Постанова

від 26.08.2024 по справі 906/211/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 м.Рівне, вул.Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

26 серпня 2024 року Справа № 906/211/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Розізнана І.В. , суддя Павлюк І.Ю.

представники учасників справи не викликались,

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи ОСОБА_1 на рішення господарського суду Житомирської області від 15.04.2024, повний текст якого складено 18.04.2024 та на додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 29.04.2024, повний текст якого складено 30.04.2024, у справі №906/211/24 (суддя Машевська О.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Реал Форест Груп»

до Фізичної особи ОСОБА_1

про стягнення 260 000, 00 грн попередньої оплати за лісопродукцію,-

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Враховуючи вищенаведене і те, що сторони в судовому процесі належно повідомлені про розгляд справи, суд розглядає справу за наявними в ній доказами і за відсутності представників сторін.

З урахуванням положень Конвенції, статті 32 ГПК України щодо незмінності складу суду, а також із урахуванням перебування членів колегії суддів у щорічній відпустці Північно-західний апеляційний господарський суд розглядає справу в межах розумного строку.

В лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Реал Форест Груп» (надалі в тексті Товариство) звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з фізичної особи ОСОБА_1 (надалі в тексті Підприємець) 260 000, 00 грн безпідставно отриманих коштів.(арк.справи 1-5).

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 15.04.2024 позов задоволено, присуджено до стягнення з Підприємця на користь Товариства 260 000,00 грн та 3 120,00 грн судового збору.

Ухвалюючи рішення, зваживши на укладення сторонами усної домовленості щодо поставки лісопродукції, перерахування Товариством Підприємцеві попередньої оплати за лісопродукцію, однак відсутності доказів поставки замовленої продукції останнім, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість пред`явлених позовних вимог щодо повернення суми попередньої оплати.(арк.справи 40-43).

Крім того, додатковим рішенням господарського суду Житомирської області від 29.04.2024 частково задоволено заяву ТОВ «Реал Форест Груп» про розподіл судових витрат, яким присуджено до стягнення з Підприємця на користь Товариства 15 000,00 грн витрат на правову допомогу та 120,00 грн витрат на поштову кореспонденцію, в задоволенні 10 000,00 грн відмовлено.(арк.справи 73-76).

Не погоджуючись із рішенням, Відповідач подав скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 15.04.2024 та додаткове рішення від 29.04.2024 у даній справі та прийняти нове, яким відмовити Товариству в задоволенні позову в повному обсязі, а також покласти судові витрати на Позивача.

Обґрунтовуючи скаргу, Відповідач зазначає, що господарський суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, ухваливши рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Скаржник стверджує, що оскільки строк виконання зобов`язань ОСОБА_1 сторонами не встановлено, то в сулу вимог ч.2 ст.530 ЦКУ він визначений моментом пред`явлення вимоги та повинен бути виконаний у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги. Поруч з тим, Апелянт стверджує, що Позивачем не було пред`явлено Відповідачу жодної вимоги, а тому вважає, що строк виконання зобов`язання не настав, а відтак позов є передчасний. Крім того, на думку Скаржника, Позивачем обрано невірний спосіб захисту.

Апелянт також стверджує, що позов безпідставний, оскільки спірні правовідносини між сторонами є договірними, тому кондикційні зобов`язання виникати не можуть.

Крім того, Відповідач оскаржує додаткове рішення господарського суду Житомирської області від 29.04.2024 та вважає, що судом першої інстанції недостатньо зменшено заявлений розмір витрат на правову допомогу. На думку Скаржника, оскільки справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, не є складною та у справі відбулося лише одне судове засідання, при чому без участі опонента, розмір правової допомоги у випадку скасування основного рішення, повинен бути зменшений до 3 500,00 грн.(арк.справи 80-85).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2024 відкрито апеляційне провадження у справі №906/211/24. Позивачу встановлено строк для надання суду відзиву на апеляційну скаргу та доказів надсилання (надання) Скаржнику копії відзиву, а також вирішено розглядати апеляційну скаргу без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.(арк.справи 101).

24.06.2024 через систему «Електронний суд» надійшов відзив, у якому Позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить залишити судові рішення першої інстанції без змін, а також стягнути із скаржника витрати на професійну правничу допомогу в сумі 12 000,00 грн. До відзиву також додано претензію від 03.08.2023 та докази її направлення.(арк.справи 104-110, 114-115).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як стверджено матеріалами справи та встановлено судом першої інстанції, 09.09.2021 було проведено державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Ряполової Олени Михайлівни, основним видом економічної діяльності значиться лісопильне та стругальне виробництво (основний) (16.10).

Сторони не заперечують, що Товариство та Підприємець досягнули усної домовленості щодо поставки лісопродукції, згідно якої ТОВ «Реал Форест Груп» здійснило попередню оплату вартості лісопродукції на загальну суму 260 000,00 грн, що стверджується платіжними інструкціями №22 від 18.01.2023 на суму 50 000, 00 грн, №25 від 27.01.2023 на суму 80 000,00 грн, №83 від 01.03.2023 на суму 10 000,00 грн, №89 від 03.03.2023 на суму 50 000,00 грн та №111 від 14.03.2023 на суму 70 000, 00 грн в призначенні платежу яких значиться «оплата за лісопродукцію» згідно рах від 18.01.2023; від 27.01.2023; від 01.03.2023; 01.03.2023 та 14.03.2023, відповідно.(арк.справи 12-14).

Матеріали справи не містять, а сторонами не надано доказів поставки Підприємцем замовленого товару Товариству, що не заперечує і сама ФОП Ряполова О.М.

Поруч з тим, матеріалами справи стверджено, що 29.09.2023 Відповідач здійснила державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця на підставі свого власного рішення. (арк.справи 8-9).

У зв`язку з відмовою Відповідача добровільно повернути сплачені Позивачем кошти в якості передоплати (авансу), останній звернувся з даним позовом до суду.

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду Житомирської області від 15.04.2024 позов Товариства повністю задоволено. Додатковим рішенням заяву ТОВ «Реал Форест Груп» про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково.(арк. справи 40-43, 73-76).

Перевіривши додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга Позивача на рішення суду першої інстанції є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Розглядаючи апеляційну скаргу, колегія суддів виходить з того, що у відповідності до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Предметом цього позову є наявність/відсутність підстав для стягнення з Відповідача коштів в сумі 260 000, 00 грн.

Відповідно до вимог ч.1-2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України (надалі в тексті ГК України) госпо-дарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 ЦК України, що кореспондується із ст.173 ГК України, зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч.1 ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідно до ст.641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною, що передбачено в ч.1 ст.642 ЦК України.

Підтвердженням факту укладання договору Товариством та Підприємцем у спрощений спосіб суд вважає виставлені останнім Товариству до оплати рахунки від 18.01.2023, 27.01.2023, 01.03. 2023, 01.03.2023 та 14.03.2023, на які в подальшому Товариство покликалось як на підставу в призначенні платежу у платіжних інструкціях №22 від 18.01.2023 на суму 50 000,00 грн, №25 від 27.01.2023 на суму 80 000,00 грн, №83 від 01.03.2023 на суму 10 000,00 грн, №89 від 03.03.2023 на суму 50 000,00 грн та №111 від 14.03.2023 на суму 70 000,00 грн.

При цьому, колегія суддів враховує висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, відповідно до якого, якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо характеру спірних правовідносин. Таким чином, між сторонами виникли господарські правовідносини з поставки товару шляхом укладення договору у спрощений спосіб, а дії Відповідача щодо виставлення рахунків на оплату лісопродукції та їх безпосередня оплата Товариством, свідчать про їх бажання для настання відповідних правових наслідків.

Таким чином, взаємовідносини сторін підпадають під визначення, яке містять статті 265 ГК України та 712 ЦК України: коли продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Оскільки, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одно-стороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином від-повідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондує з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з приписами ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк встановлений договором або законом. При цьому, боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.(ч. 1-3 ст.612 ЦК України).

Частинами 1, 2 статті 693 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (по-передня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, так і не заперечується самим Скаржником, Товариство перерахувало Підприємцю грошові кошти в якості авансу за майбутню поставку лісопродукції в розмірі 260 000,00 грн. Поруч з тим, матеріали справи не містять, а Відповідачем не надано доказів поставки лісопродукції повністю чи частково, що не заперечує і Апелянт, як і не надано доказів повернення попередньої оплати.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що у зв`язку із фактичним закінченням строків поставки лісопродукції, а саме з 19.01.2023, 28.01.2023, 02.03.2023, 04.03.2023 та 15.03.2023 у Відповідача припинилося зобов`язання з поставки такого товару, та на підставі ч.2 статті 693 ЦК України прострочено грошове зобов`язання з повернення сум попередньої оплати.

Крім того, колегія суддів бере до уваги, що ФОП Ряполова О.М. припинила підприємницьку діяльність з 29.09.2023, однак враховуючи правовий висновок наведений у постанові ВП ВС від 13.02.2019 у справі №910/8729/19, варто зауважити що за змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, частини восьмої статті 4 Закону України від 15.05.2003 №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань» у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Щодо тверджень Скаржника про невірно обраний Позивачем спосіб захисту, колегія суддів приймає до уваги, що право на судовий захист гарантоване ст.55 Конституції України і конкрети-зоване у законах України та передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями ст.20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало проти-правного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судо-вого захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову (аналогічний висновок міститься у п.43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі №925/642/19).

Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 06.04.2021 у справі №910/10011/19, від 02.02.2021 у справі №925/642/19 (пункт 42).

З огляду на зазначені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ефективним способом захисту прав Позивача у даній справі є повернення безпідставно отриманих коштів. Відтак, позов ТОВ «Реал Форест Груп» про стягнення з ФОП Ряполової О.М. 260 000,00 грн суми попередньої оплати за непоставлений товар є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Крім того, вірним є висновок місцевого суду, що до спірних правовідносин не застосовуються положення статті 1212 ЦК України, оскільки перерахований аванс був переданий на виконання усного договору купівлі-продажу лісопродукції, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин глави 83 ЦК України, що спростовує доводи Скаржника про застосування судом першої інстанції положень ст.1212 ЦК України при вирішення даного спору.

Доводи Скаржника про відсутність з боку Товариства вимоги про виконання усного договору купівлі-продажу лісопродукції, колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки разом з відзивом на апеляційну скаргу Позивачем надано претензію від 03.08.2023 разом з доказами її надсилання за адресою Позивача. Згідно тексту даної претензії, Товариство просило Підприємця в термін до 01.09.2023 виконати взяті на себе зобов`язання, на оплату яких останнім було отримано 260 000,00 грн. Доказів надсилання Підприємцем відповіді чи заперечень на дану претензію матеріали справи не містять, натомість, як вже надано докази припинення підприємницької діяльності ФОП Ряполової О.М.(арк.справи 114-115).

Переглядаючи додаткове рішення, колегія судів зауважує, що судові витрати, відповідно до приписів статті 123 ГПК України, складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місце-знаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з приписами статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою ад-воката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання прав-ничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відпо-відних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репута-цію сторони або публічним інтересом до справи.

Як стверджено матеріалами справи, інтереси ТОВ «Реал Форест Груп» у справі №906/211/24 здійснювалося адвокатом Катериною Перепечай на підставі ордеру серії ВК №1120504 від 20.02.2024 виданого Адвокатським бюро «Миколи Бляшина», Договором про надання правової допомоги від 09.02.2024; звітом про надання правової допомоги від 22.04.2024; рахунком/invoice №INV-001200 від 09.02.2024; рахунком/invoice №INV-001200-2 від 22.04.2024. (арк.справи 7).

Адвокатським бюро «Миколи Бляшина»-адвокатське бюро, захисник та ТОВ «Реал Форест Груп»-клієнт 09.02.2024 укладено Договір про надання правової допомоги (надалі в тексті Договір), відповідно до розділу 1 якого, за цим Договором адвокатське бюро (захисник) зобов-язався надати правову (правничу) допомогу клієнту у формі захисту та представництва його інтересів в суді, зокрема щодо стягнення (повернення) з Ряполової О.М. коштів у зв`язку з невиконанням обов`язку поставки товару (далі по тексту Договору судова справа) та яка включає в себе:

1.1.1. збір і аналіз доказів, отримання та збирання відомостей про факти, які можуть бути використані, як джерело відомостей та докази у судовій справі;

1.1.2. правовий аналіз відомостей, фактів та обставин правовідносин що мають відношення до предмету договору;

1.1.3. складання та підготовка процесуальних документів (позов, відповідь на відзив, клопотання, тощо) та документів правового характеру для подачі до суду в судовій справі;

1.1.4. представництво в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій під час всього розгляду судової справи;

1.1.5. отримання будь-яких документів та здійснення необхідних дій для забезпечення виконання рішення суду,

1.1.6. здійснювати інші дії, пов`язані з виконанням цього Договору, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та всі фактичні витрати, необхідні для виконання договору у відповідності до умов Договору.

Сторони з урахуванням принципу свободи договору погоджено, що розмір гонорару за цим Договором визначено відповідно до принципу свободи договору у формі нарахування та виплати гонорару в фіксованому розмірі за судову інстанцію/етап.(п.3.1. Договору).

Згідно п.3.2. вказаного Договору передбачено, що гонорар за представництво в суді першої інстанції становить 25 000, 00 грн. В разі участі захисника в судових засіданнях в судах поза межами Рівненської області, додатково до компенсації фактичних витрат на відрядження, клієнтом сплачується гонорар в розмірі 2 000, 00 грн за кожне відрядження; за стадію апеляційного провадження в розмірі 12 000, 00 грн; за стадію виконавчого провадження - 3 000, 00 грн та додатково 3000, 00 грн за умови тривалості виконавчого провадження понад 3 місяці.

При встановленні розміру гонорару враховано складність справи та її обставини, кваліфікація і досвід захисника, важливість справи для клієнта та інші істотні обставини. Гонорар визначений за цим Договором сторонами є розумним і співмірним та враховує витрачений адвокатом час (п.3.3. Договору).

Понесені при виконанні Договору фактичні витрати (витрати на відрядження, добові в розмірі визначеному відповідно до чинного законодавства України, проживання під час від-рядження, транспортні витрати, в тому числі і витрати на пальне відповідно до розрахунків захисника, судові збори, витрати на нотаріальні послуги, переклад, виготовлення копій докумен-тів, та всі інші фактичні витрати пов`язані з виконанням Договору) підлягають відшкодуванню клієнтом відповідно до рахунку. Клієнт вправі вимагати подання захисником документів, що підлягають розмір цим витрат та їх зв`язок з цим Договором. Допускається, за згодою клієнта, здійснення авансування на фактичні витрати (п.3.6. Договору).

За умовами п.3.9. Договору, надання правової допомоги та її обсяг і вартість засвідчується Звітом, який складається захисником.

Договір набуває чинності з моменту його укладення і діє до повного виконання. (арк.справи 54-55).

Матеріали справи містять Звіт про надану правову допомогу, в якому визначено вид/опис правової допомоги та витрачений час, зокрема:

1) аналіз наданих ТОВ «Реал Форест Груп» документів на предмет можливості підготовки позову. Підготовлено позовну заяву, яку узгоджено із ТОВ «Реал Форест Груп». Підготовлено додатки, надано замовнику реквізити для сплати судового збору, забезпечено направлення позову відповідачу засобами поштового зв`язку та до суду з використанням ЄСІТС, витрачений час 4 год. 00 хв;

2) підготовлено та направлено клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відео-конференції, витрачений час 0 год. 20 хв;

3) забезпечено представництво інтересів клієнта під час розгляду справи по суті, витрачений час 0 год. 30 хв;

4) підготовлено заяву про ухвалення додаткового рішення для відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу з додатками, витрачений час 0 год. 40 хв. Всього 05 год. 30 хв.

Загальний обсяг часу, витраченого станом на 22.04.2024 на надання правової допомоги ТОВ «Реал Форест Груп» у справі №906/211/24 за цим звітом складає 05 год. 30 хв.

Крім того, визначено фактично понесені витрати на поштову кореспонденцію, а саме:

1) поштове відправлення 3301500386879 від 21.02.2024;

2) поштове відправлення 3301900113200 від 06.03.2024.(арк.справи 53).

З матеріалів справи вбачається, що клієнтом було повністю сплачено адвокатському бюро вартість наданих правничих послуг у справі №906/211/24 згідно виставлених рахунків №INV-001200 від 09.02.2024 та №INV-001200-2 від 22.04.2024, що стверджується платіжними інструкціями №79 від 15.02.2024 на суму 15 000,00 грн та №2720 від 16.04.2024 на суму 10 000, 00 грн.

Матеріали справи також містять докази понесення фактичних витрат на поштову кореспон-денцію (відправлення відповідачу позовної заяви та клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції) згідно поштових відправлень 3301500386879 від 21.02.2024 та 3301900113200 від 06.03.2024.(арк.справи 17, 30).

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокат це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 зазначеного Закону договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч.1 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір винагороди за надання правової допомоги визначений договором у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного адміністративного суду від 28.12.2020 у справі №640/18402/19.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10.12.2009, справа «Баришевський проти України» від 26.02.2015). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: «East/West Alliance Limited» проти України» від 02.06.2014, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим; «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Правова позиція щодо розумності та співмірності розміру витрат на правову допомогу також відображена у постановах Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18 і від 01.08. 2019 у справі №915/237/18.

Колегія суддів також враховує що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, відповідно до частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України можливе виключно на підставі клопотання заінтересованої сторони з підстав недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, колегія суддів, ураховуючи принципи диспозитив-ності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі №910/353/19, від 19.07.2021 у справі №910/16803/19, від 01.09.2021 у справі №910/13034/ 20.

Крім того, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05. 2020 у справі №904/4507/18, від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Як встановлено апеляційним судом, Відповідач не скористався своїм правом на подання заперечень проти розміру правової допомоги при винесенні додаткового рішення господарським судом Житомирської області.

Поруч з тим, ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції задоволив заяву ТОВ «Реал Форест Груп» частково, присудивши до стягнення з Позивача 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 120,00 грн витрат на поштову кореспонденцію, відмовивши в частині 10 000,00 грн скориставшись правом визначеним ч.5 ст.129 ГПК України.

Натомість, оскаржуючи додаткове рішення, Скаржник вважає, що розмір правової допомоги було зменшено недостатньо, оскільки судом першої інстанції не враховано, що справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, в якій відбулося лише одне судове засідання та позовна заява є незначної складності.

Враховуючи, що Скаржник не подавав своїх заперечень щодо безпосередньо розміру та обсягу правової допомоги в суді першої інстанції, як і не наводить доводів в якій частині розмір правової допомоги є завищеним, колегія суддів дослідивши матеріали справи та здійснивши оцінку наявних доказів, погоджується з судом першої інстанції, що 15 000,00 грн витрат на правову допомогу та 120,00 грн витрат на поштову кореспонденцію становлять розумні витрати Позивача на професійну правничу допомогу у цій справі.

На переконання апеляційного суду всі доводи апеляційної скарги на рішення господарського суду Житомирської області від 15.04.2024 та на додаткове рішення від 29.04.2024 розглянуто, порушених, невизнаних або оспорених прав чи інтересів Скаржника не встановлено.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).

Отже, доводи Скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.277, 278 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваних рішень, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення та додаткове рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

Керуючись ст.ст.34,86,129,232,233,240,270,275,276,282,284,287 Господарського процесу-ального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи ОСОБА_1 на рішення господарського суду Житомирської області від 15.04.2024 та на додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 29.04.2024 у справі №906/211/24 залишити без задоволення, а рішення та додаткове рішення суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає оскарженню до Верхов-ного Суду за виключенням випадків, передбачених ст.287 ГПК України.

3. Матеріали справи №906/211/24 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Павлюк І.Ю.