Рішення

від 07.03.2024 по справі 911/3256/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" березня 2024 р. м. Київ Справа № 911/3256/23

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод гумотехнічних виробів»

до Публічного акціонерного товариства «Центренерго»

прo стягнення 199 586,17 грн.

Суддя А.Ю. Кошик

При секретарі судового засіданні Фроль В.В.

За участю представників:

позивача: Вишнякова Н.В.

відповідача: Колодяжна Ю.А.

Обставини справи:

Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод гумотехнічних виробів» (надалі позивач) до Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (надалі відповідач) прo стягнення 199 586,17 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.10.2023 року відкрито провадження у справі № 911/3256/23 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 30.11.2023 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 14.11.2023 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 14.11.2023 року та клопотання б/н від 14.11.2023 року про витребування доказів.

До канцелярії Господарського суду Київської області 27.11.2023 року від позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 24.11.2023 року, від відповідача надійшло клопотання б/н від 27.11.2023 року про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.11.2023 року розгляд справи відкладено на 11.01.2024 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 26.12.2023 року від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив б/н від 26.12.2024 року.

У судовому засіданні 11.01.2024 року оголошено перерву на 25.01.2024 року.

У судовому засіданні 25.01.2024 року представник відповідача проти задоволення позову заперечував, позивач не зміг прийняти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у зв`язку з виникненням технічних проблем.

Крім того, суд, дослідивши матеріали справи, та зважаючи на клопотання відповідача про витребування доказів, дійшов висновку про необхідність витребування у позивача додаткових доказів.

Так, позивачу необхідно надати суду оригінали видаткових накладних № РТ-0000904 від 15.12.2021 року та № РТ-0000812 від 18.11.2021 року, додатку № 1 до договору № 12/59 про закупівлю (поставку) товарів від 28.07.2021 року, довіреності № 421 від 18.11.2021 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.01.2024 року розгляд справи відкладено на 22.02.2024 року.

У судовому засіданні 22.02.2024 року оголошено перерву на 07.03.2024 року.

У судовому засіданні 07.03.2024 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, представник відповідача протии позову заперечував.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 07.03.2024 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод гумотехнічних виробів» (далі - постачальник, позивач) та Публічним акціонерним товариством «Центренерго», від імені якої діяв директор Вуглегірської ТЕС (далі - покупець, відповідач) був укладений договір про закупівлю (поставки) товарів № 12/59 від 28.07.2021 (надалі - Договір).

За умовами даного Договору постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця товар, найменування, кількість, ціна, строки поставки та інші характеристики якого вказуються у додатку № 1 до Договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар.

Пунктом 3.3. Договору визначено, що фактичний об`єм кожної партії продукції зазначається у відповідній заявці покупця. Пунктом 3.4. Договору встановлено, що заявка на постачання продукції надсилається на поштову та електронну адресу постачальника.

Як зазначає позивач, та підтверджується наданими ним доказами, на підставі заявки № 02-08/5588 від 04.11.2021 року, отриманої на електронну адресу, покупцем було замовлено постачання продукції в рамках укладеного Договору.

Пунктом 13.10. Договору встановлено, що одержувачем продукції за договором є Вуглегірська ТЕС ПАТ «Центренерго», що є відокремленим підрозділом відповідача.

На виконання домовленостей сторін позивач здійснив поставку відповідачу товару:

- на загальну суму 184 909,62 грн., що підтверджується видатковою накладною № РТ- 0000812 від 18.11.2021 року на суму 184 909,62 грн., довіреністю № 421 від 18.11.2021 року;

- на суму 14 676,55 грн., що підтверджується видатковою накладною №РТ-0000904 від 15.12.2021 року на суму 14 676,55 грн.

Позивач зазначає, що виконав обов`язок по поставці товару у повному обсязі, відповідач претензій щодо кількості та якості поставленої продукції не пред`являв, підписав первинний документ - видаткову накладну, але Акт приймання-передачі продукції відповідачем наданий до підписання не був.

Умовами договору (Додаток № 1) передбачено, що розрахунок за договором здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту підписання акту приймання-передачі продукції.

Пунктом 7.1.1. Договору встановлено, що покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлену продукцію.

Однак, відповідачем своєчасно та у повному обсязі поставлений товар не оплачено всього на суму 199 586,17 грн. за наведеними у позові видатковими накладними.

ТОВ «Запорізький завод гумотехнічних виробів» зазначає, що листом від 10.08.2023 року №198 з метою виконання положень Договору про підписання Акту приймання-передачі продукції, самостійно склав та надав відповідачу для підписання (підписані зі своєї сторони) Акти приймання-передачі продукції, поставленої 18.11.2021 року на суму 184 909,62 грн. та 15.12.2021 року на суму 14 676,55 грн.

У вказаному листі позивач звернувся з вимогою підписати Акти приймання-передачі продукції та оплатити поставлену продукцію з застереженням про те, що у випадку неотримання позивачем підписаних Актів прийому-передачі продукції протягом 30 календарних днів з дати отримання покупцем даного листа (або незазначення дати їх підписання), дані акти будуть вважатись підписаними Публічним акціонерним товариством «Центренерго» днем отримання даного листа.

Лист від 10.08.2023 року №198 був отриманий відповідачем 22.08.2023 року. Акти прийому-передачі продукції підписані не були.

У зв`язку з чим, позивач визначає, що кінцевий строк оплати товару - 21.09.2023 року, відповідно, станом на 22.09.2023 оплата за поставлену продукцію за накладними №РТ-0000812 від 18.11.2021 року та №РТ-0000904 від 15.12.2021 року є простроченою.

У зв`язку з наявністю простроченої заборгованості відповідача по оплаті поставленої продукції позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача 199 586,17 грн. боргу.

В ході розгляду спору відповідач подав відзив, в якому позовні вимоги заперечував, зазначив, що Заявкою покупця (відповідача) № 02-08/5588 від 04.11.2021 року було замовлено постачання продукції в рамках укладеного Договору на загальну суму 268 844, 28 грн., в т.ч. ПДВ.

Пунктом 3 Додатку № 1 до Договору визначено, що строк поставки продукції складає 10 календарних днів з дати отримання заявки покупця, з можливістю дострокової поставки.

Однак, за наведеними у позові видатковими накладними № РТ-0000812 від 18.11.2021 року на суму 184 909,62 грн. та № РТ-0000904 від 15.12.2021 року на суму 14 676,55 грн., поставлено продукції на суму 199 586,17 грн.

Згідно з п. 3 Додатку № 1 до Договору розрахунки за продукцію здійснюються покупцем у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника, протягом 30 календарних днів з дати підписання Акту приймання-передачі продукції.

Пунктом 5.3. Договору визначено, що датою поставки є дата підписання уповноваженими представниками сторін Акту приймання-передачі продукції. Право власності на продукцію переходить від постачальника до покупця в момент, передбачений п. 5.3. Договору (5.5. Договору).

Згідно з п. 5.8. Договору при поставці продукції постачальник зобов`язаний надати покупцю необхідні приналежності та наступні оригінали документів: Рахунок-фактуру, товаро-супроводжувальні накладні; іншу документацію на продукцію згідно Договору.

Відповідач в заперечення позовних вимог зазначає, що видаткові накладні, виписані позивачем відповідачу, складені з порушенням, так як не містять відомостей про посадову особу (зі сторони відповідача), відповідальну за здійснення господарських операцій і правильність оформлення первинних документів, оскільки в документах проставлено лише підпис, що не дає змоги ідентифікувати відповідача, як учасника господарської операції. Таким чином, ці видаткові накладні не можуть вважатись доказами, що підтверджують поставку товару позивачем та отримання цього товару відповідачем.

Крім того, відповідач наполягає, що єдиним первинним документом, який згідно умов Договору підтверджує поставку позивачем та отримання відповідачем товару (продукції), перехід права власності на товар, та від якого розпочинається відлік строку розрахунку за поставлену продукцію - є підписаний уповноваженими представниками сторін Акт приймання-передачі продукції. У зв`язку з тим, що Акти приймання-передачі продукції не підписані відповідачем з підстав відсутності первинних документів, тому строк розрахунку не настав.

Також відповідач зазначає, що умовами Договору не передбачено обов`язок складання Акту саме відповідачем. Також відповідач зазначає, що жодною нормою права та умовами Договору не передбачено порядку підписання надісланих позивачем Актів приймання-передачі продукції.

Відповідач зазначає, що на лист позивача ним надана відповідь листом від 04.09.2023 року № 115, що місто Світлодарськ, де розташована Вуглегірська ТЕС ПАТ «Центренерго», перебуває в переліку окупованих російською федерацією міст з 24.05.2022 року (наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309). Крім того, відповідач зазначив, що в зв`язку з окупацією відсутня можливість персоналу станції вивезти документи, які були базовими для виробничої та фінансово-господарської діяльності. Також відповідач зазначив, що не може підтвердити постачання продукції за Договором та запропонував повернутись до цього питання після закінчення воєнних дій, коли з`явиться можливість доступу до первинних документів.

Також відповідач зазначає, що Договір було укладено в особі директора Вуглегірської теплової електричної станції ПАТ «Центренерго», що є відокремленим підрозділом ПАТ «Центренерго» та здійснює свою діяльність поза місцем знаходження юридичної особи, зокрема, в м. Світлодарськ, Бахмутського району, Донецької області, Україна, 84792 (п. 1.5. Положення про Вуглегірську ТЕС).

Згідно з п. 4.2., пп. 4.8.2 п. 4.8 Положення про Вуглегірську ТЕС остання має окремий код ЄДРПОУ 00131245, незакінчений баланс, що є часткою самостійного балансу Товариства, поточні та інші рахунки в банківських установах, печатку та штампи зі своїм найменуванням; здійснює оперативний та бухгалтерський облік результатів своєї діяльності, а також веде та подає в установленому порядку статистичну та податкову діяльність. На теплову електростанцію покладається обов`язок щодо виконання укладених від імені ПАТ «Центренерго» договорів, контрактів, державних замовлень, та інших господарських зобов`язань.

Відповідно до пп. е), є), п. 5.4. Положення про Вуглегірську ТЕС директор відокремленого підрозділу організовує здійснення оперативного та бухгалтерського обліку результатів діяльності підприємства, забезпечує повне, своєчасне та достовірне нарахування та сплату податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Отже, вся первинна документація, яка стосується укладання та супроводження виконання договорів знаходиться безпосередньо на території Вуглегірської ТЕС. З 26 липня 2022 року Вуглегірська ТЕС з усіма потужностями та адміністративним корпусом, де зберігається вся первинна документація захоплена російськими окупантами і по теперішній час знаходиться під окупацією.

Відповідач зазначає, що у нього відсутні первинні документи, зокрема Договір. Також відповідачем було заперечено надані позивачем копії первинних документів.

У зв`язку з чим, судом на виконання ст. 91 Господарського процесуального кодексу України було витребувано у позивача для огляду оригінали первинних документів.

На виконання вимог суду позивачем було надано оригінали Договору, накладних та інших документів, які стосуються спірної господарської операції.

У відповіді на відзив позивач пояснив, що Договір укладався сторонами за результатами проведення тендерної процедури - відкритих торгів, з умовами яких можна ознайомитись за посиланням: https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2021-06-03-008431-b. В інформації про проведену процедуру зазначено, що закупівля проводиться в інтересах ПАТ «Центренерго», замовник - Вуглегірська теплова електрична станція ПАТ «Центренерго».

На сайті «Прозорро» міститься скан оригіналу підписаного Договору а також Додатку №1 до нього. Крім того, на сайті «Прозорро» міститься інформація про те, що до Договору вносились зміни - продовжувався його строк дії - достатній для проведення наступної процедури закупівлі.

На підтвердження того, що за Договором проводились поставки товару, які оплачувались відповідачем, надано платіжне доручення від 22.10.2021 року.

Таким чином, ПАТ «Центренерго» могло і мало бути обізнане з результатами закупівлі, яка проводилась підпорядкованим йому відокремленим підрозділом ще у 2021 ропі (до початку воєнних дій), поставки продукції також відбулись задовго до військової агресії російської Федерації та окупації м. Світлодарська.

З огляду на викладене, позивач зауважує, що сумніви відповідача стосовно реальності укладеного Договору є надуманими та вигаданими з метою ухилення від оплати отриманої продукції.

Щодо заперечень поставок за видатковими накладними №РТ-0000812 від 18.11.2021 року на суму 184 909,62 грн. та №РТ-0000904 від 15.12.2021 року на суму 14 676,55 грн., позивач пояснив, що у видатковій накладній графу стосовно отримувача заповнює саме представник покупця, який в тому числі має зазначити своє ПІБ, посаду, підпис та реквізити довіреності, позивач не може нести відповідальність за правильність оформлення первинного документу співробітниками відповідача.

З боку позивача видаткові накладні підписала комірник Устинова. Видаткову накладну від 18.11.2021 року № №РТ-0000812 від відповідача підписав економіст ВМТП Діордіці Є.В. на підставі довіреності №421 від 18.11.2021 року. Підписи в графі отримувача у видатковій накладній від 15.12.2021 року №РТ-0000904 та у видатковій накладній від 18.11.2021 року № №РТ-0000812 є однаковими.

Стосовно довіреності на отримання товару за видатковою накладною від 15.12.2021 року №РТ-0000904, позивач пояснив, що на час здійснення поставок за Договором, оформлення довіреності для отримання товарно-матеріальних цінностей було не обов`язковим, оскільки починаючи з 01.01.2015 року Інструкція про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затверджена наказом Мінфіну від 16.05.1996 № 99, втратила чинність. Тому можливо, під час прийомки товару у грудні 2021 року відповідач не вважав за потрібне її складати.

Позивачем надано суду скріншот заявки - листа ПАТ «Центренерго» в особі Вугледарської ТЕС щодо постачання ТМЦ від 04.11.2021 року №02-08/5588 з електронної пошти позивача. Позивач вважає такий скріншот Заявки допустимим доказом її наявності та дійсності зважаючи на положення п.3.6 Договору.

У постанові Верховного Суду від 10.12.2020 року у справі №910/14900/19 зазначено, що сама по собі відсутність первинних документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій.

Згідно з ч. 3, 8 ст. 19 Господарського кодексу України обов`язком суб`єктів господарювання є ведення бухгалтерського обліку та подання фінансової звітності згідно із законодавством, що забезпечує здійснення державою контролю і нагляду за господарською діяльністю суб`єктів господарювання, а також за додержанням ними податкової дисципліни.

Тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (постачальником) може бути доказом виконання правочину з огляду на те, що така поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків ( п. 4.31 постанови ВПВС від 29.06.2021 року у справі № 910/23097/17).

На підтвердження того, що постачання товару за Договором (згідно видаткових накладних від 15.12.2021 року №РТ-0000904 та від 18.11.2021 року № №РТ-0000812) дійсно мало місце та дані господарські операції є реальними, позивачем надано копії податкових накладних, які були складені позивачем та належним чином зареєстрованими у ЄРПН та відповідно зобов`язання за ними були включені до декларації з ПДВ за листопад, грудень 2021 та сплачені до бюджету.

Позивач також наголошує, що стороною Договору є саме ПАТ «Центренерго», тому такий Договір створює для відповідача відповідні права та обов`язки, в той час, як інструкції та положення стосуються внутрішніх питань діяльності відповідача і жодним чином не впливають на господарські взаємовідносини з позивачем.

Щодо зауважень відповідача, що жодною нормою права чи положенням Договору не передбачено порядку підписання Акту приймання-передачі продукції, який був запропонований до підпису позивачем, позивач пояснив, що при укладенні Договору поставки були враховані пропозиції саме відповідача під час проведення тендерної процедури. У звичайних договорах поставки первинним документом, який підтверджує поставку та є підставою для оплати є звичайна видаткова накладна та рахунок. Положення про те, що підставою для оплати та підтвердженням поставки є саме Акти приймання-передачі продукції було ініціативою відповідача з самого початку.

В той же час, повний перелік документів, які має складати під час поставки позивач визначено у п.5.8 Договору, серед яких не вказано про Акт приймання-передачі продукції.

Однак, оскільки відповідний акт приймання-передачі продукції, який необхідний за умовами Договору для оплати поставленої продукції, відповідачем не складено, позивачем з метою додержання формальностей та виконання умов Договору, самостійно складено та надіслано відповідачу такі Акти в довільній формі. Однак, відповідачем поставлена продукція протягом тривалого часу не оплачена, підставою неоплати визначено відсутність підписаного Акту приймання-передачі продукції, з підписанням якого зволікає сам відповідач. Наведені факти свідчать про недобросовісність поведінки відповідача, який зволікає з підписанням Акту приймання-передачі продукції і створює цим умови для заперечень проти її оплати.

Згідно з ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

При цьому, суд також враховує, що між сторонами мали місце правовідносини з поставки товару, тому до відповідних правовідносин застосовується норма ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, яка визначає, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно зі ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання.

При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

За наслідками розгляду спору судом встановлено факт укладення між сторонами Договору про закупівлю (поставки) товарів № 12/59 від 28.07.2021 року, за яким між сторонами тривали господарські взаємовідносини.

На виконання умов Договору позивачем на підставі Заявки відповідача (за підписом уповноваженої ним особи) № 02-08/5588 від 04.11.2021 року, отриманої на електронну адресу (що допускається з умовами п. 3.4. Договору), покупцем було замовлено постачання продукції в рамках укладеного Договору.

На виконання домовленостей сторін позивач здійснив поставку відповідачу товару:

- на загальну суму 184 909,62 грн., що підтверджується видатковою накладною № РТ- 0000812 від 18.11.2021 року на суму 184 909,62 грн., довіреністю № 421 від 18.11.2021 року;

- на суму 14 676,55 грн., що підтверджується видатковою накладною №РТ-0000904 від 15.12.2021 року на суму 14 676,55 грн.

Пунктом 13.10. Договору встановлено, що одержувачем продукції за договором є Вуглегірська ТЕС ПАТ «Центренерго», що є відокремленим підрозділом відповідача.

Як вбачається з наявних у справі доказів, які також надавались позивачем в оригіналах для огляду судом, видаткова накладна №РТ-0000812 від 18.11.2021 року та №РТ-0000904 від 15.12.2021 року підписані зі сторони відповідача економістом ВМТП Діордіці Є.В. на підставі довіреності №421 від 18.11.2021 року, оскільки підписи в графі отримувача у видатковій накладній від 15.12.2021 року №РТ-0000904 та у видатковій накладній від 18.11.2021 року № №РТ-0000812 є однаковими і відповідачем такі підписи не поставлені під обґрунтований сумнів та не заявлено про необхідність додаткового дослідження.

Також, з огляду на чинну судову практику при вирішенні спору в тотожних правовідносинах, викладену у: постанові Верховного Суду від 20.12.2018 року у справі № 910/19702/17, постанові Верховного Суду від 29.11.2019 року у справі № 914/2267/18, Постанові Верховного Суду від 04.11.2019 року у справі № 905/49/15, суд дійшов висновку, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

На підтвердження того, що постачання товару за Договором (згідно видаткових накладних від 15.12.2021 року №РТ-0000904 та від 18.11.2021 року № №РТ-0000812) дійсно мало місце та дані господарські операції є реальними, позивачем надано копії податкових накладних, які були складені позивачем та належним чином зареєстрованими у ЄРПН та відповідно зобов`язання за ними були включені до декларації з ПДВ за листопад, грудень 2021 та сплачені до бюджету.

Таким чином, видаткові накладні, які містять підпис представника Покупця, який підтверджений виданою відповідачем довіреністю на отримання ТМЦ, у сукупності з податковими накладними, свідчать про факт постачання товару відповідачу та його прийняття останнім.

Крім того, позиція відповідача ґрунтується на припущеннях про не поставку товару через відсутність первинних документів. В той же час, відповідачем не наведено жодних пояснень та спростувань щодо відображення спірних господарських операцій у фінансовому та податковому обліку.

Щодо посилання відповідача на відсутність підписаного Акту приймання-передачі продукції, суд зазначає, що відповідний документ фактично є дублюючим видаткову накладну, яка є основним первинним документом і засвідчує передачу продукції безпосередньо в момент вчинення господарської операції, тому складення Акту не має вирішального значення. При цьому, видаткова накладна є двостороннім документом, який засвідчує факт передачі продукції продавцем та її отримання покупцем, тобто засвідчує обставини, аналогічно Акту приймання-передачі.

З огляду на умову п. 5.8. Договору, Акт приймання-передачі продукції не визначено в переліку документів, які позивач, як постачальник, зобов`язаний надати покупцю. Також, Договір не містить порядку та умов складення та підписання Акту приймання-передачі продукції. В той же час, у зв`язку з тривалою неоплатою відповідачем поставленої продукції, відповідний Акт складено позивачем та надіслано на адресу відповідача для підписання. Відповідачем не підписано передбачений умовами Договору Акт приймання-передачі продукції, що за наявності видаткових та податкових накладних стосовно спірної господарської операції, є необґрунтованим і відсутність акту не може покладатись в основу заперечень факту поставки та необхідності оплати продукції.

З огляду на наведені обставини, враховуючи невизначеність порядку і строків складення та підписання Акту приймання-передачі продукції, від якого залежить настання строку оплати продукції, суд дійшов висновку про неузгодженість у Договорі умови щодо строку оплати продукції, тому в частині необхідності оплати застосуванню підлягає норма ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, а в частині настання строку оплати строк, визначений позивачем від дати складення та надіслання на підписання Акту приймання-передачі продукції.

Таким чином, наведені відповідачем заперечення не спростовують обов`язку оплати отриманого товару своєчасно та в повному обсязі.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За наведених обставин, матеріалами справи підтверджується прострочена заборгованість відповідача перед позивачем в заявленій у позові сумі 199 586,17 грн. основного боргу, що відповідачем не спростовано. Відтак, позовні вимоги є правомірними, доведеними та обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.

Крім того, згідно з ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Наведене дає суду підстави дійти висновку, що правила ведення господарської діяльності передбачають здійснення її на умовах добросовісності, умовах, за яких сторони будь взаємно поважати права та охоронювані законом інтереси одна одної.

Оскільки відповідний Акт приймання-передачі продукції, який необхідний за умовами Договору для оплати поставленої продукції, відповідачем не складено, поставлена продукція протягом тривалого часу не оплачена, складений і надісланий позивачем Акт приймання-передачі продукції відповідачем не підписаний, при цьому, підставою неоплати визначено відсутність підписаного Акту приймання-передачі продукції, з підписанням якого зволікає сам відповідач, наведені факти свідчать про недобросовісність поведінки відповідача, який зволікає з підписанням Акту приймання-передачі продукції і створює цим умови для заперечень проти її оплати.

Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними у розумінні ч.1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та доведені, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Також позивачем у попередньому розрахунку заявлено до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9 000,00 грн. З огляду на складність справи, необхідний обсяг адвокатських послуг та витрат часу адвоката, суд дійшов висновку, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідає критеріям реальності таких витрат, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору у розумінні приписів ч.4 ст.126, ч.5 ст.129 Господарського процесуального кодексу України. До того ж, складність справи, необхідний обсяг адвокатських послуг та витрат часу адвоката здебільшого зумовлені численними безпідставними запереченнями відповідача.

Таким чином, суд дійшов висновку про покладення на відповідача відшкодування позивачу 9 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 77-79, 123, 126, 129, 233, 236-241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод гумотехнічних виробів» до Публічного акціонерного товариства «Центренерго» прo стягнення 199 586,17 грн. задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (08711, Київська обл., Обухівський р-н, смт Козин, вул. Рудиківська, 49, код ЄДРПОУ 22927045) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод гумотехнічних виробів» (69063, м. Запоріжжя, вул. Миколи Ласточкіна, 16, код ЄДРПОУ 40989955) 199 586,17 грн. основного боргу, 2 993,81 грн. витрат по сплаті судового збору та 9 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.Ю. Кошик

повний текст рішення складено 18.04.2024 року