Рішення

від 09.04.2024 по справі 918/182/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2024 р. м. РівнеСправа № 918/182/24

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В., при секретарі судового засідання Мельник В.Я., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Керівника Дубенської окружної прокуратури (35603, Рівненська обл., м. Дубно, вул. Івана, 10, код ЄДРПОУ 02910077) в інтересах держави в особі Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області (35500, Рівненська обл., Дубенський район, м. Радивилів, вул. Паркова, 5, код ЄДРПОУ 04057847)

до відповідачів: Комунального некомерційного підприємства "Радивилівська центральна міська лікарня" Радивилівської міської ради Рівненської області (35500, Рівненська обл., Дубенський район, м. Радивилів, вул. Садова, 4, код ЄДРПОУ 42101003); Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд Груп" (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, 6, код ЄДРПОУ 36716332)

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 269262 грн. 81 коп..

В судовому засіданні приймали участь:

від позивача: не з`явився;

від відповідачів: не з`явились;

від прокуратури: Немкович І.І..

ВСТАНОВИВ:

Керівник Дубенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області звернувся в Господарський суд Рівненської області з позовом до Комунального некомерційного підприємства "Радивилівська центральна міська лікарня" Радивилівської міської ради Рівненської області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд Груп" в якому просить:

- визнати недійсною Додаткову угоду № І від 01.03.2021 до Договору на постачання електричноїенергії споживачу№ВРЕ-194-2021 від 01.02.2021, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством "Радивилівська центральна міська лікарня" Радивилівської міської ради Рівненської області та TOB "Енерджі Трейд Груп;

- визнати недійсною Додаткову угоду № 2 від 03.03.2021 до Договору на постачання електричноїенергії споживачу№ВРЕ-194-2021 від 01.02.2021, укладеного міжКомунальним некомерційнимпідприємством "Радивилівська центральна міська лікарня" Радивилівської міської ради Рівненської області та ТОВ "Енерджі Трейд Груп";

- визнати недійсною додаткову угоду №3 від 31.03.2021 до Договору на постачанняелектричноїенергії споживачу№ВРЕ-194-2021 від 01.02.2021, укладеногоміжКомунальним некомерційним підприємством "Радивилівська центральна міська лікарня" Радивилівської міської ради Рівненської області та ТОВ "Енерджі Трейд Груп";

- визнати недійсною додаткову угоду № 4 від 06.09.2021 до Договору на постачання електричноїенергіїспоживачу№ВРЕ-194-2021 від 01.02.2021, укладеногоміжКомунальним некомерційним підприємством "Радивилівська центральна міська лікарня" Радивилівської міської ради Рівненської області та ТОВ «Енерджі Трейд Груп";

- визнати недійсною додаткову угоду №5 від 07.09.2021 до Договору на постачання електричної енергії споживачу №ВРЕ-194-2021 від 01.02.2021, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством "Радивилівська центральна міська лікарня" Радивилівської міської ради Рівненської області та ТОВ "Енерджі Трейд Груп";

- визнати недійсною додаткову угоду № 6 від 12.10.2021 до Договору па постачання електричної енергії споживачу № ВPT-194-2021 від 01.02.2021, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством "Радивилівська центральна міська лікарня" Радивилівської міської ради Рівненської області та ТОВ "Енерджі Трейд Груп""

- визнати недійсною додаткову угоду №7 від 13.10.2021 до Договору на постачання електричної енергії споживачу №ВРЕ-194-2021 від 01.02.2021, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством "Радивилівська центральна міська лікарня" Радивилівської міської ради Рівненської області та ТОВ "Енерджі Трейд Груп";

- визнати недійсною додаткову угоду №8 від 10.11.2021 до Договору на постачання електричної енергії споживачу №ВРЕ-194-2021 від 01.02.2021, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством "Радивилівська центральна міська лікарня" Радивилівської міської ради Рівненської області та ТОВ "Енерджі Трейд Груп";

-визнати недійсною додаткову угоду № 9 від 11.11.2021 до Договору на постачання електричної енергії споживачу № ВРЕ-194-2021 від 01.02.2021, укладеногоміж Комунальним некомерційним підприємством "Радивилівська центральна міська лікарня" Радивилівської міської ради Рівненської області та ТОВ «Енерджі Трейд Груп";

- визнати недійсною додаткову угоду № 10 від 13.12.2021 до Договору на постачання електричної енергії споживачу № ВРЕ-194-2021 від 01.02.2021, укладеногоміж Комунальнимнекомерційним підприємством "Радивилівська центральна міська лікарня" Радивилівської міської ради Рівненської області та ТОВ "Енерджі Трейд Груп";

- визнати недійсною додаткову угоду № 11 від 14.12.2021 до Договору на постачання електричної енергії споживачу № ВРЕ-194-2021 від 01.02.2021, укладеногоміжКомунальнимнекомерційним підприємством "Радивилівська центральна міська лікарня" Радивилівської міської ради Рівненської області та ТОВ "Енерджі Трейд Груп";

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд" Груп" (код ЄДРПОУ 36716332, вул. Івана Мазепи, буд. 6. м. Київ, 01010) на користь Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області (ЄДРПОУ 04057847, вул. Садова, 4, м. Радивилів, Дубенський район, Рівненська область, 35500) вдохід місцевого бюджету кошти у розмірі 269 262,81 грн..

Даний позов обгрунтовує наступним. Комунальнимнекомерційним підприємством "Радивилівська центральна міська лікарня" Радивилівської міської ради Рівненської області проведено закупівлю UA-2020-12-24-007538-а за предметом: «Електрична енергія», за результатами якої з ТОВ "Енерджі Трейд" Груп" укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу №ВРЕ-194-2021 від 01.02.2021 від 01.02.2021..

Відповідно до п. 5.1 Договору, сума Договору становить 755999,00 грн. у т.ч. ПДВ згідно з додатком №3 до Договору.

Керівник Дубенської окружної прокуратури зазначає, що у подальшому між сторонами, на підставі даних з сайту ДП «Оператор Ринку» підписано ряд додаткових угод, якими кожного разу збільшено ціну за одиницю товару посилаючись на коливання ціни такого товару на ринку:

- додатковою угодою № 1 від 01.03.2021 визначено, що ціна за спожиту електричну енергію за 1 кВт од, включаючи вартість передачі електричної енергії (послуги ОСП), затвердженої постановою НКРЕКП №2353, становить 2,04357192 грн з ПДВ (збільшено ціну па 8, 13 %). Вказана додаткова угода поширює свою дію на правовідносини між сторонами, починаючи з 01.02.2021;

- додатковою угодою №2 від 03.03.2021 - 2,21248848 грн з ПДВ (збільшено ціну па 17,06 %). Вказана додаткова угода поширює свою дію на правовідносини між сторонами, починаючи з 01.02.2021;

- додатковою угодою № 3 від 31.03.2021 - 2,311788 грн з ПДВ (збільшено ціну на 22,32 %). Вказана додаткова угода поширює свою дію на правовідносини між астрономи, починаючи з 01.03.2021 ;

- додатковою угодою № 4 від 06.09.2021 - 2,5074996 грн з ПДВ (збільшено ціну на 32,67 %). Вказана додаткова угода поширює свою дію на правовідносини між сторонами, починаючи з 01.08.2021;

- додатковою угодою №5 від 07.09.2021 - 2,722764 гри з ПДВ (збільшено ціну на 44.06 %). Вказана додаткова угода поширює свою дію на правовідносини між сторонами, починаючи з 01.08.2021;

- додатковою угодою № 6 від 12.10.2021 - 2,921611027 грн з ПДВ (збільшено ціну на 54.58 %). Вказана додаткова угода поширює свою дію на правовідносини між сторонами, починаючи з 01.09.2021;

- додатковою угодою № 7 від 13.10.2021 - 3,17824368 грн з ПДВ (збільшено ціну на 68,16 %). Вказана додаткова угода поширює свою дію на правовідносини між сторонами, починаючи з 15.09.2021;

- додатковою угодою №8 від 10.1 1.2021 - 3,434496 грн з ПДВ (збільшено ціну на 81,72 %). Вказана додаткова угода поширює свою дію на правовідносини між сторонами, починаючи з 01.10.2021;

- додатковою угодою № 9 від 11.1 1.2021 - 3,74236584 грн з ПДВ (збільшено ціну на 98.01 %). Вказана додаткова угода поширює свою дію па правовідносини між сторонами, починаючи з 1 1.10.2021;

- додатковою угодою №10 від 13.12.2021 - 4,402656 грн з ПДВ (збільшено ціну на 132,95 %). Вказана додаткова угода поширює свою дію на правовідносини між сторонами, починаючи з 01.11.2021;

- додатковою угодою №11 від 14.12.2021 - 4,06607736 грн з ПДВ знижено піну на 7,64 %, порівняно з ціною, встановленою додатковою угодою №10, що на 115,36 % більше, порівняно з ціною встановленою договором). Вказана додаткова угода поширює свою дію на правовідносини між сторонами, починаючи з 01.01.2021.

Керівник Дубенської окружної прокуратури зазначає, що внаслідок укладення додаткових угод відбулось збільшення ціни за одиницю товару на 115,36%.

Керівник Дубенської окружної прокуратури зазначає, що за даним Договором ТОВ "Енерджі Трейд" Груп" поставлено 242998 кВт*год електричної енергії на загальну суму 728528,42 грн.. Вказане підтверджується реєстром актів приймання-передавання електричної енергії за Договором № ВРЕ-194-2021 від 01.02.2021.

Керівник Дубенської окружної прокуратури зазначає, що відповідно до звіту про виконання договору про закупівлю UA-2020-12-24- 007538-а, що сформований 12.01.2022 на веб порталі «Prozorro», правовідносини за вказаним Договором припинені.

Керівник Дубенської окружної прокуратури вважає, що додаткові угоди № 1-11 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № ВРЕ-194-2021 від 01.02.2021 укладені всупереч вимогам Закону України «Про публічні закупівлі», а тому підлягають визнанню недійсними в судовому порядку, а надмірно сплачені кошти - стягненню з відповідача на користь Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 20.02.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Розгляд справи у підготовчому засіданні призначено на "12" березня 2024 року.

06.03.2024 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду Відповідачем Комунальним некомерційним підприємством "Радивилівська центральна міська лікарня" Радивилівської міської ради Рівненської області подано відзив на позов, в якому позовні вимоги Керівника Дубенської окружної прокуратури визнає повністю.

11.03.2024 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду представником відповідача ТОВ "Енерджі Трейд Груп" подано відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечує, при цьому зазначає, що керівником прокуратури не доведено дотримання ним порядку, передбаченого ст.23 Закону України "Про прокуратуру", що є підставою для залишення позовної заяви без розгляду. Крім того, відповідач вважає, що укладаючи додаткові угоди сторони договору про постачання електричної енергії діяли у відповідності до вимог чинного законодавства з урахуванням норм, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018, Законом України «Про ринок електричної енергії» та іншими нормативно-правовими актами, не виходили за рамки законодавчо встановленого обмеження у 10%, загальна ціна Договору не збільшилась а сторони погоджували зміну загального обсягу товару за Договором (що прямо визначено в ч. 5. ст. 4 Закону України «Про публічні закупівлі»). Відповідач вважає, що сторони договору про закупівлю можуть вносити необмежену кількість разів змін до договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії в частині збільшення такої ціни до 10% за один раз пропорційно збільшенню ціни відповідного товару на ринку, і за умови, що наведена змін не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, про що виснував Касаційний адміністративний суд у постанові від 5 квітня 2023 року у справі №420/17618/21.

18.03.2024 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду представником прокуратури подано відповідь на відзив, в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Ухвалою суду від 26.03.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання 09.04.2024 року не з`явились представники позивача та відповідачів, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином в електронний кабінет. Комунальне некомерційне підприємство "Радивилівська центральна міська лікарня" Радивилівської міської ради Рівненської області подало клопотання про розгляд справи за відсутності повноважного представника. Позивач та Відповідач причин неявки в судове засідання суду не повідомили, неявка вказаних представників у судове засідання є повторною.

Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч.3 вказаної статті якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відтак, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників позивача та відповідачів.

Під час розгляду справ по суті представник прокуратури позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, з`ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд встановив наступне.

Комунальним некомерційним підприємством "Радивилівська центральна міська лікарня" Радивилівської міської ради Рівненської області проведено закупівлю UA-2020-12-24-007538-а за предметом: «Електрична енергія», за результатами якої з ТОВ "Енерджі Трейд" Груп" укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу №ВРЕ-194-2021 від 01.02.2021.

Так, за цим Договором ТОВ "Енерджі Трейд" Груп", як Постачальник продає електричну енергію КНП "Радивилівська центральна міська лікарня", як Споживачу (за кодом ДК 021:2015 - 09310000-5 Електрична енергія) для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору п. 2.1 Договору).

Відповідно до Додатку 3 Договору, загальна кількість електричної енергії за цим Договором становить: 400 000 кВт*год..

Згідно з п. 9 додатку № 2 до Договору, термін дії договору про постачання електричної енергії з 01.02.2021 по 31.12.2021.

Відповідно до п. 5.1 Договору, сума Договору становить 755999,00 грн. у т.ч. ПДВ згідно з додатком №3 до Договору.

Сторони Договору погодили, що Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору.

Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається Постачальником. Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб в комерційній пропозиції визначення ціни електричної енергії (п. 5.2).

Згідно з Додатком № 2 до Договору, ціна за спожиту електричну енергію за 1 кВт/год, з урахуванням актуального тарифу передачі, встановленого НКРЕКП, становить 1,8899975 грн з ПДВ.

Відповідно до п. 13.8 Договору, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

На момент підписання Договору сторонами погоджені всі істотні умови Договору, а саме предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за договором відповідно до вимог Господарського кодексу України та Закону України «Про публічні закупівлі».

У подальшому між сторонами підписано ряд додаткових угод, якими кожного разу збільшено ціну за одиницю товару посилаючись на коливання ціни такого товару на ринку, а саме:

- додатковою угодою № 1 від 01.03.2021 визначено, що ціна за спожиту електричну енергію за 1 кВт од, включаючи вартість передачі електричної енергії (послуги ОСП), затвердженої постановою НКРЕКП №2353, становить 2,04357192 грн з ПДВ (збільшено ціну па 8, 13 %). Вказана додаткова угода поширює свою дію на правовідносини між сторонами, починаючи з 01.02.2021;

- додатковою угодою №2 від 03.03.2021 - 2,21248848 грн з ПДВ (збільшено ціну па 17,06 %). Вказана додаткова угода поширює свою дію на правовідносини між сторонами, починаючи з 01.02.2021;

- додатковою угодою № 3 від 31.03.2021 - 2,311788 грн з ПДВ (збільшено ціну на 22,32 %). Вказана додаткова угода поширює свою дію на правовідносини між астрономи, починаючи з 01.03.2021 ;

- додатковою угодою № 4 від 06.09.2021 - 2,5074996 грн з ПДВ (збільшено ціну на 32,67 %). Вказана додаткова угода поширює свою дію на правовідносини між сторонами, починаючи з 01.08.2021;

- додатковою угодою №5 від 07.09.2021 - 2,722764 гри з ПДВ (збільшено ціну на 44.06 %). Вказана додаткова угода поширює свою дію на правовідносини між сторонами, починаючи з 01.08.2021;

- додатковою угодою № 6 від 12.10.2021 - 2,921611027 грн з ПДВ (збільшено ціну на 54.58 %). Вказана додаткова угода поширює свою дію на правовідносини між сторонами, починаючи з 01.09.2021;

- додатковою угодою № 7 від 13.10.2021 - 3,17824368 грн з ПДВ (збільшено ціну на 68,16 %). Вказана додаткова угода поширює свою дію на правовідносини між сторонами, починаючи з 15.09.2021;

- додатковою угодою №8 від 10.1 1.2021 - 3,434496 грн з ПДВ (збільшено ціну на 81,72 %). Вказана додаткова угода поширює свою дію на правовідносини між сторонами, починаючи з 01.10.2021;

- додатковою угодою № 9 від 11.1 1.2021 - 3,74236584 грн з ПДВ (збільшено ціну на 98.01 %). Вказана додаткова угода поширює свою дію па правовідносини між сторонами, починаючи з 1 1.10.2021;

- додатковою угодою №10 від 13.12.2021 - 4,402656 грн з ПДВ (збільшено ціну на 132,95 %). Вказана додаткова угода поширює свою дію на правовідносини між сторонами, починаючи з 01.11.2021;

- додатковою угодою №11 від 14.12.2021 - 4,06607736 грн з ПДВ знижено піну на 7,64 %, порівняно з ціною, встановленою додатковою угодою №10, що на 115,36 % більше, порівняно з ціною встановленою договором). Вказана додаткова угода поширює свою дію на правовідносини між сторонами, починаючи з 01.01.2021.

Внаслідок укладення додаткових угод відбулось збільшення ціни за одиницю товару на 115,36%.

Тобто, до Договору № ВРЕ-194-2021 від 01.02.2021 у період його виконання 11 разів вносились зміни щодо вартості одиниці електроенергії в сторону збільшення.

Необхідність укладення додаткових угод до Договору обґрунтовано відповідачем коливанням ціни на ринку.

Відповідно до звіту про виконання договору про закупівлю UA-2020-12-24- 007538-а, що сформований 12.01.2022 на веб порталі «Prozorro», правовідносини за вказаним Договором припинені.

Надавши правову оцінку вищевказаним діям сторін Договору №ВРЕ-194-2021 від 01.02.2021 суд вважає, що додаткові угоди № 1-11 укладені з порушенням чинного законодавства та, відповідно, є недійсними з наступних підстав.

У відповідності до п. 2 ч. 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (далі по тексту Закон) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Разом з тим, аналізуючи підстави внесення змін до Договору шляхом підписання додаткових угод встановлено, що упродовж 2021 року мало місце як збільшення, так і зменшення цін на електричну енергію.

Так, між сторонами укладено додаткову угоду № 1 від 01.03.2021 до Договору, якою збільшено ціну за одиницю товару та розповсюджено її дію з 01.02.2021.

Проте, опрацюванням інформації з веб порталу ДП «Оператор ринку» встановлено, що ціна на електроенергію з моменту укладення Договору № ВРЕ- 194-2021 (01.02.2021) до укладення додаткової угоди № 1 (01.03.2021) фактично зменшилась.

Так, станом на 01.02.2021 ціна електроенергії на ринку РДН становила 1726,13 грн/МВт.год (без ПДВ), а вже 01.03.2021 - 1 630,23 грн/МВт.год (без ПДВ), тобто фактично зменшилась на 5,56 %.

Аналогічна ситуація і на ринку ВДР, станом на 01.02.2021 ціна електроенергії 1 910.50 грн/МВт.год (без ПДВ), а вже 01.03.2021 - 1828,92 грн/МВт.год (без ПДВ), відтак ціна зменшилась па 4.72 %.

Більше того, загалом середньозважена місячна ціна електроенергії у березні 2021 року була нижчою ніж у лютому 2021 року. На ринку РДН середньозважена ціна у лютому становила 1611,59 грн/МВт.год (без ПДВ), а у березні - 1316, 42 грн/МВт.год (без ПДВ), що нижче на 18,31 %. А на ринку ВДР лютнева ціна на електроенергію становила 1756,16 грн/МВт.год (без ПДВ), а вже у березні 1359,04 грн/МВт.год (без ПДВ), тобто нижче на 22,61 %.

З вказаного слідує, що на момент укладення додаткової угоди № 1 мало місце коливання цін на електричну енергію в бік зниження.

Враховуючи вищевказане, додаткова угода № 1 укладена з порушенням ст. 41 Закону та підлягає визнанню недійсною в судовому порядку.

Обґрунтування недійсності правочинів, за умовами яких збільшувалася ціна предмету закупівлі.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови відповідно до законодавства. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладанні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно із ст. 185 Господарського кодексу України до укладення господарських договорів на біржах, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних торгів.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом (ч. ч. 4, 5 ст. 656 Цивільного кодексу України).

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави встановлює Закон України «Про публічні закупівлі.

Метою Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища, запобігання проявам корупції, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до ст. 5 Закону, закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія, ефективність та пропорційність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників та рівне ставлення до них; об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі; запобігання корупційним діям і зловживанням.

У ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

В силу вимог ч. 4 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозищї за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Сторони у випадку коливання цін на ринку наділені правом вносити зміни до ціни товару декілька разів, але не більше, ніж на 10% від ціни за одиницю товару, і такі зміни сторони вносять з урахуванням вже внесених попередніх змін. Тобто, кожного разу сторони мають право збільшити ціну за одиницю товару не більше ніж на 10% з урахуванням попередніх змін, однак у випадку коливання цін, тобто з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документи, що підтверджують коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін.

Тобто, не будь-яка довідка уповноваженого органу про ціну товару на ринку, є належним підтвердженням та підставою для зміни ціни в договорі після його підписання, а лише та, яка містить інформацію про коливання ціни такого товару на ринку.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 915/346/18, від 12.02.2020 у справі № 913/166/19, а також у постановах від 21.03.2019 у справі № 912/898/18, від 25.06.2019 у справі № 913/308/18 та від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18.

Разом з тим, Верховний Суд у постанові № 927/491/19 від 18.06.2021 зазначив, що постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Підвищення сторонами Договору ціни, шляхом укладання додаткових угод, суперечить меті Закону України «Про публічні закупівлі». Зокрема, такі дії нівелюють інститут публічних закупівель, як засіб забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у цій сфері, запобігання проявам корупції та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки якщо пристати на тлумачення сторонами п.2 ч.5 статті 41 Закону, то при укладанні додаткових угод ціну за товар можна збільшувати необмежену кількість разів.

Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18).

Отже, при укладенні КНП "Радивилівська центральна міська лікарня" та ТОВ "Енерджі Трейд Груп" спірних додаткових угод №№1-11, не дотримано вимоги п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», безпідставно змінено істотні умови Договору, кожного разу при укладенні всіх додаткових угод сторонами Договору належним чином не обґрунтовано та документально не підтверджено коливання ціни на електроенергію на ринку після укладення Договору та попередньої угоди.

Відповідно до ч. 5 ст. 13 ЦК України не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

Згідно із ст. ст. 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України.

У свою чергу, ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» є імперативною нормою, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у встановлених випадках, а саме у разі коливання цін на ринку товару чи то у бік збільшення, чи у бік зменшення, що надає сторонам право змінювати умови договору щодо ціни товару, при цьому не збільшуючи загальну суму договору.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Невиконання встановлених законодавством норм при організації та проведенні тендерних процедур порушує інтереси держави в частині гарантування організації діяльності органів державної влади відповідно до вимог Конституції та законів України, забезпечення безумовного виконання нормативно-правових актів держави.

За змістом п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відтак, оскільки додаткова угода №1 укладена з порушенням ст. 41 Закону та підлягає визнанню судом недійсною, наступні додаткові угоди також підлягають визнанню недійсними, адже їхнє укладення призвело до перевищення допустимої межі збільшення піші за одиницю товару (10%), що визначена Законом.

Так, укладення додаткової угоди № 2 призвело до збільшення ціни за 1 кВт/год. на 17,06% відносно ціни, що визначеної за умовами Договору; додаткової угоди №3 - на 22,32 %; додаткової угоди №4 - на 32,67 %; додаткової угоди № 5 - на 44,06 %; додаткової угоди № 6 - на 54,58 %; додаткової угоди № 7 - на 68,16 %; додаткової угоди № 8 - на 81,72 %, додаткової угоди № 9 - на 98,01 %, додаткової угоди № 10 - на 132,95 %, додаткової угоди № 11- на 115,36 %.

Варто окремо зазначити, що хоча додатковою угодою №11 зменшено ціну відносно ціни, яку визначено у додатковій угоді № 10, проте фактично визначена додатковою угодою ціна взагалі не застосовувалась, про що свідчать копії актів приймання-передачі за листопад та грудень 2021 року.

Вказане може свідчити про те, що учасником ТОВ «Енерджі Трейд Груп» умисно занижено цінову пропозицію, внаслідок чого відбулось нівелювання результатів відкритих торгів.

Суд зазначає, що перемога у закупівлі, джерелом фінансування якої є кошти місцевого бюджету та укладення договору про закупівлю електричної енергії з ціною за 1 кВт*год електричної енергії 1,8899975 гри з ПДВ та її подальше підвищення шляхом укладення оспорюваних додаткових угод (без відповідного коливання ціни на ринку), що призвело до загального збільшення ціни на 115,36% с нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку відповідача.

Додаткові угоди №№1-11 до Договору на постачання електричної енергії споживачу №ВРЕ-194-2021 від 01.02.2021 на постачання електроенергії суперечать вимогам Закону України «Про публічні закупівлі». Сторони правочину, укладанням оспорюваних додаткових угод, необгрунтовано, без відповідної правової підстави збільшили ціну електричної енергії, що фактично призвело до незабезпечення потреб держави в особі Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області в обсязі, визначеному Договором та заявленому у тендерній документації.

ТОВ "Енерджі Трейд Груп", на час участі у відкритих торгах, всупереч принципам здійснення публічних закупівель, достовірно знаючи про неможливість поставити електроенергію у відповідній кількості, не виходячи за межі ціни Договору, вводячи в оману споживача, укладено спірний Договір.

У подальшому, ТОВ "Енерджі Трейд Груп" без допустимого обґрунтування підстав ініціювало укладання додаткових угод. У свою чергу, укладення Сторонами Договору додаткових угод з необгрунтованим збільшенням ціни за товар та зменшенням його кількості, жодним чином не відповідає принципу максимальної економії та ефективності.

Тож вказані додаткові угоди не відповідають вимогам ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а тому мають бути визнані судом недійсними.

За приписами ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правовий не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Поряд з цим, визнання недійсною будь-якої додаткової угоди тягне за собою визнання недійсними всіх послідуючих додаткових угод, оскільки кожна наступна додаткова угода має фіксовану ціну за одиницю товару, а тому є похідною від попередніх додаткових угод та автоматично незаконною, оскільки без попередньої додаткової угоди ціна за послідуючими угодами фактично перевищуватиме ціну за одиницю товару більше, ніж на 10%, визначених в ст. 41 Закону, у порівнянні із основним договором.

Отже, відповідно до ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», ч. 1 ст. 215 ЦК України додаткові угоди №№1-11 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №ВРЕ-194-2021 від 01.02.2021 є недійсними, оскільки укладені в порушення вимог ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а тому є всі підстави вважати, що кошти, які сплачені Радивилівською міською радою за товар, який так і не був поставлений продавцем, підлягають до стягнення з відповідача.

Відтак, оскільки додаткова угода №1 укладена з порушенням ст. 41 Закону та підлягає визнанню судом недійсною, наступні додаткові угоди також підлягають визнанню недійсними, адже їхнє укладення призвело до перевищення допустимої межі збільшення піші за одиницю товару (10%), що визначена Законом.

Висновок про застосування норм пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» закріплений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі №922/2321/22.

Зокрема, у вказаній постанові, Велика Палата Верховного Суду висновкувала наступне.

"Ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

З огляду на те, що вищевказані додаткові угоди є недійсними, то розрахунок за поставлену електроенергію повинен здійснюватися за ціною, вказаною в основному договорі про постачання електроенергії №ВРЕ-194-2021 від 01.02.2021, а саме 2,84 за 1 кВ/год..

Правова позиція щодо підстав для повернення коштів.

Судом встановлено, що за даним Договором ТОВ "Енерджі Трейд" Груп" поставлено 242998 кВт*год електричної енергії на загальну суму 728528,42 грн., а саме:

- згідно акту приймання-передачі № 00000005303 від 12.03.2021 за лютий 2021 року - 25 331 кВт*год на суму 56 044,55 грн з ПДВ, сплачену відповідно до платіжного доручення №11 від 22.03.2021;

- згідно акту приймання-передачі № 00000007223 від 09.04.2021 за березень 2021 року 24 516 кВт*год на суму 56 675,80 грн з ПДВ, сплачену відповідно до платіжного доручення №21 від 16.04.2021;

- згідно акту приймання-передачі № 00000010468 від 12.05.2021 за квітень 2021 року 21 304 кВт*год на суму 49 250,33 грн з ПДВ, сплачену відповідно до платіжного доручення № 27 від 14.05.2021;

- згідно акту приймання-передачі № 00000012943 від 09.06.2021 за травень 2021 року - 25 870 кВт*год на суму 59 805,96 грн з ПДВ, сплачену відповідно до платіжного доручення № 33 від 15.06.2021;

- згідно акту приймання-передачі № 00000016147 від 09.07.2021 за червень 2021 року - 12 424 кВт*год на суму 28 721,65 грн з ПДВ, сплачену відповідно до платіжного доручення № 41 від 21.07.2021;

- згідно акту приймані-я-передачі № 00000019217 від 11.08.2021 за липень 2021 року - 14 692 кВт*год на суму 33 964,79 грн з ПДВ, сплачену відповідно до платіжного доручення № 46 від 13.08.2021;

- згідно акту приймання-передачі № 00000021644 від 13.09.2021 за серпень 2021 року 13 096 кВт*год на суму 35 657.32 грн з ПДВ, сплачену відповідно до платіжного доручення №55 від 17.09.2021;

- згідно акту приймання-передач і № 00000025654 від 18.10.2021 за вересень 2021 року - 17009 кВт*год на суму 52 021,60 грн з ПДВ, сплачену відповідно до платіжного доручення № 60 від 22.10.2021;

- згідно акту приймання-передачі № 00000028848 від 15.11.2021 за жовтень 2021 року - 45255 кВт*год на суму 164 866,48 грн з ПДВ, сплачену відповідно до платіжног о доручення № 64 від 29.11.2021;

- згідно акту приймання-передачі № 00000031720 від 30.11.2021 за листопад 2021 року - 1 483 кВт*год на суму 6 529,14 грн з ПДВ, сплачену відповідно до платіжного доручення № 2189 від 23.02.2022;

- згідно акту приймання-передачі № 00000032579 від 28.12.2021 за грудень 2021 року - 42 018 кВт*год на суму 184 990,80 грн з ПДВ, сплачену відповідно до платіжного доручення № 72 від 30.12.2021.

Отже, внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання спірних додаткових угод з порушенням законодавства мала місце переплата зі сторони позивача коштів у розмірі 269 262,81 грн..

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає або відмовитися від переданого товару та його оплати а якщо він оплачений - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Таким чином обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 ЦК України "купівля-продаж".

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18.06.2021 року у справі №927/491/19.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі №922/2321/22 зроблено висновок про те, що грошові кошти, які одержані постачальником електричної енергії на підставі додаткових угод, які укладені з порушенням норм пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, є такими, що були безпідставно одержані останнім, підстава їх набуття відпала, а тому постачальник зобов`язаний їх повернути позивачу, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України..

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 ЦК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, через неналежне виконання своїх зобов`язань щодо постачання електроенергії Радивилівській міській лікарні у ТОВ "Енерджі Трейд Груп" виникає обов`язок з повернення 269262,81 грн., сплачених за електроенергію, яка не була поставлена покупцеві. Відтак отримані відповідачем кошти підлягають поверненню.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. З Бюджетного Кодексу України, бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Статтею 23 Бюджетного кодексу України встановлено, що усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до роз`яснення Міністерства фінансів України, наданих листом від 06.03.2003 р. № 021-03/6 та Державного казначейства України від 09.03.2006 №3.4 - 22 498 та від 12.02.2008 №7.1-10/744, якщо спочатку нового бюджетного періоду здійснюються повернення зайво виплачених в минулих бюджетних періодах коштів, то зазначені кошти не можуть бути відображені як відновлення касових видатків, а повинні бути перераховані до бюджету.

Відповідно до Статуту КНП «Радивилівська ЦМЛ», затвердженого рішенням Радивилівської міської ради від 07.07.2023 № 1306, власником підприємства є Радивилівська міська рада Дубенського району Рівненської області (п.1.4).

Крім того, згідно зі звітом про виконання договору про закупівлю, джерелом її фінансування є місцевий бюджет (867 000,00 грн.) та власний бюджет (53 000,00 грн.).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.09.2022 у справі № 126/2157/19 вказала, що у випадку, коли повернення майна (коштів) стороні правочину не відновлює права позивача, який не є стороною правочину, суд може застосувати інший, крім реституції, ефективний спосіб захисту порушеного права в межах заявлених позовних вимог.

Якщо позивачем у справі є розпорядник бюджетних коштів, то його правовий статус, повноваження, відповідальність визначаються положеннями Бюджетного кодексу України та Порядком складання, розгляду, затвердження та основними вимогами до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженими постановою Кабінету Мініеюів України від 28.02.2002 № 228 (далі - Порядок № 228).

Так, абз. 1, 2 п. 5 Порядку № 228 визначено, що установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, і ланів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду. Установи мають право брати бюджетні зобов`язання витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

За змістом абз. 2 п. 43 Порядку № 228, розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

Враховуючи наведене, в даному випадку, КНП «Радивилівська ЦМЛ» у спірних правовідносинах діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником товару (електричної енергії) в обсязі та в межах видатків, визначених Радивилівською міською радою (розпорядником бюджетних коштів вищого рівня).

Згідно з ч. 4 сі, 48 БК України, зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов`язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до ч. 6 цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов`язань не здійснюються.

Водночас з урахуванням того, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців громади, завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності, неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладання підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про наявність підстав для стягнення безпідставно отриманих коштів за незаконними правочинами.

Вказані висновки висвітлені у настанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2023 у справі № 924/1283/21.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, безпідставно отримані ТОВ «Енерджі Трейд Груп» кошти в результаті укладення додаткових угод, мають бути стягнуті на користь Радивилівськоїміської ради в дохід місцевого бюджету.

Обґрунтування наявності порушення інтересів держави та підстав для їх представництва прокурором.

Відповідно до статі 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частинами 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати Відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно з положеннями ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У п. п. З, 4 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 №3-рп/ 99 зазначається, що в основі інтересів держави є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі, як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання, тощо.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, наведені вище норми законів та Рішення Конституційного Суду України, надають прокуророві право звертатися до суду з позовами про захист інтересів держави, обґрунтовуючи при цьому, в чому саме полягає таке порушення.

Таку саму позицію висловив і Верховний Суд України у постановах від 23.05.2006у справі №16/472, від 03.04.2007 у справі №05-5-46/8142, від 15.05.2007у справі №12/111 та Верховний Суд від 26.07.2018 у справі №926/1111/15.

У постанові Верховного Суду у справі №910/11919/17 від 17.10.2018 зазначено, що існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) Європейський суд з прав людини висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): «Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».

Водночас, Європейський суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у відповідному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. З ч. 1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. З ч. 2 ст. 129 Конституції України). Положення п. З ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».

Відповідно до ч. 3 ст. 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Аналіз положень ст. 53 ГПК України у взаємозв`язку зі змістом ч. З ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

«Нездійснення захисту» має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Саме до таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 25.04.2018у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 23.10.2018 у справі № 906/240/18.

Верховним Судом у його постанові від 10.06.2021 по справі № 910/114/19 висловлено позицію про те, що визначене положеннями Закону України «Про публічні закупівлі» спеціальне законодавче регламентування процедури закупівлі товарів, робіт і послуг для потреб держави хоч і має на меті створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції і запобігання проявам корупції, проте одночасно слугує захисту інтересів держави, а тому така процедура спрямована, перш за все, на задоволення потреб держави у певних групах товарів, робіт і послуг в особі конкретних замовників, які фінансуються за рахунок бюджетних коштів.

Відтак, прямий інтерес держави полягає у неухильному дотриманні учасниками процедури закупівлі та замовником встановлених Законом України «Про публічні закупівлі» вимог.

Проведення процедури державних закупівель та укладення договору із порушенням законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 по справі № 912/989/18.

У постанові від 23.09.2021 по справі № 910/11608/20 Верховний Суд вказав на ту обставину, що закупівля проводиться не лише для того, щоб забезпечити однакову можливість всім суб`єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі, але й для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах.

Крім того, використання бюджетних коштів з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу системи бюджетного фінансування, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави.

Звернення прокурора до суду з вказаною позовною заявою має важливе значення для зміцнення правопорядку в сфері здійснення публічних закупівель і захисту економічної конкуренції та додержання всіма учасниками цих суспільних відносин принципу законності (ст. 68 Конституції України).

Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які належать до їхньої компетенції, а також у захисті прав та свобод інтересів місцевого значення, які не мають загальнодержавного характеру, але направлені на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку в спосіб, який належить до їх відання.

Невиконання встановлених законодавством норм при організації та проведенні тендерних процедур порушує інтереси держави в частині гарантування організації діяльності органів державної влади відповідно до вимог Конституції та законів України, забезпечення безумовного виконання нормативно-правових актів держави.

Окрім того, укладенням додаткових угод до договору постачання електроенергії порушені матеріальні інтереси, оскільки з урахуванням додаткових угод КНП "Радивилівська ЦМЛ" отримано менше електроенергії у порівнянні з первісним договором за значно вищою ціною.

Недотримання в даному випадку законодавства в сфері публічних закупівель сприяло виникненню особливих економічних і соціальних наслідків.

Зменшення обсягу електроенергії одразу поставило під загрозу роботу закладів, які перебувають у комунальній власності територіальної громади.

Відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства регулюються Бюджетним кодексом України (далі по тексту БК України).

Пунктами 6, 8 частини першої статті 7 БК України серед принципів, на яких ґрунтується бюджетна система, визначено принципи цільового та ефективного використання бюджетних коштів, дотримання яких забезпечується використанням бюджетних коштів тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями, задля досягнення якісного запланованого результату при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів.

Пунктом 24 частини першої статті 116 БК України порушенням бюджетного законодавства визнається нецільове використання бюджетних коштів учасником бюджетного процесу.

Встановлення законності, достовірності, економічної ефективності діяльності учасників бюджетного процесу є завданням бюджетного контролю, що здійснюється як спеціальними органами державного фінансового контролю відповідно до Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", так і учасниками бюджетного процесу в межах компетенції.

Учасниками бюджетного процесу є органи, установи та посадові особи, наділені бюджетними повноваженнями (правами та обов`язками з управління бюджетними коштами) (частина третя статті 19 БК України).

Згідно п. 1.2-1.3 Статуту Комунального некомерційного підприємства «Радивилівська ЦМЛ», затвердженого рішенням Радивилівської міської ради від 07.07.2023 №1306, Комунальне некомерційне підприємство «Радивилівська ЦМЛ» є закладом охорони здоров`я комунальним некомерційним, неприбутковим підприємством, що надає послуги первинної, вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги в тому числі паліативної допомоги та медичної реабілітації будь-яким особам в порядку та на умовах, встановлених законодавством України та цим Статутом, а також вживає заходів із профілактики захворювань населення та підтримки громадського здоров`я. Здійснює господарську некомерційну діяльність, спрямовану на досягнення соціальних та інших результатів у сфері охорони здоров`я без мети одержання прибутку, а також бере участь у виконанні державних, регіональних та місцевих програм у сфері охорони здоров`я в установленому порядку.

Комунальне некомерційне підприємство «Радивилівська ЦМЛ» є правонаступником прав та обов`язків Комунального некомерційного підприємства «Радивилівська районна лікарня» Радивилівської районної ради Рівненської області створеного за рішенням Радивилівської районної ради Рівненської області від 04.03.2019 № 446, відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», на базі майна Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області.

Згідно з п.п. 1.4-1.6 Статуту власником є Радивилівська міська рада Дубенського району Рівненської області. Підприємство є юридичною особою публічного права, підпорядковане,

підзвітне та підконтрольне власнику. Підприємство здійснює господарську некомерційну діяльність, спрямовану на досягнення соціальних та інших результатів без мети отримання прибутку. Управління Підприємством здійснює Радивилівська міська рада (п. 7.1). Радивидівська міська рада, серед іншого, затверджує фінансовий план підприємства та контролює його виконання; здійснює контроль за ефективністю використання майна, що є власністю територіальної громади та закріплене за підприємством на праві оперативного управління (п. 7.3 Статуту)

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про публічні закупівлі» замовниками є органи державної влади (орган законодавчої, органи виконавчої, судової влади), та правоохоронні органи держави, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, об`єднання територіальних громад.

Крім того, відповідно до звіту про договір про закупівлю, джерелом фінансування вказаної закупівлі є місцевий бюджет.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, оскільки засновником закладу та власником його майна є територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування, що фінансує і контролює діяльність такого комунального закладу, а також зобов`язаний контролювати виконання обласного бюджету, зокрема, законність та ефективність використання зазначеним закладом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, то вказаний орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої с складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету.

Схожі висновки викладені у постановах КГС ВС від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі № 904/8372/21 (пункт 33).

Отже, в даному випадку Радивилівська міська рада є головним розпорядником коштів, за рахунок яких проводилася оплата предмету закупівлі, а тому кошти у розмірі 269292,81 грн. підлягають поверненню на користь саме Радивилівської міської ради.

Окружною прокуратурою встановлено, що зазначеним органом не вжито заходів, у тому числі щодо звернення до суду з відповідним позовом для повернення бюджетних коштів, сплачених ТОВ "Енерджі Трейд Груп" за постачання електроенергії.

Порушення інтересів держави обгрунтовано укладенням оспорюваних додаткових угод всупереч вимог чинного законодавства і інтересам держави, що призвело до безпідставної зміни істотних умов договору, зростання ціни за одиницю товару і зменшення обсягу поставки.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Нормами ст. 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері освіти, охорони здоров`я, культури, молодіжної політики, фізкультури і спорту, зокрема управління закладами освіти, охорони здоров`я, культури, фізкультури і спорту, оздоровчими закладами, молодіжними центрами, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними підлітковими закладами за місцем проживання, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення.

Таким чином, враховуючи повноваження Радивилівської міської ради, остання наділена повноваженнями щодо управління закладами медицини, здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю вказаних закладів, тобто на основі законодавства здійснює владні управлінські функції.

Здійснення прокурором представництва інтересів держави в особі виконавчих органів сільських, селищних, міських рад неодноразово підтверджено Верховним Судом під час розгляду справ № 922/4293/19 від 15.06.2021, № 912/994/20 від 04.08.2021.

Відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України.

Статтею 4 даного Закону закріплено основні принципи місцевого самоврядування, серед яких зокрема поєднання місцевих і державних інтересів.

Таким чином, інтереси держави у даному випадку збігаються з інтересами жителів територіальної громади.

Порушення чинного законодавства України, що стосуються коштів місцевого бюджету підриває матеріальну основу місцевого самоврядування та завдає істотної шкоди інтересам держави всупереч ст. 7 Конституції України, відповідно до якої в Україні визнається та гарантується місцеве самоврядування.

Неналежне та нераціональне, з порушенням Закону використання бюджетних коштів є порушенням інтересів держави щодо забезпечення фінансової підтримки місцевого самоврядування.

Радивилівська міська рада дотепер не звернулася до суду про стягнення вказаної суми коштів, чим завдається шкода інтересам держави в особі територіальної громади. Крім цього, саме міською радою допущено неналежне використання бюджетних коштів, визначених у місцевому бюджеті.

Окружною прокуратурою листом від 09.01.2024 за № 51-474вих-24 повідомлено Радивилівську міську раду про встановлені порушення вимог чинного законодавства, а також висловлено прохання про надання інформації з приводу того, чи вживатиме міська рада заходи до усунення порушень.

Однак, як вбачається зі змісту листа Радивилівської міської ради 24.01.2024 № 151/01.09-20 заходи до усунення порушень радою не вживалися.

При наданні оцінки належності виконання покладених на Радивилівську міську раду функцій щодо захисту інтересів держави (територіальної громади) у відповідній сфері суд звертає увагу на правову позицію Великої Палати Верховного Суду щодо вирішення цього питання, викладену у постанові від 15.10.2019 по справі № 903/129/18.

Так, за змістом пункту 6.43 приведеного судового рішення, Велика Палата Верховного Суду встановила, що сам факт не звернення до суду уповноваженого органу, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та мав змогу захистити порушені інтереси, свідчить, що такий орган неналежно виконує свої повноваження.

Наведене утворює собою передбачений вимогами Конституції України та Закону України «Про прокуратуру» винятковий випадок, за якого порушення відповідачами інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженими органами функцій із їх захисту, що призводить до виникнення у органів прокуратури не лише права, а й обов`язку вжити заходів з представництва інтересів держави в суді.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, зазначено, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у п. 5.6 постанови від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 зазначив, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

У постанові від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 (провадження № 12-72гс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що сам факт не звернення до суду ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси територіальної громади, свідчить про те, що зазначений орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) оспорюваних додаткових угод, на підставі яких ці кошти витрачено, такому суспільному інтересу не відповідає.

Виконання зобов`язань за додатковими угодами, укладеними з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, що не відповідає меті Закону України «Про публічні закупівлі» та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріпленими в ст. З даного Закону.

Окремо слід зазначити, що згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 для підтвердження судом підстав для представництва прокурора інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Факт не звернення до суду суб`єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та, відповідно, мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що такий суб`єкт неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Близький за змістом висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18.

У даному випадку, проведення процедури публічних закупівель та укладення додаткових угод до Договору всупереч вимогам чинного законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання вимог законодавства у цій сфері суспільних відносин становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 по справі № 912/989/18.

Враховуючи обставини обізнаності позивача про наявні порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі», а також беручи до уваги відсутність будь-якого активного реагування щодо вжиття заходів судового захисту порушених інтересів держави впродовж розумного строку, є виключний випадок, за якого порушення відповідачем інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженими органами функцій із їх захисту, що призводить до виникнення у органів прокуратури не лише права, а й обов`язку вжити заходів з представництва інтересів держави в суді.

Вказане відповідно до ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» є підставою для захисту інтересів держави в особі Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області шляхом пред`явлення цього позову.

Обґрунтування визначення підсудності.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 5 ст. 29 ГПК України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу. Позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Оскільки, згідно витягу із офіційного порталу оприлюднення інформації про публічні закупівлі України https://prozorro.gov.ua/, а також до додатку № 1 до Заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії споживачу №ВРЕ-194-2021 від 01.02.2021 місцем поставки товарів або місце виконання робіт чи надання послуг є вул.Садова,4, м. Радивилів, Дубенського району Рівненської області, справа є підсудною Господарському суду Рівненської області.

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Згідно зі статтею 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищенаведене, та те, що Керівник Дубенської окружної прокуратури довів належними та допустимими доказами те, що Додаткові угоди №1 від 01.03.2021, № 2 від 03.03.2021, №3 від 31.03.2021, № 4 від 06.09.2021, №5 від 07.09.2021, № 6 від 12.10.2021, №7 від 13.10.2021, №8 від 10.11.2021, № 9 від 11.11.2021, № 10 від 13.12.2021, № 11 від 14.12.2021 до Договору на постачання електричної енергії споживачу №ВРЕ-194-2021 від 01.02.2021 укладені з порушенням актів цивільного законодавства України, а також інтересів держави і суспільства, а Відповідачі вказаного не спростували, позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на відповідачів.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2. Визнати недійсними Додаткову угоду №1 від 01.03.2021, Додаткову угоду № 2 від 03.03.2021, Додаткову угоду №3 від 31.03.2021, Додаткову угоду № 4 від 06.09.2021, Додаткову угоду №5 від 07.09.2021, Додаткову угоду № 6 від 12.10.2021, Додаткову угоду №7 від 13.10.2021, Додаткову угоду №8 від 10.11.2021, Додаткову угоду № 9 від 11.11.2021, Додаткову угоду № 10 від 13.12.2021, Додаткову угоду № 11 від 14.12.2021 до Договору на постачання електричної енергії споживачу №ВРЕ-194-2021 від 01.02.2021, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством "Радивилівська центральна міська лікарня" Радивилівської міської ради Рівненської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд Груп".

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд" Груп" (код ЄДРПОУ 36716332, вул. Івана Мазепи, буд. 6. м. Київ, 01010) на користь Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області (ЄДРПОУ 04057847, вул. Садова, 4, м. Радивилів, Дубенський район, Рівненська область, 35500) в дохід місцевого бюджету кошти у розмірі 269262 грн. 81 грн..

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд" Груп" (код ЄДРПОУ 36716332, вул. Івана Мазепи, буд. 6. м. Київ, 01010) на користь Рівненської обласної прокуратури Рівненської обласної прокуратури (р/р UА228201720343130001000015371, МФО 820172, ЄДРПОУ 02910077, банк одержувач Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) судовий збір у сумі 17173 грн. 47 коп..

5. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Радивилівська центральна міська лікарня" Радивилівської міської ради Рівненської області (35500, Рівненська обл., Дубенський район, м. Радивилів, вул. Садова, 4, код ЄДРПОУ 42101003) на користь Рівненської обласної прокуратури (р/р UА228201720343130001000015371, МФО 820172, ЄДРПОУ 02910077, банк одержувач Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) судовий збір у сумі 17173 грн. 47 коп..

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 18.04.2024 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Марач В.В.