Постанова

від 13.01.2025 по справі 915/1380/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2025 рокум. ОдесаСправа № 915/1380/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів: Діброви Г.І.,

Ярош А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Родіна - Агро

на рішення Господарського суду Миколаївської області

від 11 березня 2024 року (повний текст складено 16.04.2024)

у справі №915/1380/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Хімагро.

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Родіна - Агро

про стягнення інфляційних витрат та 3 % річних, -

суддя суду першої інстанції: Ткаченко О.В.

місце винесення рішення: м. Миколаїв, вул. Адміральська, 22, Господарський суд Миколаївської області

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2023 Товариство з обмеженою відповідальністю Хімагро. звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Родіна - Агро про стягнення інфляційних втрат у розмірі 134 421,75 грн. та 3% річних у розмірі 59415,64 грн., а також витрат щодо сплати судового збору в розмірі 2907,57 грн. та витрат на сплату послуг адвоката в розмірі 40 000,00 грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на порушення зобов`язання щодо оплати поставленого товару згідно видаткових накладних від 24.08.2022 № 1095, від 24.08.2022 №1096, від 25.08.2022 № 1109 та від 26.08.2022 № 1114 та товарно-транспортних накладних від 24.08.2022 № 640, від 24.08.2022 № 635/656від 25.08.2022 № 644/666, від 26.08.2022 №667/690, від 26.08.2022 № 687/715, від 26.08.2022 № 668/691, від 26.08.2022 № 676/701, від 26.08.2022 № 676/702та від 26.08.2022 № 668/692.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 11.03.2024 у справі №915/1380/23 (суддя Ткаченко О.В.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Родіна - Агро на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Хімагро. 59415,64 грн. 3% річних, 118080,02 грн. інфляційних збитків, а також 2 907,57 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції встановив, що обставини щодо поставки товару позивачем, його кількості та вартості, часткової оплати поставленого товару відповідачем та підтвердження суми заборгованості за поставлений товар встановлено у справі № 915/524/22, відтак, з огляду на положення ч.4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, не підлягають встановленню у даній справі.

Місцевий господарський суд зазначив, що 14.08.2023 відповідачем було сплачено на рахунок позивача заборгованість в сумі 3131418,13 грн. за постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.08.2023 у справі № 915/524/22, що підтверджується платіжною інструкцією від 14.08.2023 № 901.

З огляду на те, що заборгованість за поставлений товар не було сплачено своєчасно, суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення 3% річних у розмірі 59415,64 грн. та часткове стягнення інфляційних втрат на суму 118080,02 грн., оскільки позивачем помилково виключено з розрахунку період, де існував дефляційних процес.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю Родіна - Агро через систему Електронний суд звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.03.2024 у справі №915/1380/23 скасувати в частині задоволення позовних вимог і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Так, скаржник зазначає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, допустив невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, а також з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом від 02.05.2024, для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Колоколова С.І., Діброви Г.І.

Враховуючи те, що апеляційна скарга подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.05.2024 вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Родіна - Агро було відкладене до надходження витребуваних цією ж ухвалою з Господарського суду Миколаївської області матеріалів справи №915/1380/23 до суду апеляційної інстанції.

13.05.2024 матеріали справи №915/1380/23 надійшли до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Однак, суддя зі складу колегії суддів, який не є суддею-доповідачем, Колоколов С.І. відповідно до наказу в.о. голови суду від 13.05.2024 №115-в перебуває у відпустці з 13.05.2024 по 24.05.2024.

У зв`язку з цим, розпорядженням керівника апарату суду від 20.05.2024 №142 призначено повторний автоматизований розподіл справи №915/1380/23.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2024 для розгляду справи №915/1380/23 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2024 прийнято справу № 915/1380/23 до провадження у складі головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.; апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Родіна - Агро на рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.03.2024 у справі №915/1380/23 залишено без руху; встановлено апелянту строк для усунення недоліків, виявлених при поданні апеляційної скарги, шляхом надання до суду доказів сплати судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

28.05.2024 від апелянта до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додані докази сплати судового збору у розмірі 3489,07 грн.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Родіна - Агро на рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.03.2024 у справі №915/1380/23. Вирішено розглянути справу №915/1380/23 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

11.06.2024 та 12.06.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю Хімагро. до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли аналогічні відзиви на апеляційну скаргу, якими позивач не погоджується з доводами скаржника, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги. Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача на його користь 8000 грн. витрат на правову допомогу, а саме послуги адвоката щодо підготовки та подання від імені замовника відзиву на апеляційну скаргу відповідача.

Апеляційний суд враховує, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Разом з цим Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).

Європейський суд щодо тлумачення положення розумний строк в рішенні у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

З огляду на зазначене, з метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду апеляційної скарги, враховуючи обставини, пов`язані зі запровадженням в Україні воєнного стану постійні тривали повітряні тривоги, відключення електропостачання та інші чинники тощо; приймаючи до уваги навантаження суду, перебування членів апеляційної колегії у відпустках, принцип незмінності складу суду, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Родіна - Агро розглядається поза межами строку, встановленого статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, але, у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи.

Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Колегією суддів встановлено, що постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.08.2023 у справі № 915/524/22 було задоволено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Хімагро., скасовано рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.02.2023 у справі №915/524/22, закрито провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 550 000,00 грн., позов в частині стягнення 2 987 150,00 грн задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Родіна - Агро на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Хімагро. 2 987 150 грн. боргу і 53 057,25 грн судового збору за подання позовної заяви, відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю Хімагро. у стягненні витрат на правову допомогу в розмірі 40 000,00 грн. за розгляд справи в суді першої інстанції, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Родіна - Агрона користь Товариства з обмеженою відповідальністю Хімагро. 67 210,88 грн судового збору за апеляційний перегляд справи та 24000,00 грн. витрат на правову допомогу за розгляд апеляційної скарги.

Стаття 75 ГПК України закріплює підстави звільнення від доказування. Так, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 75 ГПК України).

Преюдиціальні факти - це факти, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили. Преюдиціальність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Суб`єктивними межами є те, що в двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об`єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду.

Таким чином, обставини (факти), що є преюдиціальними відповідно до ст. 75 ГПК України, не потребують доказування та є обов`язковими для господарського суду. Суд не вправі ставити під сумнів такі обставини (факти).

Зазначеною постановою Південно-західного апеляційного господарського суду у справі №915/524/22 колегія суддів встановила, що між Товариством з обмеженою відповідальністю Хімагро. (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Родіна - Агро (покупець) було фактично укладено договір поставки товару, що підтверджується видатковими накладними від 24.08.2022 № 1095, від 24.08.2022 № 1096, від 25.08.2022 № 1109 та від 26.08.2022 № 1114 та товарно-транспортними накладними від 24.08.2022 № 640, від 24.08.2022 № 635/656від 25.08.2022 № 644/666, від 26.08.2022 № 667/690, від 26.08.2022 № 687/715, від 26.08.2022 № 668/691, від 26.08.2022 № 676/701, від 26.08.2022 № 676/702та від 26.08.2022 № 668/692, згідно з якими позивач з 24.08 по 26.08.2022 поставив на адресу відповідача товар, а саме сульфат амонію гранульований біг-бег, в кількості 217,8 тон на загальну суму 4737150,00 грн.

Факти та обставини, встановлені постановою Південно-західного апеляційного господарського суду у справі № 915/524/22 зокрема, щодо укладення між сторонами договору поставки у спрощений спосіб, відповідно обов`язку відповідача повно та своєчасно сплатити вартість поставленого позивачем товару, згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України мають преюдиційне значення для цієї справи, отже, не підлягають доказуванню.

14.08.2023 відповідачем було сплачено на рахунок позивача заборгованість в сумі 3131418,13 грн. за постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.08.2023 у справі № 915/524/22, що підтверджується платіжною інструкцією від 14.08.2023 № 901.

Позивач зазначає, що заборгованість за поставлений товар не було сплачено своєчасно, у зв`язку з чим нараховано інфляційні збитки в сумі 134 421,75 грн. та 3% річних у сумі 59415,64 грн, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом. позовом.

За приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування це збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов`язання з причини девальвації грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, який розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; сума, що внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

В період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання може мати місце як збільшення суми основного боргу (інфляція), так і зменшення суми основного боргу (дефляція) і для застосування до боржника судом цього виду виключної відповідальності, встановленої законом в зв`язку з неналежним виконанням грошового зобов`язання, необхідні умови існування у боржника простроченого грошового зобов`язання протягом місяця. Причому саме визначена сума боргу повинна не змінюватись протягом місяця. Якщо відповідачем здійснювались часткові оплати боргу, то застосовується відповідальність у вигляді інфляційних тільки до тієї суми боргу, що не була сплачена та існувала певний час протягом місяця.

Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, колегія суддів вважає його правильним, відтак висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в цій частині є обґрунтованим.

Щодо нарахованих позивачем інфляційних втрат у розмірі 134 421,75 грн., колегія суддів погоджується з твердженням місцевого господарського суду про те, що розрахунок позивача є неправильним, оскільки при обрахунку позивач неправомірно виключив період, в який існував дефляційний процес.

З огляду на викладене, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню у розмірі 118080,02 грн.

Згідно з ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують наявність обставин, які згідно зі ст. 277 ГПК України визначені в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч. 4 ст. 269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь 8000 грн. витрат на правову допомогу, пов`язану з розглядом цієї справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з апеляційним переглядом, підлягають віднесенню на скаржника.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.10.2022 між позивачем (замовник) і Адвокатським об`єднанням Юридична компанія Віннер (виконавець) укладено договір № 1 про надання правової допомоги, відповідно до умов пунктів 1.1., 1.2., 3.1. якого виконавець зобов`язується відповідно до завдань замовника надавати йому юридичні послуги, а замовник оплатити надані юридичні послуги в порядку та на умовах, визначених договором. Факт надання та отримання наданих послуг фіксується шляхом укладення двостороннього акту прийому-передачі наданих послуг у відповідності до умов цього договору. За надання юридичних послуг замовник сплачує виконавцю їх артість в розмірі, що встановлюється у додатках до договору.

Додатком від 04.06.2024 №16 до вказаного договору, який є його невід`ємною часиною, сторони погодили надання юридичних послуг (правничої допомоги) виконавцем щодо підготовки та подання від імені замовника відзиву на апеляційну скаргу відповідача на рішення Господарського суду Одеської області у справі № 915/1380/23. Вартість юридичних послуг (правничої допомоги) виконавця за цим додатком становить 8 000,00 грн, які замовник має сплатити протягом 3-х календарних днів з моменту підписання додатку.

11.06.2024 між сторонами складено та підписано без зауважень відповідний Акт прийому-передачі наданих послуг.

Відповідно до статті 26 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 123 ГПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 1-3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На виконання вищевказаних приписів процесуального закону у відзиві на апеляційну скаргу ТОВ Хімагро. просило стягнути з відповідача на його користь 8 000,00 грн витрат на правову допомогу, пов`язану з розглядом цієї справи в суді апеляційної інстанції. До вказаного відзиву позивачем надані відповідні докази, а саме: копія додатку № 16 до договору, акту приймання-передачі наданих послуг, рахунку на оплату та платіжної інструкції про сплату адвокатському об`єднанню 8 000,00 грн. Також до відзиву надано докази його направлення (у тому числі вищевказаних доказів) відповідачу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що ТОВ Хімагро. дотримано порядок повідомлення про понесення судових витрат, а також надано суду належні та допустимі докази на підтвердження їх понесення.

Щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Згідно з ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З матеріалів справи вбачається, що сума гонорару, яка підлягала сплаті замовником виконавцю, була визначена сторонами у фіксованому розмірі 8 000,00 грн.

В силу статті 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (постанова Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Стягнення з ТОВ Родіна - Агро на користь ТОВ Хімагро. витрат на правову допомогу, пов`язану з розглядом цієї справи в суді апеляційної інстанції, в розмірі 8000 грн відповідає критерію розумності, такі витрати є співмірними із виконаною адвокатом роботою, а їх відшкодування не матиме надмірний характер.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Родіна - Агро залишити без задоволення, рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.03.2024 у справі №915/1380/23 - без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Родіна - Агро на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Хімагро. 8 000.00 грн витрат на правову допомогу, пов`язану з розглядом цієї справи в суді апеляційної інстанції.

Доручити Господарському суду Миколаївської області видати відповідні накази із зазначенням необхідних реквізитів.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддяСавицький Я.Ф.

СуддяДіброва Г.І.

СуддяЯрош А.І.