Рішення

від 11.03.2024 по справі 915/1380/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2024 року Справа № 915/1380/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ткаченка О. В., при секретарі судового засідання Сулеймановій С. М.,

за участю представника позивача: Круторогової С. І. (поза межами суду),

представника відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагро.» (код ЄДРПОУ 39341579, 65111, м. Одеса, вул. 21 км Старокиївської дороги, 51, адреса для листування: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 143/2, оф. 24),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Родіна - Агро» (код ЄДРПОУ 36587305, 57220, Миколаївська обл., Вітовський р-н, с. Пересадівка, вул. Леніна, 152)

про: стягнення інфляційних витрат та 3 % річних -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімагро.» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Родіна - Агро» за такими вимогами:

- стягнути з відповідача інфляційні витрати на суму боргу та 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України в розмірі 193 837,39 грн., з яких 134 421,75 грн. інфляційні збитки (інфляційне збільшення суми боргу) та 59 415,64 грн. 3 % річних за користування грошовими коштами.

- стягнути з відповідача судові витрати щодо сплати судового збору в розмірі 2 907,57 грн. та витрати на сплату правової допомоги: послуг адвоката в розмірі 40 000,00 грн.

В обґрунтування позову посилається на порушення зобов`язання щодо оплати поставленого товару згідно видаткових накладних від 24.08.2022 № 1095, від 24.08.2022 №1096, від 25.08.2022 № 1109 та від 26.08.2022 № 1114 та товарно-транспортних накладних від 24.08.2022 № 640, від 24.08.2022 № 635/656від 25.08.2022 № 644/666, від 26.08.2022 №667/690, від 26.08.2022 № 687/715, від 26.08.2022 № 668/691, від 26.08.2022 № 676/701, від 26.08.2022 № 676/702та від 26.08.2022 № 668/692 та вимагає стягнення з відповідача 134 421,75 грн. інфляційних збитків та 59 415,64 грн. 3 % річних за користування грошовими коштами.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.09.2023 - справу № 915/1380/23 призначено головуючому судді Ткаченку О. В.

11.09.2023 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі. Справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 09.10.2023.

05.10.2023 від позивача надійшла заява про перенесення розгляду справи, в зв`язку з неможливістю представника позивача прийняти участь в судовому засіданні, призначеному на 09.10.2023.

18.10.2023 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 13826/23), в якій він заперечує проти задоволення позову. Заперечення полягають у тому, що відповідач вважає, що докази, надані позивачем в обґрунтування позову, а саме відповідь ГУ ДПС у Миколаївській області від 07.03.2023, отримані в порушення норм Податкового кодексу України та Закону України від 13.01.2011 № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації», та не можуть бути прийняті судом.

Крім того, відповідач заперечує щодо розміру заявленої позивачем до стягнення суми витрат на правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн., вважаючи, що він не є спів мірним із складністю справи та роботою, виконаною адвокатом.

23.10.2023 та 27.10.2023 від позивача надійшли відповіді на відзив (вх. № 14053/23 та № 14242/23 відповідно), ідентичні за змістом, в яких позивач зауважує, що позиція відповідача стосовно неможливості прийняття доказів у справі № 915/11380/23, є безпідставною, виходячи з того, що дії ГУ ДПС у Миколаївській області в частині надання відповіді від 07.03.2023, оскаржені не були ні в адміністративному, ні в судовому порядку. Таким чином, незаконність дій ГУ ДПС у Миколаївській області не підтверджена.

Щодо заперечень відповідача про стягнення з нього витрат на правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн., то позивач вважає недоведеною та необґрунтованою позицію відповідача щодо неспівмірності суми заявленої до стягнення, сумі позовних вимог та складності справи.

Також, посилаючись на норми ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, зазначає, що відзив на позовну заяву повинен містити, зокрема, заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права, перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву, та зазначення документів і доказів, які не можуть бути подані разом із відзивом, із зазначенням причин їх неподання. Якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Ухвалою суду від 14.11.2023 підготовче засідання у справі було відкладено на 04.12.2023.

Ухвалою суду від 04.12.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.02.2024.

Ухвалою суду від 05.02.2024 судове засідання відкладено на 11.03.2024.

Суд здійснив розгляд справи у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні за указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.

В судовому засіданні 11.03.2024 представниця позивача підтримала позицію, викладену в позові та доводи в її обґрунтування.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про час та дату розгляду справи судом був повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету, зареєстрованого відповідачем в підсистемі «Електронний суд».

У судовому засіданні 11.03.2024 суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.

Після виходу з нарадчої кімнати судом підписано вступну та резолютивну частини рішення суду без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімагро.» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Родіна - Агро» (покупець) було фактично укладено договір поставки товару (далі договір), що підтверджується видатковими накладними від 24.08.2022 № 1095, від 24.08.2022 № 1096, від 25.08.2022 № 1109 та від 26.08.2022 № 1114 (а.с. 21 24) та товарно-транспортними накладними від 24.08.2022 № 640, від 24.08.2022 № 635/656від 25.08.2022 № 644/666, від 26.08.2022 № 667/690, від 26.08.2022 № 687/715, від 26.08.2022 № 668/691, від 26.08.2022 № 676/701, від 26.08.2022 № 676/702та від 26.08.2022 № 668/692 (а.с. 25 33), згідно з якими позивач з 24.08 по 26.08.2022 поставив на адресу відповідача товар, а саме сульфат амонію гранульований біг-бег, в кількості 217,8 тон на загальну суму 4 737 150,00 грн.

Вказані обставини встановлені під час розгляду справи № 915/524/22 Південно-західним апеляційним господарським судом в постанові від 01.08.2023.

Відтак, постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.08.2023 у справі № 915/524/22 колегією суддів вирішено:

- апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагро.» задовольнити.

- Рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.02.2023 у справі №915/524/22 скасувати.

- Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 550 000,00грн.

- Позов в частині стягнення 2 987 150,00 грн. задовольнити.

- Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Родіна-Агро» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагро.» 2 987 150,00 грн. боргу і 53 057,25 грн судового збору за подання позовної заяви.

- Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Хімагро.» у стягненні витрат на правову допомогу в розмірі 40 000,00 грн за розгляд справи в суді першої інстанції.

- Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Родіна-Агро» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагро.» 67 210,88 грн судового збору за апеляційний перегляд справи.

- Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Родіна-Агро» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагро.» 24 000,00 грн витрат на правову допомогу за розгляд апеляційної скарги.

- Доручити Господарському суду Миколаївської області видати відповідні накази із зазначенням всіх необхідних реквізитів.

У вищезгаданій постанові колегія суддів дійшла висновку, що встановлені обставини справи в їх сукупності дозволяють дійти висновку, що між сторонами у цій справі укладено договір у спрощений спосіб та на його виконання відповідачем отримано товар за видатковими і товарно-транспортними накладними та здійснено часткову оплату за поставлений товар.

Частино четвертою статті 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За такого, оскільки обставини щодо поставки товару позивачем, його кількості та вартості, часткової оплати поставленого товару відповідачем та підтвердження суми заборгованості за поставлений товар встановлено у справі № 915/524/22, вищезгадані обставини не підлягають встановленню у справі № 915/1380/23.

Відповідачем 14.08.2023 сплачено на рахунок позивача заборгованість в сумі 3 131 418,13 грн. за постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.08.2023 у справі № 915/524/22, що підтверджується платіжною інструкцією від 14.08.2023 № 901 (а.с. 46).

Позивач зазначає, що заборгованість за поставлений товар не було сплачено своєчасно, у зв`язку з чим нараховано інфляційні збитки в сумі 134 421,75 грн та 3% річних у сумі 59 415,64 грн, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною першою ст. 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 691, ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення стороною зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків (ч. 2 ст. 193 ГК України, ст. 611 ЦК України).

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено (ч. 1 ст. 224 ГК України).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено господарським судом, відповідачем неналежним чином виконувались зобов`язання щодо своєчасної оплати поставленого товару, внаслідок чого у відповідача, станом на 16.12.2022 існував борг в розмірі 2 987 150,00 грн., який сплачено 14.08.2023.

На підставі ст. 625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача 134 421,75 грн. інфляційних збитків за період з січня 2023 року по червень 2023 року та 59 415,64 грн. - 3% річних за період з 16.12.2022 по 14.08.2023, які нараховані на суму основного боргу.

Відповідач не заперечував щодо розрахунків суми збитків від інфляції та 3% річних, зроблених позивачем.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

За приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування це збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов`язання з причини девальвації грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, який розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; сума, що внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

В період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання може мати місце як збільшення суми основного боргу (інфляція), так і зменшення суми основного боргу (дефляція) і для застосування до боржника судом цього виду виключної відповідальності, встановленої законом в зв`язку з неналежним виконанням грошового зобов`язання, необхідні умови існування у боржника простроченого грошового зобов`язання протягом місяця. Причому саме визначена сума боргу повинна не змінюватись протягом місяця. Якщо відповідачем здійснювались часткові оплати боргу, то застосовується відповідальність у вигляді інфляційних тільки до тієї суми боргу, що не була сплачена та існувала певний час протягом місяця.

Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Позивачем нараховано відповідачу 3% річних на загальну суму 59 415,64 грн. на суму боргу 2 987 150,00 за період з 16.12.2022 по 14.08.2023 (242 дні), детальний розрахунок 3% річних наявний у матеріалах справи.

Перевіривши розрахунок 3% річних за допомогою програми «ІpLex», судом встановлено, що розрахунок зроблено вірно. За такого, позовна вимога щодо стягнення 3% річних на загальну суму 59 415,64 грн. підлягає задоволенню.

Позивачем також нараховано відповідачу інфляційні збитки на суму боргу 2 987 150,00 грн. за січень липень 2023 року в загальному розмірі 134 421,75 грн, детальний розрахунок наявний у матеріалах справи.

Суд здійснив перевірку правильності розрахунку інфляційних втрат за допомогою програми «ІpLex», та вважає розрахунок позивача неправильним, оскільки при обрахунку позивач неправомірно виключив період, в який існував дефляційний процес.

Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику «дефляція», то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення (постанова Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19).

Суд здійснив власний розрахунок та робить висновок, що за період, вказаний позивачем, обґрунтованим є нарахування 118 080,02 грн. інфляційних втрат. А тому, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення 16 341,73 грн. інфляційних втрат, отже, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Хімагро.» підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України, сплачений судовий збір підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у сумі 2 907,57 грн.

Керуючись ст. 75, 129, 210, 220, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Родіна - Агро» (код ЄДРПОУ 36587305, 57220, Миколаївська обл., Вітовський р-н, с. Пересадівка, вул. Леніна, 152) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагро.» (код ЄДРПОУ 39341579, 65111, м. Одеса, вул. 21 км Старокиївської дороги, 51, адреса для листування: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 143/2, оф. 24) 59 415,64 грн 3% річних, 118080,02 грн. інфляційних збитків, а також 2 907,57 грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст. 241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч. 1 ст. 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч. 1, 2 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено 16.04.2024 року.

Суддя О. В. Ткаченко