Рішення

від 04.04.2024 по справі 910/19041/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.04.2024Справа № 910/19041/23

За позовом Приватного підприємства «Красносільське мале приватне підприємство «МВА»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТГ «Діптрансгаз»

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Данилюк М.Д.

Представники учасників справи:

від позивача Красовський В.Б.;

від відповідача не з`явилися.

В судовому засіданні 04.04.2024 року, відповідно до положень ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представника позивача, що повне рішення буде складено 18.04.2024 року.

СУТЬ СПОРУ:

14 грудня 2023 року до Господарського суду міста Києва від Приватного підприємства «Красносільське мале приватне підприємство «МВА» (позивач) надійшла позовна заява б/н від 08.12.2023 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТГ «Діптрансгаз» (відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 2 369 398,31 грн., з них: основного боргу - 1 589 206,48 грн. (один мільйон п`ятсот вісімдесят дев`ять тисяч двісті шість гривень 48 копійок), пені - 148 645,23 грн. (сто сорок вісім тисяч шістсот сорок п`ять гривень 23 копійки), інфляційних втрат - 529 271,37 грн. (п`ятсот двадцять дев`ять тисяч двісті сімдесят одна гривня 37 копійок) та 3% річних - 102 275,23 грн. (сто дві тисячі двісті сімдесят п`ять гривень 23 копійки).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором про надання послуг № 05/04-2 від 05.04.2021 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив оплату вартості наданих позивачем послуг, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/19041/23, ухвалено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.01.2024 року. Крім того, вказаною ухвалою встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство.

Так, ухвалу суду про відкриття провадження у даній справі було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю «ВТГ «Діптрансгаз» за адресою: 01601, м. Київ, вул. Еспланадна, 20, яка вказана у позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Водночас, суд звертає увагу, що поштове відправлення з ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не було вручене відповідачу та було повернуте до суду з відміткою у довідці відділення поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання» - 21.01.2024 року.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідач не повідомляв суд про зміну місцезнаходження.

При цьому суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 року у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

На адресу суду від відповідача відзиву на позов, клопотань, заяв тощо не надходило.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Так, в підготовчому засіданні 11.01.2024 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 910/19041/23 до судового розгляду по суті на 12.03.2024 року.

12.03.2024 року через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТГ «Діптрансгаз» надійшла заява, в якій відповідач просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що акти надання послуг від 16.09.2021 року №№ 17, 18, 22, 23, 26, 27, 48, 49, 50, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, не містять підпису відповідача, отже заборгованість є непідтвердженою.

У зв`язку з сигналом "Повітряна тривога", судове засідання, призначене на 12.03.2024 року о 11:20 не відбулося, судове засідання призначено на 04.04.2024 року.

В судовому засіданні 04.04.2024 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання 19.03.2024 року не з`явився.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.04.2021 року між Приватним підприємством «Красносільське мале приватне підприємство «МВА» (надалі - позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВТГ «Діптрансгаз» (надалі - відповідач, замовник) укладено договір про надання послуг № 05/04-2 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання своїми силами засобами надати автопослути та послуги спецтехніки в обумовлений в договорі термін.

Згідно з п. 2.1. договору загальна сума даного договору складає суму вартості послуг, наданих виконавцем замовнику протягом дії цього договору, що визначаються підсумком вартості послуг вказаних в актах на надані послуги, фактично наданих протягом терміну дії договору.

В п. 2.2. договору визначено, що замовник зобов`язаний перерахувати суму зазначену в акті про надані послуги протягом 30 днів з моменту підписання такого акту.

Відповідно до п. 3.3. договору форма розрахунку: по перерахунку.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2021 року або моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п. 6.1. договору).

На виконання умов договору № 05/04-2 від 05.04.2021 року позивач надав, а відповідач прийняв послуги на суму 1 589 206,48 грн., що підтверджується актами надання послуг та актами здачі-приймання робіт (надання послуг): № 17 від 16.09.2021 року на суму 154 414,13 грн., № 18 від 16.09.2021 року на суму 487 458,34 грн., № 22 від 16.09.2021 року на суму 47 519,05 грн., № 23 від 16.09.2021 року на суму 411 420,78 грн., № 26 від 16.09.2021 року на суму 23 830,18 грн., № 27 від 16.09.2021 року на суму 83 783,28 грн., № 48 від 16.09.2021 року на суму 180 932,97 грн., № 49 від 16.09.2021 року на суму 176 659,69 грн., № 50 від 16.09.2021 року на суму 23 188,06 грн.

Вказані акти підписані та скріплені печатками позивача та відповідача.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач не здійснив оплату за надані послуги. Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТГ «Діптрансгаз» перед позивачем становить 1 589 206,48 грн. Крім того, в результаті неналежного виконання відповідачем умов договору, позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТГ «Діптрансгаз» пеню у розмірі 148 645,23 грн., 3% річних у розмірі 102 275,23 грн. та інфляційні втрати у розмірі 529 271,37 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Матеріали справи свідчать про те, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором надання послуг.

В силу вимог ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з вимогами статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вже було встановлено судом вище, на виконання умов договору № 05/04-2 від 05.04.2021 року позивач надав, а відповідач прийняв послуги на суму 1 589 206,48 грн., що підтверджується актами надання послуг та актами здачі-приймання робіт (надання послуг): № 17 від 16.09.2021 року на суму 154 414,13 грн., № 18 від 16.09.2021 року на суму 487 458,34 грн., № 22 від 16.09.2021 року на суму 47 519,05 грн., № 23 від 16.09.2021 року на суму 411 420,78 грн., № 26 від 16.09.2021 року на суму 23 830,18 грн., № 27 від 16.09.2021 року на суму 83 783,28 грн., № 48 від 16.09.2021 року на суму 180 932,97 грн., № 49 від 16.09.2021 року на суму 176 659,69 грн., № 50 від 16.09.2021 року на суму 23 188,06 грн.

Вказані акти підписані та скріплені печатками позивача та відповідача.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів втрати печатки та/або її неправомірного використання.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У п. 2.2. договору сторони погодили, що замовник зобов`язаний перерахувати суму зазначену в акті про надані послуги протягом 30 днів з моменту підписання такого акту.

Частиною п`ятою статті 254 Цивільного кодексу України встановлено, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

З огляду на положення пункту 2.2. договору строк оплати наданих послуг є таким, що настав 18.10.2021 року (16.10.2021 року та 17.10.2021 року перепадають на вихідні дні - на суботу та неділю).

Станом на момент звернення до суду з даним позовом у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 1 589 206,48 грн.

Наявність, обсяг заборгованості відповідача у розмірі 1 589 206,48 грн. та настання строку виконання обов`язку щодо сплати не були спростовані відповідачем.

При цьому, за змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов`язань щодо не здійснення оплати вартості наданих послуг, тоді як строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати послуг настав.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень договору, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку суми заявленої до стягнення та враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором про надання послуг № 05/04-2 від 05.04.2021 року у розмірі 1 589 206,48 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 148 645,23 грн., 3% річних у розмірі 102 275,23 грн. та інфляційні втрати у розмірі 529 271,37 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В п. 5.4. договору визначено, що за недотримання строків сплати зазначених в п. 3.3. договору замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 2% від суми прострочення (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення), за кожний день прострочення.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як вже зазначалося судом вище, строк оплати послуг настав 18.10.2021 року, отже відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання з 19.10.2021 року.

Відтак, суд вважає правомірним нарахування пені за період з 19.10.2021 року по 17.04.2022 року.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, виходячи з дати виникнення прострочення зобов`язання та періоду часу, за який нараховується пеня у відповідності до приписів частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, за розрахунком суду, становить 147 164,87 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 1480,36 грн. позивачу належить відмовити.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми інфляційних втрат, судом встановлено, що загальна сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить суму більшу, ніж заявлена позивачем до стягнення, яка становить 539 863,79 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Зважаючи на те, що суд обмежений вправі вийти за межі позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають задоволенню за розрахунком позивача в сумі 529 271,37 грн.

Здійснивши перевірку розрахунку 3% річних судом встановлено, що загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 102 013,99 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних в сумі 261,24 грн. позивачу належить відмовити.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 2 367 656,71 грн., з них: основного боргу - 1 589 206,48 грн. (один мільйон п`ятсот вісімдесят дев`ять тисяч двісті шість гривень 48 копійок), пені - 147 164,87 грн. (сто сорок сім тисяч сто шістдесят чотири гривні 87 копійок), інфляційних втрат - 529 271,37 грн. (п`ятсот двадцять дев`ять тисяч двісті сімдесят одна гривня 37 копійок) та 3% річних - 102 013,99 грн. (сто дві тисячі тринадцять гривень 99 копійок).

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 35 514,85 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТГ «Діптрансгаз» (ідентифікаційний код 34047002, адреса: 01601, м. Київ, вул. Еспланадна, 20) на користь Приватного підприємства «Красносільське мале приватне підприємство «МВА» (ідентифікаційний код 31358915, адреса: 35425, Рівненська обл., Гощанський р-н, с. Красносілля, вул. Яблунева, 2) грошові кошти: основного боргу - 1 589 206,48 грн. (один мільйон п`ятсот вісімдесят дев`ять тисяч двісті шість гривень 48 копійок), пені - 147 164,87 грн. (сто сорок сім тисяч сто шістдесят чотири гривні 87 копійок), інфляційних втрат - 529 271,37 грн. (п`ятсот двадцять дев`ять тисяч двісті сімдесят одна гривня 37 копійок), 3% річних - 102 013,99 грн. (сто дві тисячі тринадцять гривень 99 копійок) та судовий збір - 35 514,85 грн. (тридцять п`ять тисяч п`ятсот чотирнадцять гривень 85 копійок).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 18.04.2024 року.

Суддя О.В. Котков