, посилання та обґрунтування учасників справи судом враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду щодо спірних правовідносин учасників справи, і судом надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи, і за результатами чого ухвалюється рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів позивача та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю, за наведених судом підстав.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на позивача у розмірі 3 900 грн.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 202, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛМЕТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Каскад" про стягнення з ТОВ фірма "Каскад" грошових коштів сплачених за неякісну продукцію, а саме: сталь гарячеоцинкована в рулоні 0,5х1250 мм DX51D Zn 140 Туреччина, вагою 4, 75 т в сумі 253 175, 02 грн відмовити в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору позову покласти на позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛМЕТ" у розмірі 3 900 грн.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 18.04.2024

Суддя В.І. Ярошенко