Рішення

від 15.04.2024 по справі 906/211/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/211/24

Господарський суд Житомирської області у складі судді Машевської О.П.

за участю секретаря судового засідання: Зоренка О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Перепечай К.В., адвокат, ордер серії ВК №1120504 від 20.02.2024 (в режимі відеоконференції)

від відповідача: не прибула

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕАЛ ФОРЕСТ ГРУП"

до фізичної особи ОСОБА_1

про стягнення 260 000, 00 грн

Процесуальні дії по справі.

Господарський суд Житомирської області згідно ухвали суду від 27.02.2024 розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Реал Форест Груп" до відповідача фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 260 000, 00 грн за правилами спрощеного позовного провадження, перше засідання з розгляду справи по суті призначено на 02.04.2024 о 11:00.

12.03.2024 до суду повернулося рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою органу зв`язку про вручення 09.03.2024 особисто фізичній особі ОСОБА_2 ухвали суду від 27.02.2024 про відкриття провадження у справі.

Господарський суд ухвалою від 19.03.2024 призначив розгляд справи по суті на 15.04.2024 о 11:00.

29.03.2024 до суду повернулося рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою органу зв`язку про вручення 26.03.2024 особисто фізичній особі ОСОБА_1 ухвали суду від 19.03.2024.

Вирішуючи питання про можливість розгляду справи за наявними матеріалами, суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 4, 7 ст. 120 ГПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до змісту п. п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цієї особою суду; або за адресою, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Обов`язок суду повідомити учасників справи про дату, час і місце судового засідання є реалізацією однієї з основних засад (принципів) господарського судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про дату, час і місце судового засідання, але й основних засад (принципів) господарського судочинства.

Розгляд справи є можливим лише у разі наявності у суду відомостей щодо належного повідомлення учасників справи та інших осіб про дату, час і місце судового засідання. Право бути належним чином повідомленим про дату, час і місце слухання справи не може бути формальним, оскільки протилежне не відповідає ідеї справедливого судового розгляду, яка включає основоположне право на змагальність провадження (подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №918/1478/14, від 03.08.2022 у справі №909/595/21).

Як свідчать матеріали справи, відповідач фізична особа ОСОБА_1 отримувала ухвали суду від 27.02.2024, 19.03.2024 за адресою її місця проживання, визначеної у Витязі з ЄДР від 26.02.2024 за №107178427817 та відповіді за №464377 від 27.02.2024 з Єдиного державного демографічного реєстру та відповідає тій, яка вказана у позовній заяві.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20).

Відповідно до статті 9 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (далі - Закон "Про державну реєстрацію") відомості до ЄДР про юридичну особу, в тому числі щодо її місця знаходження, вносяться відповідно до інформації, наданої самою юридичною особою.

Вказане дає підстави вважати, що така адреса є актуальною, та саме на особу, місцезнаходження якої визначено конкретною адресою, покладено обов`язок перевіряти надходження поштової кореспонденції.

З врахуванням викладеного та оскільки кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст. 13 Кодексу), у судовому засіданні 15.04.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення про задоволення позову.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Реал Форест Груп" звернулася з позовом до суду до відповідача фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення на його користь 260 000, 00 грн (надалі за текстом - Товариство, Відповідач).

В обґрунтування підстав поданого позову Товариство посилається на те, що Відповідач в період здійснення нею підприємницької діяльності, а саме з 09.09.2021 до 29.09.2023, отримала попередню оплату за лісопродукцію згідно платіжних інструкцій №22 від 18.01.2023 на суму 50 000, 00 грн, №25 від 27.01.2023 на суму 80 000, 00 грн, №83 від 01.03.2023 на суму 10 000, 00 грн, №89 від 03.03.2023 на суму 50 000, 00 грн, №111 від 14.03.2023 на суму 70 000, 00 грн, загалом на суму 260 000, 00 грн.

У позові Товариство доводить, що ні до моменту оплати товару, ні в подальшому договір поставки не був укладений, лісопродукція в рахунок оплати Відповідачем не поставлялася до дати звернення до суду з цим позовом, грошові кошти не повернуто.

Відповідач правом подати відзив на позовну заяву не скористався.

Справу розглянуто за наявними в ній матеріалами за правилами ст. 165 та 178 ГПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

09.09.2021 було проведено державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Ряпалової Олени Михайлівни, основним видом економічної діяльності було лісопильне та стругальне виробництво (основний) (16.10).

Між Товариством та Відповідачем було досягнуто усної домовленості щодо поставки лісопродукції, згідно до якої Товариство здійснило попередню оплату вартості лісопродукції, за платіжними інструкціями №22 від 18.01.2023 на суму 50 000, 00 грн, №25 від 27.01.2023 на суму 80 000, 00 грн, №83 від 01.03.2023 на суму 10 000, 00 грн, №89 від 03.03.2023 на суму 50 000, 00 грн та №111 від 14.03.2023 на суму 70 000, 00 грн, загалом на суму 260 000, 00 грн. В призначенні платежу яких значиться "оплата за лісопродукцію згідно рах від 18.01.2023; від 27.01.2023; від 01.03.2023; 01.03.2023 та 14.03.2023, відповідно (а.с. 12-14).

Відповідач свої зобов`язання по поставці лісопродукції Товариству не виконала, сплачені Товариством кошти не повернула.

29.09.2023 Відповідач здійснила державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця на підставі її власного рішення.

Товариство звернулося до суду з позовом до Відповідача фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів на суму 260 000, 00 грн на підставі ст. 1212 ЦК України.

Предметом цього позову є наявність/відсутність підстав для стягнення з Відповідача коштів в сумі 260 000, 00 грн на підставі ст. 1212 ЦК України.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

1. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 2 статті 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 1 статті 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За приписами частини 1 статті 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (стаття 638 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. За частиною 2 статті 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частини 1, 2 статті 640 ЦК України).

2. Судом встановлено, що на підтвердження усного правочину щодо поставки лісопродукції Відповідачем були виставлені Товариству до оплати рахунки від 18.01.2023, 27.01.2023, 01.03.2023, 01.03.2023 та 14.03.2023 та які були підставами в призначенні платежу для здійснення такої оплати у платіжних інструкціях №22 від 18.01.2023 на суму 50 000, 00 грн, №25 від 27.01.2023 на суму 80 000, 00 грн, №83 від 01.03.2023 на суму 10 000, 00 грн, №89 від 03.03.2023 на суму 50 000, 00 грн та №111 від 14.03.2023 на суму 70 000, 00 грн.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна зі сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України (частина восьма статті 181 ГК України).

З огляду на вказані приписи не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону (постанова ВПВС від 5 червня 2018 року у справі №338/180/17).

Зважаючи на зміст спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли господарські правовідносини з поставки товару шляхом укладення договору у спрощений спосіб, а дії Відповідача щодо виставлення рахунків на оплату лісопродукції та їх безпосередня оплата Товариством, свідчать про їх бажання для настання відповідних правових наслідків.

У силу вимог частини 1 статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 6 статті 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

У ч. 2 статті 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами частини 1 статті 662, статтею 663 ЦК України унормовано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві (ч. 1, 2 ст. 664 ЦК України).

3. Матеріалами справи підтверджено, що Товариство своє зобов`язання за усним договором поставки виконало в повному обсязі сплативши кошти Відповідачу за лісопродукцію на загальну суму 260 000, 00 грн, про що свідчать платіжні інструкції №22 від 18.01.2023 на суму 50 000, 00 грн, №25 від 27.01.2023 на суму 80 000, 00 грн, №83 від 01.03.2023 на суму 10 000, 00 грн, №89 від 03.03.2023 на суму 50 000, 00 грн та №111 від 14.03.2023 на суму 70 000, 00 грн.

4. У частині 1 статті 665 Цивільного кодексу України врегульовано, що у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Частинами 1, 2 статті 693 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 22 вересня 2020 року у справі №918/631/19 аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані.

5. Суд констатує, що докази на підтвердження повної/часткової поставки лісопродукції Товариству матеріали справи не містять, зокрема, зазначеного не спростовано Відповідачем.

Згідно ст. 599 ЦК України визначено, що за відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.03.2021 у справі №180/1735/16-ц).

Суд констатує, що Відповідачем не передано Товариству лісопродукцію, таким чином у зв`язку із фактичним закінченням строків поставки лісопродукції, а саме з 19.01.2023, 28.01.2023, 02.03.2023, 04.03.2023 та 15.03.2023 у Відповідача припинилося зобов`язання з поставки такого товару, тому на підставі ч. 2 статті 693 ЦК України, прострочено грошове зобов`язання з повернення сум попередньої оплати.

Суд звертається також до правового висновку, наведеному у постанові ВП ВС від 13.02.2019 року у справі №910/8729/19, в якому визначено про те, що за змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, частини восьмої статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

6. Щодо правової підстави позову ст. 1212 ЦК України.

Суд звертається до правового висновку, викладеного у постанові ВП ВС від 26 червня 2018 року у справі N910/9072/17, згідно якого визначено, що договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 ЦК України.

Якщо позивач в односторонньому порядку не відмовлявся від договору або договір не був розірваний сторонами чи визнаний недійсним у судовому порядку, закінчення строку дії договору не є підставою для припинення зобов`язання, яке залишилося невиконаним.

Після закінчення строку дії договору невикористаний аванс, переданий на виконання такого договору, не може бути витребувано відповідно до положень статті 1212 ЦК України як безпідставне збагачення.

Як встановлено судом, договірні відносини на підставі усного договору купівлі-продажу лісопродукції існували між сторонами, адже визначені предмет - лісопродукція, ціна - визначена у рахунках на оплату та строк, тому не підлягає застосуванню норми ст. 1212 ЦК України, оскільки останні застосовуються до позадоговірних зобов`язань.

Згідно правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 та від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

З огляду на вищенаведене, у разі виникнення спору щодо набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.

7. Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

В ході судового вирішення спору, Відповідач не скористався правом подати суду власні розрахунки стягуваних сум боргу попередньої оплати або довести безпідставність вимоги Товариства про їх стягнення повністю/частково.

З урахуванням наведеного, суд визнає обгрунтованою до стягнення позовну вимогу про стягнення 260 000, 00 грн.

Щодо розподілу судового збору

1. Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

1.1.Товариство за подання позовної заяви сплатило судовий збір з урахуванням понижуючого коефіцієнта, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", на суму 3 120, 00 грн.

1.2. Пунктом 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

2. Щодо витрат Товариства на професійну правничу допомогу.

2.1. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частини перша та друга статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

2.2.Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

2.3.У ч.1 ст. 221 ГПК України передбачено, що суд за заявою сторони може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог, для чого призначає судове засідання.

Оскільки до закінчення судових дебатів представник Товариства заявив про відшкодування стороні понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд ухвалює застосувати процесуальний механізм ст. 221 ГПК України.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 221, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Реал Форест Груп" (вул. Гетьмана Мазепи, буд. 4А/6А, офіс 411, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 41078398):

- 260 000, 00 грн основного боргу;

- 3 120, 00 грн судового збору. Видати наказ.

3. Призначити судове засідання для вирішення питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу на "29" квітня 2024 о 15 год 30 хв в приміщенні Господарського суду Житомирської області, в залі судових засідань № 108.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 18.04.24

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати:

1 - в справу

2- позивачу (через Ел. суд)

3- відповідачу (рек. з повідом.)