Постанова

від 04.07.2024 по справі 911/3256/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2024 р. Справа№ 911/3256/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яценко О.В.

суддів: Палія В.В.

Хрипуна О.О.

за участю секретаря судового засідання Вороніної О.С.

за участю представників учасників справи відповідно до протоколу судового засідання від 04.07.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Центренерго»

на рішення Господарського суду Київської області від 07.03.2024 (повний текст складений 18.04.2024)

у справі № 911/3256/23 (суддя Кошик А.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод гумотехнічних виробів»

до Публічного акціонерного товариства «Центренерго»

прo стягнення 199 586,17 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод гумотехнічних виробів» (надалі позивач) звернулося Господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (надалі відповідач) прo стягнення 199 586,17 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані наявністю простроченої заборгованості відповідача по оплаті поставленої продукції по договору про закупівлю (поставки) товарів № 12/59 від 28.07.2021 в сумі 199 586,17 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

3. Рішенням Господарського суду Київської області від 07.03.2024 у справі №911/3256/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод гумотехнічних виробів» (далі ТОВ «Запорізький завод гумотехнічних виробів») задоволено:

1) стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (далі ПАТ «Центренерго») на користь ТОВ «Запорізький завод гумотехнічних виробів» 199 586,17 грн. основного боргу, 2 993,81 грн. витрат по сплаті судового збору та 9 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

4. Задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що постачання товару за Договором (згідно видаткових накладних від 15.12.2021 року №РТ-0000904 та від 18.11.2021 року № №РТ-0000812) дійсно мало місце та дані господарські операції є реальними, позивачем надано копії податкових накладних, які були складені позивачем та належним чином зареєстрованими у ЄРПН та відповідно зобов`язання за ними були включені до декларації з ПДВ за листопад, грудень 2021 та сплачені до бюджету.

5. Видаткові накладні, які містять підпис представника Покупця, який підтверджений виданою відповідачем довіреністю на отримання ТМЦ, у сукупності з податковими накладними, свідчать про факт постачання товару відповідачу та його прийняття останнім.

6. Крім того, позиція відповідача ґрунтується на припущеннях про не поставку товару через відсутність первинних документів. В той же час, відповідачем не наведено жодних пояснень та спростувань щодо відображення спірних господарських операцій у фінансовому та податковому обліку.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

7. Не погодившись із рішенням Господарського суду Київської області від 07.03.2024 у справі №911/3256/23, ПАТ «Центренерго» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 07.03.2024 у справі №911/3256/23, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

8. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує на таке:

9. Суд першої інстанції в своєму рішенні визначив, що умовами п. 5.8. Договору, Акт приймання-передачі продукції не визначено в переліку документів, які позивач, як постачальник, зобов`язаний надати покупцю. Проте, судом першої інстанції проігноровано, що Позивач зобов`язаний також надати іншу документацію згідно Договору, що і було передбачено в п. 5.3., п. 5.5. Договору та п.3 Додатку № 1 до Договору. Як наслідок, суд першої інстанції не в повному обсязі з`ясував обставини, що мають значення для справи та дійшов до висновку, який не відповідає обставинам справи.

10. Видаткові накладні виписані Позивачем Відповідачу, складені з порушенням вимог Закону України від 16.07.1999 №996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», так як не містять відомостей про посадову особу (зі сторони Відповідача), відповідальну за здійснення господарських операцій, документах проставлено лише підпис, що не дає змоги ідентифікувати Відповідача, як учасника господарської операції. Таким чином, ці видаткові накладні не можуть вважатись доказами, що підтверджують поставку товару Позивачем та отримання цього товару Відповідачем.

11. Суд першої інстанції в своєму рішенні не довів обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, зокрема, обставини реальності здійснення господарської операції.

12. Крім того, на думку скаржника, суд неправильно застосував норми матеріального права: Закон України від 16.07.1999 №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в частині тлумачення неістотних недоліків в документах, що містять відомості про господарську операцію, і взагалі не застосував Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 N° 88, яким також визначено поняття господарської операції, первинних документів та вимоги щодо їх підписання.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

13. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 (колегія суддів у складі: Яценко О.В. - головуючого, Хрипуна О.О., Палія В.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Центренерго» на рішення Господарського суду Київської області від 07.03.2024 у справі №911/3256/23; розгляд апеляційної скарги призначено на 04.07.2024.

Позиції учасників справи

14. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Центренерго» заперечує і просить суд залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Клопотання учасників справи

15. 27.06.2024 представник позивача звернувся до суду з заявою про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

16. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 (колегія суддів у складі: Яценко О.В. - головуючого, Хрипуна О.О., Палія В.В.) задоволено заяву представника позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; ухвалено, що судове засідання в режимі відеоконференції відбудеться 04.07.2024.

Явка представників учасників справи

17. У судове засідання 04.07.2024 з`явився представник відповідача. Представник позивача в судовому засіданні був присутній в режимі відеоконференції.

18. У судовому засіданні 04.07.2024 представник відповідача (скаржника) вимоги апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Центренерго» підтримав і просив суд апеляційної інстанції її задовольнити.

19. Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції просив залишити в силі.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

20. Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод гумотехнічних виробів» (далі - постачальник, позивач) та Публічним акціонерним товариством «Центренерго», від імені якої діяв директор Вуглегірської ТЕС (далі - покупець, відповідач) був укладений договір про закупівлю (поставки) товарів № 12/59 від 28.07.2021 (надалі - Договір).

21. За умовами даного Договору постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця товар, найменування, кількість, ціна, строки поставки та інші характеристики якого вказуються у додатку № 1 до Договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар.

22. Пунктом 3.3. Договору визначено, що фактичний об`єм кожної партії продукції зазначається у відповідній заявці покупця. Пунктом 3.4. Договору встановлено, що заявка на постачання продукції надсилається на поштову та електронну адресу постачальника.

23. Як зазначає позивач, та підтверджується наданими ним доказами, на підставі заявки № 02-08/5588 від 04.11.2021 року, отриманої на електронну адресу, покупцем було замовлено постачання продукції в рамках укладеного Договору.

24. Пунктом 13.10. Договору встановлено, що одержувачем продукції за договором є Вуглегірська ТЕС ПАТ «Центренерго», що є відокремленим підрозділом відповідача.

25. На виконання домовленостей сторін позивач здійснив поставку відповідачу товару:

1) на загальну суму 184 909,62 грн., що підтверджується видатковою накладною № РТ- 0000812 від 18.11.2021 року на суму 184 909,62 грн., довіреністю № 421 від 18.11.2021 року;

2) на суму 14 676,55 грн., що підтверджується видатковою накладною №РТ-0000904 від 15.12.2021 року на суму 14 676,55 грн.

26. Позивач зазначає, що виконав обов`язок по поставці товару у повному обсязі, відповідач претензій щодо кількості та якості поставленої продукції не пред`являв, підписав первинний документ - видаткову накладну, але Акт приймання-передачі продукції відповідачем наданий до підписання не був.

27. Умовами договору (Додаток № 1) передбачено, що розрахунок за договором здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту підписання акту приймання-передачі продукції.

28. Пунктом 7.1.1. Договору встановлено, що покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлену продукцію.

29. Однак, відповідачем своєчасно та у повному обсязі поставлений товар не оплачено всього на суму 199 586,17 грн. за наведеними у позові видатковими накладними.

30. ТОВ «Запорізький завод гумотехнічних виробів» зазначає, що листом від 10.08.2023 року №198 з метою виконання положень Договору про підписання Акту приймання-передачі продукції, самостійно склав та надав відповідачу для підписання (підписані зі своєї сторони) Акти приймання-передачі продукції, поставленої 18.11.2021 року на суму 184 909,62 грн. та 15.12.2021 року на суму 14 676,55 грн.

31. У вказаному листі позивач звернувся з вимогою підписати Акти приймання-передачі продукції та оплатити поставлену продукцію з застереженням про те, що у випадку неотримання позивачем підписаних Актів прийому-передачі продукції протягом 30 календарних днів з дати отримання покупцем даного листа (або незазначення дати їх підписання), дані акти будуть вважатись підписаними Публічним акціонерним товариством «Центренерго» днем отримання даного листа.

32. Лист від 10.08.2023 року №198 був отриманий відповідачем 22.08.2023 року. Акти прийому-передачі продукції підписані не були.

33. У зв`язку з чим, позивач визначає, що кінцевий строк оплати товару - 21.09.2023 року, відповідно, станом на 22.09.2023 оплата за поставлену продукцію за накладними №РТ-0000812 від 18.11.2021 року та №РТ-0000904 від 15.12.2021 року є простроченою.

34. У зв`язку з наявністю простроченої заборгованості відповідача по оплаті поставленої продукції позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача 199 586,17 грн. боргу.

35. В ході розгляду спору відповідач подав відзив, в якому позовні вимоги заперечував, зазначив, що Заявкою покупця (відповідача) № 02-08/5588 від 04.11.2021 року було замовлено постачання продукції в рамках укладеного Договору на загальну суму 268 844, 28 грн., в т.ч. ПДВ.

36. Пунктом 3 Додатку № 1 до Договору визначено, що строк поставки продукції складає 10 календарних днів з дати отримання заявки покупця, з можливістю дострокової поставки.

37. Однак, за наведеними у позові видатковими накладними № РТ-0000812 від 18.11.2021 року на суму 184 909,62 грн. та № РТ-0000904 від 15.12.2021 року на суму 14 676,55 грн., поставлено продукції на суму 199 586,17 грн.

38. Згідно з п. 3 Додатку № 1 до Договору розрахунки за продукцію здійснюються покупцем у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника, протягом 30 календарних днів з дати підписання Акту приймання-передачі продукції.

39. Пунктом 5.3. Договору визначено, що датою поставки є дата підписання уповноваженими представниками сторін Акту приймання-передачі продукції. Право власності на продукцію переходить від постачальника до покупця в момент, передбачений п. 5.3. Договору (5.5. Договору).

40. Згідно з п. 5.8. Договору при поставці продукції постачальник зобов`язаний надати покупцю необхідні приналежності та наступні оригінали документів: Рахунок-фактуру, товаро-супроводжувальні накладні; іншу документацію на продукцію згідно Договору.

41. Договір укладався сторонами за результатами проведення тендерної процедури - відкритих торгів, з умовами яких можна ознайомитись за посиланням: https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2021-06-03-008431-b. В інформації про проведену процедуру зазначено, що закупівля проводиться в інтересах ПАТ «Центренерго», замовник - Вуглегірська теплова електрична станція ПАТ «Центренерго».

42. На сайті «Прозорро» міститься скан оригіналу підписаного Договору а також Додатку №1 до нього. Крім того, на сайті «Прозорро» міститься інформація про те, що до Договору вносились зміни - продовжувався його строк дії - достатній для проведення наступної процедури закупівлі.

43. На підтвердження того, що за Договором проводились поставки товару, які оплачувались відповідачем, надано платіжне доручення від 22.10.2021 року.

44. Щодо заперечень поставок за видатковими накладними №РТ-0000812 від 18.11.2021 року на суму 184 909,62 грн. та №РТ-0000904 від 15.12.2021 року на суму 14 676,55 грн., позивач пояснив, що у видатковій накладній графу стосовно отримувача заповнює саме представник покупця, який в тому числі має зазначити своє ПІБ, посаду, підпис та реквізити довіреності, позивач не може нести відповідальність за правильність оформлення первинного документу співробітниками відповідача.

45. З боку позивача видаткові накладні підписала комірник Устинова. Видаткову накладну від 18.11.2021 року № №РТ-0000812 від відповідача підписав економіст ВМТП Діордіці Є.В. на підставі довіреності №421 від 18.11.2021 року. Підписи в графі отримувача у видатковій накладній від 15.12.2021 року №РТ-0000904 та у видатковій накладній від 18.11.2021 року № №РТ-0000812 є однаковими.

46. Стосовно довіреності на отримання товару за видатковою накладною від 15.12.2021 року №РТ-0000904, позивач пояснив, що на час здійснення поставок за Договором, оформлення довіреності для отримання товарно-матеріальних цінностей було не обов`язковим, оскільки починаючи з 01.01.2015 року Інструкція про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затверджена наказом Мінфіну від 16.05.1996 № 99, втратила чинність. Тому можливо, під час прийомки товару у грудні 2021 року відповідач не вважав за потрібне її складати.

47. Позивачем надано суду скріншот заявки - листа ПАТ «Центренерго» в особі Вугледарської ТЕС щодо постачання ТМЦ від 04.11.2021 року №02-08/5588 з електронної пошти позивача.

48. Згідно з ч. 3, 8 ст. 19 Господарського кодексу України обов`язком суб`єктів господарювання є ведення бухгалтерського обліку та подання фінансової звітності згідно із законодавством, що забезпечує здійснення державою контролю і нагляду за господарською діяльністю суб`єктів господарювання, а також за додержанням ними податкової дисципліни.

49. Тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (постачальником) може бути доказом виконання правочину з огляду на те, що така поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків ( п. 4.31 постанови ВПВС від 29.06.2021 року у справі № 910/23097/17).

50. На підтвердження того, що постачання товару за Договором (згідно видаткових накладних від 15.12.2021 року №РТ-0000904 та від 18.11.2021 року № №РТ-0000812) дійсно мало місце та дані господарські операції є реальними, позивачем надано копії податкових накладних, які були складені позивачем та належним чином зареєстрованими у ЄРПН та відповідно зобов`язання за ними були включені до декларації з ПДВ за листопад, грудень 2021 та сплачені до бюджету.

51. За наслідками розгляду спору місцевим судом встановлено факт укладення між сторонами Договору про закупівлю (поставки) товарів № 12/59 від 28.07.2021 року, за яким між сторонами тривали господарські взаємовідносини.

52. На виконання умов Договору позивачем на підставі Заявки відповідача (за підписом уповноваженої ним особи) № 02-08/5588 від 04.11.2021 року, отриманої на електронну адресу (що допускається з умовами п. 3.4. Договору), покупцем було замовлено постачання продукції в рамках укладеного Договору.

53. На виконання домовленостей сторін позивач здійснив поставку відповідачу товару:

1) на загальну суму 184 909,62 грн., що підтверджується видатковою накладною № РТ- 0000812 від 18.11.2021 року на суму 184 909,62 грн., довіреністю № 421 від 18.11.2021 року;

2) на суму 14 676,55 грн., що підтверджується видатковою накладною №РТ-0000904 від 15.12.2021 року на суму 14 676,55 грн.

54. Пунктом 13.10. Договору встановлено, що одержувачем продукції за договором є Вуглегірська ТЕС ПАТ «Центренерго», що є відокремленим підрозділом відповідача.

55. Як вбачається з наявних у справі доказів, які також надавались позивачем в оригіналах для огляду судом, видаткова накладна №РТ-0000812 від 18.11.2021 року та №РТ-0000904 від 15.12.2021 року підписані зі сторони відповідача економістом ВМТП Діордіці Є.В. на підставі довіреності №421 від 18.11.2021 року, оскільки підписи в графі отримувача у видатковій накладній від 15.12.2021 року №РТ-0000904 та у видатковій накладній від 18.11.2021 року № №РТ-0000812 є однаковими і відповідачем такі підписи не поставлені під обґрунтований сумнів та не заявлено про необхідність додаткового дослідження.

56. Також, з огляду на чинну судову практику при вирішенні спору в тотожних правовідносинах, викладену у: постанові Верховного Суду від 20.12.2018 року у справі № 910/19702/17, постанові Верховного Суду від 29.11.2019 року у справі № 914/2267/18, Постанові Верховного Суду від 04.11.2019 року у справі № 905/49/15, суд дійшов висновку, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

57. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

58. На підтвердження того, що постачання товару за Договором (згідно видаткових накладних від 15.12.2021 року №РТ-0000904 та від 18.11.2021 року № №РТ-0000812) дійсно мало місце та дані господарські операції є реальними, позивачем надано копії податкових накладних, які були складені позивачем та належним чином зареєстрованими у ЄРПН та відповідно зобов`язання за ними були включені до декларації з ПДВ за листопад, грудень 2021 та сплачені до бюджету.

59. Таким чином, видаткові накладні, які містять підпис представника Покупця, який підтверджений виданою відповідачем довіреністю на отримання ТМЦ, у сукупності з податковими накладними, свідчать про факт постачання товару відповідачу та його прийняття останнім.

60. Крім того, позиція відповідача ґрунтується на припущеннях про не поставку товару через відсутність первинних документів. В той же час, відповідачем не наведено жодних пояснень та спростувань щодо відображення спірних господарських операцій у фінансовому та податковому обліку.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

61. Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

62. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

63. Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

64. Згідно з положеннями ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

65. Як правильно встановив суд першої інстанції, укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

66. За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

67. Відповідно до статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

68. Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

69. Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

70. Таким чином, обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

71. Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

72. Згідно з частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

73. Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

74. Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

75. Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

76. Згідно із ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

77. Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

78. Згідно зі ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

79. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар (ч. 1 ст. 664 ЦК України).

80. Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч. 1 ст. 691 ЦК України).

81. Згідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

82. Згідно з частиною 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

83. Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, відповідач зазначив, що суд першої інстанції в своєму рішенні визначив, що умовами п. 5.8. Договору, Акт приймання-передачі продукції не визначено в переліку документів, які позивач, як постачальник, зобов`язаний надати покупцю. Проте, судом першої інстанції проігноровано, що Позивач зобов`язаний також надати іншу документацію згідно Договору, що і було передбачено в п. 5.3., п. 5.5. Договору та п.3 Додатку № 1 до Договору. Як наслідок, суд першої інстанції не в повному обсязі з`ясував обставини, що мають значення для справи та дійшов до висновку, який не відповідає обставинам справи.

84. Однак, колегія суддів апеляційної інстанції критично ставиться до вказаних тверджень відповідача, у зв`язку з наступним:

85. Суд першої інстанції обґрунтовано визначив, що складання акту приймання-передачі продукції не має вирішального значення, так як цей акт фактично є дублюючим видаткову накладну, яка є основним первинним документом і засвідчує передачу продукції безпосередньо в момент вчинення господарської операції.

86. Видаткова накладна є двостороннім документом, який засвідчує факт передачі продукції продавцем та її отримання покупцем, тобто засвідчує обставини, аналогічно акту приймання-передачі.

87. Форма, зміст Договору поставки пропонувався саме Відповідачем під час проведення тендерної процедури. У звичайних договорах поставки первинним документом, який підтверджує поставку та є підставою для оплати є звичайна видаткова накладна та рахунок.

88. Отже, положення про те, що підставою для оплати та підтвердженням поставки є саме Акти приймання-передачі продукції - є ініціативою Відповідача.

89. Повний перелік документів, які має складати під час поставки Позивач зазначено у п.5.8 Договору та акт приймання-передачі продукції там не вказаний.

90. Як зазначив позивач, з метою додержання формальностей та виконання умов Договору, він склав такі Акти в довільній формі та надіслав поштою на підпис Відповідачу, пославшись на фактичне відвантаження товару, що належним чином підтверджувалось первинними документами. Під час складення Актів приймання-передачі продукції, Позивач керувався тим, що Договір не містить реквізитів та порядку їх підписання.

91. Видаткова накладна - це первинний документ постачальника, який підтверджує факт передачі товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ) від однієї особи до іншої, від постачальника до покупця. Цей документ містить всю потрібну для бухгалтерського обліку інформацію про таку операцію: назву документа, дату здійснення операції, назву постачальника, найменування і кількість поставленого товару, одиниці виміру, ціну, місце постачання, а також посади та прізвища осіб, які здійснили відпуск та прийняття таких ТМЦ. Даний перелік відповідає вимогам до первинних документів з частиною 2 статті 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV.

92. Відповідно до частини 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

93. Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

94. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

95. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

96. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

97. Надані Позивачем видаткові накладні містять найменування суб`єктів господарювання, а також підписи осіб, які передають та отримують товар, найменування товару, його кількість, вартість, та інші необхідні реквізити, тобто відповідають вимогам законодавства, тому є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

98. Суд при ухваленні рішення враховує та бере до уваги те, що підписання Відповідачем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і фіксує факт здійснення господарської операції та встановлення договірних відносин, є підставою виникнення у Відповідача обов`язку щодо здійснення з Позивачем розрахунків за отриманий товар. При цьому видаткові накладні, за якими відбувалась поставка товару, підписані відповідачем. Видаткова накладна - це документ, що засвідчує факт переходу права власності від продавця до покупця, при цьому вказаний документ, містить вартість товару, право власності на яке переходить.

99. Вказаний в ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» перелік обов`язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

100. Отже, за своєю правовою природою видаткова накладна посвідчує виконання зобов`язань - констатує (фіксує) певні факти господарської діяльності у правовідносинах між сторонами та має юридичне значення для встановлення обставин дотримання сторонами умов договору.

101. У видаткових накладних постачальником визначено Позивача та його реквізити, одержувач Відповідач, вказано найменування товару, кількість, ціна без ПДВ, загальна вартість з урахуванням ПДВ, місце складання, підпис менеджера з боку постачальника скріплений печаткою підприємства, з боку одержувача міститься підпис у графі «отримав(ла)».

102. За результатами аналізу вказаних накладних, останні відповідають вимогам щодо заповнення обов`язкових реквізитів у відповідності до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

103. При цьому, Відповідач від поставленого товару не відмовився, при отриманні товару Відповідачем жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов`язань з поставки товару, в тому числі щодо неналежної якості та неналежної комплектності не подавалось.

104. Тобто, товар був поставлений постачальником та прийнятий належним чином Відповідачем без застережень щодо недоліків за кількістю, якістю та відсутності необхідних товаросупровідних документів.

105. Відповідач набувши право власності на товар, що відчужувався на підставі вищезазначеної видаткової накладної, тим самим погодився із такою його ціною.

106. Отримання Відповідачем поставленого товару є підставою виникнення у останнього зобов`язання оплатити поставлений товар відповідно до умов договору, а також чинного законодавства на підставі оформленої відповідно до умов договору видаткової накладної.

107. При цьому посилання відповідача на недотримання позивачем умов договору, а саме ненадання документів, в тому числі іншої документації згідно договору суд вважає помилковими та таким, що не спростовує обов`язок відповідача оплатити отриманий товар.

108. Щодо заперечень поставок за видатковими накладними №РТ-0000812 від 18.11.2021 року на суму 184 909,62 грн. та №РТ-0000904 від 15.12.2021 року на суму 14 676,55 грн., позивач пояснив, що у видатковій накладній графу стосовно отримувача заповнює саме представник покупця, який в тому числі має зазначити своє ПІБ, посаду, підпис та реквізити довіреності, позивач не може нести відповідальність за правильність оформлення первинного документу співробітниками відповідача.

109. З боку позивача видаткові накладні підписала комірник Устинова. Видаткову накладну від 18.11.2021 року № №РТ-0000812 від відповідача підписав економіст ВМТП Діордіці Є.В. на підставі довіреності №421 від 18.11.2021 року. Підписи в графі отримувача у видатковій накладній від 15.12.2021 року №РТ-0000904 та у видатковій накладній від 18.11.2021 року № №РТ-0000812 є однаковими.

110. Стосовно довіреності на отримання товару за видатковою накладною від 15.12.2021 року №РТ-0000904, позивач пояснив, що на час здійснення поставок за Договором, оформлення довіреності для отримання товарно-матеріальних цінностей було не обов`язковим, оскільки починаючи з 01.01.2015 року Інструкція про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затверджена наказом Мінфіну від 16.05.1996 № 99, втратила чинність. Тому можливо, під час прийомки товару у грудні 2021 року відповідач не вважав за потрібне її складати.

111. Позивачем надано суду скріншот заявки - листа ПАТ «Центренерго» в особі Вугледарської ТЕС щодо постачання ТМЦ від 04.11.2021 року №02-08/5588 з електронної пошти позивача. Позивач вважає такий скріншот Заявки допустимим доказом її наявності та дійсності зважаючи на положення п.3.6 Договору.

112. У постанові Верховного Суду від 10.12.2020 року у справі №910/14900/19 зазначено, що сама по собі відсутність первинних документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій.

113. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції вважає доводи скаржника щодо того, що суд першої інстанції не в повному обсязі з`ясував обставини, що мають значення для справи та дійшов до висновку, який не відповідає обставинам справи, - безпідставними та такими, що не ґрунтуються на дійсних обставинах справи та наявних доказах і навпаки - рішення суду першої інстанції щодо вказаних обставин є обґрунтованим та таким, що прийняте у відповідності з положеннями чинного законодавства.

114. У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

115. Такий факт повинен оцінюватися у сукупності з іншими доказами у справі, оскільки вибіркова оцінка доказів не відповідає вимогам процесуального законодавства.

116. У відповідності до положень ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів покладено на сторони у справі.

117. В той же час, суд згідно ст. 86 ГПК України оцінює подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

118. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

119. У господарському судочинстві діє принцип «Вірогідності доказів», який полягає у тому що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1 ст. 79 ГПК України).

120. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

121. Суд першої інстанції встановив реальність здійснення господарських операцій (постачання товару за договором) на підставі видаткових накладних від 15.12.2021 р. та від 18.11.2021 р. у сукупності з податковими накладними, належним чином зареєстрованими у ЄРПН.

122. У апеляційній скарзі Відповідач зазначає, що у видаткових накладних відсутні відомості про посадову особу Відповідача, відповідальну за здійснення господарських операцій, оскільки в документах проставлено лише підпис, що не дає змоги ідентифікувати Відповідача як учасника господарської операції.

123. Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

124. Колегія суддів зазначає, що у даному випадку вказані Відповідачем недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати Відповідача як учасника господарської діяльності, так як видаткову накладну від 18.11.2021 р. від Відповідача підписав економіст ВМТП Діордіці Є.В. на підставі довіреності №421 від 18.11.2021.

125. Підписи в графі отримувача у видатковій накладній від 15.12.2021 р. та у видатковій накладній від 18.11.2021 є однаковими.

126. Як вже зазначалось, у постанові Верховного Суду від 10.12.2020 у справі №910/14900/19 зазначено, що сама по собі відсутність первинних документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій.

127. Крім того, у видатковій накладній графу стосовно отримувача заповнює саме представник покупця, який в тому числі має зазначити своє ПІБ, посаду, підпис та реквізити довіреності. Позивач не може нести відповідальність за правильність оформлення первинного документу співробітниками Відповідача.

128. Чинною судовою практикою при вирішенні спору в тотожних правовідносинах, викладеною у: постанові Верховного Суду від 20.12.2018 року у справі № 910/19702/17, постанові Верховного Суду від 29.11.2019 року у справі № 914/2267/18, Постанові Верховного Суду від 04.11.2019 року у справі № 905/49/15, визначено, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

129. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що податкові накладні, які були складені позивачем та належним чином зареєстровані у ЄРПН та відповідно зобов`язання за ними були включені до декларації з ПДВ за листопад, грудень 2021 та сплачені до бюджету - є підтвердження того, що постачання товару за Договором (згідно видаткових накладних від 15.12.2021 року №РТ-0000904 та від 18.11.2021 року № №РТ-0000812) дійсно мало місце та дані господарські операції є реальними.

130. Частинами 3, 8 ст. 19 ГК України передбачено, що обов`язком суб`єктів господарювання є ведення бухгалтерського обліку та подання фінансової звітності згідно із законодавством, що забезпечує здійснення державою контролю і нагляду за господарською діяльністю суб`єктів господарювання, а також за додержанням ними податкової дисципліни.

131. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовані положеннями ПК України.

132. Так, згідно з пунктами 201.1., 201.7., 201.10. ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

133. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/ послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

134. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

135. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

136. Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником податку на додану вартість при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно/ передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

137. Тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (постачальником) може бути доказом правочину з огляду на те, що така поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків ( п. 4.31 постанови ВПВС від 29.06.2021р. у справі № 910/23097/17).

138. Таким чином, докази подані Позивачем на підтвердження факту постачання товару є більш вірогідними за наведені Відповідачем міркування, а відтак судом першої інстанції цілком обґрунтовано було встановлено наявність обставин, на які Позивач посилається як на підставу своїх вимог.

139. Стосовно тверджень відповідача щодо розміру стягнених судом витрат на професійну правничу допомогу, то попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на правничу допомогу заявлений Позивачем у відповідності до ч. 1 ст. 124 ГПК України у позовній заяві становив саме 9 000,00 грн.

140. Фактична сума витрат відповідала орієнтовному розміру та складала теж 9 000,00 грн.

141. У відповіді на відзив у частині стосовно витрат на правничу допомогу Позивач лише зазначив, що адвокат станом на момент подачі цього документу було надано послуг на загальну суму 7 000,00 грн.

142. Жодного уточнення щодо зменшення орієнтовного розрахунку, наведеного у позовній заяві, Позивач у відповіді на відзив не наводить, його повідомлення суду про фактичний розмір вже понесених витрат на час подачі процесуального документу жодним чином не можна тлумачити як остаточний розрахунок.

143. На думку Відповідача витрати Позивача на правничу допомогу не співмірні зі складністю справи та підлягають зменшенню до 1 000,00 грн.

144. Проте, колегія суддів зазначає, що витрати на правничу допомогу у сумі 9 000,00 грн складають 4,5 % від ціни позову - 199 586,17 грн., що не є завищеним.

145. Заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідає критеріям реальності таких витрат, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору у розумінні приписів ч.4 ст.126, ч.5 ст.129 Господарського процесуального кодексу України. До того ж, судом першої інстанції було встановлено, що складність справи, необхідний обсяг адвокатських послуг та витрат часу адвоката здебільшого зумовлені численними безпідставними запереченнями відповідача.

146. Дії вчинені адвокатом в межах договору про надання правничої допомоги відповідають умовам узгодженим сторонами договору, а час, витрачений на складання та подання документів, є обґрунтованим.

147. Виходячи з наведеного вище, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення місцевого господарського суду у справі № 911/3256/23, при ухваленні якого, з огляду на встановлені судом обставини, відсутні порушення норм матеріального та процесуального права, а висновки суду зроблені на підставі повно та належно досліджених доказів із встановленням всіх необхідних обставин. Натомість доводи апеляційної скарги не спростовують висновки, викладені судом першої інстанції.

148. У рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

149. Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України" п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

150. З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим та апеляційним господарськими судами, доводи скаржника про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду не знайшли свого підтвердження.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

151. Відповідно до положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

152. Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

153. З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Київської області від 07.03.2024 у справі №911/3256/23 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

154. За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Центренерго» відсутні.

155. Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Центренерго» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 07.03.2024 у справі №911/3256/23 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

4. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

У зв`язку з відпусткою головуючого судді (судді-доповідача) Яценко О.В. з 08.07.2024 по 21.07.2024 та відпусткою судді Палія В.В. з 08.07.2024 по 12.07.2024 повний текст постанови складено та підписано 22.07.2024.

Головуючий суддя О.В. Яценко

Судді В.В. Палій

О.О. Хрипун